Авангардні тенденції в українській

літературі 1920-х років.

Поет-футурист М. Семенко –
сміливий експериментатор.
Урбаністичні мотиви його лірики, їхня
змістова новизна, ламання класичної
форми («Бажання», «Місто»)
 АВАНГАРД,___ __ _________(від
АВАНГАРДИЗМ _____
фр. –___________
передовий
_____ __________
загін) _____назва
– узагальнена ___ _______ __ ____
мистецьких _ __
течій, які
_____ ________
виникли _____
на межі XIX _ _________
і XX ст. Їхньою_______
спільною________
рисою є
______ _____ __________
полемічно-бойовий характер _(звідси
__________
назва, _______
запозичена з
військової лексики).

Зародився авангард у роки

Першої світової війни.
Авангардизм у літературі — це
явище, що виникає періодично
як реакція на певні процеси в
суспільстві та самій літературі.
Це течія модернізму, його
складова частина.
Передумовою зародження літературного
авангарду є кризові періоди розвитку
мистецтва, що застоюється, костеніє,
тобто певний напрям або стиль
вичерпують свої художньо-виражальні
засоби й заважають розвитку
літературного процесу в цілому, тому
виникає нагальна потреба зруйнування
попередніх естетичних систем,
розчищення місця для зародження нових
художніх явищ.
Поетичний авангард ставить перед собою
завдання — різке відмежування від старих,
віджилих традицій і докорінне оновлення
поетики на всіх рівнях: проблемно-
тематичному, мовно-стильовому,
жанровому, формальному. На цьому
наголошують майже всі дослідники
авангардизму (А. Погрібний, Л. Таран,
В. Пахаренко, В. Моренець, Н.
Білоцерківець та ін.).
Отже, авангардизму в літературі
належить санаційна (очищувальна)
роль.
В українській поезії XX ст. можна вирізнити
три хвилі розвитку поетичного авангарду:

• Перша хвиля —історичний авангардизм 1910—1930-

х pp., представниками якого були: Валер’ян Поліщук,
Михайль Семенко, ранній Микола Бажан. Він був
покликаний до життя гострою необхідністю очистити
українську поезію від застарілих тенденцій —
консервативності, хуторянства, народницьких ідей
• Друга хвиля — творчість поетів діаспори повоєнної
доби (Юрія Тарнавського, Емми Андієвської) та
деяких шістдесятників (Івана Драча, Миколи
Вінграновського), що також містить певні вияви
авангарду.
• Третя хвиля — це «нова хвиля», постмодернізм —
відродження авангардизму в кінці 1980-х .
ГОЛОВНІ ОЗНАКИ АВАНГАРДИЗМУ:
категоричне заперечення традиції;
 виразне афішування своєї епатажності;
використання парадоксальних форм;
застосування ігрових моментів,
звульгаризованих прийомів;
маніфест стає головним засобом
донесення ідей до широких мас.
У 20‑ті рр. в Харкові існувала
літературно-
мистецька група «Авангард»,
очолювана В. Поліщуком.
 Авангардизм

Футуризм Експресіонізм Сюрреалізм Кубізм

Акцентував На емоційності, На
На
увагу на безпосередності геометричних
мовотворенні сприйняття підсвідомості формах
 ФУТУРИЗМ (від лат. futurum – майбутнє) – одна з
авангардистських течій, представники якої ставили
перед собою завдання створити мистецтво
майбутнього, що відповідало б новій добі з її
прискореними ритмами, бурхливим технічним
прогресом. Засновником та ідеологом цієї течії був
італійський письменник Ф. Марінетті, який 1909
року опублікував «Маніфест футуризму».

зовнішніми ліфтами, серія

Антоніо Сант'Еліа (1888—

«Нове місто», 1914 р.

1916). Будинок із
Умберто Боччоні. «Місто,
відродження легенди», ескіз, 1910
р.
 Спрямування футуризму

МІСТО МАШИНА МАСА

ТРИ «М»
 ДЕСТРУКЦІЯ (від лат. destructio – руйнування) –
принцип, який сповідували представники авангарду
в ставленні до традиційного мистецтва.
 Основні ознаки футуризму

нове мистецтво зовсім не цікавиться

людиною;
характерний виключний динамізм,
опоетизування руху, швидкості, зорові
пошуки засобів зображення руху.
Риси футуризму мали твори
таких українських митців:
 Експресіонізм
Експресіонізм (від лат.- вираження)-
літературно-мистецький потік авангардизму,
що сформувався в Німеччині на початку ХХ ст.
Для експресіоністів головним було загострене
увиразнення важливої емоції або ідеї, яке
досягалося шляхом її навмисного загострення
аж до гротеску.
Риси експресіонізму мали твори таких
українських митців:
 Сюрреалізм

