Практична робота №5

1. Дослідження Лісіної М. розвитку потреби у спілкуванні на початковому

етапі онтогенезу.

У ході досліджень спілкування на ранніх етапах онтогенезу (ранній, дошкільний

вік), які вивчали Д. Ельконін, О. Запорожець, М. Лісіна та інші, було розроблено
теорію, в якій спілкування висвітлюється, як специфічний вид дитячої діяльності.
Процеси спілкування розглядаються, як активні дії, через які дитина прагне передати
іншим людям і отримати від них певну інформацію, встановити з тим, хто її оточує,
необхідні для неї емоційно забарвлені стосунки, задовольнити матеріальні й духовні
потреби.

Досліджуючи особливості спілкування дошкільників, О. Запорожець і М. Лісіна

ввели у науковий обіг поняття «комунікативна діяльність», ними були досліджені
взаємозв'язки між спілкуванням та іншими видами дитячої діяльності: руховою,
ігровою, мовленнєвою.

2. Зміст інтерактивної функції спілкування. Потреби у взаємодії за В.Шутцем.

Інтерактивна сторона спілкування. У суспільстві в процесі соціального життя

утворюється система взаємодій особистостей - називають соціальні відносини, які
зумовлені різними соціальними інтересами. Для кожної людини соціальні відносини
набувають особистісного характеру, оскільки вони пов’язані з емоціями, почуттями,
настроями. Емоції спонукають до дії, є важливими у таких взаєминах як дружба,
любов, шлюб. Певні емоції (переляк, сміх та ін.) людина використовує, щоб
впливати на партнера по взаємодії.

За Г.Андрєєвою інтерактивна сторона спілкування полягає в обміні не тільки

знаннями, ідеями, а й діями. Зміст взаємодії розкривається як на рівні окремих
контактів і дій, так і в спільній діяльності, коли відбувається: координація дій обох
суб’єктів, планування спільної діяльності, розподіл функцій, взаємне регулювання,
взаємний контроль, взаємовплив, взаємодопомога.

Потреби:

- Приєднання трактується як бажання бути залученим до товариства,

виокремленим серед інших, перебувати в центрі взаємодії.

- Контроль реалізується як намагання контролювати інших, бути чи не бути

контрольованим.

- Відкритість є потребою в налагодженні близьких емоційних стосунків з іншими

людьми.

3. Комунікативна функція спілкування.

Комунікативна сторона спілкування – проявляється як передача змісту інформації,

обмін почуттями та емоціями.

Комунікація (лат. соmmиnісо — спілкуюсь із кимось) — спектр зв'язків та

взаємодій, що передбачають безпосередні чи опосередковані контакти, реалізацію
соціальних відносин, регуляцію соціального процесу, ціннісне ставлення до нього,
обмін інформацією, співпереживання, взаєморозуміння, сприймання, відтворення,
вплив групи на людину чи однієї людини на іншу.

4. Бар`єри спілкування.

1. Мовні бар'єри:

 Неправильне використання мови: Використання неправильного

слова чи неправильної граматики може призводити до непорозуміння.

 Термінологічна невідповідність: Різна інтерпретація термінів чи

понять може спричинити плутанину.

2. Семантичні бар'єри:
  Різниця в тлумаченні слов: Одне й те ж слово може мати різні
значення для різних людей.

 Використання стереотипів та узагальнень: Передбачення на

підставі стереотипів може спричиняти помилкове розуміння.

3. Психологічні бар'єри:

 Страх перед відмовою чи критикою: Страх або неувереність може

призвести до ухилення від висловлення власної точки зору чи вираження почуттів.

 Передбачення намірів: Негативне сприйняття мотивів

співрозмовника може впливати на об'єктивність сприйняття інформації.

4. Емоційні бар'єри:

 Недостатнє управління емоціями: Емоційна нестабільність може

впливати на якість спілкування та призводити до конфліктів.

 Неуміння слухати: Неправильне сприйняття та відповідь на емоції

іншої сторони.

5. Фізичні бар'єри:

 Відстань та час: Фізична відстань та різниця в часових поясах

може обмежувати можливість безпосереднього спілкування.

 Неякісне обладнання для зв'язку: Погана якість зв'язку може

призводити до втрати інформації та непорозумінь.

