ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ
БАР’ЄРІВ
1.1 Загальна характеристика комунікацій
1.2 Поняття про комунікативні бар’єри
1.3 Види комунікативних бар’єрів
РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЯ ПРОФІЛАКТИКИ І ПОДОЛАННЯ
КОМУНІКАТИВНИХ БАР’ЄРІВ
2.1 Причини формування комунікативних бар’єрів
2.2 Методика дослідження комунікативних бар’єрів серед молоді
2.3 Засоби профілактики та подолання комунікативних бар’єрів в
суспільному просторі
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 ВСТУП
Актуальність теми: людина не може і дня прожити без спілкування,
адже вона завжди знаходиться серед людей. Щодня, хто б не приходив на
робоче місце, чи то керівник, чи то звичайний працівник, йому доводиться
взаємодіяти з іншими учасниками. Комунікація як взаємодія означає, що
люди вступають в контакт один з одним, обмінюються певною інформацією
та будують спільну діяльність і співпрацю.
Однак у багатьох випадках наші слова, думки та побажання можуть
бути неправильно зрозумілі іншими, іноді складається враження, що інші
захищаються від наших слів і почуттів і навмисно створюють певні бар'єри,
наприклад, що вони не хочуть нас приймати. Однак, з іншого боку, бувають
випадки, коли те, що ми говоримо, одразу ж прихильно і відкрито
сприймається і повністю розуміється без перешкод. Які ж причини
виникнення бар'єрів у спілкуванні?
Важливість цього питання полягає в тому, що обмін інформацією
пронизує всі рівні управління, оскільки погана комунікація може призвести
до поганих рішень, неправильного тлумачення наказів персоналом і
міжособистісних проблем. Таким чином, спосіб обміну інформацією формує
соціально-психологічний клімат в організації, а отже, від соціально-
психологічного клімату в організації залежать результати діяльності
організації.
Тому для ефективної комунікації та ефективного функціонування
організації необхідно вирішувати проблему комунікативних бар'єрів.
Рівень розробленості цієї проблеми є досить високим.
Проаналізувавши вітчизняну та зарубіжну психологічну літературу, можна
зробити висновок, що комунікативні бар'єри вивчалися переважно в
міжособистісному спілкуванні. У даній роботі уточнено аспекти змісту
поняття "комунікативні бар'єри" (Г.Андреева, Т. Базаров, В. Галигін, Л.
Дмитрієва, Л. Новикова, З. Ноліу, Б.Паригін, Н.Подимов, Л.Подлесная, Л.
Шихірєв, Є. Цуканова та ін.), виокремлено і охарактеризовано типи
психологічних та комунікативних бар’єрів (Г. Гібш, Б.Поршнєв, Б.Паригін,
М.Форверг) та чинники їх виникнення (А.Аронсон, Г. Гібш, В. Бенніс,
Є.Залюбовська, Б.Паригін, К.Роджерс, В. Столін, Г. Шепард, М.Форверг та
ін.)
Предметом дослідження є комунікаційні бар'єри, що виникають на
міжособистісному та організаційному рівнях.
Об'єктом дослідження є методи та вимоги, які сприяють подоланню
комунікативних бар'єрів.
Метою даної роботи є дослідження комунікативних бар'єрів та шляхів
їх подолання.
Завдання дослідження полягають у наступному.
- Дати загальне уявлення про комунікацію.
- Визначити поняття "комунікативні бар'єри".
- Визначити види комунікативних бар'єрів.
- Дослідити причини виникнення комунікативних бар'єрів.
- Розглянути методики дослідження комунікаційних бар'єрів в
організаціях.
- Розглянути шляхи запобігання та подолання комунікативних бар'єрів
в організаціях.
Дослідження за даною темою проводилося з використанням
підручників у галузі психології та психології управління (Генов Ф., Дунець
Л., Карамушка Л., Мельник Л., Омаров А., Орбан-Лембрик Л.), теоретико-
методологічних засад соціально-психологічного тренінгу та методів
психологічної діагностики (Крещева Н., Райгородський Д.).
Використано такі методи дослідження, як аналіз психологічної та
управлінської літератури, методи експертних оцінок, оціночні та порівняльні
методи.
Наукова новизна дослідження полягає у дослідженні та уточненні
змісту поняття комунікативних бар'єрів, а також особливостей їх прояву та
шляхів подолання як одного з елементів комунікативного тренінгу у
розвитку людських ресурсів.
Практична користь дослідження полягає в розробці програми
профілактики та подолання комунікативних бар'єрів, що виникають на
підприємстві, яка базується на організації групових занять, що включають
елементи когнітивного тренінгу.
 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ
БАР’ЄРІВ
1.1 Загальна характеристика комунікацій
Для того, щоб будь-яка організація могла ефективно функціонувати,
вона повинна забезпечити адекватну комунікацію. Однак у практиці
управління можна сказати, що одним з найбільших викликів в організації є
створення ефективної та надійної системи обміну інформацією, яка
відповідає вимогам повноти, адекватності, оперативності та гнучкості.
Комунікація - це складний процес, що включає багато взаємопов'язаних
кроків, кожен з яких відіграє важливу роль у забезпеченні розуміння та
визнання інформації іншими. Часто причиною неефективності комунікації є
ігнорування того факту, що комунікація - це обмін, в якому кожен відіграє
активну роль. У процесі комунікації відправник створює повідомлення і
надсилає його одержувачу (реципієнту).
Комунікація - це обмін інформацією та її змістом між двома або більше
людьми. Комунікація - це процес, який пов'язує працівників, відділи,
організації тощо.
Процес комунікації починається тоді, коли одна людина (відправник)
хоче передати певні факти, ідеї, думки або інформацію іншій людині
(одержувачу). Ця інформація, чи то проста і конкретна, чи то складна і
абстрактна, є значущою для відправника. Наступним кроком є кодування
інформації у форму, що відповідає ситуації. Кодування може відбуватися у
формі слів, міміки, жестів або художніх виразів, рухів тіла тощо [2].
Після того, як повідомлення закодоване, воно передається через
відповідний засіб комунікації (канал). Засобами комунікації, які зазвичай
використовуються в організаціях, є наради, електронні листи, службові
записки, листи, звіти та телефонні розмови. Наступним кроком є декодування
інформації у форму, яка є значущою для одержувача. Значення інформації
варіюється і в багатьох випадках стає основою для відповіді. Потім
створюється цикл, в якому нові повідомлення надсилаються початковому
відправнику в тому ж порядку.
Таким чином, у процесі обміну інформацією є чотири основні
елементи: відправник, повідомлення, канал і одержувач.
Поширеними формами комунікації в організаціях сьогодні є
міжособистісна комунікація, комунікація в рамках комунікаційних систем і
команд, комунікація всередині організацій та електронна комунікація.
Крім того, комунікація може бути усною або письмовою.
Усна комунікація відбувається під час особистих розмов, групових
дискусій та телефонних розмов, де вимовлені слова передають зміст.
Перевагами усної комунікації є негайний зворотній зв'язок і взаємний обмін.
Недоліки усної комунікації - ненадійність (неправильно підібрані слова для
опису змісту, численні перебивання, що переривають процес, забування
слухачами частини або всього повідомлення, недостатньо часу для надання
виваженої відповіді тощо).
Письмова комунікація включає звіти, меморандуми, листи та записки.
Недоліки цих форм комунікації полягають у тому, що зворотний зв'язок і
взаємні обміни відбуваються із запізненням і є більш складними та
трудомісткими, ніж усна комунікація. Перевагою письмової комунікації є її
надійність. Вона зазвичай використовується, коли одна або обидві сторони
потребують письмового запису того, що сталося.
Обираючи засіб комунікації, менеджери повинні враховувати всі
аспекти.
Загалом, процес комунікації в управлінні включає два аспекти:
енергетичний потенціал суб'єктів комунікації та інформацію, яку потрібно
відправити або отримати. При цьому комунікатори мають різну обізнаність,
освіту, соціальний досвід (у тому числі комунікаційний) і потреби, які
визначають їхню здатність правильно зрозуміти повідомлення та усвідомити
його сенс. Ефективність управлінських процесів та спільної діяльності
значною мірою залежить від здатності керівників отримувати та правильно
інтерпретувати повідомлення своїх підлеглих. На жаль, обмін інформацією
не завжди є ефективним, часто через комунікаційні бар'єри. Тому в
наступному розділі мова піде про сутність поняття "комунікаційні бар'єри".

1.2 Поняття про комунікативні бар’єри

Форми міжособистісного спілкування можуть бути

найрізноманітнішими: короткі невимушені розмови, тематичні дискусії,
пояснення вимог і розбіжностей з конкретних питань. Однак у спілкуванні
часто виникають труднощі та непорозуміння. Коли виникають такі
непорозуміння, комунікація може зазнати невдачі, оскільки до іншої сторони
доходить лише частина інформації або вона неправильно розуміє зміст
повідомлення.
Комунікаційні бар'єри відіграють важливу роль у явищі, яке
ускладнює, а іноді й перешкоджає комунікації в організації. Загалом,
комунікаційні бар'єри можна визначити як перешкоди, що заважають
передачі інформації від комунікатора (відправника інформації) до реципієнта
(одержувача). Через свою психологічну природу ці бар'єри діють як механізм
захисту від небажаної інформації. Психологічні бар'єри, що встановлюються
реципієнтом проти небажаної та шкідливої інформації, можуть мати різну
прозорість, і від цього, можна сказати, залежить "розмір" бар'єру. [4].
