ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 6

ТЕМА: МОВЛЕННЄВЕ МИСЛЕННЯ З ПОЗИЦІЇ

НЕЙРОПСИХОЛІНГВІСТИКИ.
МЕТА: - здійснити методолого - теоретичний аналіз мовленнєвого
мислення з позиції нейропсихолінгвістики;
- формувати навички аналітичної діяльності магістрантів, наукового
мислення та мовлення.
ОБГОВОРЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ (дати письмову
відповідь на всі запитання):
1. Розкрийте концептуальні основи породження мовлення.
2. Охарактеризуйте повну модель породження висловлювання і
визначити роль кожної півкулі мозку на різних її етапах.
3. Висвітліть рівні формування висловлювання.
4. Охарактеризуйте вплив комунікативних умов на виникнення
мовлення.
5. Назвіть та охарактеризуйте розуміння та сприйняття мовлення,
сприйняття змісту мовлення.
6. Розкрийте особливості формування мовленнєвого мислення.
Концептуалый основи породження мовлення Породженням мовлення
називають сукупність процеси переходу в мовленнского наміру до
тексту, писемного або звукового доступ мого для сприйняття та
розуміння. Цей процес, який найточніше від- бас касмола 'язок між
мисленням і мовленням, по-різному тракту. вался представниками
певних шкіл та концепцій

Послідовники біхевіорізму розглядали процес породження мов- лення

як результат емпіричної організації (під впливом мовленнсВОГО
Лосвіду) мовленнсвих реакцій або «наповнення» такими реакцями
вродженої багаторівневої психофізіологічної системи. Такої думки
зокрема, дотримувався Ч. Осгуд

Н. Хомський та його послідовники вважають, що породження мокасиня

-це процес послідовної реалізації семантичних, граматич- не
прагматичних правил, що формуються у носія мови на базі вро джених
когнітивних структур. -

1
Представники теорії мовленнєвої діяльності опираються на коне Л.
Виготського, який вважав, що висловлюванню переду. ють процеси
наміру, формуванню думки тощо. Тому основними по- стулатами
теорії породження мовлення с: 1) послідовні етапи поро- дження
мовлення співвіднесені з фазами будь-якої діяльності плану. кання,
реалізація плану і складання результатів з метою подальшого
вдосконалення; 2) мовленнєва діяльність здійснюється як ієрархічна

Структурна організація конкретно достичної мови вика на розгортання

мислення і мовлення. Саме не мав на уваи Л. Виготський, коли писав,
що думка твориться у слові Англійський мовознавець B. Чейф
вказував, що зв'язок мовлення з розумнням виявляється тому, що
молець, адаптує своє мовлення до того, що, як йому зая адресат думає у
дану хвилину. Це свідчить про наявність у пpoцecax породження
мовлення певних когнитивних структур, які перебувають Між думкою і
висловлюванням. Ці структури (на етапі розумнння про цесу
вербалізаціі) ототожаються з фреймами і вважаються складо вою
внутрішнього мовленн

Фрейм (рама. frame) структура, що репрезентує стереотипні ситуації у

свідомості людини і призначена для ідентифікації нової си тули, що
грумуться на ситуативному шаблоні

4. Породження мовлення це поетапне втілення задуму в струк. тури

мови. Етапи (стадії) процесу породження мовлення (планування і
реалізація мовлення) виділяють умовно, для зручності аналізу само- го
процесу, який насправді є цілісним. Тобто планування мовлення і його
реалізація відбуваються паралельно

5. Загальний задум мовлення у процесі породження мовлення

змінюється під впливом внутрішніх (психічних, психологічних, тощо) і
зовнішніх (соціальних, часових, просторових та інших, пов'язаних із
контекстом та ситуацією спілкування чинників

6. Породження мовлення, особливо породження тексту (дискур-

2
су), підлягає не лише семантичним, морфологічним і граматичним за
конам, а и правилам викладу, загальної прагматики мовлення 7. Істотна
роль пам'ять в процесах породження мовлення Вона

дає змогу мовцеві звертатись до вже сказаного, апелювати до минулих

подій, тримати в полі зору загальний комунікативний задум тощо.

8. Породження мовлення відбувається під певним контролем з

наявністю зворотного зв'язку (абсолютний контроль неможливий).

Отже, породження мовлення - це залежний від структури мови
поетапний лінгвокогнітивний процес переходу від особистісних смис-
лів адресанта до узуалізованих мовних значень, зрозумілих адресату.

Моделі породження мовлення

Різні моделі породження мовлення пропонувалися представни- ками

різних наук лінгвістами, психолінгвістами та спеціалістами зі -
штучного інтелекту

Перші моделі породження мовлення (ПМ) з'явилися наприкінці 60-х

роки дослідники цього періоду розробили спочатку психологч- 10 та
психолигистични модель, а вже в 70-х роках з'явилися вс леп,
передумовами до яких були досліджених закордонних вчених. Тим не
менш, всі вітчизняні моделі спиралися на ідеї Л. Виготсько 10 10 10 Всі
вони включали поняття внутрішнього мовлення. Взагалі до слова
представляли як шлях від внутрішнього до зовнішньо- го мовлення
через декілька фаз

Найбільш видатні вчені, що займалися дослідженням моделей

породження мовлення це О. Лурія, М. Жинкин, О. Леонтьев, Л. Вигот-
Смой Т Рябова, 1. Зимня, О. Кубрякова, А. Кібик, Б. Норман с. Ка
цельстон. Г. Кольшанський, М. Бергельсон та інші. У наукових
дослідженнях створено значну кількість моделей ПМ.
3
к можна розглядати через призму того, як саме у них представлений

процес породження і якої стратифікації він підданий у певній моделі

Виокремлюють такі основні типи моделей породження мовлення:

- рівнева

-стохастична - циклічна

- інтегративна; - трансформаційна;

- модель безпосередніх складових.

