ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4

ТЕМА: ОСНОВИ НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ.

МЕТА: - здійснити методолого - теоретичний аналіз основ
нейропсихологічної концепції;
- формувати навички аналітичної діяльності магістрантів, наукового
мислення та мовлення.
ОБГОВОРЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ (дати письмову
відповідь на всі запитання):
1. Назвіть та охарактеризуйте основні нейропсихологічні
концепції.
2. Висвітліть концепцію динамічної хронологічної системної
локалізації ВПФ, погляди науковців, що підтримували та розробляли її.
3. Опишіть три основні функціональні блоки мозку виділені
О. Лурія.
4. Дайте визначення ретикуляторної формації.
5. Опишіть блок прийому та переробки сенсорної інформації.
6. Опишіть роботу блоку модуляції, активізації нервової
системи.
7. Опишіть роботу програмування, запуску і контролю
поведінкових актів.
8. Розкрийте особливості взаємодії функціональних блоків
мозку.
9. Охарактеризуйте теорію системної динамічної локалізації
психічних функцій.
10. Дати характеристику основних типів афазій, виділених
О. Лурія.
11. Перерахуйте фактори, що впливають на відновлення
мовлення.

Характеристика функціональних блоків Концепция О. Лурія про

системну динамічної локалізації вищих осначних функцій відкрила
нові можливості для вивчення проблеми «мозок і психіка» з суто
матеріалістичних позицій. Якщо раніше (до 0. Лурія) ніхто не
сумнівався у можливості локалізації (тобто в чіт- кому стввідношена з
певними мозковими утвореннями) так званих елементарних сенсорних
моторних процесів (зорових, слухових від- i чутик, моторних реакцій та
1
ін.), проте залишалися відкритими питан- на про можливості
локалізації вищих психічних функцій (сприйняття, п. мови тощо), то
після робіт О. Лурія ш питання були в принци- m вирішено. Факторний
аналіз порушень вищих психічних функцій дозволив по-новому
пояснити їх мозкову організацію і відкрив широкі перспективи
подальших досліджень у цій області.

В основі нейролінгвістичної концепції О. Лурія лежить його орн-

гнальна нейропсихологічна теорія, яка базується на уявленнях про те,
що психічні процеси е складними функціональними системами, не
просто локалізованими в вузьких, обмежених ділянках мозку, але и
такими, що реалізують себе у вигляді складних комплексів спільно
працюючих мозкових структур. При цьому кожна з цих структур вно-
сить свій власний внесок у цю спільну роботу.

Вчений виділив три основні функціональні блоки апарата мозку, які

беруть участь в будь-якій психічній діяльності: 1) блок, що забез- печує
регуляцію тонусу або бадьорості, 2) блок отримання, переробки та
зберігання інформації, що надходить із зовнішнього світу; 3) блок
програмування, регуляції і контролю психічної діяльності. Кожен блок
має свою структуру, яка складається з надбудованих один над одним
коркових зон. Схарактеризуємо кожен з цих блоків більш докладно.

1. Блок регуляції тонусу бадьорості Для забезпечення повноцінного

перебігу психічних процесів, людина повинна перебувати в стані
бадьорості. Відомо, що тільки в оптимальних умовах бадьорості
людина може приймати і переро- бляти інформацію, викликати в
пам'яті потрібні вибіркові системи зв'язків, програмувати свою
діяльність і здійснювати контроль за про- тіканням своїх психічних
процесів, коригуючи помилки і зберігаючи спрямованість своєї
діяльності.

50 Для здійснення організованот, цілеспрямованої діяльності необ

ХІДНО Птримувати оптимальний тонус кори, про це писав знамени

Ти російський філолог 1 Павлов, який відкрив основи нейродина

2
мисии закони викнення такого оптимального стану Як вказуван

учений, процеси збудження і гальмування, які протікають в корі, д

час бадьорості, підкоряються закону сили і характеризуються певною

сконцентрованісто, врівноваженістю і рухливісто Оптимальний тонус

кори має вирішальне значения для пропкан ни поручної діяльності
Вишку погано окой механізм забезперук цей тонус, які ділянки мозку
регулюють його роботу?

Одним з найбільш важливих у цьому плані відкриттів, як зазна- чав О.

Лурія, було встановлення того факту, що апарати, які забе чують і
регулюють тонус кори, можуть перебувати не в самій корт, а в лежачих
нижче стовбурових і підкіркових відділах мозку і що вони перебувають
у подвійних відносинах з корою, тонізуючи її і в той же час відчуваючи
і регулюючий вплив [74, с. 86].

Роль механізму, який регулюс стан мозкової кори, виконує осо бливе
нервове утворення, яке знаходиться в стволових відділах голов- ного
мозку. Воно побудоване за типом нервової мережі, в яку вкрапле- ні
пла нервових клітин, що з'єднуються один з одним короткими від-
ростками. Це утворення названо ретикулярною формацією. Збуджен ня
поширюється не окремими ізольованими імпульсами, а поступово
змінюючи свій рівень і, таким чином, модулюючи стан всього нерво-
вого апарату. Вона складається з висхідної ретикулярної системи, яка
регулюс активність кори, і низхідної ретикулярної системи, волокна
якої спрямовані до розташованих нижче структур середнього мозку і
гіпоталамусу та контролює програми, що у корі головного мозку.

Ретикулярна формація (від лат. Reticulum - сіточка, formatio утворення),

це утворення, сукупність нервових структур, розташова- них в
центральних відділах стовбурової частини мозку (довгастому і
середньому мозку, зорових горбах). Її складові, різноманітні за вели-
чиною, будовою і довжиною; їх волокна густо переплітаються. Цей
термін був введений німецьким вченим О. Дейтерсом. Ретикуларна
3
Формація пов'язана зі спинним мозком і корою великих півкуль го- i
ловного мозку. Тут здійснюється взаємодія як висхідних аферентних,
так і низхідних еферентних імпульсів що надходять до неї.

Можлива також циркуляція імпульсів по замкнутим нейронним

ланцюгам. Таким чином здійснюється постійний рівень збудження
нейронів, внаслідок чого забезпечуються

51

товност до діяльності різних відділів центральної нервової системи

Ступень збудження ретикулярної формаци регулюється. Нервова сис-
тема закиди знаходиться в стан певної активності, яка необхідна для
будь-якого прояву життєдіяльності. Можна виділити, принаймні, два
основних джерела активац

Перше джерело обмінні процеси організму, його «внутрішн

господарство»; в найбільш простих формах вони пов'язані з дихаль-
навии i травними процесами, з процесами сахарного і білкового об-
міну, процесами внутрішньої секреції та ін. Всі вони регулюються
головним чином апаратами гіпоталамуса. До цього ж виду активации
потрібно віднести спадкові програми поведінки, так звані безумовні
рефлекси (инстинкти харчового і статевого характеру). • Друге джерело
пов'язане з надходженням в організм роздратуван-

ня 13 зовнішнього світу; він призводить до виникнення зовсім інших

форм активації, які проявляються у вигляді орієнтовного рефлексу

Людина потребус в отриманні інформації, сенсорної та раціо нальної
Якщо її позбавити цього припливу, вимкнути всі пі органи сприйняття,
вона впадає в сон, з якого її може вивести тільки надхо- дження нової
інформації. Поміщаючи людей в умови різкого обмежен- ня припливу
збуджень («сенсорна драматичність»), вчені викликали у них психічні
порушення, галюцинації та ін. В апаратах ретикулярної формації с
спеціальні механізми, які забезпечують тонічну форму ак- тивації,
заснованої на притоці збуджень з органів почуттів.

4
Крім названих вище, можна виділити і трете, найбільш важливе в
концепції О. Лурія, джерело активації. До нього потрібно віднести
наміри і плани, перспективи та програми, які з'являються у людини в
процесі свідомого життя і які є соціальними за своїм замовленням Саме
вони можуть бути реалізовані при самій безпосередній участі спочатку
зовнішнього, а потім - внутрішнього мовлення

Лурія у своїй нейропсихологічній концепції послідовно спирасть- ся на

уявлення про поведінку і діяльності, як активності, спрямованої в
майбутнс, активності як принципової властивості живої матеріі. На
думку вченого, сформульований в мовленні задум переслідує деяку
мета і викликає цілу програму дій, спрямованих на досягнення цієї
мети Досягнення мети припиняе активність. Учений вважає, що було б
неправильним вважати виникнення намірів і формулювання цілей
чисто інтелектуальним актом. Здійснення задуму або досягнення мети
вимагає певної енергіі і може бути забезпечено лише за наявності де-
якого рівня активності [74, с. 96].

