МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Інженерний інститут
Запорізького національного університету
Міжфакультетська кафедра загальноосвітніх дисциплін

Невербальні засоби комунікації

Виконала ст..гр.6.1369-МЧМ
Сидоренко М.А.
Перевірив:
Викладач кафедри МКЗОД
Пєтухова О.В.

Запоріжжя,2019
 ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………..........……3

Розділ 1 Невербальні засоби як особливий вид людського спілкування…….4

1.1 До питання походження невербальних засобів……………………….4
1.2 Несловесні форми: загальна характеристика………………………....6
Розділ 2 Невербальне спілкування в різних сферах людської діяльності…......12
2.1 Використання позамовних елементів в офіційно діловій сфері….13
2.2 Роль невербальних засобів в усному діловому мовленні …………23
Висновки………………………………………………………………………….25
Список використаних джерел………………………………………………..26
 ВСТУП
З давніх-давен спілкування це особливий рід діяльності, творча
гра інтелектуальних та емоційних сил співбесідників, це, надалі,
взаємне навчання партнерів, досягнення ними нових знань під час
обговорення предмета розмови, це, нарешті, досягнення встановлених
кожною стороною мети переговорів (обмін думками, враженнями).
Спілкування не вичерпується усними або письмовими
повідомленнями. В цьому процесі важливу роль грають емоції,
манери партнерів, жести.
Особливістю невербальної мови є те, що її виявлення
обумовлене імпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості
підробити ці імпульси дозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж
звичайному вербальному каналу спілкування.
Розуміння мови міміки та жестів дозволяє більш точно
визначити позицію співбесідника. Читаючи жести, ви здійснюєте
зворотну дію, котра грає визначну роль в цілісному процесі ділової
взаємодії, а сукупність жестів є важливою складовою такого зв'язку.
Ви можете зрозуміти, як сприйнято те, що ви говорите, - зі
схваленням чи вороже, розкутий співбесідник чи ні, зайнятий
самоконтролем чи нудьгує…
Знання мови жестів і рухів дозволяє не лише краще розуміти
співбесідника, а й що найважливіше передбачити, яке враження
справило на нього почуте ще до того, як він висловиться з цього
приводу. Іншими словами, така безслівна мова може попередити вас
про те, чи слід змінити свою поведінку чи зробити щось інше, щоб
досягти потрібного результату.

3
Розділ 1 Невербальні засоби як особливий вид людського спілкування
Невербальна комунікація це особлива мова - "мова почуттів".
Вона - продукт суспільного розвитку людей, який значно посилює
смисловий ефект комунікації, але може і замінювати слова. Відомо,
наприклад, що мовчання іноді буває красномовніше ніж безліч слів.
Обмінюючись поглядами, люди можуть глибоко осягнути зміст
інформації, яка не вкладається в адекватні категорії вербального
висловлювання. Найчастіше невербальна передача відбувається
одночасно з вербальною і може чи підсилювати чи змінювати зміст
слів.
Обмін поглядами, вираження обличчя, наприклад, посмішки і
вираження несхвалення, підняті в здивуванні брови, живий чи
зупинений погляд, погляд з вираженням, схвалення чи несхвалення -
усе це приклади невербальної комунікації. Використання пальця щоб
вказати на предмет, прикривання рота рукою, дотик, млява поза також
відносяться до невербальних способів передачі значення змісту.
1.1 До питання походження невербальних засобів
Спілкування за допомогою мови тіла ведеться протягом
тисячоліть, але предметом досліджень та уваги стало нещодавно.
У кінці XX ст. виникла нова наукова дисципліна, у світі з'явилися
спеціалісти з невербального спілкування. Предметом вивчення є
поведінка людей у найрізноманітніших ситуаціях. Ці спостереження
допомагають краще зрозуміти інших, самих себе і на основі
отриманих знань зробити спілкування людей більш ефективним.
Детальне вивчення методів невербального спілкування почалося лише
в 60-ті роки минулого століття. У 1970 році після публікації праці
Джуліуса Фаста, в якій він зробив аналіз робіт учених-біхевіористів у
галузі невербального спілкування, про його існування дізналася
широка публіка.

4
 Деякі вчені зробили висновок, що людське спілкування на 55—
65 % є невербальним. Як вважає Альберт Мерабян, спілкування тільки
на 7 % є вербальним (слова і фрази), на 38 % — вокальним (інтонація,
тон голосу, інші звуки), а більшість інформації передається
невербально.
У тих випадках, коли інформація, яка передається словами, не
відповідає тому, про що говорять жести, міміка і т. ін., то на більшу
довіру заслуговує інформація невербальна, тому що жести і пози —
підсвідомості.
Наприклад, для бізнесмена важливо, з одного боку, уміти
контролювати свої рухи і міміку, а з другого — розуміти мову жестів
та міміку співбесідника. Знаючи мову жестів та міміки, ви легко
зможете розпізнати: схвалює співбесідник ваші слова чи ігнорує,
зацікавлений він бесідою чи нудьгує, щирий у своїх словах чи пробує
ошукати вас.
Недаремно в навчальні програми факультетів бізнесу великих
університетів світу включено курс невербального спілкування, і
провідні західні політики та бізнесмени добре володіють
невербальними методами.

