Питання колоквіуму

• Криза гуманізму й культури відродження наприкінці ХVІ —

поч. ХVІІ ст. Бароко як новий культурний і художній синтез на іншій
світоглядній основі. Естетика і поетика літератури бароко. Педро
Кальдерон — видатний представник іспанського бароко.

В період від кінця XVI до початку XVII століття відбулася

криза гуманізму й культури відродження, що була
спричинена змінами у світоглядній основі тогочасного
суспільства. У цей період виникла нова культурна і художня
парадигма, відома як бароко. Бароко відображало синтез
різних мистецьких напрямів на основі іншої світоглядної
платформи.

Естетика і поетика літератури бароко характеризувалися

виразністю, театралізованістю та наповненістю
різноманітними образами. Вона нерідко відображала
конфлікти між людськими страстями та внутрішніми
протиріччями. Мистецтво бароко відрізнялося складністю
форми, використанням багатошарових композицій та
яскравими кольорами.

Педро Кальдерон був видатним представником іспанського

бароко. Він відомий своїми драматичними творами, що
відображали глибокі філософські й моральні роздуми. Твори
Кальдерона характеризуються складною сюжетною будовою,
віртуозним використанням мовних засобів та глибокою
психологічною проникливістю.

Бароко, як новий культурний і художній рух, вніс значний

вплив на розвиток літератури та мистецтва, а його видатні
 представники, такі як Педро Кальдерон, стали
невмирущими символами цього періоду.
• Що таке класицизм? Виникнення терміну. Класицизм і
Античність. Нормативність естетики класицизму: теми, образи, правила
трьох єдностей. Нормативність та її порушення у творах класицистів
(для аналізу брати трагедії П. Корнеля "Сід", комедії Мольєра).
Класицизм - це художній стиль, що розквітав у Європі в XVII-
XVIII століттях і характеризувався прагненням до естетичної
гармонії, логічності та відтворення ідеалів античності. Термін
"класицизм" походить від латинського слова "classicus", що
означає "першорядний" або "привілейований".

Класицизм був сильно пов'язаний з ідеалами античності,

особливо з дослідженням і використанням творів грецької та
римської літератури. Класицисти вважали, що античні твори є
вершинами літератури і мистецтва і слід наслідувати їх стиль і
зміст.

Нормативність естетики класицизму передбачала визначені

теми, образи та правила трьох єдностей: єдність дії, єдність часу
та єдність місця. Це означало, що твір повинен мати єдиний
головний сюжет, відбуватися протягом короткого проміжку
часу та розгортатися в одному місці. Класицисти вважали, що
ці принципи забезпечують гармонію і логічність твору.

Проте, не всі класицистичні твори строго дотримувалися цих

нормативів. Наприклад, у трагедії П'єра Корнеля "Сід"
порушується принцип єдності місця, оскільки дія відбувається
в різних місцях. У комедіях Мольєра також можна знайти
порушення нормативності, наприклад, використання декількох
сюжетних ліній або довгих діалогів.Одним з головних
принципів класицизму були правила трьох єдностей: єдність
дії, єдність часу та єдність місця. Це означало, що дія повинна
розгортатися в межах одного сюжету, відбуватися протягом
 короткого проміжку часу і в одному місці. Ці правила сприяли
гармонійному побудові твору і підкреслювали його логічність.

Проте, деякі класицистичні твори порушували ці нормативи.

Наприклад, у трагедії П'єра Корнеля "Сід" порушується
принцип єдності місця, оскільки дія розгортається в різних
місцях. У комедіях Мольєра також можна знайти порушення
нормативності, наприклад, застосування декількох
паралельних сюжетів або довгих діалогів.

Ці порушення нормативності у творах класицистів можуть

вказувати на індивідуальність та пошуки авторів, або на зміну
підходу до класицистичних правил залежно від контексту чи
художніх цілей.
• Відображення сентименталістських установок у змісті та
формі роману «Страдання юного Вертера» Гете.
У романі "Страдання юного Вертера" німецького
письменника Йоганна Вольфганга фон Гете відображені
сентименталістські установки, які були характерні для
літератури того періоду.