Джерела це активност слід шукати у сфері відноси M шими відділами

кори, що знаходяться нижче ретикулярної форм Сама кора головного
мозку має активізуючи функци, роздрату певних длянок кори може
надавати як активізуючи, так і гальмука вив на розташовані нижче
нервові утворення. При шому відділи мозкової кори, що безпосередньо
беруть участь у формув намірів і планів, що керують роботою
вищерозташованими апарат репкулярної формаці таламуса і стовбура,
тим самим модулюючи п роботу і забезпечуючи найбільш складні
форми свідомої [74, с. 98] Отже, перший блок не тільки виливас на
тонус кори мо а и сам відчуває й вплив, працюючи в безпосередньому
зв'язку зм щими відділами мозку. діяльност

2. Блок отримання, переробки та зберігання інформаці Другий

функціональний блок кори головного мозку розташов го в задніх
відділах твкуль і включас до свого складу зоров (по- тиличні), слухові
(скроневі) і загально-чутливі, пов'язані зі шкірним відчуттями, (тім'яні)
відділи кори і відповідні підкіркові структури Цей блок мозку володіє
високою модальною специфічністю пот компоненти пристосовані до

5
того, щоб приймати інформацію окре- мих органів почуття (зорового,
слухового, вестибулярного, загально- чутивого).

Апарати цього блоку мають іерархічну структуру, де можна ви i ділити

первинні зони (вони приймають інформацію і розкладають п на дрібні
складові частини), вторинні зони (вони забезпечують колу- вання
(синтез) частин) і третинні зони (вони забезпечують спільну роботу
різних органів почуття і вироблення символічних схем, як пов'язані з
комплексними формами пізнавальної діяльності).

О.Лурія сформулював три закони побудови кори, що входять до складу

другого функціонального блоку

1. Закон іерархічної будови кіркових зон. Співвідношення функ- шій

первинної, вторинної та третинної зон виглядає як система рівнів на
вертикалі, де кожен наступний представляе більш складне утворен ня,
що базується на попередньому

При цьому якщо порушення в ранньому віці нижчих зон корн

відповідних типів неминуче призводить до недорозвинення більш
високих зон кори, то у дорослої людини з повністю сформованими
психологічними функціями провідне місце переходить до вищих зон
кори. Навіть сприймаючи навколишній світ, доросла людина

рус С О враження в догачи схеми, іншими словами, найбільш високі

трепили зони кори у нет керують роботою підлеглих ім вторинних зон,
а при уражени останніх надають компенсуючого впливу на іх роботу
[74, c. 104]

от Закон спадної специфічності іерархічно побудованих зон кори Якщо

функцонали властивості первинних зон жорстко задані осо- бивостями
сенсорної чутливості (зорових, слухових, тактильних від чуття), то у
вторинних зонах специфічності нервових клітин значно метие. Ще
менше модальна специфічність у компонентів третинних зон, функції
яких набувають надмодальний характер, співвідносячи пі зони з
вищими символічними рівнями діяльності мозку

6
3. Закон прогресивної латералізації функцій. Він пов'язаний з
розподілом психічних властивостей між двома півкулями мозку. Якщо
первинні зони обох півкуль рівноцінні і «працюють» за контраате-
ральним принципом (про що говорилося вище), то на рівні вторинних і
третинних зон набирае силу принцип латералізації, тобто розподілу
функцій між півкулями. У дорослої людини ми спостерігаємо суттєві
відмінності у функціях вторинних і третинних зон правої і лівої пів-
куль, порушення вищих психічних процесів при локальних уражен- нях
мозку спостерігаються в разі ураження вторинних і третинних зон
домінантної (провідної) лівої півкулі. Набагато менше ці процеси
страждають при ураженні тих же зон правої півкулі.

3. Блок програмування, регуляції і контролю складних форм діяльності

Третій Функціональний блок кори головного мозку пов'язаний з

вирішенням завдань організації активної, свідомої психічної діяль-
ності людини. Елементи цього блоку управляють формуванням планів
1 програм дій, регулюванням поведінки, приведенням його у відповід-
ність до планів і програмам, нарешті, вони виконують функцію контр-
олю за власною свідомою діяльністю, звіряючи ефект проведених дій з
вихідним наміром і коригуючи допущені помилки

Апарати цього функціонального блоку розташовані в передніх відділах

великих півкуль, попереду від передньої центральної звиви- ни.
«Вихідними воротами» цього блоку, як зазначає О. Лурія, є рухова зона
кори [74, с. 108]. Ця зона так організована, що і верхні відділи с
джерелами волокон, які йдуть до нижніх кінцівок протилежної сто-
рони, середні - до верхніх кінцівок, нижні - направляються до м'язів
обличчя, губ і язика

периферию, при му руховий склад цих імпульсів повинен бути добре

підготовлени Первинна рухова кора посила імпульси на Передня
центральна звивина с проекційною зоною, виконавчим ратом мозкової
кори. Над нею надбудовуються вторинні третин зони, яка виграють
виршальну роль у підготовш рухових імпульс Керархія он третього
блоку підкоряеться тим же принципам спа специфичност, які були
описані стосовно другого функцональног блоку
7
Другий блок (аферентний) влаштований так, що процеси идуть від
первинних до вторинних і третинних зон. У третьому, ефере му блоці
процеси йдуть в діаметрально протилежному направленн виходячи з
найбільш високих третинних і вторинних зон (де форму. ються рухові
плани і програми), переходячи потім до апаратть перв ної рухової зони,
яка посипас підготовлені імпульси

Роль вторинної зони третього блоку відіграють премоторні від дели

лобной області. Подразнения цих відділів кори викликае He clo
рочення окремих м'язів, а цілі комплекси рухів, що має системно ор
ганізований характер (повороти очей, голови і всього тіла, хапалый
рухи руки).

Третини зони третього функціонального блоку розташовані у

префронтальних відділах мозку. Саме вони відіграють вирішальну роль
у формуванні намірів і програм, у регуляції та контролю на більш
складних форм поведінки людини.

Префронтальні відділи мозку також тісно пов'язані практично з усіма

основними зонами кори головного мозку. Вони виконують ун-
версальну функцію загальної регуляції поведінки людини. Вище вже
зазначалося, яку роль лобові відділи мозку відіграють у формуванні
емоційної сфери особистості. Крім цього, кора лобових ділянок мозку
бере участь у генерації процесів активації, що виникають в результат
найскладніших форм свідомої діяльності, які здійснюються за най-

ближчою участю мовлення. Охарактеризувавши принципи роботи

трьох функціональних блоків мозку, О. Лурія підкреслює, що кожна
форма свідомої діяль ності завжди с складною функціональної
системою і здійснюється, спираючись на спільну роботу всіх трьох
блоків мозку, кожен з яких впливае на психічний процес в цілому [74,
с. 121].

Таким чином, будь-яка цілеспрямована діяльність спирасться на

спільну роботу самих різних відділів мозку. Апарати першого блоку
забезпечують потрібний тонус м'язів; апарати другого блоку дають
8
можливість через аферентні шляхи отримати інформацію про харак-
тер пропікання рухів, а апарати третього блоку підпорядковують дл
намірам, створюють програми рухових актів, забезпечують контроль за
іх виконани и

Мозкова організація мовленнєвої діяльності

Мовлення та його порушення вивчаються цілим рядом дисциплін

Відомості про спроби пов'язати мовлення з окремими ділянками моз-
ку були відомі ще з першої третини XIX ст. Початок систематичних
досліджень мозкової організації мовленнєвої діяльності людини було i
покладено роботами П. Брока і К. Верніке. Учені першими описали
структурну диференційованість порушень мовлення, а не загальне
зниження мовленнсвих можливостей при локальній патології мозку

До завдань нейропсихології входить дослідження різних форм

патології мовлення, що виникають при локальних ураженнях моз ку.
Вітчизняна нейропсихологія розглядає ці порушення з загальних
теоретичних позицій, розроблених О. Лурія. Мовлення являє собою i
складну психічну діяльність, що поділяється на різні види і форми
Керування мовленнєвими функціями здійснюється вищими відділами
мозку людини корою великих півкуль, значні ділянки сенсорних і
моторних областей якої спеціалізовані до сприймання, інтерпретації,
запам'ятовування і відтворення мовлення. В мовленнсвих функціях
також беруть участь підкіркові утворення мозку, які пов'язані з емо-
ціями і пам'яттю.

Мовлення як і функція мозку асиметричне. Лінгвістичні здібнос- ті

людини визначаються переважно лівою півкулею. Взаємозв'язані
мовленнєві зони, які розташовані в задній скроневій області (зоні Вер-
ніке), нижній лобній звивині (зоні Брока), премоторній області лівої
півкулі та в додатковій моторній корі разом із руховою корою обох
півкуль, яка керує координованою активністю артикуляційного апара-
ту, діють як єдиний мовленнсвий механізм.