Комунікаційні бар'єри є однією з причин виникнення і розвитку
міжособистісних, внутрішньоособистісних, міжгрупових і міжгрупових
конфліктів, що виникають в організаціях. Комунікаційні бар'єри також
можуть бути причиною низької ефективності роботи менеджерів і персоналу,
впливати на міжособистісні стосунки, емоційний стан і задоволеність
роботою. За своїм змістом комунікативні бар'єри є різновидом
психологічного бар'єру, який являє собою психологічний стан, що
проявляється у вигляді недостатньої пасивності суб'єкта і перешкоджає
виконанню певних дій. [17] Комунікативні бар'єри також визначають
наступним чином.
Комунікативні бар'єри - це психологічні перешкоди, які виникають у
процесі отримання інформації.
Комунікаційні бар'єри - це викликані різними причинами зміни у формі
процесу комунікації, які можуть призвести до неадекватної поведінки
реципієнта.
Ці бар'єри виникають на макро- та мікрорівні. Макробар'єри
стосуються середовища, в якому відбуваються міжособистісні стосунки та
комунікаційні процеси. Ці бар'єри проявляються у вигляді інформаційного
перевантаження (великі обсяги інформації недооцінюють її зміст), великої
кількості комунікаторів (газети, телебачення, зустрічі, звіти) та використання
інформації (ексклюзивні дані використовуються для впливу на інших, а
доступ до обмеженої внутрішньої інформації розширює владу).
Мікробар'єри зумовлені особливостями інтелекту учасників
комунікації, нерівністю знань про предмет обговорення, відмінностями у
володінні понятійним апаратом у певних галузях знань, відсутністю
загального розуміння ситуації.
Психологічні особливості партнера по спілкуванню можуть
проявлятися, наприклад, у винятковій чесності, інтелігентності, інтуїтивному
сприйнятті світу та напористості.
Основними параметрами бар'єрів є
- Складові психологічного бар'єру, тобто сукупність факторів, що
викликають негативне ставлення співробітників.
- Розмір психологічного бар'єру, тобто відсоток працівників з
негативним ставленням.
- Рівень психологічного бар'єру, тобто рівень негативного ставлення.
- Характер психологічного бар'єру, тобто конкретна форма прояву
негативного бар'єру. [4].
 Бар'єри, що перешкоджають оптимальному протіканню процесу
адаптації працівника до нових факторів зовнішнього середовища. Вивчення
комунікативних бар'єрів та способів їх уникнення є дуже важливим, оскільки
сприяє досягненню комунікативних цілей та покращенню психологічного
клімату і взаємодії в колективі.
Комунікативні бар'єри зумовлені змістом і формальними
характеристиками повідомлення (логічними, фонетичними, стилістичними та
семантичними). На цій основі виділяють їх види. Далі розглянемо
класифікацію комунікативних бар'єрів, яку виділяють науковці.

1.3 Види комунікативних бар’єрів

Варто зазначити, що психологи виділяють кілька основних типів

комунікаційних бар'єрів в організаціях.
Наприклад, деякі автори зазначають, що комунікації в організаціях
перешкоджають соціальні бар'єри та суто психологічні бар'єри. У першому
випадку комунікація погано розвинена через те, що партнери походять з
різних соціальних груп, тобто з різних рівнів управління або сфер діяльності.
У другому випадку бар'єри виникають через індивідуальні психологічні
особливості особистості, такі як симпатії та антипатії, наявність або
відсутність чесності. [4]
Бар'єри також виникають в міжособистісній та організаційній
комунікації.
До бар'єрів міжособистісної комунікації належать:
 Бар'єри на основі сприйняття.
 Семантичні бар'єри.
 Невербальні бар'єри.
 Неадекватний зворотній зв'язок.
 Невміння слухати.
Бар'єри організаційної комунікації включають:
  Спотворення повідомлення.
 Інформаційне перевантаження.
 Незадовільна організаційна структура.
 Бар'єри міжособистісної комунікації.
 Бар'єри, спричинені сприйняттям
Люди реагують не на те, що насправді відбувається в їхньому оточенні,
а на те, що вони сприймають як реальність. Зосередження уваги на деяких
факторах, які впливають на сприйняття в процесі обміну інформацією, може
допомогти усунути бар'єри на основі сприйняття на ранніх стадіях і запобігти
зниженню ефективності комунікації.
Під час спілкування ми використовуємо символи для обміну
інформацією та досягнення взаєморозуміння. Відправники використовують
мовні та немовні символи для кодування повідомлень. Найпоширенішими
символами, що використовуються в повсякденному житті, є слова. Як
символи, слова можуть означати різні речі для різних людей, тому те, що
людина хоче повідомити, не обов'язково буде так само інтерпретовано і
зрозуміло одержувачу. Семантичні відмінності можуть призвести до
непорозумінь, оскільки одержувач інформації часто не завжди розуміє
справжнє значення слів, використаних відправником.
Вербальні символи (слова) є основним засобом кодування наших
думок, але ми також використовуємо невербальні символи для передачі
повідомлень. Невербальна комунікація використовує символи на додаток до
слів. Часто невербальна комунікація відбувається одночасно з вербальною і
може підсилювати або змінювати значення слів. Зоровий контакт, усмішка
або несхвальний вираз обличчя є прикладами невербальної комунікації.
Вказівний палець, прикривання рота рукою, дотики і млява поза також є
невербальними способами передачі значення.
Інший тип невербальної комунікації формується тим, як ми
вимовляємо слова. Це стосується інтонації, модуляції голосу та швидкості
вимови. Те, як слово вимовляється, може суттєво змінити його значення. На
додаток до семантичних бар'єрів, культурні відмінності в обміні
невербальною інформацією можуть бути значною перешкодою для
розуміння. Наприклад, якщо ви отримаєте візитну картку від японця, ви
одразу ж її прочитаєте. Якщо ж ви покладете її в кишеню, то надішлете
японцеві повідомлення, що він вважає вас неважливим.
Ще однією перешкодою для ефективності міжособистісної комунікації
є відсутність зворотного зв'язку на повідомлення, яке відправник надсилає.
Зворотній зв'язок дуже важливий, оскільки він дозволяє дізнатися, чи
зрозуміла інша людина надіслане вами повідомлення і чи інтерпретувала
його так, як ви хотіли.
Ефективна комунікація залежить не лише від того, наскільки точно та
ефективно люди можуть передати інформацію, але й від того, наскільки
добре це повідомлення сприймається. На жаль, багато людей думають, що
слухати означає замовкнути і дозволити іншій людині говорити.
Ця робота також містить огляд комунікативних бар'єрів, які виникають
в управлінській комунікації.
- Фонетичні та стилістичні бар'єри: пов'язані з якістю артикуляції,
швидкістю, ритмом і гучністю мовлення.
- Інтелектуальні бар'єри: пов'язані з логіко-граматичним оформленням
мовлення та особливостями способу мислення.
- Семантичні бар'єри: відображають індивідуальність життєвого
досвіду людини і роблять завдання "знайти спільну мову" реальністю.
- Емоційні бар'єри, пов'язані з відмінностями в емоційному стані
партнерів.
- Мотиваційні бар'єри, пов'язані з відмінностями в цілях, установках і
мотивації.
- Бар'єри, пов'язані з соціальною роллю "керівник" - "підлеглий" та
ієрархічним характером їхніх стосунків.
- Бар'єри, пов'язані з управлінською поведінкою (наприклад,
авторитаризм) керівників. [4]
 Психологи також визначили комунікативні бар'єри, які виникають у
специфічних комунікативних контекстах під час професійної роботи в
організаціях, таких як переговори та зустрічі, спілкування між редакторами
та авторами, між менеджерами та викладачами.
При цьому вони визначили фундаментальну сутність комунікації, а
саме, що комунікація - це обмін інформацією та її змістом між двома або
більше людьми. Комунікація - це процес, який пов'язує працівників,
підрозділи та організації, і в цьому процесі можуть виникати бар'єри, які
перешкоджають правильній та чіткій комунікації - це комунікаційні бар'єри.
Науковці класифікують комунікаційні бар'єри по-різному.
Експерти поділяють бар'єри на певні категорії. Вони визначили такі
бар'єри міжособистісного спілкування, як "бар'єри сприйняття", "семантичні
бар'єри", "невербальні бар'єри", "відсутність зворотного зв'язку" та "невміння
слухати".

1.4 Психологічні особливості комунікативних бар’єрів у спілкуванні

підлітків
Підлітковий вік - дуже важливий період у житті людини. Те, як людина
розвивається в цей період, визначає її особистість у майбутньому.
Основним змістом підліткового віку є перехід від дитинства до
дорослості. Якісно перебудовуються всі сторони розвитку, виникають і
формуються психологічні новоутворення, закладаються основи свідомої
поведінки і формуються соціальні установки.
Підлітковий вік характеризується підвищеною емоційністю, що
пов'язано не тільки з гормональною перебудовою, а й з соціальними
факторами, батьківськими та освітніми умовами і можливістю реалізації
основних потреб підлітків. Обмежені або нереалізовані потреби викликають
тривожність і внутрішні конфлікти. У підлітковому віці великого значення
набуває система відносин з навколишнім соціальним середовищем, яка
визначає напрямок розвитку і риси особистості підлітків. Вплив і характер
найближчого оточення підлітка має важливе значення для спілкування. Його
характеристики багато в чому визначають напрямок його спілкування,
наявність у нього труднощів у спілкуванні і те, як він взаємодіє з
однолітками.