Рівневі моделі Серед них моделі Б. Нормана, Л. Виготського 0

Леонтьева та Т. Рябової, Т. Ахутіної (Рябової). О. Лурія. С. Кац-
нельсона. Отримали назву рівневих, оскільки їх автори, досліджуючи
процеси вербалізації, «втілення» думки в мову, орієнтувались на по-
них рівнів мовної системи.

Модель Б. Нормана. У цій моделі послідовність процесу ПМ

співвіднесена із системою рівнів мови. На денотативному

(предметному) рівні в правій півкулі голов- пого мозку формується
цілісне уявлення щодо явища, про яке хоче розповісти мовець:
починається створення суб'єктивного смислу ви- словлювання. У
внутрішньому мовленні виформовується десигнат (означене значения
слова), тобто означуваний, змістовий бік мовно- го знака, і з'являється
«протопредикат» з аргументами, у яких ще не уточнено рольову
структуру. Цей «протопредикат» задае сценарій, у якого «розігрується
дія» майбутнього висловлювання. Пізніше, лексико-синтагматичному
рівні, відбувається лінеаризація (ліній- розгортання) понятійно-
рольової структури (перетворення її на
завершено систагматrnoot замаскок). На ши сходини - синтаксичний,
лексико-морфологічний і фонетич (графічний), кожен з яких
характеризується своїм набором структу орствідношень. МЕЖ теми, а
4
також механизмом перетворен ц структур на структури наступних
підрівні Однак процес мислення, зокрема пропес ПМ, характеризу І
особливостями, яка не залежать від рівневої організаці Водночас
незаперечним залишається положения, задно з яким

цифіка системно-структурної будови МОВИ впливає на процеси поро

Дин і сприйняття мовлення У шх моделях людська думка тлумачиться
як автономна що перебуває у свідомості людини сама по собі. У деяких
з н простежуться зародження циклічного бачення ПМ, хоча за рівнева
природа ще зберігаеться

Стохастичні моделі припускають, що адресант використов при

породжено мовлення виключно ймовірнісі характеристики мо них
елемента: сам факт та вірогідність появи чергового слементу мовлені
попередніми елементами. Проте експерименти доводить вибір
граматичної форми набагато менше залежить від впливу контек сту,
ніж від вибору окремого слова

Виникас проблема чи можна взагалі застосовувати стохасти - ні моделі

до моделювання саме граматичної структури. Обмежимост лише одним
аргументом з цього приводу, що належить Дж. Міллер <<Для того, щоб
дитина навчалася всім правилам послідовності, по- будованій за
принципом «зліва направо», які необхідні для утворе абсолютно
прийнятних речень з двадцяти слів чи менше, вона пови нна вислухати
приблизно 1030 речень. Щоб оцінити гідно, наскільк ця умова
безглузда, пригадаємо той факт, що в сторіччі тільки 3,15,

109 секунд

Процес комунікації - це двосторонній процес: породження мов- дення

та його сприйняття. В соціально-орієнтованих ситуациях уста
комунікація дас можливість швидко реагувати всім учасникам та п
редавати суть розмови. Бажання вступити в спілкування з іншою лю

диною визначають комунікативну сутність людського буття

Комунікація може бути вербальною (звичне використання мом лення)
або невербальною, до якої належать міміка, жест, поза, тип
5
одягу, а також інтонація, тембр голосу та інші Сучасна формалізована
модель спілкування, запропонована Р. Якобсоном, виглядае наступним
чином:

Адресант - повідомлення - адресат- контекст - контакт- Таким чином,

це дещо ускладнена модель комушкативної ситу яка дійшла до нас ще з
античних часів, тобто по суп вона впро док тисячоліть практично не
змінилась Акт мовленнєвого спілкування двосторонний, і тому важли

мочати його з обох сторін. Адресант та адресат - це мовні особис госпі,

які несуть у собі узагальнені риси культури і сощального серед овища з
одного боку, і особистий досвід, знати, думки, відношен- з много Мета
мовця справити певний мовленнский вплив на слу - Ви с пишатором
комунікативного акту та зацікавленою особою в успішності його
протікання Комунікативний акт передбачае також присутность
адресата. У процесі вільного спілкування співрозмов- як правило,
тримають один одного в курсі своїх справ, повідо- тощо. Зворотна
реакция слухача с необхідним елементом вербально комуникац Отже,
мовленнєве спілкування як процес боку, висловлювання думок, а з
іншого його розумінн - це, з одного Існує декілька концепцій-моделей
продукування висловлюван

0. Леонтьев вважаю, що породження мовлення складається з трюх

етапів: виникнення мотиву, тобто наміру щось сказати, який зу
моллюсться діяльністю людини та й поведінкою; виникнення думки;
відтворення думки у внутрішньому слові на основі мотиву з наступ-
11010 вербалізацією у зовнішньому мовленні. За моделлю І. Зимньої
процес породження мовлення складається

з трьох етапів: 1) мотиваційно-спонукальний;

2) формування думки мовними засобами; 3) зовнішне мовлення і рівень

реалізації.

