ЗНО_Анастасія_Пироженко

Художні засоби в літературі

Епітет – це художнє означення предмета або події, що допомагає виразити сутність та

надає емоційну характеристику. Також це поетичне та образне зображення.

Епітети можуть бути як іменниками: трепет щастя, але найчастіше епітети –

прикметники: глибока тиша, золоте щастя, міцна рука, горда душа. Не забувайте, що
прислівники також можуть виступати епітетами: «води ритмічно, невпинно понесли його
в своїх гарячих обіймах...».

Порівняння – це словесний вираз зіставлення двох схожих у якійсь характеристиці

предметів або явищ із метою визначення певних рис одного з них через порівняння з
іншим.

Порівняння буває декількох видів:

 Простим – в ньому один предмет чи явище зіставляється з однією чи більше
однорідними ознаками; парубок, мов явір
 Поширеним, коли предмет чи явище зіставляються з кількома ознаками одночасно;
У слів є відмінна природа: одні є скучні і сіряві, як придорожні пили; другі, як
свіжий пісок…
 Приєднальним, в якому образ подається вже після предмету:
Як човен веселий, відчаливши в море,
По синім кришталі за вітром летить
І веслами воду і пінить, і оре,
Лебежою шиєю в хвилях шумить,
– Так дикий арап, поводи відпустивши
Коню вороному, в пустиню біжить.
 Заперечувальним – в цьому порівнянні є протиставлення двох об’єктів: Ой то не
зоря – то дівчина моя!

Алегорія або іносказання, інакомовлення – це перенесення властивостей та

характеристик одного предмета чи явища на інший для кращого відображення образу.
Таким чином утворюється переносне значення.

Приклади алегоричних образів: коник-стрибунець, вовк та ягня, каменярі – борці за

свободу України.

Гіпербола – це художнє надмірне перебільшення дійсних фактів. Наприклад: Я це вже

тисячу разів казав! Швидкий як блискавка!

ZNO_Academy +38 063 354 17 88 (telegram/viber) 1

 ЗНО_Анастасія_Пироженко
Літота – надмірне применшення явищ у художній літературі. Літота виступає антиподом
гіперболи, але зустрічається значно рідше за надмірне перебільшення. Приклади: курці по
коліна; малесенька, ледве од землі видно.

Метафора (або скрите порівняння) – це засіб літератури, коли відбувається навмисне

вживання слів у їхньому непрямому значенні. З одного боку метафора дуже схожа на
порівняння, але її складніше помітити. Адже в метафорі немає слів «немов», «начебто»,
«як» та інших, що вказують на зіставлення об’єктів. Для того, щоб правильно визначати
метафору, треба добре розбиратися в семантиці та лексиці художніх виразів.

Метафори бувають 3 типів:

 Стерті – ці метафори вже втратили свою образність: ходять чутки, вушко голки
 Образні загальномовні метафори: тепла атмосфера, час біжить
 Індивідуально-авторські образні метафори: факіл неба цвіте глечиками хмар

Метонімія – це такий тип зіставлення понять у художній літературі, коли одне поняття
використовується з властивостями іншого; відбувається заміна назви одного предмета
чи явища на інше через суміжність деяких їхніх характеристик, проте подібність між цими
поняттями не спостерігається. Наприклад: я читаю Шевченка

Різновидом метонімії є синекдоха – це засіб кількісної заміни понять, в якому одиничне

явище замінюється кількісним або навпаки. Наприклад: щоб і ноги твоєї тут не було

Іронія – один із способів комічного сприйняття дійсності, що містить у собі приховане

глузування та лукавство над фактами чи людьми. Головною ознакою застосування
іронії є те, що автор прагне показати істинну протилежність значення, яка є прихованою.

Для виокремлення іронії вам треба відчути подвійний сенс виразу. Приклади іронії в
житті: «От іще герой!» та в літературі:
«Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить,
І на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І рай у найми оддає!»

Рефрени – це засоби літератури, в яких використовується неодноразове повторення

деяких слів або навіть виразів з метою підкреслення їхньої важливості. До рефренів
належать такі літературні засоби як анафора, епіфора та тавтологія.

ZNO_Academy +38 063 354 17 88 (telegram/viber) 2

 ЗНО_Анастасія_Пироженко
Анафора – це засіб художньої літератури, що виражає єдинопочаток. Тобто це лексичний
повтор одного й того самого виразу. Наприклад, на початку кожного рядку вірша або
періодичне повторення якогось виразу протягом всього твору. Ідеальним прикладом
анафори є твір Василя Герасим’юка:
«Хоч раз.
Хоч раз ти повинен відчути,
Як тяжко рветься на цій землі
Древнє чоловіче коло,
Як тяжко зчеплені чоловічі руки,
Як тяжко почати і зупинити
Цей танець.
Хоч раз
Ти стань у це найтісніше коло,
Обхопивши руками плечі двох побратимів,
Мертво стиснувши долоні інших,
І тоді в заповітному колі
Ти протанцюєш під безоднею неба
Із криком по-звіриному протяжним.
Щоб не випасти із цього грішного світу,
Хоч раз…»

Епіфора – це художній засіб, подібній анафорі та протилежний їй. Адже використання

епіфори визначається повторенням кінцівок у художніх творах. Епіфори вживаються як
у поезії, так і в прозі та драмі. Прикладом епіфори слугує уривок вірша Надії Кир’ян:
«– У тебе задовгі руки, – сказав Прокруст,
– Відрубаємо – і ти будеш щасливий.
– У тебе задовгі ноги, – сказав Прокруст,
– Відрубаємо – і ти будеш щасливий.
– У тебе задовгі вуха, – сказав Прокруст,
– Відрубаємо – і ти будеш щасливий.
– У тебе задовгий язик, – сказав Прокруст,
– Відрубаємо – і ти будеш щасливий…»

Тавтологія – це повторення близького за змістом та звучанням слова. Наприклад, масло

масляне, рано-вранці.

