1.

Методологічні принципи педагогічної психології;

Методологічні принципи педагогічної психології є основою для розуміння
взаємозв'язку між психологічними процесами та педагогічною практикою,
сприяють розробці ефективних методів навчання та виховання.

Детермінізму - концепція, яка вважає, що поведінка, вчинки та розвиток

особистості дитини обумовлені зовнішніми факторами і законами, і не
відбуваються випадково.

Розвитку - кожна дитина має потенціал для постійного вдосконалення та

розвитку як особистості, а виховання та навчання мають сприяти цьому
процесу.

Єдності психіки й діяльності - вказує на тісний зв'язок між психічними

явищами та діяльністю людини в процесі навчання та виховання. Цей принцип
підкреслює, що психічні процеси та діяльність необхідно розглядати як єдиний
комплексний процес, і враховувати їх взаємодію для досягнення оптимальних
результатів у навчанні та розвитку учнів.

Об'єктивності - передбачає важливість підходу до вивчення та розуміння

психологічних явищ і процесів на основі об'єктивних даних, а не суб'єктивних
відчуттів або уявлень. Цей принцип підкреслює значення наукового методу,
доказової бази та об'єктивних спостережень у розвитку педагогічної практики
та психологічних теорій. Відповідно до цього принципу, педагогічні рішення та
стратегії повинні ґрунтуватися на об'єктивних даних та наукових дослідженнях
для досягнення кращих результатів в навчанні та вихованні дітей.

Системності - розгляд педагогічного процесу як складної системи, де всі

складові (учні, вчителі, програми, середовище тощо) взаємопов'язані і
впливають одне на одного. Цей принцип підкреслює важливість урахування
взаємозв'язків та взаємодії між усіма компонентами навчального процесу для
досягнення ефективної організації навчання та виховання. Такий системний
підхід допомагає зрозуміти глибинні причини поведінкових та навчальних
проблем учнів і розвивати комплексні стратегії їх вирішення на всіх рівнях
педагогічної діяльності.

Особистісного підходу - передбачає індивідуалізацію педагогічного процесу з

урахуванням особистих особливостей, потреб і можливостей кожного учня.
Цей принцип підкреслює важливість створення сприятливого середовища для
розвитку кожної дитини, з урахуванням її унікальних рис. Він також акцентує
на важливості взаємодії між вчителем та учнем, спрямованої на розвиток
особистісних якостей, мотивації та самостійності учня. Такий індивідуальний
підхід дозволяє оптимізувати процес навчання, забезпечуючи кожному учневі
можливість максимально реалізувати свій потенціал.

Джерело: https://subjectum.eu/psychology/pedagog_psychology/6.html
2. Система категорій педагогічної психології;

Розвиток - це процес постійних змін і покращень у фізичному,

інтелектуальному, психологічному та соціальному розвитку особистості
протягом усього життя.

Формування - цей процес передбачає становлення і розвиток різних

якостей, навичок, знань і цінностей у людини, що відбувається під впливом
навколишнього середовища.

Соціалізація: Це процес набуття людиною соціальних ролей, норм,

цінностей та навичок, необхідних для успішного функціонування у
суспільстві.

Виховання: Це систематичний процес сприяння розвитку та формуванню

особистості, у якому акцентується на цінностях, навичках, стандартах та
етичних нормах.

Освіта: Це процес систематичної передачі знань, навичок та цінностей

через навчання та навчальні програми в інституційному середовищі.

Навчання: Це освітній процес, спрямований на засвоєння та засвоєння

відповідних знань та умінь в учнів.

Самовиховання: Це процес внутрішнього розвитку особистості, коли вона

свідомо впливає на свої цілі, цінності та уявлення про себе.

Самоосвіта: Це навчання, яке особа обирає для себе самостійно, зазвичай

поза формальними освітніми установами.

Педагогічний процес: Це систематична характеристика взаємодії між

педагогами і учнями, спрямована на досягнення певних цілей навчання та
виховання.

Джерело - https://studies.in.ua/ekzamen-pedagogika/1401-osnovn-kategoryi-
pedagogki-2.html#:~:text=%D0%BA
%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F
%D0%BC%D0%B8%20%D0%BF
%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D1%96%D0%BA
%D0%B8.,%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BE
%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0%2C%20%D0%BF
%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE
%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF
%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81.

3. Процес спрямованної соціалізації як процес, його внутрішні і зовнішні

механізми.
Механізми соціалізації за виділенням Зигмунда Фрейда: імітація, ідентифікація,
почуття сорому і провини.
Імітацією називається усвідомлена спроба дитини копіювати визначену модель
поведінки. Зразками для наслідування можуть виступати батьки, родичі, друзі і
т.д.
Ідентифікація - спосіб усвідомлення приналежності до тієї чи іншої
спільності. Через ідентифікацію діти приймають поведінку батьків, родичів,
друзів, сусідів, і т.д., їхньої цінності, норми, зразки поведінки як свої власні.
Імітація та ідентифікація є позитивними механізмами, тому що вони націлені на
засвоєння визначеного типу поведінки. Сором і провина навпаки, тому що вони
придушують чи забороняють деякі шаблони поведінки.
Сором звичайно асоціюється з відчуттям, що вас викрили і зганьбили. Це
почуття орієнтоване на сприйняття вчинків індивіда іншими людьми. Відчуття
ж провини зв'язано з внутрішніми переживаннями, із самооцінкою людиною
своїх учинків. Покарання тут відбувається само собою, що контролюється
формою виступає совість.

Ступінь ідентифікації визначається характером прихильності до “іншого”.

Оскільки найбільш сильні прихильності в родині, тому вона вважається
основною формою соціалізації. У соціології звернена увага на той факт, що
цінність родини як соціального інституту довгий час недостатньо
враховувалася. Більше того, відповідальність за виховання майбутнього
індивіда намагалися деякою мірою зняти з родини, переклавши на школу,
трудовий колектив, громадські організації. Приниження ролі родини принесло
великі втрати, в основному морального порядку, але які згодом обернулися
великими втратами в трудовому і суспільно-соціальному житті.

Соціалізація особистості припускає, що об'єктом дослідження є не одна чи

декілька, а весь комплекс суспільно значимих якостей людини в їхній тісній
єдності і взаємодії. Вони охоплюють усю сукупність рис свідомості і поведінки:
знання, переконаність, працьовитість, культуру, вихованість, прагнення жити за
законами краси, фізичну підготовку, і т.д.

Джерело: https://ru.osvita.ua/vnz/reports/sociology/12652/