ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 6-7

ПОРОДЖЕННЯ І СПРИЙНЯТТЯ МОВЛЕННЯ

ЯК ОСНОВА КОМУНІКАЦІЇ

Питання
1. Сутність комунікативного акту.

Комунікативний акт - це процес обміну інформацією та ідеями між

двома або більше людьми з метою передачі повідомлення. Він може
включати в себе вживання мови, невербальну комунікацію, таку як жести,
міміку, тон голосу, а також використання символів, знаків та інших засобів
передачі інформації.

Сутність комунікативного акту полягає в тому, що він передбачає

взаємодію між двома або більше людьми, які спілкуються між собою з метою
досягнення певної мети. Ця мета може бути різною, наприклад, передача
інформації, висловлювання думки або почуттів, виконання дії, запрошення
до співпраці тощо. У комунікативному акті важливо, щоб співрозмовники
зрозуміли один одного і змогли ефективно взаємодіяти.

Комунікативний акт може бути успішним тільки в тому випадку, якщо

всі співрозмовники розуміють один одного і досягають спільної мети.
Успішна комунікація залежить від багатьох факторів, таких як якість
вживаної мови, настрій співрозмовників, їхні сприйняття та розуміння
інформації, а також здатність до взаємодії та співпраці.

Комунікативний акт — одне з найзагальніших понять комунікативної

лінгвістики; процес спілкування, який відбувається в певному місці на
пересіченні простору і часу між адресантом і адресатом, результатом котрого
є дискурс (текст). Комунікативний акт завжди складається як мінімум з двох
партнерів, які пов’язані між собою єдиним інформаційним простором
(комунікатор, реципієнт). Комунікативний акт – це перш за взаємодія
співрозмовників, під час якої вони намагаються досягти не тільки
мовленнєвої, але й немовленнєвої мети. Для цього мовець використовує весь
арсенал вербальних та невербальних засобів, враховує не тільки обставини
спілкування, а і його емоційно-чуттєву сферу. Основними структурними
компонентами комунікативного акту є:• адресант (мовець);• адресат
(слухач);• висловлювання;• тема;• інтенція;• обставини спілкування.
Комунікативна інтенція визначає і організовує зміст комунікативного акту.
Без цього компоненту спілкування не може існувати.

2. Прагматичні аспекти комунікації.

Прагматичні аспекти – це аспекти спілкування, пов'язані з впливом

суб'єктів спілкування один на одного і виражені в мові. Відомі чотири види
таких аспектів:

1. Аспекти спілкування, пов'язані з адресантом.

2. Аспекти спілкування, пов'язані з адресатом.

3. Аспекти спілкування, пов'язані з відносинами говорять.

4. Аспекти спілкування, пов'язані з ситуацією спілкування.

До аспектів спілкування, пов'язаних з адресантом, відносять

відкриту чи приховану мету висловлювання, мовні стратегії і тактики, тип
мовної поведінки, установки мовця; оцінку мовцем фонду знань, інтересів,
психології, характеру, здібностей адресата; ставлення говорить до
повідомлення.

Аспекти спілкування, пов'язані з адресатом, включають

інтерпретацію мови, правила виведення прихованих смислів, вплив
висловлювання на адресата, тип мовної реакції на отриманий стимул (відхід
від прямої відповіді, напад).
 Аспекти спілкування, пов'язані з відносинами говорять, включають
в себе жанр мовного спілкування і соціально-етикетну сторону мови.

До аспектів спілкування, пов'язаних з ситуацією

мовлення,відносять час, місце та умови спілкування. Від цих аспектів
залежить інтерпретація вказівних слів типу тут, тепер, цей; вплив на тему
спілкування місця комунікації: одна і та ж тема буде по-різному виражатися,
якщо ми в гостях, в лікарні, у адвоката і т.д.

3. Компоненти комунікативного акту, пов’язані з учасниками

спілкування.

У процесах міжособистісного спілкування, за словами В.В. Красних,

виокремлюють чотири компоненти комунікативного акту:

- конситуація (екстралінгвальний аспект) — об'єктивно наявна

екстралінгвальна ситуація спілкування; умови спілкування і його учасники
(хто, що, де, коли);

- контекст (семантичний аспект) — імпліцитно (приховано) або

експліцитно (відверто) виражені смисли, що реально існують і є

частиною ситуації, відображаються в дискурсі та є актуальними для

цього комунікативного акту;

- пресупозиція (когнітивний аспект) — зона перетину

індивідуальних когнітивних просторів комунікантів, у тому числі розуміння
конситуації;

- мовлення (власне лінгвістичний аспект) — продукт

безпосереднього творення.

4. Гендерні аспекти спілкування.

 У сучасній лінгвістиці в останні десятиліття особливу актуальність
набуває проблема „стать і мова”. У центрі уваги цих досліджень знаходяться
соціальні і культурні фактори, що визначають відносини культури і
суспільства до чоловіків та жінок, поведінку індивідів у зв'язку з
приналежністю до тієї чи іншої статі, стереотипні уявлення про чоловічих і
жіночих якостях – усе, що переводить проблематику статі зі сфери біології в
сферу соціального життя і культури. Ця категорія, як не раз відзначали
дослідники, не є суто лінгвістичною. Термін був уведений у 60-70-ті роки і
використовувався спочатку в історії, соціології, потім термін сприйняла і
лінгвістика.

Не викликає сумнівів, що чоловіки та жінки суттєво відрізняються за

психічними, фізіологічними та комунікативними параметрами. Сьогодні
наука не заперечує існування деяких стильових особливостей, властивих
переважно чоловікам чи переважно жінкам у рамках чітко окресленої
ситуації спілкування. При цьому вважається, що вони виникають під
впливом як соціокультурних (наприклад, уживання жінками лайливих слів
засуджується більше, ніж чоловіча лайка), так і біологічних, і гормональних
факторів. Найбільш перспективним і обґрунтованим напрямком вивчення
чоловічої і жіночої мови в даний час вважається вивчення стратегій і тактик
мовної поведінки чоловіків і жінок у різних комунікативних ситуаціях з
обов’язковим урахуванням культурної традиції даного суспільства.

Жінки, як правило, перевершують чоловіків у всьому, що стосується

мови (дівчатка починають говорити раніше, мають багатший словниковий
запас, утворюють складніші й різноманітніші речення); вони більше схильні
до кохання, прихильніші, емоційніші. Чоловіки ж частіше є лідерами; їхня
самооцінка залежить від успіхів у сфері предметної діяльності, стабільніша й
загалом вища від жіночої.

Мета спілкування у чоловіків і жінок різна: чоловік спілкується для

того, щоб передати важливу інформацію, а жінка – щоб зав'язати,
підтвердити і укріпити емоційні зв'язки зі співрозмовниками. Тому чоловік
при спілкуванні або задіює весь мозок, або (якщо зайнятий чимось
важливим) відповідає на автоматі, взагалі не сприймаючи слова
співрозмовника. У жінки навпаки – активується невелика частка мозку, але
паралельно вона може займатися ще десятком інших справ.

Що ж стосується аспектів спілкування, пов'язаних із мовним кодом, то

дослідники лінгвоґендерологічних проблем зазначають, що в мовленні
чоловіків простежується більша кількість іменників і дієслів; жінки віддають
перевагу прикметникам і прислівникам. У мовленні жінок частіше
трапляються актуалізатори (так? ти що? га? тощо), сигнали наявності
зворотного зв'язку й уваги до слів співбесідника (так, ага, угу, о! тощо).
Жінки спокійніше реагують на перебивання мовлення, їх мовний код містить
більшу кількість засобів увічливості, меншу кількість грубих і лайливих
висловів. У мовленні жінок частіше спостерігається явище неточного
(«приблизного») називання предметів; чоловіки ж намагаються все називати
точно. Жінки частіше вживають слова зі значенням невпевненості (мабуть,
напевне) і описові вислови внутрішніх етапів (Мені від усього цього
моторошно).

Ґендерні особливості спілкування виразно виявляються в етикетному

спілкуванні. Під час розмови жінки зазвичай відверто дивляться у вічі
співрозмовника, чоловіки ж частіше уникають прямого погляду. Жінки
здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і
керують перебігом її. Жінки частіше ніж чоловіки просять вибачення,
докладно щось пояснюють.

