Семінар 3

Тема. Формальне і неформальне спілкування в колективі. Вербальна

комунікація
План
1. Інтерактивна сторона міжособистісних відносин і комунікація. Види
комунікацій.
2. Мовна (вербальна) комунікація .
3. Особливості вербальної комунікації в соціально орієнтованому спілкуванні.
4. Принципи і норми вербальної комунікації в міжособистісних відносинах.

Рекомендована література
1. Волкова Н. Професійно-педагогічна комунікація: навч. посіб. Київ, 2006.
257 с.
2. Етика ділового спілкування: навч. посібн./за ред. Т.Гриценко, Т.Іщенко,
Т.Мельничук. Київ, 2007.
3. Лутаєва Т. В., Кайдалова Л. Г. Педагогічна культура : навч. посібн. Харків:
НФаУ, 2013. 156 с.
4. Томан І. Мистецтво говорити. Київ, 1989.
5. Чмут Т., Чайка Г. Етика ділового спілкування. Київ, 2003.

Практичні завдання
1.Опрацюйте інформацію щодо
міжособистісних стосунків, їх
категорій, рівнів, ознак здорових
стосунків, створіть тези/схеми з
поясненням

1. Підготуйте і виголосіть невеликий текст про себе, використовуючи метод

самопрезентації, щодо своїх вербальних здібностей, умінь, прагнень.
2. Поміркуйте, визначте і обговоріть з групою помилки/категорії помилок, які
трапляються у вербальній комунікації.

Індивідуальні завдання
На основі змісту лекції та методичних матеріалів розробити тест (10 питань з 4-
ма варіантами відповіді) і провести зі студентами групи.

Методичні матеріали
ВИДИ КОМУНІКАЦІЙ
Існує розгалужена типологія комунікацій, у якій кожен вид комунікації
переслідує свої цілі і задачі, здійснюється відповідно до встановлених правил і
процедур, має свої особливості застосування і сприйняття.
За обсягом і місцем одержання інформації виділяють організаційні і
міжособистісні комунікації.
Організаційні комунікації, які відбуваються в межах організації та поза
нею. Поділяються на зовнішні і внутрішні.
 Зовнішні комунікації пов’язані з контактами і взаємодією з зовнішнім
середовищем. Насамперед, потрібно акцентувати увагу на питаннях, які пов’язані з
вимогами зовнішнього середовища організації, що впливають на роботу організації.
Для комунікації з зацікавленими особами організації використовуються засоби,
наприклад, спілкування з споживачами через рекламу; формування позитивного
іміджу на міжнародному та загальнонаціональному рівнях; вплив на прийняття
законів і норм і т.д. Крім того, комунікації потрібно розглядати у внутрішньому
середовищі організації.
Внутрішні комунікації відбуваються всередині організації між різними
підрозділами і структурними компонентами. Передавання інформації
здійснюється у вертикальному і горизонтальному вимірах.
Міжособистісні комунікації передбачають прямий міжособистісний обмін
інформацією, тобто усне і письмове мовлення, хоча переважно використовується
канал усного мовлення. Міжособистісна комунікація більш вільна від формальних
способів, що регламентують форму і стиль повідомлення рамок, що робить її більш
доступною і зрозумілою.
Характеризуючи процес міжособистісної комунікації, потрібно звернути увагу
на її специфіку. Насамперед, комунікація передбачає єдиний комунікативний
простір, а учасники комунікації є активними суб’єктами інформування
(спрямовуючи інформацію на співрозмовника, ми очікуємо від нього певної
активності). Крім того, під час виголошування думки між співрозмовниками
налагоджується спільна діяльність та активний обмін інформацією. Під час
комунікаційного процесу створюється єдине інформаційне поле, тобто інформація
проходить з одного боку в інший і повертається назад. Крім того, характер обміну
інформацією визначається тим як співрозмовники можуть впливати один на одного,
і ефективність комунікації буде залежати від того наскільки ефективним був цей
вплив. Сама інформація, яка зародилася в процесі обміну може суттєво різнитися за
змістом від попередньої і бути набагато глибшою. Хоча необхідно зазначити, що
функція контролю може носити як позитивний, так і негативний характер.

За напрямом існують вертикальні і горизонтальні комунікації.

Вертикальні комунікації передбачають передавання та обмін інформацією
між керівниками і підлеглими, або підрозділами, які займають різний рівень в
ієрархії організації. Вони можуть бути низхідні, коли інформація передається з
вищого рівня на нижчий, тобто здійснюється інформування підлеглих, і висхідні,
коли інформація передається з нижчого рівня до вищого і дозволяє забезпечувати
його інформацією стосовно того, що відбувається на нижчому рівні організації.
Горизонтальні комунікації забезпечують спільну діяльність усіх підрозділів
організації та стимулюють формування взаємовідносин на одному рівні.
Горизонтальні комунікації включають в себе обмін інформацією, наради між собою
вищих керівників, керівників середнього рівня, нижчої ланки управління, зборів
виконавців, а також неформальні коаліції, гуртки колег, поодинокі обміни
інформацією між колегами в ході трудової діяльності і т.д. Частіше за все вони
дозволяють координувати діяльність колективу, сприяють неформальному
спілкуванню людей та дозволяють швидко обмінюватися інформацією.

За відправником виділяють формальні і неформальні комунікації.

