Класифікація фантастичної літератури (метажанр, жанрові

різновиди, тверда (наукова) та м’яка (соціальна) фантастика

тощо):
Фантастика — жанр художньої літератури, в якому за допомогою додавання
вигаданих, уявних елементів створюється світ відмінний від сьогоденного,
реального. Фантастика має свої теми, проблеми які вона розкриває: «людина
і природа», «людина і Всесвіт», «людина і суспільство», «людина і добро
(зло)». В залежності від теми внутрішній світ кожного фантастичного твору
наповнюється певними атрибутами. Наприклад, в темі «людина і Всесвіт»
обов'язково мають бути зорельоти або інші космічні транспортні засоби, в
темі «людина і добро (зло)» мають бути виражені елементи добра і зла, на
зразок ельфів і тролів, орків у фентезійних творах. Часто теми
переплітаються, утворюючи неповторний коктейль із колоритних образів
(наприклад, у технофентезі, де магія спокійно існує поряд із високими
технологіями). Героями фантастики необов’язково можуть бути люди, в
одному з таких піджанрів як біопанк головними героями часто бувають
тварини, які внаслідок генетичних експериментів або іншого збігу обставин
стали розумними. Окрім того, героями фантастичного твору можуть стати і
роботи, й інопланетяни (чужі), що часто практикують різні автори,
намагаючись описати специфічну психологію, систему цінностей і логіку
таких розумних істот. У фентезі (одному з піджанрів фантастики) вибір
героїв «нелюдів» дуже широкий — від невеликих гномів до гігантських
драконів. Підсумовуючи вищевикладене можна зазначити, що фантастика –
це особливий, своєрідний жанр літератури, який спонукає людей
замилюватися над життям, його перспективами, реаліями та цілями.
Зацікавлення дослідників веб-квесту знаходяться саме в площині теми
«людина і суспільство».
Метажанр - наджанрова історико-типологічна група згідно з теоріями низки
російських літературознавців; велика форма, що існує над звичайними
жанрами і об'єднує їх за якоюсь загальною ознакою. Три концепції
метажанру:
I. метажанр є стійким способом створення художніх світів, що має
спільний предмет художнього опису.
II. метажанр - це «провідний жанр», що відображає в собі загальні
семантичні властивості традиційних жанрів. На думку Н. Л.
Лейдермана, головною ознакою метажанру є принцип побудови
художнього світу. Як приклад метажанрового принципу він
наводить «драматизацію» у класицизмі.
 III. Є. Бурліна дає свою концепцію метажанру. На її думку, метажанр є
методом у мистецтві, нерозривно пов'язаним з культурою часу. Як
приклад метажанру Є. Бурліна наводить комсомольську поезію
(проте Підлубна вважає комосомольську поезію не метажанром, а
неконвенційною наджанровою освітою).
Спільним у всіх трьох концепціях є визнання метажанру великою формою,
що існує над звичайними жанрами та об'єднує їх за якоюсь загальною
ознакою. Однак лише один параметр розміру не дозволяє відокремити
метажанр від деяких традиційних великих жанрів (наприклад, літературної
казки).
Жорстка наукова фантастика — категорія наукової фантастики, яка
характеризується акцентом на наукових або технічних подробицях, на точній
відповідності офіційній науці на час написання твору. Основні теми
«жорсткої» НФ пов'язані, як правило, з природничими науками (астрономія,
фізика, геологія), також до неї відносяться реалістичні космічні історії та
твори про фантастичні технології.
М'яка наукова фантастика — різновид наукової фантастики,
протилежність жорсткій науковій фантастиці. Позначає наукову фантастику,
засновану не на точних науках, а на «м'яких» і особливо соціальних,
звертається до соціально-філософських тем. Оскільки одним з важливих
компонентів МНФ є людські переживання, вона нерідко звертається до
психології чи етики.
Жанрове розмаїття сучасної світової фантастики
Класифікація фантастики не має чіткого поділу на жанри. Одні, наприклад,
відносять фентезі до наукової фантастики, інші взагалі кажуть, що фентезі
зовсім інший жанр літератури, відмінний від фантастики. Таке протиріччя
стимулюється ще й тим, що в українській мові поняття фантастика (англ.
science fiction) і фентезі (англ. fantasy), дуже схожі і часто плутаються. Окрім
того, жанри переплітаються один з одним і виділити серед них провідний
напрямок досить важко. Наприклад, кіберпанк — ніби є чистим підвидом
таймпанку, але якщо приглянутись ближче, то там знайдуться елементи і
соціальної фантастики, і антиутопії. Отож, не слід сприймати
нижчевикладену класифікацію як «істину в останній інстанції».
Любовна фантастика — ну, гадаю, особливого пояснення цей термін не
потребує. Головною його особливістю є наявність однієї чи кількох
любовних ліній, а дія відбувається в якомусь фантастичному світі чи
фантастичних обставинах. Наприклад, “Дружина мандрівника у часі” Одрі
Ніффінджер, “Лід” Анни Каван. Є й еротична фантастика, наприклад,
“Плоть” Філіпа Хосе Фармера, “Срібний металевий коханець” Теніт Лі, “Діти
Твіра” Фелікса Димова.