Дослідження в цій же галузі, проведені Є.А. Горошко, з

вираховуванням спеціальних параметрів, що враховують певні
характеристики мовлення: зв’язаність, динамізм, якісність, предметність,
складність та інше, використовувані при лінгвостатистичному аналізі тексту,
виявило, що чоловічій письмовій мові порівняно з жіночою властиві такі
особливості:

1. Речення за своєю довжиною в середньому коротші від жіночих.

2. Велика частота граматичних помилок.

3. Більш висока частота використання іменників і прикметників, у

свою чергу, набагато менше дієслів і часток. Чоловіки вживали також більше
якісних і присвійних прикметників, причому якісні прикметники вживалися в
основному в звичайному ступені, а не в порівняльному чи найвищому
ступенях. Крім цього, чоловіки значно частіше використовували
прикметники й іменники жіночого роду, тобто існувала явна орієнтація на
використання слів, „протилежних” за родом.

4. Превалювали раціоналістичні оцінки. Емоційних і сенсорних

оцінок у мові чоловіків менше, бо вони виділяли частіше естетичну, ніж
етичну сторону предмета чи явища навколишньої дійсності.

5. Саме чоловіки зображують світ і дійсність у більшій розмаїтості

якісних характеристик, фарб і ознак, ніж це роблять жінки.

6. При аналізі синтаксичної структури жіночих і чоловічих текстів

було виявлено, що чоловіки частіше використовують підрядний, а не
сурядний зв'язок.

7. Рідше зустрічаються окличні і питальні речення.

8. Рідше використовуються неповні речення й еліптичні конструкції.

9. Зворотний порядок слів менш властивий чоловічій письмовій мові.

Великий інтерес викликає дослідження ґендера в професійній

комунікації. Так, у результаті тривалої роботи німецьких лінгвістів із
дослідження ґендерної специфіки професійного спілкування встановлено, що
чоловіки і жінки виявляють тенденції до різних стилів ведення полеміки.
Чоловіки рідше погоджуються з критикою, частіше вдаються до іронії,
посилання на авторитети, використовують менше мовних засобів, що
виражають невпевненість, і в результаті справляють враження більш
компетентних і впевнених у собі і своїй правоті фахівців, тобто більш
успішно домагаються так званого „статусу експерта”.

Підсумовуючи сказане вище, можна дійти висновку, що ґендерні

відмінності між чоловіками та жінками, безперечно, суттєві і значущі, але не
такі вже великі, щоб особи різної статі не могли дійти порозуміння. Багато
факторів та обмежень впливають на людину з самого народження, чим
змінюють поведінку чоловіків і жінок. Мова може йти лише про типові риси
чоловічого та жіночого мовлення, виявлених тенденцій вживання мови
чоловіками та жінками.

Ґендерні ознаки мовної картини світу – це сутнісні прояви пізнання

світу крізь призму чоловічого і жіночого бачення, що інтегрують
універсальні та національно специфічні ознаки, виявляють особливості
номінативної та комунікативної діяльності чоловіків і жінок, а також вплив
статі на мовну практику та мовну поведінку.

Отже, прояви маскулінності та фемінінності можна спостерігати у

різних сферах, зокрема у типах поведінки індивідів, різноманітних видах
соціальної активності, та особливо у мові, що описує ці явища. Лінгвістична
ґендерологія співвідносить мову з особистістю за ознакою соціальної статі.
Ґендер, з-поміж інших соціолінгвістичних понять, найбільше пов'язаний з
умовами життя, реаліями, нормами і традиціями певної культури.

Характер мовленнєвого спілкування, його стратегія, стиль, тональність

великою мірою залежать від гендерних (англ. gender – рід) (соціостатевих) й
комунікативних статусів учасників спілкування.

На поведінку й спілкування жінок і чоловіків істотно впливають два

чинники: психофізіологічні особливості та гендерні стереотипи (механізми,
що забезпечують закріплення і трансляцію гендерних ролей від покоління до
покоління).

Щодо особливостей особистості й темпераменту психологи

стверджують, що жінки більшою мірою екстравертні (лат. extra – зовні і verto
– повертаю), товариські, активні, емпатичні (співчутливі) й дбайливі, а
чоловіки більш автономні, настійливі, авторитарні й інтелектуальні. Жінки,
як правило, перевершують чоловіків у всьому, що стосується мови (дівчатка
починають раніше говорити, мають багатший словниковий запас, утворюють
складніші й різноманітніші речення); вони більше схильні до кохання,
прихильніші, емоційніші. Чоловіки частіше є лідерами; їхня самооцінка
залежить від успіхів у сфері предметної діяльності, стабільніша і загалом
вища від жіночої.

Істотно різняться стилі чоловічого і жіночого спілкування:

1. У спілкуванні чоловіків найважливішою є інформація, тобто факти,

цифри і результати. Жінки, крім інформації, великою мірою зорієнтовані на
атмосферу спілкування, на інтерактивні, міжособистісні аспекти.

2. Чоловіки у комунікації зорієнтовані на соціальні статуси і владу;

вони пристосовуються до ієрархічних соціальних ролей у комунікації. Жінки
віддають перевагу партнерській, рівноправній комунікації; вони зорієнтовані
на встановлення хороших стосунків, прагнуть до їх зміцнення, знищення
соціальних та інших ієрархічних бар’єрів. Тобто жінки намагаються
скоротити дистанцію між собою і партнером у комунікації, а чоловіки цю
дистанцію підтримують.

3. Чоловіки частіше обирають роль «одинокого воїна», який повинен

завоювати певну позицію в комунікації або залишитися в ній самотнім.
Жінки значно краще почуваються в колективі, легше встановлюють
контакти. Тобто чоловіки віддають перевагу комунікації асиметричній, а
жінки – симетричній.
 4. Мовлення жінок насичене засобами опису почуттів, настроїв,
емоцій; воно емоційніше, ніж чоловіче.

5. Жінки переважно формулюють свої бажання непрямо, а тому

болісно реагують на приховані інтенції співрозмовників; вони легше, ніж
чоловіки, «вичитують» імплікатури (щоправда, іноді не ті, що насправді
вкладені в комунікацію). Це часто стає причиною конфліктів. Жінки
очікують від чоловіків «відгадування» їхніх бажань; чоловіки зорієнтовані на
прямі прохання, вимоги.

6. Чоловіки, як правило, формулюють пропозиції прямо; жінки – у

вигляді запитань. Жінки частіше кажуть «думаю…», «вважаю…», навіть
тоді, коли цілком переконані у своїй правоті. Чоловіки формулюють свої
міркування значно категоричніше. Це часто спричиняє невпевненість у
жінки, стає причиною непорозумінь.

7. У розмовах, дискусіях тощо чоловіки частіше, ніж жінки,

акцентують на власній позиції. Жінки зорієнтовані на загальну атмосферу
спілкування, а тому їм краще вдається формування гармонійної, позитивної
атмосфери перебігу комунікації.

8. У конфліктних ситуаціях жінки частіше, ніж чоловіки,

відмовляються від своїх поглядів, позицій.

9. Чоловіки розв’язують конфлікти раціональним способом, за

допомогою аргументів і переконань; жінки схильні до емоційного їх
вирішення.

10. Жінкам легше, ніж чоловікам, звернутись до когось за допомогою;

чоловіки витлумачують це як слабкість.

Що ж стосується аспектів спілкування, пов’язаних із мовним кодом, то

дослідники лінгвогендерологічних проблем зазначають, що в мовленні
чоловіків простежується більша кількість іменників і дієслів, жінки віддають
перевагу прикметникам і прислівникам. У мовленні жінок частіше
трапляються актуалізатори ( так? ти що? га? тощо), сигнали наявності
зворотного зв’язку і уваги до слів співбесідника (так, ага, угу, о тощо).
Жінки спокійніше реагують на перебивання мовлення, їх мовний код містить
більшу кількість засобів ввічливості, меншу кількість грубих і лайливих
виразів. У мовленні жінок частіше спостерігається явище неточного
(«приблизного») називання предметів (наприклад, у магазині: Покажіть
мені, будь ласка, цю штуку); чоловіки ж намагаються називати все точно.
Жінки частіше вживають слова із значенням невпевненості (мабуть,
напевне і под.) і описові вирази внутрішніх етапів (Я від усього цього
холодна) та інші особливості.