Встановлено, що невербальні способи спілкування мають два види

джерела походження:
• біологічна еволюція;
• культура.
Функції невербального коду
Невербальні засоби спілкування потрібні для того, щоб:
1. регулювати протягом процесу спілкування, створювати
психологічний контакт між партнерами;

5
2. збагачувати значення, передані словами, направляти тлумачення
словесного тексту;
3. виражати емоції і відображати тлумачення ситуації;
4. допомагати в навчальній діяльності;
5. повідомляти про свою згоду або незгоду;
6. спілкуватися з глухими і слабочуючими.
Отже, вміння розшифровувати невербальні знаки під час
співбесіди давнє та невід’ємне вміння котре потрібно в кожній сфері
життя для кожної людини. Спілкування за мовою тіла вивчатися
почало досить нещодавно і має добре підґрунтя для вивчення цієї
теми більш детально.
1.2 Несловесні форми: загальна характеристика
Усі невербальні засоби спілкування можна описати декількома
системами. Це:
• оптико-кінетична система — жести, міміка, пантоміма, рухи тіла
(кінесика);
• паралінгвістична система — вокалізація, діапазон та тональність
голосу;
• екстралінгвістична система — темп, пауза, плач, сміх, кашель тощо;
• проксеміка — система організації простору і часу;
• контакт очей — візуальне спілкування.
Дослідження визначають ряд жестів, невербальних сигналів, які
є вродженими. До них належать, зокрема, вроджена здібність малюка
смоктати; схрещувати руки на грудях, поклавши зверху праву руку чи
ліву; посмішка; кивок як згода; кивання головою із сторони в сторону
як знак згоди чи незгоди; пожимання плечима як знак нерозуміння чи
незнання чогось.
При трактуванні невербальних засобів комунікації варто
звернути увагу на національні традиції співрозмовників, оскільки

6
вони можуть мати різне значення або відтінки значень у
представників різних народів. Наприклад, майже всі європейці,
хитаючи головою зверзу вниз, передають згоду, болгари-незгоду,
японці підтверджують, що уважно слухають співрозмовника.
Більша частина нашої невербальної поведінки набута. Значення
багатьох жестів і рухів зумовлені культурним середовищем, у якому
ми живемо.
Відомо, що здібність тонко розуміти "мову" обличчя і тіла мав
Леонардо да Вінчі. Він відкрив основи цієї мови своїм юним учням і
залишив плеяду талановитих художників. А маленькому Чарлі
Чапліну осягнути таємниці життєвої психології допомогла мати.
Годинами просиджували вони біля вікна, спостерігаючи за
пішоходами, і мати пояснювала синові, як у рухах людей
відображається їх душевний світ. "У вас ніколи не буде другого шансу
справити перше враження", — говорив Дон Амінадо.
Словесна інформація завжди супроводжується «мовою тіла»,
адже людина свідомо чи підсвідомо посилає співрозмовникам і
отримує від них сигнали про її сприйняття чи несприйняття. Навіть за
найбільшого намагання утриматися від передавання невербальної
інформації, в тому числі після наполегливих тренувань, індивіду не
вдається повністю контролювати свою поведінку, оскільки багато
виявів невербальної інформації є частиною фізіологічної природи
людини. Наприклад, у скрутній ситуації людина пітніє, червоніє, стає
метушливою тощо, хоча розуміє, що саме така поведінка демонструє
співрозмовнику її справжню реакцію.
Опанувати комунікативною компетентністю неможливо без знань про
невербальні засоби спілкування.
Міміка - вирази обличчя, спричинені рухами його м'язів, які
виражають здивування й байдужість, страх і радість, задоволення й

7
незадоволення, гнів і спокій, порозуміння і його відсутність тощо і є
міжнародним засобом спілкування.

Постава - звичне положення тіла людини під час сидіння, ходіння

тощо; властива манера триматися. Пози формуються тілом, руками,
ногами і символізують соціальний стан або конкретну ситуацію, в
якій перебуває людина. Прикладом пози як символу соціального стану
можна назвати «позу шерифа»: розставлені ноги, високо підняте
підборіддя, оперті на стегна руки. Якщо у такій позі керівник
зустрічає підлеглого, того, очевидно, чекає неприємна розмова.

У діловому спілкуванні частіше спостерігаються пози, які

відображають налаштованість його учасників. Наприклад, якщо
співрозмовник зручно сів у кріслі, послабив краватку, розстібнув
ґудзики піджака, це сигналізує про намір доброзичливого спілкування,
оскільки він демонструє відкритість, настрій на плідну співпрацю. І
навпаки, скуті рухи свідчать про напруженість у розмові

Жести - рухи, виконувані переважно руками, іноді й ногами. Мова

жестів надзвичайно виразна. Почувши, наприклад, неприємну звістку,
людина інстинктивно витягує перед собою руку з розкритою назовні
долонею, символічно намагаючись відштовхнути небажану
інформацію. Якщо інформація складна, її необхідно обміркувати,
співрозмовник береться руками за голову або потирає потилицю.
Багато людей, знаючи, що жести підсвідомо можуть
продемонструвати справжні почуття міцно стискають руки або
ховають їх під стіл

Умовні сигнали – побудовані на основі усного мовлення системи

передавання повідомлень за допомогою жестів, зрозумілих лише для
певного кола осіб. Як правило, такі сигналиви робляються у вузьких
професійних групах. Наприклад, брокери товарних бірж у всьому світі
користуються сигналами, зрозумілими лише їм, що символізують
вимогу знизити або підвищити ціну, згоду або не згоду на заявлені
умови угоди тощо.

