ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

ТЕМА: ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ НЕЙРОПСИХОЛІНГВІСТИКИ.

1. Розкрийте поняття нейропсихолінгвістики, як науки.
Нейропсихолінгвістику можна визначити як науку, що досліджує звязок
роботи мозку і психічної діяльності та мовлення. Центральна проблема
нейропсихолінгвістики - проблема локалізації вищих психічних функцій
повязана з вирішенням питання про те, як робота мозку впливає на різні
психічні функції і як, досліджуючи порушення психічних і мовленнєвих
функцій при пошкодженнях мозку, встановити їх причину і локалізацію у
локалізацію у головному мозку. Таке визначення дозволяє сформулювати
центральні питання нейропсихолінгвістики:
1. Теоретичні - відповідно з якими принципами і як локалізуються в мозку
людини різні психічні функції і мовлення.
2. Методологічні - як, аналізуючи характер порушення психічної і
мовленнєвої функції, поведінки в цілому при пошкодженні мозку,
встановити локалізацію психічних функцій і локалізацію мозкового
ураження та визначити їх упливна формування моленнєвої і комунікативної
функції в цілому.
Отже, при виріенні теоретико-методологічних завдань
нейропсихолінгвістики, як інтегративна наукова галузь користується
основними категоріями таких наук, як: психолінгвістика, неврологія,
нейрофізіологія,нейропсихологія, лінгвістика та ін..
За об’єктом дослідження нейропсихолінгвістика спільна з
психолінгвістикою, нейролінгвістикою. На думку багатьох вчених об’єктом
дослідження психолінгвістики є людина, як суб’єкт мовленнєвої діяльності
на носій мови, процес спілкування, комунікації у суспільстві, а таож процеси
формування мовлення та оволодіння мовлення в онтогенезі.,
2. Висвітліть взаємозв’язок нейропсихолінгвістики з іншими науками.
Звязки нейропсихолінгвістики з іншими науками різноманітні, оскільки
мовна діяльність безпосередньо пов'язана з усіма видами немовленнєвої
діяльності людини, а людина як її різноманітна і багатогранна діяльність
об'єкт дуже багатьох наук. Відзначимо найбільш значимі і ті, що часто
здійснюються на практиці зв'язки. Нейропсихологвістика “органічно”,
нерозривно пов'язана:
 з філософією, яка сприяє загальному напрямку дослідження;
 з психологією (загальною, віковою, соціальною, спеціальною
психологією та багатьма іншими її областями). Без даних практичної
1
 психології психолінгвістика, як вважають деякі дослідники (О. Леонтьєв,
Л. Сахарний, Р. Фрумкіна тощо), не може бути достатньо повноцінної
науки;
 з лінгвістикою (загальним мовознавством, філософією мови, граматикою
мови, соціолінгвістикою, етнолінгвістикою та ін. розділами лінгвістики);
 з семіотикою - наукою про знаки мови і їх значення (мова як засіб
здійснення мовленнєвої діяльності, що являє собою цілісну знакову
систему);
 з логікою (при цьому дослідник проблем нейропсихолінгвістики
найчастіше сам обирає для себе ту або іншу логіку проведення наукового
дослідження);
 з соціологією. Тут слід згадати, зокрема, вивчення в рамках
нейропсихолінгвістики дуже значущих для особистості відносин:
мовленнєва діяльність - різні рівні соціалізації особистості
(персональний, груповий, глобальний та інші);
 з медициною, переважно з неврологією, фізіологією, патопсихологією та
інші які сприяли вивченню патології і норм мовлення, а також з
психіатрією, отоларингологією і рядом інших медичних наук, з
логопатологією, логопедією та іншими науками логопатологічного кола,
котрі поставляють багато цінних даних для розуміння процесів
породження і сприйняття мови;
 з деякими технічними науками (зокрема, з тими, які роблять можливим
апаратне та комп'ютерне забезпечення досліджень мовленнєвої діяльності
та мовних знаків); з акустикою і психоакустикою та інші.
3. Назвіть та охарактеризуйте основні методи
нейропсихолінгвістики.
Методи дослідження нейропсихолінгвістики, так само як і методи
психології та інших мовознавчих наук, можна розділити на три великі
групи: загальна методологія; спеціальні (конкретно-наукові) методи
дослідження.
Виділяють загальні методи (аналіз і синтез, порівняння та інші),
загальнонаукові методи (спостереження, вимірювання, експеримент та
інші) і приватні методи (наприклад, порівняльно-історичний метод в
лінгвістиці). Конкретний варіант того або іншого методу, направлений
на вирішення певного класу дослідницьких задач, називатимемо
“методикою”.

