ЗНО_Анастасія_Пироженко

Григорій Сковорода «De libertate», «Всякому місту – звичай і права»,

«Бджола та Шершень», афоризми

Григорій Савич Сковорода (1722 – 1794 рр.) – український філософ-містик, богослов,

поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Мав значний вплив на
сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а
також способом життя, через що його називали «Сократом».
Народився в с. Чорнухах, що на Полтавщині, у сім'ї малоземельного козака.
Навчався в Києво-Могилянській академії (вищої освіти не здобув). Філософські погляди
Сковороди присвячені головним чином етиці. Не був лояльним до церковної та світської
ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу
особистій духовній свободі. Від 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа;
мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й
трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму.
Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.

Г. Сковороду називали:
o Мандрівний філософ
o Український Сократ / Горацій
o Степовий Ломоносов
o Син Миру, син Спокою, Вар-Сава (з євр.: вар – син, тобто син Сави)
Перший розум наш
o Світоч української духовної історії

Найвідоміші твори:
 Пісня «Всякому місту – звичай і права...» (збірка «Сад божественних пісень»);
 Байка «Бджола та Шершень» (збірка «Байки харківські»);
 Філософські трактати («Вступні двері до християнської добронравності»);
 Ліричний вірш «De Libertate»

У своїй творчості Г. Сковорода порушував багато важливих тем, провідними стали:

- Тема свободи
- Тема дружби
- Ставлення до життя

Тема свободи:
Сковорода обстоював права людської особистості в кожній людині, а, в перекладі на
конкретну політичну мову того часу, це означало сильну демократичну тенденцію, що
була поєднана зі співчуттям до закріпачених селянських мас, з гострою неприязню до
московських гнобителів.

ZNO_Academy +38 063 354 17 88 (telegram/viber) 1

 ЗНО_Анастасія_Пироженко

В одному своєму вірші, що має багатозначний заголовок лат. «De Libertate» («Про
свободу») він писав тодішнім жаргоном, винесеним із Академії:
«Что то за вольность? Добро в ней какоє?
Іни говорять, будто золотоє.
Ах, не златоє: єсли сравнить злато
Против вольности, єще оно блато…
Будь славен вовік, о муже ізбранне,
Вольности отче, герою Богдане!»

Згадка про Богдана та й самий заголовок вірша не залишають сумніву, про яку саме
«вольность» думав тут Сковорода. На особистій моралі, як писав С. Єфремов, він
очевидно не спинявся, а зв'язував її з громадським і національним ладом – «сопрагаючи, -
як сам висловлювався, – сродную собі частную должность (обов'язок) з общею
(загальною)». Такі думки не подобались московській цензурі.

Тема дружби:
Як на джерело радощів, а звідси – душевного здоров'я, Сковорода вказує на дружбу.
Однак вибирати друзів треба дуже обачно, оминаючи підлабузників і криводушних. Бо
нерідко нещирі друзі залучають молоду людину до непомірності, спокушаючи
запевненнями, що для чистого все чисте. У таких випадках треба рішуче побороти
соромливість і твердо відмовити, а надалі і взагалі відмовитися від спілкування з
такими людьми, – застерігає наставник.

Якщо «ми охоче підтримуємо зносини з людьми, які ще досі здорові, але розум яких
пошкоджений і насичений отруйним вченням», ми ризикуємо втрапити у їхнє становище.

Ставлення до життя:
В одному з пізніших послань Сковорода розповідає про зустріч з ченцем, якого
«страшенно мучить демон печалі, і який звичайно називають бісом меланхолії. (…) Даючи
поради цій людині, я сам ледве не пропав. (…) Дуже важливе значення має, з ким щоденно
спілкуєшся і кого слухаєш. Бо поки ми слухаємо, ми їх дух в себе вбираємо».

Ця історія виглядає особливо повчальною, оскільки учитель, визнаючи, що сам піддався

печалі, показує, як поборов цей стан: у сні він звернувся по допомогу до Всевишнього:
«Якщо Бог всюди, якщо він присутній і в цьому черепку (при цьому я підняв черепок з
землі), то для чого ти шукаєш розради в інших місцях, а не в самому собі? Адже ти є
найкращим з усіх творінь».

ZNO_Academy +38 063 354 17 88 (telegram/viber) 2

 ЗНО_Анастасія_Пироженко
Прикметним є те, що, на відміну від багатьох мудреців, Григорій Сковорода не
протиставляє душу й тіло, усвідомлюючи, що людина – це поєднання одного та іншого, а
отже, вона мусить ставитися однаково дбайливо до обох частин своєї натури.

