1.1.

Дайте визначення наступних термінів:

 Мовознавство - наука про мову взагалі та окремі мови світу як її
індивідуальні представники. Мовознавство вивчає мову, її природу й
функції, її внутрішню структуру, закономірності існування та розвитку,
а також реалізацію цих загальних рис у конкретних мовах.
 Діахронія - історичний розвиток мови, а також дослідження мови у
процесі її історичного розвитку.
 Синхронія - стан мови в певний момент її розвитку; сукупність
взаємопов’язаних і взаємозумовлених елементів мови, які наявні й
функціонують у певний умовно виділений період.
 Конкретне мовознавство – вивчає окремі мови або групи споріднених
мов
 Загальне мовознавство- вивчає загальні особливості мови як
людського засобу спілкування, а також структуру й закономірності
функціонування всіх мов світу.
 Прикладне мовознавство – це напрям у мовознавстві, який опрацьовує
методи вирішення практичних завдань, пов’язаних із використанням
мови
 Lingua franca - функціональний тип мови, що використовується для
спілкування між носіями різних мов в умовах обмежених соціальних
контактів
 Метод – це шлях пізнання й витлумачення явищ, який використовують
у певній (окремій) науці
 Знак - матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який виступає в
процесі пізнання і спілкування в ролі замінника (представника) іншого
предмета і використовується для одержання, зберігання, перетворення і
передачі інформації.
 Семіотика - наука, що вивчає структуру та функціонування різних
знакових систем
 Мислення - це узагальнене відображення дійсності в свідомості у
формах понять, суджень й умовиводів. Якщо основними одиницями
мови є фонеми, морфеми, лексеми, словосполучення, речення, то
основними одиницями мислення є поняття, судження й умовиводи
 Мовлення - це процес породження мови чи спілкування (людей між
собою) за допомогою мови, а також створення та передача
повідомлення за допомогою радіо чи телебачення
1.2
Укр.мова Англ.мова Нім.мова
Мовний знак ? ?
мова language Sprache
діахронія diachrony Diachronic
синхронія synchrony Synchronic
філологія philology Philologie
семіотика semiotics semiologie

3.
1. ЛІНГВІСТИКА - це виключно наука про мову, простіше кажучи,
мовознавство, між тим як філологія - це сукупність всіх наук, які вивчають не
тільки мову, але й літературна творчість народу, його культуру, виражену в
мові. Тому, як правило, на філологічному факультеті дві спеціальності -
лінгвістика і літературознавство.

2. КОНКРЕТНЕ МОВОЗНАВСТВО вивчає окремі мови (україністика,

русистика), або групи споріднених мов (славіністика, германістика) Може
бути синхронічним і діахронічним. Загальне – вивчає загальні особливості
мови як людського засобу спілкування, структуру, закономірності
функціонування всіх мов світу.

3. МОВОЗНАВСТВО ТІСНО ПОВ'ЯЗАНО з філософією, яка стано вить

основу світгляду і допомагає у принциповому розв'язанні таких головних
лінгвістичних проблем, як суть мови, її роль у суспільстві, походження і
характер розитку. Нерозривним є зв'язок мовознавства з логікою
— наукою по закони і форми мислення.

4. ЕСТЕТИЧНА ФУНКЦІЯ МОВИ полягає в тому, що вона є першим

джерелом культури, знаряддям і водночас матеріалом створення
культурних цінностей. Існування мови у фольклорі, красному письменстві,
театрі, пісні тощо дає безперечні підстави стверджувати, що вона є становим
хребтом культури.

5. ОСНОВНИМИ МЕТОДАМИ дослідження мови є описовий,

порівняльно-історичний, зіставний і структурний.
6. ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ МЕТОД

Головне його завдання — розкриття закономірностей і законів, за якими

розвивалися споріднені мови в минулому. За його допомогою можна
реконструювати давні не зафіксовані в пам'ятках писемності мовні одиниці
— звуки, слова, їх форми і значення.

