«Стара» і «нова драма».

Зміни в
драматургії кінця XIX – початку XX
ст.) «Нова драма», ібсенізм
На рубежі століть письменники усе частіше
«прикладали вухо
до землі», прагнучи проникнути
в прихований хід часу.
І. Фрадкін
Чому ж саме драма стала епіцентром
літературних новацій?
 Чому ж саме драма стала епіцентром літературних новацій?
● Межа 19 – 20 ст. в історії світової літератури і, зокрема, драми – період
надзвичайно цікавий. 
●  В історії європейського театру та драматургії середина 19-го ст.. була
періодом своєрідного застою. Популярні романтичні п’єси з «жахливими
таємницями» та «ексклюзивними» героями дедалі менше цікавили публіку.
Репертуарний «вакуум» заповнювався численними інсценізаціями епічних
творів.
● У середині 19-го ст.. драматургія та театр не дали адекватної відповіді на
«естетичні виклики часу».
● В цю атмосферу застою увірвався свіжий вітер перемін – з’явилася «нова
драма». Сучасники назвали її новою, щоб підкреслити радикальний
характер змін.
Засвоєння понять «стара драма» і  «нова драма»

● «Старà дрàма» — термін для позначення драматургічних творів, що були

створені  до останньої третини XIX ст. в межах традицій жанру, стилю,
напряму (античні драматичні твори, шекспірівський театр, твори
класицизму, реалізму та ін.). 

●  «Новà  дрàма» —  сукупність новітніх явищ у європейській драматургії

наприкінці XIX — на початку XX ст., що засвідчили активні естетичні
пошуки митців, появу нових драматичних жанрів, взаємодію різних
напрямів, течій і стилів (реалізму, натуралізму, модернізму, символізму,
імпресіонізму, неоромантизму тощо).  
● «Новà  дрàма» виникла в атмосфері культу науки, бурхливого розвитку
природознавства, філософії та психології.

● Біля витоків «нової драми» стояли Г.Ібсен, Б.Б’єрнсон, А.Стріндберг,

Е.Золя, Г.Гауптман, Б.Шоу, К.Гамсун, М.Метерлінк та інші видатні
письменники, кожен з яких зробив неповторний внесок у її розвиток.
 Джордж Бернард Шоу(1856 – 1950) - англійський драматург,
● -         творець «драми ідей»;
● -         «Пігмаліон», «Професія місіс Уоррен», «Дім, де розбиваються
серця»;
● -         інтелектуальний характер драми;
● -         конфлікт навколо зіткнення різних ідеалів;
● -         природним є буденне;
● -         значна роль дискусій;
● -         мета – збудити свідомість глядача(читача).
Моріс Метерлінк(1862 – 1949) – бельгійський поет, драматург,

● -         засновник «театру мовчання», символістської драми;

● -         «Синій птах»;
● -         «Театр мовчання»;
● -         оголений конфлікт;
● -         герой – людина в очікуванні невідомого;
● -         поєднання «видимого і невидимого», «відомого і невідомого»;
● -         створення особливого жанру казки – символістської драми;
● -         природність символіки через її зв'язок із фольклорною та
романтичною образністю.
Кнут Гамсун(1859 – 1952) – норвезький письменник,
драматург,
● -         дослідник складного світу людини і її душі;
● -         «Гра життя», «Вечірня зоря»;
● -         психологічна драма;
● -         імпресіоністичність;
● -         дослідження внутрішнього світу людини;
● -         відтворення підсвідомого.
Генрік Ібсен(1828 – 1906) – норвезький поет і драматург,

● -         фундатор соціально-психологічного напряму у світовій

драматургії;
● -         «Пер Гюнт»;
● -         драма ідей;
● -         образи і ситуації – здебільшого з реального життя;
● -         всебічний характер символіки;
● -         відкритий фінал п’єс;
● -         віра у неповторність кожного «я»;
● -         вплив ідей романтизму.
Робота над портретом
● - Уважно роздивіться портрет Генріка
Ібсена.
● - На вашу думку, який вік чоловіка на
портреті?
● - Що незвичайного в його зовнішності?
Про що це може говорити?
● - Який у нього вираз обличчя?
● - У що вдягнутий митець? Про що це
може свідчити?
Засвоєння поняття ібсенізм.
● Ібсенізм — це особливість художнього мислення, стилю, яка полягає в
розкритті трагізму життя через психологічні колізії, поєднанні зовнішньої
та внутрішньої дії з перевагою останньої, інтелектуально-аналітичному
підході до подій та образів, філософському осягненні дійсності, широкому
використанні підтексту, символіки тощо. Вияви ібсенізму можна знайти в
п’єсах Г. Гауптмана, А. Чехова, Б. Шоу, М. Куліша та ін.
Складання хронологічної таблиці «Життєвий і творчий
шлях Г. Ібсена»
№ Рік Подія
п.п
.
1 1828 р. Народження Генріка Ібсена.
2 1837 р. Батько розорився.
3 1843 р. Переїхав до містечка Гримстад, де влаштувався учнем аптекаря.
4 1850 р. З метою вступити до університету Генрік вирушив до Християнії, де
захопився політичним життям.
«Християнія Театр» поставив його другу п’єсу – «Богатирський курган» .

