«De libertate»

Літературний рід: філософсько-громадянська лірика.

Жанр: ода.
Напрям: бароко.
Провідний мотив, мотиви: возвеличення свободи як найбільшої
суспільної цінності; прославляння Б. Хмельницького, борця за свободу
рідного народу, яка є найбільшим багатством людини.
Тема: роздуми про волю як найбільшу суспільну цінність і про
Б. Хмельницького як взірця боротьби за свободу.
Ідея: возвеличення свободи (вольності) духовної, соціальної й
національної як найвищої цінності.
Художні засоби, стилістичні фігури: епітет, порівняння, гіпербола,
риторичне звертання, риторичний вигук.
Образи: ліричний герой, Богдан Хмельницький; болото, золото.
Символічні образи: Богдан Хмельницький (символ вольності); свобода
(символ справжнього людського існування); болото (символ матеріального,
невільного світу).
Вірш "De libertate" ("Про свободу" – лат.), у якому Г. Сковорода
привітав національно-визвольну боротьбу рідного народу на чолі з Б.
Хмельницьким, не увійшов до збірки "Сад божественних пісень".
«Всякому місту – звичай і права…»
Літературний рід: філософсько-сатирична лірика.
Жанр: вірш. 10-та пісня зі збірки "Сад божественних пісень".
Напрям: бароко. Художньою творчістю Г. Сковороди фактично
завершується епоха бароко не лише в українській культурі, а й у
європейській.
Тема: змалювання широкої картини тогочасних суспільних порядків,
соціальних вад суспільства і надання їм певної оцінки.
Ідея: висміювання суспільних вад (здирництва, пияцтва, бюрократії
тощо).
1
 Утвердження совісті як основи справді людського життя, завдяки якій
не страшна смерть, якій все одно "мужик то чи цар – все пожере, мов солому
пожар"; сатиричне викриття неправедного способу життя людей різних
соціальних прошарків (чиновників, купців, кар'єристів, бездумних студентів),
які "марноти цього світу" визнали ціннішими, ніж життя по совісті перед
обличчям Бога.
Композиція, композиційно-стильові особливості: у 1 строфі автор
показує, що кожен у цьому світі вільний вибирати свій спосіб життя; у 2-4
строфах показує, що саме вибирають сучасники (підлабузництво,
здирництво, пияцтво, розпусництво та ін.); у 4 строфі протиставляє їхній
вибір своєму як життя дурних, божевільних, безбожних людей життю
розумному, совісному, у Богові (адже Бог є совість); у 5 строфі показує, що
перед обличчям смерті всі рівні: на той світ нічого не візьмеш, зате лише
совісна людина не боятиметься її приходу.
Художні засоби, стилістичні фігури: паралелізм, антитеза, інверсія,
анафора, повтор, фразеологізм, епітет, порівняння, метафора, метонімія,
синекдоха, гіпербола, символ.
Головні герої та їх образи: ліричний герой – людина, яка роздумує
над сенсом людського існування, боїться померти "без ума", божевільною,
тобто такою, якими стали люди, що живуть навколо неї не по совісті; люди,
які забули про совість і віддалися марним радостям цього, матеріального,
світу: Петро-кар'єрист; Федька-купець; модник; лихвар; землевласник-
магнат; скотозаводчик; затятий багатій-мисли-вець; гуляка; облудний юрист;
пустопорожній студент; нерозбірливий коханець; міфологічних істот: смерть
– замашна коса; Венера, Амур; предметів і явищ: місто; чини; гроші;
будинки; коса смерті ("страшна сталь").
Пісня Г. Сковороди стала дуже популярною, увійшовши до репертуару
кобзарів і лірників. Її популярність підтверджується й тим фактом, що
І. Котляревський увів її до канви драми "Наталка Полтавка", де її в дещо
видозміненому варіанті виконує возний Тетерваковський.
2
 «Бджола та Шершень»
Жанр: літературна байка.
Тема: розповідь про важливу роль праці за покликанням (тема
"сродної" праці), розкриття суперечності між трудовим способом життя і
паразитичним існуванням.
Ідея: уславлення улюбленої праці, яка є стимулом життя; засудження
паразитичного способу існування. Праця має стати для людини природною
потребою і "найсолодшою поживою" (ідея спорідненої праці).
Композиція, композиційно-стильові особливості: основна частина –
оповідна (короткий діалог між Бджолою та Шершнем) – і "сила" –
дидактична частина (мораль), де автор на конкретних прикладах пропагує
ідею "сродної" праці, наголошує, що немає нічого кращого для людини, як
жити за своєю природою. Мораль ("сила") байки значно більша за оповідну
частину.
Головні герої та їх образи: Бджола (алегоричний образ працьовитої,
мудрої, досвідченої людини); Шершень (алегоричний образ людини лінивої,
яка звикла користуватися результатами чужої праці).
Байка присвячена темі "сродної" праці (автор висловлює свої погляди
на життєву необхідність працювати за природними нахилами, здібностями).
Твір входить до збірки "Байки харківські".