У змісті роману Гете зосередився на внутрішньому світі

головного героя, Вертера. Вертер є типовим
представником сентименталістського героя - молодого,
романтичного, чутливого та емоційного. Через свою
непереборну сентиментальність, Вертер переживає
глибоке страждання, що виникає з його неврівноваженого
кохання до Лотти, заміжньої жінки.

У формі роману також відображено сентименталістські

тенденції. Роман написаний у формі листів, що дає
можливість автору докладно розкрити внутрішній світ
героя, його почуття та емоції. Гете використовує роздуми,
поезію та епізоди з щоденника Вертера, щоб передати його
страждання та внутрішній конфлікт.
 Роман "Страдання юного Вертера" також відображає
сентименталістську тематику, таку як натуралізм, почуття
природи, любов до прекрасного, протиставлення почуттів
і розуму. Гете прагнув викликати у читачів співчуття до
героя і змусити їх переживати його страждання.

Отже, в романі "Страдання юного Вертера" Гете вдало

відображено сентименталістські установки як у змісті, так
і у формі, розкриваючи внутрішній світ героя і передаючи
його емоції та страждання.
• Поясніть, у чому суть суперечки, показаної у «Пролозі на
небі» (Гете «Фауст»). Висловіть своє ставлення до Маргарити з трагедії
Гете «Фауст». Яку роль відіграв Мефістофель у пошуках сенсу життя
Фауста.
У "Пролозі на небі" - вступній частині трагедії "Фауст"
німецького письменника Йоганна Вольфганга фон Гете -
показана суперечка між двома силами: голосом Верхнього
Духу, що символізує духовну силу та високі ідеали, і голосом
Мефістофеля, який представляє силу спокуси та земних
насолод.

У суперечці Мефістофель стверджує, що людина не може

досягти справжнього задоволення та щастя шляхом
морального розвитку та духовних практик. Замість цього, він
пропонує Фаусту здійснити свої бажання та насолоди світом
земних почуттів та матеріальних благ. У свою чергу, Верхній
Дух підтримує ідею духовного зростання, віддання боротьбі за
істину та вірність високим моральним принципам.

Ставлення до Маргарити з трагедії "Фауст" може бути різним у

різних інтерпретаціях. Маргарита є молодою, невинною
жінкою, яка стає об'єктом кохання Фауста. Вона символізує
чистоту, невинність та моральну непорочність. Своїми діями та
рішеннями вона демонструє внутрішню силу та жертовність. В
 світлі цього, ставлення до Маргарити може бути сприйняте як
позитивне, визнання її моральних якостей та співчуття до її
долі.

Мефістофель у трагедії "Фауст" відіграває роль провокатора та

спокусника. Він є представником зла та спокуси, який впливає
на Фауста, пропонуючи йому угоду - матеріальні блага та земні
насолоди в обмін на його душу. Мефістофель використовує
свою хитрість та маніпуляції, щоб спонукати Фауста до
вчинків, які приводять до його падіння. Таким чином,
Мефістофель відіграє роль каталізатора у пошуках сенсу життя
Фауста, спонукаючи його до дій та роздумів над своїм
існуванням.

Особисте ставлення до Маргарити та ролі Мефістофеля може

бути суб'єктивним, залежно від інтерпретації та сприйняття
твору. Деякі можуть побачити Маргариту як символ чистоти та
жертовності, тоді як інші можуть розглядати Мефістофеля як
цікавий та привабливий персонаж, який додає динаміку до
сюжету. Кінцеве ставлення залежить від інтерпретації самого
читача або глядача.

• Вплив просвітницької ідеології на проблематику роману.