У моделі М. Жинкіна внутрішне слово переходить до зовнішньо-

6
го мовлення з орієнтацією на адресата, тобто при породженні мовлен-
ня враховується його сприйняття. Моделі 1. Зимньої та М. Жинкіна
дуже близькі одна до одної, проте в першій з цих моделей передбача-
еться також перехід від внутрішнього мовлення до зовнішнього

У цьому дослідженні будемо дотримуватися концепції, згідно процес

породження мовлення складається з таких етапів:

1) осмислення і породження змісту; 2) підбір мовних одиниць для

даного змісту

5) неврахування того, що комунікація двосторонник процесом,

Оскільки крім процесу передан наформаці, хочу роль про

6) недотримання елементарних правит вичтиност агреси и грубого

комунікатора сприймають інакше, иск ввічливого і запка- деного
итересами співрозмовника

3) передача та реалізм момих одиниць (іх продуцюватія) Можем

операмикстуся зворотний за

Лінгвісти з задавалися питанням, по основ про гарантують правильне

розуміння мовленого повідомлення і збер ветують ефективне
спілкування. Умови успішності комунікаці прем ставлен постулатами
якості, кількості, відношення і способу Г. Грай- са ако вже стали
класичними. Ці постулати задоволнають прищип комуникативного ст
робітництва, що розкриває та відображає кому- катану компетенцію
людини

Характер тропікання комунікаці та мовні стратегії, які при по

муристовуються залежать від місця, де жаться с вання (магазині, сім'я,
пала, театр), а також від обставин (офици нейтрали та профін). Офішин
обставини характерні дл купати у суспільнеc oprammex (в школі,
лікарні), нейтральн успокоих (вулиця, магазин, ресторан), неофіціни
обст відповідають окремим ситуациям (на вепре, в гостях, на відпо
сских, а також мови стратеги залежать і від того, з ким монь (з
7
родичами, однолітками, з лікарем, вчителем, по- ліцейским з добре
знайомим людьми чи з незнайомими).

Постулат кількості передбачає, що повідомиться рекно стількі

информаци, скільки потрібно для даної мети спілку ваша і для поз шого
успешного продовження розмови. Постулат якос того, що граматично
виходять з презумпці достовірност информи тобто информация не
повинна бути неправдивою. Постула ності формі (відношення)
передбачає важлювать пок кромно до даних умов спілкуваних.
Постулат мрмокле передбачае якість, допунсть, послідомость і
вираность висзокто

Для забезпечени ефективност спілкування можець має здійс ти велику

пору роботу. Він намагається за допомогою вибору по- требних слів
привернути увагу партнера, змусити його слухати себе, 6 строити
информацию в отриматt потрібну відповідь. Слухач теж несимм, він
повинен актима сприймати шформацію, яку перед у ран. Лицина
отримус информацию через всі канали, nel, а саме зоровий, слуховий,
чуттский. Візуальна і вербаль- кому мають особливий характер для
спілкування Людина краще круг вербальною информацию, часто
залишаючи поза своео увагою невербальну комунікацію з цим самим
видає себе, бо тембр голосу, истоках може видети чи говорить людина
правду чи ні, пира

Через призму знань про мозкову природу мовленнєвої діяльності

розглянемо процеси та механізми вербального мислення. Їх можна по-
пити за видами мовленевої діяльності на процес породження (про-
дукуваних) висловлювання і процес розуміних (містового спринт- 18)
висловлювання.

Проблеми формуваних мовлешивого висловлюван 1 for смислового

сприйняття складають основу теорію молениво ност у іх розробці
сучасна психолінгвістика мас доставо фундамент, закладений роботами
психологія і перш за все, проми 1. Виготські його численних учнів і
послідовників. Найбільш по- Спогади Л Виготського на проблему
породжен мокасини Насладет в юри «Мышление и речь» Л. Выготский
(1996)
8
Концепція Л. Виготського отримала відображених і розвиток у
численних роботах психологів, психолінгвістя і мовознания (Т. Ах-
1975, 1989. И Горелов 1987, 2003, И. Горелов, К. Седов 2004

Рівні формування висловлювання

вона чи нещира Мовлення і слухання не протилежи процеси, знашою

мірою асиметрии. Ступінь розуміння адресатом інформаці, то перед С
можем заекать від того, насколькИ ПОВНО І ЧЕко мовець оmica
ситуацію та того, наскільки деталью і адекватно слухачем далося 3
окремих елементе поизомени створити плісну картину у спо ти си
омоси. Для того, щоб что усвідомлювати, які мовні стратеги потрібно
використовувати для успішного комунікативного процесу неободно
знати приговни виникнення помилок та невдач у процесі Ф. Зейтель
виокремлює наступн

1) norane слухання слухання має буn anner 2) неврахування орієнтаці на

слухач

3) невірні вербальи сигнали невербальна комунікація нарахо

ву до 65% того, що передмо 4) везна співрозмовника - покдомлени

повинно спиратися на интереси, характеристики та потреби
конкретного співрозмовника,

5) неврахування того, що комунікація двосторонник процесом,

Оскільки крім процесу передан наформаці, хочу роль про

6) недотримання елементарних правит вичтиност агреси и грубого

комунікатора сприймають інакше, иск ввічливого і запка- деного
итересами співрозмовника

3) передача та реалізм момих одиниць (іх продуцюватія) Можем

операмикстуся зворотний за

9
Лінгвісти з задавалися питанням, по основ про гарантують правильне
розуміння мовленого повідомлення і збер ветують ефективне
спілкування. Умови успішності комунікаці прем ставлен постулатами
якості, кількості, відношення і способу Г. Грай- са ако вже стали
класичними. Ці постулати задоволнають прищип комуникативного ст
робітництва, що розкриває та відображає кому- катану компетенцію
людини