7. НАЙДАВНІШИМ Є ОПИСОВИЙ МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ.

Описовий метод – планомірна інвентаризація одиниць мови і пояснення
особливостей їх будови та функціонування на певному (даному) етапі
розвитку мови, тобто в синхронії.

8. ЗНАК - ЦЕ ПЕВНИЙ ЕМПІРИЧНИЙ матеріальний об'єкт, який

сприймається на чуттєвому рівні і виступає у процесі спілкування і
мислення людей представником якогось іншого об'єкта. Знак представляє
не тільки об'єкт (предмет, явище, процес, дію, подію), але й окремі
властивості об'єктів і відношення між ними.

9. МОВЛЕННЯ — ЦЕ САМЕ спілкування, вираження думки, це вербальне,

мовне спілкування, самовираження. Мова — потенційна система
знаків. Мовлення — це дія та її продукт, це діяльність людей, воно
завжди мотивоване — викликане обставинами, ситуацією, завжди має
певну мету.

10. ЗОВНІШНЄ МОВЛЕННЯ - МОВЛЕННЯ, основною ознакою якого є

доступність для сприйняття (на слух, зір) іншими людьми, є необхідним для
спілкування. Внутрішнє мовлення досить своєрідне: скорочене, згорнуте,
майже ніколи не існує у формі повних, розгорнутих речень.

11. МИ́СЛЕННЯ — процес перетворення фактів, інформації, емоцій тощо на

цілісне й упорядковане знання. Мислення є фундаментальною властивістю
людини, і через цю фундаментальність йому важко дати означення,
спираючись на простіші поняття.

12. ОСНОВНИМИ ОДИНИЦЯМИ мови є фонеми, морфеми, лексеми,

словосполучення, речення, основними одиницями мислення є поняття,
судження й умовиводи.

13. ІСТОРИЧНО МИСЛЕННЯ виникло раніше, воно передує мові. Саме

тому й функції мови щодо мислення змінювалися. Спершу мова лише
включалася в процеси мислення, доповнювала практично-дійове і наочно-
образне мислення. З часом вплив мови на мислення зростав і мова стала
основним знаряддям мислення.
4. Проаналізуйте уривки із праць класиків мовознавства: 1)
швейцарського мовознавця, засновника структуралізму
Фердінана де Сюссюр «Курс загальної лінгвістики» і 2)
французького лінгвіста Еміля Бенвеніста «Загальне
мовознавство». Що саме виступає об’єктом дослідження
лінгвістики, згідно з позицією науковців?
Згідно з позицією Фердінана де Сюссюр та Еміля Бенвеніста, об'єктом
дослідження лінгвістики є мова як система знаків, яка використовується для
комунікації між людьми. Вони вважали, що мова складається з двох аспектів:
звукового і смислового. Звуковий аспект мови - це звукові сигнали, які ми
вимовляємо, а смисловий аспект - це значення, яке ми пов'язуємо з цими
звуковими сигналами.

Лінгвістика, згідно з де Сюссюром та Бенвеністою, вивчає мову як систему,

досліджуючи її складові частини, такі як фонетика (звуковий аспект),
морфологія (словотворення), синтаксис (складання речень) та лексика
(словниковий запас), а також їх взаємозв'язки та функції в комунікації. Це
означає, що лінгвістика займається вивченням того, як мова працює, як вона
розвивається та як вона використовується у спілкуванні.

5. Проаналізуйте дані таблиці. Прокоментуйте, відповідно до

яких критеріїв відбувається виокремлення дисциплін у складі
мовознавства.
Виокремлення дисциплін у складі мовознавства відбувається відповідно до
наступних критеріїв:

1. Об'єкт дослідження: різні аспекти мови можуть вивчатися окремо,

наприклад, фонетика (звукова структура мови), морфологія
(словотворення та вигляд слів), синтаксис (синтаксична структура
речень та текстів), лексикологія (словниковий склад мови) тощо.
2. Методологія дослідження: деякі дисципліни можуть використовувати
специфічні методи дослідження, наприклад, лінгвістика тексту аналізує
структуру та зміст текстів, використовуючи методи стилістики та
семантики.
3. Прикладна спрямованість: деякі дисципліни мовознавства, такі як
прикладна лінгвістика, зосереджені на застосуванні мовознавчих знань
 для вирішення практичних завдань, наприклад, вивчення мови для
комунікації в іноземному середовищі.
4. Історична періодизація: деякі дисципліни мовознавства спрямовані на
вивчення мови в певні історичні епохи, наприклад, історична
граматика вивчає еволюцію граматичних структур мови.
5. Тип мови: деякі дисципліни спрямовані на вивчення конкретних мов
або мовних груп, наприклад, порівняльна лінгвістика порівнює різні
мови з метою виявлення подібностей та різниць між ними.
Ці критерії можуть поєднуватися між собою, що в результаті приводить до
виокремлення різних дисциплін у складі мовознавства.

6.
Полоністика (пол. Polonistyka) — сукупність наук, предметом вивчення
яких є польська мова, польська філологія, польська література та культура
Польщі.

 Германістика або германська філологія - гуманітарна академічна

дисципліна (або комплекс дисциплін), що вивчає германські мови
(мовознавство) та німецькомовну літературу (літературознавство) в
історичному плані і в сучасному стані.
 БАЛКАНІСТИКА — наук. дисципліна, предметом дослідження якої є
мови, лра, історія та культура балкан. народів, до яких належить не
лише населення країн Балкан.
 Романі‌стика (від лат. romanus «римський») або романська філологія —
напрямок індоєвропейської філології, що вивчає романські мови та
літератури, а також фольклор і культуру романських народів Старого та
Нового світу.
 Тюркологія — сукупність гуманітарних наук, що вивчають мови,
етнографію, історію, літературу, фольклор народів які говорять
тюркськими мовами.
 богемістика- наукова дисципліна, що займається вивченням чеської
мови та літератури, у широкому розумінні
 Індологія — комплексна гуманітарна наука, яка вивчає історію,
культуру, мови, літературу, ідеологічні погляди етнічних груп, що
проживають на Індійському субконтиненті (тобто в Південній Азії);
гілка сходознавства.
  індоєвропеїстика- Вона займається виявленням різних мовних явищ в
індоєвропейських мовах, класифікацією мов всередині сім'ї, ареальними
контактами в рамках індоєвропейських мов, а також реконструкцією
праіндоєвропейської мови, культури і історії праіндоєвропейців.
 Слов'янозна‌вство (часто: слові‌стика або слов'ї‌ніка) — комплекс наук
про слов'янські народи, їх археологію, історію, зокрема мову й
літературу (славістика), культуру, фольклор та етнографію в цілому й
про кожний зокрема (про Україну див.
 «американістика» (англ. American Studies) — сукупність наук, що
вивчають культуру, мову, літературу та історію народів Америки;
«північна американістика» (англ.
 Сходозна‌вство, східнознавство, орієнталістика — галузь суспільних
наук, що комплексно вивчає історію, економіку, мови, літературу,
етнографію, мистецтво, релігію, філософію, пам'ятки матеріальної і
духовної культури Сходу. Під Сходом розуміють країни Азії та
Північної Африки.
 Китаєзнавство, китаїстика, синолоґія (від пізньолатинського Sina —
Китай) — комплекс наук, які вивчають історію, економіку, політику,
філософію, мову, літературу, культуру стародавнього і сучасного Китаю

7. Доповніть таблицю про методологію мовознавства. Наведіть

приклади загальнонаукових і спеціально-наукових методів.
Прокоментуйте специфіку кожної групи методів. Розкрийте
суть і мету застосування спеціально-наукових методів.
загальнонаукові методи спеціально-наукові методи

спостереження порівняльно-історичний

порівняння зіставний

аналіз структурний

експеримент типологічний

8.
9.
Мова є явищем відносно стабільним. Існує два підходи до вивчення мови:
вивчення мови на певному часовому зрізі та вивчення мови в її історичному
розвитку протягом тривалого часу. Для позначення цих понять в
мовознавстві використовують терміни синхронія і діахронія.

