«Людська комедія».

Історія написання, художня

структура, тематика і проблематика.
 Оноре де Бальзак: талант,
цілеспрямованість, працьовитість,
наполегливість, наполеонівські амбіції (на
робочому столі Бальзака стояв бюст Наполеона
з написом: «Що він не зробив мечем, я зроблю
пером».), емоційність, розум, сила духу.
Автор Оноре де Бальзак
Назва «Людська комедія»
Роман-епопея (роман-епопея або цикл романів, в яких зображуються
Жанр значні історичні події, що висвітлюють різнобічне життя народу, класову
боротьбу суспільства, складне поєднання дійових осіб.)
Містить 96 завершених творів
Задум автора
(оповідань, повістей, романів та есе.) і 48 незавершених творів
Тема Художнє узагальнення життя французького суспільства 1816-1848 рр.
Намагання пояснити закономірності дійсності, формування людини під
Ідея
впливом середовища
Дії та вчинки людей, героїв Бальзака підпорядковані прагненню
Головний мотив
збагачення
Влада золота, багатства; кохання, вірність і зрада; батьки та діти;
Проблематика
моральність та аморальність; чесніть та безчестя; працьовитість та лінь
Має три частини: 1. «Етюди про звичаї» 2. «Філософські етюди» 3.
Композиція
«Аналітичні етюди».
Принцип циклічності: персонажі переходять з одного твору в інший,
Художня
одні й ті самі герої живуть і діють у різних творах як головні персонажі
своєрідність
або як другорядні
1. Утверджує реалізм у літературі ХІХ століття.
2. Порушує «антихудожні теми»: збагачення і банкрутство, фінансові
Новаторство
авантюри, боротьба навколо заповіту.
3. Створює новий літературний жанр — роман-епопею
• Ще у 1831 у Бальзака зароджується
думка створити «картину моралі» його
часу - величезний багатотомний твір,
який згодом він назве «Людська
комедія» (1834).

• На думку Бальзака, "Людська комедія»

повинна була бути художньою історією
і художньою філософією Франції, якою
вона склалася після революції.