Характер тропікання комунікаці та мовні стратегії, які при по

муристовуються залежать від місця,
Актуальні проблеми спеціа

блено A Жиноним Рим (психологами та психолінгвістами) Вого доходи

(1 Горелов, 1 Зимняя, А. Новіков, Е. Ісеніна та ш.) Особ блако пиваем
песком у розробку проблеми «мова і мислен стала мами протеза про
існування в нашій свідомості особливо мои телекту - універсального
предметного коду, знаковий матері ал якого ста пераненим способом
оформления задуму майбутного мовленого покдомлення «В общей
форме указывал Н. Ж ункерсальный предметный код (УПК) построен
так, чтобы упра рето говорящего и чтобы партнерам было понятно, что
именно говорится, в каком предмете (вещи, автении, событи), зачем и
кого это нужно и какой валю может быть сделан из сказанно- г.
Предметной код этостых речи и интеллекта. Здесь совершается
перекисти на язык человска» [49, с. 54] Саме М. Жинкін відкри ману
кад тарницею перетворения думки в слово, якісного стрибка, яким, на
його думку, як хе собою перекодування особистісного сен 3 УПК в
вербальне повідомлення, наповнене мовними значених- Мысль писал
ученый, все содержательном составе всегда

Перший рівень процесу формуван ВИСЛОВЛЮвания мотиваційно-

спонукальний, на думку вченого, «представляет собой сепак мотика и
коммуникативного намерения. При этом мотив это побуждающее
начало данного речевого действия, тогда как коммун ное намерение
выражает то, какую коммуникативную цель пре- следует говорящий,
планируя ту или иную форму воздействия на слу- шающего» [54, с. 90-
91]. На омурні змістового вираження «то- только о чем, а не что

10
говорить, т.е. он знает общий предмет или тему высказывания и форму
взаимодействия со слушате

Промена петела ferima

При несуттевих відмінностях більшість моделей породження новения

являють собою систему статів, стадій, проходження яких триполить до
розгортання думки в текст (дискурс). Узагальнюючи кукні в сучасній
плуг погляди на проблему співвідношення мови 1 мислення. 1 Зимних
виділяє три основні рівні, стали процесу пере- ходу думки у
висловления мотиваційно-спонукальний, формуючий і

Дійсно, ми частого вама гостре незадоволення з приводу сто както

ипления заомилого комики, як часто ми переконуємось, 80 м
красивими, щом за килими висловлюваннями не прихом. mermer svicy.
Tак в група пови висловлювання на світ «бероньба» виндуально-
особистісного сетку, пропу мілого тольки са мому монаси, і мовних
ферм, що несуть в соба прийнят колективом У книга Л. Виготськогок
на вирішення вокало го гропром. «Единицами и синицы речи не
совпадають [26, 194). Процес породження висловлювати вitt no-
ринокая з намистою хмарок, иха проливается дощем с mo словами,
дослідних познания искуваних двох ЯКІСНО ВІДМІНних мов, які
измодіють у сизомость людини мо думки і мови словесного Найбольш
істотне дорожнения до теори Л. Виготського було зро-

A У свой А. Перловий чотири рки поктория важливе д -

xanimyчлолисни «Мость не ВОПЛОЩАЕТСя, в соверш полски измери
стам упо разним выручкам Монстрофиму виски torrent Пирина з
контексту, вона часто інтер предстоя илим чином хазина не знае, про
що вона говоритиме до

II Дион 190 18 А Заленская 19 I Зимняя 1985, 2001 А Ланья w A

Новиков 1981. Л. Сахарный 1989, 19 C 1967.10 Сорокин, Е. Тарасов, А.
Шахнарович 1979)

пробивается в клык, перестраивает его и побуждает к развитию это

проживается непрермено, так как содержание мысли больше, чем
11
митномузуальные возможности языка. Именно поэтому зарожде мисли
осуществляется предметно изобразительном коде пред ставление так
же как и жени, которую оно представляет, может стать предметом
бесконечного числа высказывания. Это затрудняет речь побуждает
высказыванию» [48, с. 159]

Задано з новими даними, думка, запущена за допомогою УПК,

пректируется на код вербальний ось тут-то відбувають про так
нарочито нетовно і так образно писав Л. Виготський ма буряться,
віпостася у слові. Але в слові ми спостерігаемо друг кроцени думки,
одного разу вже народженої в пешому замовому - плаках УПК У слові
думка перевтілюється. У ході такого тремление часто змінюСТЬСЯ НЕ
ТІЛьки форма думки, а и на зміст не повнення. Саме цей процес
переродження думки і бути названий вербальним мисленням Про його
характер дуже точно сказав інший класик психологи-C Рубінштейн > в
речи мы формулируем мысль, но, формулируя ее мы спа и рядом се
формируем < > речи ми формулируем мысль, но, формулируя се, мы
сплошь и рядом Се формируем» [90, с 350] З легкої руки вченого
наведена цитата ста на вишеченим вербального мислення, прийнятим

лем, определенную коммуникативным намерением получить,

запросить информацию или выдать се» [Там само, с. 92) вень
собственно формирования мысли посредством языка. <...> Этот
уровень ответственен за логическую последовательность и синтакси
ческую правильность речевого высказывания» [Там само. С. 93). - , т.е
нужди су

Він представлений двома підрівнями сенсоутворювальним

формулюючим Змістотворна стадія формуючого рівня образует и
развертывает общий замысел говорящего, формируя смысловую кан-
ву высказывания» [Там само]. Він пов'язаний саме з формуванням
змісту висловлення, або з тим, що називається семантичним запи сом.
Фаза змістоутворення, на думку 1. Зимньої, співвіднесена з про
грамуванням майбутнього висловлювання, в початковій стали якого
з'являться задум майбутнього дискурсу.