Австрійські дослідниці спілкування чоловіків і жінок, гендерних

стосунків у діловій сфері К.Опперман і Е.Вебер дають власну характеристику
спілкуванню чоловіків і жінок. Для жінок, за К.Опперман, «людська
близькість є ключем до світу зв’язків, стосунків, метою якого є згода і
мінімізація відмінностей».

А для чоловіків, за Е.Вебер, «незалежність – ключ до світу,

зорієнтованого на статус. Формулювати накази і їх виконувати – це
реалізація правил ієрархії».

Отже, зовнішні (ситуація, контекст) і внутрішні (соціальні та

психологічні) складові спілкування виступають у тісному зв’язку, впливаючи
на перебіг комунікації загалом, її прагматику – зокрема.

5. Комунікативні інтенції.

Комунікативні інтенції - це мета або намір, який має людина, коли вона
спілкується з іншою людиною. Це можуть бути різні мети, наприклад,
впливати на поведінку співрозмовника, передати інформацію, висловити свої
емоції, зробити комплімент, запропонувати допомогу або просто встановити
контакт з іншою людиною.
 Комунікативні інтенції можуть бути явними або неявними. Явні
інтенції виражаються прямими словами або жестами, тоді як неявні інтенції
можуть бути прихованими за словами або виражені через тон голосу, міміку
або жести.

Розуміння комунікативних інтенцій є важливим для ефективного

спілкування, оскільки це допомагає розуміти наміри співрозмовника і
адаптувати свою поведінку відповідно до цих намірів.

Ось декілька прикладів різних комунікативних інтенцій:

1. Передача інформації: Я хочу розповісти тобі про свій день в роботі і

поділитися деякими цікавими фактами про проект, над яким я працюю.

2. Вираження емоцій: Я дуже радий, що зустрівся з тобою сьогодні, ти

завжди піднімаєш мені настрій.

3. Вплив на поведінку співрозмовника: Можливо, ти міг би допомогти

мені з цим проектом? Ти така талановита людина, я знаю, що ти зможеш
знайти правильне рішення.

4. Встановлення контакту: Привіт, як справи? Як твій день пройшов?

5. Запрошення на дію: Чи хочеш піти зі мною на вечерю сьогодні

ввечері?

Кожна з цих інтенцій може бути виражена різними способами, залежно

від контексту та особистих переконань індивіда. Важливо розуміти, що мета
спілкування може варіюватися в залежності від ситуації і співрозмовників, і
уміння розпізнавати ці інтенції може допомогти досягти ефективної
комунікації.
 6. Стратегії мовленнєвого спілкування.

Стратегії мовленнєвого спілкування - це різні способи, якими люди

використовують мову для досягнення своїх комунікативних цілей. Ось
декілька типових стратегій мовленнєвого спілкування:

Доповнення: включення нової інформації в мовленні, щоб уточнити

або розширити зміст.

Реплікація: повторення слів, які використовує інший співрозмовник, з

метою показати згоду, підтримку або зрозуміння.

Паузи: призупинення мовлення, щоб надати часу для роздумів,

зосередження або наголошення на певних ідеях.

Визначення пріоритетів: виділення ключових ідей або понять, які

потрібно відзначити або використовувати в мовленні.

Виправлення: виправлення помилок або невірних тверджень, які

можуть з'явитися під час мовлення.

Підсумовування: використання мовних засобів для вираження змісту

того, що було сказано в іншій частині дискусії.

Загострення уваги: використання різних мовних засобів для

привернення уваги аудиторії до певних ідей або питань.

Імпровізація: здатність до миттєвого та спонтанного відповіді на

запитання або виклики, які виникають у процесі спілкування.

Ці стратегії можуть бути використані окремо або комбіновані, в

залежності від ситуації і мети спілкування. Вміння ефективно
використовувати стратегії мовленнєвого спілкування є важливою складовою
успішної комунікації.
 7. Мовна й комунікативна компетенції мовців.

Мовна і комунікативна компетенції є двома основними типами мовних

знань і навичок, які має мати мовець для успішного використання мови в
комунікативному процесі. Ось що означають ці поняття:

Мовна компетенція: мовна компетенція охоплює граматичні знання,

лексичні засоби та навички мови, необхідні для розуміння та використання
мови в різних контекстах. Це включає знання правильного вживання слів,
граматики, синтаксису, правильного вимовлення тощо.

Комунікативна компетенція: комунікативна компетенція включає

знання та навички, необхідні для ефективної комунікації з іншими людьми.
Це включає здатність використовувати мову для вираження своїх ідей,
слухати та розуміти інших людей, адаптуватися до різних комунікативних
ситуацій, вміння уникати та вирішувати комунікативні конфлікти.

Обидва типи компетенції є важливими для успішної комунікації

мовців. Хоча мовна компетенція є необхідною для правильного використання
мови, комунікативна компетенція включає здатність застосовувати мову в
різних ситуаціях та досягати своїх комунікативних цілей. Крім того, знання
мовної компетенції без комунікативної компетенції може призвести до
недорозумінь та конфліктів у комунікативному процесі.

Мовна компетенція - це набір знань, навичок та вмінь, які має мовець

для ефективного використання мови в усіх аспектах комунікації. Це включає
розуміння граматичних правил мови, лексичні знання, здатність правильно
вживати слова та конструкції, вміння складати речення та висловлювати
думки на письмі та усно, а також правильне вимовлення.

Мовна компетенція включає в себе наступні елементи:

 Граматична компетенція: знання граматичних правил мови та їх
використання для правильного утворення речень та фраз.

Лексична компетенція: знання слів та їх значень, вміння

використовувати правильні слова в різних ситуаціях та контекстах.

Фонетична компетенція: знання звуків мови та їх правильне

вимовлення.

Орфографічна компетенція: знання правил написання слів та

правопису.

Стилістична компетенція: вміння використовувати мову відповідно до

ситуації та контексту, враховуючи стиль мовлення та реєстр мови.

Прагматична компетенція: вміння застосовувати мову в різних

комунікативних ситуаціях та відповідати на різні комунікативні запити,
дотримуючись соціальної та культурної норм.

Загальною метою мовної компетенції є забезпечення точного та

ефективного використання мови для комунікації з іншими людьми.

Комунікативна компетенція - це набір знань, навичок та вмінь, які

дозволяють мовцю ефективно взаємодіяти з іншими людьми з
використанням мови. Це включає здатність вільно висловлювати думки,
розуміти інших, використовувати мову для досягнення різноманітних цілей,
таких як переконання, дискусія, ділові переговори, тощо.

Комунікативна компетенція включає в себе наступні елементи:

Граматична компетенція: знання граматичних правил мови та їх

використання для правильного утворення речень та фраз.

Лексична компетенція: знання слів та їх значень, вміння

використовувати правильні слова в різних ситуаціях та контекстах.
 Фонетична компетенція: знання звуків мови та їх правильне
вимовлення.

Орфографічна компетенція: знання правил написання слів та

правопису.

Стилістична компетенція: вміння використовувати мову відповідно до

ситуації та контексту, враховуючи стиль мовлення та реєстр мови.

Прагматична компетенція: вміння застосовувати мову в різних

комунікативних ситуаціях та відповідати на різні комунікативні запити,
дотримуючись соціальної та культурної норм.

Соціолінгвістична компетенція: знання соціальних та культурних норм,

які регулюють використання мови в різних ситуаціях та з різними людьми.

8. Комунікативний кодекс.

З метою успішного спілкування, крім комунікативних якостей мови,

необхідно, щоб співрозмовники дотримувалися певних правил ведення
розмови, які дозволяють координувати їх дії і мовну діяльність.

Існування правила випливає з самого поняття мовної діяльності як

дискурсу, тобто мовної практики у вигляді зв'язного тексту в сукупності з
екстралінгвістичними факторами, в тому числі прагматичними,
психологічними та соціокультурними. Іншими словами, дискурс - це мова,
«занурена в життя» і включає паралингвистическими супровід (міміка,
жести) супровід.