Сковорода порівнює душу й тіло та їхні функції: «обов'язково і саме щоденно підкидай у
душу, як у шлунок, слово або вислів», «…те, що побачиш і почуєш, перетворюй у
споживний і рятівний сік, як тварина, що повинна бути принесена у жертву Богові» про
спілкування з різними людьми він каже: «їжа добра, але що з того, якщо вона не
подобається твоєму шлунку» тощо.

Сам Сковорода виявляє неабияку обізнаність з медичними теоріями античних лікарів:

він зазначає, що Гален, міркуючи про здоров'я, радив хлопчикам і юнакам вживати
холоднішу, а старим – теплішу їжу, і тлумачить цю думку так: з гарячої їжі розвивається
зайва вологість, а звідси – катар, нежить, гній, вологість, згущена жаром. Плутарх так
само вважав причиною всіх хвороб надлишок вологи в тілі: «хвороба, всяка зараза і
запалення не можуть прищепитися, коли тіло холодне, позбавлене слизу і легке, як корок
(…), то зроби його тоншим, скорочуючи надмірну їжу й уникаючи вогню, породженого
вином, звідки всі пороки душі, а з останніх, у свою чергу, – всі хвороби тіла».

Вірш «De Libertate»

Що є свобода? Добро в ній якеє

Кажуть, неначе воно золотеє
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись
Щоб без свободи не міг я лишитись
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане герою!
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: патріотична
Літературний стиль: бароко (усі твори у бароко)
Тип римування: суміжне
Віршовий розмір: дактиль
Збірка: не входить до збірок
Провідні мотиви: воля - найбільше багатство, уславлення Б. Хмельницького
Символічні образи: Б. Хмельницький (символ вольності) свобода (символ справжнього
людського існування), болото (символ матеріального невільного світу)

ZNO_Academy +38 063 354 17 88 (telegram/viber) 3

 ЗНО_Анастасія_Пироженко
Особливості твору:
 Для ліричного героя воля – найбільше багатство. Григорій Сковорода переймався
долею селян, які за кріпацтва були віддані поміщикам у довічне рабство, тому
проблема свободи в закріпаченій Україні була по-особливому актуальна
 Ліричний герой, розмірковуючи над питанням, що таке свобода, заперечує
порівняння цього людського блага із золотом: «зрівнявши все злото, проти свободи
воно лиш – болото»
 В останніх двох рядках він згадує і славить Богдана Хмельницького як символ
вольності – у другій половині XVII століття ще живими були в народній пам'яті бої
за визволення з-під національного й соціального гноблення

Пісня «Всякому місту звичай і права...»

Всякому місту – звичай і права, Ладить юриста на смак свій права,

Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю – любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.

Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Знаю, що смерть – як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар, –
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь..

Той безперервно стягає поля,

Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав'язливих дум:Лише одне
непокоїть мій ум.

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний вірш, що став народною піснею (філософсько сатиричний)
Вид лірики: філосовська
Літературний стиль: бароко (усі твори у бароко)
Тип римування: суміжне
Віршовий розмір: дактиль

ZNO_Academy +38 063 354 17 88 (telegram/viber) 4

 ЗНО_Анастасія_Пироженко
Збірка: «Сад божественних пісень»
Провідні мотиви: викриття суспільних вад; щасливий той, хто має чисте сумління

o У творі сатирично викривається і засуджується весь суспільний лад як безчесний й

нерозумний

Про твір:
У творі автор ставить в один ряд і засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків,
ледарів і підлабузників. Ліричний герой вірша думає не про маєтки й чини, а про те, щоб
мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розумом. Перемогти смерть здатна
лише людина з чистою совістю й помислами, перед смертю всі рівні - і мужик, і цар

Кожна шестирядкова строфа побудована на антитезі: у перших чотирьох рядках автор

указує на суспільні вади, а останніми двома протиставляє недолікам суспільного життя
ідеал чистої совісті й ясного розуму. Останній рядок кожної строфи, крім завершальної, є
рефреном, у якому сконденсований неспокій митця: «Лиш одне непокоїть мій ум»

Проблеми, порушені у творі, були злободенними в той час, а отже, і близькими

простолюду, тому вірш «Всякому місту – звичай і права...» зажив великої популярності,
ставши народною піснею: відомі понад п'ятдесят її варіантів (а це одна з ознак
фольклорною твору).