12
A. Новіков вважає, що «замысел информационное образова Не сме не
закрепленное в определенных словах и рассчитанное на задуманное
воздействие» [82, с. 107]. Із задумом порівняти понятт теми, яка являє
собою згорнутий зміст, і формується на одному з ета- в розуміння
тексту: «Хотя тема может и не совпадать с замыслом, тем не менее, в
определенной степени она эксплицирует его. Будучи сверткой, тема
всегда может быть развернута в полный связный текст, внутренняя
форма которого по своей структуре должна быть близкой к внутренней
форме исходного текста, несмотря на различие их вне- шних форм.
Такая содержательная близость этих текстов является критерием
правильности выделения темы, а значит и замысла автора» [Там само,
с. 23].

На другий, що формулюс стадії формуючого рівня відбувається

лексичне, граматичне і артикуляційне оформлення висловлювання. i
Обидві ці фази мовленнсвого творення - нероздільно пов'язані один з
одним. Первая фаза может быть уподоблена устройству, програм-
мирующему грамматическое оформление свернутых опорных форм
слов, а вторая является собственно грамматическим развертыванием
высказывания (или грамматическим структурированием в узком
смысле этого слова)» [Там само, с. 96].

Нарешті, третій-реалізує рівень мовленнсвого творення - це рі вень

власне артикуляції (виголошення) і інтонування [Там само, с. 97].
Концепція формування висловлювання, на якому базується
дослідження, представлене в книзі 1. Горелова, К. Седова (2004). Ви-
ділені наступні стадії перетворення думки в дискурс:

1. Висловления стимулюється мотивом даного акту мовленнєвої

ЛЬКОСТІ (Для чого, з якою метою я кажу?), а попередньо у мовця по-
ИНН БУТИ Сформована установка на спілкування в шлому (й немас
приклад, у ст)

но мотив очевидний: ми відчуваємо голод 1 просимо бабусю (чи маму)

нас погодувати; у нас на лекции не пише ручка і ми просимо коса
позати ручку або олівець. Однак іноді мотив не тільки не касаний, але й
не ясний самому авторов мовлення. Деякі наші ви словлювання (як,
13
БПМ, 1 деякі наш вчинки) ми не можемо пояснити самим собі. Ми
постшасмо висловити свою думку, а потім шкодуємо про скосие, нам
здасться, що ми ріжемо правду-матку, а на самій-то стран ми
намагаємося показати себе, ми викрикуємо на лекці, на- магаючись
уточнити думку викладача, а справжнім мотивом нашого
дисловлювання в увага симпатичною блондинки на сусідньому ряду
matt

2 Первинна стадія формування висловлювання - стадія комуні- кного

наміру, яка реалізується насамперед у вигляді готовності/ неготовності,
бажання / небажання вступати в комунікацію. У разі та- до готовност у
мовця з'являється настрій на певну типову сітуацію сомальної взаємодії
людей - на конкретний мовленнєвий жанр, будь орвания, компліменту,
сварки, доповіді, балачок та ін. На цьо- мустам мовець не знае, про що
він говоритиме. У залежності від кон- кретно ситуації соціальної
взаємодії у нього (часто на підсвідомому а) формується загальна
емоційна установка на певну інтонаційну тональність комунікації,
модальність мовлення (на кооперативне або кифтіктне спілкування, на
розуміння або комунікативний саботаж та .) У й же стадії у свідомості
мовця утворюється уявлення про мету (інтенції, іллокуції) майбутнього
висловлювання (На який тип спілкування я налаштовуюся?).

3. Від комунікативного наміру процес переходить до моменту

формування смислового змісту майбутнього висловлювання (Не тіль-
для чого», а й «що саме буду говорити», почну з питання або з
констатації?) в УПК (за М. Жинкіним). Це стадія загального задуму. На
цьому етапі мовленнєвого утворення мовець знае, про що він буде
говорити, але ще не знає як. Чим складніше інформативне наповне- ня
майбутнього висловлювання (дискурсу), тим менш ясно автору млення,
як воно буде розгортатися і які зовнішні форми прийме. Тут
формується цілісна (може бути, поки ще нечітка, дифузна) семантич-

На картина» майбутного висловлювання суть, семантика KBE EA

конкретних си и синтаксичних структур ще немас 4. Сформована
внутрішня програма (задум) почина трансфор

14
муватися починає працювати механізм перекодуваних перекла смислу
1 моме образи і схем на конкретну національну мова мо значень. Тут
з'являються первинний вербальний запис майбутн висловлювання
ключоnt поняття, речення уривки фраз, яка несуть ядерний
(рематичний) сене. Первинний словесний конспект майбут того
висловлювання, який виникає у свідомості людини, наповнений
особистеними смислами перши вербаль утворення (якщо їх розуміли
тільки самому мовцеві ommy.

5. Подальне формування мовлення являє собою розгортання клерного

смислу (теми) побудоване відповідно до психолінгвісти Hi Ho TOT 106
CC TV Biyacт.cz Te, Л. Виготський називав «реалізацію думки в слові».
Отже, буд моклетике висловлювання будь то речення або текст -
формується, породжуються, а не переходить «в готовому вигляді» з
думки в мол-

6. При цьому спочатку утворюється синтаксична схема майбут. мого

висловлювання «Внутрішні слова», тобто значения с стають
прообразами» зовнішніх слів і займають поступово «со синтаксичні
позиц

7 Наступна стадія мовленнєвого утворення - граматичне струк-

турування і морфемний відбір конкретної лексики, після чого 8.
Реалізується поскладова моторна програма зовнішнього мог- лення,
артикуляція

Розглядаючи у аспекті теорії взаємодії мозкових півкуль процеси

породження і розуміння мовлення, ми можемо наповнити нейропсихо-

лінгвістичним змістом описані моделі.