Діахронія і синхронія — два протилежні один одному

аспекти історичної лінгвістики. Вперше ґрунтовно дослідив їх
швейцарський мовознавець Фердинанд де Сосюр.

Синхронія (від грец. «одночасний») — стан мови в певний момент її

розвитку; сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених елементів мови,
які наявні й функціонують у певний умовно виділений період.

Діахронія (від грец. «через» і «час») — історичний розвиток мови, а також

дослідження мови у процесі її історичного розвитку. Синхронічний і
діахронічний підходи до вивчення мови доповнюють і збагачують один
одного, хоч трапляються випадки. Розрізняють зовнішні та внутрішні
причини мовних змін.

Таким чином, синхронія - це горизонтальний зріз (вісь одночасності), а

діахронія - вертикальний зріз (вісь послідовності ).

Антиномія мови
А) Загальна, абстрактна - конкретне
потенційна - актуальне, реальне
стабільна, нормативна - динамічне, унікальне
соціальна - індивідуальне
психічна - психофізіологічне
нелінійна, ієрархічна - лінійне
системна - асистемне
первинна – вторинне

Б) Героїзм – страх
гучний – беззвучний
давати – забирати
день – ніч
дешевий – дорогий, коштовний
експорт – імпорт
енергійний – пасивний
жартівливий – серйозний
живий – мертвий
забувати – пригадувати

Проаналізуйте наступні висловлювання мовознавців про

співвідношення синхронічних і діахронічних досліджень у мові.
Визначте, хто з дослідників 1) визнає першочерговість синхронії над
діахронією; 2) діахронії над синхронією; або ж 3) трактує ці поняття як
взаємодоповнюючі та рівноправні.

1) Визнає першочерговість синхронії над діахронією:

Для будь-якого напряму лінгвістичних досліджень характерна амнезія щодо

генези мов, наполегливе прагнення замкнутися в сьогоденні (Клод Ажеж,
французький мовознавець).

Синхронічний аспект виразно переважає над діахронічним, оскільки для

середовища мовців він становить єдину і справжню реальність (Фердінан де
Соссюр, швейцарський мовознавець, основоположник структуралізму).

Діахронічна лінгвістика перебуває в суворій залежності від синхронічної. Без

її допомоги діахронія ― це просте перелічення погано аналізованих і
поверхнево розглянутих фактів (Фердінан де Соссюр, швейцарський
мовознавець, основоположник структуралізму).

2) Діахронії над синхронією

Для когнітивної теорії діахронічний аспект опису мови стає чи не

важливішим за синхронічний, адже для розуміння того, як влаштована мова і
для пояснення мовних явищ, апеляція до походження цих явищ стає одним із
основних дослідницьких прийомів (Володимир Плунгян, російський
лінгвіст).

Як тільки дослідник виходить за межі простої констатації окремих фактів, як

тільки він намагається встановити зв’язок між явищами та зрозуміти їх,
одразу ж розпочинається область історії (Герман Пауль, представник
німецького молодограматизму).

3) Трактує ці поняття як взаємодоповнюючі та рівноправні.

Розподіл лінгвістики на синхронічну і діахронічну можна порівняти з

розмежуванням вчення координат на вчення про абсциси й ординати (Гуго
Шухардт, засновник школи “слів і речей”).

Підкреслення важливості синхронії не значить применшення ролі діахронії…

Мова функціонує синхронно, а створюється діахронно (Еудженіо Косеріу,
спеціаліст у сфері загального та романського мовознавства).

Предметом мовознавства виступає людська мова в її історії (Пилип

Фортунатов, засновник Московської лінгвістичної школи).