Згідно з загальними психологічними уявленнями мовлення, як і всі

вищі психічні функції людини, с продуктом тривалого культурно-
9
історичного розвитку. Формуючись ще у дитинстві, мовлення прохо-
дить кілька етапів розвитку, перетворюючись на розгорнуту систему
засобів спілкування і опосередкування різних психічних процесів. У i
процесі дозрівання психіки дитини й на початкових стадіях форму-
вання мовлення існує тісний зв'язок між процесами сприйняття, чут
тело основи, образами-уалетами і словами, що з тими асошокт

формується і не реалнуть Пізше у дорослої людини цей зв'язок слабшае

се без примог або непрямо участі мовлення. И найважливішою струк
Жодна форма психічної діяльності не турною одиницею в слово як
носія певного значення і змісту Носим значення закон служить
чуттевий образ, а матеріальними носіями моторний звуковой або
графічний компоненти У дорослої л Матеріальний носій майже не
стомлюється, а провідна роль нало жить змісту слова і його значенням
Лише в деяких випадках, а та при деяких мовленнсвих розладах слово
може втрачати значення його матеріальний носій, навпаки, починає
усвідомлюватися

Сучасна психологія розглядаю мову як засіб спілкування, тобто як

складну і специфічно организовану форму свідомої діяльності, в й бере
участь суб'єкт, який формулюс мовленневе висловлюваних з одного
боку, і суб'ект, що сприймає його, - від іншого

З одного боку, це експресивне мовлення, що починається з мо- тиву

висловлювання, стльної думки, яка кодується потім за допомо- гою
внутрішнього мовлення в мовні схеми, що трансформуються в
розгорнуте мовлення на основ «породжуючою, або «генеративно»,
граматики

З іншого боку, це імпресивне мовлення, що проробляє зворотній шлях -

від сприття потоку чужого мовлення та декодування його через аналіз,
виділення істотних елементи і скорочення сприйманого мовленнсвого
висловлювання до деякої мовної схеми, що трансфор- мується далі за
допомогою внутриплого мовлення у вислів спільну думку, з
прихованим в ньому підтекстом. Цей складний шлях кінча- сться
декодуванням мотиву, що стоїть за висловлюванням. Очевид- но, що
така мовленнєва діяльність (як експресивна, так і імпресивна) являє
10
собою складне психологічне утворення. Характеристика мов- леннєвої
діяльності як спеціальної форми спілкування вказує лише на одну
сторону цього процесу. Крім цього мовлення с знаряддям мис- лення і,
нарешті, засобом регуляції (організації) власних психічних процесів
людини.

За допомогою слова і речень (синтагми, поеднання слів) у мов- ленні

здійснюється аналіз та узагальнення інформації, що надходить, з
одного боку, і формулюються судження і висновки - з іншого

Тому мовлення, будучи засобом спілкування, стає одночасно і ме-

ханізмом інтелектуальної діяльності, що дозволяє виконувати опера-
Мини та узагальнених і що створює основу категоріального мисления
Мовлення людини характеризується виконавчою, або операці ною
стороною уважно анала и ланок моє для наших цілей настіль

ки велике значення, як і аналіз структури мовленнєвої діяльності в

Перша з ланок операційної, або виконавчої, організації мовлен

пов'язана з забезпеченням фізичної, або звукової, сторони звуковий я
мовлення, що перетворює безперервний потік звуків д крепа одиниці -
фонеми на основі виділення ознак, що вирішальн в розрізнення змісту
слів та неоднакові в різних мовах. Наступною лан- кою виконавчої
сторони мовленнєвого процесу с лексико-семантична організація
мовного акту, що складасться з оволодіння лексико- Морфологічного
коду мови, яка забезпечує перетворення образів або понять у іх
словесні позначення. Іншими словами, ця ланка нерозрив- но пов'язана
з такими функціями слова, як кореневе позначення (або предметна
віднесеність) та узагальнення, тобто з включенням визна- ченого
позначения в деяку систему зв'язків за морфологічними або
семантичними ознаками.

Слово е основною одиницею виконавчої (оперативної) сторони

мовленнсвого процесу. Наступною ланкою його організації с речення,
або висловлювання, яке може мати більшу чи меншу складність і яке
може перетворюватися на розгорне, зв'язне (розповідну мовлення.

11
Висловлювання передбачає не стільки процес категоріального
узагальнення, що стоїть вже за окремим словом, скільки процес пе-
реходу від думки до мовлення, тобто кодування вихідного задуму в
розгорнуту систему речень на основі об'єктивних синтаксичних ко- дів
мови і, зокрема, за допомогою внутрішнього мовлення, що мас
згорнуту, предикативну будову і представляє собою необхідну ланку
будь-якого розгорнутого висловлювання (Л. Выготский, 1934, 1956)
Зведений аналіз мовленнєвого процесу, узагальнюючий велике число
психологічних і психолінгвістичних досліджень, представлений у ро-
богах О.Лурія.

Знання про загальну характеристику мовленнсвої діяльності та

виділенні основні ланки, що входять до її складу, необхідні, оскіль- ки
при різних за локалізацією мозкових уражень складна структура
мовленнєвої діяльності може ламатися в різних ланках і призводити i
до різних мовленнєвих дефектів. Тільки ретельне зіставлення форм
мовленнсвих порушень з наступним встановленням локалізації

патологічного процесу може забезпечити важкий, але едино надійний

шлях для вирішення питання про мозкову організацію мовленнєвої
діяльності

Сучасна психологія виділяє експресивне та імпресивне мовлення як два

основні самостійні види, які характеризуються різною психо-

логічною будовою

Експресивне мовлення - або процес висловлювання за допомогою

МОВИ починається із задуму, потім проходить стадію внутрішнього
мовлення, яке має згорнутий характер, і нарешті переходить в стадно
розгорнутого зовнішнього мовленнєвого висловлювання. Імпресивне
мовлення або процес розуміння мовленнєвого висловлювання по-
чинаються з сприйняття мовного повідомлення, потім проходить ста-
до декодування повідомлення і нарешті завершується формуванням у
внутрішньому мовленні загальної смислової схеми повідомлення, 1
співвіднесенням зі смисловими семантичними структурами і вклю-

12
ченням у визначений смисловий контекст. Загалом, виляють чотири
самостійні форми мовленневої діяль НОСП, дві з яких належать до
експресивної мови, а саме: усна i me семна мова, а дві - до імпресивної
розуміння усної мови (слухання) розумних писемного мовлення
(читання). Кожна з перелічених форм моклеинової діяльності включає
кілька мовних функцій.

Першою умовою декодування сприйманого мовлення с четке

Імпресивне мовлення

виділених з мокленивого потоку фонем. Вирішальну роль у цьому

процес виграють вторини відділи скроневої (слуховой) кори Володини
потужною системою зв'язків з постцентральними (к нестетичними) з
нижнМИ ВІДДІЛАМи премоторної кори, задньо-верхн дали до
скроневої область здійснюють високоспеціалізований Слуховий аналіз.
Ураження цих зон робить виділення фонем недоступ ним і, порушуючи
«кваліфікований» мовленнєвий слух, при до всисних ЖЕ ВІДомой нам
скроневої, або акустико-гностично,

Порушення фонематичного слуху, що с результатом ураженн

верхньоскроневих відплив лівої півкулі (або занон Верніке), с вим
волюм усунення одного з істотних оперативних компонент
імпресивного мовлення, воно залишає збереженим намір хворого ро
забраться в сенсі слив, що сприймаються не руйнує активних спроб

декодувати почутого мовлення, але робить ці спроби безуспішними

внаслідок порушены основно умови виконання цього завданих
Залишаючи принципові засади інтелектуальної діяльності хворого
збереженими (що видно з повної доступності для нього письмового
рахунки, наочної конструктивної діяльності тощо), воно робить не-
можливими 11 форми мислення, яка вимагають мовленнского форму.
мювання і збереження проміжних мовленнских операцій. Розумния
загального сенсу зверненого до хворого мовлення з опорою на 120- за
контекстом, інтонацією почутого мовлення може залишатися Подносно
збережених, в той час як розуміння точного і конкретного значення
слів виявляється майже недоступним
13
Порушення фонематичного слуху с, однак, лише однією і най- більш
елементарних форм порушення вихідної ланки декодування
мовленнсвого процесу. Другою формою с своєрідний розлад розу- ми
слів, який може бути уподібнений «асоціативною душевною сліпотою»
Ліссауера і полягає в тому, що фонематичний склад слова залишаються
збереженим, але впізнавання його сенсу грубо порушу- спься Природа
цього відчуження сенсу слів і основи фізіологічних механізмів
залишаються невідомими. На думку О. Лурія, вирішаль- не значення в
такому випадку відіграє порушення взаємоди слухо- мовленнєвого і
зорового аналізаторів, в результаті якого звукове слово перестає
викликати відповідний образ. Наступним етапом імпресивного
мовлення є розуміння значення

шло фрази або цілого зв'язкового мовленнєвого висловлювання.

Мозкова організація цього процесу, мабуть, с набагато складні- шою,
ніж мозкова організація безпосереднього декодування значення слова.

Першим з умов, необхідних для декодування розгорнутого мов-

ленневого висловлювання, с утримання в мовній пам'яті всіх його еле-
ментів. Якщо цього не відбувається, розуміння довгого речення або
розгорнутого мовленнєвого висловлювання, що вимагає зіставлення
його елементів, робиться недоступним, оскільки хворий, утримуючи
початок висловлювання, в силу підвищеної загальмованості елемен тів
забувае і кінець і виявляються не в змозі зрозуміти значення всього
розгорнутого речення, хоча розуміння окремих слів залишається збе-
реженим. До такого результату призводять ураження середніх відді- лів
лівої скроневої області або глибоко розташовані ураження ліво
скроневої частки у правші, що ведуть до дисфункції скроневої кори і
викликають явища акустико-мнестичної афазі.