Таким чином, мотив розташовується за межами свідомост Мотив

апелос до обох півкуль він може бути цілком усвідомленим і
контролюватися аналітичними зусиллями лівої півкулі; але часто мотив
результат діяльності нашої підсвідомості і тоді його вплив більше

15
спрямований у праву півкулю. Однак у кожному разі мотив запуска
механізм мовленнєвого утворення

Породження мовлення починаються у правій півкулі, де на першо- му

етапі починаються формування комунікативного наміру. Тут вини как
готовність вступити в комунікацію або ж небажання спілкуватися, Тут
з'явиться емоційно забарвлена тональність, неясна самому мов

мета. На цій же стали з'являється установка на конкретний тип мально

взаемоди, на типову комунікативну ситуацію

У прави швкулі з'являється задум. Він виника у вигляді д doro

rearтальта, який мас характер смутного уявлення про мету / загальний
зміст майбутнього висловлювання, коли мовець, в найза- альших рисах
знае, про що він буде говорити, але не знає, як він ре- с задум в
мовлені. У правій же півкулі задум поступово починас оформлятися у
знаковому матеріалі УПК (дифузний гештальт починас бути більш-
менш видимі контури в образах, схемах, фреймах уяв- ох спуши). Цей
первинний емоційно забарвлений запис ще не мас лайної структури.
При цьому в ньому зовсім відсутні поки ще А нацональної мови

Подальший етап запускає механізм перекодування змісту вислов- УПК

на національну мову. Цей процес починається також у данни з грами
півкуль. Тут відбувається перетворення думки, і перевтілення 3
вористанням ресурсів право-півкульної граматики (з'являються
елементи структурування на рівні темп-рематичного членування, ви-
интонация, конкретна лексика тощо).

Попм до цього процесу підключається ліва півкуля, яка додас

сепаксичного і лексичного матеріалу якого бракує, що має поки ще
характер особистісних смислів, зрозумілих лише мовцю

Зусиллями лівої півкулі мозку первинний конспект майбутнього

висловлювання розгортається у зв'язний текст. Під керівництвом пе-
редих мовленнєвих зон лівої півкулі відбувається вибір синтаксичних

схем і моделей речень.

16
Тільки потім ці схеми наповнюються лексикою, підбір граматич-

ного оформлення для яких відбувається під керівництвом задніх від-

ділів ліво і півкулі. Нарешті, ліва півкуля здійснює процес поскладової

артикуляції, контролюючи відповідність звукового вигляду слова
фонематичним могам

Процес «перетворення» думки в слова проходить під невтом-

контролем обох півкуль. При цьому ліва півкуля стежить за
формально-граматичним оформленням дискурсу, виправляючи і ко-
ригуючи невірні вживання лексики, морфологічних форм, невірне
побудування синтаксичних конструкцій. Права півкуля контролює
смисловий зміст, постійно звіряючи отримані результати з вихідним
задумом і реальною дійсністю, яка стоїть за текстом

класиків Петербурзької школи нейролінгвістики в каждый раз, 1 мм

высказываем какую-то мысль, обращаемся к собеседнику, мм заново
преодолеваем то небольшое расстояние, которое пролегает между
правым и левым полушарием, расстояние, которое к человек долго
преодолевал в детстве и которое люди длительно пре апотевали в своем
культурном развитии. Это расстояние всегда со- вместно преодолевают
образ и слово. На этом пути чувственный об- вобравший в себя все
цвета, формы и звуки окружающего мира, превращается в бестелесную
мысль, а нерасчлененное слово pac- стененное предложение с
субъектно-объектной структурой. На этом пути неосознанное
превращается в осознанное, человек познает себя, его мысль
постепенно высвечивается для него самого и становится доступной для
других. Это путь достижений и потерь путь от мифа к рациональной
картине» [5, c. 40].

Вплив комунікативних умов на виникнення мовлення Говорячи про

механізм породження мовлення, потрібно завжди пам'ятати, що різні
ситуації спілкування, різні стилі і жанри мовлення припускають
використання неоднакових способів розгортання дум- и в текст.
Відмінності в цілях і завданнях комунікації вимагають від зміни
17
стратеги мовленнєвої поведінки, мовленнєвої діяльності Одна справа
неофіційне розмовне спілкування з близькими знайо- хими, інше -
спонтанний виступ у парламент; одна справа записка 1 запрошенням в
кіно, інше - доповідь на науковій конференції або дипломний проект.
Породження мовленнєвого повідомлення в різних комунікативних
ситуаціях спирається на неоднакові мовленневі ме- ізми. Відмінності
призводять до різноманіття типів вербального (дискурсивного)
мислення, якими ми користуємося у своїй мовлен- нсній практиці.