Підлітки все частіше страждають від почуття ізольованості та невміння
слухати, і багато хто з них відчуває труднощі у взаємодії.
Основним видом діяльності в підлітковому віці є міжособистісне
спілкування, як з однолітками, так і з батьками. Діти перебувають на порозі
критичного періоду, який є досить бурхливим і незвичним для деяких
підлітків.
Батьки все частіше намагаються контролювати своїх дітей і
вторгаються в їхній особистий простір. Самі підлітки прагнуть
відокремитися від дорослих та їхніх обмежень, хочуть мати власні права та
можливості, цікавляться однолітками та протилежною статтю. Вони стають
критичними та оцінюють поведінку і вчинки інших дітей. У підліткових
стосунках існують неписані правила щодо відповідальності, чесності та
вірності. Ця емоційна оцінка є однією з основних потреб підлітків, яку не
можуть задовольнити дорослі. Для підлітків дуже важливо бути прийнятим
іншими, певними групами людей, особливо однолітками.
Однак попередній досвід спілкування та взаємодії, а також рівень
емоційних бар'єрів у спілкуванні можуть створювати тривогу та страх бути
відкинутим або неприйнятим групою. Спілкування з однолітками дуже
важливе в житті..
Дружба між підлітками ґрунтується на спільних інтересах та
вподобаннях. Вони проводять разом час, читають однакові книги, слухають
однакову музику, люблять однаково одягатися і поводитися. Підлітки
вважають, що їхні друзі найрозумніші та найкмітливіші, і набувають
необхідних якостей, наслідуючи своїх друзів. Підліткам важливо, щоб їхні
якості, знання та вміння, здібності та результати діяльності цінувалися
друзями. Друзі - це ті, хто вміє співпереживати і добре сприймати їхні радощі
та печалі, які для дорослих здаються незначними [19].
Джерелом конфліктів є вимога молодих людей, щоб дорослі, особливо
батьки, визнавали їх рівноправними партнерами у спілкуванні. Цікаво, що в
конфлікті завжди звинувачують саму молодь, і молодь сама в це вірить.
Один з авторів називає таку позицію самовідповідальності підлітків
"психологічним примиренням" і пов'язує її з нав'язаним самим собі
прийняттям формальних відносин як "субординації". Порушення позиції
"психологічного примирення" часто призводить до "психологічного бунту".
Коли цей "психологічний бунт" відбувається, дорослі починають бити на
сполох, звертатися за порадою, шукати вихід, і "психологічне примирення"
стає більш прийнятним для всіх.
При цьому дорослі послідовно займають позицію звинувачення чужих,
а підлітки - позицію звинувачення себе; таке ставлення до конфлікту не є
конструктивним.
Для підлітків важлива спільна діяльність з дорослими, організована
навколо спільних інтересів та захоплень. Ефекти від такої співпраці
багатогранні. Підлітки можуть допомагати батькам по господарству або
давати поради на певні теми, а дорослі повинні прислухатися до них. Старші
люди можуть бути залучені до діяльності, яку вони виконують самі. Така
спільна діяльність створює спільні переживання і почуття, полегшує контакт
з підлітками і веде до емоційної та духовної близькості. Таким чином діти
дізнаються про складний внутрішній світ дорослих, глибину їхніх думок і
почуттів, вчаться дбайливо ставитися до інших [4].
У процесі спілкування підлітки стикаються з комунікативними
бар'єрами, такими як - мотиваційні бар'єри, - емоційні бар'єри, - психологічні
бар'єри, - темпераментні бар'єри, - бар'єри емпатії, - вікові та гендерні
бар'єри.
Причинами виникнення бар'єрів є:
- Непорозуміння між людьми.
 - Різниця в настрої, негативні почуття, яких не відчуває співрозмовник.
- Розбіжність інтересів у процесі комунікації співрозмовників.
- Неприйняття зовнішнього вигляду співрозмовника.
- Обмеження вільного фізичного простору між собою та дорослими,
наприклад, неправильне формування простору, що призводить до ізоляції.
Ще однією причиною бар'єрів у спілкуванні є агресивна поведінка по
відношенню до співрозмовника. Серед молоді зростає негативне ставлення та
демонстративна поведінка по відношенню до дорослих, частішають випадки
жорстокості та агресії. Психологічними бар'єрами можуть бути уникнення,
авторитет і нерозуміння.
Таким чином, перехід від дитини до дорослого має специфічні
відмінності у всіх аспектах фізичного, морального, психічного та соціального
розвитку в цей період. При цьому створюються якісно нові утворення,
з'являються елементи зрілості в результаті перебудови дитячого організму,
підвищується самосвідомість по відношенню до дорослих і друзів,
з'являються нові інтереси, підвищується пізнавальна активність і так далі.
Водночас у підлітків відбувається нормальна перебудова організму, яка
супроводжується емоційною нестабільністю, що проявляється невпевненістю
в собі, тривожністю, заниженою самооцінкою та відсутністю рефлексії щодо
наслідків своїх вчинків. Поглиблення цих станів особливо загострюється
через розрив соціальних зв'язків підлітків.
Зокрема, відсутність почуття приналежності до суспільства та
усвідомлення свого місця в ньому призводить до підвищеного емоційного
стресу. Ще однією унікальною особливістю підліткового віку є швидкий
темп змін, що відбуваються в цей період, включаючи стан розуму і тіла та
характер реакцій на зовнішні подразники. Існують індивідуальні відмінності
у швидкості розвитку в період статевого дозрівання, який може коливатися
від трьох до чотирьох років, а можуть відбуватися і прискорені зміни.
Підлітковий вік пов'язаний з психологічними змінами, які відбуваються в
підлітковому віці, такими як соціально сконструйована гендерна
ідентичність, зміни в Я-концепції та підвищення усвідомлення гендерних
ролей і особливостей формування сім'ї.
Таким чином, з одного боку, з'являються негативні ознаки, такі як
дисгармонія в структурі особистості, зміни в інтересах і скарги по
відношенню до дорослих, а з іншого - позитивні показники, такі як зростання
самостійності, більш різноманітні і змістовні стосунки з однолітками і
дорослими та значно розширюється коло діяльності. Так, для дітей у цьому
віці характерні перепади настрою, які спричиняють швидкі зміни фізичного
стану і пов'язаного з ним настрою.
Водночас діти можуть тривалий час займатися фізичними
навантаженнями, пов'язаними з їхніми захопленнями, і водночас "падати від
виснаження" у відносно спокійні періоди. Це особливо характерно для
інтелектуальної діяльності. Ці особливі вікові характеристики висувають
особливі вимоги до будь-якого викладання в підлітковій групі, в тому числі і
до коучингових сесій. Це означає, що виникає необхідність пошуку, адаптації
та розробки педагогічних і психологічних методик, які були б неклінічними,
доступними для психологів, цікавими та ефективними в роботі з дітьми.
Феномен арт-терапії відповідає цим умовам і повністю задовольняє
зростаючий попит на м'який та етичний підхід до вирішення проблем з
молоддю. Вважається, що доступ до потужного потенціалу мистецтва як
"екзистенційної підтримки" допомагає гуманізувати стосунки, сприяти
особистісному зростанню, розвивати позитивний образ "Я" та набувати
цінних соціальних навичок [6].
 РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЯ ПРОФІЛАКТИКИ І ПОДОЛАННЯ
КОМУНІКАТИВНИХ БАР’ЄРІВ
2.1 Причини формування комунікативних бар’єрів
Чому виникають бар'єри на шляху до людського порозуміння?
Загальновідомо, що люди по-різному сприймають і оцінюють стосунки,
залежно від свого внутрішнього і зовнішнього становища в соціальному
середовищі. Бар'єри виникають через конфлікти в стилях спілкування, де є
місце для власної індивідуальності, але немає місця для розуміння
індивідуальності інших, а також через конфлікти між людьми, які належать
до різних соціальних і культурних груп. Серйозною перешкодою на шляху до
взаєморозуміння є явище стереотипізації. Деякі люди не прагнуть глибоко
зрозуміти сутність і неповторну ідентичність людини, а прагнуть сформувати
і закріпити свої особисті погляди на цю людину. Загалом, бар'єри у
спілкуванні виникають з різних причин. Унікальність інтелекту комунікантів,
відмінності в знаннях про предмет обговорення, відмінності в словниковому
запасі або тезаурусі (сукупність понять у певній галузі знань), відсутність
спільного розуміння ситуації спілкування, психологічні особливості
співрозмовника (наприклад, людина дуже чесна або високоінтелектуальна,
людина інтуїтивно сприймає свій світ або напориста), соціальні, політичні,
професійні, релігійні відмінності тощо.
Бар'єри для комунікації виникають на міжособистісному рівні,
наприклад, повідомлення відправника, обмін думками між відправником і
одержувачем, вибір засобу комунікації (наприклад, електронна пошта,
комп'ютер, формальна мова). Вони залежать від особистих характеристик
учасників комунікації, їхньої здатності перекладати ідеї співрозмовника на
слова, слухати і концентруватися. У цьому випадку існують такі бар'єри, як
межі уяви, словниковий запас відправника інформації, словниковий запас
одержувача інформації, здатність розуміти значення слів і обсяг
запам'ятовування.
