ТЕМА 1.4.

СПІЛКУВАННЯ І

МОВЛЕННЯ

Бєляєва Карина Юріївна

 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

СПІЛКУВАННЯ

Спілкування є важливою духовною потребою особистості до суспільної

істоти. Потреба у спілкуванні зумовлена суспільним способом буття та

необхідністю взаємодії у процесі діяльності. Будь-яка діяльність не може

здійснюватися, якщо не налагоджені контакти між тими, хто її виконує.

Спілкування – особливий вид активності людини,

спрямований на встановлення та підтримання

міжособистісних відношень, породжується

потребою у спільній діяльності.

 1. КОНТАКТНА – ВСТАНОВЛЕННЯ

КОНТАКТІВ МІЖ ЛЮДЬМИ;

2. ІНФОРМАЦІЙНА – ОБМІН

Функції спілкування ІНФОРМАЦІЄЮ;

3. КООРДИНАЦІЙНА ‑ ВЗАЄМНА

ОРІЄНТАЦІЯ УЗГОДЖЕННЯ ДІЙ ДЛЯ

ОРГАНІЗАЦІЇ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ;

4. ЕМОТИВНА ‑ ЦІЛЕСПРЯМОВАНИЙ

ВИКЛИК В ПАРТНЕРІ ПЕВНИХ ЕМОЦІЙНИХ

СТАНІВ, ЗМІНА ВЛАСНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ;

5. РОЗВИВАЛЬНА – У СПІЛКУВАННІ

СКЛАДАЮТЬСЯ УМОВИ ДЛЯ

ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ.

 Спілкування – явище глибоко соціальне, воно завжди

Характеристика
відбувається в середовищі людей, де суб’єкти спілкування

завжди постають як носії соціального досвіду. Соціальний

спілкування досвід спілкування виявляється в змісті інформації, що є

його предметом (знання, відомості, способи діяльності), у

засобах, у суспільно вироблених у процесі історичного

розвитку різновидах спілкування. За змістом спілкування

охоплює всі царини людського буття та діяльності.

Спілкування між людьми відбувається при передачі знань,

досвіду.
- знання;
ЗМІСТ
- навички;
СПІЛКУВАННЯ
- сама людина
 СТРУКТУРА

СПІЛКУВАННЯ
Комунікативна сторона ‑ це різні форми та засоби обміну і передавання

інформації, завдяки яким стають можливими збагачення дій та

взаєморозуміння людей (зв’язок людини зі світом в усіх формах діяльності),

здійснюється за допомогою мови, є необхідною умовою наступності і

розвитку, соціального та наукового прогресу людства, індивідуального

розвитку особистості. Обмін інформацією, що відбувається між людьми в

різних видах діяльності, забезпечується комунікативною функцією

спілкування. Контакти між людьми не обмежуються лише потребами

передавання інформації. Інтерактивна сторона ‑ взаємодія між індивідуумами, а саме

обмін не лише знаннями, ідеями, а також впливом, взаємними

намаганнями, діями тощо.

Передбачає певний вплив, інструкції, вимоги, накази, що

висловлені у мовній формі й адресовані іншій людині, є

спонуканням до дії та регулятором її поведінки.

Перцептивна ‑ процес сприйняття партнерами

один одного, їх взаємного пізнання як основи для

взаєморозуміння.
 МЕХАНІЗМИ

ПЕРЦЕПЦІЇ:
Ідентифікація ‑ це спосіб розуміння іншої людини через усвідомлюване чи неусвідомлюване уподібнення її

самому суб’єкту, що пізнає. Суть цього процесу полягає в тому, що в ситуаціях взаємодії партнери намагаються

зрозуміти один одного, ставлячи себе на місце іншого. Так, студент добре розуміє хвилювання та поведінку іншого

студента перед іспитом, закоханий — страждання того, кого спіткала невдача у взаємності.
Рефлексія ‑ усвідомлення суб’єктом того, як його сприймає партнер по спілкуванню. Рефлексія поглиблює

сприймання іншої людини, оскільки дає уявлення про ставлення до себе як суб’єкта сприймання. У процесі

спілкування ідентифікація та рефлексія постають в єдності, завдяки чому забезпечується психологічна

інформативність спілкування. Дефіцит апріорних знань про психологію людей, з якими доводиться спілкуватися,

не дає співрозмовникам можливості одразу визначитись, як найкраще підтримувати й розвивати контакти.