6. Соціокультурні бар'єри:

 Різниця в культурі та варіантах сприйняття: Культурні

відмінності можуть впливати на трактування жестів, виразів обличчя та інших
засобів невербального спілкування.
  Стереотипи та упередження: Передбачення на основі
соціокультурних стереотипів може впливати на об'єктивність сприйняття інформації.

5. Перцептивна функція спілкування. Механізми перцепції.

Перцептивна функція спілкування. Природа перцептивних здібностей та проблема

їх розвитку. Вплив у процесі спілкування. Структура та особливості ділового
спілкування. Психотехнології успішного спілкування. Потреба у спілкуванні як
фактор соціального розвитку дитини. Рівні розвитку потреби у спілкуванні в дитини.
Спілкування як фактор вияву активності особистості.

Перцептивна сторона спілкування – проявляється як сприймання і розуміння

співбесідника, його намірів, характеру, мотивів.

Механізми:

1. Сенсорне відокремлення:

 Вид: Сприйняття світла та кольорів.

 Слух: Сприйняття звуків та їх частот.

 Дотик: Відчуття тиску, температури та текстури.

2. Трансдукція:

 Процес перетворення фізичних сигналів (сенсорних вражень) в

нейроімпульси, які передаються до мозку.

3. Селекція:

 Обробка та відбір сигналів для подальшого аналізу.

 Здатність усвідомлено відокремлювати та концентруватися на

конкретних аспектах інформації.
 4. Організація:

 Групування та впорядкування сприйнятого матеріалу в зрозумілі

структури чи образи.

 Відбувається на основі схожості, просторового розташування,

закону закріплення та інших принципів.

5. Інтерпретація:

 Присвоєння значення сприйнятим стимулам.

 Впливає на те, як ми розуміємо та сприймаємо інформацію,

враховуючи наш досвід, очікування та контекст.

6. Збереження та відтворення:

 Збереження отриманої інформації для подальшого використання.

 Може бути активованим при необхідності відтворення певного

сприйнятого матеріалу.

7. Міжособистісна перцепція:

 Сприйняття та оцінка інших людей.

 Включає емпатію, визначення міркувань та оцінки особистості

інших.

Повідомлення

«Статеві та культурні особливості міжособистісної взаємодії»

Міжособистісна взаємодія є ключовим аспектом нашого щоденного життя, але

вона часто формується під впливом статевих та культурних особливостей.
Розглядаючи ці аспекти, ми розуміємо, наскільки різним чином люди сприймають,
взаємодіють та спілкуються залежно від свого гендеру та культурного контексту.

Статеві особливості:

Статеві ролі визначаються соціокультурними стереотипами, які впливають на

міжособистісну взаємодію:

1. Комунікаційні відмінності: Чоловіки та жінки можуть мати різні підходи до

комунікації. Наприклад, частіше жінки можуть бути орієнтовані на емоційну
виразність, тоді як чоловіки можуть акцентувати вирішення завдань.

2. Роль взаємодії в стосунках: Взаємодія в парах може бути формована статевими

очікуваннями. Наприклад, спілкування чоловіків та жінок може визначатися різними
цілями та очікуваннями.

3. Вираження емоцій: Способи вираження емоцій можуть варіювати залежно від

статі. Деякі соціокультурні норми можуть впливати на прийняття чи неприйняття
певних емоцій.

Культурні особливості:

Культурний контекст визначає, які цінності та норми визнаються в спілкуванні:

1. Стиль комунікації: Висококонтекстні та низькоконтекстні культури можуть

сприймати та передавати інформацію різними способами, впливаючи на зрозуміння
інших.

2. Рольові очікування: Очікування від індивідів визначаються соціальними та

культурними ролями. Наприклад, у деяких культурах індивіди можуть очікувати
великої особистої просторії, тоді як у інших це може бути неакцептовано.

3. Визначення відносин: У різних культурах відносини можуть визначатися

різними чинниками, такими як колективізм чи індивідуалізм, що впливає на ступінь
важливості співпраці та незалежності.
 Розуміння статевих та культурних впливів на міжособистісну взаємодію може
сприяти покращенню комунікації, встановленню здорових відносин та підтримці
різноманітності в суспільстві. Важливо враховувати ці фактори для створення
взаєморозуміння та сприяння гармонійному співіснуванню.