Другою умовою розуміння розгорнутого мовлення с симультан- ний

синтез її елементів: здатність не тільки утримати в пам'яті всі елементи
розгорнутої мовленнєвої структури, але тимчасово <<огля- нути» її,
укласти в одночасно сприйману смислову схему. Ця умова не
обов'язкова для розуміння багатьох форм простого розмовного
мовлення, які Сведеліус (1897) називав «комунікацією подій» і які не
14
включають в свій склад узгодження складних граматичних форм. На-
впаки, «симультанний огляд» і складання симультанних смислових
схем абсолютно необхідні для розуміння мовленнєвих конструкцій, які
той же Сведеліус називав «комунікаціями відносин» і які включа- ють в
свій склад складні логіко-граматичні відносини, що виражають- ся за
допомогою прийменників, відмінкових закінчень і порядку слів.

У відповідних процесах декодування беруть участь тім'яно- потиличні,

скронево-тім'яно-потиличні відділи лівої півкулі у прав- ші; ураження
цих відділів веде до розпаду симультанних просторових схем, а на
символічному (мовленнєвому) рівні викликає такі явища, як розпад
розуміння певних логіко-граматичних відносин (семантичну афазію) і
грубі порушення тих форм конструктивної діяльності і лі- чильних
операцій, виконання яких базується на симультанних (квазі-
просторових) синтезах

Вивчення порушень розуміння мовлення, що виникають при ура-

женнях тім'яно-потиличних відділів лівої півкулі, відкриває перспек-
тивний шлях для розрізнення двох видів мовних конструкцій, одн яких
не вимагають для свого розуміння симультанних синтезів (до них
належать прості види «комушкаші подіб»), в той час як розумін ня
виших неможливо за відсутност симультанних (квапросторов) CXCM.
Третьою умовою розуміння розгорнутого мовлення і декодування

1 сенсу с активний аналіз найбільш історик елементів і змісту. Такий

аналіз майже не потрібен для декодування простих фраз і найбільш

елементарних форм розповідного мовлення. Однак він абсолютно не-

обхідний для розшифровки складно побудованої фрази і тим більше

для розуміння загального змісту і особливо підтексту складного роз
горнутого висловлювани С згадати, наскільки склади пошукові рухи
очей (багаторазо повернення до пройдених сегментів тексту) людини,
що читає важкий текст, та намагається виділити його істоти сторони і
зрозуміти загал ний зміст, щоб ошнити важливість активної діяльность
для декодуван на складної інформа
15
Vase смо, що забезпечених актanol ВО КАО ДАЛЬНОСТ бережанах
точното намеру, сформованих програми 1 троо наах пропалам,
хайсносться за каайблистаю учас добових стих мозку. Саме тому при
уражений лобоких ділянок мо- купость до спрямованот, програмовано,
вибори дальность о активна поведінка заморосться або фрагментaрoot
реакцями, або інертними стереотами розум мовленаквих структур
історію порушує

Одоби частини мозку абсолютно необха для декол сках висловлювань

та тих, що вимагають активної роботи ур лобових частин мотку, не
зачіпаючи здатності ро 1 простих речень, робить малодоступом
розумна складних форм posropiryzoго мовлення і тим більше підтексту
складних висловлю Ван. Планомірне декодування складних
мовленнских констр мосться у хворих з вираженим лобним син ромом
або серію 120- гадок, що не випливають з аналізу тексту, або інертними
смисловими стереотипами

Експресивне мовлення

Експресивне мовлення полягае в колуваш думки в розгорну- те

висловлювання і включас до свого складу рад виконавчих лок
З'ясування мозкової організаці експресивного мовлення почнемо з
розгляду і найбільш елементарних форм та відповідних мозкових ме-
ханізмів

Найбільш елементарним видом експресивного мовлення с най-

простіше повторне мовлення.

Просте повторення звуку, складу або слова вимагас, природно, чітого

слухового сприйняття це перша умова збереженого повтор- ного
мовлення. В акті повтореного мовлення беруть участь елементи
системи скроневої (слухової) кори. Тому ураження вторинних відді
слухової кори лівої півкулі, що призводять до розпаду фонематично- го
слуху, неминуче супроводжуються дефектами повторення (зама
близьких фонем, неправильне відтворення їх).

16
Другою умовою збереженого повторного мовлення с наявність досить
чіткої системи артикуляцій, що забезпечується нижніми від ділами
постцентральної (кінестетичної) кори лівої півкулі. Ураж цих відділів
мозку призводить до розпаду артикулем, замін (опозиційних)
артикулем і появі літеральних парафразій У випадках більш масивних
уражень нижніх відділів постцентральної області -

В ОСНОВІ кон лежить розпал арми акуш афекти виражем рекше

призводять до роп Popенских ист форми афиш та еферентної моторної
фази, аферентно моторної афа 10 Брока (А. Лурия, 1947, 1970), с одним
з важливих факть сучасн... етапу року науки про мовленнєві розлади.

Третьою умовою збереженого повторного мовлення с перемикати з

адис раматична на пишу або з одного слова на У забезпеченні потрібної
для цього пластичност рухових ueen icrony роль відпрають апарати
премоторно кори ліво зокрема и ники відділ Ураження цих відділів
мозку при до варения патологічної шертност в мовленнєво-рухов утр
появі тих мовленнєво-рухових персеверацій, які складають плодом,
лопчну основу еферентної моторної афази, або афази Брока

Залишилося згадати останню умову, на яку вказував ще штейн (1948)

Повторення будь-які звукової структури (1 насамперед бе скла або
складосполучень) неминуче входить у конф вторенням фонетично
близьких, але осмислених, сталих слів правильного виконання цього
завдання необхідна відома абс вод добре сталих стереотить,
підпорядкування вимові заданій грами і гальмування побічних
альтернатив. Ми вже знаємо, що та програмування вибіркової дії і
гальмування побічних зв'язків заб чуться при найближчій участі
лобних частин мозку, і тому зрозум що ураження цих відділів мозку
призводить до того, що потрібна пр грама легко порушується і
повторення заданої (особливо безглуздо або складной) мовленнєвої
структури замінюється повторенням яког небудь близького, добре
відомого в колишньому досвіді, слова (25 фрази) Досить запропонувати
такому хворому повторити неправиль ну за змістом або структурою
фразу, щоб він негайно ж відтворив в більш звичному для нього
правильному вигляді. К. Год

17
Таким чином стає відомим, наскільки складний комплекс уме включає
в свій склад такий, здавалося б, простий акт, як повторення, він на яку
складну систему зон мозкової кори спирається. Значно складнішим є
наступний вигляд експресивного мовлен

ня - називання предмета потрібним словом

У шому випадку звуковий зразок потрібного слова відсутній суб'ект

сам повинен виходячи із зорового образу сприйманого (або яку
представляють) предмета кодувати цей образ у відповідне сло

звукового мовлення. Здиснения цього завдання пов'язане з плою нит

кою нових умов, а отже, і з участю цілого ряду нових мозкових зон
Першою умовою адекватного називания предмета або його зо-

бражения с досить виразне зорове сприйняття його. Варто зоровому

Сприйняттю втратити чіткість (як це буває у випадках порушения з0-
рових синтезів, або оптичної агнози), або отримати ослаблен фор Ми
(що виражаються в труднощ визнавания стилізованих малюнків або
виділення «зашумлених» зображень), або якщо відбудеться по-
слаблення зорових ухилень, щоб називания предмета, без наочної
отичної основи, стало утрудненим. Це явище набуло в класичний
неврологи назву оптичної афази виникає, як правило, при уражен iн
скронево-потиличних відділів лівої півкулі (у правш). Воно може
становити патофізіологічну основу деяких форм амнестичної афази, що
виникає при ураження м'яно-потиличних відділів мозку cne- шальний
аналіз, проведений Л. С. Цвстковою (1970), переконливо по- казав, що
джерелом порушення у читача функції мовлення може бути порушення
наочної зорової основи предметних уявлень

Другою, важливою і очевидною умовою нормального називания

предмета с збереження акустичної структури слова, що, як нам вже ві-
домо, с функцією слухо-мовленнєвої системи лівої скроневої області
Ураження цих відділів мозку, що приводить до порушення чіткої фо
нематичної організації мовленнєвої структури, викликає такі ж труд-
нощі називання, які ми тільки що описували при розгляді труднощів
повторення. Ознакою даної природи порушення називання с велика
18
кількість літеральних парафазій при спробі назвати показаний пред-
мет, а також той факт, що підказка початкових звуків (або складів) сло-
ва, що необхідно знайти, в цих випадках не надас допомоги хворому
так як корінь дефекту лежить в розмитості акустичного складу слів.

Третя, набагато більш складна, умова правильного називання предмета

полягає в знаходженні потрібного позначення і гальмуванні всіх
побічних альтернатив.