Формальна (офіційна, організована) комунікація – це поширення спеціально
підготовленої інформації із застосуванням технічних засобів тиражування,
наприклад, радіо, телебачення, преса, відеозаписи тощо, які мають соціальне
значення і використовуються з метою впливу на установки, поведінку, думки людей.
А також це передача офіційних повідомлень в організації відповідно до ієрархії
влади, посадових інструкцій, формальних правил, норм, які юридично закріплені і
прийняті в організації.
 Неформальні комунікації пов’язані з міжособистісним спілкуванням, що
має неофіційний характер, ґрунтується на психологічних закономірностях взаємодії.
Вони дають змогу задовольняти потреби у взаємодії, причетності о подій, визнанні і
можуть покращувати діяльність організації. Неформальні комунікації існують через
канали чуток, тобто інформація надходить від однієї чи більше осіб про нічим не
підтверджені події, дані. Вони починають циркулювати тоді, коли офіційні канали
комунікації не дають роз’яснень подіям. Чутки можуть виникати спонтанно або
поширюватися навмисно. Чутки бувають достовірні-недостовірні, чутки-
бажання, агресивні чутки. Для запобігання чуток необхідні як профілактичні
заходи, так і активна протидія. Одним з найбільш ефективних способів подолання
чуток є послідовне надання достовірної інформації авторитетними і
престижними джерелами.
З комунікацією пов’язані табу – такі культурні норми, що впливають на
сприйняття інформації і носять заборонний характер. Виділяють такі види табу:
• мовні табу – заборона вимовляти окремі слова і словосполучення;
• контактні табу – заборона на будь-які види комунікації між особами;
• тематичні табу – заборона на обговорення певних тем.
Розглядаючи комунікативний процес, необхідно розглянути і стереотипні
ситуації під час спілкування. Стереотипи – це стійкі, часто спрощені, стандартні
думки про соціальні групи чи про окремих індивідів як представників даних груп.
Вони проявляються в наших судженнях, висловлюваннях, у способі мислення. У
свідомості людини, з моменту народження і до глибокої старості, народжується,
формується величезна кількість стереотипів.
Стереотипи бувають позитивними, негативними, нейтральними. Їх ще
називають стереотипами «популярності, але байдужості». Крім того виділяють
особисті стереотипи, які людина формує сама. До них відносяться особисті
переконання, уподобання – усе те, що на думку людей формує особистість,
індивідуальність людини, її інтереси і широту натури. Гендерні стереотипи, тобто
культурно і соціально обумовлені думки про норми поведінки представників певної
статі і їхнє відображення в мові. Гендерна стереотипізація фіксується в мові, тісно
повʼязана з висловленням оцінки і впливає на формування очікувань визначеного
типу поведінки від представників тієї чи іншої статі. Гендерні стереотипи дуже
спрощують реальну ситуацію, однак у колективній суспільній свідомості вони
закріплені міцно і міняються повільно. Сімейні стереотипи формуються під впливом
сімейних традицій, установок, правил. Суспільні чи соціальні стереотипи
формуються під впливом суспільства і соціуму. Політика держави формує державні,
релігія – релігійні, реклама – споживчі стереотипи.

За формою виділяють вербальні і невербальні комунікації.

Комунікація є динамічним процесом і передача інформації залежить від
особливостей системи кодування повідомлень. При цьому виділяють вербальну та
невербальну комунікацію.
Вербальна комунікація (мовленнєве спілкування) використовує людську
мову як знакову систему комунікації, яка направлена на людину чи групу людей, або
не може мати конкретного адресата. При цьому вона виступає як основний і
універсальний засіб спілкування. Вербальна комунікація включає в себе усну і
письмову комунікацію. Усна мова передбачає говоріння і слухання, є ефективною,
тому що дозволяє проконтролювати співрозмовника, зберігати його увагу,
підтримувати зворотній звʼязок. Письмова комунікація включає письмо та читання,
дозволяє передати і зберегти точну інформацію. Під час вербальної комунікації
широко застосовується і невербальна комунікація, яка може як позитивно, так і
негативно впливати на підтримку єдиного інформаційного простору.
Невербальна комунікація – спілкування за допомогою мови жестів, міміки,
рухів тіла, емоцій та інших засобів, за виключенням мовних. Невербальне
спілкування відбувається, як правило, неусвідомлено, мимовільно.
 ВИДИ СЛУХАННЯ
Слухання буває нерефлексивне і рефлексивне.
Нерефлексивне слухання, тобто умовно-пасивне слухання, передбачає
мінімальне втручання в мову співрозмовника. Людина, яка застосовує
нерефлексивне слухання може проявляти підтримку, схвалення, розуміння за
допомогою мінімальних відповідей чи реплік (так-так, цікаво, розумію). Такі
нейтральні слова сприяють підтримці бесіди та можуть знімати напруження.
Рефлексивне слухання полягає в налагодженні зворотнього зв’язку із
співрозмовником з метою контролю точності сприйняття інформації. Його
називають «активне слухання», оскільки воно дозволяє з’ясувати розуміння
почутого. При цьому задаються питання, які носять спонукальний характер і
дозволяють наводити партнера на необхідну відповідь і розкрити інтереси
співрозмовника. Запитання можуть створити основу для довірливого спілкування,
виправити помилку в аргументах чи поведінці.
Бувають такі види запитань:
інформаційні (для збору необхідних даних);
контрольні (для перевірки того, чи слідкує співрозмовник за вашою думкою);
з метою орієнтації (чи дотримується партнер раніше висловленої думки);
альтернативні (надають можливість вибору);
спрямовувальні (при відхиленні від теми, повертають співрозмовника до неї
назад);
провокаційні (встановлюють, чого насправді хоче співрозмовник і
призводять до певних дій і реакцій з боку співрозмовника);
закриті (на які є варіанти відповіді – так-ні);
відкриті (передбачають вільну форму відповіді):
дзеркальні (передбачають повторення частини попереднього запитання).
 Семінар 4
Тема. Невербальні засоби міжособистісної комунікації
План
1.Роль і функції невербального спілкування.
2. Кінесичні особливості невербального спілкування: жести, пози, хода.
3. Міміка.
4.Міжособистісний комунікативний простір. Проксеміка.
5. Роль мови жестів у педагогічному процесі.

Рекомендована література
1. Гарькавець С. О., Волченко Л. П. Спілкування в педагогічному процесі :
навчальний посібник. Житомир : “Бук-Друк”», 2021, 100 с.
2. Етика ділового спілкування: навч. посібн./за ред. Т.Гриценко, Т.Іщенко,
Т.Мельничук. Київ, 2007.
3. Ковалинська І. В. Невербальна комунікація. Київ, 2014. 289 с.
4. Малкова Т.М. Візуальна психодіагностика. Київ, 2018. 132 с.
5. Руль Ю. В., Мартинова Т. О. Психологія профайлінгу : навч. посіб. Київ, 2018.
236 с.