У процесі ділового спілкування необхідно намагатися

контролювати зовнішні прояви власних емоцій і правильно тлумачити
міміку, пози, жести співрозмовника, доповнюючи отриману словесну

8
інформацію невербальною.

Також треба звернути увагу на такі невербальні ознаки як:

Візуальний контакт
Контакт очей - винятково важливий компонент процесу комунікації.
Близько 80% вражень людина отримує через органі зору. Погляд
виконує роль керуючого впливу, забезпечуючи зворотний зв'язок про
поведінку партнера й ступень його залучення в комунікацію. Велика
роль погляду й в обміні репліками, де він виконує сигнальну функцію;
бере участь у вираженні інтимності й регулюванні дистанції.

Психологами відзначаються наступні функції погляду в спілкуванні:

• інформаційний пошук (у ході взаємодії мовець дивиться на
слухаючого
наприкінці кожної репліки й в опорних пунктах усередині репліки, а
слухаючий - на мовця, для отримання зворотного зв'язку);

• оповіщення про звільнення каналу зв'язку;

• прагнення приховувати або виставляти своє "Я";

• установлення й підтримка соціальної взаємодії.

Мова очей, на думку психологів, дуже важлива для самовідчуття в

процесі спілкування.

Голосові характеристики
Інтонація (за В.А.Лабунською) визначається як сукупність звукових
засобів мовлення, що його організують. Це ритміко-мелодійна
сторона мовлення. Основними її елементами є мелодія мовлення, її
ритм, інтенсивність, темп, тембр, а також фразова й логічна побудова
наголосу. Голосові характеристики дозволяють виражати свої думки й
почуття, вольові устремління не тільки разом зі словом, але й окремо
від нього, а іноді й всупереч йому.
9
 Інтенсивність (гучність) у конкретній комунікативній ситуації тісно
пов'язані з індивідуальною манерою розпоряджатися простором
спілкування. Володіння голосом передбачає, серед іншого, інтуїтивно
вірний вибір тієї гучності, яка потрібна для даного помешкання,
кількості слухачів та інших обставин спілкування.

Паузи - можуть бути використані як ефективний засіб маніпулювання

співрозмовником: зненацька і точно надана ініціатива спроможна
сильно його напружити, змусити внутрішньо метушитися. У діалозі
уникають пауз ті, хто почуває себе тривожно і боїться "повиснути в
пустоті" або спровокувати небезпечний поворіт бесіди.
Темп - у мовному спілкуванні також має сенс. Крім традиційного
зв'язку з темпераментом "взагалі", швидкість промови може вказувати
на функціональний стан. Людина збуджена, розпалена, говорить
швидше, злегка недомовляє слова, але як правило, з деяким
напруженням.
Тембр – особливості звучання голосу. Вони є важливими для
розуміння актуального стану і минулих проблем, що запам'яталися в
звуці. Одна справа коли людина говорить "високим" голосом, а інша,
коли "низьким". Тут можна виявити характеристики самоконтролю,
мужності, жіночності тощо.
Просторова поведінка також у значній мірі позначається на процесі
взаємодії людей. Вибір дистанції спілкування визначається
соціальним престижем, національно-етнічними ознаками, статтю,
віком, характером взаємин між людьми.
Існують чотири просторові зони:

 1. Інтимна зона (фіз. конт. - 50 см): на інтимній відстані спілкуються

діти, батьки, чоловік і жінка, близькі родичі, коханці. Це є найбільш
охороняємою зоною, на яку допускаються тільки ті, з ким людина
знаходиться в тісному емоційному контакті.

 2. Особиста (персональна) зона (50 см - 120 см): на цій дистанції

спілкуються люди в яких є якісь стосунки, вони є приятелями або
10
 колегами по роботі. Особиста зона є оптимальною для вечірок,
офіційних прийомів, ділових розмов і бесід.

 3. Соціальна зона (120 см - 200 см): для цієї зони характерні

нейтральні між- особистісні стосунки. На цій дистанції проходить
формальнее спілкування усіхвидів.

 4. Суспільна (публічна) зона (більше 200 см): характерна для

спілкування з групою людей.

Порушення оптимальної дистанції спілкування сприймається

партнерами негативно, і вони намагаються її змінити. Таким чином,
люди у різних ситуаціях спілкування активно змінюють свій простір,
установлюють оптимально відповідну об'єктивним і суб'єктивним
умовам дистанцію взаємодії .Організація й кут спілкування також є
важливими просторовими компонентами невербальної поведінки.
Відомо, зокрема, що розміщення за столом поруч сприяє нормальній
спільній роботі, співробітництву; розміщення по діагоналі створює
відчуття не вимушеності, певний ступень вільності; позиція віч-на-
віч напроти може підсилити напруженість і контроль один за одним,
викликати конфлікт. Отже, вірно обрана дистанція й розташування
партнерів відносно один одного в просторі, в залежності від мети,
задають тон подальшому спілкуванню.

