МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. КАРАЗІНА

ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Кафедра англійської філології

та методики викладання іноземної мови

РЕФЕРАТ

УСНЕ МОВЛЕННЯ ТА ІНТОНАЦІЯ, МІМІКА, ЖЕСТ, ПРОКСЕМІКА

Виконав:

Студент 1 курсу магістратури групи АМП-51

Уваров Михайло

Керівник роботи:

Морозова Олена Іванівна,

д.ф.н., професорка кафедри

англійської філології та

методики викладання

іноземної мови

Харків 2023
 ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Невербальна комунікація………………………………………………………4

2. Класифікація невербальних засобів…………………………………………...5

3. Проксеміка……………………………………………………………………...6

4. Особливості мови жестів різних країн………………………………………..7

Висновки…………………………………………………………………………..8

Список джерел……………………………………………………………….........9
 Вступ

Спілкування відіграє дуже важливу роль у житті кожної людини.

Вербальна комунікація – це комунікація за допомогою усної і письмової
мови. Невербальна комунікація - комунікація за допомогою немовних
засобів, таких як жести, міміка, паузи, манери, зовнішність. Завжди важливо
звертати увагу не тільки на те, що людина говорить, а й як вона це говорить,
існує багато невербальних жестів звертаючи увагу на які можна зрозуміти,
що людина відчуває, наприклад, почервоніння, збліднення, зміна ритму
дихання, бігаючі очі. Окрім цього, у різних країнах різні жести можуть
трактуватися по різному. Десь один жест може бути сприйнятий як знак
поваги, деінде як нісенітницю, або щось недоречне.

Об’єктом дослідження є усне мовлення та інтонація, міміка, жест,

проксеміка як поняття, що використовуються у повсякденному житті.

Предмет – це саме поняття усного мовлення, інтонації, міміки, жестів,

проксеміки, їх характеристики, роль у повсякденному житті.

Мета дослідження – розкрити сутність поняття усного мовлення, інтонації,

міміки, жестів, проксеміки, визначити основні поняття і навести приклади.

Завдання дослідження полягають у глибокому розумінні цих понять, їх

значенні на сучасну повсякденну комунікацію.
 Невербальна комунікація

Неверба́льна комунікація — вид спілкування, для якого характерне

використання невербальної (безсловесної) поведінки та невербальних
комунікацій як головного засобу передачі інформації, організації взаємодії,
формування образу, думки про співрозмовника, здійснення впливу на іншу
людину.

До таких засобів належить система знаків, які відрізняються мовними

способами та формою їх виявлення. У процесі взаємодії вербальні й
невербальні засоби можуть підсилювати або послаблювати дію один на
одного. Мова невербального спілкування є мовою не лише жестів, а й
почуттів. Люди використовують для комунікативного зв'язку цілу низку
невербальних засобів: погляди, міміку, пози, жести тощо.

Спілкуючись, люди неоднаково реагують на невербальні сигнали: одні

чутливі до них, інші — або не обізнані з цією сферою комунікації, або не
мають досвіду фіксації та розшифрування знаків невербальної комунікації.
Невербальне, як і мовне, передбачає зворотний зв'язок. Позитивний
невербальний зворотний зв'язок сприятливо впливає на взаємини між
співрозмовниками, а негативний супроводжує або породжує деструктивні
взаємини. Партнер, який роздратовано відповідає на запитання
співрозмовника, подає негативні сигнали.

При безпосередньому спілкуванні важливим засобом є також мова міміки та

жестів, яка не тільки доповнює та збагачує, індивідуалізує звичайну мову, але
інколи, наприклад, при спілкуванні глухонімих людей, й замінює її. Відомо,
що одне й те саме слово, наприклад привітання, може бути вимовлене з
безліччю найрізноманітніших відтінків, які передаються з допомогою міміки,
жестів, інтонацій і відображають найтонші переливи людських настроїв і
почуттів. [2]
 Класифікація невербальних засобів

Спілкування є складним і необхідним процесом інтерактивної

комунікації, яке пояснюється прагненням мовців отримати або передати нові
знання, уміння, навички і почуття. Цей процес. безперервний, оскільки є
головним чинником існування та розвитку суспільства. Комунікативний
процес здійснюється за допомогою вербальних та невербальних засобів мови.
Невербальна комунікація спілкування за допомогою жестів, міміки, руків
тіла й деяких інших засобів, за виключенням мовних.

У психології виділяють чотири форми невербального спілкування:

кінесику, паралінгвістику, проксеміку, та окулесику. Кожна з форм
спілкування використовуе свою знакову систему. Ф. С. Бацевич зазначає, що
"невербальні засоби спілкування - елементи комунікативного коду, які мають
немовну (але знакову) природу і разом із засобами мовного коду служать для
створення, передавання і сприйняття повідомлень" [5] Т. Ю. Ковалевська
пропонує розрізняти невербаліку як загальносеміотичну комунікативну
сферу, що властива індивідуальноколективним репрезентаціям, а також
паравербаліку (міміка, жест, поза) і парафонічні показники (тембр, тан,
інтонація та ін.), які характеризують субстратне забарвлення мовлення [4]. І.
Атватер всю галузь невербального спілкування називає кінетикою, до якої
включає міміку, пантоміміку, вокальну міміку, просторовий малюнок,
експресію [5].