10. Проаналізуйте уривок із праці “Принципы синхронного

описания языка” представника Московської фонологічної
школи Олександра Реформатського про основні властивості
знака. Представником якої теорії знака (унілатеральної чи
білатеральної) виступає науковець?
Олександр Реформатський є прихильником унілатеральної теорії знака, тому
що його 2-3 твердження спрямовують нас до цього напряму, тобто самого
визначення унілатеральної теорії - знак завжди пов’язаний із значенням, але
значення до нього не входить. Знак – це тільки частинки матерії, тоді як
значення – факт свідомості, ідеальне відображення явища дійсності. Ця
теорія відома в науці як унілатеральна.

11. Відомий дослідник невербальної комунікації Григорій

Крейдлін у своїй праці «Невербальна семіотика: Мова тіла і
природна мова» виділяє кілька розділів у структурі цього
напряму лінгвістики. Ознайомтеся з ними та наведіть
приклади знаків, які функціонують у кожному розділі.

У складі невербальної семіотики виокремлюють:

1) Паралінгвістику - науку про звукові коди невербальної комунікації:

Приклад №1

Компанія «Кока-Кола» часто показує, як людина рекламує безалкогольний

напій. Коли йде останній ковток, він видає звук, що позначає задоволення та
посмішку.

Паралінгвістичним знаком, що використовується в цій рекламі, є звук та

посмішка, оскільки він передає задоволення та смак безалкогольного напою,
завдяки чому отримувач реклами також має бажання проковтнути напій.

Приклад №2

Коли людина блідне, той, хто їх бачить, робить висновок, що ця людина

хвора. У цьому прикладі паралінгвістичний знак відображається у людини,
яка зблідла.

Втрата кольору - ознака того, що здоров’я людини недобре і говорить про це

вже саме по собі.

2) Кінесику - науку про жести:

Всім відомий дуже поширений жест – відстовбурчений вгору великий

палець. Застосовувати його можна по-різному. Так, у автостопщиков усього

світу він використовується для зупинки попутного транспорту. Якщо

показати його, піднявши перед собою руку, він означатиме «Все нормально»;

смикнувши руку вгору й показуючи великим пальцем за плече означатиме

"пішов ти". Так в основному він застосовується в Європі. У мусульманських

країнах же цей жест є непристойним, а в Саудівській Аравії, здійснивши

обертальні рухи виставленим нагору великим пальцем, ви говорите «котися

звідси».

Вітатися і прощатися в різних країнах прийнято теж по-різному.

У багатьох державах, включаючи Китай і Японію, офіційний уклін є

необхідним ритуалом при знайомстві. У Лапландії, вітаючи один руга,

необхідно потертися носами.

Європейці, прощаючись, махають долонею, піднімаючи її вгору і

ворушачи пальцями. Американець сприйме цей жест як заклик «йди сюди».

Прощаючись, американці тримають долоню горизонтально, лише злегка її

піднімаючи, начебто поплескують когось по голові або по плечу.

3) Окулесику - науку про мову очей і візуальну поведінку людей під час
спілкування:

Наприклад, в європейській культурі, слухаючи співрозмовника, прийнято

дивитися мовцеві прямо в очі.

Якщо сказане зрозуміло, то зазвичай той, хто слухає, киває. Якщо ж він

обурюється, то обличчя дещо піднімається, очі розкриваються більше, ніж

зазвичай.

До прикладу, в Ефіопії знаком поваги у розмові є погляд вниз.

Такий же візуальний жест має інше значення у Латинській Америці – там так
роблять тільки діти у розмові зі старшими.

В Індії занадто часті погляди в обличчя або в очі у розмові сприймають як

знак агресії, щонайменше – неповаги. А от араби відсутність таких поглядів
вважають неввічливим.

4) Аускультацію - науку про слухове сприйняття звуків і аудіальну

поведінку людей під час спілкування:

Аускультація — зосереджена на тому, що ми чуємо, коли ми слухаємо, як

саме ми визначаємо, яка інформація з промови співрозмовника нам потрібна,
а яка не дуже. Коли ми виходимо надвір, ми поринаємо у світ різноманітних
звуків. Наш мозок не виніс би цього інформаційного шуму, не маючи він
здатності фільтрувати звук і фокусуватися тільки на тому, що важливо в
даний момент.