Риторичні фігури – це засоби вираження мови, які посилюють увагу читача до певного
виразу.

ZNO_Academy +38 063 354 17 88 (telegram/viber) 3

 ЗНО_Анастасія_Пироженко
Риторичні фігури поділяються на 4 типи:
 Риторичні звертання – це звертання до відсутніх людей або понять, які є
абстрактними
 Риторичні запитання – такі види запитань, які не вимагають відповіді
 Риторичні припущення – це відповідь на уявне запитання, якого насправді не
існувало
 Риторичний оклик – це спосіб образного вираження надто сильного почуття
 Риторичне ствердження – це засіб літератури, що показує неможливість
заперечення слів, сказаних автором.

Приклади риторичних фігур: «Хто тільки не проклинав станційних наглядачів, хто з ними
не лаявся!» «Так! Я буду крізь сльози сміятись!»

Антитеза – це засіб зіставлення об’єктів. Але на відміну від порівняння ці об’єкти мають
бути протилежні за своїм лексичним значенням.

Найчастіше можна зустріти антитезу в афоризмах, прислів’ях та приказках: «Ситий

голодного не розуміє». Проте немало прикладів антитези в художній літературі:
«Тотожним бути й відрізнятися – в цьому життя живого суть».

Алітерація – це прийом у стилістиці твору, в якому застосовується повторення окремих

приголосних з метою емоційного поглиблення. Чітко спостерігати алітерацію можна тут:
«Тінь там тоне, тінь там десь...» (Павло Тичина); «Сипле, стеле сад самотній Сірий
смуток – срібний сніг, – Сумно стогне сонний струмінь, Серце слуха смертний сміх…»

Асонанс – це стилістичний прийом, дуже схожий на алітерацію, в якому зустрічається

повторення голосних звуків. Цей засіб підсилює музичність віршованих строк.
Наприклад, як тут: «Була гроза, і грім гримів, Він так любив гриміти, Що аж тремтів,
що аж горів На трави і на квіти.» (Микола Вінграновський)

Інверсія – це зміна порядку слів, до якого ми так звикли. Зазвичай в українській мові
прямий порядок слів – це рух від вже відомого до невідомого, в той час, як інверсований
порядок слів руйнує звичну нам конструкцію.

Дуже часто інверсію в своїй творчості застосовували шістдесятники: «Гойдається вечора

зламана віть, мов косту сліпого, що тичеться в простір осінньої невіді». (Василь Стус)
«Життя ще довге перед мною, Я молодий, я ще й не жив… Чого ж горючою сльозою свою
я пісню окропив?»

ZNO_Academy +38 063 354 17 88 (telegram/viber) 4

 ЗНО_Анастасія_Пироженко
Градація – це засіб літератури, в якому спостерігається поступове нарощення або
навпаки пригнічення емоційного значення. Градація стає ще більш вираженою в
поєднанні з анафорою. Наприклад, давайте згадаємо найпопулярніший вираз Юлія Цезаря
«Прийшов, побачив, переміг».

Інвектива – це давній засіб літератури, що полягає в гострому сатиричному

звинуваченні певних явищ або осіб. На відміну від іронії інвектива відкрито висміює
деякі об’єкти. Це можуть бути різкі виступи, які супроводжуються гострою критикою.

Приклади інвективи: «Якщо до влади прийшов ще той фрукт, значить, за нього

голосували овочі…» (В. Шестаков) « – Голова не болить? –Ні. –Був би мозок, боліла б. – А
в тебе теж мозку зовсім немає. Одна нитка, яка вуха тримає»

Панегірик або урочиста промова – це різке звеличення людини або явища в літературі.
Частіше за все панегірик застосовується там, де необхідно показати уславлення якоїсь
визначної події або подвигів неймовірної людини.

Цей термін бере начало ще в творах стародавньої Греції та Риму. Цей термін літератури не
важко виокремити, якщо бачити урочисте вихвалення людини або навіть усього народу.

Символ – заміна незрозумілого абстрактного поняття конкретним символічним образом.

Символ розкриває сутність поняття, явища чи предмету тим самим поширюючи
загальноприйняте значення слів. Прикладів символізму багато не тільки в літературі, але й
у повсякденному житті: Квітка – символ краси, голуб – символ миру.

Оксиморон – це цікавий засіб літератури, в якому поєднані слова, кожне з яких виражає
протилежне значення. Читачів дуже часто приваблює парадоксальність
словосполучення.

Прикладів оксиморона дуже багато в сучасній літературі: дзвінка тиша, крижаний вогонь,
квадратура круга.

Паралелізм – це такий засіб художньої літератури, в якому відбувається зображення

подібних один до одного предметів паралельно. В паралелізмі застосовується
уподібнення цих предметів та можна спостерігати чітку аналогію однакових явищ у
різних сферах життя.

Приклади паралелізму: «Твій розум глибокий, наче море, Твій дух високий, наче гори» (В.
Брюсов) «Як ми кохалися, як зерно в горісі, Тепер розійшлися, як туман по лісі! Як ми
кохалися, як голубів пара, Тепер розійшлися, як чорная хмара!»

ZNO_Academy +38 063 354 17 88 (telegram/viber) 5