На закінчення можна зробити висновок про те, що невербальна

комунікація в цілому відіграє величезну роль у людській взаємодії,
переважно "працюючи" на підсвідомому рівні психіки. Вона є одним
з основних засобів передачі зворотнього зв'язку партнерів по
спілкуванню.Невербальні засоби є найважливішим доповненням
мовної комунікації, природно вплітаючись у тканину
міжособистісного спілкування,їхня роль визначається не тільки тим,
що вони підсилюють мовний вплив на комунікатора, але й у тому,
що вони допомагають учасникам спілкування виявити наміри один
одного й роблять процес комунікації більш відкритим.

11
Розділ 2 Невербальне спілкування в різних сферах людської
діяльності
Через невербальні прояви співбесідник демонструє своє дійсне
ставлення до того, що відбувається. Ваша задача - ці прояви
побачити і зрозуміти, що за ними криється. Крім того, усвідомлюючи
і керуючи власною невербальною поведінкою, ви отримуєте в
користування дуже дієвий інструмент поєднання зі співбесідником і
впливу на нього. Але потрібно розуміти що зовнішні чинники
можуть впливати на поведінку співрозмовника.
Різні люди реагують неоднаково на невербальні сигнали — усе
залежить від рівня чутливості людини і від її вміння розшифровувати
інформацію, передану за допомогою невербальної комунікації.
Науковці стверджують, що жінки більше здатні до сприйняття
невербальної комунікації, оскільки вони чутливіші, ніж чоловіки. До
того ж кожна жінка наділена материнським синдромом, в основі
якого — невербальне спілкування матері з дитиною у перші місяці
життя .
Особливо яскраво жіноча інтуїція проявляється в тих, хто
займається вихованням дітей (розуміння невербальних сигналів
дитини). Тому часто жінкам вдається більш вдало проводити
відповідальні переговори, ніж чоловікам.
Невербальні сигнали можуть бути вродженими або набутими:
передаватися генетично або виховуватися у відповідному
культурному середовищі.

12
2.1 Використання позамовних елементів в офіційно діловій сфері
Розбираючи більш детально провідну сферу нашого життя,
тобто робочу сферу, можна знайти безліч корисної інформації від
правильної поведінки до жестів які допоможуть розумітися з
керівництвом.
Не забуваймо, що невербальна поведінка має національно-
культурний характер, а також залежить від сфери спілкування, статусу
та соціальних ролей співрозмовників, особливостей професії, стану
здоров'я та віку людини, рівня культури. Нерідко важливу роль
відіграють і акторські здібності мовців.
Часто професійні обов’язки пов’язані з відрядженнями за
кордон (стажування, обмін досвідом, участь у виставках,
конференціях чи форумах, укладання партнерських угод,
дипломатичне представництво). Вирушаючи до будь-якої країни,
маємо можливість ознайомитися з тамтешніми особливостями
невербального спілкування, адже однакові жести та рухи можуть мати
різне значення, передавати часом навіть протилежну інформацію. Так,
у північних народів жестикуляція більш стримана, у південних –
активніша. У Фінляндії та Японії, приміром, уникають активної
жестикуляції та жвавої міміки. Там змалечку привчають дітей
контролювати свої почуття (веселощі, радість, сум, злість).
Ми подаємо відкриту долоню чи піднімаємо її для привітання, а
у Греції цей жест дуже образливий. Болгари на знак згоди рухатимуть
головою так, як би ми показували свою незгоду з кимось, і навпаки.
Ми показуємо, крутимо вказівним пальцем біля скроні, сумніваючись
у розумових здібностях, а у деяких народів Європи цим жестом
вказують на великий розум людини.