Практичні завдання

1. Опрацюйте інформацію щодо

міжособистісного простору, створіть
тези/схеми з поясненням

2.Прочитайте описи. Відстань міжособистісної дистанції залежить від

культурних традицій, виховання, індивідуального досвіду і особистісних
особливостей. Які прийоми спілкування скорочують або подовжують міжособистісну
дистанцію? Поясніть наведені приклади міжкультурних і індивідуальних
відмінностей. ·
Японці сідають доволі близько один до одного і частіше використовують
контактний погляд, ніж американці; їх не дратує необхідність дотику рукавами,
ліктями, колінами; американці вважають, що азіати «фамільярні» і надмірно
«давлять», а азіати вважають американців «надто холодними і офіційними». ·
А.Піз спостерігав на одній конференції, що бесіда двох американців між
собою відбувалася на відстані біля одного метру, таку дистанцію вони зберігали
протягом усієї розмови; коли розмовляли між собою японець та американець, вони
повільно пересувалися по кімнаті: японець «наступав» на американця, а той
відсувався – кожен намагався досягти звичного і зручного простору у спілкуванні. ·
Сільські мешканці, які виховані в умовах меншої щільності населення, ніж
міські жителі, мають і більш просторий особистісний простір, тому при вітанні
«сільський» протягне руку здалека і нахилить корпус вперед, але з місця не зійде, а
ще краще просто помахає вітально рукою. ·
 Підготуйте приклади (фото/рисунки/описи) використання різних
видів невербального мовлення. Обговоріть їх зі студентами групи у формі
гри/круглого столу/тощо.

Індивідуальні завдання
1.На основі змісту лекції та методичних матеріалів розробити тест (10 питань з
4-ма варіантами відповіді) і провести зі студентами групи.

2 Перегляньте в Інтернеті виступ(и) відомих політиків, громадських діячів /

діячок, служителів /служительок культу та інших публічних осіб, попередньо
вимкнувши звук. Визначте, якими невербальними сигналами вони користуються?
Які з цих сигналів є довільними, а які — підготованими заздалегідь? Надайте
відео/посилання для перегляду й аналізу групі.

3. Виконайте з групою вправу «Мовчки, але разом»

Крок 1. Об’єднайтеся у невеликі групи та сядьте в коло, щоб добре бачити один
одного. Дайте групі завдання зробити щось спільне, наприклад, намалювати плакат,
скласти пазли, виготовити виріб з глини чи пластиліну, не використовуючи при
цьому вербального спілкування (тобто, без слів).
Крок 2. Виконайте завдання і представте результати спільної праці.
Крок 3. Дайте відповіді на такі запитання: Чи легко було працювати мовчки у групі?
Як вам вдавалося порозумітись? Яким чином ви узгоджували свої дії? Чи всі
отримали позитивні емоції від процесу роботи?

Семінар 5
Тема. Бар’єри та труднощі міжособистісного спілкування: дефіцитне,
дефектне, деструктивне
План
1.Труднощі відносин. Дефіцитне спілкування.
2. Дефектне спілкування.
3. Деструктивне спілкування.
4. Бар'єри у спілкуванні.
5.Невербальне мовлення під час подання неправдивої інформації.

Рекомендована література
1. Авраменко О. О., Яковенко Л. В., Шийка В. Я. Ділове спілкування: навч.
посібник. Івано-Франківськ, 2015. 160 с.
2. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація : навч. посіб. Київ, 2006.
3. Культура відносин у військовому колективі. Порадник командиру : метод.
посіб. / за заг. ред. Н. А. Агаєва. Київ: ФОП Маслаков Р.О., 2021. 121 с.
4. Психологія спілкування : навч. посіб. / [Л. О. Савенкова, В. В. Сгадова, Л. Л.
Борисенко та ін.] ; Київ : КНЕУ, 2015. 309 с.
 Практичні завдання
1. Протягом 5 хвилин поспілкуйтеся з партнером на тему «Мої переживання та
страхи». Слідкуйте, щоб під час розмови не виникало пауз. Запишіть результати
труднощів у спілкуванні в таблицю.
Чи важко спілкуватися на задану
тему?
Чи виникали у вас труднощі під час
спілкування?
Які емоції у вас виникали під час
виконання завдання?

2.Прочитати інформацію про

невербальні знаки людини під час
виголошення неправди,
законспектувати/укласти тези.
Обговорити в групі.

https://central-ua.tv/news/30300/

Методичні матеріали
Дефіцит спілкування.
Самотність, аутичність і відчуженість відносять до труднощів спілкування, в
основі яких лежить дефіцит довірчого спілкування.
Самотність - це епізодично гостре відчуття неспокою і напруги, пов'язане з
прагненням мати дружні або інтимні стосунки. Дане відчуття людина може
відчувати і в галасливій компанії або в сім'ї, це суб'єктивна відокремленого, якась
поверховість сформованих відносин. У результаті людина приходить до відчуття
надриву, душевного хвороби.
Виділяють кілька типів самотності:
• 1) космічна - співвіднесеність людини з природою і світом, самовідчудження;
• 2) культурна - втрата зв'язку з культурною спадщиною, розрив поколінь;
• 3) соціальна - відторгнення значущою групою, результатом може бути
відторгнення і депресія;
• 4) міжособистісна - незадоволеність сформованими відносинами.

Люди, які відчувають дефіцит спілкування, можуть потрапити в категорії

аутичних і відчужених людей.
Слово "аутизм" (грец. аutos) перекладається як "сам". Термін
"аутизм" (аутизація) позначає хворобливий розвиток, утичність- властивість
особистості, що виявляється в нормі і не відноситься до сфери психопатології. Ця риса
відбивається на всій сфері контактів людини, при цьому дефіцит спілкування може бути
частково вимушеним і неминучим. Однак така дитина володіє компенсаторними
механізмами, що за сприятливих умов дозволяє їй адаптуватися в середовищі
однолітків.
У психологічному словнику можна знайти таке визначення: аутизм - складний,
часом хворобливий стан особистості, що виражається в надмірній самозаглибленості, у
відході від контактів з оточуючими, у відчуженості, в зануренні у світ власних
переживань.
Критерієм діагностики аутизму виступають характеристики поведінки, які
зазвичай виявляються в трьох сферах: 1) порушення соціальної взаємодії; 2) порушення
соціального спілкування і 3) обмежені інтереси і дії. При цьому людина, що страждає
аутизмом, у своїй поведінці прагне до збереження сталості, стереотипних рухів,
обмеження інтересів.
Згідно з даними, загальна картина поведінки дитини при аутизмі включає такі
ознаки:
- почуття провини, невпевненості, незадоволення життям; песимізм, почуття
самотності, інші люди сприймаються як загроза;
- презирство до себе поєднується з ворожістю до інших і засудженням людських
слабкостей;
- блискуча механічна пам'ять і буквальність у використанні слів;
- враження гарного інтелекту завдяки успішності в окремих навичках і розумному
виразу обличчя;
- монотонне повторення звуків і рухів;
- хороше фізичне здоров'я;
- напружений вираз обличчя при людях і задоволене - при їх відході;
- "обличчя принца" - недитяче, сонне, маловиразне;
- страх змін в обстановці;
- ритуали;
- монотонні механічні гри з неігровими предметами;
- затримка розвитку мови;
- відгородженість від зовнішнього світу;
- самоізоляція;
- непереносимість погляду в очі (один з важливих ознак), погляд повз людей, крізь
них;
- підвищена сенситивність та ін.

