Проєкт: " Зіставлення

специфіки,розкриття теми
грошей та їхнього впливу
на людину у творчості
Оноре де бальзака й
М.Гоголя".

Виконала
Учениця 9 класу
Попелівського НВК
Фаїк Яніна
Зміст

• 1.Вступ
• 2.Тема грошей у творчості Оноре де
Бальзака, уособлена владою золота
в образі Гобсека
• 3. Тема грошей у творчості
О.Бальзака
• 4. Тема грошей у творчості М.Гоголя
Вступ

• У наш час мало хто сумнівається у тому, що Оноре де

Бальзак - один з тих письменників, чия творчість
належить до найзначніших набутків світової літератури,
до її найвеличніших вершин. А для цього, як відомо,
замало одного лише таланту, навіть найяскравішого,-
необхідно також, щоб творчість митця з особливою
повнотою і переконливістю відбивала його епоху, її
глибинний зміст, провідні закономірності й характерні
колізії. Неабияке значення має й те, щоб поставала
вона як завершене втілення певної системи естетико-
художнього мислення, притаманної даній епосі й
зумовленої нею. Такими митцями були Гомер і Софокл,
Данте і Шекспір, Гете. Таким митцем був і Бальзак. Він
свідомо ставив своєю метою максимально широке й
достовірне витлумачення сучасності, котра була добою
розквіту буржуазного суспільства і водночас -
відвертого прояву властивих йому кричущих
суперечностей вад.
• Оноре де Бальзак разом із Стендалем стояв біля
джерел соціального роману критичного реалізму у
Франції ХІХст. і дав у своїй творчості блискучі її зразки.
Він здійснив творчий подвиг, зобразив характери і
традиції свого часу в грандіозному творінні, яке дає не
тільки широку і глибоко правдиву панораму життя його
епохи, але і несе маральні істини, які мають загально
людське значення.
• Творчість О.Бальзака досить добре висвітлена у
наукових працях і статтях таких відомих дослідників:
Обломнєвський Д., Чичерін А.В., Кучборська Є.П.,
Наливайко Д.С., Султанов Ю.І., Тихомирова Л.В.,
Єременко О.В., Пацаповська Л.І. та ін.
Тема грошей у творчості
Оноре де Бальзака,
уособлена владою
золота в образі Гобсека
• Адвокат Дервіль починає свою розповідь з портрету,в який вкладені
всі фарби,властиві бальзаківському портрету,затуманені,стримані,що
пробиваються з напівпітьми.Вигляд людини «блідий та тьмяний»,в
ньому щось «місячне».Срібло,з якого частково злізла
позолота.Волосся попілясто-сіре.Риси обличчя, «відлиті з
бронзи».Жовті крихітні очі,очі куниці(fouine),хижого,маленького
звірка.Втім,теж слово fouine означає і лукаву хитру людину.Очі,що
бояться світла,прикриті козирком.Вузькі,стислі губи та
ніс,загострений,рябий і твердий,бентежний.Ви не тільки бачите,ви
торкаєтесь скульптурного вигляду портрету: «В жовтих зморшках його
старечого обличчя можна було вичитати страшні таємниці:і
розтоптане ногами кохання,і фальш
мнимого,втраченого,набутого,долі різних людей,жорстокі
випробування та захват звіра-переможця - все ввійшло в портрет
цього чоловіка.Все в ньому закарбувалося»[2,ст.26].
• Але є ще точка зору самого Гобсека,якого і сам Дервіль,і граф де Ресто
називають філософом («Я старанно зібрав відомості про ту
людину,якій ви забов'язані своїм становищем(…)і з усіх моїх
відомостей видно,що цей Гобсек - філософ із шкали кініків.)Чи не
занадто висока оцінка для лихваря,у якого тільки один Бог - Нажива?
• Гобсек саркастично каже Дервілю: «У мене принципи змінювалися
згідно з обставинами, - доводилося змінювати їх у залежності від
географічних широт.Те,що у Європі викликає захоплення,у Азії
карається.Те,що в Парижі вважають пороком,за Азорськими
островами визнається необхідне.Нема на землі нічого міцного,є
тільки умовності,і у кожному кліматі вони різні.Для того,хто волею-
неволею пристосовувався до всіх суспільних мірок ,усілякі ваші
моральні правила та переконання - порожні слова.Непорушне лише
одне єдине почуття,закладене у нас самою природою:інстинкт
самозбереження.У державах європейської цивілізації цей інстинкт
іменується особистими інтересами.Ось поживете стільки,скільки
я,тоді дізнаєтесь,що з усіх живих благ тільки одне досить
надійне,щоби було варто людині гнатися за ним.Це золото.У золоті
зосереджені всі сили людства».Як бачимо,золото для Гобсека не
тільки засіб та мета збагачення,як вважають ті,хто його оточує.Адже
сам він живе дуже скромно.Справа у тім,що для циніка Гобсека золото
є засобом отримання незалежності,адже у ньому «все міститься в
зародку і все воно дає реально».Старий філософ продовжує: «Я
володію світом,не стомлюючи себе,а світ не має наді мною ані
найменшої влади».Він чудово знає потаємні пружини,які приводять
суспільство у рух. «Я досить багатий,аби купувати людську
совість,управляти всесильними міністрами через їхніх фаворитів.Хіба
це не влада?Я можу,якщо забажаю,володіти найчарівнішими жінками
та купувати найніжніші ласки.Хіба це не насолода?А хіба влада та
насолода не є сутністю вашого нового суспільного ладу?Що таке
життя,як не машина,яку приводять у рух гроші?Золото - ось духовна
сутність усього теперішнього суспільства».Оце так старий скнара!А як
тонко сам Бальзак відчував глибинну сутність нового суспільного
устрою,не даремно ж він сам себе називав «доктором соціальних
наук».
• Сам Гобсек називає себе помстою,докором сумління.Він любить
бруднити «черевиками килими у багатих людей - не через дрібне
самолюбство,а щоб дати відчути пазурі на лапі Невідворотності».На
запальну звинувачувальну промову схожий внутрішній монолог
Гобсека у будинку Анастазі де Ресто: «Для охорони свого майна багаті
придумали трибунали,суддів,гільйотину,до якої як метелики на
смертельний вогонь,самі летять дурні.Але для вас,для людей,які на
шовкові сплять і шовком укриваються,існує дещо інше:докори
сумління,скрегіт зубовий,який ховається за посмішку,химери з
лев'ячими пащами,які впиваються пазурами вам у серце».Гобсек і