Таким чином, називання предмета вплетене в цілу мережу або матрицю

можливих зв'язків, куди входять i словесні позначення різ- них якостей
предмета, і спливаючі позначення, пов'язані з близькими семантичними
категоріями, і позначення, близькі за своєю звуковою або
морфологічною структурами. Гальмування всіх цих побічних
альтернатив і виділення потріб-

ного, домінуючого значения легко здійснюються нормально працюв

чою корою і різко ускладнюються при патологічних (фазових) станах

уберскиот Саме така ситу мия вариктерна для кария в в зовним
спиромене у кль у насушност самостіше виникаючих ВАСЛАЛОВАНЬ
TIK I я IА МАЛОГУЧНЕ МОЛлени бискупться лише пасивника 1
ВИСОЛАЛІЧНЫЙ) відповідныя на поствами те чому достання, що
допускають просту сылану на la ЧАМ?» «чай? Пик чай!»),
сприймаються легко, в касташа, ва витрин бують все у відповідь вовка
за'юза («Да ви були сына викликають поміти труднощ

тренних вытечних) відлин кори дівок Толку мали 100 POR 4 MO,
CAME TAXI narodenoor MexTVOL уражених препових зон дово пакуль
ЗСВЕТЬ в основ вала пс HALFTICERAD AMICCOPHOo abanino i
cypostAY (TACK BETION КОМОСno GезитростьНО ВИЛКаючих
вербазын парабsia tramin по стова близБКИМ ЗА Мим або за стр?>) рок
словами Пампою ознакою цього виду порушень експресивного мовле
ИСТО Фике шо подказка першого звуку слова, що потрібно «знайти»
данамагае хворому і маразу призводить до знаходження потребного
слова. Цим справжня амнестична афина адроняється від акустик
мнестичної афазі, в основі якої лежить розмитість звуковой структурн
19
Мокасини ва аспонтаность, що виникає при миксинихуркасних добних
ділянок можу и на бул ватися як афанологучний розлад. Вона е скорше
форма аспонтаность хворого. У роботах О Лури та Л. Цитанов описана
Ламічна фане

Остання четверта умова, необхідна для нормального називания

предмета - руханметь нервових процесів. Саме вона необхідна для того,
щоб раз знайдена назва не настревала», не ставала іперпос
стереотипом, і щоб суб'ект, який щойно назвав один предмет, міг здо-
стапною легкісно переключитися на пишу н

Перехід від загального задуму до розгорнутого висловлюва передувала

думки в мокленик, кстопо роль у чому грант Моето мае преднатаму
структуру (Л. Виго- chaul) 1 забезпечує формувашша так звичайна сф
зму до розгорнутого вистоклования зерно нормальним суб'єктом, ми
залишається площин Кере хворих з локальними ураженнями зної
скронскеч або зисі ти кне скронево-потиличной област. У шкх
випадках хворий, у каго вид ють потрібі слова, зберите загальну
покайн-мезодному струку- ру фран, капа заповнюється абсолютно
недела и сокои Проте у хворих з ураженням нижних завих зобних
такулі волосиня клітівної схеми фрази» макаться ис

Це умова не дотримується як при уражених торкніх відділів пре

моторної області лівої півкулі (зона Брока), так і при уражен лобно-
скроневой області кори, у разі яких до вже відомих нам явищ па-
толопчно інертності слідів прискувати явища скроневого відчужене на
сенсу слів, коли порушуються критичне ставлення до плодопчно
пертност та виправлення помилок, що допускаються. У цих випад ках
хворий, правильно назвавши картинку «Яблуко», назвае наступи ну
картинку Де вишні» як «Два яблука», а назвавши пару картинок
Колівець і «Ключ», може другу пару картинок, що зображують чаше ку
і вікно, назвати «Чашка» і «Ключ» або «Олівець» і «Олівець» і TR
Таким чином, відносно проста форма експресивного мовлення -

називания предмета мас складну структуру, виконання і забезпечу

20
В повстю) поруш Ці доріжкахило, не відчувають трудноща с 10 в
названо предмета. Вони можуть повтор прост фрази Однак заклання
висловити думку або сформу хоча б елементарне словесне
висловлювання кнклясться для всім недоступним. Хворі намагаються
знайти слова «Hy ecs ну як же », але врешті-решт викалаСТЬСЯ, ЩО
ВОНИ ЗОВСІМ НЕ В ЗМОГ сформулювати просте реченн

сться спільною роботою цілого комплексу зон кори лівої півкул

Розгорнуте експресивне мовлення або висловлювання почина- с наміру
чи думки, які повинні надалі перекодуватися в словесну форму і знайти
свое втілення в мовленнєвому висловлюванн

Ці процеси вимагають участь лобових відділі мозку, яка с апа- ратом

винения складних мотивів, з одного боку, і створення ак тивного
наміри чи формулюванне задуму - з іншого. Якщо мотив ви-
словлювання відсутній, а активне виникнення задуму не відбувається
спонтание активне мовлення, цілком природно, не може виникнути,

Доска показу, що цей дефект не пов'язаний з відсутністю думки, 1 з

недоліком слів. Хворі ці групи легко назнають ор предмети, але
незмінно відчувають труднощ как у тих випадках
відмивості в генезі та попологічний структурі різних форм мо НОВОЕ
ДАЛЬНОСТІ знаходить свое изображений і в іх мозковій орг зад Однак
навесть загальних закономірностей обедр форми мовленнсвої
діяльності в су систему про и ситчать их Дані загальної психології
мови, псималнгвісток, так і за сто стереження, яка показують, що при
локальних ураженнях могу рушення поширюються на всі форми
мовленнвої діктності, тобто В 100 системний дефект з перехватники
порушення того чи іншого нейропсихологкого чинника, на якому
заснована мовна система

коли ім пропонується скласти розгорнуте висловлювання за простона

сомелою картинок

Історично перою назвою пресстрованого знижки Мок свой долЬност

при уражених мому за простацією К. Ерека ста термин нафемія», але в

21
1864 р. французький лікар А. Труссо запросо нував для подібних
розладів термін «афата», койт зваріться в нарука [7. c. 230-250]

Припущення, що причиною такої нездатності до розгорнутого н

славлювання є порушини лінійня схеми фрази, пов'язане з дефектом
предикатной функцыі мовлення, підтверджується простим домом.
Якщо ми запропонуємо хворому, який не може сформулювати просту
«Я хочуть, три порожня картки, що відповідають тром слементам шет
фрази, і попросимо заповнити їх послідовно вказуючи наму з цих
карток, то ми побачимо, що хворий, який не в змон сформулювати
висловлювання, легко робить це, якщо ми приберемо по
матеріалізовану знайну схему фраз, знову з'являться труднощі.

Афалія (грец роботи д а без лет, сов лета) - рост мови, спричинений
локалм ураженням ме центрів, розташованих в кора головного мозку.
Мати прокалоonc У вигляді порушень фонематичної, морфозогучкі та
сн структури власної мови при збережено рулік мекенитого апарату та
елементарного слуху

Динамика афиня може мати набагато більш складні форми (О. Лури)
Спостерігалися випадки, коли хворий, повністю зберіган затость
повторювати слова і фрази, але був зовсім печатним до са- Моспиного
розгорнутого висловлювання.

Мая найчастіше зумовлюється крововиливом в мозок, його травмою

пухлиною, абсцесом тото При врати порушуються вс функцій
мовлення (усне моклени, писемне, читання, сприйняття на слух)

Ця форма порушених спонтанного розгорнутого мовлення (віде

покаени якого не проходить через шаблі «телеграфного спо») Може
бути компенсована шляхом дуже батьким до описаного, з стю, що
зовнішні материализован опори повині позначати в тому випадку не
словесні слементи лінійної схеми фрази, а смислом компоненти
розгорнутого висловлювання.

На оснои багаторічних досліджень О. Лурія створив По рода Мослени,

що викають при пошкодження мозку. Уче- ний розрізняє шість формі
22
эфаніі (1) акустико-гностична (сенсорна), (2) акустос-место виникають
при уражено скронених кори головного мозку). (3) семантична (4)
ферента мотори ( при уражений нижних ім'я кори головного мозку). (5)
еферентна моторих: (6) динамічна (виникають при уражит про-
моторних і зане-любних відділів кори головного мозку)

Охарактерно миний типологичний разнових [70, с 312-346) 1.

