ЛОГОПЕДІЯ

Вступ в логопедію.
Становлення логопедії як науки.
Значення терміну логопедія
́ ія — наука про порушення мовлення,
Логопед
методи їх попередження, виявлення й усунення
засобами спеціального навчання й виховання.
Логопедія вивчає причини, механізми,
симптоматику, перебіг, структуру порушень 
мовленнєвої комунікації, системи корекційного
впливу.
 Значення терміну логопедія
• Logopedia – nauka o kształtowaniu właściwej mowy
 w okresie jej rozwoju i jej doskonaleniu w
późniejszym okresie (logopedia ogólna), a także o
usuwaniu różnego rodzaju wad i zaburzeń mowy
(logopedia specjalna).
(Логопедія – наука про формування правильного мовлення в період
розвитку мови і її вдосконалення на пізніших етапах (логопедія
загальна), а також про усунення різного роду вад та розладів мовлення
(логопедія спеціальна)).
Значення терміну логопедія
Speech–language pathology (or speech and
language pathology) is a field of expertise practiced
by a clinician known as a speech–language
pathologist (SLP) or a speech and language
therapist, both of whom may be known by the
shortened description, speech therapist.
(Мовна патологія ( або патологія мови і мовлення) – це область
знань, що практикується клініцистом, відомим як патолог мови
(SLP) або логопед , обоє відомі скорочено як логопед.)
Термін «логопедія» походить від 
грец. logos — «слово», «мова»
та грец. paideia ( педіа) —
«навчання».

.
Походження логопедії як науки
В процесі становлення логопедія розглядалася як
наука:
• Медична
• Біологічна
• Педагогічна
• Лінгвістична
• Холістична
Перші згадки про логопедію
 У найдавнішому письмі, збереженому до наших
днів – Біблії
 Євангелія від Йоана 1:1-17 
 
Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і
Слово було - Бог. 
 З Богом було воно споконвіку. 
 Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало
без нього. 
Стародавній схід -
колиска культури людства

• Стародавній Єгипет
Папірус Едвіна Сміта
( знайдений XVII ст. до н.е. копія тракту написаного біля XXX ст. до
н.е., один з 4 папірусів збережених до наших днів)

описано травматичний випадок падіння вниз

головою, в результаті якого людина втратила слух,
мову, контроль над руками та ногами.
“ Я не буду його торкатися ”
Стародавній Схід
Стародавня Індія
• “ Аюрведа ” - початки традиційної медицини.
( походження Vст. до н.е., випереджала час
побудови пірамід, трактат з 6 частин)
В одній з них описано дві пластичні операції –
хірургічне лікування “заячої губи” та “вовчої
пащі”.
( Хейлопластика та уранопластика – в сучасній
термінології)
Стародавній схід
• Стародавня Греція
Гіппократ (бл. 460 років до н.е. – бл. 370 р. до
н.е.) – “ батько сучасної медицини ”
В його працях зустрічаються майже всі мовні
розлади відомі сьогодні:
• втрата голосу
• втрата мови
• мова незрозуміла
• заїкання
Стародавній Схід
• Стародавня Греція
Арістотель ( 348р. до н.е. – 322 р. до н.е.) –
давньогрецький філософ, логік.

В його працях з'являється новий термін

PSELLISMUS, який стосується пацієнта, що
пропускає звуки чи склади.
Стародавній Схід
• Стародавня Греція
Гален ( бл.129/131 р. н.е. – 200 р. н. е.) – встановив
наукову термінологію “хвороб” мови.
розділяє хвороби мови і голосу на:
І. проблеми гортані і м'язів, які її приводять в рух
ІІ. проблеми пов'язані з язиком – ушкодження самого язика
та органів навколо нього: зубів, вуздечки, твердого
піднебіння, м'якого піднебіння, язичка.
Стародавній Схід
• Стародавній Рим
Корнелий Цельс (30-25 р.до н.е. - 40-45 р.до н.е.)
–
зібрав і зберіг багато творів стародавньої
медицини.
В його працях зустрічаються замітки про параліч
язика, зрощення кінчика язика з нижньою
порожниною рота, методи лікування цих
випадків.
Стародавній Схід
• Арабська цивілізація
Авіценна (980 – 1037р.) – перський науковець,
лікар, хімік
Згадує в своїх працях про
• заїкання
• параліч язика, спазми язика
• вкороченню вуздечки
• Говорить про ЦЕНТРАЛЬНІ УШКОДЖЕННЯ
• МОВИ І ГОЛОСУ
Середньовічна Європа
Зустрічаються тільки спогади про хвороби мови та способи їх лікування.
Відомо про таких вчених6
• Фабрицій - німецький хірург з Гільдена (1560—
1634) - відновив і ввів в науку вченя про хвороби
мови. Він пропагував хірургічне лікування хвороб
мовию
• Меркуріаліс (1534—1606) - знаток класичної
літератури, в особливості Гіппократа и Галена,
склав трактат (1583р.) де зівав всю відому на той
час інформацію про хвороби мови. Вперше
клінічно описав заїкання, загальний огляд хвороб
мови: німоту, викривлення мови.
XIX століття
• З'являються самостійні дослідження патологій
мови
• Беме ( 1975 -1624рр.) – німецький філософ,
патології голосу та мови.