13
 Щоб не потрапити у неприємну ситуацію, варто поцікавитися
особливостями різних засобів невербального спілкування тієї країни,
до якої Ви вирушаєте.
Таким чином, виразне, красномовне, багате мовлення завжди буде
запорукою успішної реалізації фаховóго і творчого потенціалу
особистості. Великою мірою це залежить і від уміння вдало
використати у спілкуванні усі засоби невербального мовлення.
Найбільш поширені жести в робочій сфері
Розглянемо жести, які зустрічаються найчастіше незалежно від
культури.
Рукостискання
За допомогою повороту долоні в різні боки можна надати жесту
владне, покірне або рівне значення. Під час владного рукостискання
рука повинна захоплювати руку іншої людини так, щоб долоня була
розгорнута вниз. Таким чином, це буде повідомленням людині, що
опонент хоче бути головним в процесі спілкування з ним.
Закладання рук за спину
Деяким людям звично ходити з високо піднятою головою,
кирпатим підборіддям і з закладеними за спину руками. Це показник
впевненості людини в собі і, крім того, почуття зверхності над
іншими. Жест, коли руки закладають за спину і захоплюють зап'ястя,
означає, що людина розстроєна і намагається взяти себе в руки.
Жести "брехні"
Швидкий темп деяких жестів і їх порядок залежать від віку
людини. Наприклад, коли п'ятирічна дитина говорить неправду своїм
батькам, то відразу після цього він закриє руками рот. Якщо неправду
скаже підліток, то рука прикриває рот приблизно так само, як і у
п'ятирічної дитини, але тільки пальцями він буде злегка обводити
лінію губ. Коли бреше доросла людина, мозком йому надсилається
імпульс прикрити рот, щоб затримати слова обману, як це роблять
14
діти, але в останній момент людина прибирає руку від рота і
торкається до носа, потирає століття, вуха, відтягує комір.
Чухання шиї
Чухання шиї означає сумнів і невпевненість людини, який
говорить: «Я не впевнений, що я з вами погоджуся».
Схрещування на грудях рук
Руки в замку на грудях показують прагнення сховатися від
несприятливої ситуації. Схрещування рук - це універсальний жест,
який практично у всіх ситуаціях означає оборонне чи негативний стан
людини.
Найбільш ефективним способом змусити людину розімкнути
руки є пропозиція взяти будь-який предмет, при взятті якого людина
протягне руки вперед. Так він прийме більш відкрите положення, і
його стан може змінитися. Але в ситуації, коли людина не тільки
схрещує руки на грудях, але стискає пальці в кулак, це знак його
ворожості і наступальної позиції. А якщо кисті схрещених рук
знаходяться на плечовій частині руки, то це сигналізує про те, що
людина стримує негативні відчуття.
Потрібно також врахувати і те, що цей жест впливає на поводження
інших людей. Якщо в групі з чотирьох чи більше людей ви схрестили
руки в захисній позі, то незабаром можна чекати, що й інші члени
групи піде за вашому прикладом. Правда, цей жест може означати
просто спокій і впевненість, але це буває тоді, коли атмосфера бесіди
не носить конфліктного характеру.
Жест, коли кисті схрещених рук обхоплюють плечі (іноді кисті рук
впиваються в плечі так міцно, що пальці стають білими), позначає
стримування негативної реакції співрозмовника на вашу позицію по
обговорюваному питанню. Цей прийом використовується, коли
співрозмовники полемізують, прагнучи будь-що переконати один
одного в правильності своєї позиції, причому нерідко
15
супроводжується холодним, ледве прищуленим поглядом і штучною
посмішкою. Таке вираження обличчя означає, що ваш співрозмовник
на межі, і якщо не прийняти оперативних мір, що знижують
напруженість, то може відбутися зрив.

Жест, коли руки схрещені на грудях, але з вертикально

виставленими великими пальцями рук, є досить популярним серед
ділових людей. Він передає подвійний сигнал: перший - про негативне
відношення (схрещені руки), другий - про почуття переваги,
вираженому великими пальцями рук. Співрозмовник, що застосовує
цей жест, звичайно підграє одним чи обома пальцями, а при
положенні стоячи характерно погойдується на підборах. Жест із
використанням великого пальця виражає також глузування чи
неповажне відношення до людини, на яку вказують великим пальцем
як би через плече.

Жести міркування й оцінки відбивають стан замисленості і

прагнення знайти рішення проблеми. Замислене вираження обличчя
супроводжується жестом "рука біля щоки". Цей жест свідчить про те,
що вашого співрозмовника щось зацікавило. Залишається з'ясувати,
що ж спонукало його зосередитися на проблемі.

Жест "пощипування перенісся", що звичайно сполучається з

закритими очима, говорить про глибоку зосередженість і напружені
міркування. Коли співрозмовник перебуває в стадії ухвалення
рішення, він почухує підборіддя. Цей жест звичайно супроводжується
примружуванням ока - співрозмовник як би розглядає щось удалині,
як би намагаючись знайти там відповідь на своє питання.
Коли співрозмовник підносить руку до обличчя, спираючи
підборіддям на долоню, а вказівний палець витягає уздовж щоки (інші

16
пальці знаходяться нижче рота) - це є красномовним свідченням того,
що він критично сприймає ваші доводи.

Жести сумніву і непевності найчастіше зв'язані з почісуванням

вказівним пальцем правої руки під мочкою чи вуха ж бічної частини
шиї (звичайно робиться п'ять рухів, що почухують,).

Дотик до носа чи його легке потирання - також знак сумніву.

Коли вашому співрозмовнику буває важко відповісти на ваше
питання, воно часто вказівним пальцем починає чи торкати потирати
ніс. Правда, тут варто зробити застереження: іноді люди потирають
ніс тому, що він просто чешеться. Однак ті, хто чеше ніс, звичайно
роблять це енергійно, а ті, для кого це служить жестом, лише злегка
його потирають.

Жести і пози, що свідчать про небажання слухати і прагнення

закінчити бесіду досить красномовні. Якщо під час бесіди ваш
співрозмовник опускає повіки, то це сигнал про те, що ви для нього
стали нецікаві чи просто набридли, чи ж він почуває свою перевагу
над вами. Якщо ви помітили подібний погляд у свого співрозмовника,
то врахуйте наступне: необхідно щось змінити, якщо ви зацікавлені в
успішному завершенні розмови.

