Лекція 2.

Тема. Семантика та смисли у комунікації

План
1. Вербальні і невербальні компоненти спілкування.
2. Форми мовної комунікації.
3. Складові комунікативного акту.
4. Мовний вплив у спілкуванні.
5. Екстралінгвістичні фактори усного фахового спілкування.
6. Нейролінгвістичне програмування.

Самостійна робота
1. Зворотний зв'язок у комунікації.
2. Інтернаціональні жести.
3. Форми мовного впливу.

Література
1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : Підручник для
студ. вищих навч. закладів / Ф. С. Бацевич. – К. : Академія, 2004 . – 342 с. –
Режим доступу: http://lib.ltd.ua/основи-комунікативної-лінгвістики-
бацевич.html
2. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням / С.В.
Шевчук., І.В. Клименко. – К. : Алерта, 2011. – 696 с. – Режим доступу:
http://futurestudents.at.ua/Dowlands/Shevchuk_S_V_Klimenko_I_V_Ukrayinska_
mova_za_p.pdf
3. Яшенкова О.В. Основи теорії мовної комунікації: навч. посіб. / О.В.
Яшенкова. – К. : ВЦ «Академія», 2010. – 312 с.
4. Піз А., Піз Б. Мова рухів тіла. Розширене видання/ Пер. з англ. – К:
ТОВ "Компанія ОСМА", 2015. – 416с.

ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ
Спілкування людини підтримується певними засобами. Свої почуття,
думки людина здатна виражати й закріплювати в словах і жестах, створюючи
певний комунікативний простір, у якому об'єднуються, співіснують її
внутрішній світ і світ зовнішній, об'єктивний. Такими засобами, які людина
використовує в своєму спілкуванні, є вербальні (словесні) і невербальні
засоби (міміка, пантоміміка, виражальні рухи тіла).

ВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ

Вербальна комунікація використовує як знакову систему мову –
найбільш універсальний засіб людського спілкування, який забезпечує
1
змістовний аспект взаємодії і взаєморозуміння в процесі спільної діяльності.
Точність розуміння слухачем змісту висловлювання може стати очевидною
для комунікатора лише тоді, коли відбудеться зміна "комунікативних ролей",
тобто коли реципієнт стане комунікатором і своїм висловлюванням дасть
знати про те, як він розкрив зміст інформації.
Спілкування вербальними засобами є не що інше, як використання
живого слова в передачі інформації. Лише людині притаманно вербалізувати
свої почуття, емоції, поведінку через слово, що доводить її до найвищого
ступеня розвитку порівняно з іншими представниками тваринного світу.
Мова є явищем не тільки лінгвістичним, а й психологічним, естетичним і
суспільним, вона охоплює всі сфери суспільного життя: науку, освіту,
мистецтво та ін.
У суспільстві виокремилися різні види мови.
Внутрішня мова — це мова для себе. Наприклад, розв'язуючи
математичну задачу, ви думаєте, але ваших думок ніхто не чує. Відмітною
рисою такого виду мови є те, що її не чують інші люди, і вона зрозуміла
лише одній людині — вам.
Зовнішня мова — її ще називають усною, тобто та, яку чує людина, що
перебуває поряд з вами. Це різновид мовлення, яке сприймається
співрозмовниками на слух. Вона вважається економною, тобто потребує
менше слів.
Діалогічна або розмовна мова — мова щоденного вжитку, включає в
себе діалектні та жаргонні вирази, що використовуються в певній місцевості
або представниками певної професії чи виду діяльності.

Монологічна мова — промовляється однією людиною при звертанні до

іншої. Прикладами монологу можуть бути пояснення вчителя, відповідь
учня, диктора та ін. Монологічна мова складна за своєю будовою: вона
триває досить довго, не перебивається репліками інших та потребує
попередньої підготовки.
Літературна мова — мова, що відповідає певним нормам і є
свідченням мовної культури.
Штучні мови: азбука Морзе, мова глухонімих, шифри, комп'ютерні
мови (завдяки яким відбувається спілкування людини з комп'ютером).
Письмова мова дає змогу спілкуватися з представниками минулих та
майбутніх поколінь.
Слова, що допомагають налагодити контакт:
 Я
 Ми
 Ти/ви
 Він/вона