5) Гаптику - науку про мову дотиків у тактильній комунікації:

Гаптика досліджує мову дотиків: рукостискань, поцілунків, ляпасів,

професійних жестів, які мають на увазі контакт із тілом співрозмовника,
наприклад, при медогляді.

6) Гастику - науку про знакові та комунікативні функції їжі та напоїв,

про прийоми їжі, про культурні та комунікативні функції приправ і
частувань:

Облизування тарілок. У Таїланді, Китаї, Філіппінах вважається верхом

непристойності облизувати тарілку після їжі. Що стосується і маленьких
дітей, бо тоді косо і вороже подивляться на їх батьків.

Сьорбання. Якщо за європейськими правилами хорошого тону вважається

необхідним при вживанні рідких страв виробляти якомога менше звуків, то в
Китаї для того, щоб показати повагу господині, рідку їжу треба їсти з гучним
шумом, вмоктуючи її в рот. Неприємні для європейського вуха, ці звуки
звучать похвалою для господині.

7) Ольфакцію-науку про мову запахів, смислів, що передаються за

допомогою запахів, роль запахів у комунікації:

З давніх давен запахи були засобом зваблювання. Цим мистецтвом володіла

Клеопатра. У її розпорядженні була ціла парфумерна лабораторія. Вона
точно знала, яким ароматом треба намастити волосся, яким – руки, яким
губи, щоб її поцілунок не забувався ніколи.

Сприйняття запахів залежить від контексту. Кондитерські запахи – ваніль,

кориця, кардамон, карамель – для багатьох привабливі. Вони нагадують
людям дитинство. Прямо протилежні запахи – «кисневі», чуттєві.

Це запахи талої води з легкою домішкою гудрону, мокрої деревини і прілої

землі. Вони викликають почуття туги, але одночасно відчуття захоплення і
передчуття змін.

Запах відтворює певний настрій. Ладан – це ароматична смола дерев роду

босвелія в Південній Африці. Фіміам і чебрець пахнуть, вважається, приємно
на будь-який смак. Є запахи, що підвищують пильність – запах м'яти, квіти з
сімейства лілійних. Саме через це в раціон солдатів американської армії
включена м'ятна жуйка.
8) Проксеміку - науку про простір комунікації, його структуру та
функції:

На проксемічні характеристики спілкування прямий вплив мають

культурні та національні чинники. Представники різних націй при бесіді

воліють наступної відстані:

Близької – араби, японці, жителі Південної Америки, французи, греки,

негри й іспанці, які проживають у Північній Америці, італійці, іспанці;

Середньої – англійці, шведи, жителі Швейцарії, німці, австрійці;

Великої – біле населення Північної Америки, австралійці,

новозеландці.

9) Хронеміку - науку про час комунікації, його структуру, семіотичні та

культурні функції:

Кожен народ має свою швидкість сприйняття та опрацювання інформації,

якай задає темп і ритм його буття.

Так, загальні збори в африканських селах починаються тільки після того,

коли зберуться всі жителі. Якщо в США ви спізнюєтеся на важливу зустріч,
то це оцінюється як відсутність інтересу до справи і образа для партнера, а в
Латинській Америці запізнитися на 45 хвилин – звичайна справа. Тому
зустріч бізнесменів з США і Латинської Америки може закінчитися невдало
через незнання особливостей використання часу в іншій культурі. Найбільш
“швидкою” нацією у часі вважаються японці. В Японії марнування часу
прирівнюється до злочину, до тяжкого гріха, за який карають колективним
презирством, звільненням з роботи, або взагалі – відлученням від спільноти.