Іван Котляревський один із варіантів цієї пісні використав як арію Возного в п'єсі
«Наталка Полтавка»

Байка «Бджола та Шершень»

Літературний рід: ліро-епос
Жанр: байка
Літературний стиль: бароко (усі твори у бароко)
Збірка: «Байки харківські»
Тема: розповідь про призначення праці в житті кожної людини на прикладі діалогу
Бджоли та Шершня
Ідея: праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою» (ідея
спорідненої праці)
Головні герої: Бджола, Шершень

 У силі байки автор бачить щастя людини в «природженому ділі», яке є справді
«найсолодшим бенкетом»

ZNO_Academy +38 063 354 17 88 (telegram/viber) 2

 ЗНО_Анастасія_Пироженко
Головні особливості:
Байки в Г. Сковороди стислі й лаконічні, вони складаються з двох частин:
- У першій частині коротко розповідається про якийсь випадок
- У другій частині подано мораль, яку автор називає «силою». Інколи друга частина
байок «сила» у кілька разів об'ємніша за основну частину й сприймається як
філософський трактат

Головне в байках Сковороди - глибокий зміст. Про це він так сказав: «Байка тоді
нікчемна та баб'яча, коли в простому та чудному лушпинні своєму не ховає зерна істини»

Одна з найвідоміших байок Сковороди «Бджола та Шершень» у формі діалогу між

персонажами розкриває одвічну тему суперечності між трудовим способом життя й
паразитичним існуванням

Образи Бджоли й Шершня алегоричні:

 Бджола – «герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться»
 Шершень – «образ людей, що живуть крадіжкою чужого й родилися на те тільки,
щоб їсти й пити»

Бджола бачить своє щастя лише в «сродній праці», тобто праці за покликанням: «Нам
незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені».
Шерешень цього не розуміє, тому ображає бджолу

Байка «Бджола та Шершень»

– Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не
стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди
смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі
безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед.

– Ти поважний дурень, пане раднику,– відповіла Бджола.– Мед любить їсти й

ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом
наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість
збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо.
А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.

Сила:
Шершень – се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те
тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола – се символ мудрої людини, яка у
природженому ділі трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: нащо сей, до прикладу,
студент учився, а нічого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли не матимете достатку?..
Кажуть се незважаючи на слова Сіраха: «Веселість серця – життя для людини» – і не

ZNO_Academy +38 063 354 17 88 (telegram/viber) 3

 ЗНО_Анастасія_Пироженко
тямлять, що природжене діло є для неї найсолодша втіха. Погляньте на життя блаженної
натури і навчітеся. Спитайте вашого хорта, коли він веселіший? – Тоді,– відповість вам,–
коли полюю зайця.– Коли заєць смачніший? – Тоді,– відповість мисливець, - коли добре за
ним полюю.

Погляньте на кота, що сидить перед вами, коли він куражніший? Тоді, коли всю ніч
бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, й не їсть миші. Замкни в достатку бджолу,
чи не помре з туги, в той час, коли можна їй літати по квітоносних лугах? Що гірше, ніж
купатися в достатку і смертельно каратися без природженого діла? Немає гіршої муки, як
хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла. І немає більшої
радості, аніж жити за покликанням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла і сама смерть
його тоді, бо душа, володарка людини, втішається природженим ділом. Або так жити, або
мусиш умерти. Старий Катон чим мудрий і щасливий? Не достатком, не чином тим, що
йде за натурою, як видно з Ціцеронової книжечки «Про старість»...

Але ж розкусити треба, що то значить-жити за натурою. Про се сказав древній Епікур

таке: «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке
непотрібним».

Афоризми Г. Сковороди
Афоризм – це яка-небудь узагальнена думка, висловлена стисло у дуже виразній формі

Сковорода у своїй творчості має багато афоризмів, якими слід керуватися кожній людині,
незалежно від віри, віку, статі чи національності. Ці короткі влучні оригінальні вислови
містять глибоку й узагальнену думку:
 Любов виникає з любові. Коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю
 Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри
 Добрий розум, робить легким будь який спосіб життя
 Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох трьох
ворогів

На могилі Г. Сковороди написаний ще один його афоризм: «Світ мене ловив, але не
спіймав»

ZNO_Academy +38 063 354 17 88 (telegram/viber) 4