Бойова або воєнна фантастика — цей жанр виник у 20-му столітті, на піку
холодної війни. У центрі уваги авторів цих творів знаходилися війни, битви,
а також політика. Частина цих творів мала антивоєнне спрямування. Різниця
від класичної військової літератури у тому, що автори описують війни
майбутнього, або ті, які відбуваються у фантастичних світах. Отже, якщо у
вашому творі присутні кілька епізодів бійки між героями, а сама книга про
любов — буде помилкою, коли ви віднесете її до бойової фантастики!
Класичними придставниками жанру є “Зоряний десант” Роберта Хайнлайна,
“Король-провидець” Кристофера Банча, “Сталевий Пацюк” Гаррі Гаррісона.
Наукова фантастика — найчастіше саме цей жанр асоціюється в читачів із
власне поняттям фантастики. Він містить фантастичні допущення в області
науки, змальовує вигадані технології і наукові відкриття, контакти з
нелюдським розумом, можливе майбутнє чи альтернативний хід історії, а
також вплив цих допущень на суспільство і особистість. Засновником цього
жанру вважають французького письменника Жуля Верна. Що цікаво, в
українській літературі термін “фантастика” вперше вжила Леся Українка. І в
її творчості теж є риси фантастики чи фентезі ( наприклад, у “Лісовій пісні”).
Однак, я відволіклася від жанру наукової фантастики, тому повернуся до неї
та приведу приклади кількох її представників: це Жуль Верн, Артур Конан
Дойль, Герберт Веллс, Олександр Бєляєв, Артур Кларк, Айзек Азімов, Рей
Бредбері та ще багато інших добре відомих усім нам авторів. Тепер про
помилки наших авторів : наукова фантастика — це те, що теоретично є
можливим у майбутньому ( кажучи простими словами). Багато творів
класиків, у яких ішлося про явища, для них фантастичні, наприклад політ у
космос, телебачення чи мобільний зв'язок — нині вже стали реальністю.
Тому, якщо у ваших творах є магія, магічні академії, супергерої, якісь
непояснювані законами природи світи — то в науковій фантастиці таким
історіям не місце.
Постапокаліпсис — піджанр наукової фантастики, у якому дія відбувається
у світі після якої-небудь глобальної катастрофи. Це може бути світова війна
із застосуванням ядерної, хімічної або біологічної зброї, вторгнення
іншопланетян, повстання машин, падіння астероїда, пандемія чи будь-яка
інша халепа)) Засновником цього жанру вважають Мері Шеллі з її
оповіданням “Остання людина”, та найбільшої популярності він набув у
другій половині 20 століття. Серед авторів, що писали у жанрі ПА — Герберт
Веллс, брати Стругацькі, Роджер Желязни, Стівен Вінсент Бене, Річард
Метісон та інші.
Антиутопія — зображення небезпечних наслідків, пов’язаних з
експериментами над людством задля його “поліпшення”, певних, часто
принадливих соціальних “ідеалів”, антитеза утопії. Вперше цей термін вжив
британський філософ і економіст Джон Стюарт Мілль у 1868 році. В жанрі
антиутопії творили Джонатан Свіфт, Жуль Верн, Герберт Веллс, Джордж
Орвелл, Олдос Гакслі, Вільям Голдінг, Станіслав Лем, Рей Бредбері, Євген
Замятін та багато інших письменників.
Фентезі — жанр фантастики, який зазвичай використовує чари та інші
надприродні явища як первинний елемент сюжету, тему чи місце подій
книги. Багато творів в межах жанру відбувається в уявних світах, де магія і
магічні істоти є загальноприйнятними. Фентезі, як правило, відрізняється від
жанрів наукової фантастики і фантастики жахів тим, що автори її творів, як
правило, уникають наукових і моторошних тем.
Альтернативна фантастика (криптоісторія) – жанр фантастики,
заснований на припущенні, що реальна історія людства відрізнялася від
відомої нам, але була забута, прихована чи сфальсифікована; це
ревізіоністська інтерпретація вигаданих, реальних (чи відомих) фактів історії.
Близька до жанру альтернативної історії. Криптоісторія зображує реальність,
яка зовні часто не сильно відрізняється від звичайної історії, але в якій брали
участь якісь інші сили (прибульці, маги тощо). Або ж описує події, які нібито
відбулися, але залишилися невідомими. Часто в основі сюжетів криптоісторії
— теорії змови, нетрадиційні трактування історичних подій, міфів і легенд,
інших літературних творів. На відміну від авторів неакадемічних досліджень
в історичній науці, письменники криптоісторії не приховують, що всі їхні
теорії — не більше ніж художня вигадка.