СЕМІНАР № 7.

Література для дітей: фантастика та фентезі

Фантастика та фентезі: спільне та відмінне
 Фантастика — жанр художньої літератури, в якому за допомогою додавання
вигаданих, уявних елементів створюється світ відмінний від сьогоденного,
реального. Фантастика має свої теми, проблеми які вона розкриває: «людина і
природа», «людина і Всесвіт», «людина і суспільство», «людина і добро (зло)». В
залежності від теми внутрішній світ кожного фантастичного твору наповнюється
певними атрибутами. Наприклад, в темі «людина і Всесвіт» обов'язково мають
бути зорельоти або інші космічні транспортні засоби, в темі «людина і добро
(зло)» мають бути виражені елементи добра і зла, на зразок ельфів і тролів, орків
у фентезійних творах. Часто теми переплітаються, утворюючи неповторний
коктейль із колоритних образів (наприклад, у технофентезі, де магія спокійно
існує поряд із високими технологіями ).
     Героями фантастики необов’язково можуть бути люди, в одному з таких
піджанрів як біопанк головними героями часто бувають тварини, які внаслідок
генетичних експериментів або іншого збігу обставин стали розумними. Окрім
того, героями фантастичного твору можуть стати і роботи, й інопланетяни (чужі),
що часто практикують різні автори, намагаючись описати специфічну психологію,
систему цінностей і логіку таких розумних істот. У фентезі (одному з піджанрів
фантастики) вибір героїв «нелюдів» дуже широкий — від невеликих гномів до
гігантських драконів.
    Підсумовуючи вищевикладене можна зазначити, що фантастика – це
особливий, своєрідний жанр літератури, який спонукає людей замилюватися над
життям, його перспективами, реаліями та цілями. Зацікавлення дослідників веб-
квесту знаходяться саме в площині теми «людина і суспільство».

Жанрове розмаїття сучасної світової фантастики

    Класифікація фантастики не має чіткого поділу на жанри. Одні, наприклад,

відносять фентезі до наукової фантастики, інші взагалі кажуть, що фентезі зовсім
інший жанр літератури, відмінний від фантастики. Таке протиріччя стимулюється
ще й тим, що в українській мові поняття фантастика (англ. science fiction) і фентезі
(англ. fantasy), дуже схожі і часто плутаються. Окрім того, жанри переплітаються
один з одним і виділити серед них провідний напрямок досить важко. Наприклад,
кіберпанк — ніби є чистим підвидом таймпанку, але якщо приглянутись ближче,
то там знайдуться елементи і соціальної фантастики, і антиутопії. Отож, не слід
сприймати нижчевикладену класифікацію як «істину в останній інстанції».
   У фантастиці можна виділити такі напрями: таймпанк, фентезі, соціальна
фантастика, наукова фантастика, бойова і пригодницька фантастика, апокаліпсис і
постапокаліпсіс, альтернативна історія і географія. Також до списку ще можна
додати такий жанр як готику, хоча таке приєднання буде досить умовним.
Розглянемо ті підвиди жанру фантастики, елементи яких застосовані Беном
Х.Уїнтерспрі при написанні роману меш-ап «Андроід Кареніна».

Таймпанк

     Таймпанк або клокпанк — особливий піджанр фантастики, в якому описуються

альтернативні світи на технологічному рівні якогось історичного (або
майбутнього) періоду розвитку людства. Основними піджанрами таймпанку є:
сандалпанк, мідлпанк, стімпанк (або паропанк), дизельпанк, кіберпанк.

Кіберпанк

      Цей жанр з’явився досить недавно, але вже встиг стати одним з
найпопулярніших жанрів художньої літератури. Основним фоном
кіберпанківського світу є панування деякої глобальної світової системи –
здебільшого транснаціональних компаній. Головними героями кіберпанку
виступають маргінали, сміття суспільства, які не є добрими чи поганими, вони
просто борються, використовуючи всі доступні технічні новинки.

     «Канонічним» твором кіберпанку можна вважати «Нейромансера» Вільяма

Гібсона, а також «Граф Нуль» та «Перезавантаження Мони Лізи» того ж автора,
які всі разом утворюють трилогію «Кіберпростір». Існують ще й «рідні брати і
сестри» кіберпанку — біопанк, нанопанк, посткіберпанк. Всі вони мають свій
характерний літературний присмак. В біопанку героями здебільшого виступають
розумні тварини чи інші істоти нелюдського походження, які в результаті деяких
генетичних експериментів отримали здатність мислити, в нанопанку діло
представляється так само, тільки тварин змінюють істоти неорганічного
походження. Посткіберпанк — дивна суміш кіберпанку і космоопери: тотальний
режим транскорпорацій не такий жорсткий, світ не настільки брудний, герої не
такі вже і покидьки.