Зазначені екстралінгвістичні чинники обумовлюють конвенційну

(умовну, прийняту) основу мовного взаємини і повинні бути засвоєні
співрозмовниками в вигляді певних правил мовної поведінки поряд з
мовними закономірностями.
 Великий внесок у вивчення проблеми мовного взаємодії внесли роботи
творців теорії мовних актів Дж. Остіна, Дж. Р. Сёрля, П. П. Грайс і
дослідника організації повсякденного розмови Г. Сакса. Ці вчені
сформулювали ряд найважливіших організаційних принципів мовної
комунікації. Розглянемо їх.

Принцип послідовності, який передбачає релевантність (змістову

відповідність) відповідної реакції, тобто очікування репліки відповідного
типу. Наприклад, якщо перша репліка - питання, то друга - відповідь; вітання
супроводжується відповідним привітанням; прохання - прийняттям або
відхиленням і т.п. Послідовність відповідної реакції закономірно призводить
до завершення мовного фрагмента.

Принцип кращою структури характеризує особливості мовних

фрагментів з підтверджуючими і відхиляють відповідними репліками. Так, на
думку дослідників, згода зазвичай виражається без зволікання, часто
гранично лаконічно і ясно. Незгода ж, як правило, відстрочено паузою і
формулюється докладно, супроводжується виправдувальними доводами,
наприклад:

1. S: - Я прошу Вас виконати роботу до завтрашнього дня.

А: - Добре (Гаразд. До завтрашнього так до завтрашнього.).

2. S: -Я прошу Вас виконати цю роботу до завтрашнього дня

А: [пауза] - Я б із задоволенням, ... але, знаєте, я ж не доробив

попереднє завдання. ... Ви самі дозволили попрацювати мені ще пару днів. ...
Навряд чи зможу зайнятися ще і цією роботою. ... До того ж я погано себе
почуваю.

Для суб'єкта мовлення така пауза служить індикатором відхиляє

відповіді і дозволяє йому своєчасно доповнити свою ініціацію репліку
підсилюють доводами, наприклад:
 S: - Я прошу Вас виконати цю роботу до завтрашнього дня.

[Пауза] + S: - І тоді я зможу надати кілька днів відгулу, як Ви просили.

А добре.

Дотримання зазначеного принципу дозволяє уникнути критичної

спрямованості розмови, завершити розмову обопільним позитивним
результатом.

Принцип кооперації, який, на думку Г. П. Грейса, становить основу

мовної комунікації, передбачає готовність партнерів до співпраці. У роботі
«Логіка і мовне спілкування» автор пише: «Твій комунікативний внесок на
даному етапі діалогу має бути таким, якого вимагає спільно прийнята мета
(напрямок) цього діалогу».

Далі автор виділяє і більш конкретні постулати, дотримання яких в

загальному і цілому відповідає виконанню цього принципу. Ці постулати він
представляє у вигляді чотирьох категорій - Кількість, Якість, Ставлення,
Спосіб.

*кількість він пов'язує з тією кількістю інформації, який потрібно

передати. До цієї категорії належать такі постулати:

1. Твоє висловлювання повинно містити не менше інформації, ніж

потрібно для виконання поточних цілей діалогу.

2. Твоє висловлювання не повинно містити більше інформації, ніж

потрібно.

*якість складається з одного загального постулату «Намагайся, щоб

висловлювання було істинним», А також двох конкретніших:

1. Не говори того, що ти вважаєш хибним.

2. Не говори того, для чого у тебе немає достатніх підстав.

 *ставлення пов'язане тільки з одним постулатом релевантності - «Не
відхиляйся від теми».

*спосіб стосується не того, про що йдеться, а того, як то кажуть, і

відповідає одному загальному постулату - «Висловлюємо ясно» і кільком
приватним:

1. Уникай незрозумілих виразів.

2. Уникай неоднозначності.

3. Будь краток (уникай непотрібного багатослів'я).

4. Будь організований.

«Я сформулював постулати таким чином, - пише Г. П. Грейс, - ніби

метою мовного спілкування є максимально ефективна передача інформації.
Природно, це визначення занадто вузько, і все побудова повинна бути
узагальнено в застосуванні до таких загальних цілей, як вплив на інших
людей, управління їх поведінкою ».

Щоб глибше зрозуміти зміст постулатів в аспекті їх «впливу на інших»

автор наводить аналоги в сфері взаємодій, які не є мовною комунікацією:

1. Кількість. Якщо ви допомагаєте мені лагодити машину, мені

природно очікувати, що ваш внесок буде не більше і не менше того, який
буде потрібно: наприклад, якщо в якийсь момент мені знадобляться чотири
гайки, я розраховую отримати від вас саме чотири, а не дві і не шість гайок.

2. Якість. Мені природно очікувати, що ваш внесок буде щирим, а не

фальшивим. Якщо ви допомагаєте мені готувати торт і мені потрібен цукор, я
не очікую, що ви подасте мені сіль; якщо я прошу у вас хліба, я не очікую
отримати камінь.

3. Ставлення. На кожному кроці спільних дій мені природно очікувати,

що внесок партнера буде доречний по відношенню до безпосередніх цілям
даного кроку. Коли я замішую тісто, я не очікую, що ви подасте мені цікаву
книгу або навіть кухонний рушник (хоча те ж саме діяння могло бути
доречним внеском на одному з пізніших кроків).

4. Спосіб. Мені природно очікувати, що партнер дасть мені зрозуміти,

в чому полягає його внесок, і що він виконає свої дії з належною швидкістю.

Ці приклади показують, що мовне спілкування має, хоча і у вільній

формі, загальними властивостями, які характеризують діяльність будь-якого
типу.

Звичайно, учасники мовного спілкування можуть різними способами

обійти той чи інший постулат, порушити його, відверто відмовитися від його
дотримання і тим самим ввести співрозмовника в оману. Ось тому автор
підкреслює доцільність дотримання принципу кооперації та його постулатів:
«... від усякого, хто прагне до досягнення кінцевих цілей мовного
спілкування ... очікується, що він зацікавлений в цьому спілкуванні; мовне
спілкування, в свою чергу, може бути вигідно і корисно тільки за умови, що
дотримуються принцип кооперації і постулати ».

Дж. М. Лич описав ще один провідний принцип комунікації - принцип

ввічливості, Що представляє собою сукупність ряду максим. Коротко
охарактеризуємо їх:

1. Максима такту. Це максима меж особистої сфери. В ідеалі будь-який

комунікативний акт передбачає певну дистанцію між учасниками. Слід
дотримуватися правила: «Робити комунікативну мета співрозмовника
предметом обговорення допустимо лише в тому випадку, якщо мета ця їм
експліцитно (відкрито) позначена ».

2. Максима великодушності. Це максима необтяжених співрозмовника,

запобігання його від домінування в ході комунікативного акту. Хороший
комунікативний акт не повинен бути дискомфортним для учасників
спілкування.
 3. Максима схвалення. Це максима позитивності в оцінці інших (Не
судіть, і не судимі будете.). Атмосфера, в якій відбувається мовленнєвий
взаємодія, визначається не тільки позиціями співрозмовників по відношенню
один до одного, але і позицією кожного по відношенню до світу і тим, чи
збігаються ці позиції.

4. Максима скромності. Це максима неприйняття похвал на власну

адресу. Однією з умов успішного розгортання комунікативного акту є
реалістична, по можливості об'єктивна, самооцінка. Сильно завищені або
сильно занижені самооцінки можуть негативно вплинути на встановлення
контакту.

5. Максима згоди. Це максима неопозиційності. Вона передбачає

відмову від конфліктної ситуації в ім'я вирішення більш серйозного завдання,
а саме - збереження предмета взаємодії, зняття конфлікту шляхом взаємної
корекції комунікативних тактик співрозмовників.

6. Максима симпатії. Це максима доброзичливості, к. Яка створює

сприятливий фон для перспективного предметної розмови. Певну проблему
представляє так званий байдужий конфлікт, Коли співрозмовники, не будучи
ворогами, не демонструють доброзичливості по відношенню один до одного.
Максима доброзичливості дає підставу розраховувати на позитивний
розвиток мовної ситуації з наміченим конфліктом.

Принцип кооперації і принцип ввічливості складають основу так

званого комунікативного кодексу, що представляє собою «складну систему
принципів, що регулюють мовну поведінку обох сторін в ході
комунікативного акту».

