1

ЛЕКЦІЯ 4. ЛІНГВОПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ НАВЧАННЯ

ІНОЗЕМНИХ МОВ
План
1. Лінгвопсихологічна характеристика мовленнєвої діяльності та
спілкування
2. Проблема навичок та вмінь мовлення у навчанні іноземних мов
3. Система вправ для формування навичок та вмінь мовлення
На попередніх лекціях ми розглядали:
Основні принципи сучасної освіти і зміни у навчанні іноземних мов.
Ступені загальної середньої освіти у навчанні ІМ
Типи нових навчальних закладів
Державний стандарт з ІМ
Методика як наука
Методи дослідження: Основні методи, допоміжні методи
Зв’язок методики з іншими науками
ЛЕКЦІЯ 2. ПОНЯТТЯ “СИСТЕМА ТА ЇЇ ЗМІСТ”
Цілі навчання ІМ
Зміст навчання: мовна компетенція, мовленнєва компетенція,
соціокультурна компетенція
Теми, ситуації, сфери спілкування
ЛЕКЦІЯ 3. ЗМІСТ НАВЧАННЯ ІМ
Принципи навчання: загальнодидактичні, методичні
Методи навчання ІМ: демонстрація, пояснення, тренування
Етапи навчання: презентація, пояснення, тренування
Прийоми навчання ІМ
Засоби навчання: основні, допоміжні, для вчителя, для учні, технічні,
нетехнічні
 2

Комплекс для вчителя, комплекс для учня

Підручник і вимоги до нього
Технічні засоби навчання
Фонограма

1.Лінгвопсихологічна характеристика мовленнєвої діяльності та

спілкування

Діяльність – невід’ємна частина життя людини.

Діяльність людини в широкому розумінні – активна цілеспрямована
взаємодії суб'єкта з середовищем.
Діяльність предметна, інтелектуальна, мовленнєва.
Мовленнєва діяльність – активний, цілеспрямований,
опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування процес
прийому і видачі мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою.
Мовленнєва діяльність може входити до іншої, значно ширшої
діяльності (трудової, пізнавальної і т. п.).
Проте вона може бути й самостійною діяльністю, бо в людини є
специфічна потреба, притаманна лише їй, у висловленні думки та одержанні
мовленнєвої інформації. Цю потребу називають комунікативно-
пізнавальною.
Співвідношення поняття як мова, мовлення та мовленнєва діяльність.
Мова - це нормалізована система звуків, морфем, слів та правил їх
сполучення на морфологічному, синтаксичному, семантичному та логічному
рівнях, система знаків, що є основним засобом спілкування членів певного
людського колективу, засобом переробки і передачі інформації від покоління
до покоління.
 3

Мовлення - це застосування мови у процесі спілкування.

Мова як система - виключно суспільне явище, вона постійна, стала, має
нормативний характер і зобов'язує кожного, хто нею користується,
підпорядковуватися її законам.
Мовлення - індивідуальне, динамічне, ситуативно зумовлене.
Мовленнєва діяльність суб'єкта включає мову і мовлення як внутрішні
засоби та способи її реалізації.
Розрізняють чотири основних види МД: аудіювання, говоріння,
читання та письмо.
У процесі говоріння та письма людина висловлює свої думки, а при
аудіюванні та читанні вона одержує мовленнєву інформацію, тобто сприймає
і розуміє думки інших людей.
Говоріння та письмо називають продуктивними видами МД,
а аудіювання та читання - рецептивними.
Аудіювання і говоріння входять до усного мовлення. Їх об'єднує одна
матеріальна основа - звукова система мови, ці види МД.
Читання і письмо входять до писемного мовлення. Їх матеріальною
основою є графічна система мови.
Метою навчання іноземної мови у середніх навчальних закладах є
спілкування мовою, що вивчається.
Спілкування – соціальний процес, в якому відбувається обмін
діяльністю, способами діяльності, результатами діяльності, втіленими у
матеріальну і духовну культуру. Спілкування виступає як форма взаємодії
суб'єктів і реалізує їх суспільно-комунікативну діяльність.
Мовленнєва діяльність має такі необхідні компоненти як мотив
діяльності, її предмет, засоби та способи реалізації МД, продукт і результат.
 4