Філософські ідеї Дж. Локка та їх заломлення у романі "Робінзон Крузо".
Концепція образу Робінзона Крузо. У чому художнє значення
предметного світу роману (предмети побуту, речі, матеріали, їжа,
свійські тварини)?
Просвітницька ідеологія мала значний вплив на
проблематику роману "Робінзон Крузо" та філософські
ідеї, які відображені в цьому творі. Принципи
просвітництва, такі як раціональність, самостійність,
освіта та розвиток людини, проявляються в
пригодницькій історії Робінзона Крузо.
 Філософські ідеї Джона Локка, зокрема його концепція
табули раси, також знаходять своє відображення у романі.
Робінзон, опинившись на безлюдному острові, починає
заново будувати своє світобачення та свою ідентичність.
Він набуває нових знань та вмінь, розвиває свою
особистість та самостійність.

Художнє значення предметного світу у романі "Робінзон

Крузо" є великим. Предмети побуту, речі, матеріали, їжа
та свійські тварини відображають життя та діяльність
головного героя на острові. Вони стають символами
самостійності та виживання, а також втіленням людської
творчості та прагнення до комфорту. Розповідь про
створення різних об'єктів інфраструктури, будівництво
житла, знаряддя праці та інші аспекти побуту Робінзона
Крузо додають роману реалістичності та деталізації, що
збагачує художню картину світу твору.

Також, предметний світ роману може бути розглянутий як

символічний, вказуючи на важливість матеріальних речей
у житті людини та їх вплив на її психологію. Речі стають
не просто об'єктами, але й частиною ідентичності
Робінзона Крузо, або навіть його компаньйонами.

Усе це додає глибини та реалізму до роману "Робінзон

Крузо" і робить його більш багатогранним твором
літератури.
• Які просвітницькі проблеми стають предметом найпильнішого
обговорення у «Подорожах Гулівера»?
У романі "Подорожі Гулівера" джерело просвітницького
підходу уявлено в ряді проблем, які стали предметом
найпильнішого обговорення:

Релативність моральних норм: Гулівер, подорожуючи між

різними країнами та цивілізаціями, постійно стикається з
різними моральними кодексами та поведінковими
 стандартами. Це викликає його сумніви у вірності
власним цінностям і ставить під питання абсолютність та
універсальність моральних принципів.

Критика політичних та соціальних систем: У своїх

подорожах Гулівер відвідує країни з різними політичними
та соціальними устроями. Він бачить недоліки монархії,
корупцію, безумство війни, нерівність у суспільстві. Це дає
підставу для критики існуючих систем і пропагування ідеї
справедливості, рівності та свободи.

Роль науки та освіти: У романі Гулівер відкриває нові

науки та дослідження, а також вступає у дискусії з
вченими. Це відображає впевненість автора в силі розуму,
наукового підходу та необхідності освіти для
просвітницького прогресу.

Релігійні конфлікти: Гулівер стикається з різними

релігійними віруваннями і ритуалами в різних країнах, що
відображає релігійну толерантність та конфлікти. Це дає
можливість підняти питання про роль релігії у суспільстві
та відношення до релігійної розності.

Критика колоніалізму: У своїх подорожах Гулівер відвідує

колонізовані країни та стикається з наслідками
колоніалізму. Це дає можливість автору висловити свою
критику до експлуатації та приниження інших народів.

Усі ці проблеми в "Подорожах Гулівера" підкреслюють

просвітницький підхід до освіти, розуму, моралі та
соціальної справедливості. Роман став важливим внеском
у просвітницьку літературу, відкриваючи дискусії про
цінності та проблеми свого часу.
• Світ Серпентини та світ філістерів у «Золотому Горщику»
Гофмана. Способи розмежування світів у казках Гофмана. Романтичний
герой та сутність його конфлікту зі світом. Герой як прикордонний
персонаж. Особливості фантастики у Гофмана.
У романі "Золотий Горщик" Е.Т.А. Гофман створює два різні
світи: світ Серпентини та світ філістерів. Світ Серпентини є
казковим, магічним та фантастичним, де реальність постійно
переплітається з мріями, фантазіями та надприродними
явищами. Цей світ символізує свободу, художній дух та
відмінність від суєтного та банального світу філістерів.