Наше повсякденне побутове спілкування широко використовує

кишовані, стереотипні мовленнєві блоки, які обслуговують часто
повторювані комунікативні ситуації. Зустрічаючись з другом, подру-
го, ми вимовляємо: «Привіт!», «Як справи!», «Як життя молода У
відповідь чуємо: «Привіт!», «Все нормально!». «Життя б'є клю- чем!»
та ін. Подібні формули, зрозуміло, не припускають складних
перекодувань у внутрішньому мовленні з УПК на вербальний код Вони
спливають у свідомості мовця за принципом «стимул - реак- д) За
асоціативним принципом розвивається і розмовний діалог (моленский
жанр «балаканина») між добре знайомими між собою
[ 4 мая 2023 г. 16:39 ] Тanya: 94 Пионова Наталія Георгіївна Основна
пошце між таку ми визначається не стільки особл постами
використання информаци (вербальна чи образна), ск способами и
организаци, характером и переробки, тобто типом мис-

Обиди макул функціонують у взаємозв'язку. Функцональн Тасиметрія

притаманна тільки людии, генозумовлена, передасться у спадок, але
остаточно формується в процесі стлкування в залежно від переважання
функціонування правої чи лівої півкулі впливає на испиидуально-
психологічні характеристики особистості. Так, для л (вотикульню
мистичих (логічний тип) людей оптимістичність і само- списть Вони
легко вступають у контакт з іншими людьми, в роботі o більш
покладаються на розрахунки, ніж на інтуіцію, до інфор Маці з офитних
джерел довіра більша, ніж до власних вражень. Для ших людей краще
працювати там, де с потреба в логічному мислення математика,
викладач природничих наук, конструктор, організатор ви робництва,
програміст, плот, водій тощо.

18
 Правотівкульно мислячих (художній тип) характеризус нахил до
певного песимізму, вони більш покладаються на власні почуття, ніж на
лопчний аналіз подій, що не завжди на користь справі. Ці люди te дуже
товариські, але можуть продуктивно працювати навіть у неспри-
ятливих умовах (шум, розваги, гуркіт, тощо). Іх чекас успіх у галузях
діяльності, де переважае образне мислення: художник, архітектор, ак-

тор, лікар, вихователь тощо Якщо у людей однаково виявляються

обидва типи мислення, то відкривається широкий спектр діяльності:
поєднання послідовності в роботі, водночас, образне, цілісне, швидке
прийняття подій, ретельне обмірковування своїх вчинків, особливо в
екстремальних ситуаціях. Більша частина людства - праворукі й лише
5-12% с ліворукими

Але варто пам'ятати, що й праворукі та ліворукі — це не однорідні

групи. Серед них виділяють; - сильно ліворуких (лівші, тобто, тих в
кого ведучими с ліва рука, нога, та в яких спостерігається лівобічна
сенсорна асиметрія);

- ліворуких (в яких ведучою с ліва рука, а решта компонентів ла-

терального профілю мають правобічну асиметрію); - амбидекстрів (в

яких не виражена функціональна асиметрія, тоб- то немає домінуючої
руки, ноги, та не виявлено сенсорної асиметрії; гак люди добре
володіють як лівою, так і правою рукою) - ними часто стають перевчені
лівші

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ:
 Підготуйте доповідь на тему «Формалізована модель
спілкування за Р. Якобсоном»;
Функціональний підхід до мови та семіотичного процесу празьких
лінгвістів, К. Бюлера й Е. Сепіра був транспонований на комунікацію
Р. Якобсоном. Уже працюючи у США, дослідник запропонував модель
комунікативного акту, яка містила шість функціонально забезпечених
компонентів (базисних функцій комунікації).

Контекст
19
Адресант Повідомлення Адресат

Контакт

Код

Р. Якобсон охарактеризував свою модель так: «Ми аналізуємо

повідомлення з урахуванням усіх факторів, що стосуються його, таких,
як властивості повідомлення самого по собі, його адресанта й адресата
— реального або передбачуваного адресантом реципієнта. Ми
вивчаємо характер контакту між цими двома учасниками акту
мовлення; ми прагнемо виявити код, спільний для адресанта й
адресата; ми намагаємося знайти характерні спільні риси, а також
відмінності між операціями кодування, здійснюваними адресантом, і
здатністю декодування, притаманною адресатові. Врешті-решт, ми
намагаємося визначити місце, яке займає повідомлення в контексті
інших повідомлень, які або належать до того самого акту комунікації,
або пов’язують згадуване минуле з передбачуваним майбутнім, і ми
задаємося основоположним питанням про відношення даного
повідомлення до універсалізму дискурсу».

Функціональне підґрунтя моделі Р. Якобсона полягало у виокремленні

ним шести можливих функцій комунікації, сполучених в ідеальному
(абстрактному) дискурсі, але асиметричних у реальному спілкуванні.
При цьому вчений пов’язував домінування тієї чи іншої функції з
певним актом

мовлення. Адресант реалізував емотивну функцію як спосіб вираження

власного «я», конативну як апеляцію до адресата; референтивну як
кодування мовцем певного факту дійсності, сприйнятого у знаковій
формі адресатом; поетичну як створення автором певної художньої
форми повідомлення, стилю; метамовну як використання адресантом
мовного коду й доведення його до свідомості адресата; фатичну як
функцію підтримки та збереження контакту зі співрозмовником.

Перспективним положенням моделі Р. Якобсона стало розрізнення

20
коду й повідомлення. Використання коду природної мови уможливлює
створення варіативних повідомлень, збагачення смислотвірних
потенцій мови й самого мовного коду. У цілому, модель Р. Якобсона
стала базовою для багатьох наступних комунікативних моделей попри
те, що всі функції її складників виходили з особистості адресанта,
адресат же залишався ідеальним статистом.

Модель Р. Якобсона містила три моменти, що суперечили іншим

проголошеним дослідником положенням. Перший момент пов’язаний
із наявністю одного повідомлення за відсутності двох смислів,
породженого мовцем і сприйнятого адресатом. Р. Якобсон одним із
перших відзначив обов’язковість розрізнення двох підходів до тексту з
боку обох учасників

комунікації, указавши два шляхи, якими йдуть мовець (від змісту,

значення до мовного повідомлення) і адресат (від мовного
повідомлення до значення на основі імовірнісних принципів).