 Бар'єри, пов'язані з комунікативними характеристиками учасників
взаємодії, є соціальними або психологічними. Ці бар'єри можуть виникати
через певні соціальні або психологічні відносини, що склалися з іншою
стороною (наприклад, неприязнь, недовіра), або через певний "фільтр" довіри
чи недовіри. Ці фільтри можуть робити абсолютно правдиву інформацію
неприйнятною і, навпаки, неправдиву - прийнятною. З психологічної точки
зору, дуже важливо враховувати, за яких обставин певні канали інформації
блокуються цими фільтрами. Важливо також визначити засоби, які
допомагають отримувати інформацію і послаблюють дію фільтра. Ці засоби
називаються "атракторами". Ці засоби створюються для супроводу
інформації з метою зменшення втрат у сприйнятті одержувача інформації та
підвищення її достовірності.
Засоби фасцинації відіграють роль додаткового фону, підсилювача
інформації, що частково сприяє подоланню фільтра недовіри. Як зразок
фасцинації може слугувати музичний супровід повідомлення.
Слід зазначити, що оригінальний підхід до розуміння причин
(факторів) виникнення комунікативних бар'єрів у всіх сферах людської
діяльності запропонував видатний російський вчений Б.Ф. Поршнєв. Він
досліджував витоки людського спілкування та взаємодії і дійшов висновку,
що його основою є мовлення і що за своєю справжньою природою мовлення
може бути могутнім засобом навіювання і переконання, дуже потужним
засобом впливу з арсеналу людства. Пряме навіювання надзвичайно
небезпечне і майже завжди зустрічає опір у вигляді контрсугестії, що є
основною причиною виникнення бар'єрів у спілкуванні. [10, с.241-248]
Аналіз механізмів контрпропозиції дозволяє виділити три типи:
уникнення, авторитет і нерозуміння.
Уникнення означає уникнення контакту з іншими, де комунікація
неможлива. Вони визначають інших як "ворогів" або "чужих", вони байдужі
до інших, не слухають їх, "ігнорують" те, що вони говорять, не дивляться їм в
очі і шукають всілякі причини, щоб закінчити розмову.
 Результатом влади як своєрідної зворотної реакції є те, що всі діляться
на категорії авторитарних і неавторитарних, причому люди довіряють тільки
першим і відкидають довіру до других. Як наслідок, все сказане
неавторитетним комунікатором стає нерелевантним ("яйце не говорить
курці"). Лише враховуючи природу сприйманого авторитету співрозмовника,
можна сподіватися на досягнення реальної комунікативної ефективності.
Неправильна інтерпретація, форма контргегемонії, часто означає, що
потенційно загрозлива інформація може надходити з авторитетного джерела,
і тому неправильна інтерпретація повідомлення сама по собі є захисним
заходом. Автор виділяє чотири рівні нерозуміння: фонетичний, семантичний,
стилістичний і логічний. Всі вони пов'язані з певними сприйманими
властивостями повідомлення, а саме, що воно є "чужим" і "загрозливим", а
отже, ми повинні захищатися, використовуючи контргегемоністичні
механізми. Логічні бар'єри виникають тоді, коли партнери не можуть знайти
спільної мови. Іншими словами, кожен бачить світ, ситуацію чи питання, що
обговорюється, з власної перспективи, яка може не збігатися з позицією
іншого. Одні й ті ж слова в певних ситуаціях можуть означати зовсім різні
речі. Це завжди є особистим і знаходиться у свідомості мовця, але не завжди
очевидно для слухача. Фонетичні бар'єри, тобто бар'єри, спричинені
особливостями мови мовця, виникають тоді, коли учасники процесу
комунікації розмовляють різними мовами або діалектами, мають значні
дефекти мовлення та фразеології, граматично спотворені структури речень.
Ці бар'єри також можуть бути спричинені нерозбірливим мовленням,
використанням багатьох звуків-паразитів, мовними бар'єрами та дуже гучним
мовленням. Семантичні бар'єри виникають через те, що семантичні системи
партнерів по спілкуванню не збігаються. Потрібен тезаурус - словник мови,
що містить вичерпну семантичну інформацію. Стилістичні бар'єри
виникають, коли мовний стиль комунікатора не відповідає ситуації
спілкування або мовний стиль не відповідає психологічному стану
реципієнта.
 Важливість запобігання та подолання комунікативних бар'єрів в
організаціях очевидна, оскільки доведено, що комунікативні бар'єри
призводять до низької ефективності роботи менеджерів та персоналу в
організаціях, негативно впливають на міжособистісні стосунки та емоційний
стан. З цієї причини необхідно обирати методи дослідження та вивчення.
Комунікативні бар’єри (франц. barrierе – перешкода) – це перешкоди на
шляху адекватної передачі інформації між партнерами зі спілкування [21].
На процес комунікації між лікарем і пацієнтом впливають різні
фактори, такі як потреби, очікування, реактивна поведінка обох сторін і,
найголовніше, наскільки точно один учасник розмови розуміє те, що
говорить інший.
Тому у взаємодії лікар-пацієнт доречно розглянути бар'єри, які
перешкоджають встановленню та підтримці стосунків обома сторонами, що
беруть участь у взаємодії.
Бар'єри у спілкуванні можуть виникати через специфічні установки,
емоції, переконання, особливості сприйняття та мислення пацієнтів.
У закладах паліативної допомоги часто стикаються з такими
особливостями пацієнтів, які суттєво ускладнюють налагодження
взаємовідносин з ними, як порушення органів чуття, зниження мисленнєвої
активності, інтелектуальні порушення, психічні розлади, розлади центральної
нервової системи.
Неприємний досвід у стосунках з пацієнтами також є бар'єром, який в
подальшому призводить до перенесення та контрперенесення у стосунках
пацієнтів з іншими людьми. Тому завдання клініциста - визначити, якщо це
можливо, які бар'єри існують, і спробувати сформувати більш ефективні
стосунки. Іншими факторами, які ускладнюють стосунки і роблять пацієнта
залежним від лікаря, є відсутність мотивації до лікування, недовіра, погані
комунікативні навички, слабка рефлексивність і упередження.
 Майже всі лікарі стикаються з бар'єрами у спілкуванні зі своїми
пацієнтами. Серед причин - складність донесення інформації, незручне
спілкування, сильні емоції або відсутність комунікації.
Основні реакції лікарів, які суттєво перешкоджають встановленню
добрих стосунків з пацієнтами, включають звинувачення (наприклад, образи,
критичні зауваження, нав'язування певних переконань та очікувань), тиск,
схильність приймати рішення від імені пацієнта (наприклад, накази, погрози)
та уникнення проблем пацієнта (наприклад, зміна теми розмови, надмірне
використання жаргону, зневага до досвіду пацієнта). Нижче наведено кілька
найпоширеніших прикладів[21].
У безпосередньому спілкуванні комунікативні бар'єри у вигляді кризи
можуть бути представлені різними способами. Наприклад, у критичних
зауваженнях типу: «Ви дійсно не знаєте, як приймати ці ліки?», у формі
прямих образ: «Ви забагато їсте, тому Вам не стає краще», «Реабілітація
просувається так повільно, тому що Ви лінуєтеся», або замаскованих під
похвалу: «У Вас добрий апетит, але якщо б Ви їли більше фруктів і овочів
замість жирного м’яса, Ви б мали більше сили».
Через висловлення власних оцінок: «Ви недобре спланували собі
режим дня». Експертні судження про те, що може, а чого не може виконати
пацієнт, які не враховують думок і побажань хворого: «Прошу Вас уставати
самотужки. Допомога Вам для цього не потрібна». Велика кількість запитань,
які починаються з «Чому?..», схильні поставити пацієнта у становище
людини, яка має за щось виправдовуватися: «Чому Ви не натиснули на
дзвінок, аби викликати медсестру?», «Чому Ви мене знову покликали?»[21].
Манера лікарів приймати рішення за своїх підопічних є рівнозначною
з невизнанням їхнього права на самостійність, браком поваги до їхньої
автономії, що особливо суттєво в умовах утрати життєвих позицій. При
цьому лікар часто наказує, нав’язуючи власну волю: «Ви повинні лягати
спати о 20:00».
 Можуть лунати прямі або завуальовані погрози, що мають на меті
налякати пацієнта наслідками його певних рішень чи дій, які не відповідають
бажанням лікаря: «Якщо ви не припините це робити, то...». Таке ставлення,
зрештою, може призвести до того, що пацієнт та його рідні почнуть
приховувати інформацію.
Схильність «засипати» пацієнта запитаннями так само може
розглядатися як форма психологічного тиску, оскільки така манера ведення
діалогу ставить лікаря у привілейоване положення й ускладнює можливість
хворого дати на них відповідь. Наприклад: «У Вас є біль у грудях, постійний
кашель і проблеми з увагою?»
Крім того, часте використання закритих запитань і пропонування
готових відповідей так само позбавляють пацієнта можливості вирішувати,
яким чином відповідати. Щодо використання закритих запитань варто
зазначити, що їх варто задавати для збору конкретної інформації, і вони
важливі в певній частині розмови з хворим. Також вони, такі запитання,
корисні у спілкуванні з людьми, що мають проблеми з логічним мисленням,
чи тими, що перебувають у важкому фізичному стані.
