1.

Опрацювати таблицю
https://zno.if.ua/?p=78
2. Опрацювати конспект.
3. ВИКОНАТИ ТЕСТИ (установити відповідність, до 03.04.2020) та надіслати.
4. Переглянути відео
https://www.youtube.com/watch?v=WlBDrlbJwgo
5. Опрацювати матеріал підручника, С.203-208. Скласти ментальну карту
«Григір Тютюнник».
6. Прочитати новелу «Три зозулі з поклоном». Скласти паспорт твору.
7. Оновлення завдань у середу.
Алегорія
Спосіб художнього зображення, заснований на приховуванні реальних осіб, явищ і
предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з
характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням
абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Значення алегорії, на
відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між
значенням і образом встановлюється за подібністю.
Алітерація
Стилістичний прийом, який полягає в повторенні однорідних приголосних звуків
задля підвищення інтонаційної виразності вірша, для емоційного поглиблення його
змістового зв'язку.
Алюзія
Стилістична фігура, що містить указівку, аналогію чи натяк на певний історичний,
міфологічний, літературний, політичний або ж побутовий факт, закріплений у
текстовій культурі або в розмовному мовленні. За матеріал при формулюванні аналогії
чи натяку, що утворює алюзію, часто править загальновідомий історичний вислів або
якась крилата фраза, наприклад: «Прокрустове ложе», «Рубікон перейдено» тощо.
Анафора
Єдинопочаток; одна зі стилістичних фігур; уживаний на початку віршових рядків
звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини
синтаксичних, строфічних структур.
Антитеза
Стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень,
протилежних за змістом. В основі антитези часто лежать антоніми.
Асонанс
Повторення однакових голосних звуків у рядку або строфі, що надає віршованій мові
милозвучності, підсилює ïï музичність.
Гіпербола
Стилістична фігура явного і навмисного перебільшення для посилення виразності та
підкреслення сказаної думки. Наприклад, «я казав це тисячі разів».
Епітет
Художнє означення. Слово чи словосполучення, яке завдяки особливій функції в
тексті, допомагає іншому слову набути нового значення або смислового відтінку,
підкреслює характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища,
збагачує мову новим емоційним сенсом, додає до тексту певної мальовничості та
насиченості.

Епіфора
Стилістична фігура, протилежна до анафори, повторення однакових слів, звукових
сполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків.
Інверсія
Стилістична фігура поетичного мовлення, яка полягає в незвичному розташуванні слів
у реченні з очевидним порушенням синтаксичної конструкції задля емоційно-
смислового увиразнення певного вислову. Звичне розташування слів у реченні :
підмет передує присудку, означення – означуваному слову.
Метафора
Один із основних тропів поетичного мовлення. У метафорі певні слова та
словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за
схожістю чи контрастністю.
Метонімія
Слово, значення якого переноситься на найменування предмета, пов’язаного з
властивим для даного слова предметом за своєю природою.
Оксиморон
Літературно-поетичний прийом, що полягає у поєднанні протилежних за змістом,
контрастних понять, які спільно дають нове уявлення.
Паралелізм
Аналогія, уподібнення, паралельне зображення двох явищ із різних сфер життя.
Найчастіше трапляється у синтаксичних структурах, властивих фольклорній традиції.
Персоніфікація
Вид метафори, вираз, що дає уявлення про яке-небудь поняття або явище шляхом
зображення його у вигляді живої особи і наділеного її властивостями.
Порівняння
Художній засіб, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до
нього , за допомогою зв’язки, тобто сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та
ін. Інколи порівняння може бути вираженим іменником у формі орудного відмінка без
сполучників. Брови дашком, губи варениками.
Рефрен
Повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у строфах.
Риторичне звертання
Риторична фігура, яка полягає в тому, що висловлення адресується до неживого
предмета, абстрактного поняття, відсутньої особи, чим посилюється його виразність.

Риторичне запитання
Риторична фігура, яка полягає у використанні запитання, що містить у собі ствердну
відповідь.
Символ
Такий тип художнього образу, в якому конкретний зображуваний предмет водночас з
власним має значення вказівки на інший предмет, явище або ідею, які безпосередньо в
зображуване не входять. Символи вказують на ідеї, поняття або інші абстракції,
використовуючи для цього асоціацію, подібність або домовленість (наприклад
матеріальний об'єкт може використовуватись для позначення абстрактного поняття).
За цими ознаками символ схожий на алегорію, проте ідея алегорії раціональна і
однозначна, тоді як ідея символу емоційна і багатозначна.
Тавтологія
Стилістична фігура, що ґрунтується на однокореневому повторі попереднього слова:
диво-дивне, темна темниця, тьма-тьмуща. Ще одним типом тавтології є повторення
вже вираженого, коли одна частина висловлювання повністю або частково дублює
зміст іншої. У назві усмішки Остапа Вишні “Моя автобіографія” використано
тавтологію.
8. ВИКОНАТИ ТЕСТИ (установити відповідність, до 03.04.2020) та надіслати.
1. У байці Григорія Сковороди «Бджола і Шершень» образи Бджоли й Шершня
алегоричні: Бджола— «символ мудрої людини, що в природженому ділі
трудиться», а Шершень — «образ людей, що живуть крадіжкою чужого й
родилися на те тільки, щоб їсти й пити».
2. Господи, гніву пречистого
благаю — не май за зле.
         Василь Стус «Господи, гніву пречистого.»
О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
          Павло Тичина «О панно Інно»
У творі «Contra spem spero!» Леся Українка використовує ….
Фразеологізм “Сізіфова праця” — безплідна, важка, нескінченна, а то й зовсім
непотрібна праця.
Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
3. Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні, сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі
         Іван Франко «Чого являєшся мені у сні?»