його колеги,як вони вважають,і виконують функції найвищої
справедливості,Правосуддя.Невипадкове кафе,де вони збираються і
діляться планами й таємницями,називається «Феміда» (в еллінів -
богиня правосуддя).Гобсек порівнює себе з Верховним Суддею -
Богом «У мене погляд,як у Господа Бога:я читаю у серцях.Від мене
ніщо не сховається».
• Створений Бальзаком персонаж значно складніший, величніший,
значущіший від попередників, оскільки в ньому втілена глибока
філософська проблема влади грошей у суспільстві.
• В таємничій могутності Гобсека є щось містичне, як зрештою і в самих
грошах - золотому ідолові згаданому людьми в якості умовного
еталону чи не лише матеріальних цінностей. Лихвар не накопичує
гроші заради грошей - це зовсім не мета його життя, а засіб і спосіб
буття як такого. Коли Гобсек угледів діаманти графині де Ресто, очі
його гарячково спалахують, як і в згаданих попередників за подібних
обставин.Та це не виявило в нього жадоби збагачення,а саме
нестримний вогонь самореалізації через ВЛАДУ над іншою живою
істотою. Коли в попередні епохи цю владу давала фізична сила, краса,
розум, освіченість чи становище в суспільстві, то згодом, і це
переконливо доводить Бльзак у повісті - лише гроші. В суспільстві де
все продається і все купується, вони - володарі усього сущого. На
думку лихваря, сила грошей непорушна й незмірна бо все в світі має
свій грошовий еквівалент. Той хто має гроші, - править світом,
незалежно від віку, становища, сили та розуму. Чи не так думають про
себе і сучасні наші "нові" росіяни та українці? Чи не тому і сьогодні
такий близький і цікавий світові Бальзак, що зумів створити ще один
вічний образ людини, для якої гроші - засіб і спосіб буття? Гроші
всевладні лише в матеріальному світі:це еквівалент праці, дії, з
реалізованості особистості. Але ні любов, ні благополуччя, ні щастя, ні,
врешті, здоров'я та життя не мають грошового еквівалента. Філософія
Гобсека виявилася помилковою: володіти можна тим, що має ціну, а
безцінне (те, що і є справжньою сутністю людського світу) підвладне
лише Любові.
• Та чи знав його герой, що таке любов, дружба; справжнє людське
тепло? Ось над чим слід задуматися читаючи безсмертний твір
Бальзака.
• Але в тім-то сила й секрет повісті,що Гобсек,який чудово розумівся у
владі грошей над людьми,сам не зміг протистояти їхньому згубному
впливові:в кінці твору ми бачимо вже не філософа,а жалюгідну
істоту,агонізуючу у пустому будинку,повному золота і продуктів,що
гниють[
 Тема грошей у
творчості О.Бальзака
• «Золото уособлює всі людські сили , - каже Гобсек в
однойменній повісті . - Хіба життя не машина,якій гроші
надають руху?Золото - ось духовна сутність нашого сучасного
суспільства».І ніби узагальнюючи все сказане,один із
улюблених героїв Бальзака,лікар Б'яншон,констатує: «Гроші -
релігія нашого суспільства». бальзак творчість золото
деградація
• Гроші у Бальзака - це не тільки економічна сила,а й
матеріалізоване вираження особистої вигоди й хижого
егоїзму,гірших нахилів і пристрастей людини,які не
стримуються ,а,навпаки,стимулюються буржуазним
суспільством.У своїй «Людській комедії» письменник
послідовно,крок за кроком показує,як згубно діє ця сила на
суспільні звичаї,сімейні
відносини,мораль,політику,правосуддя,на різні сфери
соціального й приватного життя. «Закон суспільної
користі,яким породжується патріотизм,вмить руйнується
законом вигоди окремих осіб,яким породжується егоїзм…»
(«Сільський священник»).Цей закон егоїзму,особистої вигоди
поширюється буквально на всі сфери життя буржуазного
суспільства.За таких умов,показує Бальзак у ряді
творів,політична діяльність теж в засіб наживи,в своєрідне
акціонерне товариство,яке знаходиться в руках лицемірних і
цинічних ділків від політики,для яких суспільні інтереси - свого
роду вигідна комерція.
• Той же «принцип грошей»,закон особистої вигоди з не
меншою силою діє і в сфері правосуддя.Особливо
характерний образ судді Камюзо,початок кар'єри якого
Бальзак показує в «Темній справі»,а далі простежує її в «Музеї
старожитностей», «Позбавленні прав», «Останньому втіленні
Вотрена».Цей Камюзо належить до тих служителів
Феміди,котрі,як говориться в «Темній справі»,заради вигоди й
почестей «готові по волі сильних світу цього послати на
шибеницю і зняти з неї правих і винних.Тому й говорить один
з персонажів цього роману: «Коли б мене звинуватили в
кражі веж Собору Паризької Богоматері,я постарався б
чимскоріше зникнути».Справді небезпечно потрапляти в руки
правосуддя ,бо закон,каже Вотрен в романі «Батько Горіо»,
«це павутина,яку пробивають великі мухи і в якій гине
дрібнота»
Тема грошей у
творчості М.Гоголь
• Недостача грошей - основна передумова виникнення комічної ситуації в
комедії Н.В. Гоголя "Ревізор". Кожному з персонажів не вистачає грошей:
Хлестакова - щоб їхати далі («Якщо б в Пензі я не Покуття, стало б грошей
доїхати додому», д. 2). Губернатору казенних грошей на будівництво церкви
при боговгодній закладі, «на яку назад тому п'ять років була асигновано
сума»; купець «будував міст і написав дерева на двадцять тисяч, тог та як
його і на сто рублів не було» (губернатор тут «допоміг сплутовать»). Навіть
унтер-офіцерська вдова клопочеться тому, що їй гроші «тепер дуже
знадобилися» б. Нагадаємо, що головною ознакою приналежності
Хлестакова до «вищих сфер» чиновництва стало його вільне поводження з
грошима: «Він! І грошей не платить, і не їде. Кому ж б бути, як не йому? »(Д.
1). Цей «аргумент» опоясує комедію: у першій дії Бобчинський і Добчинський
роблять заяву, потім у фіналі чиновники пригадують їх слова: «" Приїхав і
грошей не плоть! "... Знайшли важливу птицю!» (Д. 4). Відповідно, дії
персонажів пов'язані з грошима, хоча не грошовий інтерес визначає основну
інтригу п'єси.

