САТИРИЧНІ РОМАНИ

З ЕЛЕМЕНТАМИ
ЕТОЛОГІЧНО-
СОЦІАЛЬНОГО
Г.КВІТКИ-
ОНОВ’ЯНЕНКА
«Пан Халявський»
Презентацію підготували:

Гончар Вікторія АНП-20

Бочкар Альона АНП-20
Ройко Дар’я АФП-20
 1. САТИРА
Г.КВІТКИ-
ОНОВ’ЯНЕНКА
 Гумор та сатира
• Для Г. Квітки-Основ’яненка
сміх був органічною стихією.
Часто у своїх листах до друзів
він говорив про бажання
висміювати негативні явища
життя. Ознайомившись із
змістом більшості його творів,
розумієш, що письменникові
вдалося реалізувати свою
мрію.
Але сатира, використані
письменником у творі, — це
 • Часто твори характеризуються самим
Квіткою-Основ'яненком як «сатира на все
злоупотребления, делаемые людьми во всех
званнях».
Він засуджує поміщицько-чиновницьке
середовище, потворність і виродження якого
змальовується з непересічним знанням
безмежного моря фактів суспільно-
адміністративних зловживань, беззаконня,
хабарництва, обдирання кріпаків.
2.«ПАН
ХАЛЯВСКИЙ»
 Зміст роману «Пан Халявський»

• Роман «Пан Халявскнй» (1840) становить собою

історію поміщицької родини Халявських, описану
від імені головного героя — обмеженого поміщика
Трушка Халявського.
Спостережливий письменник-реаліст правдиво
відтворив життя отупілого від надмірної їжі та
бездіяльності панства, ледачого, неосвіченого,
позбавленого духовних інтересів, жорстокого щодо
кріпаків. З логічною переконливістю показано, як
умови кріпосницької дійсності формують типового
поміщика з його експлуататорськими звичками,
 Роман побудований на спогадах Трохима
Мироновича Халявського про найцікавіші,
на його погляд, пригоди свого життя.
У творі етнографічно точно відтворено
особливості тогочасного побуту, зокрема
детальний опис пригощання полковника-
благодійника, становище жінки, дворової
прислуги та ставлення до неї поміщиків,
ознаки розкладу помісного дворянства,
визначені соціальною суттю стану та
умовами паразитичного побуту.
Розгортаючи у романі історію буття трьох
поколінь панів Халявських, митець
виявляє ту якість буття, згідно якої "майбу­
тнє настає надто швидко, швидше, ніж
люди встигають присто­суватись до нього.
Виникає, за висловом О. Тоффлера,
футуро-шок, розрив між теперішнім та
прийдешнім, порушення зв'язку часів«.
 • Это в наш век была уловка: иметь жениха наготове.
Часто три, пять женихов вместе, всем дано слово, обо
всех собирают сведения и потом одному отдают дочь,
а прочим подносят тыквы. Само по себе разумеется,
что невеста ничего не знает и не имеет права
выбирать, а получает и любит того, кого ей подведут.
И прекрасно было! Никто не брал на себя разбирать
сходства характеров, доискиваться сочувствий,
наблюдать симпатию душ -- ничего не бывало! Живут
да живут.

Я умел живо разыгрывать "Камарицкую", под которую, как мне говорили, и мертвый бы не улежал, а
поплясал бы; но не играл при маменьке из опасения, чтобы подчас не разобрала их музыка и чтобы
они не пошли плясать, что весьма неприлично было бы в тогдашнем их меланхолическом восторге.

P.S. Твір був написаний російською, тож цитати наведені мовою оригіналу.
Елементи етологічно-соціального у творі
• На думку пись­менника, репрезентативних сферах людського життя, як
система освіти і виховання, що їх Г. Квітка проектує на життя однієї по­
міщицької родини, являючи історію роду панів Халявських крізь своєрідну
призму: виховання та освіти трьох поколінь:

У першому із них ці дві якості сприймаються як даність їхньої відсутності:

батьки Трушка - Трохима Халявського, ще належать до козацько-
старшинського стану, однак їх діти, дедалі відходя­чи від цього стану,
щоразу більше втрачають відповідно цього порушення зв'язку часів.

У другому покоління родини Халявських обидва чинники зредуковані

відповідно старосвітського ладу (саме отут найбільше проявляє себе розрив
зв'язку часів буття поколінь).

У третьому - вони також спотворені, проте вже на західноєвропейський

лад.
• Зображення явищ життя здійснюється у творі під сповненим
наївності й чистоти у підході до сприйняття явищ гаслом
подиву від повсякчасної новизни життя; таке гасло є тим
більш слушним, що "той, хто, доживши до старості, не
побачив нічого нового, швидше здатний викликати у нас
подив своєю несприйнятливіс­тю, аніж вселити до себе
повагу"
• Концептуаль­ною для роману є думка, що неодноразово
відлунюватиме в мемуарах Трушка: про сутнісний чинник
діалектичних засад розвит­ку світу, наявної в цьому поступі
повсякчасної мінливості - "Не наудивляешься, право, как
свет изменяется!..« зміни, за спостереженням автора
Дякуємо за
увагу!
Є запитання?
Моя пошта viktoricag@gmail.com