Жест "почісування вуха" свідчить про бажання співрозмовника

відгородитися від слів, що він чує. Інший жест, зв'язаний з дотиком до
вуха, - потягування мочки вуха - говорить про те, що співрозмовник
наслухався вдосталь і хоче висловитися сам.

Жести, що свідчать про бажання навмисно затягти час, зазвичай

повязані з окулярами. Для того, щоб затягти час з метою обміркувати
17
остаточне рішення, співрозмовник робить наступні жести: постійно
знімає і надягає окуляри, а також протирає лінзи. Якщо ви
спостерігаєте один з цих жестів відразу ж після того, як запитали
людини про його рішення, то найкраще буде помовчати в чеканні.
Якщо партнер знову надягає окуляри, то це означає, що він хоче ще
раз "поглянути на факти"

Жест "ходіння" служить знаком того, що не слід поспішати.

Багато співрозмовників прибігають до цього жесту, намагаючись
"розтягнути час", щоб розв'язати складну проблему чи прийняти
важке рішення. Це дуже позитивний жест. Але з тим, хто розхожує,
розмовляти не слід. Це може порушити хід його думок і перешкодити
прийняттю ним рішення.
Схрещування ніг
Закидання ноги на ногу може позначати схвильований стан,
стриману або захисну позицію. Коли кладуть ногу на ногу з
утворенням кута, це показує, що спостерігається суперництво і
протиріччя. Ця поза популярна у чоловіків, які мають бійцівський
характер. Людина, яка має швидку реакцію, дуже важко змінює свою
точку зору в суперечці, частіше сидить, поклавши ногу на ногу і
обхоплюючи ногу руками. Це означає, що перед вами твердий,
впертий чоловік, який вимагає до себе особливий підхід для
знаходження спільної мови.
Паління
Паління сигарети - це спосіб, за допомогою якого пригнічується
внутрішнє напруження, яке дозволяє тягнути час перед прийняттям
рішення. При цьому, люди постукують, помахують сигаретою, що
вказує на те, що людина відчуває напругу. Якщо людина часто скидає
попіл з кінця сигарети, то у нього є висока внутрішня напруга і,
можливо, його потрібно заспокоїти. Коли курець запалює сигарету,
18
але відразу ж гасить її, ще не докуривши до своєї звичайної довжини,
це сигналізує про його бажання закінчити розмову
Таким чином, коротко проаналізовані особливості невербальної
комунікації говорять про те, що вони займають важливе значення в
процесі спілкування. Разом з вербальної системою комунікації за
допомогою них відбувається обмін інформацією, яка потрібна людям
для організації спільної діяльності та інших форм взаємодії.

Жести підозрілості і скритності свідчать про недовіру до вас,

сумнівів у вашій правоті, про бажання щось приховати від вас. У цих
випадках співрозмовник машинально потирає чоло, скроні,
підборіддя, прагне прикрити обличчя руками. Але найчастіше він
намагається не дивитися на вас, відводячи погляд убік. Інший
показник скритності - непогодженість жестів. Якщо ворожий стосовно
вас чи людина, що захищається, посміхається, то це означає, що він за
штучною посмішкою намагається навмисне сховати свою нещирість.

Сукупність жестів. Однією з найбільш серйозних помилок, що

можуть допустити новачки в справі вивчення мови тіла, є прагнення
виділити один жест і розглядати його ізольовано від інших жестів і
обставин. Наприклад, почісування потилиці може означати тисячу
речей - лупа, блохи, виділення поту, непевність, чи безпам'ятність
проголошення неправди - у залежності від того, які інші жести
супроводжують це почісування, тому для правильної інтерпретації ми
повинні враховувати весь комплекс супровідних жестів.