Відчуженість - це охолодження і розрив з найближчим оточенням, випадання з

соціальних зв'язків; на особистісному рівні проявляється як почуття безсилля перед
повсякденними проблемами, безглуздості відбувається; супроводжується апатією і
апатичністю, дефіцитом теплого спілкування.
Дослідники виділили характерні риси відчуженої людини по відношенню до світу:
- світ сприймається як застиглий, схематичний;
- низький рівень знань про особливості соціально-політичної системи;
- немає інтересу до культури і інтелектуальних видів діяльності;
- вірить у надприродні сили, астрологію, долю;
- менш логічне мислення, пізнавальна замкнутість;
- нав'язливі стани і ригідність;
- труднощі в зосередженні і прийнятті рішень;
- схильність до печалі, високий рівень страхів;
- байдужість до групової поведінки.
По відношенню до себе виділені такі характерні риси відчуженої людини:
- неадекватність і презирство;
- екстремізм, ослаблення почуття відповідальності, гіркота і заздрість;
- почуття провини, невпевненості, незадоволення життям; песимізм, почуття
самотності, фрустурованості; інші сприймаються як загроза;
- презирство до себе поєднується з ворожістю до інших і засудженням людських
слабкостей.
Стрижнем відчуженості є аномія - це стан дезорганізації особистості, що
виникає в результаті дезорієнтації. Причиною дезорієнтації може бути соціальна
ситуація, в якій має місце конфлікт або відсутність норм, коли особистість стикається
з суперечливими вимогами. Аномія формує почуття безцільного існування,
безсилля, почуття власної нікчемності, що робить людину відокремленим і
відокремленого, він стає жорстоким, байдужим і асоціальною.

Дефектне спілкування. Неповноцінне спілкування, яке частіше

проявляється у міжособистісних відносинах. Воно заважає встановленню щирості,
довірливості, легкості й людської близькості. Хоча таке спілкування, як відзначають
фахівці, і не зачіпає глибинних характеристик спілкування, і не викликає згубних
наслідків, воно все ж вважається деструктивним, так як створює перешкоди —
дефекти спілкування.

Прочитайте інформацію про дефектне

спілкування, оберіть головні положення:

http://pedagogikaua.blogspot.com/2016/12/blog-
post_99.html

Деструктивне спілкування. До нього зазвичай відносять ті форми й

особливості міжособистісних контактів, які негативно позначаються на
співрозмовниках і ускладнюють процес взаєморозуміння. До деструктивного
спілкування належать такі форми взаємодії, як замовчування інформації, небажання
спілкуватися, мовчання при відповідях на запитання. Великої шкоди спілкуванню
завдає також прояв таких негативних рис характеру людини, як лицемірство,
зловтіха, хитрість, мстивість, обумовлення іншого, уїдливість, цинізм, святенництво,
суперництво, аж до криміногенного поведінки.

Семінар 6
Тема. Маніпулятивні впливи та способи захисту
План
1. Маніпулятивне спілкування.
2.Види маніпуляцій у спілкуванні.
3 Почуття сорому, вини і страху під час маніпуляції.
4. Прийоми захисту від маніпулятивного впливу.

Рекомендована література
1. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація : навч. посіб. Київ, 2006.
2. Культура відносин у військовому колективі. Порадник командиру : метод. посіб. /
за заг. ред. Н. А. Агаєва. Київ: ФОП Маслаков Р.О., 2021. 121 с.
3. Психологія спілкування : навч. посіб. / [Л. О. Савенкова, В. В. Сгадова, Л. Л.
Борисенко та ін.] ; Київ : КНЕУ, 2015. 309 с.

Практичні завдання
1. Прочитайте описи різних ситуацій, охарактеризуйте метод/методи
переконання та впливу в кожній з ситуацій (апеляція до емоцій, когнітивний
дисонанс, тактика «нога-в-дверях», негативна психологія, груповий тиск або
розпливчасті формулювання).
1) Остап - присяжний засідатель. Слухання справи почалося о десятій ранку,
зараз вже три години. Більшість присяжних схиляються до того, щоб визнати
обвинуваченого винним. Остап же вважає, що він не винен. Але присяжні втомилися
і хочуть скоріше закінчити засідання. Вони відмахуються від Остапа і не бажають
слухати його аргументи. _________________

2) У місіс К. задзвонив телефон. Вона знімає трубку і чує: «Добрий день. Вас вітає
рекламно-торгова компанія. Ми проводимо телефонну лотерею. Якщо ви правильно
відповісте на наше запитання, ви виграєте цінний приз. Ви готові взяти участь в
лотереї?» Пропозиція викликає у місіс К. інтерес, і вона відповідає згодою. Після
цього у неї запитують: «Якого кольору лимон?» Місіс К. відповідає: «Жовтого». -
«Правильно!» - вигукує чоловік на іншому кінці дроту. Потім він запитує її
прізвище, з'ясовує, чим вона займається і скільки заробляє, які книги читає і які
довідкові видання є у неї вдома. Після цього він урочисто повідомляє їй, що, вірно
відповівши на питання, вона виграла право підписатися на тритомну
«Енциклопедію домашнього господарства» за пільговою ціною - всього за 450
гривень. ___________________

3) По радіо/телевізору звучить рекламне оголошення: «Згадайте, якими м'якими

були руки вашої бабусі, як ніжно вони пахли. Ось уже кілька століть жінки
користуються кремом "Весняна троянда". Його запах - запах свіжості і доброти. І він
удвічі ефективніший від звичайного крему ». __________________

4) Містер Ч. заснував Фонд старовинних годинників. Під час зустрічі зі своїм

приятелем він говорить: «Та ні, друже, тобі це все нецікаво. Що тобі до нашої історії,
до того, що з нею творять бездушні люди? Ти ж давно вже забув ті чудові особняки.
Їх знесли, щоб спорудити ці жахливі багатоповерхівки! Скільки грошей втратили на
те, щоб зруйнувати наше минуле. І що? Тобі це все до лампочки! Який сенс
звертатися до тебе з проханням про невеликий пожертвування в наш фонд?»
__________________.