Стереотипізація ‑ це класифікація форм поведінки та інтерпретація їх причин через співвіднесення із зразками,

що відповідають соціальним стереотипам. Стереотип — це сформований за конкретних соціальних умов образ

людини, яким користуються як штампом. Стереотипізація як прийом узагальнення типових рис, притаманних

особистостям як носіям певних соціально та психологічно значущих характеристик, широко репрезентована у

класичній художній літературі. Наприклад, такими є персонажі “Мертвих душ” М. Гоголя - Чичиков, Манілов,

Коробочка, Плюшкін і Голохвастов з комедії М. Старицького “За двома зайцями”. У буденному житті

стереотипізація виявляється в оцінюванні людських якостей, таких, наприклад, як доброта, репрезентована у

судженні “Свою сорочку віддасть іншому, не пошкодує”, скупість - у судженні “У нього взимку снігу не випросиш”.
СТЕРЕОТИПІЗАЦІЯ
Стереотипізація може складатись як результат узагальнення власного досвіду

суб’єктом міжособистісного сприймання, до якого приєднуються відомості,

одержані з книг та інших джерел. Стереотипізація є свідченням проникнення у

психологічну сутність особистості та виявлення найхарактерніших її рис. Якщо

стереотипізація базується на достатній об’єктивній інформації, на якій

робляться узагальнення, вона відображає вищий рівень пізнання людини

людиною. Проте стереотипізація може бути помилковою, мати характер

упередженості, коли інтерпретація фактів, на підставі яких робляться

узагальнення, виявляється недостатньо аргументованою, а самі факти не

вичерпують сутності стосунків. Так, при сприйманні незнайомої людини

важливу роль відіграє первинна інформація, яку одержує суб’єкт сприймання.

Якщо у реципієнта попередньо створити відповідну установку стосовно іншої

людини, вона може відіграти вирішальну роль у тому, що саме і як буде

сприйнято у процесі спілкування, які стереотипи в судженнях домінуватимуть.

Експериментально доведено, що попередня інформація, яку одержує суб’єкт

сприймання, виявляється істотним підґрунтям для формування упередженості

в оцінюванні іншої людини.

 ПРИКЛАДИ
Двом групам студентів було показано фотокартку однієї й

тієї самої людини. У першому випадку експериментатор

охарактеризував її як визнаного вченого, а в другому - як

злочинця. Пропонувалося на підставі зовнішнього

вигляду дати їй характеристику. Перша група студентів,

якій було подано інформацію про “видатного вченого”,

повідомила, що зовнішність людини на фотокартці

свідчить про її інтелект, напружену думку, доброту,

зосередженість. Друга група - варіант “небезпечного

злочинця” - стверджувала, що перед нею портрет

жорстокої, рішучої та підступної людини. Одна й та сама

деталь портрета - очі - у першому випадку тлумачились

як проникливі, розумні, а у другому - як злі та нещадні.

Стереотипи, що виникають на ґрунті позитивних або

негативних установок, у спілкуванні виявляються

суб’єктивізмом. У буденному спілкуванні досить поширені

стереотипи, що базуються на оцінюванні зовнішності

співрозмовника і зумовлюють деформовані суб’єктивні

уявлення про його реальні переваги. Це може завдати

істотної шкоди стосункам і є небажаним явищем у роботі з

людьми (особливо небажані такі ситуації в роботі

вчителів, керівників колективів).

Стереотипи, що виникають на ґрунті позитивних або

негативних установок, у спілкуванні виявляються

суб’єктивізмом. У буденному спілкуванні досить поширені

стереотипи, що базуються на оцінюванні зовнішності

співрозмовника і зумовлюють деформовані суб’єктивні

уявлення про його реальні переваги. Це може завдати

істотної шкоди стосункам і є небажаним явищем у роботі з

людьми (особливо небажані такі ситуації в роботі

вчителів, керівників колективів).