Епічне фентезі
     На перший погляд, здається, що героїчне і епічне фентезі одне і те саме. Проте,
епіка оперує зовсім інакшими категоріями, на відміну від героїки. Герої епічного
фентезі не просто переслідують невеликі, хай і добрі цілі, — вони борються з
Глобальним Злом.
     Звичайно ж, найпершим і найбільшим твором епіки є «Володар перснів»
Толкієна, але крім того були ще і «Земномор’я» Ле Гуїн і «Хроніки Амбера»
Желязни. Сьогоднішнє ж епічне фентезі різноманітністю не радує, приємним
виключенням можна назвати, хіба що «Відьмака» А. Сапковського.

Космоопера

   «Космоопера» (або «космічна опера», англ. space opera) — один з жанрів

пригодницької наукової фантастики, який зазвичай визначається за формальними
ознаками: дія творів відбувається в космічному просторі і/або на інших планетах
(у Сонячній системі або за її межами) в умовному (зазвичай, екзотичному)
антуражі; персонажі підкреслено героїчні, а масштаби їхніх діянь обмежені лише
фантазією авторів.

Соціальна фантастика

      Світ соціальної фантастики на відміну від інших є більш замкнутим,

інтровертним, ніж велика малозрозуміла Галактика. Отже, соціальна фантастика
ставить наголос саме на соціальному, суспільному аспекті майбутнього —
«Людина і суспільство». Суміжними жанрами, піджанрами соцфантастики є утопія
і антиутопія. В світах утопії описуються ідеальні суспільні конструкції, життя людей
в них. Увага приділяється тому, скільки сил поклало людство, доходячи до такої
мети. В антиутопії все навпаки: її світ – це пригнічені нерівністю люди, це олігархи,
які наживаються на простих трудягах, це тупик розвитку людства.

Рей Дуглас Бредбері. «Усмішка».

Тема. Твір про те, як у далекому майбутньому люди знищили «Джоконду»
Леонардо да Вінчі, а маленький хлопчик Том врятував шматочок полотна з
усмішкою Джоконди; про майбутнє людства, занепад цивілізації, загибель краси,
ідеалів.

Ідея. Бредбері утверджує, що краса, увічнена в шедеврах світового мистецтва,

знайде свою стежку до людських сердець. Духовне відродження людства
починається з духовного відродження кожної людини.
Сюжет. Усмішка Джоконди стала «героєм» оповідання Рея Бредбері. Восени 2061
вцілілі після атомних бомбардувань жителі великого міста відзначають свято –
досить дивним, на наш погляд, способом: ламають і трощать все, що дивом
збереглося після катастрофи. Свідком цих «святкових» подій став хлопчик Том.
Том стає у чергу – влада дозволила кожному бажаючому плюнути на … картину
Леонардо да Вінчі «Джоконда». Натовп не тільки плює, але й рве картину на
шматки, утоптує в бруд, ламає раму. Жахливе і страшне видовище. Письменник
залишає надію – в руки Тома потрапляє шматочок полотна з посмішкою
Джоконди.

Конфлікт. У творі декілька конфліктів: між Томом і натовпом, між людиною і

суспільством, між красою і вандалізмом. Людство майбутнього в оповіданні Р.Д.
Бредбері «Усмішка»: зруйновані міста; дороги, понівечені від бомбардування;
радіоактивні поля; одяг із грубої мішковини; «свята» ненависті та руйнації;
ненавидять минуле; відмова від цивілізації; надія на відродження «нової»
цивілізації («з’явиться людина з душею…, в якої душа горнеться до гарного…»).

Рей Бредбері, як і Леонардо да Вінчі, мріяв про духовно просвітлене людство, про
велич людини, її моральне відродження, про перемогу добра над злом, краси над
ненавистю. Проте реальна дійсність вимагала від нього показати жахливий стан
людства і його темне майбутнє. Зазираючи на кілька століть уперед, Бредбері дає
трагічні відповіді на запитання, що висунув у своєму мистецтві Леонардо да Вінчі:
людина й людство прямують хибним шляхом, вони втрачають все світле,
піднесене, прекрасне. Однак, як і його великий попередник, Бредбері вірить у
духовне відродження людини. Якщо в серці хоча б однієї людини перемагає
добро: світ ще не загинув, людство ще може врятуватися.

Цитати

И тихо повторял про себя снова и снова: «Улыбка, чудесная улыбка…»

Человек ненавидит то, что его сгубило, что ему жизнь поломало. Так уж он
устроен. Неразумно, может быть, но такова человеческая природа.

Том мысленно перебрал праздники, в которых участвовал за последние годы.

Вспомнил, как рвали и жгли книги на площади и все смеялись, точно пьяные. А
праздник науки месяц тому назад, когда притащили в город последний
автомобиль, потом бросили жребий и счастливчики могли по одному разу
долбануть машину кувалдой!..