Психологічні

Косс Анна, 506

механізми становлення
особистості
Поняття особистості в психології
Особистість — це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими
своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними
властивостями. Особистість виникла й розвинулася у процесі суспільно-
історичного розвитку людства, у процесі роботи. Належність особистості до
певного суспільства, до певної системи суспільних відносин визначає її
психологічну та соціальну сутність.
Особистість — соціальна істота, суб’єкт пізнання, активний діяч суспільного
розвитку. Характерними ознаками особистості є наявність у неї свідомості,
виконувані нею суспільні ролі, суспільно корисна спрямованість її діяльності.
Однією з найяскравіших характеристик особистості є її індивідуальність, під
якою розуміють своєрідне, неповторне поєднання таких психологічних
особливостей людини, як характер, темперамент, особливості перебігу
психічних процесів (сприймання, пам’яті, мислення, мовлення, почуттів, волі),
особливості її мотиваційної сфери, спрямованості.
 Механізми формування особистості
Формування особистості — процес соціального розвитку людини, становлення її як суб'єкта діяльності,
члена суспільства, громадянина.
Процес формування особистості починається з дня народження і є тривалим, складним та продовжується
протягом усього життя людини. Особистість формується в процесі взаємодії людини з іншими людьми,
навчання, виховання та самовиховання. Людина стає особистістю лише тоді, коли вона має специфічні
риси і передусім соціально-психологічні особливості, такі як принципи, позиції, установки, ціннісні
орієнтації, потреби, мотиви й інтереси. Кожна особистість відрізняється своєю індивідуальністю.
Реалізується особистість перш за все в процесі діяльності.
Виділяють наступні механізми формування особистості: соціальний, психологічний та фізіологічний.
Соціальний механізм виявляється у суспільній моралі, на якій базуються соціальні установки про гарні та
погані вчинки, заборони до аморальної поведінки і заохочення до позитивної, схваленої поведінки. Велику
роль у формуванні особистості також відіграють засоби масової інформації. Тут дуже важливим є механізм
усвідомлення, що проявляється в соціальній пам'яті та соціальному мисленні. Соціальна пам'ять - це вид
пам'яті, спрямований на запам'ятовування, збереження і відтворення змісту і характеру людських відносин,
власного життєвого шляху, способів поведінки і санкцій власної совісті у ситуації виконання (невиконання)
обов'язку тощо. Соціальне мислення - це мислення, предметом якого є взаємини людей, соціальні процеси
і життєвий шлях особистості.
Фізіологічні механізми – мозкова система кодування і управління психічними явищами: тимчасові
нервові зв'язки, динамічні стереотипи, умовні та безумовні рефлекси, перша і друга сигнальні системи.
Якщо людина буде мати фізіологічні порушення у роботі мозку, нервової системи та ін., то здатність до
засвоєння виховних впливів буде обмежена.
 Психологічні механізми
Психологічні механізми розділяють на:
Психодинамічний механізм, що включає три ланки: потребу - зусилля - задоволення. Потреба -
це внутрішній драйвер, який викликає певні стани неспокою або дефіциту. Досвід нового
дозволяє формувати особистісний розвиток. У процесі здійснення зусилля людина здобуває
новий досвід. Це вольова поведінка, що спря­мована на подолання внутрішніх перешкод на шляху
досягнення мети. Задоволення - результат, який виникає при задоволенні потреби.
Міжособистісний груповий механізм, який включає такі взаємозв'язані механізми: психічне
зараження, насліду­вання, механізм ідентифікації, переконання, навіювання, груповий тиск,
змагання, суперництво. Дія механізму обумовлена наявністю людей, групи.
Психічне зараження. В ході зараження від індивіда до індивіда переходять різні емоційні стани –
захоплення, тривога, радість, ентузіазм, сміливість тощо, які безконтрольно, поза власним
осмисленням сприймаються й відтворюються людьми в ситуації їх безпосе­реднього спілкування.
Наслідування – переймання і відтворення індивідом певних форм поведінки, способів діяльності
оточуючих його людей, особливостей їх характеру, звичок, вчинків тощо. Наслідування може
відбуватися як мимоволі, так і довільно. Мимоволі діти копіюють вербальні та поведінкові реакції
дорослих – батьків, родичів, учителів. Емоційна прив’язаність дитини до близької людини викликає
прагнення бути в усьому схожою на неї.
Механізм ідентифікації полягає в постановці суб'єктом себе на місце іншої людини (уподібнення до
неї) через заглиблення у її внутрішній світ. Процес прийняття еталонів і зразків через подібність,
сприяючи полегшенню входження в нові соціальні ролі та утворенню нових особистісних структур.
Прийняття і освоєння соціальних ролей - адаптація до соціального середовища та його вимог
через усвідомлення та виконання ролей у різних сферах життя. Формування особистості через
прийняття та виконання ролей, що сприяє узагальненню соціальних позицій і взаємодії з оточуючим
середовищем.
 Міжособистісно-груповий механізм становлення особистості:
Переконання - процес впливу на думки, переконання та погляди інших осіб. Особистість формує
свої переконання шляхом сприйняття та опрацювання інформації з оточуючого світу та взаємодії
з іншими.

Навіювання - Вплив на особистість через навмисну передачу ідей, думок, або вказівок від інших
осіб. Цей механізм сприяє формуванню певних уявлень та цінностей у становленні особистості.