Акустика-стична, або сенсорна врата (тоді її надо фан Верке) вноса при
ураженой задної третини верової скроневої звивин ашої шку

Головною ознакою цього розладу мождения с поруш мовлення при

сприйняти його на слух чужа неслекова сприймаються
нечленороздільний набір у м

Основи закономірності розумних мовлення і усного мокасинс кого

висловлювання формуються вже на самих ранніх етапах онтог не, у той
час як формування інших форм мовленнєвої діяльност y питания в
письма, пов'язали з оволодінням грамотою, що відбуваються значно
пізніше і будується за іншими психологічними законами

Система мозкових порушень мовлення

Уст ш форми мовлення являють собою складну, але сину функ

шокальну систему, що володіє багатьма характеристиками, які від-
різноють піших функцюнальних систем. Складність та систе- Ми повна
насамперед з тим, що кожна з чотирьох підсистем, які до нас певну
автономність і різні терміни формуканих в ofrorenesi
[Hеlрионовска Дядото калу мазати вого розных маринува пропратна нік
вия беременном катисто потпорити окрема сина і поруше нем
мовленості повторения трактирьох не 14'язаних и сим

У актину моазени спостерігасться забувати власник змен найлови флей

предмета 12 н. Наприклад, морий мог ска sane Meu nompiten ry wx loro
(Миони на ука

Малина стрики в разльтат репалення звалень про трухи wn in СТВА

(СЛОВА «вирка» «фати сприйн
23
Пориста тихо слуху призивить до розладу у х p) Tax MapIAL и поиска
болить?. Хворий водопади. «Раз нас не в грамянім, юз на и так не
длино (одорова исить те ж було в останніх роках. Щ робовий тим ну
поломани есь палівая

При амнестична врати в писемному мовлено больше, иск в усиму

приються TRX ваша играматизму, ак зацапания приймен файлів,
механиків і займенників за родом і чисти. При запис 103 дистку хвора
итовають трудиш в утриками в пам'ят валь коротких фрак, складаються
з трыя кля. Те spr спася при сприйняти друкованого тексту морому
важно утримувати в том кт про ре 3. Семантична ерана спас насладим
ураження тих

мовленено рулинска. Озик три сприйняти в много товсту меться

простота в анимисти капинку в стоках, о ускла промотамий Писемне
мовлення хворих порушене cur прото, дал сумокасини розталанням
фонематичного стулу 2. Мустимимнестичка, або амнестина врана
интикас при Бурсасини серенки цих идеях скронской област

o Дури ва ви оси лежить зниження служ моя синевої пам'en. При вй

формі моклетиевого розладу фенсу.. гений слух мишаться збереасним,
хворий правильно сприйма модення, роумие засучете за нього усне
мовлення. Однак в нехаетной им стате кантъ кранио пекеликий
мовленнский ма теріал, але при сприйнято мляко полого слова і його
уск в игре покрстие слова

noncurect області лісі півкулі. Це порушення мовлення характеризуется

труднощами при па- бора потребного стока для називания предметів. У
цьому випадку хво- 14 копься до сисипи, матукли на виски об'су, шуть
«Це те, чим ріжуть». Крім цього спостережеться п рушення розуміння
логіко-граматик сторони моканих: а) кор не быть у враых нало на
хрестом», «ко на хрестом» або хрест підходом» б) не можуть корисну
ватися в порівняльних словосполучених типу: «Коли више Ная Хто з
них самий високий? Хто начи», в) не розуміють словосполучени, що
перед «мушкаю відносин» типу «бро батька», «батько бра 1) складних
свитаксичних конструко передon причиночислен часов та простором
24
відносини (иприклад: «Перша ж поїхати в місто, він зайшов до
товариша» тощо) та ін.

Применинному розди активне молокон берски Але в кають труднощі

при розумова потребного по кк. При семенний эфані спостерігається
свого роду ме му пошуку слів у кизначеному семитичному пол, що
зака- беломилково вибрати слово з серії блюзних з пенетр Причиною
цього стое безость лексики, размена климия принт- посків,
прислівників, описових оборота, дистраки ставових оборот прислів'я,
крилати се та ін. Писемне мовлення хворих відріжте са беше
стереотипністю синтаксични форм

Лентитет на афти вишки при уражен медбать на які скронская долины,

поза квернюка зоново звук- вого димопора Суух залишиться
збережним, але для розумілих змісту усього столетие необилно
тримати у пам'ять весь акустик ред. Обегламерою можуться в результат
виникає пропу моля усного мазени. Всмічаться попук потрібних слів,
вербала тарифам. Мне всти часто висшется слина (особливо Кисть
обробки словесної інформаці. При відтвор и карактер фактор крона»
кетворюються перші або останн 2-3 ремонтские наторения словесного
матер алу керек дея год після його пред власти, вербальний мате- да го
обачний змістом (спондини), знам'ято Ураження симетричних вдав
право пакуль головного мамку пр немовленнскі та музичні муки
идими при приводить за трудиши у вереник посться правильный терка»
була у сам во шириться семити сама (74, с. 3м).

Саме идила третого фишошго бинтбану мере тудиш в панування

мовленный делика Перук мотортов нема, розуміння усно мовлення
деревне. Останн хворих стране катость затиро свідчить про порушена в
област метр калиться в примпаноси спиться структури, н шаблоня,
кліше. При складаний роликів за картинами, три переваль тексту
вимокаються окрем, не в кошик собек фрагмпата, ка у господаря була р
вбив

проблиснерен звуки Толо ме які страдать цим типом мокасинске

патоло жиговать грузина в родолиским блюзьких за артикулацию

25
35)X8 Me as moro y ada ao auran suyme orryana ження, або виникають
пору косиня вимови сла, заміни одних звуків

Таким чином, усний переказ, твір не можуть бути написала гр

напишеть внутрішного пазения репадиться их прос трудно побудувати
масу вставлювання нутраны грами мовлены. При динамічній фазі
страж не мешал ропортах, а й механізм портних викахони клерико сему
при смисловому сприйнятті тексту. Розуміння симитарного силуки» го
мовлення при легких формах кого мовлевского розладу залиша еться
збереженим. Однак при хвому спостережеться порушата -> чуття мови,
винають трудно, в розумний складних фрак, мора них конструката и.
Читання і письмо залишаться зерекпика і зазвичай служать ЗАДАНИМ
МОВЛЕенной резбон

Нереалах розвитку афери фази може спостерігат грубе порушення

розмінна молзани. Це пояснюється тим, що втра пока рату мини поку
роль відіграє кінестетичний контроль, прихова не артикулювання
сприйнятого ни слух покдомани 5. Еферентна мотория афазі виникає
при ураже кадала кори премерно ділянки («зони Брока»).

Ушу випадку часто хворі взагалі не можуть вимовити прозвуку. У той

же час вони в певній ступств розуют кль зареве до них мовлення
(окремі слова фран). Біль и ферми цього мовленнского порушення
можуть характеристуватися аграматизмом в мовному поражения
(пропуск дієслів, труднощі при метали, фасксій іменник, аграмами
грамного спытал

До тежких порушень мокоения, вдюситься клали Ама відсутність або

недорозвиток мовлення, о мощное не орга ичного уражених центральна
нервовой системи. Ала систем ний недорозвиток мовлення, при якому
порушен усь його стори (фонетик-фонематична лексик-граматична,
скотаксига). При ала- Ли Моления SORсім не розмикається борониться
з грубими и деннями. В залежності від того, кк мокасинск пситри були
уражен Розрізняють сенсорну і моторну азалії

При еферентный моторній афазі спостерігається виражена гpe-

( Умайках буває неможливим запис слова пра той його лимон по
26
складах. «Коли письмо стас автомат -писав Лури - слова, особливо
знайомі, пишуться м рухом і втрачають свою, складену з окремих
структуру для автоматпопалого письма виринальна иться розним
областям ири, особливо переднім
носин). При цьому вони без труднощів розуміють фрази з прямим по-
рядком слів, що описують конкретні до, типу «Будинок горить», «Со-
бака гавка» (комунікація подій). Ще більше труднощів з'являться при
прагненні хворих зрозуміти комунікації відносин, що виражені
конструкціями з прийменниками (наприклад, не можуть зрозумнти ви-
разу «квадрат під колом» і «коло під квадратом)

Те, що задні, гностичні відділи мозку беруть участь кодуванні

мовлення ні в кого не викликає сумнівів. Довгий час вважалося, що
передньолобні відділи мозку беруть участь тільки в процесах мовлен-
нского творення, але не відіграють істотної ролі в розуміші вислов-
лювань. Досліди О. Лурія виявили, що в лобних частинах розташо-
вуються механізми розуміння синтаксичних конструкцій. На думку
вченого, лобні області мозку несуть відповідальність за розуміння
прихованого змісту висловлювання

Свої висновки і спостереження О. Лурія робив, виходячи з впев неності

в тому, що мовленнєва діяльність - прерогатива тільки во півкулі. Іноді,
як парадоксальний факт, він зазначав, що, незважаючи на здавалося б
серйозні пошкодження центрів, що відповідають за де- кодування,
хворі опинялися в змозі вловити загальний зміст тексту. «Як це не
парадоксально, - писав О. Лурія про хворих з порушеннями в
гностичних відділах лівої півкулі, але такі хворі розуміють, що в -
оповіданні «Курка та золоті яйця» йдеться про недачу і розчарування
людини, а в байці «Галка і голуби» - про неправильну поведінку і по-
каранні. (...) цей парадоксальний факт збереження розуміння загаль-
ного змісту повідомлення при порушенні декодування або утримання
окремих входять до його складу фонематичних і лексичних елементів.
можливо, пояснюється тим, що у даних хворих просодична структу ра
мовленнсвого повідомлення залишається збереженою» (О. Лурія 1979,
c. 294).

27
 Колосальний вклад, який вніс засновник нейролінгвістики у роз- виток
науки, вказує на те, що деякі положення теорії потребують не тільки
розвитку, але й переосмислення

Афазия належить до важких порушень мовлення органічного центрального

походження. Частіше вона виникає в людей похилого віку на грунті порушень мозкового
кровообігу.