Мотив – комунікативно - пізнавальна або якась інша потреба,

задовольнити яку можна лише шляхом мовленнєвої діяльності. мовлення, так,
теж Вмотивованим має бути як приймання, так і породження висловлювання.
Предмет діяльності – основний елемент її змісту. Він може бути
матеріальним та ідеальним. Предмет мовленнєвої діяльності є ідеальним - це
думка як форма відображення предметів та явищ реальної дійсності.
Висловлювання думки є метою продуктивних видів МД - говоріння і письма,
мета рецептивних видів МД - аудіювання і читання - полягає у розумінні
думок іншої людини.
Засіб існування, формування і вираження цієї думки є система мови, її
фонетичні, лексичні та граматичні засоби.
В залежності від форм спілкування може бути три способи формуванні
формулювання думки:
1) внутрішній (людина включається у рецепцію або думання);
2) зовнішній усний (людина включається у говоріння);
3) зовнішній письмовий (людина включається у спілкування з відсутнім
партнером у письмовій формі).
Продуктом діяльності є форма, в яку вона втілюється.
Продукт говоріння та письма – висловлювання, текст (усний або
письмовий),
Продукт аудіювання та читання є розуміння прослуханого або
прочитаного тексту.
Результат мовленнєвої діяльності який може виражатися у
реакції-відповіді людини (наприклад, почувши якусь новину,
прочитавши твір тощо, людина радіє, сумує, залишається байдужою,
плаче, сміється і т.п.).
Діяльність поділяється на певні одиниці.
 5

Одиницею діяльності є дія, відповідно одиницею мовленнєвої

діяльності є мовленнєва дія. Як правило, вони реалізуються на рівні
судження, що виражається у формі речення. В рецептивних видах МД
мовленнєвою дією виступає смислове рішення, умовивід.
Кожна мовленнєва дія спрямована на виконання окремого простого
завдання.
У системі МД є три підсистеми дій, які співвідносяться з трьома сторо-
нами мовлення –
- структурною (або граматичною),
- семантичною (або лексичною) та
- виражальною (або фонетичною для усної форми мовлення і
- графічною для письмової форми мовлення).
Підсистеми дій МД створюють єдине нерозривне ціле, яке можна
розділити лише умовно.
Для здійснення МД в цілому необхідно володіти окремими
мовленнєвими діями так, щоб вони не відволікали довільну увагу учасників
спілкування.
У процесі виконання мовленнєвих дій формуються навички мовлення.
У процесі виконання того чи іншого виду мовленнєвої діяльності -
мовленнєві уміння.

2. Проблема навичок та вмінь мовлення у навчанні іноземних мов

Навичка – психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний

виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без
зайвих витрат фізичної та нервово-психологічної енергії.
 6

Навичка відображає факт призвичаєності до певної дії, яка завдяки

цьому виконується автоматизовано, без істотної участі свідомості в її
регулюванні.
У процесі навчання іноземної мови мовленнєві дії учнів мають бути
доведені “до оптимального рівня досконалості”, що забезпечує спрямова-
ність уваги людини при здійсненні МД лише на зміст свого висловлювання
чи того повідомлення, яке вона сприймає на слух або читає.
Щоб досягти рівня навички, мовленнєва дія має нaбyти таких якостей
як автоматизованість, стійкість, гнучкість, відсутність спрямованості
свідомості на форму виконання, відсутність напруг швидкої втомлюваності.
Автоматизованість - передбачає
-певну швидкість виконання операцій, що входять до дії,
-її цілісність та плавність,
-а також послаблення напруженості.
Проте автоматизувати певну дію ще недостатньо. Її потрібно зробити
сталою, стійкою до негативного впливу з боку інших автоматизованих дій.
Стійкість здатність навички до взаємодії, об’єднання різних
труднощів, які досі долалися окремо. Так, відпрацювавши учнями окремо
інтонаційну модель, що виражає наказ, та модель, що виражає прохання, слід
запропонувати таку вправу, де будуть вживатися обидві моделі, щоб
відповідна навичка набула стійкості.
Гнучкість навички. Її розглядають у двох планах:
1) як здатність включатися у новій ситуації;
2) як здатність функціонувати на новому мовленнєвому матеріалі.
Це й дозволяє навичці функціонувати й яких ситуаціях мовлення та
"переноситися" на будь-який мовленнєвий матеріал.
 7