Наука, предметом якої є невербальна комунікація, поведінка і взаємодія

людей, називається невербальною семіотикою. Невербальна семіотика
виникла на межах різних наукових областей на перехрестях різних наукових
традицій, зокрема, біології, етології (наука про поведінку), лінгвістики,
логіки, соціології та психології, — а також порівняння нових; Серед останніх
7 необхідно назвати загальну семіотику, теорію етносу й етнічних систем,
культурну антрополоrііо, когнітолагію (науку про знання й пізнання) та
теорію когнітивних систем [3]
 Проксеміка

Щоб встановити або підтримати контакт з людиною, потрібно не лише

дивитися їй в очі, а й триматись на певній відстані від неї. Відомий
антрополог Є. Холл був першим ученим, який звернувся до просторових
потреб людини. На початку 60-х років він увів навіть спеціальний термін для
цього напрямку досліджень — “проксеміка”. Виявилося, що кожна людина
прагне мати як свою територію певний повітряний простір навколо свого
тіла. Розміри цієї зони залежать від ряду факторів, передусім від
соціокультурних відмінностей людей. Якщо територія, на якій живе та чи
інша нація, густо заселена, то й люди під час спілкування перебувають
близько один від одного. Якщо вони проживають на відносно малозаселеній
території, то, навпаки, розміщуються на певній відстані.

Особливою серед невербальних засобів є проксеміка або система організації

простору і часу спілкування. Спеціалісти виділяють чотири просторових
зони, яких людина свідомо чи несвідомо дотримується при спілкуванні.
Перша зона — інтимна (від 15 до 46 см). Це саме та зона, яку людина
найбільше оберігає. У ній можуть знаходитися, крім суб'єкта, лише найбільш
близькі йому люди, тобто ті, з ким у нього тісний емоційний контакт.
Друга зона — так звана особиста (від 46 до 120 см). Це та відстань, на якій
люди звичайно розміщуються на вечірках, під час дружніх зустрічей.
Третя зона — соціальна (від 120 до 360 см). Таку відстань ми намагаємося
зберегти в міжособистісному спілкуванні з малознайомими людьми, зокрема,
на роботі.
Четверта зона — громадська (понад 360 см). Це та відстань, на якій бажано
знаходитися лектору та оратору.
* Проксеміка включає не тільки дистанцію, а й орієнтацію людей у просторі.
За європейськими правилами етикету в кафе чи ресторані кращим є те місце,
коли за спиною відвідувача знаходиться стіна. Це створює найбільший стан
захищеності і комфорту. Психологами доведено, що у людини навіть
підвищується серцебиття, якщо вона сидить спиною до відкритого простору.
[1]
 Особливості мови жестів різних країн

Невербальна мова може багато чого розповісти про внутрішній стан навіть
незнайомої людини. Але як і будь-яка мова, невербальна мова у кожного
народу своя .Один і той же виразний жест у різних народів може мати зовсім
різне значення. Навіть ваш костюм і його колір можуть нести неоднозначну
інформацію в різних частинах світу.

* Якщо в Голландії ви повернете вказівним пальцем біля скроні, маючи на

увазі якусь дурницю, то вас не зрозуміють. Там цей жест означає; що хтось
сказав дуже дотепну фразу. Говорячи про себе, європеєць показує на груди, а
японець на ніс. У деяких країнах Африки сміх - це показник подиву , а зовсім
не прояв веселощів.
* Значення «ОК» добре відомо в усіх англомовних країнах, а також у Європі
та Азії, але в деяких країнах цей жест має інше значення і походження.
Наприклад, у Франції він означає «нуль» або «нічого», в Японії він означає
«гроші»
* Німці, так само як американці, французи і італійці, мають звичай малювати
вказівним пальцем спіраль в голови, що означає: "Божевільна ідея ..." І
навпаки, коли англієць або іспанець стукає себе по лобі, всім ясно, що він
задоволений собою.
* Якщо француз потирає вказівним пальцем ніс, він попереджає "тут щось
нечисто "," обережно "," цим людям не можна довіряти ". Цей жест дуже
близький італійському постукуванню вказівним пальцем по носі і означає:
"Стережися", "попереду небезпека » , а в Англії -" конспірація і секретність
"...
 Ці приклади свідчать про те, до яких непорозумінь можуть призвести
неправильні тлумачення жестів, не враховуючи національні
особливості мовця. Тому, перш ніж робити які-небудь висновки про
значення тих чи інших жестів та мови рухів тіла, необхідно врахувати
національну приналежність співрозмовника.
 Висновки

Отже, комунікація відіграє важливу роль у житті людини, дуже важливим є

підтримка контактів із оточуючими, постійне покращення рівня та якості
комунікації. Існує багато різних жестів, звертаючи увагу на які можна
зрозуміти, що відчуває та чи інша людина, якої вона думки про когось. Окрім
цього, жести використовуються для вираження тих, чи інших почуттів. Одні
жести у одних країнах можуть означати позитивні речі, в інших же країнах
від вживання таких жестів потрібно радше втриматися, бо це може виглядати
не дуже добре, саме тому, потрібно вивчати місцеві особливості у тих чи
інших країнах або регіонах.
 Список джерел

1. Етика ділового спілкування - курс лекцій - Т. К. Чмут 1999 - Лекція 9

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ ТА КУЛЬТУРА ПОВЕДІНКИ –
Проксеміка.
2. Ковалинська І. В. Невербальна комунікація. – К. : Вид-во «Освіта
України», 2014. – 289 с.
3. Плющ Н. П. Формули ввічливості в системі українського мовного
етикету /Н. П. Плющ // Українська мова і сучасність. – К.: НМК ВО. – 1991. –
С. 90-98.
4. Богдан С. К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. /С.К.Богдан –
К.: Рідна мова, 1998. – 488с.
5. Тур О. М. Норми мовленнєвого етикету та особливості
Інтернетспілкування / О. М. Тур // Матеріали Всеукраїнської конференції
«Язык, речь, речевая коммуникация» [Філологічні науки]. – Кременчук, 2009.
– Вип. 7. – С. 85–90.