Семінар 3

Творчість А.Рембо
3. «П’яний корабель» як притча і лірична сповідь Рембо. Проаналізуйте
«П’яний корабель» у порівнянні з віршем Рембо «Офелія» та з’ясуйте: які
мотиви та символи поєднують ці тексти один з одним, які нові смисли
виникають під час порівняння?
«П’яний корабель» відображає візію про мандрування, пошук, та невпинну
боротьбу зі світом. Рембо використовує образ п'яного корабля, що тоне у
безкрайньому морі, як символ свого власного пошуку душевного спокою та
розуміння. На мою думку, мотив сп’яніння можна пояснити трьома способами:
Фізичне сп’яніння: образ "п'яного корабля", що тоне у морі, може вказувати
на стан фізичного відчуження або розпаду. Це може бути уявленням про
фізичну сп'яніння або втрату контролю над собою.
«А море — мученик у безбережнім світі —
Мене підносило на схлипах злих своїх,
Воно несло мені свої тінисті квіти,
А я, мов дівчина навколішках, затих...»
Переклав Всеволод Ткаченко
Емоційне сп’яніння: може відображати емоційний стан героя. Він може бути
сп'янілим від почуттів, надихаючись красою природи або вражаючись
таємницею існування. Це відчуття емоційної сп'яніння може призвести до
бажання втекти від реальності та занурення в світ мрій і фантазій.
«Я бачив дивний край: цвіли Стожари,
Мов очі у пантер; між них тіла мерців,
Веселки голубі, смарагдові отари,
Флорида неземна під обрієм морів.»
Переклав Всеволод Ткаченко
Духовне сп’яніння: може також вказувати на духовний стан героя. Він може
відчувати внутрішню розгубленість або пошук, що призводить до стану екстазу
або від'єднання від звичного світу.
«А море, що так солодко гойдало
Мене, мандрівника, натомленого вкрай,
 До мене живоцвіт із пітьми підіймало,
І я, мов дівчина, вдивлявся в дивний рай.»
Переклав Юрій Клен (Освальд Бургардт)
Такі трактування можуть використовуватися для вираження складної
сутності героя, його тяги до відчуження від реальності та прагнення до
експериментів з власним сприйняттям світу.
Також, важливо зазначити, що «П’яний корабель» може розглядатися як
притча та лірична сповідь Рембо. Поема відображає безперервну боротьбу
людини зі світом, її пошук сенсу та розуміння суті життя. "П'яний корабель"
може вбачатися як символічний вираз прагнення до вільного самовираження,
відгалуження від конвенцій та обмежень суспільства. Головний герой поеми
продовжує шукати свій шлях у безмежності, не зупиняючись на досягнутому,
він неспокійно подорожує у пошуках істини та реалізації. Тож розглянувши
основні ідеї можна зробити висновок, що представлено загальноприйняті
традиції, твердження про добро і зло, правильне і неправильне, а також норми
поведінки – мораль. Мораль власне в поемі «П’яний корабель» може полягати в
тому, що ця боротьба не завжди приносить ясні результати, іноді може бути
пов'язана зі збентеженням, втратами та розчаруваннями. Також мораль може
полягати в тому, що справжня свобода полягає у здатності боротися за власні
ідеали та переконання, незважаючи на перешкоди чи може бути в тому, що
значення життя полягає у самому пошуку, а не в досягненні кінцевої мети. На
мою думку, мораль поеми як притчі кожен може трактувати по своєму.
В той же час "П’яний корабель" є виразом внутрішніх переживань Рембо.
Поет відображає свій власний пошук, боротьбу з власними «демонами»,
бажання вирватися від буденності та зануритися у світ мрій та фантазій. Він
описує внутрішній конфлікт, який відбувається між бажанням відчуття
вільності та реальністю життя.
Аналізуючи поему «П’яний корабель» можна помітити, що схожі мотиви має
і «Офелія». Офелія – це вигаданий персонаж, проте літературознавці
припускають, що прототипом могла бути Катаріна Гамнет, дівчина, що впала в
річку Ейвон та загинула. Хоча було встановлено, що вона втратила рівновагу і
впала, несучи важкі відра, ходили чутки, що причиною смерті була нещасна
любов, що привела її до самогубства. Також Офелія стала персонажем трагедії
Вільяма Шекспіра:
«…Вона намагалася по гілках розвісити свої вінки; підступний сук зламався,
і трави, і вона сама впали в ридающий потік. Її одяг, розкинувшись, ніс її, як
німфу; вона між тим обривки пісень співала, ніби як не чула біди або була
створінням, народженим у стихії вод; так тривати не могло, і одяг, важко
упившись, нещасну від звуків втягнули в трясовину смерті».
Те, що Офелія зустріла несвідомо, без опору, спіткало і п'яний корабель, який
зрештою, в результаті його солодкого та моторошного плавання піддався мріям
та натхненню:
«І я, купаючись у ваших млостях, хвилі,
Не можу більше йти в кільватері купців,
Під оком злих мостів я пропливать не в силі,
Ані збивать пиху з вогнів і прапорів.»
Переклав С. Ткаченко
Обидва вірші містять мотив мандрування та пошуку. У "П’яному кораблі"
мандрування символізує пошук свободи та самовираження, а корабель
уособлює бажання відірватися від обмежень і здійснити духовний пошук.
«Спливаючи униз по водянім безмір'ї,
Я вже не чув на собі рук провідників:
їх за мету собі взяли червоношкірі
І голих прив'язали до барвлених стовпів»
Переклав Василь Бобинський
У "Офелії" мандрування може бути тлумачене як пошук прихистку для душі,
яка не може віднайти своє місце після смерті.
«По чорних хвилях вод, де сплять вечірні зорі,
Бліда Офелія, мов лілія, пливе,
Поволі так пливе в своїй фаті прозорій...
— Мисливський крик збудив безмежжя лісове.»
Переклав С. Ткаченко
 В обох поезіях вода виступає як важливий символ. У "П’яному кораблі"
вона представлена як море, що відображає безмежність та таємницю. Проте
п’яний корабель посять бурхливі хвилі, що символізують життєві перепони на
шляху до душевного спокою: «В морях екстазових мене носив тайфун.» У
"Офелії" вода символізує загибель та втрату, особливо через згадки про смерть
Офелії, яка утопилася. А в цій поезії водний простір зображений спокійним і
зазвичай описується у вечірню пору, що таким чином символізує відходженням
в інший світ або переходом до іншої реальності: «По чорних хвилях вод, де
сплять вечірні зорі, Бліда Офелія, мов лілія, пливе,»
Обидва вірші досліджують тему розриву між мріями та реальністю. У
"П’яному кораблі" це виражається через бажання уникнути реальності та
занурення у світ фантазій, у "Офелії" це представлено через образи мрій та
ілюзій, які не вдаються здійснити в житті.
Також, вірші створюють атмосферу меланхолії та таємниці. У "П’яному
кораблі" це відображається у почутті втрати та безпорадності перед
несприятливими обставинами, а у "Офелії" - у туманних, загадкових образах та
втрачених надіях.
Отже, порівнюючи обидва вірші, ми бачимо, як Рембо використовує спільні
мотиви та символи для вираження різних аспектів своєї творчості та власного
внутрішнього стану. Порівняння дозволяє виявити нові шари значень і
сприйняття його творінь.