У процесі виконання того чи іншого виду МД формуються мовленнєві

уміння.
Уміння можна визначити як оптимальний рівень досконалості певної
діяльності (у нашому випадку - мовленнєвої).
Відповідно до основних видів МД відносять чотири основних уміння:
--уміння говорити (в діалогічній та монологічній формі),
- уміння писати,
- уміння аудіювати
- уміння читати. Кожне уміння спирається на свою групу навичок, які
синтезуються, функціонуючи в умінні.
Продуктивні уміння - говоріння та письмо - складаються на ґрунті
репродуктивних навичок:
-граматичних, тобто навичок вибору морфолого-синтаксичного
оформлення одиниці усного або писемного мовлення;
-лексичних, тобто навичок вибору, сполучення та реалізації лексичної
одиниці в усному і писемному мовленні;
- вимовних навичок говоріння, тобто навичок артикулювання та
інтонування;
- каліграфічних та орфографічних навичок письма, тобто навичок
графічного зображення мовлення та написання слів за правилами орфографії.
Рецептивні уміння - аудіювання та читання - складаються на ґрунті
рецептивних навичок:
-граматичних, тобто навичок розпізнавання граматичних та
прогнозування синтаксичних структур усного або писемного мовлення;
-лексичних, тобто навичок розпізнавання звукових або графічних
образів лексичних одиниць та їх безпосереднього розуміння;
 8

-слухових, тобто навичок сприймання та розпізнавання звуків,

звукосполучень, інтонації в усному мовленні;
- перцептивних, тобто навичок сприймання та розпізнавання букв,
буквосполучень, знаків пунктуації в писемному мовленні.
Етапи формування навички. Навички формуються поетапно. Щодо
кількості етапів формування навичок існують різні точки зору.
Перший етап (орієнтовно-підготовчий): на цьому етапі учні
знайомляться з новим мовним матеріалом - граматичним, лексичним,
фонетичним, що пред'являється в ситуації або контексті, і виконують окремі
мовленнєві (в окремих випадках - мовні) дії за зразком або правилом. Тут
створюється орієнтовна основа як необхідна умова формування навички.
На другому етапі (стереотипно-ситуативному або стандартизуючому)
має місце автоматизація дій учнів з новим мовним матеріалом в аналогічних
ситуаціях мовлення, головним чином на рівні фрази/речення (в окремих
випадках - слова або словосполучення).
Завдяки різноманітності ситуацій, на основі яких відбувається
автоматизація, формується не лише така якість як автоматизованість, але й
гнучкість.
На третьому етапі (варіююче-ситуативному) має місце подальша
автоматизація дій учнів з новим мовленнєвим матеріалом на рівні
понадфразової єдності. Новий матеріал вживається поряд з тим, що вивчався
раніше, за чому формується така якість навички як стійкість, продовжується
форму автоматизованості та гнучкості навички.

3. Система вправ для формування навичок та вмінь мовлення

Для оволодіння навичками і вміннями іншомовного мовлення потрібна
науково обґрунтована система вправ.
 9