Сюрреалізм (від франц.- надреалізм) —

авангардистський напрям, який зародився у
20-х роках XX століття у Франції.
Стильова течія що ґрунтується на
інтуїтивному, несвідомому  осягненні світу –
найчастіше у сновидіннях, мареннях.
Риси сюрреалізм мали твори
таких українських митців:
 Кубізм
Кубізм (від лат.- куб) – авангардистська течія в
мистецтві, яка зародилася на початку ХХ ст.
Її представники намагалися у своїх
композиційних конструкціях розкласти
оманливий видимий світ на геометричні
складники.
В українському поетичному авангардизмі кубізм
не мав особливого поширення, хоч твори деяких
поетів виповнювалися кубічними елементами.
Таким можна умовно вважати вірш панфутуриста
Гео Шкурупія "Геометрія"
М. СЕМЕНКО – засновник і лідер
українського футуризму (1914 р.)
 Михайло Васильович
СЕМЕНКО
1892 - 1937
Народився 31 грудня 1892
р. в с.Кибинці на
Полтавщині.
Батько Василь
Леонтійович –
волосний писар;
Мати Марія Проскурівна -
письменниця
Навчався у повітовому училищі у Хоролі, потім у
Кременчуці; Вища освіта – Петербурзький
психоневрологічний інститут;
1914-1917 роки – служба на Далекому Сході
 Творчість
• Перша збірка “Prelude” 1913 р.-традиційна
манера письма;
• Збірки “Дерзання”, “Кверофутуизм”;
• 1914 р. заснував літературн. футуризм –
кверофутуризм (із латин. кверо-шукати)-
Пошуки “мистецтва майбутнього”;
1919 р. Заснував футуристичну організацію
“Фламінго”, 1920 р. – “Ударну групу поетів-
футуристів та “Комкосмос”
 Творчість
• Порушував урбаністичну, екзотичну і
космічну тематику;
• 1922 р. Організував групу “Аспанфут”
(асоціація панфутуристів);
• 1927-1930 рр. очолював літературне
об’єднання “Нова генерація”;
• Своє бачення розвитку футуризму
висвітлював у альманахах “Семафор у
майбутнє”, “Катафалк мистецтва”.
  оголошує війну будь-якому канону та
культу в мистецтві;

 протестує проти надмірного звеличення

образу Тараса Шевченка;

 нехтує національним у літературі, яке

здається йому примітивним;

 виступає за «красу пошуку», за стрімкий рух мистецтва:

«процес мистецтва, – на думку М. Семенка, – динамічний
субстанційно»;

 його девізом були слова Олени Гуро «Створене вже не

належить тобі», що стали епіграфом до збірки «Кобзар».
 Творчість
• Заслуга Семенка – звернення до
урбаністичних мотивів, теми мегаполіса:
- Алогічна мова- позбавлена логіки;
- Надмірне вживання приголосних;
- Вживання новітніх термінів, техніцизмів.
Поет вибудував індустріальний ландшафт як
свідчення поступу цивілізації.
 Особисте життя
• Перший шлюб –
дружина Лідія Іванівна
Горенко,
познайомився у
Владивостоці,мали
сина Ростислава і
доньку Ірину;
• Другий шлюб –
актриса Наталія Ужвій,
син Михайло.
• 26 квітня 1937 року заарештували,
звинувативши у “конттеволюційній
націоналістичній діяльності”.
• Надломлений морально та фізично
Михайль Семенко, як свідчать
протоколи допитів 4, 7 та 8 травня
1937 р., «зізнався» у всіх звинуваченнях. 
• 23 жовтня 1937 року поета розстріляли.
 Виразне читання поезії «Місто»
Осте сте диму сталь життєдать
бі бо палять життєрух
бу пах життєве-
візники — люди пахка нзін
трамваї — люди пахітоска авто
автомобілі білі дим синій трам.
бігорух рухобіги чорний ди
рухливобіги м
berceus кару пускають
селі бензін
елі чаду жить
лілі чаду благать
пути велетні кохать кахикать
 деструкція слова, відсутність розділових
знаків, звукопис, нове словотворення
ОСНОВНІ ОЗНАКИ тощо;
звуки відображають поспіх, шум, гамір,
суєту великого міста;
«МІСТО»

ПОЕЗІЇ

автор, щоб експресивніше передати

величну картину індустріалізованого
міста, уживає неологізми зі спільним
коренем: бігорух, рухобіги, рухливобіги;
митець вдався до нагромадження голосів,
кольорів, до асоціацій за уподібненням,
використав прийоми повторів, градації
образів, нагнітання асонансних звуків.
 сповнений прагнення
«перевернути світ» і
«поставити все догори
ногами»: віддати зорі дітям,
казковий одяг – убогій
«БАЖАННЯ»

ЛІИЧНИЙ
наймичці, і не нити, і не
ГЕРОЙ
нарікати на світ, як балаган;

найголовніша цінність для

нього – енергія, рух;

хоче бачити світ вільним,

дієвим, розкутим.
 ліричний герой - веселий енергійний
юнак, який уявляє себе духом із
ОСНОВНІ ОЗНАКИ потойбіччя;
згадується топонім Батиєва гора;
«ЗАПРОШЕННЯ»

автор стверджує, що спокійно там, де не

ПОЕЗІЇ

тисне цивілізація;
поезія написана білим віршем, у якому
вже відсутнє римування, але ще
зберігається традиційний віршовий
розмір – ямб;
поет відступає від традиції, але ще
повністю її не заперечує.
 М. Семенко
 тримає читацьку думку в постійному
напруженні, тому його твори цікаво
читати й аналізувати;
 прихильник неологізмів;
 захоплювався міськими пейзажами;

 прагнув вивести українську літературу,

що загрузла в “селянському дискурсі”, на
європейський, світовий рівень.