ФОРМИ МОВЛЕННЄВОГО ВПЛИВУ

Взагалі розрізняють дві форми мовленнєвого впливу:
2
  пряма форма мовленнєвого впливу;
 непряма форма мовленнєвого впливу.
Вибір прямої чи непрямої форми впливу передбачає врахування двох
основних проблем: проблеми щирості та проблеми ефективності
висловлювання.
Пряма форма мовленнєвого впливу – це таке використання
оратором мовних виразів, коли він має на увазі лише їх буквальне
значення, лише те, що він говорить.
Пряма форма мовленнєвого впливу є відкритою тактикою.
Користуючись нею, оратор безпосередньо повідомляє аудиторії те, що він
має на увазі. Відповідно, така форма впливу є точною, послідовною й
узгоджується із критерієм щирості. З іншого боку, слід мати на увазі, що
зв'язок між словом і предметом є довільним.
Для аудиторії сприйняття подібної мовленнєвої форми не викликає
особливих утруднень. Слухачам не доводиться вгадувати те, що мав на увазі
оратор, і думати, чи вірно вони зрозуміли його.
Використання прямої форми мовленнєвого впливу передбачає
ієрархічно структуровану комунікацію. При цьому більш високий рівень
ієрархії займає оратор. Саме за таких умов він може розраховувати на
ефективність своєї промови, яка забезпечується здебільшого конвенційним
характером ситуації спілкування. Як правило, для кожної ситуації існує одна
пряма форма мовленнєвого впливу. Подібну модель взаємодії оратора й
аудиторії називають вертикальною.
Непряма форма мовленнєвого впливу – це таке використання
оратором мовних виразів, коли він має на увазі не тільки те, що він
говорить, а й щось більше.
Аудиторії пропонується самій встановити, що криється в цьому "більше,
ніж буквальне значення". Непряма форма мовленнєвого впливу є
прихованою тактикою. Оратор "каже не те, що він каже", тобто відкрито не
проголошує аудиторії, що він має на увазі.
Відповідно, така форма впливу не узгоджується із критерієм щирості.
Слід відмітити, що неузгодженість із критерієм щирості зовсім не означає,
що оратор говорить неправду. Він свідомо обирає такі способи виразу, які в
принципі дають можливість аудиторії сприйняти те значення промови, що
приховане за непрямою формою. Тому інтерпретація непрямої форми
комунікації передбачає додаткові зусилля з боку слухачів. У принципі існує
небезпека того, що аудиторія зрозуміє оратора не так, як йому б хотілося.
Непряма форма мовленнєвого впливу задає, по суті, множинність
способів сприйняття промови. У такий спосіб слухач приєднує до
виголошеного оратором того змісту, що є актуальним для самого слухача.
Ефективність непрямої комунікації якраз і виявляється в цій свободі
аудиторії. Подібну модель взаємодії оратора зі слухачами називають
горизонтальною.

3
 Непряма форма впливу забезпечується використанням у промові певних
засобів виразності, якими є риторичні фігури. З іншого боку, як зазначалось
вище, риторичні фігури створюють красу промови.

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ

Неверба́льне спілкува́ння — вид спілкування, для якого характерне
використання невербальної поведінки і невербальних комунікацій як
головного засобу передавання інформації, організації взаємодії, формування
образу, думки про партнера, здійснення впливу на іншу людину.
До таких засобів належить система знаків, які відрізняються від мовних
способами та формою їх виявлення. У процесі взаємодії вербальні й
невербальні засоби можуть підсилювати або послаблювати дію один на
одного. Мова невербального спілкування є мовою не лише жестів, а й
почуттів. Люди використовують для комунікативного зв'язку цілу низку
невербальних засобів: погляди, міміку,пози, жести тощо.
При безпосередньому спілкуванні важливим засобом є також мова
міміки та жестів, яка не тільки доповнює та збагачує, індивідуалізує звичайну
мову, але інколи, наприклад, при спілкуванні глухонімих людей, й замінює її.
Відомо, що одне й те саме слово, наприклад привітання, може бути
вимовлене з безліччю найрізноманітніших відтінків, які передаються з
допомогою міміки, жестів, інтонацій і відображають найтонші переливи
людських настроїв і почуттів. Це підтверджує відомий афористичний вислів
Б. Шоу “Є 50 способів сказати “так” і 500 способів сказати “ні”, і є тільки
один спосіб написати це”.
Як показують психологічні дослідження, до 40 % інформації належить
жестам та міміці, майже 55 % повідомлень сприймається через вираз
обличчя, пози і жести, 38 % – через інтонації і модуляції голосу.Звідси
випливає, що всього 7 % залишається словам, сприйнятим одержувачем,
коли ми говоримо.