Однак у моделі ці два підходи не враховані, їх можна гіпотетично

встановити лише на підставі складника контакту. Відсутній у моделі
також компонент шуму, хоч у своїх працях Р. Якобсон, посилаючись на
технічну модель, відмічав наявність шуму, перешкод при сприйнятті
повідомлення, чим він пояснював розбіжність механізмів кодування й
декодування інформації. Шумом дослідник вважав розбіжність мовних
систем комунікантів на рівні кодів (метамовної функції).

Другим суперечливим моментом комунікативної моделі Р. Якобсона є

відсутність у ній компонента мети. Ще будучи у складі Празького
лінгвістичного гуртка як один із його засновників, Р. Якобсон висунув
вимогу аналізувати всі властивості мови, пов’язані з тим, що мова є
«цільовим інструментом, під кутом зору завдань, для виконання яких ці
властивості призначені». Учений першим указав на розбіжність цілей
мовця й адресата, розробив цільову модель мови, однак ототожнення
ним мети й

функції мовних одиниць, мабуть, стало причиною того, що складник

мети не було перенесено на комунікативну модель.
21
Третім суперечливим моментом моделі Р. Якобсона була
невідповідність компонентного складу моделі важливому положенню
про співвідношення повідомлення з універсумом дискурсу. Поняття
універсума у дослідника не визначене, однак за непрямими
судженнями (приміром, про те, що лінгвістика, яка досліджує обмін
словесними значеннями, повинна входити в один комплекс наук із
культурною антропологією, котрі досліджують інші типи обмінів у
суспільстві), можна припустити, що таким

універсумом Р. Якобсон вважав накопичений етносом або людством

комунікативний досвід, що корелює із системою культури, науки,
літератури.
Якобсон розробив лінгвістичну модель мовної комунікації, в якій
обґрунтував основні функції мови, що відповідають базовим елементам
акту комунікації: адресант, контекст, повідомлення, канал, контакт,
код, адресат

Експресивна функція мови пов'язана з адресантом і виражає його

ставлення до вихідної мови.

Металеві функція має зв'язок з кодом, за допомогою якого можна

дізнатися значення слова або предмета. Її мета – встановлення
тотожності висловлювання. Код має бути загальним для адресанта та
адресата.

Фатична функція пов'язані з підтримкою контакту у комунікації. Ця

функція мови є єдиною, спільною для людини і птахів, що говорять,
прагнуть почати і підтримувати процес комунікації.

Поетична функція мови пов'язані з повідомленням, більше із його

художньої формою, ніж із змістом.

Конативна функція мови безпосередньо виражає вплив на адресата

(наказовий спосіб і т.п.).
22
Когнітивна - зорієнтована на контекст і є посилання на об'єкт, про який
йдеться в повідомленні. Референтивна (денотативна, когнітивна)
функція

зорієнтована на контекст і є посилання на об'єкт, про який йдеться в

повідомленні.

При цьому Ж. Дюбуа, Ф. Еделін та ін, які замінили назву функції

поетичної на риторичну, вважають, що не може бути, щоб
"повідомлення" стояло поряд з іншими факторами комунікативного
акта. "Насправді ж повідомлення - це не що інше, як результат
взаємодії п'яти основних факторів, а саме, відправника та одержувача,
що входять в контакт за допомогою коду з приводу референта" [221, с.
54].

Роман Якобсон запропонував також свій аналіз знаків, вважаючи, що

"для зорових знаків важливішим є просторовий вимір, а для слухових
— тимчасовий" [412, с. 84]. Докладніше він висловився з цього питання
в іншій своїй роботі:

"У системах аудіальних знаків як структурний фактор ніколи не

виступає простір, але завжди час - у двох іпостасях - послідовності та
одночасності; структурування візуальних знаків обов'язково пов'язане з
простором і може або абстрагуватися від часу, як, наприклад, у
живописі та скульптурі, або привносити тимчасовий чинник, як,
наприклад, у кіно» [415, с. 323].

Р. Якобсон істотно доповнив і розвинув поділ знаків на типи,

запропоноване Ч. Пірсом. Якщо знаки у Пірса - ікони, індекси та
символи - стоять окремо один від одного, то Якобсон вважав, що всі
знаки мають спільні риси, відмінність полягає в перевазі однієї
характеристики над іншими. Ось що він говорить щодо символічного
компонента в іконічних знаках:

"Повне розуміння картин і схем вимагає попереднього навчання.

Жоден рід живопису не вільний від ідеографічних, символічних
23
елементів. Проекція тривимірного простору на двовимірну площину за
допомогою образотворчої перспективи будь-якого типу є приписаною
властивістю, і, якщо на картині зображено дві людини, одна з яких
вище іншого, ми повинні бути знайомі з особливостями певної
традиції, відповідно до якої як більші можуть зображуватися постаті,
або що знаходяться ближче до глядача, або відіграють важливішу роль,
або мають великі розміри "[415, с. 322].

Роботи Р. Якобсона склали окрему епоху у розвитку вивчення

комунікації. Найбільшого поширення набула його схема мовної
комунікації, з якої ми розпочали наш розгляд. Як зазначає В'яч. Нд.
Іванов, наукові заслуги Р. Якобсона в нього на батьківщині довго
замовчувалися, його обрані статті, підготовлені до видання ще
шістдесяті роки, змогли вийти лише посмертно [119].

24