Проте їхнє застосування за інших обставин може збіднити контакт,
звузити його і знеохотити хворого до поглиблення стосунків. Приклади
закритих запитань: «Коли Ви прийняли ліки?», «Коли саме Ви почували себе
краще?» Ще одним невдалим варіантом постановки запитання є ті, які
містять у собі готову відповідь, таким чином отримана відповідь дуже
ймовірно не відповідатиме реальному станові думок чи переживань хворого.
Наприклад, «Ці препарати допомагають, правда?», «Настала весна, так що
Ви, напевно, почуєте себе краще. Так?». Часто ефективним є вирішення
проблем у логічний спосіб. Наприклад, лікар може сказати: «Ви розповідали,
що після смерті дружини у Вас є проблеми зі сном. Я випишу Вам ліки, що
допоможуть заснути».
Однак емоційні повідомлення зовсім не обов'язкові і не сприяють
побудові довіри в майбутньому.
 Ще один спосіб дистанціюватися від пацієнта - пояснити його
проблему, використовуючи жаргон. Такі повідомлення корисні, але не всі
пацієнти розуміють їхню суть. Заспокійливі слова на кшталт "все гаразд",
"завтра тобі буде краще", "не хвилюйся", "це твоя доля", "ти одужаєш"
глибоко вкоренилися в нашій культурі. Ці фрази покликані заспокоїти
пацієнтів, але багато хто з них баналізує або ігнорує проблему. Лікарі часто
кажуть ці фрази, щоб закінчити розмову на складні теми.
Вони також заохочують пацієнтів замовкнути і не продовжувати
розмови на теми, які їх дійсно турбують, нормалізуючи, порівнюючи або
оцінюючи рівень стресу. "Можливо, все не так погано, як ви кажете", "Це
нормально відчувати те, що ви відчуваєте. Всі пацієнти це відчувають".
Невербальні вирази, такі як жести, міміка та інтонація, відіграють важливу
роль у покращенні якості спілкування між лікарями та пацієнтами.
Невербальна комунікація є дуже важливим елементом, який має
значний вплив на кожного співрозмовника і створює контекст для всієї
ситуації. Невідповідність між вербальними та невербальними
повідомленнями є основною перешкодою в процесі комунікації з пацієнтами.
Якщо лікарі зосереджуватимуться лише на вербальному аспекті
повідомлення, їм буде дуже легко розпізнати удавання та нещирість у
спілкуванні з пацієнтами. Маскування під професіоналів, байдужих до
емоційного світу пацієнта або надмірно стурбованих його долею, може
протидіяти невербальним повідомленням.
Це протиріччя спостерігається і в тому, що медсестри ставлять багато
запитань, виявляють зацікавленість пацієнтом, але при цьому не виявляють
емоційної реакції на сказане, обличчя і ступні їхніх ніг свідчать про
нетерпіння, а очі дивляться на годинник.
Думки, стереотипи і ставлення до пацієнтів виражаються не тільки в
словах, але і в жестах, мові і тоні голосу. Невідповідність між почутим і
побаченим знижує рівень довіри до лікаря. Так само пацієнти почують
недбалі відповіді, помітять відсутність зорового контакту, спостерігатимуть
закриті пози і різкі нервові рухи. Ятрогенія також може бути проявом
порушення комунікації між лікарями та пацієнтами, "стійких неврологічних
розладів, які зазвичай мають свою справжню причину в характері
особистості пацієнта та його взаємовідносин з лікарем, а не в короткочасній
реакції пацієнта на помилкові та неточні висловлювання або дії лікаря" [21].
Негативний вплив лікаря на пацієнта може мати найрізноманітніші
патології, починаючи від явно ятрогенних (ефекти, спричинені переважно
неправильною поведінкою лікаря) до псевдоятрогенних (ефекти, спричинені
переважно неправильним суб'єктивним сприйняттям лікарем поведінки
пацієнта). У спілкуванні з пацієнтами лікарі повинні дотримуватися
основних вимог, щоб уникнути ятрогенних ефектів. Відсутність
взаєморозуміння і взаємної довіри між лікарем і пацієнтом є основними
причинами ятрогенних явищ. Помилки в мові лікаря, особливо під час
першої зустрічі з пацієнтом, часто є причиною ятрогенних явищ.
У спілкуванні з пацієнтами слід уникати використання вимушеної
медичної термінології. Навіть найпоширеніші терміни в уяві пацієнта можуть
мати незвичне значення і бути несумісними із захворюванням. Визначення
стенокардії, гіпертонії, вегето-судинної дистонії, хвороби, серцевого шуму та
інші подібні терміни можуть мати небезпечні для життя сигнали і зазвичай
сприйняття хвороби лікарем і пацієнтом не збігаються, особливо на початку
лікування. І на цьому етапі, якщо у пацієнта виникають питання, а лікар
ігнорує їх всі і не дає простого і зрозумілого пояснення діагнозу, плану
лікування і прогнозу, у пацієнта може розвинутися ятрогенне захворювання.
Наприклад, уявімо, що лікар загальної практики повідомляє пацієнту, що у
нього вегето-судинна дистонія. Ця інформація може спричинити
довготривалий дистрес, оскільки пацієнт міг чути про це від інших пацієнтів,
які померли з таким самим діагнозом.
Брак вербальної уваги лікаря збігається з тривожним і вдумливим
типом мислення (нервової системи) пацієнта.
 Таким чином, бар'єри у спілкуванні між лікарями та пацієнтами
різноманітні і можуть бути зумовлені низкою факторів. Тому вкрай важливо
розуміти їхню природу, причини, умови виникнення та подолання.
Найголовніше - визнавати і поважати важливість нормальної людської
взаємодії у всіх взаємодіях. Важливо пам'ятати, що без поваги, розуміння і
терпіння до особистості іншої людини у спілкуванні та взаємодії неможливо
досягти хороших результатів.
У висновку підкреслюється, що комунікативні розлади у лікарів
характеризуються зниженням контролю над емоційною експресією,
негативними невербальними сигналами, підвищеною мімікою і
жестикуляцією, більшим впливом емоційного фону і ставлення до оточуючих
у діалозі, нездатністю емоційно передати підтримку.

2.2 Методика вивчення комунікативних бар’єрів в організації

Як було встановлено, комунікативні бар'єри в спілкуванні є однією з
"реальних" проблем комунікативного процесу і їх вирішення вимагає
використання спеціальних методів діагностики з боку менеджерів та
організаційних психологів. Тільки за допомогою спеціальних методів і
досліджень можна буде зрозуміти основні причини виникнення
комунікативних бар'єрів в організаціях та їх види. Потім необхідно
розробити методологію їх подолання, спираючись на результати досліджень.
Тут ми розглянемо найпоширеніші методи.
До основних методів, які дозволяють дослідити комунікаційні бар'єри в
організаціях та психологічні чинники, що впливають на їх виникнення,
відносяться
1. опитувальник "Бар'єри спілкування в організаціях", автор П.М.
Карамушка
2. методика діагностики "бар'єрів" встановлення емоційного контакту
(В.В. Бойко).
 3. Методика діагностики домінуючих стратегій психологічного захисту
у спілкуванні (В.В. Бойко).
4. Методика діагностики комунікативних установок (визначення
загальної толерантності до спілкування) В.В. Бойка.
Кожна методика має свої особливості і дає можливість виміряти різні
аспекти проблеми та забезпечує комплексний аналіз досліджуваного явища.
1. Опитувальник "Бар'єри комунікації в організації" дозволяє дослідити
- Наявність (або відсутність) комунікаційних бар'єрів у респондентів.
- Категорії людей в організації та за її межами, які стикаються з такими
бар'єрами.
- Вплив комунікаційних бар'єрів на продуктивність та самопочуття
респондентів.
- Фактори, що впливають на виникнення комунікаційних бар'єрів,
наприклад.
2. Методика діагностики "бар'єрів" створення емоційного контакту В.В.
Бойка, яка вивчає емоційні бар'єри створення емоційного контакту (невміння
контролювати емоції, невміння приймати, невміння виражати емоції,
переважання негативних емоцій, невміння емоційно підходити до людей
тощо). За допомогою цієї методики можна виявити чинники комунікативних
бар'єрів, пов'язаних з емоційною сферою. [18]
3. Методика діагностики домінуючих стратегій психологічного захисту
у спілкуванні В.В. Бойка дозволяє визначити, чи є одна зі стратегій
психологічного захисту у спілкуванні (умиротворення, уникнення, агресія)
домінуючою або ж вони присутні в поведінці респондента однаковою мірою.
Застосовуючи цю методику, можна виявити чинники бар'єрів у спілкуванні,
пов'язані зі стратегіями взаємодії. [18]
4. Методика діагностики комунікативних установок В.В. Бойка
"Виявлення поширених комунікативних бар'єрів" допомагає визначити
рівень комунікативних бар'єрів за різними показниками.
- Заперечення або нерозуміння індивідуальності інших.
 - Використання себе як зразка для наслідування при оцінці інших.
- Критичне або консервативне оцінювання інших.
- Нездатність приховати або розрядити почуття дискомфорту при
зіткненні з некомунікабельними якостями інших.
- Прагнення змінити або перевчити інших.
- Прагнення змусити інших підкорятися або відчувати себе комфортно
з вами.
- Невміння прощати іншим ненавмисні помилки, збентеження чи
проблеми.
- Нездатність терпіти фізичний або емоційний дискомфорт інших.