Афазия (від грецьк. a — частка, що означає заперечення, іphasis — мова) — повна

чи часткова втрата мовлення, обумовлена локальними ураженнями мозку. Линнею
належить перше (1749 р.) опис афазії, а термін «афазія» запропонував в 1864 р.
французький терапевт Арман Труссо. Афазії проявляються у вигляді порушень
фонематичної, морфологічній і синтаксичної структури мовлення і розуміння зверненого
мовлення при збереженні рухів мовного апарату, які забезпечують артикуляцію.

Вивченням афазії займалося чимало вчених, які відобразили результати своїх

досліджень у наступних роботах: Е.С.Бейн «Парафазии що за різних видах афазії» (1961),
К.Гольштейн «Афазія» (1927), У. М. Коган, А. Кожевников «Афазія Центральний орган
мовлення» (1874), «Афазія та шляхи її подолання» (1964), М.С. Лебединський «Афазія,
агнозія, апраксія» (1941), Г.К.Липман «Моторна афазія і апраксія» (1913), Г.Р.Лурия
«Травматична афазія» (1947), В.М. Тарновський «Деякі форми сифільної афазії» (1868) та
інших. Через результати цих досліджень виділили такі форми афазії:

а) моторна — утрата здатності користуватися самостійним мовленням;

б) сенсорна — порушення здібності сприймати мову оточуючих;

в) амнестическая — забування окремих слів та його значень;

р) тотальна — утрата здатності сприймати і відтворювати мовлення.

Нині тривають дослідження у сфері афазії (М.К.Бурлакова, Т.Г. Візель, І.Т.

Власенко, О.Н.Правдина-Винарская, Л.С. Цвєткова, В.М. Шкловський, та інших.).

Дослідження афазії є одним із найстаріших класичних проблем неврології і

психології, що має щонайменше двох століть, і відбите в публікаціях налічує сотні статей,
монографій, підручників.

Неплинний інтерес до цієї проблеми невипадковий, оскільки вивчення цього

надзвичайно складного явища відкриває дорогу до розуміння багатьох фундаментальних
методологічних і теоретичних питань з психології та нейропсихології, неврології і
дефектології, лінгвістики і психолінгвістики та інших. Зацікавлення афазії і триваючі
дослідження пов'язані і з запитами практики: діагностичної і реабілітаційної. Клініка
афазій потребує точніших уявленнях про дане порушення.

Вивчення афазії пов'язані з іменами відомих в усьому світі учених, чиї імена не
сходять із сторінок підручників і монографій неврологів і психіатрів, анатомів і фізіологів
ХІХ століття, пізніше - психологів і нейропсихологов, дефектологов і логопедів ХХ
століття. Так, відомі роботи лікарів Галля, Даксов (батька і сина), фізіолога Флуренса та
інших. Особливе останнє місце посідають роботи відомих неврологів кінця ХІХ століття
П.Брока, К.Вернике, Дж. Джексона, До.Клайста, Л.Лихтгейма, П.Мари, А.Пика, та інших.
На початку та середині ХХ століття стали широко відомі й досвід роботи російських

28
неврологів В.М.Аствацатурова, В.М.Бехтерова, В.В.Болотова, А. Кожевникова, та інших.
Відтак до цієї проблеми звернулися й відомі психологи Э.С.Бейн, Л.С. Виготський, В.М.
Коган, М.С. Лебединський, О.Н. Леонтьєв, Г.Р.Лурия,С.Л. Рубінштейн, клініцисти
Ф.В.Бассин , М.Б. Кроль, В.К.Орфинская , Л. Столярова, М.М.Трауготт, та інших.

Ф.И.Галль локалізував мовлення на лобних частках кори мозку. Він автор

концепції про вузькі локалізації психічних здібностей, за якою кожна психічна функція
жорстко пов'язані з роботою групи мозкових клітин.

Друга думка належить французькому фізіологу Флурансу (1824). На підставі своїх

досліджень дійшов висновку про неможливість окремості функцій кори мозку з його
ділянкам. Це вчення протрималось більш 90 років. Заперечували лише клініцисти, котрі
через багато років випередили фізіологів визнання різною ролі певних ділянок мозку в
психічних функціях. Так, Буйо вже у 1825 року, виходячи з вивченні мозку людей,
втративши здатність розмовляти, писав, що мозкова регуляція рухів здійснюється
лобними частками. Потім, в 1836 року, лікар М.Дакс внаслідок клініко–анатомічних
зіставлень симптомів порушення мовлення перший зафіксував, що півкулі мозку
нероздільні, щодо творення мовлення. Але його відкриття було забуте, і лише через 30
років П. Брока висловив згадану ідею. Вже значно згодом наведену доктрину про
належність мовлення до лівої півкулі прийняв одне із найбільш значних неврологів кінця
ХІХ століття Дж.Х. Джексон.

Цей етап розвитку вчення про афазії, і, проблеми локалізації психічних функцій в
корі мозку, що розпочався в 60-ті роки, тривав з кінця XIX – початку ХХ століття.

Найсерйознішим на цьому етапу були два відкриття – виділення двох форм афазії,
одній із яких була повно описана П. Брока і виділення сенсорної афазії Д. Верніке. Бу
створений перший докладний опис порушень мовлення, які виникають при ураженні
задньої третини верхньої скроневої звивини кори лівої півкулі, що викликає порушення
розуміння мовлення (1874 р.).

З 1910 року розпочинається наступний етап вивчення афазії. Він починається

роботами англійського невролога Дж.Х. Джексона. Йому належить блискуча ідея у тому,
якщо зони ураження мозку не збігаються з зоною локалізації психічної функції. Він
перший вказав також , що ураження неспроможне локалізуватися в окремій обмеженій
області мозку.

Після Джексона найглибше досліджував афазію відомий український вчений Р.Хед.

Він розглядав афазію як суворо локалізоване порушення мовлення, а співвідносив афазію
лише із ураженням лівої півкулі. Р.Хед першим підійшов до афазії з лінгвістичних
позицій, і розглядав її як мовне порушення. У цей час вже формуються наукові школи,
вивчаючі афазію.

Всім дослідникам на той час характерний погляд на локалізацію мовлення і афазії

переважно у лівому півкулі. Ще одна група дотримувалася антилокалізаційного погляду.

З вітчизняних досліджень, у цей період вже з'являються перші роботи Л.С.

Виготського, В.М. Когана, М.С. Лебединського, Г.Р.Лурії, та інших. Їх розгорнута робота
з проблемам иафазії належить вже безпосередньо до наступного етапу розвитку вчення
про афазії – після 40-х років ХХ століття.

29
 ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ:
1. Розробіть таблицю /схему «Основні типи афазій та їх специфічні
ознаки». Було виділено 7 форм афазії : еферентна
моторна афазія, аферентна моторна афазія, сенсорна акустико-
гностична афазія, сенсорна акустико-мнестична афазія,
динамічна афазія, семантична афазія та амнестична афазія.
Еферентна моторна афазія - виникає внаслідок ураження нижніх відділів премоторної зони
кори у лобній долі лівої півкулі( центр Брока). Як зазначають
науковці, у пацієнтів спостерігаються експресивні аграматизми,
з труднощами використовуються у мовленні прийменники,
флексії іменників. Порушення предикативної функції. Хворий
може вимовляти ізольовані звуки, грубо порушене звукове
структурування слова. Характерними є елізії, контамінації,
персеверації, антиципації, вербальні парафазії. Може
відтворювати автоматизовані ряди. Мовлення уповільнено.
Порушення слухо-мовленнєвої пам’яті.. Спостерігаються
дисграфії, запис слова або фрази можлививй лише при
промовлянні слів по складах[7]. При еферентній моторній афазії
основним завданням є подолання патологічної інертності та
відновлення динамічної схеми сказаного слова. Мета навчання –
відновлення усного мовлення, письма, читання. Реалізація даної
мети можлива при вирішенні наступних завдань: 1) загальне
розгальмовування мовлення; 2) подолання персеверацій,
ехолалій; 3) відновлення загальної психічної і вербальної
активності . Виділено дві стадії навчання [14] . Завдання першої
стадії – відновлення здатності активного виділення, сполучено-
відбитого повторення слів і проголошення слова або ряду слів з
усталених автоматизованих мовленнєвих рядів. Головне в тому,
щоб перевести мовлення на довільний рівень, тобто відновити
усвідомлення свого мовлення і довільне говоріння. -
Аферентна моторна афазія - виникає внаслідок ураження нижньої частини задньої
центральної звивини та тім’яної області кори лівої півкулі.
Хворий більш –менш розуміє звернене мовлення. Говорить
скандовано. Важко знайти точні артикуляційні пози і уклади для
вимови звука. Характерними є парадоксальні заміни, вербальні