5 1852 р. Було запропоновано посаду штатного драматурга в театральній школі

Бюлля.
6 1857 р. Запрошують керувати «Норвезьким театром».

7 1858 р. Г. Ібсен одружився.

8 1864 р. Одержав письменницьку пенсію і скористався нею, щоб виїхати на

південь.

9 1865 р. Вирішальний момент у творчій діяльності Ібсена, коли він з Італії до

Норвегії надіслав драматичну поему «Бранд».

10 1866 р. Надіслав на батьківщину п’єсу «Пер Гюн».

11 1906 р. Смерть Генріка Ібсена.

Аналітичні п’єси

● До аналітичних п'єс зазвичай зараховують такі драми Ібсена, як «Стовпи

суспільства» (1877), «Ляльковий дім» (1878), «Примари» (1881), «Ворог народу»
(1882), «Дика качка» (1884), «Росмерсхольм» (1886), «Жінка моря» (1888),
«Гедда Габлер» (1890), «Коли ми, мертві, оживаємо» (1899) та інші.

● Наприклад, "Ляльковий дім» (під назвою «Нора») став для публіки

справжнім потрясінням. Такий ефект був пов'язаний з новизною форми та
змісту ібсенівських п'єс. В історію літератури Ібсен увійшов як творець
соціально-психологічної драми.
Робота з теоретико-літературними поняттями
● Аналітична п'єса - драма, події якої є результатом того, що відбулося до
початку твору. Така п'єса, по суті, є своєрідним розслідуванням таємниць
минулого героїв.

● Соціально-психологічна драма - новий жанр реалістичного театру кінця XIX -

початку XX ст., який у драматургічній формі втілює основні художні принципи
реалізму, зокрема принцип глибокого та неупередженого вивчення
психології драматичного персонажа як типового вияву суспільного впливу на
характер і вчинки людини.
 Новаторство Г. Ібсена
«Нова драма» Г. Ібсена:
● - це п’єси про людську душу, у яких йдеться про трагічну боротьбу особистості за власний
духовний світ;
● - драматург істотно збагатив коло тем: соціальні проблеми, становище жінок у
суспільстві, спадкові хвороби, влада грошей;
● - у п’єсах «нової драми» немає чіткої межі між трагедією і комедією;
● - композиція п'єс має інтелектуально-аналітичний характер, аналітизм композиції полягає
в тому, що майже всі п'єси розпочинаються показом зовнішньої ілюзії щастя, а закінчуються
катастрофою. Інтелектуальні тому, що завершуються осмисленням персонажами власного
життя.
● - незавершена кінцівка — найвидатніший внесок «нової драми» Ібсена у світову драматургію.
Тут конфлікт не вичерпується після завершення дії. У «Ляльковому домі» розв'язка не є
вирішенням проблем, а є їхньою постановкою. Відкритість фіналу відповідає вимогам
проблемного театру, який створив Ібсен.
Цитатна доріжка.

● «Сльози людей стали мовчазними, невидимими, це сльози їхньої душі, за

ними — сутність світу».  (М. Метерлінк)
● «Цікавою може вважатися лише та драма, в якій порушуються й
розглядаються проблеми, характери, вчинки героїв, що мають безпосереднє
значення для сучасної аудиторії». (Б.Шоу)
● «Глядач має залишати театральну залу з тривожним відчуттям того, що життя,
відображене в п’єсі, стосується його особисто, він має знайти якийсь вихід
для себе й інших, бо сучасний стан цивілізації не сумісний із його розумінням
честі й добра». (Б. Шоу)
●  «“Нова драма” має стати відлунням ілюзій, думок, почуттів і настроїв
сучасного покоління». (А. Стріндберґ)
Цитатна доріжка.

●  «Що хочуть бачити глядачі на сцені? Далеке минуле? Ні, вони хочуть бачити
себе у звичних для них обставинах. Вони хочуть думати про те, що їх хвилює».
(Г. Ібсен)
●  Найпроникливіші з-поміж критиків початку XX ст..  помітили, що в старому
театрі йшлося про трагедію в житті, натомість у новому – про трагедію життя.
(Б.Зінгерман)
Домашнє завдання:
● Читати “Ляльковий дім” Г.Ібсена.
● Заповнити таблицю:
Об’єкт порівняння “Стара драма” “Нова драма”
Предмет зображення
Центр уваги
Драматичний конфлікт
Головний герой
Решта регоїв
Автор
Читач\глядач
Кінцівка (фінал)