Тема уроку. А. Рембо. Своєрідність творчого розвитку поета.

«П’яний корабель»,
«Голосівки». Зняття інформаційно-розповідної функції поетичної мови
Мета уроку: познайомити учнів з особливостями поезії Рембо; розвивати навички
аналізу поетичних творів, прищеплювати інтерес до поезії.

Хід уроку
І. Активізація навчальної діяльності

Слово вчителя
А. Рембо – це людина «пошуку» недосяжного і невідомого ідеалу. Невдоволення собою і людьми
примушували перебудувати свою свідомість, використовуючи різноманітні дозволені і недозволені засоби.
Поетично спосіб свого життя Рембо змалював у вірші «Моя циганерія»

Руками по кишенях обмацуючи діри 

І ліктями світивши, я фертиком ішов, 
Бо з неба сяла Муза! Її я ленник вірний, 
Ото собі розкішну вигадував любов! 
Штани нінащо стерті? Та по коліно море! 
Адже котигорошку лиш рими в голові. \
Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі, 
А під Чумацьким Возом - банкети дарові. 
Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію, 
Роса на мене впала, а я собі хмелію, 
Бо вересневий вечір - немов вино густе. 
І все капарю вірші, згорнувшись у калачик. 
Мов струни ліри - тіні (їх купаю, як м'ячик). 
Штиблети каші просять? Овва, і це пусте!

Дитинство поета минуло в конфлікті з родиною, що була прообразом обмеженого буржуазного

оточення. Цей розколотий навпіл світ дитинства Рембо згадував у вірші «Семилітні поети». У нього
сформувався комплекс ворожості до сім’ї, Франції та Європи, з них він тікатиме, бо краще безцільне
поневіряння, ніж ситий спокій буржуа. Рембо був поетом-бунтівником і рішуче відмовлявся від усіх форм
цивілізації, як втілення буржуазності. Він із захватом зустрів Паризьку комуну, про те не варто думати, що він
серйозно переймався проблемами реформування соціальних інституцій. Підтримувати Комуну його
примушувала не любов до комунарів, а ненависть до буржуа. Мета духовних пошуків Рембо – досягнення
стану, коли традиційна логіка втрачає свою владу над людським розумом. Він відкидає звичний спосіб
написання віршів як надто прямолінійний та висуває принцип вільного асоціювання несумісних образів і
метафор – метод «галюцинації слів» (принцип вільного асоціювання). Маніфестом такого світовідчуття
є сонет Рембо «Голосівки».

А чорне, біле Е, червоне І, зелене 

У, синє О, - про вас я нині б розповів: 
А - чорний мух корсет, довкола смітників 
Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене; 
Е - шатра в білій млі, списи льодовиків, 
Ранкових випарів тремтіння незбагненне; 
І - пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене, 
Сп'яніле каяття або нестримний гнів; 
У - жмури на морях божественно-глибокі, 
І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій - 
Печать присвячених алхімії ночей; 
О - неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий, 
Мовчання Янголів, Світів безмовний простір, 
Омега, блиск його фіалкових Очей.

Рембо один із перших французьких поетів, який почав писати верлібром. Найповніше новизну
поетичної свідомості Рембо виражає вірш «П’яний корабель» (внутрішній монолог корабля, який плаває
океаном без керма і вітрил). Відсутність екіпажу є позитивним чинником, бо знімаються всі заборони
новий п-к, с.225 .

ІІ. Домашнє завдання опрацювати статтю в старому п-ку Ковбасенка с. 273-280 (хронологічна
таблиця); новий п-к с. 216-230; на с. 229-230 звернути увагу, що таке символізм