Критики комунікативного кодексу звертають увагу на відірваність

запропонованих схем мовного спілкування від реальних соціальних умов.
Однак не можна не визнати, що застосування описаних принципів дозволяє
більш успішно організувати мовне спілкування, підвищити його
ефективність.

Володіння комунікативними якостями мови і знання правил ведення

розмови забезпечить учасникам спілкування успіх в досягненні поставлених
цілей.

Для самостійного опрацювання:

Аспекти спілкування, пов’язані зі стосунками комунікантів.

Стосунки між комунікантами впливають на багато аспектів

спілкування. Нижче наведено деякі з них:

Взаємна повага: Коли стосунки між комунікантами є позитивними,

вони зазвичай поважають один одного. Це сприяє ефективному спілкуванню,
оскільки комуніканти відкрито слухають один одного і дотримуються
загальноприйнятих норм поведінки.

Взаєморозуміння: У відносинах, де комуніканти довіряють один

одному, вони частіше діляться своїми думками та ідеями. Це сприяє
покращенню взаєморозуміння і зниженню можливості непорозумінь, що
можуть виникати при спілкуванні.

Взаємодопомога: Комуніканти, які підтримують один одного, зазвичай

більш схильні до допомоги. Це може бути корисно в спілкуванні, оскільки це
сприяє створенню сприятливого середовища для вирішення спільних
проблем або досягнення спільних цілей.

Емоційна відкритість: У відносинах, де комуніканти відчувають

взаємну довіру, вони зазвичай більш відкрито висловлюють свої емоції та
почуття. Це може допомогти створити більш тісні зв'язки між людьми і
покращити якість спілкування.
 Взаємне сприйняття: Сприйняття комунікантів один одного може
впливати на тон та стиль спілкування. Якщо комуніканти сприймають один
одного як позитивних та ввічливих, вони зазвичай взаємодіють дружелюбно
та позитивно.

Комунікативна позиція Дорослого.

Згідно Е.Берну, кожний учасник взаємодії може займати одну із

трьох комунікативних позицій: Дитина, Батько, Дорослий. Їхній
психологічний зміст зводиться до наступного:

1. Позиція Дитини (чутливість до образи, психічна вразливість,

легковірність, грайливість, примхливість, бажання одержувати, а не
віддавати, відчувати турботу, опіку й т.п.) - може бути визначена словом
«Хочу!».

2. Позиція Батька (володіння істиною «в останній інстанції»,

усвідомлення власної переваги, влади над іншими, права «карати й
милувати», але водночас і піклуватися про людей) - може бути визначена
словом « Треба!».

3. Позиція Дорослого (рівноправне спілкування з оточенням,

небажання показувати владу, очікувати заступництва, визнання і схвалення
власних дій) - визначається комбінацією слів «Хочу!» і «Треба!».
Додаткова література

1. Голубовська І. О., Цін Чуан Цян. Комунікативний акт відмови в

українській лінгвокультурі: прагмакогнітивні особливості (https://studia-
linguistica.knu.ua/wp-content/uploads/2024/02/17_31__Holubovska.pdf )

2. Гончарук Н. М. Психологічний аналіз комунікативного акту та його

логічно-змістової структури (file:///C:/Users/User/Downloads/159437-
%D0%A2%D0%B5%D0%BA
%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96
-348356-1-10-20190313.pdf)
3. Загурська С. Комунікативна зумовленість гендерної ідентичності в
соціально-філософському вимірі. Філософські науки. Схід № 4 (144). Липень-
серпень 2016 р. С. 84–88.
4. Космеда Т. А., Осіпова Т. Ф. Комунікативний кодекс українців у пареміях:
тлумачний словник нового типу
(https://drive.google.com/file/d/1uIischHwn9chSE4Os2mUTSlzP3I6nPaW/view?
usp=sharing )
5. Кузьмич Н. Комунікативна стратегія самопрезентації і тактики її реалізації
(за матеріалами телевізійних інтерв’ю)
(https://drive.google.com/file/d/1AtMRY1-C8lP59g71--yzDesJcwBcNBI4/view?
usp=sharing )
6. Масі Н. Культура комунікаційна або комунікативна: осмислення та
розмежування понять. Аркадія. 2015. № 2 (43). С. 50–55.
7. Пальчинська М. В. Комунікативна взаємодія в умовах сучасної
соціокультурної ситуації. Наукове пізнання: методологія та технологія.
2017. № 1 (38). С. 87–94.
8. Пастернак Т. А. Комунікативна стратегія як конститутивна характеристика
дискурсу. Наукові записки. Серія «Філологічна». 2013. Вип. 13. С. 215–217.
9. Семашко Т. Гендерна лінгвістика в системі сучасної мовознавчої науки.
Вісник Маріупольського державного гуманітарного університету. Серія:
Філологія. 2010. № 3. С. 166–170.
10. Сінна Л. Ю., Радванська Т. І. Комунікативна стратегія домінуваня в
аспекті лінгвістичного осмислення
(https://drive.google.com/file/d/1uWNiOD1LKBPNNZtShbpBs0Zvb8FKhABn/
view?usp=sharing )
11. Човганюк М. М. Сучасний філологічний коментар до поняття
«комунікативна стратегія». Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Філологічні
науки. 2014. Книга 2. С. 269–273.
12. Шабат-Савка С. Т. Комунікативна інтенція як міжрівнева лінгвістична
категорія. Мовознавчий вісник. 2015. Вип. 20. С. 114–120.
13. Швелідзе Л. Д. Мовні засоби реалізації комунікативних стратегій у
дискурсі соціальних мереж (на матеріалі української й англійської мов)
(https://drive.google.com/file/d/1CsX1nQDiFQ268qoJU2urFRxmF9VW4Bps/
view?usp=sharing )

