Структура спілкування за

Г М Андрєєвою та
. .

Б Паригіним
.

Підготувала Борисенко Анна

 Визначення спілкування
Андрєєва Г М
( . .)

Спілкування - складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також
в сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти,
люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини
процес спілкування стає усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина,
що передає інформацію, називається комунікатором, який одержує її - реципієнтом.
 Структура спілкування
До структури спілкування можна підійти по-різному, в даному випадку буде охарактеризована
структура шляхом виділення в спілкуванні трьох взаємозалежних сторін: комунікативної,
інтерактивної і перцептивної (Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. - М., Аспект Пресс, 1996.).

Комунікативна сторона спілкування (чи комунікація у вузькому сенсі

слова) складається в обміні інформацією між індивідами, що
спілкуються.

Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між

індивідами, що спілкуються (обмін діями).

Перцептивная сторона спілкування означає процес сприйняття і

пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення
на цій основі взаєморозуміння.
Комунікативна сторона спілкування. Під час акта спілкування має місце не просто рух інформації, а взаємна
передача закодованих відомостей між двома індивідами - суб'єктами спілкування. Отже, схематично комунікація
може бути зображена так: S S. Отже, має місце обмін інформацією. Але люди при цьому не просто обмінюються
значеннями, вони прагнуть при цьому виробити загальний зміст (Леонтьєв О.М. Проблеми розвитку психіки. - М.,
1972.). А це можливо лише в тому випадку, якщо інформація не тільки прийнята, але й осмислена.
Комунікативна взаємодія можлива тільки в тому випадку, коли людина, що направляє інформацію (комунікатор) і
людина, що приймає її (реципієнт) мають подібну систему кодифікації і декодификации інформації. Тобто "Всі
повинні говорити на одній мові". В умовах людської комунікації можуть виникати комунікативні бар'єри. Вони
носять соціальний або психологічний характер.
Сама по собі вихідна від комунікатора інформація може бути спонукальною (наказ, рада, прохання - розрахована
на те, щоб стимулювати якусь дію) і констатуючою (повідомлення - має місце в різних освітніх системах).
 Засоби комунікації
Для передачі будь-яка інформація повинна бути відповідним
чином закодована, тобто вона можлива лише за допомогою
використання знакових систем. Найпростіший розподіл
комунікації - на вербальну і невербальну, що
використовують різні знакові системи. Вербальна
використовує в якості такої людську мову. Мова є
універсальним засобом комунікації, оскільки при передачі
інформації за допомогою мови менш за все втрачається сенс
повідомлення. Можна позначити психологічні компоненти
вербальної комунікації - "говоріння" і "слухання" (Зимова
І.А. Психологія навчання іноземної мови в школі. - М., 1991.)
"Хто говорить" спочатку має певний задум щодо
повідомлення, потім він утілює його в систему знаків. Для
"слухача" сенс прийнятого повідомлення розкривається
одночасно з декодуванням.
 Інтерактивна сторона спілкування

Це характеристика тих компонентів спілкування, які

пов'язані із взаємодією людей, з безпосередньою
організацією їхньої спільної діяльності. Є два типи
взаємодій - кооперація і конкуренція (Андрєєва Г.М.
Соціальна психологія. - М., Аспект Пресс, 1996.).
Кооперативна взаємодія означає координацію сил
учасників.
Кооперація є необхідним елементом спільної діяльності,
породжується самою її природою.
 Перцептивная сторона спілкування - це
процес сприйняття і розуміння людьми один
одного.
Всі три сторони спілкування тісно
переплітаються між собою, органічно
доповнюють один одного і складають процес
спілкування в цілому.
 Інтегральна модель соціально-психологічного спілкування за
Б.Паригіним
В якості серйозної методологічної передумови
дослідження спілкування поряд з приватним підходом
вкрай необхідна інтегральна, узагальнена модель
структури соціально-психологічного спілкування.
В якості названої моделі структури спілкування
представляється правомірним запропонувати таку
характеристику спілкування, яка передбачала б
диференціацію останнього за однією з підстав на
утримання і форму.
В такому випадку з змістовної, внутрішньої сторони
спілкування могло б розглядатися як комунікативний
процес взаємного вираження психічного стану та
обміну інформацією, тим часом як з боку форми можна
було б говорити про поведінковий аспект спілкування,
що реалізується в процесі інтеракції, тобто взаємодії
людей, їх поведінки по відношенню один до одного.
Але в свою чергу як комунікація, так і інтеракція можуть
одночасно кожен окремо розглядатися як з боку форми,
так і з боку змісту (див. Схему 16).
Спілкування виконує цілий ряд функцій у житті
людини :

1. Соціальні функції спілкування

a) Організація спільної діяльності
b) Управління поведінкою і діяльністю
c) Контроль

2. Психологічні функції спілкування

a) Функція забезпечення психологічного
комфорту особистості
b) Задоволення потреби в спілкуванні
c) Функція самоствердження
Рівні спілкування
Манипулятивний рівень, заключається в тому що один
зі співрозмовників через певну соціальну роль
намагається викликати співчуття, жалість партнера.

Примітивний рівень, коли один з партнерів придушує

іншого (один постійний комунікатор, а інший постійний
реципієнт).

Вищий рівень - це той соціальний рівень, коли

незалежно від соціальної ролі, статусу партнери
відносяться один до одного як до рівної особистості.
Дякую за увагу
!