З точки зору організації процесу засвоєння система вправ має

забезпечити:
1) підбір необхідних вправ, що відповідають характеру певної навички
певного вміння;
2) визначення необхідної послідовності вправ;
3) розташування навчального матеріалу та співвідношення його компонентів;
4) систематичність/регулярність виконання певних вправ;
5) взаємозв'язок різних видів МД.
Вправа - це спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове
виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або
їх удосконалення.
Структура вправи. Кожна вправа незалежно від її характеру має три-
або чотирифазову структуру.
Перша фаза — завдання,
Друга фаза — зразок виконання,
Третя фаза — виконання завдання,
Четверта фаза — контроль (контроль з боку вчителя, взаємоконтроль або
самоконтроль учнів).
Перша фаза дуже важлива, бо вона має містити мотив до виконання
певної мовленнєвої дії/діяльності, ситуацію мовлення, ролі комунікантів
(якщо вправа виконується у формі рольової гри) тощо.
Поряд з цим учневі слід пояснити, що він має зробити і як:
- усно чи письмово,
-в зошиті або на дошці,
-індивідуально, чи у парах,
-у групах чи командах.
 10

Друга фаза вправи факультативна: вона може мати місце, якщо у зразку
виконання є потреба, і може бути відсутньою.
Третя фаза - виконання завдання - і є власне вправою.
Четверта фаза - контроль - може співпадати у часі з виконанням,
якщо відповідає один з учнів, або слідувати за виконанням.
Щоб підібрати необхідні вправи для різних компонентів системи, слід
визначити типи і види вправ за певними критеріями, охарактеризувати їх та
виявити їх відповідність для формування тих чи інших навичок або вмінь
мовлення.

Типи вправ для навчання іноземної мови

Критерії Типи вправ

l Спрямованість Рецептивні
вправи на прийом Репродуктивні
або видачу Рецептивно-репродуктивні
інформації Продуктивні
Рецептивно-продуктивні
2 Комунікативність Комунікативні (або
мовленнєві)
Умовно-комунікативні (або
умовно-овленнєві)
Некомунікативні (або
мовні)
3 Характер виконання Усні
Письмові
4 Участь рідної мови Одномовні
 11

Двомовні (перекладні)
5 Функція у Тренувальні
навчальному процесі Контрольні
6 Місце виконання Класні
Домашні
Лабораторні

В рецептивних вправах учень сприймає вербальну інформацію через

слуховий або зоровий канал, а потім тим чи іншим способом показує, що він
впізнає, розрізняє звуки, графеми, граматичні структури і т.і., розуміє усне чи
писемне висловлювання.
В репродуктивних вправах учень відтворює повністю або із змінами
сприйнятий ним навчальний матеріал (звук, слово, речення, текст). Всі
репродуктивні вправи фактично є рецептивно-репродуктивними, бо учень
спочатку сприймає певну вербальну інформацію від учителя, диктора або з
підручника, а вже потім репродукує її повністю або частково.
У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання
різних рівнів (від рівня речення до рівня тексту) в усній або письмовій формі.
Якщо продукуванню усного чи писемного висловлювання передує
сприймання і розуміння тексту, то вправа - рецептивно-продуктивна.

Розглянемо типи вправ за критерієм "комунікативність".

Комунікативні вправи розглядаються як спеціально організована
форма спілкування, коли учень реалізує акт мовленнєвої діяльності
іноземною мовою, що вивчається.
В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії
учнів у ситуативних умовах.
Основні визначальні якості даного типу вправ –
 12

- наявність мовленнєвого завдання (з'ясувати щось, дати комусь пораду,

висловити зацікавлення і т.п.) і
-ситуативності. Якщо одна з цих двох ознак відсутня, вправу не можна
віднести до умовно-комунікативних.
В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним матеріалом
поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.
Приклади завдань до некомунікативних, умовно-комунікативних та
комунікативних вправ.
Напишіть по одному запитанню до кожного речення, починаючи їх
словами, що подані в дужках.
(В учня немає ніякого мовленнєвого завдання: він ставить запитання до
відомої інформації, вся його увага зосереджена на формі - порядку слів у
питальному реченні, вживанні допоміжного дієслова в разі потреби; ситуація
мовлення відсутня. Висновок: вправа некомунікативна).
а) Прочитай записку, яку написали тобі батьки (у записці прохання
полити квіти, підмести підлогу, вимити посуд, погодувати кота й собаку).
б) Батьки повернулися додому. Скажи їм, що ти виконав те, про що
вони тебе просили.
(Учень одержує два мовленнєвих завдання - спочатку прочитати записку і
зрозуміти її, а потім доповісти батькам про виконання їх прохання. Увага
учня розподіляється між змістом та формою. Створено ситуацію мовлення,
яку можна навіть інсценувати. Проте всі речення, що їх говорить учень,
побудовані за однаковим зразком, вправа має тренувальний характер.
Висновок: вправа умовно-комунікативна).
Сьогодні у нас гості з англомовних країн. Познайомтесь один з одним.
Розпитайте, з якої саме країни приїхав гість, з якого міста, якої він / вона
національності та ким він/вона збирається стати в майбутньому.
 13