Як і будь-яка інша мова, мова тіла складається зі слів,

пропозицій і знаків пунктуації. Кожен жест подібний одному слову, а
слово може мати кілька різних значень. Цілком зрозуміти значення
цього слова ви можете тільки тоді, коли вставите це слово в
19
пропозицію поряд з іншими словами. Жести надходять у формі
"пропозицій" і точно говорять про дійсний стан, настрій і ставлення
людини. Спостережлива людина може прочитати ці невербальні
пропозиції і порівняти їх зі словесними пропозиціями що говорить.
Збіг слів і жестів.
Якби ви були співрозмовником людини, і попросили його
виразити свою думку щодо того, що ви тільки що сказали, на що він
би відповів, що з вами не згодний, то його невербальні сигнали були б
конгруентними, тобто відповідали б його словесним висловленням.
Якщо ж він скаже, що йому дуже подобається усе, що ви говорите, він
буде брехати, тому що його слова і жести будуть неконгруентними.
Дослідження доводять, що невербальні сигнали несуть у 5 разів
більше інформації, чим вербальні, і у випадку, якщо сигнали
неконгруентні, люди покладаються на невербальну інформацію,
віддаючи перевагу її, а не словесній.
Ключем до правильної інтерпретації жестів є врахування всієї
сукупності жестів і конгруентність вербальних і невербальних
сигналів.
Положення в суспільстві та багатство жестикуляції. Наукові
дослідження в галузі лінгвістики показали, що існує пряма залежність
між соціальним статусом, владою, престижем людини і її
словниковим запасом. Іншими словами, чим вище соціальне чи
професійне положення людини, тим вище його здатність спілкуватися
на рівні слів і фраз. Дослідження в області невербалики виявили
залежність між красномовністю людини і ступенем жестикуляції,
використовуваної людиною для передачі змісту своїх повідомлень. Це
означає, що існує пряма залежність між соціальним станом людини,
його престижем і кількістю жестів і рухів, якими вона користується.
Людина, що знаходиться на вершині соціальних чи сходів
професійної кар'єри, може користуватися багатством свого
20
словникового запасу в процесі комунікації, у той же час як людина
менш реалізована професійно буде частіше покладатися на жести, а не
на слова в процесі спілкування.
Можливість підробити мову рухів. Найбільш типовим питанням
є "Чи можлива підробка у власній мові тіла?" Зазвичай відповідь на це
питання - негативна, тому що вас видасть відсутність конгруентності
між жестами, мікросигналами організму і сказаними словами.
Наприклад, розкриті долоні асоціюються з чесністю, але, коли
ошуканець розкриває вам свої обійми і посміхаються вам, одночасно
говорячи неправду, мікросигнали його організму видадуть його
потаємні думки.
Це можуть бути звужені зіниці, піднята брова чи скривлення
куточка рота, і всі ці сигнали будуть суперечити розкритим обіймам і
широкій посмішці. У результаті реципієнт схильний не вірити тому,
що він чує. Здається, начебто в людському мозку є запобіжний
прилад, що "зашкалює" щоразу, як тільки він реєструє неконгруентні
невербальні сигнали.
Існують, однак, випадки, коли мові тіла спеціально навчають
для досягнення сприятливого враження. Візьміть, наприклад,
конкурси краси Міс чи Америка Міс Всесвіт, на яких кожна
конкурсантка навчається таким рухам тіла, що випромінюють теплоту
і щирість. Чим з більшою майстерністю учасниця конкурсу буде
передавати ці сигнали, тим більше балів вона одержить від суддів.
Але навіть досвідчені фахівці можуть імітувати потрібні рухи
тільки протягом короткого періоду часу, оскільки незабаром організм
мимоволі передасть сигнали, що суперечать його свідомим діям.
Багато політиків є досвідченими фахівцями в області копіювання
мови тіла і використовують це для того, щоб домогтися розташування
своїх виборців і змусити їх повірити своїм словам.

21
 Про тих політичних діячів, які успішно це проробляють,
говорять, що в них є "божий дарунок". Обличчя частіше, ніж будь-яка
інша частина людського тіла використовується для приховання
помилкових висловлень. Ми посміхаємося, киваємо головою і
підморгуємо в спробі сховати неправду, але, на жаль, для нас, наше
тіло своїми знаками говорить щиру правду, і спостерігається
невідповідність між сигналами, що зчитуються з обличчя і з тіла, і
словами. Вивчення вираження обличчя є мистецтвом саме по собі.
Отже,важко наслідувати і підробляти мову тіла протягом
довгого періоду часу, але корисно навчитися використовувати
позитивні, відкриті жести для успішного спілкування з іншими
людьми і позбутися від жестів, що несуть негативне забарвлення? Це
дозволить почувати себе більш впевнено з людьми і зробить вас більш
привабливим для них.
Проблема з неправдою полягає в тім, що наша підсвідомість
працює автоматично і незалежно від нас, тому наша мова рухів видає
нас з головою. От чому відразу помітно, коли брешуть люди, що рідко
говорять неправду, незалежно від того, наскільки переконливо вони
це підносять.
У той самий момент, коли він починають брехати, їхнє тіло
починає давати зовсім протилежні сигнали, що дає вам відчуття, що
вам брешуть Під час обману наша підсвідомість викидає пучок
нервової енергії, що виявляється в жестах, що суперечать тому, що
сказала людина. Деякі люди, чиї професії безпосередньо пов'язані з
обманом у різних формах, такі як політичні діячі, адвокати, актори до
такого ступеня натренували свої рухи, що важко помітити, що вони
говорять неправду, і люди потрапляють на їхню вудку, довіряючи їм.