Способи розмежування світів у казках Гофмана включають

використання фантастичних елементів, символіки та злиття
реальності з фантазією. Гофман створює межу між цими
світами, яка може бути фізичною або ментальною, щоб
показати протистояння між реальністю та мрією.

Романтичний герой у творчості Гофмана є персонажем, який

відчуває внутрішній конфлікт між світом мрій та світом
реальності. Він прагне до вищих ідеалів, досягнення гармонії та
краси, але зіштовхується з протиріччями та несприйняттям
оточуючими. Цей конфлікт відображає суперечність між
романтичними ідеалами та незадоволенням реальним світом.

Герой Гофмана може бути розглянутий як прикордонний

персонаж, який перетинає межу між реальністю та фантазією,
між світом Серпентини та світом філістерів. Він стоїть на межі
двох світів і переживає незрозуміння та неприйняття з обох
боків.

Особливості фантастики у Гофмана полягають у поєднанні

реальності та фантазії, створенні атмосфери та образів, які
викликають містичні та надприродні враження. Він
 використовує фантастичні елементи для вираження своїх ідей
та передачі атмосфери мрійливості, магії та таємниці.
Фантастика у його творах допомагає показати внутрішній світ
героїв, їх фантазії та мрії, а також підкреслити конфлікт між
реальністю та ілюзіями.

• Проблематика роману «Пані Боварі» Г.Флобера. Що є

предметом зображення у романі? Поясніть сенс підзаголовку. Сенс
трагедії Емми Боварі. Яка, на Ваш погляд, позиція автора? Як вона
проявляється та за допомогою яких прийомів закріплена в тексті? Чому,
на Вашу думку, сюжет і герої роману саме такі? Авторська іронія,
полеміка з романтизмом (знайти у тексті приклади пародії романтичну
літературу).

Роман "Пані Боварі" Жоржа Флобера розкриває проблематику

соціального класу, нудоти життя та мрій про краще, а також
незадоволення ілюзіями романтики та пошук сенсу у житті.

Предметом зображення у романі є життя головної героїні, Емми

Боварі, її романтичні уявлення про кохання та бажання втекти
від нудності та монотонності провінційного життя. Роман
також ставить під пильне зображення гламурність, показуючи
її пустоту та шахрайство.

Підзаголовок "Містерія" вказує на те, що роман розкриває

таємниці та парадокси Емми Боварі, її внутрішній світ та
протиріччя.

Трагедія Емми Боварі полягає у тому, що вона втрачається в

світі фантазій та ілюзій, шукаючи кохання та сенсу життя, але
знаходить лише розчарування, самотність та печаль.
 Авторська позиція в романі може бути сприйнята як критична
до буржуазного суспільства та його моральних норм. Флобер
показує глухоту і нездатність суспільства бачити проблеми та
потреби Емми, висміює гламур та витонченість, які
виявляються обманливими.

Авторська іронія виявляється через зображення героїв та подій

роману. Флобер використовує іронічні прийоми, щоб показати
протиріччя між реальністю та ілюзіями, наївністю героїв та
жорстокістю суспільства.

Полеміка з романтизмом проявляється у відображенні

романтичних уявлень Емми Боварі про кохання та пригоди.
Флобер піддає глузуванню романтичну літературу, показуючи,
що реальне життя не відповідає романтичним фантазіям, а
насправді може бути суворим та безжалісним.

Приклади пародії на романтичну літературу можна знайти у

зображенні романтичних моментів у відносинах Емми Боварі,
які виявляються легковажними та пустими. Також, саме
розчарування та трагічний кінець Емми Боварі можуть бути
сприйняті як критика романтичних уявлень про кохання та
щасливі кінці.

• Слово у символістській драмі. Чим відрізняється статус слова

у символістській драмі від “гучного”, “публічного” слова у
досимволістській драматургії? Чому театр М. Метерлінка отримав
найменування театру мовчання? Позиція читача (глядача) в п 'єсах М.
Метерлінка.
 У символістській драмі слово набуває особливого статусу,
відрізняючись від "гучного" та "публічного" слова, яке
використовується у досимволістській драматургії.