4
 КОНЦЕПЦІЯ НЕЙРОЛІНГВІСТИЧНОГО ПРОГРАМУВАННЯ
Пристосування до досить негуманного світу споживання, егоїзму і
відвертої боротьби за існування стало сьогодні парадигмою більшості
прикладних напрямків у психології та поведінкових науках. Одним з таких
напрямків є нейролінгвістичне програмування (НЛП). Словосполучення
"НЛП" містить три поняття:
– "нейрон" – те, що відбувається в мозку і центральній нервовій системі;
– "лінгвістичне" – те, якими словами користується людина, і як це
впливає на її сприйняття та взаємодію з зовнішнім світом;
– "програмування" – процес, який дозволяє індивіду (або тому, хто його
програмує) вирішити, як він буде мислити, почувати та говорити.
НЛП –- це сучасний варіант кодування (або перекодування) психіки.
Один з принципів НЛП: свідомість і тіло є частинами однієї керованої
системи. В основі концепції НЛП лежить переконання, що людську психіку,
яка сприймає первинну інформацію можна уподібнити комп'ютеру. У психіці
відбувається структурування, осмислення та оцінювання інформації на
підґрунті внутрішнього досвіду, що складається з думок, переконань,
5
цінностей, емоційних переживань, пам'яті. Щодо комп'ютера, сприйняття та
обробка інформації в ньому здійснюється за певними, заданими програмами.
Іншою підставою НЛП є переконання, що можна об'єднати в єдине ціле
дві сигнальні системи: першу – систему умовно-рефлекторних зв'язків, які
формуються в корі великих півкуль головного мозку людей і тварин при
впливі конкретних подразників: світла, звуку, болі, і другу – звичайну
людську мову.
Фахівці з НЛП працюють з так названими мовними "якорями", тобто
програмами, які непомітно для людини вводяться у її мозок у вигляді слів і
викликають прояв того або іншого типу поводження. Один з базових
постулатів НЛП (територія та карти) стверджує: у людини є індивідуальне
уявлення світу, його карта. Це уявлення завжди суб'єктивне і не тотожне
реальності. Воно формується шляхом опрацювання зовнішньої інформації за
допомогою мови, особистого досвіду (персональної історії), особливостей
перцептивної системи (специфіки роботи органів почуттів, аналізаторів
тощо) і, в остаточному підсумку, утворює ментальну карту (або психологічну
"карту світу") особистості.
Нейролінгвістичні програми визначають, що і як людиною сприймається
та інтерпретується. Від їхнього характеру і досконалості безпосередньо
залежать сприйняття, обробка інформації, спосіб мислення, відчуття, дії та
життя взагалі. Програми, наявні у різних людей, істотно відрізняються не
тільки з точки зору суб'єктивних відчуттів, але й ефективності рішення
життєвих проблем. Тому різні люди неоднаково сприймають ті ж самі події (і
навіть слова), а також інакше реагують на них. Настільки важлива роль
ментальних карт (програм) у сприйнятті та доборі стимулів робить їх однією
із ключових ланок у керуванні психікою людини. Протягом багатьох
тисячоліть ментальні карти формувалися переважно стихійно за допомогою
традиційних інститутів соціалізації: родини, церкви, школи і т.п. Наприкінці
ХХ століття стало можливим, як вважають творці НЛП, цілеспрямовано, в
порівняно невеликий проміжок часу їх формувати або, принаймні, істотно
змінювати. У цьому, власно, і є суть нейролінгвістичного програмування.
Отже, НЛП можна розглядати як процес аналізу та перетворення структури
суб'єктивного досвіду людини, навчання її новим формам реагування на
зовнішні і внутрішні стимули шляхом модифікування старих "програм" або
заміни їх на нові.
НЛП прагне маніпулювати людською свідомістю шляхом підбору
кодових фраз, слів, звукосполучень, зображень та іншої атрибутики. У ході
програмування враховується ефект, який окремо справляють на людину:
слова, їхній значеннєвий зміст; голос, його інтонація і тембр; поза, міміка та
жести мовця. Пропорції цих складових приблизно такі: 55 % впливу – пози,
рух, міміка; близько 38 % – голос (тон, інтонації, ритм, тембр) і тільки 7 % –
власно слова, їхній зміст. Коли вони не погоджені (у НЛП це має назву
неконгруентності), співрозмовник отримує за трьома каналами три різних
(або навіть суперечних) повідомлення, причому у відповідній пропорції. Ще
6
одне важливе правило НЛП. Якщо свідомість підказує одне, а підсвідомість
інше – звичайно перемагає підсвідомість. Цим часто користуються
професійні шахраї для введення в оману навіть найпильніших людей. А
свідомість потім знаходить логічне пояснення зробленому вчинку.

Питання для самоперевірки:

1. Які засоби спілкування називають вербальними?
2. Які існують форми мовного впливу?
3. Що таке невербальна комунікація?
4. Назвіть найпоширеніші невербальні засоби.
5. Поясніть концепцію нейролінгвістичного програмування.