ТЕМА: ПРОФЕСІЙНА

КОМУНІКАЦІЯ
Наш розум зміцнюється у спілкуванні з
мудрими й сильними особистостями…
Мішель де Монтень
 План лекції

1. Спілкування як інструмент професій ної

діяльності, й ого функції.
2. Види і форми професій ного
спілкування.
3. Невербальні компоненти спілкування.
4. Гендерні аспекти спілкування.
5. Поняття ділового спілкування.
1. Спілкування як інструмент
професійної діяльності, його функції.

Успіхи людини в житті, її взаємини з

іншими членами суспільства залежать від
уміння спілкуватися.
1. Спілкування як інструмент
професійної діяльності, його функції.
Спілкування – це складний процес
встановлення та розвитку контактів між людьми,
взаємодії особистостей, в основі якого лежить
обмін думками, почуттями, волевиявленнями з
метою інформування.
Професійне спілкування – це володіння
мовними засобами, дотримання мовленнєвих норм,
уміння будувати тексти, уникати мовних штампів,
володіння мовним етикетом, доцільне використання
професійної лексики.
1. Спілкування як інструмент
професійної діяльності, його функції.

Комунікація – це цілеспрямований
інформаційний обмін в
різноманітних процесах спілкування.
Комунікація опосередковує всі види
соціальної діяльності; акумулює суспільний
досвід і передає його від покоління до
покоління, є чинником етнічної ідентифікації,
зберігає культуру. Поняття «комунікація»
ширше ніж поняття «спілкування».
Функції спілкування:

Функції спілкування – це зовнішній прояв

властивостей спілкування, ті завдання, які
воно виконує у процесі діяльності індивіда в
соціумі.
Відомий фахівець з теорії і практики
спілкування Ф.С. Бацевич виокремлює такі
функції спілкування:
o контактну (створення атмосфери взаємної
готовності передавати і сприймати інформацію
та підтримувати зв'язок до завершення
процесу спілкування);
Функції спілкування:

o інформаційну (обмін інформацією,

запитаннями і відповідями);
o спонукальну (заохочення адресата до
певних дій);
o координаційну (узгодження дій
комунікантів);
o пізнавальну (адекватне сприйняття і
розуміння змісту повідомлень);
Функції спілкування
o емотивну (обмін емоціями);
o регулятивну (залежно від мети, яку
ставить перед собою адресант, він і
організовує своє спілкування,
дотримується певної стратегії й
тактики).
Професійне спілкування у сфері ділових
взаємин репрезентує й інші
 функції:

o інструментальну (отримання і
передавання інформації, необхідної для
здійснення певної професійної
дії, прийняття рішення);
o інтегративну (засіб об’єднання ділових
партнерів для спільного
комунікативного процесу);
Інші функції
o функцію самовираження (демонстрування
особистісного інтелекту і потенціалу);
o трансляційну (передавання конкретних
способів діяльності);
o функцію соціального контролю
регламентування поведінки, наприклад, коли
йдеться про комерційну таємницю;
Інші функції
o функцію соціалізації (розвиток навичок
культури ділового спілкування);
o експресивну (намагання ділових
партнерів передати і зрозуміти емоційні
переживання один одного).
2. Види і форми професійного
спілкування.
Враховуючи багатоаспектний характер
спілкування та різноманітність його функцій,
класифікувати його види можна за такими
ознаками:
1. За участю чи неучастю мовних засобів:
o вербальне (словесне)
o невербальне (міміка, жести, постава тощо) o
комбіноване.
2. Види і форми професійного
спілкування.
2. За формою представлення мовних засобів:
o усне
o письмове
o друковане
2. Види і форми професійного
спілкування.
3. За темою:
o політичне
o наукове
o релігійне
o філософське
o навчально-педагогічне
o виховне
o побутове.
2. Види і форми професійного
спілкування.
4. За метою:
o ділове
o розважальне.
2. Види і форми професійного
спілкування.
5. За кількістю учасників:
o внутрішнє (комунікант спілкується сам із
собою)
o міжособистісне (спілкуються двоє)
o групове (3-5 учасників)
o публічне (20 і більше)
o масове (спрямоване на великі маси людей і
найчастіше здійснюється за допомоги
засобів масової комунікації).
2. Види і форми професійного
спілкування.
6. За характером:
o опосередковане (коли між
спілкування наявна певна учасниками
дистанція) просторово-часова
o безпосереднє (пряме спілкування між членами
певного колективу, між партнерами, між
викладачем і учнем, керівником і підлеглим
тощо)
o діалогічне
o монологічне
o полілогічне
2. Види і форми професійного
спілкування.
7. За мірою офіційності:
o офіційне (рольове) передбачає стосунки, що
опосередковуються соціальними професійними
ролями (начальник – підлеглий, викладач –
студент, колега – колега)
o неофіційне (приватне) (спілкування друзів,
приятелів тощо).
8. За тривалістю: постійне (у колективі, у сім’ї),
періодичне (кількаразові зустрічі), короткотривале
(у транспорті, у черзі), довготривале (із друзями).
2. Види і форми професійного
спілкування.
9. За свободою вибору партнера:
o ініціативне спілкування (співрозмовники
мають змогу вибрати своїх партнерів, уникати
спілкування з неприємними людьми)
o вимушене спілкування (особа спілкується
незалежно від своїх бажань) – розмова
з керівником.
2. Види і форми професійного
спілкування.
10. За додержанням норм:
o нормативне (відповідно до літературних
норм)
o ненормативне (порушуючи мовні норми)
o етикетне
o неетикетне
 За організаційним аспектом
професійної взаємодії виокремлюють
такі форми спілкування:

o індивідуальні й групові бесіди

o телефонні розмови
o наради
o конференції
o збори
o дискусії
o полеміку.
Етапи ділового спілкування:

1. Ретельна підготовка до спілкування.

2. Орієнтація в ситуації і встановлення
контакту, тобто початок спілкування.
3. Обговорення питання (проблеми).
4. Прийняття рішення.
5. Завершення розмови.
3. Невербальні компоненти спілкування.
3. Невербальні компоненти спілкування.

Засоби спілкування поділяють на словесні

(вербальні) і несловесні (невербальні).
Найуніверсальнішим і найефективнішим засобом
інформаційного зв’язку між людьми є словесне
мовлення. До словесної техніки спілкування
належать засоби організації повідомлень, його
форми й риторичні прийоми. Поряд зі словесними
важливу роль відіграють невербальні форми
спілкування: міміка, пантоміміка (пози, жести),
контакт очима, тон, темп та інтонація мовлення, а
також час і місце зустрічі.
3. Невербальні компоненти спілкування
Невербальні засоби спілкування – це
система немовних знаків, що слугують
засобами обміну інформацією між людьми.
Один з найвідоміших фахівців з питань
спілкування австралійський письменник
Алан Піз стверджує, що за допомогою слів
передається всього 7 % інформації, тоді як
звуковими засобами (інтонація, модуляція
голосу) – 38 %, а за допомогою міміки,
жестів і поз – 55%.
 Науковці виділяють такі основні групи
невербальних засобів спілкування:
q кінетичні: експресивно виразні рухи,
міміка, жести, поза, хода, візуальний
контакт (погляд), направленість рухів,
довжина поглядів, частота контакту;
o праксодичні й екстралінгвістичні:
інтонація, гучність, тембр, пауза,
зітхання, сміх, плач, покашлювання,
тональність;
q такесичні: потиск рук, поцілунок,
поплескування по плечах, усмішка;