Тільки тобою білий святиться світ,

тільки тобою повняться брості віт,
запарувала духом твоїм рілля,
тільки тобою тішиться немовля.
Спів калиновий піниться над водою
тільки тобою, тільки тобою!
Тільки тобою серце кричить моє.
 Тільки тобою сили мені стає
далі брести хугою світовою,
Тільки Тобою, тільки Тобою.
          Василь Стус
4. Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі.
         Ліна Костенко «Маруся Чурай»
5. О панно Інно, панно Інно!
         Павло Тичина «О панно Інно, панно Інно!»
6. У «Слові про похід Ігорів» в описі Святослава, що «наступив на землю
Половецькую, притоптав горби і яруги, змутив ріки і озера, висушив потоки і
болота».
7. Тож сядьмо браття русичі на коней.
Щоб глянуть на великий синій Дон!
Хоробрі, мужні русичі! Загину
Або шоломом Дону зачерпну!
          «Слово про похід Ігорів»
8. Вміла мати брови дати,
Карі оченята,
Та не вміла на сім світі
Щастя-долі дати.
         Тарас Шевченко «Катерина»
9. Я на гору круту крем’яную
буду камінь важкий підіймать…
         Леся Українка «Contra spem spero!»
10.Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві….
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,...
          В. Симоненко «Лебеді материнсва»
11.За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
          «Ой Морозе, Морозенку»
12.Збірка Василя Стуса «Веселий цвинтар».
Ні я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні
         Леся Українка «Contra spem spero!»
13.Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльзи не ллються.
        «Віють вітри, віють буйні»
14.Добігало вже сонце до гір,
Величезне, червоне,
          Іван Франко «Мойсей»
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива, ...
          Тарас Шевченко «Причинна»
15.Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
          Іван Франко «Чого являєшся мені у сні?»
16.Два кольори, мої два кольори.
Дмитро Павличко «Два кольори»
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
        Григорій Сковорода «Всякому місту звичай і права»
17.Плаче бідний та зітхає, // Сну не знають його очі.
М. Вороний
18.А правда наша п'яна спить.
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
Ляжеш, Боже, утомлений?
І нам даси жити!
         Т.Шевченко «Кавказ»

Де ти, милий, чорнобривий?

Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди подивися.
         «Віють вітри, віють буйні»
19.Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
         Василь Стус
20.Кожне слово
нашої мови
проспіване у Пісні
тож пісенними словами
з побратимами
у товаристві розмовляємо
         Василь Голобородько «Наша мова»
21.А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
 А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Т. Шевченка “Сон”
23. Так, мабуть, і в часи Бояна
Квітчалася пора весняна,
І накрапали молоді дощі,
І хмари насувалися з Таращі,
І яструби за обрій углибали,
І дзвінко озивалися цимбали,
І в пралісах озера голубі
Вглядалися в небесну дивну ясність.
Все — як тоді. А де ж вона, сучасність?
Вона в найголовнішому; в тобі. 
В.Мисик “Сучасність”
24. Ми карасів наловим до обіду
І серцем захмелієм як на те,
І так поїдемо, і зникнемо без сліду,
Що й коров’як на нас не зацвіте.
М.Вінграновський “Поїхали у Сквиру, на гриби…”
А. алегорія Й. персоніфікація
Б. антитеза К. іронія
В. Епітет Л. алюзія
Г. метафора М. епіфора
Ґ. рефрен Н. порівняння
Д. паралелізм О. риторичне запитання
Е. синекдоха П. анафора
Є. тавтологія Р. асонанс
Ж. літота С. метонімія
З. алітерація Т. гіпербола
И. інверсія У. символ
І. оксиморон Ф. градація.

1А
2З
3Л
4П
5Н
6Р
7Т
8В
9М
10 Ф
11 И
12 С
13 І
14 Д
15 Й
16 О
17 Ґ
18 Б
19 Г
20 У
21 Є
22 К
23 Е
24 Ж