2. Прочитайте
інформацію та випишіть
прийоми протидії
маніпулятивному впливу

https://i.factor.ua/ukr/journals/nibu/2018/december/issue-
99/article-41217.html

3. Прочитайте статтю про 4. Види маніпулятивногго впливу:

маніпуляції, види, почуття під
час маніпуляцій. Виберіть https://pidru4niki.com/2015080265812/
приклади маніпуляцій menedzhment/manipulyativniy_vpliv_za
hist_vid_nogo
https://www.the-
village.com.ua/village/knowled
ge/simple-words/283921-scho-
tobi-treba-yak-zrozumiti-koli-
toboyu-manipulyuyut

2.Індивідуальні завдання
Перегляньте тренінг та оберіть вправи для https://bit.ly/3qxP13r
формування умінь протистояння
маніпулятивним впливам. Проведіть зі
студентами групи

Методичні матеріали
Маніпуляція – найбільш розповсюджений вид відносин між людьми
сучасного світу.
Найчастіше психологію людина вивчає не для того, щоб розбиратися у власних
помилках, а щоб помічати чужі недоліки і вміти їх використовувати в своїх цілях.
Неможливо розповісти про маніпуляцію у двох словах: хтось грає на емоціях
людини, хтось – на почутті обов’язку, хтось – на любові.
Маніпуляторами є практично всі люди, тому що незалежно від власного
усвідомлення вони прагнуть контактувати з оточуючими, отримуючи з цього якусь
вигоду. Але якщо подібні маніпуляції нешкідливі, то існують інші маніпуляції, які
просто знищують особистість або руйнують її спокійне життя. Саме від таких
маніпуляцій і варто вміти захищатися.
Якщо ви відчуваєте себе некомфортно після спілкування з іншою людиною: вам
погано, ви відчуваєте докори сумління або розумієте, що зробили не так, як хотіли
б, – то знайте, вами, швидше за все, маніпулювали. Якщо результат зустрічі з іншою
людиною здається вам негативним, але при цьому ви не можете згадати або
зрозуміти, чому діяли не так, як звикли робити, ви зазнали маніпуляції.
Як захистити себе від маніпуляції?
1) Найкраща зброя проти маніпуляції – це усунення того фактору, на
якому намагаються зіграти. Проте в даному випадку людина повинна розуміти, що
нею маніпулюють, домагаючись чогось свого.
2) Не піддаватися на емоції, які намагається викликати
маніпулятор. Найчастіше люди оперують вашим почуттям провини, невпевненості
або боязні здаватися поганим в очах інших, але це все лише стимули, які повинні вас
змусити щось зробити. Тому не варто дозволяти своїм емоціям керувати вами,
намагатися підтримувати внутрішній баланс і почувати себе спокійно. При цьому
слід вести розмову, ґрунтуючись лише на фактах, а не на емоціях. Говорити по
справі, повністю виключаючи будь-який вид емоцій.
3) Не переходити на особистості. Одним із способів маніпуляції іншими є
метод, коли людину виводять з рівноваги, про яку йшлося в попередньому пункті.
Тобто в вас намагаються викликати цілий ряд емоцій і почуттів, які б ви не змогли
контролювати. Це виходить завдяки тому, що інша людина починає вас в чомусь
звинувачувати, критикувати, принижувати або ображати. У вас намагаються
викликати у відповідь почуття (агресію), щоб ви перейшли на емоційний діалог: «Я?
А ось ти…». Тут вмикаються емоції і не враховуються факти, через що вами легше
маніпулювати і підштовхувати до того, чого від вас хочуть.
4) Пам’ятати про власні переконання, бажання та цілі, до яких
прагнете. Дуже легко маніпулювати людиною, яка не знає, чого хоче і як
ставитьися до того чи іншого явища. Тоді маніпулятору залишається задати
«жертві» напрям, в якому йому слід йти, щоб отримати довгоочікувану вигоду. Щоб
не піддаватися на маніпуляції, ви слід чітко і ясно розуміти, чого хочете, які цілі
переслідуєте, а також у чому ви впевнені на всі 100%. Тоді будь-яка маніпуляція буде
вами помічена, так як вона буде суперечити вашим цілям або переконанням. І поки
ви впевнені в тому, що ваші цілі правильні, а життя повністю вас задовольняє, вами
складно маніпулювати.
 Семінар 7
Тема. Конструктивне подолання конфліктних ситуацій
План
1.Причини виникнення конфліктів.
2. Типи конфліктів.
3.Форми прояву міжособистісних конфліктів.
4.Особливості конфліктної поведінки представників різних стилів/ типів мовлення.
5. Асертивна поведінка як уміння відстояти себе у міжособистісних сосунках.
Навички запобігання ескалації та розв’язання конфліктів.
6.Розв’язання та профілактика педагогічних конфліктів.

Рекомендована література
1. Авраменко О. О., Яковенко Л. В., Шийка В. Я. Ділове спілкування: Навч. посібник.
Івано-Франківськ, 2015. 160 с.
2. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація : навч. посіб. Київ, 2006.
3. Культура відносин у військовому колективі. Порадник командиру : метод. посіб. / за
заг. ред. Н. А. Агаєва. Київ: ФОП Маслаков Р.О., 2021. 121 с.
4. Психологія спілкування : навч. посіб. / [Л. О. Савенкова, В. В. Сгадова, Л.Л.Борисенко
та ін.] ; Київ : КНЕУ, 2015. 309 с.