Практична частина

1. Охарактеризуйте складові комунікативного акту та компоненти

його структурно-логічної структури: мотиваційний,
орієнтувальний, змістовий, результативно-оцінювальний.
Комунікативний акт – це процес передачі інформації від одного
учасника комунікації до іншого. Він має дві основні складові: комунікативну
ситуацію і дискурс.
 Структурно-логічна структура комунікативного акту включає такі
компоненти:
 Мотиваційний компонент - це причина або мотив, який спонукає
учасника комунікації до передачі інформації. Це може бути потреба в обміні
даними, бажання висловити свої думки або почуття, або необхідність
реагувати на отриману інформацію.
 Орієнтувальний компонент - це контекст або рамки, в яких
відбувається комунікація. Це може включати місце і час комунікації,
соціальний статус учасників, їхні відносини, а також тему обговорення.
 Змістовий компонент - це власне інформація, яка передається в процесі
комунікації. Це може бути будь-який текст, зображення, звук або інший вид
даних, який може бути інтерпретований отримувачем.
 Результативно-оцінювальний компонент - це результат комунікації,
який може включати реакцію отримувача на отриману інформацію, а також
оцінку ефективності комунікації. Це може бути зрозуміння, згода або
незгода, задоволення або незадоволення, а також будь-які дії, які були
виконані в результаті комунікації.
Ці компоненти взаємодіють між собою і разом формують
комунікативний акт як цілісний процес передачі інформації.
2. Сформулюйте прагматичні аспекти спілкування, пов’язані з
особою адресанта; з особою адресата; із взаєминами між
учасниками спілкування; пов’язані із ситуацією спілкування.
Прагматичні аспекти спілкування включають ряд важливих компонентів:
 Аспекти, пов’язані з особою адресанта: Адресант - це особа, яка
ініціює комунікацію, відправляє повідомлення. Прагматичні аспекти,
пов’язані з адресантом, включають його мотиви, цілі, знання, досвід,
соціальний статус, культурний контекст, емоційний стан тощо.
 Аспекти, пов’язані з особою адресата: Адресат - це особа, яка
отримує повідомлення. Прагматичні аспекти, пов’язані з адресатом,
включають його здатність до сприйняття та розуміння
повідомлення, його відповідь на повідомлення, а також його власні
мотиви, цілі, знання, досвід, соціальний статус, культурний контекст,
емоційний стаy.
 Аспекти, пов’язані з взаєминами між учасниками спілкування: Це
включає в себе взаємні відносини між адресантом та адресатом, їхні
ролі в комунікації, структуру взаємодії, правила та норми поведінки,
взаємне впливання та взаємодію.
 Аспекти, пов’язані з ситуацією спілкування: Це включає в себе
контекст, в якому відбувається комунікація, такий як місце, час,
фізичне та соціальне оточення, а також специфіку конкретної
ситуації спілкування.
Ці аспекти взаємодіють між собою і разом вони формують прагматичну
структуру комунікативного акту.
3. Доберіть приклади комунікативних актів відмови. Встановіть
основні стратегії мовленнєвої поведінки адресата: стратегія
прямої відмови, стратегія непрямої відмови, стратегія імпліцитної
відмови. Визначте комунікативно-прагматичні та лінгвістичні
особливості реалізації комунікативного акту відмови.
Комунікативний акт відмови (КАВ) є важливим елементом
міжособистісної комунікації. Він може бути реалізований за допомогою
різних стратегій, зокрема прямої відмови, непрямої відмови та імпліцитної
відмови.
Пряма відмова: Ця стратегія включає безпосереднє висловлювання відмови.
Наприклад, “Я не можу вам допомогти”.
Непряма відмова: Ця стратегія включає використання обхідних виразів для
висловлення відмови. Наприклад, “Я би з радістю допоміг, але у мене вже є
плани”.
Імпліцитна відмова: Ця стратегія включає використання невиразних виразів
або дій, які натякають на відмову. Наприклад, якщо хтось пропонує вам
чашку кави, а ви відповідаєте: “Я вже випив багато кави сьогодні”, це
може бути інтерпретовано як імпліцитна відмова.
Комунікативно-прагматичні та лінгвістичні особливості реалізації КАВ
можуть включати вибір конкретної стратегії відмови в залежності від
контексту, статусу співрозмовників, культурних норм та інших факторів.
Наприклад, пряма відмова може бути більш прийнятною в формальних
ситуаціях, тоді як непряма або імпліцитна відмова може бути більш
прийнятною в неформальних ситуаціях або коли є необхідність зберегти
гармонію в стосунках.
4. Які аспекти спілкування визначають соціальні ролі його учасників?
Охарактеризуйте основні типи комунікативних ролей.
Соціальні ролі учасників спілкування визначаються рядом аспектів:
Обмін інформацією: Люди швидше і краще пізнають себе і навколишній світ
завдяки можливості ділитися один з одним отриманими знаннями,
накопиченим досвідом.
Спонукання до діяльності: За допомогою спілкування люди спонукають
інших до певних дій, надихають їх виконувати свої обов’язки, надавати
допомогу суспільству.
Передача емоцій: Спілкування дозволяє людям виразити свої емоції та
почуття.
Основні типи комунікативних ролей включають:
Ролі, що сприяють виконанню завдання: Ці ролі включають виконання
конкретних завдань або функцій, які сприяють досягненню цілей групи.
Ролі, важливі для співпраці в групі та її розвитку: Ці ролі включають
виконання завдань, які сприяють підтримці позитивного клімату в групі,
зміцненню взаємодії між членами групи та сприянню їх особистісному
розвитку.
Ролі, що утрудняють співробітництво в групі і її розвиток: Ці ролі
включають поведінку, яка заважає ефективному функціонуванню групи,
порушує гармонію в групі або заважає досягненню цілей групи.
Важливо зазначити, що конкретна комунікативна роль, яку виконує особа,
може змінюватися в залежності від контексту спілкування, взаємовідносин
з іншими учасниками спілкування та особистих характеристик особи.
5. Який вплив гендерних чинників на перебіг спілкування?
Сформулюйте найважливіші відмінності комунікативної поведінки
чоловіків і жінок.
Гендерні чинники мають значний вплив на перебіг спілкування. Вони
впливають на спосіб, яким люди виражають свої думки, почуття та ідеї,
а також на те, як вони сприймають та розуміють інших. Ось деякі
ключові відмінності в комунікативній поведінці чоловіків і жінок:

Незалежність проти взаємозалежності: Чоловіки часто виявляють

більшу тенденцію до незалежності, тоді як жінки зазвичай акцентують
на взаємозалежності.
Соціальна орієнтація: Жінки, як правило, більш соціально зорієнтовані і
чіткіше усвідомлюють тонкі зв’язки, які об’єднують людей, що робить
їхнє спілкування більш довірливим.
Вплив гендерних стереотипів: Гендерні стереотипи можуть суттєво
впливати на спілкування. Наприклад, стереотип “чоловіки повинні бути
сильними та не проявляти емоції” може призвести до того, що чоловіки
не проявлятимуть свої емоції, бо вважатимуть, що це не по-чоловічому,
а жінки не розумітимуть, чому той "розхнюпився"1.
Різниця в психотипах: За результатами досліджень, відмінності між
чоловіками та жінками не пов’язані з жодним психотипом в
конкретному вигляді, а лише з нахилами до певних рис характеру, які
можуть зустрічатися в різних психотипах як чоловіків, так і жінок2.
Різниця в роботі півкуль головного мозку: Жінки задіяють відразу дві
півкулі головного мозку, що відповідають за обробку інформації, тоді як
чоловіки зазвичай використовують одну півкулю.
Ці відмінності можуть впливати на розуміння, інтерпретацію та
реакцію на повідомлення в процесі спілкування. Важливо враховувати ці
 відмінності для підтримки ефективного та взаєморозумілого
спілкування.
6. Самодіагностика (тестування).

ТЕСТ «Готовність до спілкування»

(за О. Винославською, М. Малигіною)
Інструкція для студентів:
Шановні здобувачі освіти! Вам запропоновані пари протилежних тверджень.
З кожної пари оберіть те твердження, яке, на Вашу думку, більше відповідає
реальності, і позначте одне з чисел – 4, 3, 2, 1 (де 4 бали – цілковита
впевненість у твердженні 1, а 1 бал – цілковита невпевненість у твердженні
1).

Твердження 1 Бали Твердження 2

Я почуваюся цілком вільно, коли
висловлююся на занятті або в групі
Коли в мене є факти, я без вагань
висловлюю свою думку (ідеї,
рішення, висновки)
Мені подобається починати
розмову з незнайомими людьми
Я, не замислюючись, приєднаюся
до неофіційного обговорення
якогось питання в групі
Якщо в мене виник особистий
конфлікт, я перший організую
обговорення суперечностей
У мене достатньо впевненості в
собі, аби звернутись до викладача
(декана, ректора) із запитанням,
обговорення якого важливе для
мене
Я завжди готовий виступити з
4 3 2 1 Я ніколи сам не починаю говорити
в групі через постійне відчуття
скутості
4 3 2 1 Я ніколи не висловлюю своєї
думки, навіть якщо впевнений у
власній правоті
4 3 2 1 Я ніколи першим не почну розмову
з незнайомими людьми
4 3 2 1 Моя скутість ніколи не дозволить
мені приєднатися до неофіційної
бесіди без запрошення
4 3 2 1 Якщо в мене виник конфлікт, я
ніколи першим не почну
обговорення суперечностей
4 3 2 1 Я в жодному разі не піду до
викладача (декана, ректора) з
важливими для мене питаннями
4 3 2 1 За будь-яких умов я не зможу
власною доповіддю на студентській
конференції
Мені подобається відвідувати такі
заходи, де я нікого не знаю
Під час бесіди я завжди дивлюся
людям в очі
Я достатньо впевнений у собі, аби
самостійно познайомитися будь з
ким
привселюдно виступити на
студентській конференції з
власною доповіддю
4 3 2 1 Я не піду туди, де нікого не знаю
4 3 2 1 Під час спілкування я не дивлюсь
людям в очі
4 3 2 1 Я зовсім не впевнений у собі і не
можу сам ні з ким познайомитися

Опрацювання результатів: Підрахуйте загальну кількість отриманих балів.