• Ітар (1774 – 1838р.р.) – французький лікар

глухонімих, видав статтю про заїкання.
відділив заїкання від дизартрії.
XIX століття
• Йосиф Франк – (16.04.1844 – 17.12.1911р.р.) –
назвав хвороби голосу дисфоніями, виділив
парафонію та афонію. Артикуляційні розлади –
дислалія, яка поділяється на алалію і могилалію.

• Рудольф Шультесс – 30 травня 1830 року видав

трактат в якому розділив заїкання і мову
незрозумілу.
Предмет і завдання логопедії

Теоретичні та метологічні
основи логопедії.
Предмет логопедії

• МОВА
У всіх її проявах
• КОМУНІКАЦІЯ МОВНА
Зразок – норма - патологія
• ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЯ
Як явище логопедичне
Предмет логопедії

МОВА - у всіх її проявах:

• Ембріологічному ( формування і розвиток)
• Патологічному ( розлади мовлення)
• Суспільному (порозуміння з оточенням)
• Артистичному ( культура живого слова)
Об'єкт логопедії

• Особа з ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ

Завдання логопедії
• вивчення закономірностей спеціального
навчання й виховання дітей з порушенням
мовного розвитку
• визначення поширеності й симптоматики
порушень мовлення в дітей дошкільного й
шкільного віку
• дослідження структури мовних порушень і вплив
мовних розладів на психічний розвиток дитини
Завдання логопедії
• розробка методів педагогічної діагностики
мовних розладів і типології мовних розладів
• розробка науково обґрунтованих методів
усунення й попередження різних форм мовної
недостатності
• організація логопедичної допомоги
Мета логопедії

Розробка науково - обґрунтованої

системи навчання, виховання і
перевиховання осіб з розладами
мови, а також попередження мовних
розладів.
Завдання логопедії
• Вивчення онтогенезу мовної діяльності при
різних формах порушень мовлення.
• Визначення поширеності, симптоматики і
ступеня проявів порушень мовлення.
• Виявлення динаміки спонтанного і
спрямованого розвитку дітей з порушеннями
мовної діяльності, а також характер впливу
мовних розладів на формування їх особистості,
на психічний розвиток, на здійснення різних
видів діяльності та поведінки.
Завдання логопедії
• Вивчення особливостей формування мови і
виникнення порушень мовлення у дітей з
різними відхиленнями в розвитку ( при
порушеннях інтелекту, слуху, зору і при
порушеннях опорно-рухового апарату).
• Вияснення етіології, механізмів, структури і
симптоматики порушень мовлення.
• Розробка методів педагогічної діагностики
порушень мовлення.
Завдання логопедії

• Систематизація порушень мовлення.

• Вдосконалення методів профілактики та корекції
порушень мовлення.
• Розробка питань організації логопедичної
допомоги.
Сучасні завдання логопедії
• Просвітництво
• батьки
• лікарі
• вчителі
• логопеди
• Профілактика логопедична
• батьки
• вихователі
• вчителі
Принципи логопедії

• Принцип систематичності.
• Принцип комплексності.
• Принцип розвитку.
• принцип « обхідного шляху» КОМПЕНСАТОРНИЙ
• Дидактичні принципи: індивідуальність,
унаочнення, доступність
Методи
І. Група :
• Організаційні методи: порівняння, вивчення в
динаміці, комплексний.
ІІ. Група:
• Емпіричні методи:
• обсерваційні (спостереження)
• експериментальні методи
• психодіагностичні ( тести, анкети, бесіди)
• біографічні методи ( збір і аналіз анамнестичних
даних)
Методи
ІІІ. Група :
• Кількісні методи ( математико-статистичні)
ІV група:
• Інтерпретаційні методи
Логопедія в сучасному світі
І. Теоретична

ІІ. Практична
• Загальна
• Виховавча
• артистична
• Спеціальна
Корекційна
Сурдологопедія
Логопедія як професія
Логопед в системі освіти
• Дошкільний навчальний заклад
• Шкільний освітній заклад
• Інклюзивно-ресурсний центр
• Реабілітаційний центр
Логопед в системі медицини
• ЛОР відділення
• Неврологічне відділення
Приватна логопедична діяльність