Практичні завдання
1. Запишіть 3. Опрацюйте
типи матеріал щодо
особистостей запобігання
з ескалації та
конфліктною розв’язання
поведінкою конфліктів та
підготуйте
блок-схему

2. Опрацюйте
матеріал
щодо
асертивності
у стосунках.
Запишіть
головне
тезами

Опрацювати за QR-кодом джерело: Управління закладами

освіти: теорія, історія, практика : колективна монографія
[Безлюдна Н. В., Бойченко В. В., Бялик О. В., Гагарін М. І. та
ін.]. Умань: Візаві, 2020 на с. 162-173 (Формування у майбутніх
менеджерів освіти конфліктологічної компетентності,
О.Коберник, С.Котловий) і виконанти завдання:
І.Створити конспект/блок-схему опрацьованого матеріалу,
включивши такі питання:
• Конфліктна ситуація.
• Організаційний, виробничий, міжособистісний конфлікт.
• Типи конфліктів (М.Дейч).
• Внутрішньоособистісний конфлікт.
• Рівні конфлікту.
 Індивідуальні завдання
Опрацюйте матеріали та підготуйте міні- https://bit.ly/3qCrfTS
тренінг зі студентами групи щодо https://bit.ly/3B8mPJl
запобігання конфліктів

Методичні матеріали
Причини виникнення педагогічних конфліктів у взаємодії «вчитель — учень»,
«вчитель — учні»
– нездатність учителя прогнозувати на уроці поведінку учнів. Несподіваність їх
вчинків часто порушує запланований перебіг уроку, викликає в учителя
роздратування та прагнення будь-якими засобами подолати конфлікт. А
обмеженість інформації про причини того, що трапилось, ускладнює вибір
оптимальної поведінки, засобів впливу на клас;
– намагання вчителя будь-якими засобами зберегти свій соціальний статус за
рахунок зниження статусу учня. Вчитель вживає вирази низького стилю («розвісив
вуха», «роззявив рота», «вештаєшся», «Що ти верзеш?»). Це порушує принципи
взаємодії, доводить ситуацію до конфлікту; – оцінювання вчителем не окремого
вчинку учня, а його особистості («роззява», «дурень», «нахаба»). Це визначає
ставлення до учня інших вчителів та свідків (особливо у поч. школі);
– суб’єктивізм учителя у сприйнятті вчинку учня, недостатня інформованість
про його мотиви; – намагання суворо покарати учня, мотивуючи це тим, що зайва
суворість не завадить;
– невміння спрогнозувати наслідки необ’єктивного оцінювання вчинків дітей;
– нездатність до самоконтролю (роздратованість, брутальність, знервованість,
нетактовність, грубість, мстивість, самовдоволеність, безпорадність та ін.).
Конфліктують з учнями вчителі з негнучким мисленням, стереотипністю оцінок,
шаблонним підходом до їх запитів та інтересів, нездатністю оцінювати об’єктивність
вимог до учнів. Особливо небезпечні їх недовіра і підозра. Свою прискіпливість до
учнів вони вважають вимогливістю, а вимогливість до себе з боку учнів сприймають
як посягання на авторитет;
– брак педагогічних здібностей;
– незадовільна організація роботи у педагогічному колективі;
– застосування покарання без урахування позиції учнів.

Семінар 8
Тема. Стиль спілкування як характеристика міжособистісних відносин
План
1. Рівні спілкування.
2. Типи/Стилі спілкування.
3. Форми маніпулятивного спілкування у професійній сфері.
4. Типи педагогів у спілкуванні.

Рекомендована література
1. Авраменко О. О., Яковенко Л. В., Шийка В. Я. Ділове спілкування: Навч.
посібник. Івано-Франківськ, 2015. 160 с.
2. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація : навч. посіб. Київ, 2006.
3. Культура відносин у військовому колективі. Порадник командиру : метод.
посіб. / за заг. ред. Н. А. Агаєва. Київ: ФОП Маслаков Р.О., 2021. 121 с.
4. Психологія спілкування : навч. посіб. / [Л. О. Савенкова, В. В. Сгадова, Л. Л.
Борисенко та ін.] ; Київ : КНЕУ, 2015. 309 с.
 Практичні завдання

1. Прочитай інформацію на
запропонованій сторінці та випиши
типологію «важких» людей

https://vcf.vn.ua/stres-spilkuvannya-
prichini-oznaki-sposobi-podolannya/

2.Опрацюйте інформацію щодо рівнів і

стилів спілкування, обговоріть їх:

http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-
text/816/29/

1.Гра «Душа компанії». Підготуйте картки (10х7) із назвами стилів

спілкування на внутрішній стороні. Зовнішню сторону оформіть малюнком,
наклейкою тощо. Оформлення карток має бути однаковим. Використайте їх під час
обговорення.

2. Вправа «Коло довіри». Визначте власне коло довіри. Для цього на аркуші
паперу накресліть коло, у центрі позначте себе, навколо запишіть імена своїх
близьких та друзів на відповідних відстанях за ступенем вашої довіри. Подумайте,
чому саме у такому порядку ви записали імена і чи потрібно щось змінити.
 Методичні матеріали
А. Добрович пропонує вирізнити сім рівнів спілкування: конвенціональний,
примітивний, маніпулятивний, стандартизований, ігровий, діловий і духовний.
Кожен із зазначених рівнів автор розглядає в контексті чотирьох фаз
поведінки індивіда:
• перша фаза — спрямованість на партнера;
• друга — психічне відображення партнера;
• третя — інформування партнера;
• четверта — відключення від партнера, якщо спонукальні мотиви з ним
зникли, або повернення до другої фази, якщо вони збереглися.
Враховуючи ту обставину, що партнери діють у контакті, першу фазу
комунікативного акту вчений називає взаємоспрямованістю, другу —
взаємовідображенням, третю — взаємоінформуванням, четверту —
взаємовідключенням.

В. А. Кан-Калік описав такі стилі спілкування:

1. «Спільна творчість»: ставляться загальні для людей, що спілкуються мети,
рішення відшукуються спільними зусиллями.
2. «Дружнє розташування»: заснований на щирому інтересі до особистості
партнера по спілкуванню, шанобливе до нього відношенні, відкритості контактам.
3. «Загравання»: заснований на прагненні завоювати помилковий, дешевий
авторитет у партнера по спілкуванню, сподобатися аудиторії.
4. «Залякування»: слідство невпевненості особи з більш високим статусом, ніж
у партнера по спілкуванню, або ж результат невміння організувати спілкування на
основі продуктивної спільної діяльності. Таке спілкування жорстко регламентовано,
загнано в формально-офіційні рамки.
5. «Дистанціювання» - цей стиль має різні варіації, але складається в
підкресленні відмінностей між партнерами по спілкуванню, і ця різниця пов'язана зі
службовим, соціальним становищем, віком і т. д.
6. «Менторство»: різновид попереднього стилю, коли один з партнерів (
«бувалий») приймає на себе роль наставника і розмовляє з іншим авторитетним
тоном «зверху».

Вимоги до педагогічного спілкування – «шість Е» (Євген Адамов):

• ерудиція;
• енергія;
• емоційність;
• експресивність;
• етика;
• естетика.