2
 Нейропсихолінгвісника, як наука що виникла на стику декількох наук
(психології, лінгвістики, психолінгвістики, неврології, нейропсихології
та нейролінгвістики) “успадкувала” і їх методи та в той же час розвиває
свої власні методи. Йдеться перш за все про експериментальні методи
тобто організації цілеспрямованого спостереження, коли за планом
дослідника (експериментатора) частково змінюється ситуація в якій
знаходиться учасник експерименту. Нижче, кажучи про методи
нейропсихолінгвісники, матимемо на увазі перш за все
експериментальні методи і методики. Проте разом з ними у
нейропсихолінгвістиці використовується спостереження, у тому числі
самоспостереження, різного роду формуючі методи (особливо в
дослідженні оволодіння рідною і нерідною мовою), метод
лінгвістичного експерименту, (“успадкований” нейропсихолінгвісткою
від психолінгвістики, лінгвістики) та інших.
Знаходячись на стику неврології, нейролінгвістики і психології,
нейропсихолінгвісника активно використовує методи цих наук. Так, в
процесі аналізу конкретних мовленнєвих фактів вона широко
привертає звичайні для науки про мову описові і порівняльно-описові
підходи. У психології нейропсихолінгвістика бере способи “добування”
матеріалу для роздуму. Саме це відрізняє її від традиційної
“іманентної” лінгвістики.
Загальною методологією є філософія, що розуміється як світогляд, як
якийсь спільний шлях руху думки до наукової істини і, відповідно, як
загальний “стиль мислення”. Кожен дослідник у галузі наукового
пізнання необхідно обирає ту чи іншу філософську концепцію.
Спеціальну методологію складають закони науки, її теорія, гіпотези
наукові концепції, аксіоми і поняття, методологічні принципи та інші.
4. Назвіть та охарактеризуйте основні принципи
нейропсихолінгвістики.
Розглянемо основні принципи нейропсихолінгвістики.
Перший принцип, на який спирається нейропсихолінгвістика, -
наявність органічного зв'язку між мовленнєвою та немовленнєвою
діяльністю; обумовленість (детермінованість) першого виду діяльності
потребами та цілями життя і діяльності (насамперед соціальної)
людини і людського суспільства в цілому.

3
Другий основоположний методологічний принцип
нейропсихолінгвістики - визнання в якості складної функціональної
організації мовленнєвої діяльності як її основної властивості.
Мовлення - функціональна система, тобто цілеобумовлена, спрямована
на досягнення певного результату. Ця система різноманітна і мінлива.
Вона (на тимчасові та постійні основі) об'єднує ті чи інші
характеристики складових її операцій (семантичних, синтаксичних,
лексичних, морфологічних, морфо-синтаксичних, фонематичних і
фонетичних) для досягнення конкретної мети тієї чи іншої
(мовленнєвої або немовленнєвої) діяльності, яка відбувається у
конкретній ситуації мовленнєвої комунікації. Характер цих тимчасових
об'єднань залежить від дуже багатьох зовнішніх та внутрішніх умов:
від характеру і цілей здійснюваної діяльності, ситуації, в якій
діяльність протікає, від особистісних особливостей мовця, від
нейропсихологічних процесів, знання культури, від мовленнєвого
контексту та ін.. Наприклад, в одних випадках ми використовуємо усне
мовлення, а в інших - писемне; в різних ситуаціях мовленнєвої
комунікації говоримо розгорнуто або лаконічно, використовуємо
літературну мову або сленговий варіант. Таким чином і форма
мовленнєвої діяльності багато в чому визначається немовленнєвою
діяльністю та умовами, в яких немовленнєва і мовленнєва діяльність
відбуваються.
Третій принцип - цілісність мовленнєвої діяльності.
Він знаходить своє вираження у поєднанні всіх або ряду форм
мовлення в мовних процесах. Цілісність мовленнєвої діяльності
проявляється також в обов'язків взаємодії всіх складових її операцій
семантичних (синтаксичних, лексичних, морфологічних, морфо-
синтаксичних, фонематичних і фонетичних), всіх етапів і рівні мовного
процесу. Інакше кажучи, різноманітні горизонтальні і вертикальні,
прямі і зворотні зв'язки пронизують процеси породження і сприйняття
мови всю внутрішню структуру мови як основного засобу здійснення
мовленнєвої діяльності.
Четвертий принцип - провідне значення “мовної семантики”:
обумовленість, “підпорядкованість” всіх компонентів мовленнєвої
діяльності значення і змістом продуктів і результатів цієї діяльності.
Мовленнєва діяльність спрямована на витяг або створення і передачу
значень знаків мови і смислів.
4
 П’ятий принцип - нерозривний зв'язок мовленнєвої діяльності з
особистістю.
Цей зв'язок різноманітний, складний і досить неоднозначний. Пио його
характеристиці треба враховувати, який рівень організації особистості і
який компонент цього рівня виступають у зв'язок з певним
компонентом мови. Тому якісь компоненти того чи іншого рівня
особистості можуть корелювати з якимось компонентами мови, а інші -
ні.
Шостий принцип - генетичний. Він, зокрема, проявляється в тому, що в
різні вікові періоди людина опановує різним формами мови і різними
операціями мовленнєвої діяльності, характеристики яких змінюються
протягом життя людини, звичайно принцип розвитку реалізується у
сформованих в онтогенезі і процесах породження та сприйняття
мовлення.
5. Розкрийте зміст схеми діяльності системи з виділенням
структурно- утворюючих блоків за П. К. Анохіним.
Перший блок Другий блок Третій блок

1. Прийняття Формування
Аферентний
рішення (здійснення акцептора
синтез або нездійснення (результату)
(аналізситуації,в діяльності). діяльності.
якій буде Передбачення
2. Вибір результату
протікати і
оптимальних засобів діяльності.
відбувається здійснення Програмування
діяльність діяльності. діяльності.

6. Висвітліть передумови зародження нейропсихолінгвістики як

науки.
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ:
1. Розробіть схему взаємозв’язків нейропсихолінгвістики з іншими

НЕЙРОПСИХОЛІНГВІСТИКА

Нейропсихологія Психолінгвістика

Нейрофізіологія Психологія Лінгвістика

Неврологія
5