Відмінність понять

«спілкування» та
«комунікація»
 СПІЛКУВАННЯ
одна з основних психологічних категорій. Людина стає особистістю
в результаті взаємодії та спілкування з іншими людьми.

Психологія спілкування — це розділ загальної психології, предметом

якого є психологічна специфіка процесів спілкування, які розглядаються
під кутом зору взаємовідносин особистості та суспільства.

Спілкування за своїм походженням і змістом —

продукт вітчизняної науки.
В англомовній психологічній літературі
поширене поняття «комунікація». Семантично
«спілкування» і «комунікація» майже
збігаються, бо означають «спільність»,
«з'єднання», «повідомлення».
Ось, таке наукове визначення поняття
комунікації, зафіксоване у Лінгвістичному
енциклопедичному словнику:
«Комунікація — специфічна форма взаємодії
людей у процесі їхньої пізнавально-трудової
діяльності».
У той самий час спілкування є необхідною
умовою будь-якої діяльності людини, при
цьому маючи суспільну природу, а ми
говоримо про діяльність лише тоді, коли ця
діяльність соціальна за своєю суттю, а не за
зовнішніми формами її існування. Тому можна
стверджувати, що будь-яка людська діяльність
неможлива поза спілкуванням. Отже,
комунікація є важливим елементом
діяльності людини.
Спілкування — складний, багатоплановий
процес встановлення й розвитку контактів
між людьми, що породжується потребами
у спільній діяльності та включає
обмін інформацією,
розроблення єдиної стратегії взаємодії,
сприймання й
розуміння людьми один одного.
У спілкуванні виділяються три
взаємопов’язані сторони: комунікативна,
перцептивна та інтерактивна.
Комунікація – це обмін та передавання
складових інформації між людьми (ідей,
уявлень, інтересів, настрою, почуттів).
Мета комунікації — обмін інформацією різного
роду.
Інформацію не лише передають, а й
формують, уточнюють, засвоюють.
Комунікативний компонент спілкування
сприяє збагаченню досвіду людини,
нагромадженню знань, узгодженню дій.
Дякую за увагу!