Артюр Рембо

Аналіз творів
 ”Голосівки”
А чорне, біле Е, червоне І, зелене
У, синє О, – про вас я нині б розповів:
А – чорний мух корсет, довкола смітників
Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;
Е – шатра в білій млі, списи льодовиків,
Ранкових випарів тремтіння незбагненне;
І – пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,
Сп’яніле каяття або нестримний гнів;
У – жмури на морях божественно-глибокі,
І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій –
Печать присвячених алхімії ночей;
О – неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий,
Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,
Омега, блиск його фіалкових Очей.
Переклад Григорія Кочура
Історія створення та видання”Голосівки”

Артюр Рембо написав «Голосівки» 1871 року під час Паризької комуни.
Твір опубліковано 1883 року.
 Паспорт твору
Жанр: сонет.
Рік написання:1871.
Рід: лірика.
Тема: автор змальовує новий принцип формування образу, який будується на вільній
асоціації між звуком і кольором, зорових враженнях.
Ідея: голосні звуки дають імпульс творчій уяві, викликаючи образи, народжені
враженнями від зовнішнього світу і напруженого духовного життя.

Художні засоби
Метафори: «чорний мух корсет», «зморщок мудрий спокій».
Епітети: «безмовний простір», «фіалкові Очі».
 ”Моя циганерія”
Руками по кишенях обмацуючи діри
і ліктями світивши, я фертиком ішов.
Бо з Неба сяла Муза! Її я ленник вірний,
ото собі розкішну вигадував любов!
Штани нінащо стерті? Та по коліна море!
Адже котигорошку лиш рими в голові.
Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі,
а під Чумацьким Возом — банкети дарові.
Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію.
Роса на мене впала — а я собі хмелію,
бо вересневий вечір — немов вино густе.
І все капарю вірші, згорнувшись у калачик.
Мов струни ліри — тіні (їх копаю, як м’ячик).
Штиблети каші просять? Овва, і це пусте!
Переклад В.Стуса
 ”Моя богема"
В кишені руки вклав, ішов собі бульваром,
Одягнений в самий лиш спогад про пальто,
Та вірний був тобі, о Музо, як ніхто,
I повний — о-ля-ля! палким кохання жаром!
Хлопчак замріяний, я рими добирав,
А з дірки у штанах світило голе тіло,
I небо зоряне тихенько шелестіло —
Ген на Ведмедиці у корчмі я бував.
В осінні вечори сидів я край дороги,
Прислухавшись до зір, і крапельки вологи
На чолі відчував, немов хмільне пиття;
Між тіней-привидів складав я вірші щирі,
Коліном в груди вперсь і грав, немов на лірі,
На гумі, видертій з розбитого взуття.
Переклад Юрія Покальчука
Історія створення ”Моя циганерія”

Вірш «Моя циганерія» був написаний у 1870 році у період

формування поета.
 Паспорт твору
Рік написання: 1870.
Жанр: сонет.
Тема: зображення життя поета, для якого головне мистецтво.
Ліричний герой вірша — поет, мандрівник, представник паризької богеми. Для
нього має значення тільки свобода й поетичне натхнення.

Художні засоби
Порівняння: «вечір — немов вино густе», «Мов струни ліри», «Як зозулясті кури,
сокочуть в небі зорі».
Метафори: «Штиблети каші просять», «ті гомони лелію».
Епітети: «розкішна любов», «зозулясті кури».