- Невміння підлаштовуватися під інших.
Дана методика допомагає виявити фактори комунікативних бар'єрів у
взаємозв'язку з установками респондентів. [18].
Наведені вище методики можуть допомогти менеджерам та психологам
провести діагностичне дослідження щодо наявності комунікативних бар'єрів
в організації та факторів, які впливають на їх виникнення, а також розробити
відповідні тренінгові програми для підготовки менеджерів та персоналу
організації до запобігання та подолання цих бар'єрів. Шляхи запобігання та
подолання комунікативних бар'єрів в організаціях розглядаються в наступних
розділах.

2.3 Засоби профілактики та подолання комунікативних бар’єрів в

організації
Як ми вже обговорювали, комунікаційні бар'єри можуть бути
спричинені різними факторами та ситуаціями. Тож як можна подолати
комунікативні бар'єри? Тут ми детальніше розглянемо, як подолати та
виправити три типи комунікативних бар'єрів, що виникають у діловому
спілкуванні". Це "авторитет", "уникнення" та "нерозуміння".
Перешкоди "авторитету". Поділяючи всіх на авторитетів і
неавторитетів, людина довіряє лише першим і, відповідно, не довіряє другим.
Іншими словами, довіра чи недовіра в цьому випадку залежить не від якості
переданої інформації, а від того, хто говорить. Чи вважається людина
авторитетом, залежить від таких факторів, як соціальне становище (статус),
привабливий зовнішній вигляд (акуратна зачіска, одяг), доброзичливість по
відношенню до впливової особи (посмішка, привітність, легкість у
спілкуванні тощо), компетентність, щирість, а також визначається фактором
того, що людина, яка з довірою слухає, запам'ятовує висновки і не звертає
особливої уваги на хід розмови.
Бар'єр "уникнення". Люди уникають джерел впливу і уникають
контакту зі співрозмовником. Як можна подолати ці бар'єри? Ми знаємо, що
будь-які бар'єри майже завжди виникають через непорозуміння. Тому, просто
керуючи увагою співрозмовника та аудиторії, ці бар'єри можна подолати.
Головне - вирішити два взаємопов'язані завдання.
1) Залучення уваги.
2) Утримання уваги.
Найбільший вплив на нашу увагу мають такі якості інформації, як
актуальність, важливість, новизна, несподіванка, нестандартність подачі,
інтенсивність викладу, а також голос і модуляція голосу.
Бар'єр "нерозуміння" Часто трапляються ситуації, коли джерело
інформації є надійним і достовірним, але інформація не доходить до нас (ми
не можемо її побачити, почути або зрозуміти). Як можна подолати цю
проблему? Ми повинні уникати створення бар'єрів нерозуміння:
 Фонологічно.
 Семантично.
 Стилістично.
 Логічно.
Чи можливо подолати мовленнєві бар'єри, для цього потрібно, щоб:
1) Мовлення, яке є чітким, виразним, достатньо гучним і без запинок.
2) Зворотний зв'язок від співрозмовника.
 Семантичні бар'єри виникають тоді, коли зміст, що передається, є
"чужим", хоча фонетично це "наша" мова. Щоб подолати цей бар'єр:
1) Говоріть якомога простіше.
2) Якщо на початку розмови потрібно пояснити важливі слова, поняття
чи терміни, заздалегідь домовтеся про спільне розуміння.
Стилістичні бар'єри непорозуміння виникають, коли манера мовлення
мовця не відповідає комунікативній ситуації або коли манера мовлення не
відповідає ментальному стану слухача.
Для подолання стилістичних бар'єрів важливо правильно
структурувати інформацію, що передається. Існує 2 основних правила
структурування інформації в спілкуванні (правило рамки і правило ланцюга).
Правило контексту базується на психологічному законі пам'яті. Його
суть полягає в тому, що початок і кінець інформації запам'ятовуються
людьми легше, ніж середина.
Початок і кінець розмови обрамляють комунікацію. Для того, щоб
комунікація була ефективною, важливо на початку сформулювати мету,
перспективу та очікуваний результат спілкування, а наприкінці розмови
підбити підсумки та відзначити, наскільки досягнуто поставленої мети.
Перешкода логічного нерозуміння виникає тоді, коли, як уже
згадувалося, співрозмовник говорить або робить щось, що не піддається
логіці. У цьому випадку ми не тільки не розуміємо людину, але й емоційно
сприймаємо її слова негативно. Цю перешкоду можна подолати, якщо
дотримуватися таких умов
1) Враховувати логіку і життєву позицію іншої людини.
2) Наведення відповідних аргументів.
Для подолання комунікативних бар'єрів в організаціях ефективними є
різні форми навчання. Тренінги можуть проводитися для керівників і
співробітників індивідуально або в спільних групах (залежно від мотивації та
операційної готовності учасників).
Навчання може відбуватися у таких формах
 а) як професійні тренінги для керівників та персоналу, що проводяться
безпосередньо в організації (один раз на тиждень протягом трьох місяців,
протягом двох годин після робочого дня або під час перерви).
б) у формі виїзних сесій (3 дні, 8 годин). Поєднання професійного
навчання з організацією дозвілля для менеджерів та персоналу (центри
дозвілля, туристичні бази тощо).
Вибір організаційного формату залежить від цілей навчання,
можливостей і традицій організації. Тренінгові програми можуть
проводитися в різних типах організацій і можуть бути модифіковані
відповідно до типу самої організації, вікового та гендерного складу
організації, специфіки діяльності психолога організації тощо. Обсяг тренінгу
також може змінюватися залежно від специфіки роботи. Методи навчання
включають "криголами", психологічні вправи, короткі лекції, групові
дискусії, мозкові штурми, аналіз комунікативних ситуацій, метод
незакінчених речень, творчі завдання та домашні завдання. Ось кілька
прикладів вправ і завдань
Вправа 1: Роздайте картки з назвами тварин (по дві картки з
однаковими назвами). Члени групи читають, що написано на їхніх картках,
але інші гравці не бачать написаного. Завдання кожного - знайти свого
партнера за допомогою невербальних виразів. Після того, як вони знайшли
свого партнера, вони говорять про те, хто це [13].
Вправа 2 ("Мені подобається, мені не подобається"). Напишіть п'ять
речень, що починаються зі слів «Я люблю тебе», «Він мені подобається» і
«Ненавиджу». Учасники по черзі зачитують свої речення.
Вправа 3. Учасники утворюють коло. Кожен говорить іншим. "Я
схожий на тебе, тому що...". Розкажи. Повторіть це тричі по колу. Потім
скажіть: "Я не такий, як ти, тому що..." [13].
Вправа 4 Учасники по черзі грають стереотипні ролі, наприклад,
"поганий начальник", "ввічливий працівник", "працівник-трудоголік",
"ледачий працівник", "неприступний бухгалтер", "незадоволений клієнт".
Решта слухачів повинні здогадатися, хто перед ними. Правдиві ці стереотипи
чи ні, буде проаналізовано у зв'язку з їхньою роллю в організації.
Міні-лекція "Комунікаційні бар'єри в організаціях: зміст, види та
основні причини".
«Мозковий штурм». «Комунікативні бар'єри в організаціях: що це
таке?»
Творчі завдання (робота в малих групах). «Як можна запобігти та
подолати комунікативні бар'єри в організаціях?»
Домашнє завдання. Підготовка до домашнього завдання.
«Комунікативні бар'єри, які виникли в моїй професійній діяльності» (описати
5-7 комунікативних бар'єрів)".
Іншими словами, існує багато причин, чому виникають комунікативні
бар'єри: унікальність інтелекту, відмінності у словниковому запасі, тезаурусі,
відсутність спільної мови в певних ситуаціях тощо. Доведено, що
комунікаційні бар'єри негативно впливають на організаційний клімат і
продуктивність, а отже, потребують вивчення та запобігання. Для подолання
комунікативних бар'єрів важливим є навчання на організаційному рівні, яке
допоможе людям зрозуміти природу комунікативних бар'єрів та їхню роль в
організації, а також надасть їм навички та компетенції для запобігання та
подолання комунікативних бар'єрів.
Вивчаючи українську мову, іноземці стикаються з мовними
проблемами та комунікативними бар'єрами. Багато з них можуть розуміти та
осмислювати почуте, демонструють навички письма та вільно читають
українську літературу, але мають проблеми з тим, що говорять. Мовний
бар'єр часто є суто психологічним явищем, спричиненим страхом перед
необхідністю говорити іноземною мовою. На думку багатьох дослідників,
цей страх може бути зумовлений низькою самооцінкою іноземних студентів
та авторитарним ставленням викладачів. Згідно з Академічним тлумачним
словником української мови, перешкода - це те, що заважає здійсненню або
розвитку чого-небудь [1].
 І. Щербань розрізняє поняття комунікативної перешкоди і так званої
суб'єктивної перешкоди, тобто нездатності людини вивчити мову або
використати наявні знання.
На думку Г. В. Щілінської, найпоширеніші бар'єри, що виникають у
процесі взаємодії між студентами, можна виявити за допомогою
анкетування, діагностичних інтерв'ю та методів спостереження (реакції
студентів на певні ситуації, спосіб розв'язання завдань тощо) [19]. Наявність
мовного бар'єру означає брак комунікативної практики.
По-перше, роботу над розвитком навичок говоріння слід починати ще
в аудиторії, уникаючи несанкціонованої уваги до мовця. По-друге, студентам
надається можливість самостійно застосовувати свої знання та перевіряти
навички в реальних життєвих ситуаціях.
