Риторичні фігури: антитеза,

градація, риторичне запитання, риторичне

звертання, порівняння
 риторична конфронтація в тій самій фразі
й в одному й тому ж періоді двох
абсолютно протилежних слів або виразів;
АНТИТЕЗА

побудована на протиставленні понять;

поняття, які протиставляються з

використанням антитези, мають бути
пов’язані між собою родовими та
видовими відношеннями, а також
охоплювати антонімічні значення;

одна з найчастотніших стилістичних фігур.

 • Люди мучились, як в пеклі,
пан втішався, мов в раю
АНТИТЕЗА

(Леся Українка).
• Думав, доля зустрінеться —
спіткалося горе (Т. Шевченко).
 полягає в послідовному розташуванні
виразів, слів у порядку убування або
зростання ознаки;
поняття, які протиставляються з
використанням антитези, мають бути
ГРАДАЦІЯ

пов’язані міжсобою родовими та видовими

відношеннями, а також охоплювати
антонімічні значення;
для створення цього прийому автор може
використовувати низку однорідних слів
або виразів (образів, порівнянь, метафор і
т. п.), що послідовно нагнітають,
нарощують або, навпаки, знижують
змістову чи емоційну значущість.
 Класичним прикладом градації як прийому
строфічної композиції можна вважати вірш
В.Мисика «Сучасність»:

Так, мабуть, і в часи Бояна

Квітчалася пора весняна,
ГРАДАЦІЯ

І накрапали молоді дощі,

І хмари насувалися з Таращі,
І яструби за обрій углибали,
І дзвінко озивалися цимбали,
І в пралісах озера голубі
Вглядалися в небесну дивну ясність.
Все — як тоді. А де ж вона, сучасність?
Вона в найголовнішому - в тобі.
 змістова надмірність виразу, що
виявляється в повторенні близьких або
одних і тих самих за змістом та звуковим
складом слів;
ТАВТОЛОГІЯ

назва стилістичної фігури має

неоднозначне трактування: як помилка, як
стилістичний прийом (часткове
смислове повторення слів);
спостерігається в художній літературі,
публіцистиці, ораторському мистецтві,
фольклорі;
затримує увагу на сказаному, увиразнює
його, посилює емоційність і ритмічність
мови.
 Пливе земля. І спокій сподіванний –
як тиша тиші. Як кінець кінця.
Хлющиться вода. О прикладись до рани,
ТАВТОЛОГІЯ

наблизь мене до свого реченця!

В.Стус

Мати любила його без пам’яті, тряслась

над ним і у всім волила його волю
(І.Франко).
 стилістична звукова фігура з фонічним
забарвленням: на початку віршованих
рядків повторюються окремі слова чи
словосполучення з метою підсилення
АНАФОРА

їхнього звучання;

за її допомогою повторюваний член

речення (слово або словосполучення)
зазнає сильного змістового виділення,
підкреслюється логічно та емоційно.
 Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні, сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?..
Іван Франко
АНАФОРА

«Чого являєшся мені у сні?»

Було колись — в Україні

Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати.
Тарас Шевченко «Іван Підкова»
 стилістична звукова фігура, пов’язана з
повторенням окремих слів та
словосполучень у кінці віршованих рядків
чи прозових абзаців.
ЕПІФОРА

використовується як для підсилення

ритмічності, змістовності, акцентування
думки, так і для звукового забарвлення
фрази.
 У тебе задовгі руки, - сказав Прокруст, -
ЕПІФОРА

Відрубаємо – і ти будеш щасливий.

У тебе задовгі ноги, - сказав Прокруст, -
Відрубаємо – і ти будеш щасливий…
Надія Кир’ян
 категорія стилістики й поетики, образне
словесне вираження, у якому змальовуване
явище уподібнюється до іншого за якою-
небудь загальною для них ознакою з метою
виявити в порівнюваному об’єкті нові,
ПОРІВНЯННЯ

важливі для суб’єкта мови властивості;

структурно порівняння охоплює такі
елементи:порівнюваний предмет (об’єкт),
предмет, із яким відбувається зіставлення
(засіб), і їхня загальна ознака (підстава).
зближення двох різних предметів
допомагає розкрити в порівнюваному
об’єкті, окрім основної ознаки, також
низку додаткових, і це збагачує художнє
враження.
 може виконувати образотворчу,
виразну функції або поєднувати їх обидві;
ПОРІВНЯННЯ

традиційною формою порівняння є

з’єднання двох його членів за допомогою
сполучників «як», «немов», «подібно»,
«ніби» тощо.
  Сполучники: «круглі хмари, білі,
як сніг, жваві, ворушливі, мов
ПОРІВНЯННЯ

живе срібло», «мов зачарований,

стоїть Бахчисарай»;
 Ор.в.: «горами хвилі підійма»;
 стверджувальна форма: «…
дівчинонька така гарна, як
зіронька».
 стилістична фігура, яка містить
граматичне запитання, на відміну від
РИТОРИЧНЕ ЗАПИТАННЯ традиційного, що за змістом не
потребує формальної відповіді;

відсутність відповіді зумовлена кількома

причинами: по-перше, відповідь і так
відома всім, і для того, щоб актуалізувати
потрібну інформацію, достатньо самого
запитання; по-друге, на таке питання
відповіді взагалі може не бути;

автор ставить його для того, щоб

акцентувати складність ситуації, її
незвичайність, а то й просто з метою
привернути увагу співрозмовника.
 Хто може випити Дніпро,
РИТОРИЧНЕ ЗАПИТАННЯ
Хто властен виплескати море,
Хто наше злото- серебро
Плугами кривди переоре?
Максим Рильський

Чи то так у жалю, в голосінні

Промайнуть молодії літа?
Леся Українка
 Фігура античної риторики, яка виявляє не
тільки власне звертання, а й реакцію,
ЗВЕРТАННЯ
РИТОРИЧНЕ

ставлення мовця до ситуації спілкування,

предмета, ідей мовця тощо;

предметом звернення буває не конкретна

особа, а якісь речі, уявлення, поняття,
глобальні субстанції тощо.
 Благословенна будь, моя незаймана
РИТОРИЧНЕ ЗВЕРТАННЯ
дівице Десно!.. Далека красо моя!
Щасливий я, що народився на
твоєму березі.
О.Довженко

Верни до мене, пам’яте моя.

В. Стус