30
 парафазії. Плутають близькі звуки за звучанням та місцем
творення; краще збережені окремі слова, фрази. Як свідчать
науковці нерозуміння мовлення недовготривале, після цього
швидке встановлення ситуаційного мовлення. Швидко
відновлюється можливість виконувати нескладні інструкції[7].
Центральне завдання відновного навчання при моторній
аферентній афазії – відновлення артикуляційної діяльності, а
мета – відновлення усного експресивного мовлення. Основним
методом відновлення мовлення при цій формі афазії є метод
сенсо-слухової стимуляції слова. Даний метод передбачає
вимову не звуку, а цілого слова. Відновлення
звукоартикуляційного аналізу і кінетичної основи слова
проводиться на основі відновленого активного пасивного запасу
слів [13,17].
Динамічна афазія виникає внаслідок ураження кори головного мозку біля центру
Брока. Характерним є порушення сукцесивної (послідовної)
організації мовленнєвого висловлювання. Порушений процес
реалізації мовлення у зовнішнє середовище (внутрішня програма
збережена). Пацієнтам важко скласти речення, розставивши
серію сюжетних малюнків. Наявна неможливість активно
розгортати мовлення . Під час переходу немає послідовності
ліній. Труднощі при називанні предмету, власних назв[7]. При
динамічній афазії основним завданням корекційнопедагогічної
роботи є подолання інертності в мовному висловлюванні. При
першому варіанті це буде подолання дефектів внутрішнього
мовленнєвого програмування, при другому варіанті –
відновлення граматичного структурування. Подолання дефектів
внутрішнього програмування здійснюється шляхом створення
для хворих зовнішніх програм висловлювання за допомогою
різних зовнішніх опор ( схем, пропозицій, фішок), поступового
скорочення їх числа і подальшої інтеріоризації, згортання цієї
схеми всередину. На заняттях по стимулюванню мовленнєвої
активності можна інсценувати бесіду з лікарем, в магазині, в
аптеці, в гостях [14].
Сенсорна акустико- - виникає внаслідок ураження зони Верніке в скроневій долі
гностична афазія лівої півкулі. Характеризується порушенням акустичного аналізу
та синтезу звуків мовлення ( порушення розуміння мовлення),
31
 що проявляєтья у порушенні фонематичного слуху. Таким
чином, при цій формі афазії порушується фонетична організація
мовлення, що створює труднощі процесу звукорозрізнення .
Звучання слова втрачає свою контрасність , стійкість, тому
розуміння, а також повторення, вимова слів практично
неможливі. Звернене мовлення, на ранніх етапах, сприймається
як незрозумілий потік звуків. При цьому у пацієнтів відсутні явні
рухові порушення, тому вони часто не усвідомлюють наявність
мовленнєвого порушення. У клінічній картині це порушення
проявляється у феномені ―відчуження змісту слова‖ .
Відмічається також велика кількість літеральних та вербальних
парафазій. Внаслідок розпаду звукової структури слова для
хворих характерне порушення предметної співвіднесеності
слова, тобто відмічається розрив між його значенням та
звучанням. На ранніх етапах мовлення пацієнтів складається з
випадкового набору звуків , складів, що отримало назву
―мовленнєва окрошка‖ . Цей період триває 1.5-2 місяці,
поступово видозмінюючись у логорею( надмірну мовленнєву
активність) з вираженими аграматизмами. Спостерігається також
порушення читання та письма у вигляді літеральних парафазій,
літеральних параграфій і т.д.[13]. -
Сенсорна акустико- виникає внаслідок ураження третини середньої скроневої
мнестична афазія звивини скроневої долі лівої півкулі. Характерними є
Порушення мовно-слухової пам'яті, порушення об’єму
утримання мовленнєвої інформації, порушення зорової пам’яті,
слабкість зорових образів слів. Спостерігаються труднощі при
вимові серії слів, не здатність утворити словесну інструкцію,
наявні словесні парафазії, контамінації. Для подолання
порушення мовленнєвої пам’яті необхідно або відновлення
системи зорових уявлень про предмет, його істотних відмінних
ознак, або поступове розширення обсягу слухомовленнєвої
пам’яті, порушеної суто за акустичними ознаками сприйняття
словосполучення, а також подолання експресивного
аграматизму, близького за своїми особливостями до
експресивного аграматизму при акустико-гностичній афазії[7].
Для подолання мовленнєвих розладів у хворих з акустико-
мнестичною афазією логопед опирається на опис ознак
32
 предмета, введення слова в різні контексти, на складання
мовленнєвого навантаження. Особливу роль у процесі
відновлення акустико-мнестичних мовленнєвих функцій грає
письмова мова. При тій чи іншій мнестичній афазії звуко-
буквений аналіз складу слова збережений, це дозволяє
використовувати запис слів, що передує слуховій стимуляції,
долати у хворих схильність до вербальних парафазій, а також
характерні для їх усного мовлення аграматизми. Логопед не
фіксує увагу хворого на необхідності показу предмета в
показаному порядку. Для відновлення зорових уявлень можна
провести ряд вправ, що включають аналіз близьких по малюнку,
за формою предметів, що відрізняються одним-двома ознаками,
в яких зміна або відсутність однієї деталі міняє функцію
предмета, його зміст і призначення. Труднощі знаходження
потрібного слова долаються шляхом розширення , а іноді і
звуження смислових полів слова. Шляхом уточнення і
систематизації їх значень. Для цього конкретне слово
обігрується в різних фразеологічних контекстах, звертається
увага на багатозначність слова. Відновлення письмового
висловлювання є однією з основних форм розширення
лексичного складу мовлення. Зібраність звуко-літерного аналізу
складу слова і значне збереження фонематичного слуху дозволяє
з перших же днів роботи підключити хворих до складання
письмових текстів, активної роботи по розширенню
словникового запасу, з подолання аграматизму[15].
Семантична афазія - виникає при ураженні ―зони перекриття‖ ( перехрестя тім’яно-
скронево-потиличних ділянок кори головного мозку у лівій
півкулі). Характерними ознаками є: порушення симультанного
аналізу та синтезу, одномоментного ―схвачування‖ інформації.
Провідним дефектом являється порушення розуміння складних
логіко-граматичних структур. Словник збіднений.
Спостерігаються порушені смислові звязки слів, які утворюють
певні семантичні поля, специфічні труднощі при пошуках
потрібного слова або довільного називання предмету. У
мовленні мало синонімів та антонімів. Три найбільш важливі
завдання відновного навчання при семантичній афазії визначені
Л.С. Цвєтковою[13]: 1) здатність програмування і планування
33
 висловлювання, 2) предикативність мовлення, 3) активність
мовлення. Вся відновлювальна робота ділиться на п’ять стадій
навчання. Перша стадія в якості основного завдання має
актуалізацію дієслів з метою розгальмовування проголошення
стереотипних фраз. Використовуються невербальні,
вербальноневербальні і вербальні методи. До невербальних
методів відносяться настільні ігри, ходьба під музику,
пантоміма, метод малюнка і т.д. Вербально-невербальні:
промовляння жестів, мелодекламація. Вербальні: вербальні
асоціації, інтонація при діалозі. Основне завдання другої стадії –
відновлення функціональних зв'язків слів на фразах ускладненої
конструкції ( суб'єкт-предикат-об'єкт). Основний метод – метод
багатозначності слова, який сприяє відновленню багатозначності
предикативних зв’язків слова. На третій стадії в якості основного
вирішується завдання – відновлення більш широких зв’язків слів
шляхом введення їх в інші смислові значення. Основний метод –
збагачення (сітки значень) слів і збагачення предметно-
функціональних зв’язків відпрацьованих раніше слів. Завдання
четвертої стадії – відновлення власного зв’язного мовлення.
Найбільш широко використовується метод доповнення заданої
фрази до цілого. Спочатку пропонуютья фрази, які не мають
альтернатив, потім – кінець яких може бути неоднозначним. Це
сприяє відновленню вміння активної побудови фрази. На п’ятій
стадії в якості основного завдання виступає відновлення схеми
цілого оповідання. Основний метод – складання плану
висловлювання [13].
Амнестична афазія. - ( ураження тім’яно-скронево-потиличної області).
Проявляється в порушенні номінативної функції мовлення,
порушенні предметних образів уявлень. Основним
завданням є відновлення номінативної функції мовлення,
що здійснюється шляхом виконання різноманітних вправ із
вибором слова, підбором необхідного слова, відмінювання
слів і т.д.[17]. На основі отриманої інформації ми провели
дослідження. Наше дослідження складалося з трьох етапів:
підготовчого, констатувального та формувального. На
першому етапі вивчалась науково- методична, педагогічна
та психологічна література, з метою розкриття питання про
34
діагностику та корекцію афазій у осіб постінсультного
стану. На другому етапі підбиралися методики, які б
дозволили ефективно виявити у осіб з ураженнями мозку
внаслідок інсультів афазій. Був проведений
констатувальний експеримент, для цього підготовлена
спеціальна методика для виявлення порушень мовлення.
Третій етап характеризується підбором відповідних вправ
для корекційної роботи. Далі проведено повторну
діагностику осіб постінсультного стану та здійснено
порівняльний аналіз результатів. Наша вибірка
досліджуваних містила 18 пацієнтів експериментальної
групи та 18 пацієнтів контрольної групи із
сенсомоторними афазіями, з переважаючим моторним
компонентом. Діагностика перед початком роботи
підтвердила, що у людей із афазією порушуються усі
сторони мовлення. У більшості наших досліджуваних
імпресивне мовлення переважає над експресивним, а
читання над письмом у баловому співвідношенні

35