Professional Documents
Culture Documents
Тема сім'ї, подружніх стосунків у романі Анна Кареніна Л. Толстого та др...
Тема сім'ї, подружніх стосунків у романі Анна Кареніна Л. Толстого та др...
ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................................................
...
ВСТУП
Велич Толстого-художника визнана в усьому світі й зумовлена не лише
його талантом, а й винятковою вимогливістю, яку він виявляв до своєї
творчості, високим розумінням завдань мистецтва. Працелюбність письменника
безмежна, він багаторазово виправляв, переробляв, скорочував і доповнював
написане, намагаючись "висловити те, що розумієш, так щоб інші зрозуміли
тебе, як ти сам" [2, с. 24]. Чорнові редакції та варіанти його творів становлять
самостійну цінність. Така вибагливість до себе дозволила йому досягти
художньої досконалості з погляду і змісту, і форми.
Толстой – представник реалістичного напряму в літературі XIX ст., але
його реалізм особливий, який не просто відображує певні моменти дійсності, а
дає їм філософське тлумачення, показує глибинний зв'язок минулого, сучасного
і майбутнього. Невипадково письменника називають філософом, тому що він
порушує у творах одвічні проблеми добра і зла, життя і смерті, кохання і
ненависті. Зображуючи сучасні йому події, автор намагається з'ясувати, куди
прямує історія взагалі, яке місце належить у ній особистості й народу, як
співвідносяться індивідуальне і загальне буття. Він порушує пекучі питання, які
потребують вирішення тільки на самоті зі своєю совістю, перед лицем Бога.
Характерною ознакою творчого методу Толстого є заглибленість у світ
людської душі. Майстерність психологічного аналізу письменника
надзвичайна. Він помічає найменші порухи людського серця, те, що М.
Чернишевський дуже влучно назвав "діалектикою душі", – показ внутрішнього
світу героїв, розкриття прихованих конфліктів особистості, психологічної
обумовленості вчинків персонажів. "Люди – як ріки", – говорив Толстой,
намагаючись збагнути плин людської свідомості й ті можливості духовного
розвитку, які в ній закладені [2, с. 25]. Письменник прагнув пробудити добро,
яке, на його думку, є в кожному від Бога. Служіння добру – так визначив
митець своє творче покликання.
Значна частина російської і західноєвропейської інтелігенції кінця XIX–
початку XX ст. сприймала Льва Толстого як учителя, пророка, який
4
вищого світу належав гурток княгині Бетсі Тверської. Це був світ балів,
розкішних туалетів, веселих обідів. До товариства військових офіцерів належав
головний персонаж роману – граф Олексій Вронський. Верхівку
петербурзького суспільства ми бачимо і на модних закордонних курортах.
Щоправда, тут можна зустріти не лише дам у вишуканих сукнях, а й бідних
художників, позашлюбних дворянських дітей і тих, котрі опустилися на саме
дно через хвороби, алкоголь, наркотики чи азартні ігри. Ціла галерея строкатих
образів різних верств суспільства проходить перед читачем упродовж роману.
Деякі персонажі є виразниками ідей історичної доби Толстого. Ось приятель
Левіна – Свіяжський, який очолює повітове дворянство. Він має грунтовні
знання у різних галузях, розмірковує над життям, висловлює свої думки,
відмінні від суджень більшості, чим викликає повагу Левіна. Свіяжський, з
презирством ставлячись до дворянства, вважає, що з них багато хто сумує за
часами кріпацтва, однак він чесно служить, очолюючи дворянство свого повіту.
У Левіна не настільки загадкова душа, але він більш дієвий, від порожніх
балачок переходить до діла і намагається щось таки робити, а саме по-новому
господарювати на землі. Це було нелегкою справою, бо заважала поточна
робота, а головне – селяни з віковою недовірою ставилися до пана, не вірили,
що він може хотіти чогось іншого, аніж примусити їх робити більше за меншу
платню. Проте наполегливість Левіна давала свої плоди: один селянин узяв під
пай городи, інший зібрав артіль, щоб доглядати за худобою. Панові доводилося
постійно викорінювати головний принцип російського селянина – «як Бог
дасть». Але те, що до нього приєдналася і повністю розділила сільські турботи
чоловіка його дружина Кіті, доводить, що
Левін – на правильному шляху [7].
Талант письменника не лише в тому, щоб повною мірою відстежувати
події основної сюжетної лінії, а й показати широку панораму життя, на тлі якої
розгортається сюжет. Толстому, як нікому іншому, це вдалося.
7
ВИСНОВКИ