q проксемічні: орієнтування,
відстань між
комунікантами, конфігурація.
Як дізнатися, коли співрозмовник
говорить неправду?
Ви, мабуть, бачили, як під час розмови хтось ховає
руки? Цілком імовірно, що він обманює, тому що
підсвідомо мозок людини посилає сигнали тілу і, коли
людина говорить неправду, виникає сильне бажання
прибрати руки в кишеню, почухати ніс, потерти очі.
 Невпевненість
Такий невербальний жест як чухання або потирання
ззаду вуха або шиї може свідчити про те, що людина не
цілком розуміє, що від неї хочуть або що ви маєте на
увазі. Рука, що охоплює іншу за лікоть ззаду, також
говорить про невпевненість, імовірно, її власник
перебуває в малознайому середовищі.
 Нудьга
Співрозмовник підпирає свою голову рукою.
Зрозуміло, що він байдужий до подій. Якщо ж він
сидить в аудиторії, можна з упевненістю сказати:
матеріал лекції йому абсолютно нецікавий.
 Перевага
Так звана «директорська поза» або «поза боса» в положенні
сидячи. Руки лежать за головою, одна нога на інший. Якщо повіки
ледь прикриті або куточки очей трохи примружені, погляд
спрямований вниз – перед вами зневага. Це положення тіла як
засіб невербального спілкування часто приймають керівники. Вони
впевнені в собі, демонстративно висловлюють свою значимість
перед іншими.
4. Гендерні аспекти спілкування.
4. Гендерні аспекти спілкування.

Гендер (англ. gender - «стать», від лат. genus

-«рід») – соціально-біологічна характеристика,
через яку визначаються поняття «чоловік» і
«жінка», психосоціальні, соціокультурні ролі
чоловіка і жінки як особистостей, на відміну від
статі, яка позначає біологічні відмінності.
 Гендерні пошуки у лінгвістиці зводяться
до таких підходів:
o маніфестація гендеру в стилі спілкування;
o виявлення особливостей мовлення чоловіків і
жінок – мовні гендерні стереотипи;
o вираження гендеру на різних мовних рівнях:
морфологічному, лексичному, тексту-
альному;
o гендер і традиції мовленнєвого етикету.
4. Гендерні аспекти спілкування
Чоловічий стиль спілкування
зорієнтований на систему
домінування: чоловікам притаманна
завищена самооцінка, самовпевненість,
зосередженість на завданні, схильність
до стереотипів у спілкуванні. Такий
стиль називають авторитарним.
 4. Гендерні аспекти спілкування.
Для чоловіків найважливішою є
інформація, результат, факти, цифри, для них
тільки одна відповідь правильна (переважно
це – власна думка).
4. Гендерні аспекти спілкування.
Жінки репрезентують демократичний стиль
спілкування: колегіальне прийняття рішень, заохочення
активності учасників комунікативного процесу, що
сприяє зростанню ініціативності співрозмовників,
прийняттю нестандартних рішень.
4. Гендерні аспекти спілкування.
5. Поняття ділового спілкування
5. Поняття ділового спілкування
Ділове спілкування – це процес
взаємозв’язку і взаємодії ділових
партнерів, в якому відбувається обмін
діяльністю, інформацією і досвідом,
спрямований на досягнення певного
результату, вирішення конкретної
проблеми або реалізацію конкретної цілі.
Особливості ділового спілкування:
o партнер у діловому спілкуванні завжди
виступає як особистість, що є значущою для
суб’єкта (колега, клієнт,
підлеглий); керівник,
o люди, що спілкуються, мають глибоке
розуміння конкретної справи, яка є
предметом обговорення;
o основним завданням спілкування для них є
продуктивна співпраця.
5. Поняття ділового спілкування
«Вміння спілкуватися з людьми – це товар,
який можна купити так, як ми купуємо цукор
або каву. І я заплачу за це вміння більше, ніж за
щось інше на світі».
Д. Рокфеллер
5. Поняття ділового спілкування

Вміння спілкуватися - запорука

успіху!