Рівні Бали Характеристика

Високий 30 і ініціатори стосунків, люди, які мають активну
рівень більше життєву позицію, упевнені в собі, ерудовані, обізнані
в різних сферах суспільної діяльності, легко входять у
контакт, уміють скеровувати процес спілкування у
потрібне для себе русло
Середній 21 – 29 ці студенти можуть бути ініціаторами спілкування,
рівень але не завжди і не в усіх ситуаціях
Низький 0 – 20 студенти, у яких виникають певні проблеми під час
рівень спілкуванні, їм для ефективної комунікації не
вистачає впевненості у власних силах, активності,
ініціативи, лексичного запасу, знань мовних норм,
невербальних засобів комунікації тощо

ТЕСТ «Діагностика загального рівня комунікабельності»

(за В. Ряховським)
Інструкція для студентів:
Шановні здобувачі освіти! Просимо Вас уважно прочитати нижче наведені
запитання й на кожне з них дати одну з трьох можливих відповідей – "так",
"інколи" або "ні".
Текст опитувальника:
1. Чи відчуваєте Ви хвилювання, очікуючи на буденну розмову з куратором
групи, деканом факультету, керівником практики тощо? (Ні)
2. Вас знайомлять з іншою людиною,аВи не розчули її ім’я, чи попросите цю
людину повторити ім’я? (Так)
3. Чи не викликає у Вас невдоволення або збентеження доручення виступати
з доповіддю чи повідомленням перед великою аудиторією у зв’язку з якоюсь
нагодою? (Інколи)
4. Вам запропонували пройти ознайомчу практику у відділі кадрів одного з
найбільших підприємств міста. Чи намагатиметеся Ви уникнути такої
можливості? (Ні)
5. Чи відчуваєте Ви потребу поділитися своїми переживаннями з
однолітками, викладачами? (Інколи)
6. Чи дратує Вас прохання незнайомої людини, наприклад, відповісти на
якесь питання, назвати час, показати дорогу тощо? (Ні)
7. Чи погоджуєтеся Ви з тим, що людям різних поколінь важко зрозуміти
один одного? (Так)
8. Чи не посоромитеся Ви нагадати знайомому, що він забув повернути 10
гривень, що їх Ви позичили йому кілька місяців тому? (Інколи)
9. У студентській їдальні Вам продали неякісне блюдо, чи змовчите Ви? (Ні)
10. У ситуації один на один із незнайомою людиною Ви не розпочнете бесіду
самі і Вам не сподобається, якщо першою заговорить вона. Чи це так?
(Інколи)
11. Вас жахає будь-яка довга черга. Вам краще відмовитися від свого наміру,
аніж стати у "хвіст" і нудитися в очікуванні? (Інколи)
12. Чи боїтеся Ви брати участь у залагодженні конфліктної ситуації в
групі? (Інколи)
13. У Вас є власні, суто індивідуальні критерії оцінки творів літератури,
образотворчого мистецтва тощо, ніяких "чужих" думок з цього приводу Ви
не приймаєте. Це так? (Інколи)
14. Почувши десь у неофіційній ситуації явно помилкову точку зору з добре
відомого Вам питання, Ви, скоріше за все, промовчите? (Ні)
15. Чи викликає у Вас невдоволення прохання одногрупника допомогти
розібратися у якійсь проблемі чи навчальній темі? (Ні)
16. Вам легше формулювати свою точку зору у письмовій формі, ніж усно?
(Ні)
Опрацювання результатів:
Підрахуйте загальну кількість отриманих балів, ураховуючи, що за відповідь
"так" нараховується 2 бали, "інколи" – 1 бал, "ні" – 0 балів.

Рівні Бали Характеристика

Високий 0 – 13 товариські люди, беруть участь у всіх дискусіях,
рівень конференціях, виховних заходах, охоче
знайомляться з новими людьми тощо
Середній 14 – допитливі люди, які терплячі у спілкуванні з іншими,
рівень 24 уміють без зайвої запальності відстоювати свої
інтереси
Низький 25 – некомунікабельні люди, яким важко працювати у
рівень 32 колективі, вони замкнені, неговіркі й віддають
перевагу самотності

____________________________________________________________

7. Яка роль інтенції мовці в межах комунікативного акту?