10) Системологію - науку про систему об'єктів:

Системи об’єктів, якими люди оточують свій світ; функції та зміст, що його
ці об’єкти виражають у процесі комунікації; відтак ідеться про мову одягу,
прикрас, зачісок

12.
-Аналіз національної специфіки жестів.
У всьому світі основні комунікаційні жести не відрізняються одна від одної.
Коли люди щасливі, вони посміхаються, коли вони сумні – вони хмуряться,
коли сердяться – у них сердитий погляд. Кивання та похитування головою
також використовуються у всьому світі. Слід зазначити, що це вроджений
жест, оскільки він використовується глухими і сліпими людьми, крім цього,
ці жести людина освоює ще в дитинстві. Все це можна певною мірою назвати
міжнародними невербальними засобами.

Але крім міжнародних засобів, притаманних більшості культур та націй,

існують також характерні, національно-специфічні невербальні засоби. Такі
засоби важливо враховувати за будь-яких типів спілкування з
представниками різних культур, починаючи з міжособистісного і закінчуючи
діловим. Так, якщо в Голландії повернути вказівним пальцем біля скроні,
маючи на увазі якусь дурість, можна самому потрапити в незручне
становище, тому що в Голландії цей жест означає, що хтось сказав щось
дотепне. Говорячи про себе, європеєць вказує рукою на груди, а японець – на
ніс.

Таких прикладів можна навести безліч.

- Приклади невербальних знаків, що мають відмінне змістове

наповнення у різних лінгвокультурах.

1. Жест великим пальцем (вниз, догори):

Ще в Стародавньому Римі великим пальцем вирішували результати

гладіаторських боїв, тому і в наш час великий палець догори – це схвалення,
а донизу – незадоволення.

Для нас цей жест звичний, але не у всіх країнах він виконує ту ж функцію:

 У Німеччині можуть сприйняти великий палець догори, як цифру “1”,

тут таку жестикуляцію використовують при рахунку.
 У Греції, це жест небажання продовжувати розмову.
 В Уругваї та Ірані такий жест може здатись образливим, оскільки
вказує на вчинення дії сексуального характеру.
 У США “пальцем догори” часто ловлять попутні машини, як і в нас.
2. «Дуля» або зігнутий кулак:

Цей жест має багато назв та значень в різних країнах світу, тому може
сприйматись по-різному:
  В країнах Азії, таких як: Японія, Китай, Корея, а також в Туреччині та
Центральній Америці, такий жест сприймають, як пропозицію
сексуального характеру.
 В Індії – це загрозливий жест.
 В Україні – це знак незадоволення.
3. Жест долонею (знак “стоп”):

 В Україні – це жест, який зобов’язує зупинитись.

 В Греції таким жестом можна з легкістю образити свого
співрозмовника.
4.Жести “Так” і “Ні”:

Перебуваючи в цих країнах можна не аби-як заплутатись і навіть потрапити в

незрозумілі ситуації, тому коли будете планувати Вашу подорож, уточнюйте
менталітет тої чи іншої країни. Усім зрозуміло, що кивок головою означає
«так», а рух нею в сторони – «ні».

Однак є країни, які і тут виділяються:

 В Болгарії, щоб сказати “так”, потрібно робити рух головою в сторони,

а щоб відповісти “ні” – робити кивок вперед.
 В Греції проводять носом дуги, при цьому голова йде в бік, а потім
трохи вгору – це означає “так”, а от підкидання голови з
прицмокуванням – “ні”.

13. Що, на вашу думку, означають наступні знаки-символи?

 терези – символ справедливості
 булава - символ верховної влади у козаків
 голуб - символ Святого Духа
 серце – символ любові
 хрест – символ Розп’яття Ісуса Христа, також намогильний знак як
прохання до Бога помилувати померлого.
 оливкова гілка – символ перемоги, миру та примирення
 пентаграма- символ жіночої половини всього земного
 зелена зірка – символ нового житла
 люлька(миру) – символ укладання мирних угод
 томагавк – символ укладання мирних угод
  Вавилонська вежа – символ сум’яття і безладу, згадується в книзі Буття
11 главі.