У символістській драмі слово стає символом, носієм певного

психологічного стану, внутрішнього світу героя або загальної
ідеї. Воно набуває більшіє значення за його прямим значенням і
використовується для передачі недосяжних почуттів, настроїв
та метафізичних роздумів. Слово у символістській драмі стає
інструментом створення атмосфери, витонченої мелодійності та
внутрішньої глибини.

Театр М. Метерлінка отримав найменування "театру

мовчання" через те, що в його п'єсах велика увага приділялася
тиші та паузам. Метерлінк вважав, що тиша та немовлятість
можуть передати глибину людських почуттів та емоцій краще,
ніж слова. Він намагався використовувати мовчання для
створення та передачі емоційного напруження, таємничості та
загадковості.

• Позиція читача або глядача в п'єсах М. Метерлінка може бути

сприйнята як активна, але одночасно відчужена. Глядач або читач стає
спостерігачем, який має можливість відчути і зрозуміти внутрішній світ
героїв, але залишається поза їхнім життям та діями. Це створює
враження відділеності, втрати контролю та неспроможності повноцінно
співпереживати з персонажами.вела «Перевтілення»: тема влади,
відчуження та абсурду у Кафки. Зображення трагізму буття через
буденність та абсурд. Заміна причинно-наслідкових зв'язків
парадоксально-абсурдними. Який комплекс характерних для Кафки
мотивів реалізовано образ Грегора Замзи? Як вирішується героєм
проблема сенсу життя? Як змінюється герой у процесі метаморфози
(виділіть основні етапи перетворення)? За допомогою яких прийомів
розкривається образ Грегора (прокоментуйте прийом «зменшення
особистості»)? Яка метаморфоза відбувається із сім'єю героя? Поясніть
сенс цього перетворення на прикладах батька, матері, Грети.

В романі "Перевтілення" Франца Кафки відтворено комплекс

мотивів, які є характерними для його творчості. Основними
темами є влада, відчуження та абсурд.

Кафка зображує трагічність буття через простоту та

абсурдність повсякденності. Головний герой, Грегор Замза, стає
жертвою незрозумілої та безпричинної перетворення у комаху.
Це приводить до заміни звичайних причинно-наслідкових
зв'язків парадоксально-абсурдними.

У процесі метаморфози Грегора змінюється його характер і

ставлення до світу. Він втрачає свою людську ідентичність і
поступово стає зменшеною особистістю, набуваючи
характеристик комахи. Головними етапами перетворення є
початковий шок і відчуженість, а потім пристосування до
нового стану і прийняття власної незначущості.

Образ Грегора розкривається за допомогою таких прийомів, як

детальний опис його фізичних змін, внутрішні монологи та
розмірковування героя, а також відображення його взаємодії з
оточуючими персонажами.

Метаморфоза Грегора також впливає на його сім'ю. Батько,

мати та сестра, спочатку шоковані і відштовхують Грегора,
пізніше відчувають відразу і байдужість до нього. Це
перетворення відображає сутність сімейних відносин і показує,
як навіть найближчі люди можуть відкинути і зрадити один
одного в складних ситуаціях.

В цьому романі Кафка розкриває глибокий сенс існування та

проблему сенсу життя. Герой стикається з відчуженістю та
незрозумінням, і його пошуки сенсу не мають успішного
вирішення. Це може бути іронічним коментарем автора на
 адресу бюрократичного та бездушного суспільства, яке не може
надати відповіді на глибокі екзистенційні питання.

• Детектив та історичний роман як сюжетні ходи, що ведуть у

глухий кут у романі У. Еко «Ім'я троянди». Інтертекстуальність роману
У. Еко "Ім'я троянди". Тема та образ лабіринту у романі У.Еко «Ім'я
троянди». Образ бібліотеки у романі «Ім'я троянди». Його значення.
Чому Хорхе знищує другу книгу «Поетики» Арістотеля та спалює
бібліотеку?