Груповий тиск - Вплив групи або оточення на особистість з метою вирішення конфліктів або
забезпечення відповідності прийнятим нормам. Особистість може піддаватися груповому тиску
для забезпечення соціальної взаємодії та прийняття.

Змагання - Процес, при якому особистість бере участь у спробі перевершити інших членів групи
або конкурентів. Змагання може бути джерелом мотивації для досягнення вищих результатів та
самовдосконалення.

Суперництво - Стан конкурентної боротьби або протистояння між особистістю та іншими. Цей
механізм може сприяти розвитку особистості через подолання труднощів та пошук нових шляхів
досягнення мети.

Ці механізми міжособистісно-групового впливу взаємодіють у формуванні індивідуальних та

групових характеристик особистості, впливаючи на формування цінностей, переконань, та соціально-
психологічних аспектів.
 Механізм зсуву мотиву на мету:
Його сутність полягає в тому, що той предмет (ідея, мета), який тривалий час і стійко насичувався
позитивними емоціями, з часом перетворюється в самостійний мотив.
Приклад: На початковому етапі вікового розвитку дитина демонструє сильне бажання перебувати разом з
матір'ю. Це виражається в бажанні грати, спілкуватися, знаходити в матері захист і співчуття. Дитина
відчуває почуття радості від безпосереднього контакту з матір'ю. Ці позитивні емоції виникають при
спілкуванні та спільній діяльності. На даному етапі відсутні які-небудь конкретні вимоги бути ввічливим,
стриманим чи уважним. Але дитина, відчуваючи радість від спілкування, намагається продовжувати цю
радість. Мати, навіть без конкретних вимог, виражає наполегливість у певних аспектах поведінки дитини.
Вона ніжно і лагідно вимагає від дитини бути ввічливою, уважною тощо, надаваючи цим важливість
спільним нормам. Дитина, намагаючись зберегти радість від спілкування з матір'ю, виконує її вимоги. Дії,
які на початку виконувалися для отримання позитивних емоцій, поступово перетворюються в самостійну
мету. Якщо певні дії завжди приносять лише позитивні емоції, вони набувають самостійної силу, стаючи
мотивом для дитини. Таким чином, механізм зсуву мотиву на мету встановлюється.
Сказане вище можна узагальнити наступним чином: спочатку дитина виконує потрібні дії (мета)
заради спілкування з матір'ю (мотив). З плином часу при обов'язковому виконанні умови, що полягає в
тому, що якщо розглядається дія буде завжди супроводжуватися тільки позитивними емоціями, воно
набуває самостійну спонукальну силу, тобто стає мотивом.
У подібних випадках прийнято говорити про те, що стався зсув мотиву на мету (або інакше - мета набула
статусу мотиву).
Але даний механізм детермінується характером виховання дитини. Встановлено, що в разі, якщо
спілкування з дорослим приносить не радість дитині, а лише одні засмучення, то механізм зсуву мотиву на
мету не діє. І, відповідно, правильного виховання особистості не відбувається. Даний механізм діє на всіх
етапах розвитку суб'єкта. При цьому спостерігається лише ускладнення і зміна провідних мотивів
спілкування.
 Психологічні механізми формування особистості за
Виготиським
Відповідно до Л.С. Виготського, психологічні механізми формування особистості включають
взаємодію трьох основних "інстанцій": біологічної (фізичної), соціальної і духовної. Невизнання
взаємодії цих компонентів призводить до обмеженого розуміння психіки та формування особистості.

1. Біологічний (фізичний) аспект:

Фізичні аспекти організму визначаються біологічними процесами. Але, за Виготським, біологічні
фактори не є самодостатніми у визначенні психічного життя. Наприклад, розвиток мозку та фізичне
зростання дитини є лише базовою умовою, але не єдиною визначальною для її психіки.

2. Соціальний аспект:
Соціальне оточення, культура, традиції та спілкування визначаються соціальними чинниками. В
Виготського цей аспект включає в себе зону найближчого розвитку, де соціальні взаємодії з іншими
людьми допомагають формувати внутрішній світ особистості.

3. Духовний аспект:
Духовний аспект включає цінності, віру, творчість, емоції та інші аспекти, які є унікальними для
кожної особистості. Взаємодія духовного та соціального визначається у процесі внутрішнього діалогу,
де особистість усвідомлює себе в контексті соціокультурних впливів.

Взаємодія всіх аспектів – біологічного, соціального та духовного – визначає повноцінний розвиток

особистості за психологічною парадигмою Л.С. Виготського.
 Механізми формування ціннісних
орієнтацій особистості
Ціннісні орієнтації відіграють ключову роль у формуванні та становленні особистості. Вони
визначають систему цінностей, яка формує світогляд і моральні принципи особистості. Процес їх
становлення базується на соціальних, психологічних та педагогічних механізмах.

Соціальні механізми:

Особистість усвідомлює та приймає соціокультурні цінності, внутрішньо уособлюючи їх, а також

виражаючи зовні через дії та ставлення.

Психологічні механізми:

Єдність пізнавально-оцінних утворень у свідомості та самосвідомості. Взаємодія соціально-

психологічних компонентів (установки, інтереси, мотиви) зумовлює формування цінностей.

Педагогічні механізми:

Учіння та виховання: Освіта впливає на формування цінностей через передачу знань та

виховання. Взаємодія освітнього процесу з діяльністю особистості забезпечує сталість цінностей.

Ці механізми допомагають особистості в усвідомленні та прийнятті цінностей суспільства,

визначаючи її світогляд, ставлення до себе та інших.