14. Користуючись словником-довідником “Знаки української

етнокультури” (авт.-уклад. Віталій Жайворонок) прокоментуйте,
яке символічне значення притаманне поданим нижче явищам в
українській лінгвокультурі.
Тварини: баран, бик, віл - символи чоловічого першо-початку, творчої
енергії, родючості, оновлення, отже, уособленням чоловіка, парубка;

Рослини: барвінок, вишня, волошка - символ дівочої і молодечої краси,

веселощів, кохання;

Кольори: блакитний, червоний, зелений – набули символіки справедливості,

надії, доброї слави;

Продукти харчування: вареники, сіль, хліб - у народі виступають символом

заможного щасливого життя;

Теоніми: Обида, Лада, Мокоша – є символами родючості, вірності, миру та

веселощів.

15. Поєднайте терміни, які з’явилися як альтернативні до

номінацій “мова” та “мовлення”, із іменами їх авторів.
А) схема і узус В) Ерік Бюйссанс

Б) компетенція і виконання А) Луї Єльмслев

В) мова, дискурс і мовлення Г) Лев Щерба

Г) мовленнєва діяльність, мовний Б) Ноам Хомський

матеріал і мовна система

16. Доповніть таблицю про основні опозиційні відмінності між

мовою та мовленням.
мова мовлення

ідеальна матеріальне

соціальне індивідуальне

статична нестатична

загальна конкретне

потенційна реальне

інваріантна варіативне

пасивне активне

довговічна однократна

Психічне явище, що психофізичне

міститься в мозку людини

17. Доповніть таблицю про риси відмінності мови і мислення.

риси мислення мова
відмінності

відповідальний мозок Мозок, органи мовлення

орган

одиниці Поняття, фонема, морфема, лексема, речення

судження,
умовиводи

характер ідеальне Матеріально-ідеальне

час виникнення первинне вторинна

національна інтернаціональне національне

складова

20. Завдання для самоконтролю. Закінчіть речення:

1. Абсолютний синонім до терміна “мовознавство” —…ЛІНГВІСТИКА
2. Літературознавство і мовознавство утворюють науку…
ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО

3. Однакові ознаки в мовах називаються ізоморфними, а відмінні…

АЛОМОРФНІ

4. Контактоустановлююча функція називається…ФАТИЧНА

5. Синонім до терміна “когнітивний” —…ПІЗНАВАЛЬНИЙ

6. Функція, що вказує ставлення мовця до висловленого, називається…

ПРАГМАТИЧНА

7. Для опису сучасного стану мови використовують…СИНХРОНІЯ

8. Мову-основу від якої походить ряд мов називають…ЛАТИНА

9. Оточення мовних елементів позначають терміном…КОНТЕКСТ

10. Елементарні смисли слова називаються…ЛЕКСИЧНИМ ЗНАЧЕННЯМ

11. Різні знакові системи вивчає наука…СЕМІОТИКА

12. Знаки, які виражають абстрактний зміст, номінуються…ЗНАКИ-

СИМВОЛИ

13. Теорія знака, що передбачає єдність плану змісту і плану вираження в

структурі знака, позначається терміном…СЕМІОТИКА

14. Напівзнаком у мові вважається…МОРФЕМА

15. До мовних одиниць суперзнакового рівня належить…

МОРФЕМИ,СЛОВА,ФРАЗИ,РЕЧЕННЯ

16. Синонім до терміна “невербально” —…

БЕЗСЛОВЕНСНО,НЕСЛОВЕСНО,СИМВОЛІЧНО,МОВЧАЗНО,МІМІЧН
О

17. Якщо мовлення є явищем психофізичним, то мова —…СОЦІАЛЬНИМ

ТА КУЛТУРНИМ ЯВИЩЕМ

18. Тільки людині притаманний АБСТРАКТНИЙ тип мислення.

19. Мова є явищем національним, а мислення —…ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИМ

20. До одиниць мислення належать…

ПОНЯТТЯ,УЯВЛЕННЯ,СУДЖЕННЯ,ЛОГІЧНІ ОПЕРАЦІЇ,ПАМ’ЯТЬ