Інтенція мовця відіграє важливу роль в комунікативному акті. Вона
визначає внутрішню програму мовлення та спосіб її втілення. Інтенція є
невід’ємною ланкою процесу здійснення впливу адресанта на адресата за
допомогою тексту і у структурі мовної особистості належить до
прагматичного рівня, поряд із авторськими цілями, мотивами, інтересами й
настановами.
Спосіб втілення внутрішньої програми мовлення зумовлює стратегії й
тактики мовця задля оптимізації мовленнєвого впливу на адресата. Це
означає, що інтенція мовця впливає на вибір мовних засобів, структуру
висловлювання, його стиль та інші аспекти.
 Таким чином, інтенція мовця є ключовим елементом в процесі
комунікації, вона визначає мету висловлювання та спрямовує його на
досягнення певного результату в межах комунікативного акту.
8. Опрацюйте наукову статтю: Шабат-Савка С. Комунікативна інтенція та
авторський задум у лінгвальному континуумі художнього тексту
(https://drive.google.com/file/d/1vZ0lEz_x-kRWceQHgu7VFkRaPKoBbm4W/
view?usp=sharing )
Які субстанції, на думку автора, є визначальними при створенні будь-якого
мовленнєвого акту? Чи погоджуєтеся з твердженням, що “саме від суб’єкта
мовлення залежить жанрова специфіка комунікації, її тональність,
синтаксичне обрамлення інтенцій”? Відповідь обґрунтуйте.
9. Яке місце стратегії в розгортанні міжособистісної комунікації?
Стратегія в міжособистісній комунікації відіграє важливу роль,
оскільки вона визначає, як і коли ми передаємо повідомлення, а також як ми
реагуємо на повідомлення від інших. Вона включає в себе планування,
виконання та оцінку наших комунікативних дій.
Основними компонентами стратегії спілкування є:
Мотиваційний компонент: Спілкування має реалізувати мету одного
суб’єкта чи обох.
Змістовий компонент: Комунікативні установки — гуманістичні чи
маніпулятивні — обирають учасники спілкування.
Процесуальний компонент: Конструювання спілкування, тобто
співвідношення між діалогом і монологом.
Стратегії спілкування можуть бути особливо важливими в складних
або чутливих ситуаціях, де важливо вибрати правильні слова та тон для
досягнення бажаного результату. Вони також можуть допомогти нам краще
розуміти інших та покращити наші відносини з ними.
10.Сформулюйте роль комунікативної компетенції в спілкуванні.
Комунікативна компетенція відіграє важливу роль в спілкуванні. Вона
включає в себе знання, навички та ставлення, які дозволяють людині
ефективно взаємодіяти з іншими. Ось деякі аспекти цієї ролі:
 Розуміння мови: комунікативна компетенція включає знання
граматики, лексики, фонетики та інших аспектів мови, які допомагають
людині правильно і точно висловлювати свої думки.
Використання мови: комунікативна компетенція також включає вміння
використовувати мову в різних контекстах, враховуючи такі фактори, як
ситуація, роль співрозмовника, культурні норми та інше.
Міжособистісні навички: комунікативна компетенція включає вміння
слухати, співчувати, вирішувати конфлікти та взаємодіяти з іншими на
емоційному рівні.
Критичне мислення: комунікативна компетенція включає вміння
аналізувати, оцінювати та створювати повідомлення в різних формах і
стилях.
Культурна свідомість: комунікативна компетенція включає розуміння
та врахування культурних різниць у спілкуванні.
Таким чином, комунікативна компетенція є ключовим елементом
ефективного спілкування. Вона допомагає людям взаємодіяти один з одним
на глибокому рівні, будувати відносини та досягати своїх цілей.
11.Охарактеризуйте найважливіші складові комунікативного кодексу.
Комунікативний кодекс є системою правил, які регулюють процес
спілкування. Він включає в себе ряд важливих складових:
Принцип кооперації: цей принцип передбачає, що учасники спілкування
мають спільну мету і співпрацюють, щоб досягти її.
Максими повноти інформації: учасники спілкування мають надавати
достатньо інформації, щоб зрозуміти контекст і зміст повідомлення1.
Максими якості інформації: інформація, яку передають учасники
спілкування, має бути достовірною і перевіреною.
Максими релевантності: повідомлення мають бути відповідними і
відповідати контексту спілкування.
 Максими манери (способу): учасники спілкування мають
використовувати відповідний стиль, тон і манеру, щоб уникнути
непорозумінь і конфліктів.
Ці складові комунікативного кодексу відіграють важливу роль у
встановленні ефективного спілкування, сприяють взаєморозумінню між
учасниками спілкування і допомагають досягти спільних цілей.
12.Сформулюйте найважливіші максими спілкування Г.-П. Грайса.
Герберт Пол Грайс був відомим американським лінгвістом і філософом,
який досліджував мову і спілкування. Серед найважливіших максим, які він
визнавав у спілкуванні, можна виділити наступні:
Максима якості: не кажи нічого, про що ти не знає, що воно є правдою,
або для чого є достатні докази.
Максима кількості: говори стільки, скільки потрібно, і достатньо для
висловлення твоєї думки.
Максима стилю: будь ясним, чітким та коротким у своїй мові.
Максима належності: бери до уваги тему розмови, контекст та інтереси
співрозмовника.
Максима реакції: будь уважним до іншої сторони в спілкуванні та
реагуй на їхні слова, висловлюючи свої думки та емоції.
Максима перерви: дай іншій стороні можливість висловитися та
відповісти на свої слова.
Максима відповідальності: неси відповідальність за свої слова та
вчинки, а також виконуй свої обіцянки.
Ці максими були визнані Грайсом як ключові елементи успішного
спілкування та допомагають забезпечити взаєморозуміння та ефективне
комунікування між людьми.
13.У чому сутність принципу етикетності спілкування?
Принцип етикетності спілкування передбачає повагу до інших людей
та виконання певних норм та правил, які сприяють створенню атмосфери
поваги, взаєморозуміння та культури спілкування.
Основна сутність принципу етикетності полягає у тому, щоб вести себе
таким чином, щоб інша людина відчувала себе поважною та пов'язаною зі
співрозмовником. Це може бути досягнуто шляхом дотримання певних
правил спілкування, таких як:
Привітання та прощання: при зустрічі з людьми важливо привітатися
та попрощатися, щоб показати повагу до них.
Використання відповідних форм звернення: в залежності від ситуації,
потрібно використовувати відповідні форми звернення, наприклад, "пані" чи
"пане".
Вибір правильного тону голосу: тон голосу повинен відповідати змісту
та настрою, який ви хочете передати.
Уважність до інших: під час спілкування необхідно вислуховувати
інших та виражати своє зацікавлення у розмові.
Використання відповідних манер та жестів: потрібно дотримуватися
відповідних манер та жестів, які показують повагу до інших людей.
Дотримання культури мовлення: використовуйте культурну мову та
уникайте нецензурних слів та виразів.
Виконання цих правил сприяє створенню приємної атмосфери під час
спілкування та допомагає зберегти взаємовідносини з іншими людьми. Це
забезпечує успішність та ефективність спілкування в різних сферах життя,
таких як особисте життя, робота, бізнес тощо. Крім того, дотримання
етикетних правил сприяє підвищенню самооцінки та довіри до себе, що є
важливим для успішної соціальної взаємодії.
Принцип етикетності спілкування передбачає не лише дотримання
правил поведінки, а й уважне ставлення до інших людей, їхніх почуттів та
інтересів. Важливо пам'ятати, що етикетності не можна навчитися за декілька
днів, це вимагає тривалої практики та усвідомлення культурних та
соціальних норм спілкування.
Недотримання принципу етикетності може призвести до конфліктів,
непорозумінь та втрати довіри, що може сильно позначитися на взаємодії з
людьми. Отже, важливо дотримуватися етикетних правил, які допоможуть
підтримувати доброзичливу та поважну атмосферу під час спілкування з
іншими людьми.
14.Подумайте, про які комунікативні якості мовлення відомий
римський оратор Марк Тулій Цицерон писав: «Мова повинна
розцвітати і розвертатися лише на основі повного знання
предмету; якщо ж за нею не стоїть зміст, засвоєний і пізнаний
оратором, то словесне її вираження стає порожнім і дитячим
базіканням...»?
Цитата Марка Тулія Цицерона відображає дві важливі комунікативні
якості мовлення:
Глибоке знання предмету: Цицерон підкреслює, що мовлення
повинно базуватися на повному знанні предмету. Оратор повинен розуміти
тему, про яку він говорить, на глибокому рівні. Це допомагає оратору
говорити з авторитетом і впевненістю, а також робить його мовлення більш
переконливим для слухачів.
Змістовність: Цицерон також говорить про важливість того, щоб
мовлення було змістовним. Якщо мовлення не має чіткого змісту, який був
засвоєний і пізнаний оратором, воно може стати «порожнім і дитячим
базіканням». Змістовне мовлення відображає думки, ідеї та переконання
оратора, а також допомагає слухачам краще зрозуміти його точку зору.
Ці комунікативні якості мовлення є важливими для ефективного
спілкування і можуть бути корисними для будь-якого, хто хоче покращити
свої ораторські навички.
15.Проаналізуйте вислів американського фахівця з ефективної
комунікації Дейла Карнеги і спробуйте оцінити його істинність:
«Якщо серце людини сповнене незадоволеності і недоброзичливості
по відношенню до вас, то жодна логіка, не зможе схилити його до
вашої точки зору».
Вислів Дейла Карнегі відображає важливу істину про людську природу
та комунікацію. Він підкреслює, що емоції та ставлення можуть сильно
впливати на нашу здатність приймати інформацію та змінювати свої погляди.
 Якщо людина відчуває незадоволеність або недоброзичливість, її
емоційний стан може перешкоджати раціональному мисленню та прийняттю
нової інформації. В таких випадках, навіть найбільш переконливі аргументи
можуть бути відхилені або ігноровані.
Це не означає, що логіка та раціональні аргументи не мають значення.
Вони важливі для обгрунтування наших поглядів та переконань. Однак, це
підкреслює важливість емоційного зв’язку та співчуття в комунікації. Щоб
дійсно вплинути на когось, нам часто потрібно спочатку зрозуміти його
емоції та переживання.
Таким чином, я погоджуюся з висловом Карнегі. Воно нагадує нам про
важливість емпатії та взаєморозуміння в комунікації.
16.Поясніть, як Ви розумієте вислів А. Коні: «Якщо думка стрибає з
предмета на предмет, перекидається, якщо головне постійно
переривається, тоді таку промову неможливо слухати. Слід
побудувати план так, щоб друга думка випливала з першої, третя з
другої тощо. Або щоб був природній перехід від одного до другого.
Природна течія думки дає, крім розумової, глибоку естетичну
насолоду».
Вислів А. Коні акцентує увагу на важливості структури та
послідовності думок у мовленні. Ось як я розумію його:

Структура та послідовність: Якщо думки стрибають з одного предмета

на інший без чіткої структури або послідовності, промова може стати
важкою для сприйняття. Це може збивати слухача з пантелику і робити
комунікацію менш ефективною.
Природний перехід між думками: Думки в промові повинні випливати
одна з одної або мати природний перехід від одного до другого. Це
допомагає слухачам краще розуміти промову і слідувати за логікою оратора.
Естетична насолода: Природна течія думок не тільки сприяє
розумінню, але й може давати естетичну насолоду. Гармонійна і послідовна
промова може бути не тільки інформативною, але й приємною для слуху.
 Таким чином, цей вислів підкреслює важливість чіткої структури,
послідовності та гармонії в мовленні для ефективної комунікації.
17.Проілюструйте прикладами репрезентацію українських паремій у
межах системи основних законів комунікації.
Українські паремії, які відображають основні закони комунікації,
можуть бути представлені наступними прикладами:
Закон дзеркального розвитку спілкування: цей закон відображає ідею,
що спілкування між двома людьми часто відбувається у вигляді
«дзеркальної» відповіді одного на дії іншого. Українська паремія «Як ти до
мене, так я до тебе» добре ілюструє цей закон.
Закон довіри до зрозумілих висловлювань: цей закон говорить про те,
що люди схильні довіряти висловлюванням, які вони розуміють. Українська
паремія «Власні очі бачать краще, ніж чужі» може бути використана для
ілюстрації цього закону.
Закон релевантності: цей закон стверджує, що висловлювання
повинні бути відповідними і відповідати контексту спілкування. Українська
паремія «На кожне слово є відповідь» відображає цей закон.
Ці приклади показують, як українські паремії можуть відображати та
репрезентувати ключові закони комунікації. Вони допомагають нам краще
розуміти, як люди взаємодіють один з одним через мову.