Типи вчителів у спілкуванні (за рівнем активності): «проактивний»,

«реактивний» і «надактивний».
Проактивний – ініціативний в організації спілкування, індивідуалізує свої
контакти з вихованцями, його настанова змінюється відповідно до досвіду. Він
знає, чого хоче, і розуміє, що в його поведінці сприяє досягненню мети.
Реактивний – також гнучкий у своїх настановах, але внутрішньо слабкий.
Не він особисто, а вихованці диктують характер його спілкування з класом. У
нього розпливчасті цілі та відкрито пристосувальна поведінка.
Надактивний – схильний до гіпертрофованих оцінок своїх учнів і
вибудовування нереальних моделей спілкування. На його думку, коли учень
активніший від інших – він бунтар і хуліган, а коли пасивніший – ледар і нероба.
Видумані ним же оцінки змушують такого вчителя діяти відповідним чином: він
час від часу впадає в крайнощі, підпорядковуючи своїм стереотипам реальних
учнів.

Типи вчителів (за інтенсивністю комунікації):

• Наполегливі комунікатори.
• Пасивні комунікатори.
• Агресивні або пасивно-агресивні комунікатори.

Стиль комунікативної поведінки чи поєднання різних стилів у спілкуванні

свідчать про рівень соціальної адаптації, моральної культури людини. Відповідно до
стилів поведінки виокремлюють авторитарний, демократичний, піддатливий,
агресивний, драматичний, відчужений, альтруїстичний, спокійний, екзальтований,
точний, відкритий, маніпулятивний, актуалізаторський та ін. стилі спілкування.
Авторитарний стиль спілкування характеризується диктатом, негативним
ставленням до позиції партнера, неприйняттям ініціативності, дискусійних
обговорень проблем. Авторитарні люди надають перевагу безапеляційним
судженням ("Я до кого звертаюсь!", "Замовкніть!", "Запам'ятай раз і назавжди" та
ін.).
Демократичний стиль спілкування передбачає обопільну активність,
взаємоповагу учасників комунікативного процесу.
За піддатливого стилю спілкування людина постійно потребує підтримки,
виявляє невпевненість у собі. Агресивному стилю спілкування притаманні
прагнення досягти успіху за допомогою жорсткого контролю над учасниками
комунікативного процесу, нехтування моральними нормами.
Драматичний (афективий) стиль орієнтований на пристосування до почуттів
і потреб співрозмовника, досягнення міжособистісної гармонії, характеризується
перебільшеним емоційним забарвленням повідомлення.
Про відчужений стиль спілкування свідчать намагання зберегти емоційну
дистанцію, особистісну незалежність.
Альтруїстичний стиль ґрунтується на безкорисливій допомозі іншим людям,
прагненні заохочувати співрозмовника до спілкування.
Спокійний стиль спілкування спрямований на зниження тривожності у
комунікантів.
Екзальтований стиль притаманний надто емоційним натурам, схильним до
частого використання невербальних засобів спілкування. Точний стиль ґрунтується
на прагненні логічної послідовності, максимальної коректності у повідомленні.
Відкритий стиль спілкування характеризується безпосереднім вираженням позицій,
думок, емоцій тощо.

У професійній, діловій сферах виокремлюють такі форми

маніпулятивного спілкування: "А слабо тобі..."; "Мавпа на шиї"; "Мене
розривають на шматки"; "Казанська сирота"; "Дитя на роботі"; "Шкода";
"Товстошкірий"; "Не з вашими можливостями" та ін.
Маніпуляція "А слабо тобі..." має на меті спровокувати людину до вчинку, на
який би вона сама не наважилася.
Маніпулятивна тактика "Мавпа на шиї" поширена у системі "керівник -
підлеглий". Так, керівник доручає співробітнику певне завдання, а той, замість його
виконання, звертається по допомогу до керівника, супроводжуючи прохання
компліментами на його адресу, удаваною безпорадністю. Внаслідок цього керівник
береться за справу сам.
Зміст маніпуляції "Мене розривають на шматки" полягає у тому, що
співробітник (колега) звалює на себе багато справ. Та коли від нього намагаються
отримати результат, він нарікає на завантаженість. Деякі з них глибоко переконані у
своїй цілковитій відданості роботі.
 Поширеним типом маніпулятивної поведінки є "Казанська сирота", за якого
маніпулятор тримається від керівництва на відстані або посилається на те, що йому
ніхто не допомагає, що його ніхто не бажає слухати тощо.
Маніпуляція "Дитя на роботі" є розігруванням безпорадності, нетямущості.
На співчуття розрахована маніпуляція "Шкода"* Так, на запитання "Як в тебе із
грошима?" людина відповідає: "Та ніби, гаразд, а що?" - "Позич мені до зарплати, а
то харчів нема за що купити". Мало хто зможе відмовити у такій ситуації.
Маніпуляцію "Товстошкірий" зазвичай розігрують учні, студенти, вдаючись до
уїдливих реплік, розраховуючи на емоційну нестриманість викладача. На його
зауваження "товстошкірий" не реагує, доки викладач не вийде з рівноваги. Тоді
маніпулятор демонстративно підводиться і залишає аудиторію: "Я не маю наміру
вислуховувати ваші образи".
На маніпуляцію "Не з вашими можливостями" часто розраховують продавці,
які шляхом удавано-байдужого або підкреслено презирливого ставлення до клієнтів
провокують їх на придбання коштовних речей. Типовий приклад: жінка завітала до
магазину, щоб придбати нову сукню. Продавець, змірявши очима її "скромне"
убрання, запропонував жінці непримітну сукню зі словами: "Ця сукня Вам би личила
більше". Покупець заради збереження почуття власної гідності купляє сукню, яка
коштує дорожче.
Для того щоб не потрапити у пастку маніпуляцій, психологи радять не виявляти
слабкостей характеру, уміти бачити спрямовані у свій бік маніпулятивні намагання.
Найвірогідніша ознака маніпуляції - відчуття дискомфорту від спілкування,
небажання щось робити або говорити. В таких ситуаціях людина вдається до певних
дій, щоб не образити співрозмовника. Найкращим захистом від маніпулювання є
ігнорування його, застосування контрманіпулятивної тактики - удавано не
помітивши маніпуляції, розпочати зустрічну гру, продемонструвавши маніпулятору
свою психічну і моральну вищість. Наприклад, у ситуації: "А тобі слабо...?" можна
вдатися до відповіді: "А тобі? Якщо ні, то сам зроби це".
Отже, маніпулятивний стиль спілкування є соціально неприйнятним типом
комунікативної поведінки, який негативно позначається на психічному здоров'ї
людей. Ні маніпулятор, ні об'єкт його старань не отримують морального
задоволення. Маніпулятивне спілкування є проявом жалюгідної людської натури, а
не діалогом рівних, самодостатніх особистостей.