(Створена вчителем ситуація моделює реальну ситуацію зустрічі

українських та зарубіжних школярів, що мотивує використання іноземної
мови з метою спілкування. Обидва партнери мають справжнє мовленнєве
завдання - дізнатися якомога більше один про одного. Продукт мовлення -
діалог-розпитування. Висновок: вправа комунікативна).
Отже у системі вправ основне місце мають посідати умовно-
комунікативні та комунікативні вправи.
Некомунікативні вправи посідають підлегле місце.
В системах вправ для навчання рецептивних видів МД – аудіювання та
читання - переважатимуть рецептивні типи вправ;
Для навчання продуктивних видів МД - говоріння і письма — вправи
мають таку послідовність: рецептивно-репродуктивні — продуктивні вправи.
Систематизація вправ. Розрізняють
загальну систему вправ для навчання спілкування іноземною мовою,
що охоплює усі види МД і знаходить своє матеріальне втілення у підручнику;
системи вправ для оволодіння навичками і вміннями аудіювання та
говоріння, читання і письма;
підсистеми вправ для формування "технічних навичок" (техніка
читання і техніка письма), мовленнєвих навичок і мовленнєвих умінь у
певному виді МД, всередині яких розрізняють ще
групи вправ, спрямованих на оволодіння конкретними навичками
(наприклад, лексичними, орфографічними та ін.) та окремими вміннями
(наприклад, обмінюватись репліками).
комплекс вправ, яке різні автори тлумачать по-різному.
Ми будемо вживати цей термін стосовно конкретного мовного або
мовленнєвого матеріалу (наприклад, комплекс вправ на засвоєння
майбутнього часу і т. п.).
 14

Загальна система вправ для навчання спілкування іноземною мовою

 15

А1а - група вправ для формування слухових навичок аудіювання

(фонематичного та інтонаційного слуху);
А1б - група вправ для формування лексичних навичок аудіювання;
А1в - група вправ для формування граматичних навичок аудіювання;
А2а - група вправ, що готують учнів до аудіювання текстів;
А2б - група вправ з аудіювання текстів;
Г1а - група вправ для формування вимовних (артикуляційних та інтонацій-
них) навичок говоріння;
Г1б - група вправ для формування лексичних навичок говоріння;
Г1в - група вправ для формування граматичних навичок говоріння;
Г2а - група вправ для оволодіння діалогічними єдностями;
Г2б - група вправ для оволодіння мікродіалогами;
Г2в — група вправ для оволодіння різними типами діалогу;
Г3а — група вправ на з'єднання речень у понадфразову єдність;
Г3б — група вправ для оволодіння мікромонологами;
Г3в — група вправ для оволодіння різними типами монологу;
Ч1а — група вправ на впізнавання та розрізнення графем;
Ч1б — група вправ на встановлення та реалізацію графемно-фонемних
відповідностей;
Ч2а — група вправ для формування лексичних навичок читання;
42б — група вправ для формування граматичних навичок читання;
Ч3а — група вправ, що готують учнів до читання текстів;
Ч3б — група вправ з навчання читання текстів;
П1а — група вправ для формування каліграфічних навичок письма;
П1б — група вправ для формування орфографічних навичок письма;
П2а - група вправ для формування лексичних навичок письма;
П2б - група вправ для сформування граматичних навичок письма;
 16

П3а - група вправ для оволодіння писемним висловлюванням на рівні

понадфразової єдності;
П3б - група вправ для оволодіння писемним висловлюванням на рівні тексту.