Роман Умберто Еко "Ім'я троянди" поєднує в собі елементи

детективного жанру та історичного роману, але сюжетні ходи
часто ведуть до глухого кута. Це може бути своєрідною грою зі
сподіваннями читача, коли кожне нове розкриття вбирає у себе
багато загадок і неоднозначностей, і замість розв'язання
сюжетних петель приводить до нових заплутань.

У романі "Ім'я троянди" виразно виявляється

інтертекстуальний підхід автора. Еко використовує широкий
спектр літературних, історичних та філософських посилань,
включаючи твори Арістотеля, Данте, Вільяма Оккама, Томаса
Аквінського та інших. Це створює міжтекстуальний ландшафт,
в якому взаємодіяє багато різних культурних шарів і традицій.

Тема лабіринту є важливою у романі "Ім'я троянди". Лабіринт

може символізувати складну природу знання, пошуки істини, а
також заплутаність людського життя. Образ лабіринту стає
метафорою складних інтелектуальних завдань, які стоять перед
головними героями.

Бібліотека також відіграє важливу роль у романі. Вона є

символом знання, культури та інтелекту. Проте, в романі
бібліотека стає місцем загрози, адже її знищення може
 призвести до втрати цінного знання. Хорхе, один з головних
героїв, знищує другу книгу "Поетики" Арістотеля та спалює
бібліотеку, ймовірно, внаслідок своєї непередбачуваної реакції
на появу нових ідей, які можуть загрожувати його світогляду
або контролю.

У цілому, роман "Ім'я троянди" Еко пропонує читачеві

складний і багатогранний світ, де історія, філософія, література
та символіка переплітаються, створюючи глибокий
інтелектуальний досвід. Через використання
інтертекстуальності та складності сюжетних ходів, автор надає
активну, але відчужену позицію читача, який стикається з
викликом розшифрувати складні символи та зміст роману.

Рекомендована література:
• Аникст А. А. «Фауст» Гете. — М., 1966.
• Балашов Н. Пьер Корнель. — М., 1956.
• Берковский Н.Я. Э.Т.А. Гофман // Берковский Н.Я. Романтизм
в Германии. СПб., 2001.
• Давиденко Г.Й. та ін. Історія новітньої зарубіжної
літератури: Навчальний посібник.. — К.: Центр учбової літератури,
2008. — 274 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.twirpx.com/file/308712
• Давиденко Г.Й., Стрельчук Г.М., Гринчак Н.І. Історія
зарубіжної літератури XX століття: Навчальний посібник.— К.:
Центр учбової літератури, 2011. — 488 с. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://www.twirpx.com/file/671726
• Елистратова, А. А. Английский роман эпохи Просвещения / А.
А. Елистратова. – М. : Наука, 1966. – 477 с. [Электронный ресурс]/
Режим доступа: http://biblio.imli.ru/images/abook/zarublitra/
Elistratova_A_A_-_Angliyskiy_roman_epokhi_Prosv.compressed_1_.pdf
• Жирмунский В. И. Очерки по истории классической немецкой
литературы. — М., 1972.
 • Затонський Д. В. Про модернізм і модерністів / Д. В.
Затонський. – К., 1972. – 356 с.
• Игнатов С. Испанский театр ХVІ—ХVІІ вв. — М., 1939
• Людыш Э. Гете. — М., 1965.
• Миримский И.В. Гофман // История немецкой литературы.
ТЗ. М., 1966. http://19v-eurolit.niv.ru/19v-euro-lit/articles-ger/mirimskij-
ernst-teodor-amadej-gofman.htm
• Наливайко Д. С. Про співвідношення «декадансу»,
«модернізму», «авангардизму» / Д. С. Наливайко // Слово і час. – 1997. –
No 11-12. – С. 44-48.
• Тураев С. В. И. В. Гете. — М., 1957
• Художественный мир Э.Т.А. Гофмана. Бэлза Э.Ф., Логинова
О.К., Тураев С.В., Чавчанидзе Д.Л. (ред. коллегия). — М.: Наука, 1982.
http://www.twirpx.com/file/2122414/