 Засоби спілкування
Передавання інформації забезпечується мовними і немовними засобами.
* Вербальна комунікація здійснюється за допомогою мови та мовлення.
Мова – система знаків, що є засобом людського спілкування, мислення.
Основні елементи мови – її словниковий склад і граматична будова.
Мовлення – процес використання людиною мови для спілкування.
Мова і мовлення – поняття не тотожні, але тісно пов’язані між собою.
Одиницею мови та мовлення, спільним моментом є слово, яке є носієм певної
інформації.
 Функції мови та

мовлення
Мова та мовлення мають такі функції:
- означальна (сигніфікативна) – фіксація у слові об’єктивної реальності та
суспільного досвіду.
- вираження змісту – можливість формулювання думки і передавання змісту
повідомленням.
Види мовлення:
Зовнішнє – спрямоване на співрозмовника, доступно для сприймання;
Внутрішнє – беззвучне, скорочене;
Усне – звучне, сприймається за допомогою слуху;
Письмове – здійснюється як читання, писання у вигляді письмових знаків;
Монологічне мовлення – мовлення однієї людини;
Діалогічне – бесіда між двома або кількома співрозмовниками
 Невербальна

комунікаці. Праксеміка
Невербальна комунікація здійснюється за допомогою жестів, міміки, інтонації,
паузи, манери, зовнішності, дистанції.
«Праксеміка» вивчає комунікативне значення дистанції. Виокремлюють 4 зони
дистанції:
- «інтимна» - для близьких 15 – 45 см;
- «особиста» - спілкування з друзями 45 – 120 см;
- «соціальна» - офіційні контакти 120 – 140 см;
- «публічна» - між чужими людьми більш ніж 4 м.
 Види спілкування

Існує кілька класифікацій видів спілкування. Відповідно до цілей та засобів спілкування поділяють на
матеріальне (коли люди спілкуються за допомогою якихось предметів), ідеальне (холи відбувається
обмін між людьми ідеями, уявленнями, переживаннями); безпосереднє та опосередковане; вербальне та
невербальне. Найуживанішими є види спілкування, які можна описати таким чином:
- залежно від специфіки суб’єктів (особистість чи група) виокремлюють міжособистісне, міжгрупове,
міжсоціумне спілкування, а також спілкування між особистістю та групою;
- за кількісними характеристиками суб’єктів - розрізняють самоспілкування, міжособистісне спілкування
та масові комунікації;
- за характером — спілкування може бути опосередкованим та безпосереднім, діалогічним та
монологічним. Пряме спілкування відбувається безпосередньо між людьми, опосередковане — це
спілкування через листи, книги, твори мистецтва, кінофільми, наукову діяльність тощо;
- за цільовою спрямованістю розрізняють спілкування анонімне, рольове, неформальне, зокрема інтимно-
сімейне, ділове.
 Завдання до теми 1.4

1. Розведіть ознаки мови _____________й мовлення ___________

а) історично вироблений засіб спілкування;

б) висловлює психологічні особливості окремо взятої людини;
в) розвивається незалежно від людини, за законами, не пов’язаними ні з її психологією, ні з її поведінкою;
г) відображає психологію народу;
д) система умовних знаків, за їх допомогою передається поєднання звуків, які мають для людей певні значення і сенс;
е) найбільш досконала, притаманна людині діяльність, передає думки і почуття.
2. Виберіть правильні відповіді із запропонованих:
1) мовлення – це … а) психічне явище; б) процес спілкування за допомогою мови; в) обмін інформацією між людьми; г)
процес відображення думок і почуттів.
2) людське мовлення характеризується … а) наявністю сигналів, які запускають ті чи інші поведінкові програми; б)
можливістю передавати інформацію про минулі та майбутні події; в) обмеженою лінгвістичною компетентністю.
3) мовлення розвивається в результаті … а) інтеріоризації мовленнєвих дій; б) наслідування інших людей; в) генетичної
спадщини.
4) внутрішнє мовлення … а) згорнуте; б) емоційно насичене; в) свідоме.
5) мова тварин характеризується … а) наявністю означальної функції; б) служить сигналом до дії; в) служить способом
спілкування; г) висловлює їх наміри, мету, рішення.
Відповідь потрібно оформити у вигляді тексту (вікно для відповіді), вимоги до оформлення: шрифт Arial, № 14,
вирівнювання по ширині.
ДЯКУЮ ЗА

УВАГУ!