Для подолання мовних бар'єрів у класі важливо спілкуватися з багатьма
людьми і неодноразово використовувати найрізноманітніші слова і
конструкції для полегшення використання мови. Для подолання мовних
бар'єрів рекомендуються три умови: визнання мовних бар'єрів і розуміння їх
причин, наявність сильної мотивації до подолання мовних бар'єрів, а також
наявність умов і ресурсів для усунення мовних бар'єрів.
Основним принципом цієї боротьби є безперервна мовна практика; на
думку Н. Яковлєвої та І. Щербань, умовами подолання комунікативних
бар'єрів при вивченні мови є наступні.
1) Створення комфортних умов для гарного психологічного стану того,
хто навчається. Викладач зобов'язаний створити конкретну комунікативну
ситуацію, в якій висвітлюються моменти успіху і досягнень студента в
процесі вивчення іноземної мови і студент переконується у своєму успіху як
прояві своїх вроджених здібностей.
2) Додаткова штучна мотивація іноземних студентів, заснована на
творчій командній роботі, роботі в малих групах та постійній ротації
учасників під час виконання різних завдань.
 (3) швидке набуття комунікативних навичок невеликою групою носіїв
мови, залучених до завдання визначення їхньої комунікативної
компетентності) [20].
Дотримуючись сучасних дослідницьких тенденцій, основними умовами
формування мовної компетенції є цілеспрямованість та свідоме бажання
практикувати, раціональне використання часу в процесі розвитку усного
мовлення, мотивація комунікативної поведінки та подолання відволікаючих
чинників.
Досягнення спонтанного спілкування іноземними мовами - досить
складний і тривалий процес, але це не означає, що його слід відкладати на
останній момент, коли виникає мовний бар'єр. Труднощі у спілкуванні слід
долати якомога раніше, навіть на ранніх етапах вивчення іноземної мови.
Учні повинні вирішити для себе, яке спілкування для них є найскладнішим,
що змушує їх відчувати себе некомфортно і нездатними підтримувати навіть
найпростіші неформальні бесіди[20].
Дослідники виділили кілька проблем, які заважають студентам
спонтанно спілкуватися іноземною мовою в будь-якій ситуації. Перша
проблема - незадоволеність власним акцентом. На практичних заняттях з
іноземної мови студенти часто ставлять запитання щодо своєї вимови.
Багатьом важко вимовляти іноземною мовою звуки, яких немає в рідній мові.
В результаті вони відчувають дискомфорт і невпевненість і зрештою
стикаються з мовним бар'єром. Є дві причини цього: фізіологічна та
психологічна.
Якщо це фізіологічна причина, варто звернутися до фахівця, який
зможе оцінити проблему і запропонувати шляхи її подолання. Якщо це
психологічна проблема, то найпростіший спосіб її подолати - читати вголос.
Підійде будь-який текст мовою оригіналу. Це може бути роман, стаття,
онлайн-блог або новини. Якщо у вас є певні вподобання, це не тільки
покращить вашу вимову, але й принесе вам естетичне задоволення.
 Однак перевага надається текстам з аудіосупроводом. Прикладом є
аудіокниги. Такі книги зазвичай начитані носіями мови з корисним акцентом.
Тексти пісень також можна використовувати для вивчення мови, але слід
пам'ятати, що тексти пісень можуть містити діалектні вимови і не завжди
відповідають граматичним і стильовим вимогам. Нездатність засвоїти
правильну вимову носіїв мови не обов'язково означає відсутність здібностей
до вивчення іноземної мови. Деякі учні також скаржаться, що сильний
акцент заважає їм і вони не можуть його позбутися[20].
Другою проблемою є невпевненість у використанні власного
словникового запасу. Багато студентів вказують на ситуації, коли їм дуже
важко запам'ятовувати слова і фрази при спілкуванні з носіями мови. Майже
завжди це пов'язано з ентузіазмом. Однак, чим більше студенти намагаються
запам'ятати слово, тим більше вони хвилюються.
Іноді цей ентузіазм може навіть перерости в паніку. Коли хвилювання
вщухає, слово можна швидко згадати, але збентеження і розчарування
залишаються, що може створити ще один мовний бар'єр. Звичайно,
поповнення словникового запасу дуже важливе, але важливіше, ніж кількість
слів, які ми вивчаємо під час навчання, є здатність використовувати цей
словниковий запас для швидкого створення власних висловлювань. У зв'язку
з цим лінгвісти рекомендують використовувати лексику, яка не вимагає
зусиль для запам'ятовування. Тренування в умінні підбирати синоніми та
пояснювати значення побачених слів також дає хороші результати. Так, якщо
під час розмови потрібно вжити слово, яке важко запам'ятати, варто замінити
його синонімом або пояснити співрозмовнику його значення. Також може
бути важливо вміти розмовляти тією ж іноземною мовою, навіть якщо
людина, з якою ви розмовляєте, має низький рівень[20].
У такому випадку можна спробувати перекласти незнайомі слова на
іншу мову, зрозумілу співрозмовнику. Також не варто недооцінювати
невербальні засоби спілкування і слова, які заповнюють паузи або "слова-
паразити". Вони набагато кращі за просте мовчання.
 У кожній мові є багато замінників пауз. Так, наприклад, в англійській
мові це: «well», «all right», «I see», «like», «a sort of», тощо; або «What do you
call it?» чи «You know what I’m talking about». Дві останні фрази
стимулюватимуть співрозмовника, носія мови, самостійно закінчити думку.
Третя проблема – це острах припуститися помилки.
У дослідженні більшість студентів бояться робити помилки. Це
пов'язано з тим, що якщо вони припускаються помилок, їхні оцінки будуть
знижені, тобто їхні досягнення не будуть визнані. Це знижує їхню
самооцінку і призводить до невпевненості в собі. Цей страх переслідує їх і за
межами класу. Припускатися помилок у спілкуванні з носіями мови є
неприйнятним, і тому студенти вважають за краще мовчати, що створює
мовний бар'єр.
По-перше, їх потрібно переконати, що вони можуть робити помилки
навіть у власній мові, і що це не так вже й погано, що ніхто їм цього не
пробачить. З іншого боку, довге мовчання може здаватися гіршим за
помилки. Звичайно, помилок слід уникати різними способами.
По-перше, уникайте використання складної лексики та граматичних
конструкцій. Ризик припуститися помилки зі складними структурами вищий,
ніж з більш простими. Крім того, складні структури не тільки важче
вимовляти, але й важче розуміти. Існує ризик бути неправильно зрозумілим,
коли мовець використовує довгі, складні речення. Речення повинні бути
досить простими, як лексично, так і граматично. Звичайно, це залежить від
контексту розмови, але складне речення, сказане простою мовою, набагато
краще, ніж просте речення, сказане складною мовою.
По-друге, якщо ви натрапили на речення, яке неможливо перекласти з
рідної мови на іноземну, потрібно змінити формулювання речення. Існують
певні вирази, які не можна перекласти за допомогою лексики або інших
граматичних одиниць. Ви можете придумати різні фрази або комбінації, щоб
висловити ту саму ідею.
 Ви також можете розбивати складні речення на прості,
використовувати визначення понять та описи речей, використовувати
синоніми. Цьому можна легко навчити на практичному занятті з іноземної
мови, попросивши студентів придумати якомога більше різних лексичних і
граматичних одиниць для вираження однієї і тієї ж ідеї. Наприклад, фразу «Я
хочу їсти» можна висловити по-різному:
 «I want to eat»,
 «I’m hungry»,
 «I would like to eat something»,
 «Let’s go and have a bite»,
 «Oh, what a lovely café! Let’s go there»,
 «I wonder if there is any café here»,
 «Come on! I want you to try my favourite dish», тощо.
Всі ці фрази здатні донести людині думку про те, що його
співрозмовник голодний та треба думати про те, де це можна зробити.
По-третє, навчіть студентів не соромитися ставити запитання, якщо
вони чогось не розуміють. Поясніть, що це нормально, якщо ви попросите їх
повторити речення ще раз. Створюйте такі ситуації зі студентами, щоб
вивчити фрази. Наприклад:
 "Будь ласка, повторіть ще раз",
 "Будь ласка, говоріть повільніше",
 "Вибачте, я не розумію",
 "Поясніть, будь ласка, значення цього слова".
Таким чином студент може подолати мовний бар'єр, а в очах
співрозмовника відчути, що його цінують, адже ви дійсно його вислухали.
Ще одним джерелом стресу і дискомфорту для студентів на заняттях з
іноземної мови є сам викладач. Його неуважність, нездатність розпізнати
проблеми студента, а іноді й нав'язливе ставлення можуть погіршити
ситуацію.
 Як наслідок, багато студентів говорять про "ненависть" до іноземних
мов. Високий рівень тривожності може значно сповільнити процес навчання і
спричинити подальшу нестабільність. Такі студенти часто пропускають
заняття або поводяться пасивно і байдуже, щоб уникнути стресових ситуацій
[20].
Форма викладання (презентації в класі, виставки, рольові ігри) також
може впливати на мовний бар'єр. Однак можна сказати, що іноді стресові
ситуації в класі можуть мати позитивний вплив на студентів, оскільки вони
можуть бути своєрідною мотивацією для досягнення більшого успіху. Багато
психологів також вказують на те, що стресові ситуації та почуття тривоги
пов'язані з результатами успішності учнів.