Семінар 9
Тема. Технології ефективної міжособистісної комунікації
План
1. Сутність і функції ефективної комунікації.
2. Правила активного слухання.
3. Прийоми комунікації.
4. Вправи та розвиток ефективної комунікації.
5.Техніки самопредставлення.

Рекомендована література
1. Васиньова Н. Комунікативні технології управління закладом освіти / Держ.
закл «ЛНУ імені Тараса Шевченка». Старобільськ, 2021. 238 с.
2. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: навч. посіб. К иїв.2006.
3. Гузар О. Комунікативне лідерство керівників освітніх закладів : навч.
посібник. Київ, 2016. 40 с.
4. Кучеренко І. А., Мамчур Л. І. Основи мовної комунікації : навчальний
посібник. Умань : Візаві, 2018. 270 с.
 Практичні завдання
1Опрацюйте матеріал щодо ефективної
комунікації та укладіть блок-схему

2. Висловіть свою думку щодо притчі:

Притча «Відро яблук»
Купив собі чоловік новий будинок — великий, гарний і садок із фруктовими
деревами. А у старенькій хатинці неподалік жив заздрісний сусід, який завжди
намагався всім зіпсувати настрій: то сміття викине під ворота, то ще якусь капость
зробить.
Прокинувся одного разу чоловік у доброму гуморі, вийшов на ґанок, а там —
відро з помиями. Узяв він його, помиї вилив, відро вишкріб аж до блиску, назбирав у
нього найбільших, стиглих і смачних яблук, та й пішов до сусіда. Сусід, почувши
стукіт у двері, зловтішно подумав: «Нарешті я йому допік». Відчиняє, очікуючи
скандалу, а чоловік протягує йому відро з яблуками і каже: — Хто чим багатий, той
тим і ділиться!

3. Навчіться протягом 30 секунд розповідати про себе найважливіше.

Проєктуйте різні ситуації, в яких це може стати в нагоді. Це повинен бути не просто
заготовлений текст на всі випадки життя. Важливо пам’ятати, що від
самопрезентації залежить результат тієї чи іншої ситуації.

4. Прийом «Шість відповідей». Запишіть по 6 відповідей на кожне із

запропонованих запитань
Шляхи формування гармонійних міжособистісних відносин
№ Які Вам відомі № Яка діяльність ЗО № Які види діяльності в
з/п джерела отримання з/п сприяє оволодінню з/п освітньому процесі
інформації про теоретичними ЗО сприяють
гармонійні відомостями у формуванню
міжособистісні контексті гармонійних
відносини? проблематики? міжособистісних
відносин?

5. Творче завдання «Мотиваційні відео»

Користуючись ресурсами Інтернет-мережі дібрати три мотиваційних відео для учнів,
які б відображали проблему міжособистісних відносин і вказати:
• назву відео;
• посилання на ресурс;
• проблему, що відображається у даному відео.
 Індивідуальні завдання

Оберіть із запропонованого тренінгу

вправи для ефективного спілкування і
проведіть зі студентами групи (до 10 хв.)

Методичні матеріали
Закони комунікації для ефективного спілкування:
1- й закон: важливо не те, що повідомляється, а те, що сприймається.
Кажуть, що людина чує те, що хоче почути. У такому разі завдання
співрозмовника — донести саме те, що він хоче донести.
Якщо інформація, яка повідомляється, проходить через систему оцінювання
людини і сприяє підвищенню її самооцінки, — така інформація приймається
людиною. В іншому випадку — інформація «відмітається».
2- й закон: якщо вас не розуміють, то винні ви.
Намагайтеся донести інформацію так, щоб вас зрозуміли правильно.
Пам’ятайте, що інформація засвоюється залежно від того:
• що говорять — на 7 %;
• як говорять (емоційно/неемоційно, переконливо/непереконли-во,
щиро/нещиро, упевнено/невпевнено тощо) — на 38 %;
• як поводяться (зовнішній вигляд, поза, рухи) — на 55 %.

Що важливо для ефективного спілкування на роботі

• Емоційний інтелект – допоможе зрозуміти, як найкраще донести свої
наміри до людини, думка якої відрізняється від вашої (вам доведеться усвідомити, як
хтось може інтерпретувати ваші слова та дії по-іншому).
• Прагнути бути об’єктивним/ною на роботі та намагатися не сприймати
нічого надто особисто, оскільки люди по-різному висловлюються та поводять себе в
різних ситуаціях.
• Враховувати різні типи особистостей – це допоможе налагодити здорове
спілкування та взаємодію.
• Знайти підхід до різних типів особистостей (хтось може бути
прямолінійним, або навпаки – чутливим і вразливим). Незалежно від характеру,
колеги, швидше за все, оцінять зусилля, які ви спрямуєте на те, щоб вони вас
зрозуміли. Наразі багатьом працівникам не вистачає спілкування, тому такі знання
дуже важливі.
• Розглянути найбільш ефективний спосіб спілкування з різними типами
особистостей. Хтось може бути наполегливим, пасивним, агресивним або пасивно-
агресивним комунікатором.
 Семінар 10
Тема. Прийоми педагогічної взаємодії в інклюзивному середовищі
закладу освіти. Контрольна робота
План
1.Інклюзивна освіта і розвиток емпатії.
2.Гуманістичні педагогічні стратегії та практики інклюзивного навчання.

Рекомендована література
1. Данілавічютє Е.А., Литовченко С.В. Стратегії викладання в інклюзивному
навчальному закладі: навчально-методичний посібник / За ред. А.А.Колупаєвої. –
К.: Видавнича група «А.С.К.», 2012. – 360 с
2. Навчальний курикулум з інклюзивної освіти : Теорія та методика
інклюзивного навчання. Модулі 4-6 / уклад. Л. М. Сидорів, за ред. С. М. Сидоріва.
Івано-Франківськ : видавець Кушнір Г. М., 2020. 265 с.

Практичні завдання
1.Опрацюйте матеріал щодо емпатії та
інклюзивної освіти, укладіть тези