• Слово «гроші», а також цифровий вираз кількості грошей у комедії

використовується дуже часто і майже не має синонімів (крім слова «сума»).
Але виключно багаті смисловими відтінками дієслова, що позначають дії
персонажів з грошима. Гроші можна платити чи не платити, тринькати або
притримати, профінтіть, брати в борг і обіцяти віддати, давати на чай і на
бублики, просити, підсунути (дати хабар), прогуляти, випонтіровать (виграти
в карти). Комічна арифметика «простодушно» жодного Хлестакова, в своїх
розрахунках він є прямим продовжувачем пані Простакової: «Так ось тоді ви
дали 200, тобто не 200, а 400, - я не хочу скористатися вашою помилкою, -
так, мабуть, і тепер стільки ж, щоб уже рівно було 800 (бере гроші) ... Адже
це, кажуть, нове щастя, коли новенькими папірцями »(явл . 16).

• Не так просто йде справа в світі чиновників, де гроші вважаються сотнями і

тисячами. Від того, чи йдуть в хід гроші, змінюється багато чого. Але оскільки
підкуп засуджується законом, то і відбувається він не так відверто.
Наприклад, чиновники шукають прозорий привід для вручення грошей
«ревізору». Проблема тільки в тому, як назвати гроші, за які «купують»
ревізора. Безглузді й смішні з точки зору здорового глузду варіанти
створюють комедійне настрій. У третій дії гроші - основний предмет, з яким
пов'язані маніпуляції героїв. Чиновники передають Хлестакова гроші, зі
страху обливаючись потом, гублячи асигнації, витрушуючи дріб'язок з дір і
т.д. Для них передача грошей є матеріальною формою укладення певних
відносин. І що дають, і бере роблять вигляд, що гроші - тільки прояв доброго
ставлення, знак дружнього ставлення.

• Зведення всіх помислів до голого розрахунку, приземлення високого,

позначення цифрами, що, скільки в житті варто (від кавуна «в сімсот рублів» і
«сігарочек по двадцяти п'яти рублів за сотенку», від обіду в трактирі до
генеральського чину, на який мітить Городничий за вісімсот рублів, даних
«ревізору»), це оголення грошовій, «арифметичної» сутності як людських, так
і соціальних відносин.