• Над цим циклом Бальзак працює

протягом всього свого подальшого
життя, він включає в нього більшість
вже написаних творів, спеціально для
цієї мети переробляє їх.
 «Людська комедія» —
багатотомна колекція зв’язаних між
собою творів Оноре де Бальзака, у
яких відображено в
найрізноманітніших аспектах
французьке суспільство часів
Реставрації та липневої монархії.
Деякі дослідники стверджують, що
тогочасне суспільне життя —
гонитву за успіхом, визнанням,
кар’єрою, грошима — Бальзак
оцінював як комедію, на противагу
трагедії Великої французької
революції кінця XVIII століття, що
проголосила, але не здобула
свободи й рівності для людей.
 Термін «комедія» Бальзак застосував у тому
сенсі, що й деякі його сучасники, називаючи
комедією великий епічний твір, подібний до
Дантових «Пекла», «Раю», «Чистилища». Як
невдовзі переконаємося, для Бальзака XIXстоліття
стало трагедією втрачених ілюзій.
 Першим кроком на шляху до «Людської комедії»
стало звернення Бальзака до жанру «фізіологічного
нарису», який не мав нічого спільного з фізіологією в
медичному тлумаченні цього слова. То було своєрідне
дослідження певних соціальних явищ. Фізіологічний
нарис — художня публіцистика, яка висвітлювала
сучасні для письменника теми й розробляла багатий
матеріал соціально- побутових і психологічних
спостережень.
 Ідея цього твору народилася внаслідок порівняння
людства із тваринним світом. Прагнення віднайти в
суспільстві єдиний механізм, оскільки воно, на думку
митця, подібне до Природи. Письменник виокремив
три форми буття людини: «чоловіки, жінки і речі».
Головна ідея задуму — дати величезну панораму
суспільства на засадах закону егоїзму, адже Бальзак не
поділяв ідей Руссо та його прихильників про «природну
доброту людини».
 «Людську комедію» поділено на три частини,
кожну з яких Бальзак назвав етюдами
(вивченнями): «Етюди про звичаї», «Філософські
етюди», «Аналітичні етюди». Чільне місце в ній
посіли «Етюди про звичаї», які письменник
розділив на різні сцени життя. Ця схема мала
умовний характер, деякі твори переходили з
одного розділу до іншого.
 Головна тема, що об’єднала
твори Бальзака в одне ціле,—
прагнення пояснити закономірності
дійсності. Автора цікавили не лише
конкретні теми та проблеми, а й
взаємозв’язок цих проблем; не тільки
окремі пристрасті, а й формування
людини під упливом середовища.
Ці методи дозволили
письменникові зробити у книзі певні
висновки про деградацію людини в
буржуазному суспільстві. Проте він не
абсолютизував упливу середовища, а
надавав героєві нагоду самостійно
обрати життєвий шлях.
 Бальзак ретельно розробив
важливий мотив людських вчинків —
прагнення збагачення. І це об’єднало
таку величезну кількість творів і
дійових осіб. Внутрішня побудова
«Людської комедії» є такою, що великі
романи й повісті чергуються в ній із
новелами-«перехрестями» — «Принц
богеми», «Ділова людина»,
«Комедіанти невідомо для себе». Це
скоріше мимоволі написані етюди,
цінність яких — зустріч із добре
відомими письменникові
персонажами, яких на певний час
знову об’єднала інтрига твору.
 «Людську комедію» письменник будував за
принципом циклічності: більшість персонажів переходили
від твору до твору, виступаючи то головними дійовими
особами, то епізодичними. Бальзак сміливо відмовився
від сюжету, у якому біографію героя було б наведено
повністю.
Отже, важливий композиційний принцип «людської
комедії» — взаємодія та взаємозв’язок різних частин
циклу
 Дуже проблематично точно й
однозначно визначити жанр цього твору.
Найчастіше його визначають як цикл
романів або епопею. Навряд чи подібні
визначення відповідають жанру «людської
комедії». Формально — це цикл
літературних творів, у багатьох із яких
відсутні засоби зв’язку з рештою творів
(наприклад, ані сюжети, ані проблематика,
ані спільні герої не пов’язують романи
«Шуани...», «Селяни», «Блиск і злидні
куртизанок» і повість «Шагренева шкіра»).
І таких прикладів чимало. Визначення
епопея також лише частково стосується
«Людської комедії». Для епопеї (у
сучасному її вигляді) характерна наявність
стрижневих героїв та спільного сюжету,
чого не було у Бальзака.
 Найскладніший варіант циклічної єдності — це
об’єднання в межах одного задуму творів різних жанрів
(романів, оповідань, новел, нарисів, повістей). У цьому разі
величезна кількість персонажів, масштабність узагальнень
письменника також дозволили говорити про епопею.
Зазвичай у такому контексті передусім згадують про
«Людську комедію» Оноре де Бальзака і про «Руґон-
Маккарів...» Еміля Золя, створених під упливом
бальзаківського шедевра.
 Так у романі розкрито дві системи буття: життя,
сповнене насолод і пристрастей, що спричинило
знищення людини, і життя аскетичне, єдиним
задоволенням якого були знання й потенційна
могутність. Бальзак змалював як сильні, так і слабкі
сторони обох цих систем на прикладі образу Рафаеля,
який спочатку ледь не згубив себе в річищі
пристрастей, а потім повільно гинув у «рослинному»
існуванні без емоцій і бажань.
 Підсумок уроку
— «Людська комедія» — унікальне явище
у літературі.
«Людська комедія» в цифрах:
• 1834 р. (виник задум «Людської комедії»;
є й інші дати.) — задумано 144 твори.
• Писав протягом 20 років.
• Написано 96 творів.
• В епопеї діє понад 2000 персонажів.
Напевне, створити такий взірець
літературного мистецтва, як «людська
комедія» Оноре де Бальзака, під силу
тільки генієві. Зобразити життя в усіх його
аспектах, вивести таку силу-силенну
персонажів, розкрити їхню психологію,
зрозуміти закономірності їхньої
поведінки, показати переваги й вади світу
в усіх подробицях — це ще й
неймовірний труд, спостережливість,
мудрість і прозорливість. Таких творів у
світовій літературі небагато. Але вражає
ще й те, що письменник також розглянув
вічні проблеми, актуальні й сьогодні, які
хвилюють нас у ХХІ ст.: зокрема,
прагнення частини суспільства до
наживи, скнарість, егоїзм, невідповідність
бажань можливостям.
чит. с. 175-181, с 181 відповісти
на запитання (2 письмово).