У цьому випадку вчителі повинні знати міру і відчувати, коли завдання
є занадто складним або занадто легким і недостатньо цікавим для учнів.
Таким чином, стрес у класі може бути як мотивуючим, так і фактично
деструктивним, що призведе лише до негативних результатів.
З наведеного вище пояснення можна зробити наступні висновки
1. Мовний бар'єр може виникнути на будь-якому етапі вивчення
іноземної мови. Їх виникнення може бути пов'язане з різними
психологічними проблемами учнів, невпевненістю у своїх знаннях,
складністю матеріалу тощо.
2. Існують різні способи подолання проблеми мовних бар'єрів у
спонтанному спілкуванні:
1) Покращення власної вимови.
2) Збільшити свій словниковий запас.
3) Запобігати власним мовним помилкам.
Складніше подолати проблеми мовного бар'єру у студентів, якщо
причиною є сам викладач, його методи викладання або атмосфера
навчального процесу.
У цьому випадку студентам доводиться долати ці труднощі самостійно,
що деяким з них не вдається або вдається лише після величезних зусиль.
Однак, з метою попередження та подолання психологічних перешкод, ми
наголошуємо на таких педагогічних умовах
1) Створення психологічної атмосфери взаємної довіри, прийняття,
емоційної теплоти, безпеки, в якій відбувається навчальний процес,
атмосфери співпраці.
2) Формування позитивних емоцій на заняттях.
3) Стан успіху.
4) Вивчення особистої мотивації учнів, таких як інтереси та хобі, і
створення ситуацій, коли учні зацікавлені в діяльності.
Тільки тоді, коли навички та вміння викладачів відповідають бажанню
студентів пізнавати нове, вдосконалювати та розвивати свої навички, процес
навчання може бути успішним, а проблема мовного бар'єру - подоланою.
 ВИСНОВОК
У результаті дослідження цієї теми можна зробити наступні висновки
Хоча проблема природи комунікативних бар'єрів достатньо досліджена,
методологія дослідження є неповною через їх різноманітність, модифікацію
та непередбачуваність, а отже, відсутність методів та способів їх подолання.
У цій роботі природа комунікації також розглядається з цієї точки зору.
Комунікація - це складний процес, що включає багато взаємопов'язаних
етапів, кожен з яких відіграє важливу роль у забезпеченні розуміння та
сприйняття інформації іншими людьми. Оскільки комунікація - це процес,
який пов'язує працівників, відділи та організації, її вплив на ефективність
роботи організації є беззаперечним.
Однак ефективній комунікації можуть перешкоджати бар'єри, які
спотворюють первинний зміст повідомлення або не дають йому повністю
дійти до слухача.
Комунікаційні бар'єри - це зміни у формі процесу комунікації,
викликані різними причинами, які можуть призвести до неадекватної
поведінки з боку одержувача. Комунікативні бар'єри - це психологічні
перешкоди, які виникають у процесі отримання інформації.
До видів комунікативних бар'єрів відносяться:
 мотиваційний;
 інтелектуальний;
 семантичний;
 емоційний;
 фонетичний;
 стилістичний;
 бар’єр "керівник"-"підлеглий".
Причинами виникнення комунікативних бар'єрів є суперечливі стилі
спілкування, відмінності у словниковому запасі та лексиці, особливості
інтелекту комунікантів, неоднакове знання предмета розмови, відсутність
спільного розуміння ситуації спілкування, особливості соціально-
психологічних відносин, які складаються між партнерами, психологічні
характеристики партнерів, соціальні, політичні, професійні, релігійні
відмінності тощо.
Лише за допомогою спеціальної методики дослідження
комунікативних бар'єрів можна більш детально вивчити бар'єри, які існують
в організації, та причини їх виникнення. Для цього слід провести спеціальне
анкетне опитування, яке, на думку В.В. Бойка, включає такі методики, як
діагностика "бар'єрів" встановлення емоційного контакту, діагностика
домінуючих стратегій психологічного захисту в спілкуванні та діагностика
комунікативних установок.
Одним із способів подолання комунікативних бар'єрів в організації є
проведення різноманітних тренінгів різної спрямованості та тривалості.
Форма тренінгу може варіюватися залежно від вікової структури персоналу,
типу організації, робочого часу та внутрішніх правил. Техніки проведення
таких тренінгів дуже різноманітні, наприклад:
 розморожування.
 психогімнастичні вправи.
 міні-лекції.
 групові дискусії.
 мозкові штурми.
 аналіз комунікативних ситуацій.
 метод незакінчених речень.
 творча робота.
 домашнє завдання.
Спілкування загалом і ділове зокрема - це складний і багатогранний
процес розвитку контактів між людьми на робочому місці. Оскільки
учасники виступають в офіційній якості та орієнтовані на досягнення
конкретних цілей, дуже важливо, щоб комунікатори та реципієнти знали
один одного в процесі комунікації, що вимагає значних зусиль. Це пов'язано
з тим, що ефективність роботи організації безпосередньо залежить від
успішної ділової комунікації між керівниками та персоналом, а також від
вмілої та уважної комунікації між персоналом та клієнтами і партнерами
організації. Тому питання дослідження та подолання комунікативних бар'єрів
має бути пріоритетним у кожній організації.
Оскільки ми часто робимо повторювані помилки у спілкуванні, які
спричиняють комунікаційні бар'єри, ми можемо визначити ключові помилки
і спробувати запобігти їм, щоб комунікація була максимально успішною.
Знання про комунікаційні бар'єри та способи їх уникнення може допомогти
досягти комунікаційних цілей та покращити психологічний клімат і
взаємодію в колективі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Дунець Л.М. Психологія спілкування: Навчальний посібник для
студентів спеціальностей "Соціальна педагогіка" та "Практична
психологія". - Хмельницький: ТУП, 2003. - 142 с.
2. Калинич І. Психологія ділового спілкування. - Ужгород:
Мистецька лінія, 1999. - 112 с.
3. Карамушка Л.М., Малигіна М.П. Використання інтерактивних
технік у процесі підготовки менеджерів та персоналу освітніх
організацій до управління: Методичні рекомендації. - К. - Рівне,
2003. - 20 с.
4. Лінгвістика. Лінгвокультурологія: Міжкультурна й міжмовна
комунікація і проблеми, питання, вирішення. Колективна
монографія. / За загальною редакцією проф. О. Шепеля. Том 2,
частина 2. Дніпро: Акцент ПП, 2018. 342 с.
5. Мельник Л.П. Психологія управління: Курс лекцій - 2-ге вид.,
стереотип. - К.: МАУП, 2002. - 176.
6. Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. -К., 2005., с-
87;
7. Орбан-Лембрик Л.Б. Психологія управління: Посібник. - К.:
Академвидав. 2003. - 568 с.
8. Особистість у розвитку: психологічна теорія і практика.
Монографія / За ред. С. Максименка, В. Зливкова, С. Кузікової.
Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2015. 430 с.
9. Подолання мовних та комунікативних бар’єрів: освіта, наука,
культура. Збірник наукових праць. / За заг. ред. А. Ґудманяна, О.
Ковтун. Київ: НАУ, 2017. 480 с.
10.Програма навчальної дисципліни «Міжкультурна комунікація в
міжнародному бізнесі» для студентів усіх спеціальностей усіх
форм навчання / Укладачі: Т. Колбіна, О. Олексенко. ХНЕУ імені
С. Кузнеця, 2016. 22 с.
11.Психологія студентської групи: на допомогу кураторам. Вип. 2. /
Укладачі: Л. Яворовська, Т. Чугуй, М. Філон та інші. Харків:
ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. 84 с
12.Сарапулова Є.Г. Психологія управління: Навч. посібник./ за ред.
Є.Г. Сарапулова, П.С. Єщенко. - К.: Університет "Україна",
2006.144 с. (с.54-56)
13.Сопілко, Н. В. Особливості подолання психологічних бар’єрів у
студентів упроцесі навчання : дис. ... кандидата психол. наук :
19.00.07 / Сопілко НаталіяВікторівна. – Хмельницький, 2008. –
268 с
14.Чистякова А.Б. Комунікативні потреби та навчання мові
іноземних студентів у виші. Методологія та практика
лінгвістичної підготовки іноземних студентів: матеріали науково-
практичної конференції. Випуск 5, 2011. С. 280-291.
15.Технології роботи організаційних психологів: Навч. посіб. для
студентів вищ. навч. закл. та слухачів ін-тів післядиплом. освіти /
За наук. ред.Л.М. Карамушки. - К.: Фірма "ІНКОС", 2005. - 366 с.
16.Цимбалюк І.М. Психологія управління: Навч. посіб. - К.: ВД
"Професіонал", 2008. - 624.
17.Emmert P., Donaghy W.C. Human Communication: Elements and
Contexts. Addison-Wesley Publishing Company. 1981
18. Reading On Communicating With Stranger. Ed. by W.B. Gudykunst,
Y.Y. Kim. McGraw-Hill. 1992
19.Ting-Toomey S. Communicating Across Cultures. The Guilford
Press. 1999
20.http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/4001/1/10.pdf
21.https://www.onmedu.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/
123456789/11633/Shanina.pdf?sequence=1&isAllowed=y
22.http://pedagogy-journal.kpu.zp.ua/archive/2018/61/part_2/13.pdf