22
2.2 Роль невербальних засобів в усному діловому мовленні
Другу систему невербальних засобів яку можна застосувати в
діловому мовлені становить такесика - це потиск руки,
поплескування по плечах, поцілунок, посмішка.
Дослідження різних культур показують, наскільки різняться наші
уявлення про невербальному спілкуванні. У деяких країнах
(наприклад, російськомовних) дотики дуже поширені. В інших же
звичка фізичної комунікації і зовсім відсутня.
Так, араби, жителі Середземномор'я, Південної Європи, євреї
належать до населення з контактної культурою. А ось жителі
Північної Америки, азіати і мешканці Північної Європи під час
спілкування майже не вдаються до дотиків. Азіати і зовсім
встановлюють досить великі дистанції під час комунікації. Більш того,
деколи схильність до дотиків залежить від статі. Наприклад, італійські
чоловіки набагато частіше обіймаються або поплескують один одного
по плечу, ніж жінки. Німці та інші англосаксонські народи вельми
стримані у дотиках.
Багато про характер людини говорить потиск руки, який може
бути міцним, в'ялим, ніжним, довгим та ін. Потиск руки повинен бути
коротким і досить енергійним - це традиційно чоловічий засіб вітання.
Ділові жінки теж нині вітаються таким чином, хоча у деяких країнах
їм при зустрічі цілують руку.
Поцілунки поширені серед самих близьких людей. Зазвичай це
родичі, близькі друзі, кохані. Але кожна країна має свої традиції.
Наприклад, у Франції малознайомі люди при зустрічі легко цілують
один одного в щоки або шлють повітряні поцілунки. Треба зазначити,
що поцілунки закоханих дуже корисні для організму. При них активно
працюють всі 38 м'язів обличчя, частішає кровотік, кисень краще
надходить до кожної клітинки нашого тіла. Це дуже інтимний тип
поцілунку, під час якого жінка може розпізнати наміри партнера щодо
23
неї. Поцілунок з відкритими очима говорить про невпевненість
коханого. Про це свідчить і лютий, агресивний поцілунок. Однак
існують і інші типи поцілунків. І кожен з них несе власний посил:
- в ніс – ніжність і довіру;
- в зап'ясті – бажання отримати контроль над партнером;
- в шию – спроба порушити;
- в куточок рота – невпевненість, що партнер дозволить більше;
- в лоб – заступництво (велика ймовірність, що партнер відчуває
батьківські або материнські почуття).
Отже , завдяки тактильним дотикам ми можемо зробити певні
висновки щодо відношення людини до нас самих, про характер,
настій, навіть про самопочуття . Ці знання неодмінно дуже корисні
для ділової сфери і людей котрі працюють з людьми.

24
 ВИСНОВКИ

Підбиваючи підсумки, практичне призначення взаємних уявлень

партнерів у тому, що розуміння психологічного вигляду особистості є
відправною інформацією для визначення тактики своєї поведінки
стосовно учасників взаємодії. Це означає, що еталони й стереотипи
взаємопізнання виконують функцію регуляції спілкування людей.
Позитивний чи негативний образ партнера закріплює ставлення
певної спрямованості, усуваючи чи встановлюючи психологічні
бар'єри між партнерами. У розбіжностях взаємного уявлення і
самооцінки партнерів приховані психологічні конфлікти, пізнавальні
за сутністю, що час до часу переростають у конфліктні стосунки між
людьми, які взаємодіють.

Отже,важко наслідувати і підробляти мову тіла протягом

довгого періоду часу, але корисно навчитися використовувати
позитивні, відкриті жести для успішного спілкування з іншими
людьми і позбутися від жестів, що несуть негативне забарвлення? Це
дозволить почувати себе більш впевнено з людьми і зробить вас більш
привабливим для них.
Проблема з неправдою полягає в тім, що наша підсвідомість
працює автоматично і незалежно від нас, тому наша мова рухів видає
нас з головою. От чому відразу помітно, коли брешуть люди, що рідко
говорять неправду, незалежно від того, наскільки переконливо вони
це підносять.
У той самий момент, коли він починають брехати, їхнє тіло
починає давати зовсім протилежні сигнали, що дає вам відчуття, що
вам брешуть Під час обману наша підсвідомість викидає пучок
нервової енергії, що виявляється в жестах, що суперечать тому, що
сказала людина. Деякі люди, чиї професії безпосередньо пов'язані з
обманом у різних формах, такі як політичні діячі, адвокати, актори до
такого ступеня натренували свої рухи, що важко помітити, що вони
говорять неправду, і люди потрапляють на їхню вудку, довіряючи їм.

25
 Список використаних джерел

Г.Г. Почепцов. Теорія комунікації. - М.: "Рефл-бук", К.: "Ваклер" - 2001. -

656с.

В.А. Лабунская. Невербальное поведение. - Ростов-на-Дону: издательство

Ростовского университета - 1986. - 135с.

Рюкле Хорст. Ваше тайное оружие в общении: мимика, жест, движение. -

М.: Интерэксперт: Инфра - М - 1996. - 227с.

Пиз Аллан. Язык жестов: как читать мысли других людей по их жестам. -
М.: Ай-Кью - 1995. - 257с.

Пиз Аллан. Язык жестов: увлекательное пособие для деловых людей. - М.:
Ай-Кью - 1992. - 112с.

Интерэксперт: Инфра - М - 1996. - 227с.

Гах Й.М. Етика ділового спілкування. Київ: Центр навчальної літератури,

2005. – 160 с,

Пелеха Ю.І. Ділова етика. : Навч. – метод. Посіб. – 5 – те вид.вип і доп.-

Вид – во Європ. Ун – ту, 2004. – 309 с,

Радевич – Вінницький Я. Етикет і культура спілкування: Навч. Посіб. – 2 –

ге вид., перероб. і доп.- К.: Знання, 2006. – 291с.,

. Чмут Т.К. , Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч. Посіб. – К.:
Знання, 2007 – 230с.,

Хміль Ф.І. Ділове спілкування.: Навч. Посіб. – К.: Академвидав, 2004. –

280с.

26