Нині важко знайти освічену людину, яка жодного разу не чула

імені Пауло Коельйо. Причому ставлення до нього та його творчості

дуже різне: від щирого захоплення до відвертої зневаги. Хтось уважає
його талановитим письменником, хтось — «комерційним автором» і навіть
графоманом. Як кажуть мудрі французи, «час — людина чесна, він не
збреше», і наразі ніхто достеменно не спрогнозує, чи читатимуть твори
Коельйо років через сто. Але те, що його ім’я нині відоме в цілому світі, є
безсумнівним. То яка роль його творчості у сучасній літературі?
До сучасної (новітньої) зарубіжної літератури прийнято відносити
художні твори, написані у період з 1990-го року і до сьогодні. Давати
оцінку сучасному літературному процесу не так просто. З одного боку,
багато письменників є нашими сучасниками, літературний потік ще не
виокремив справді талановиті твори, тобто часовий відрізок надто малий,
щоб сказати, які художні твори ввійдуть у золотий фонд мистецтва, а які
були прохідними і швидко забудуться. З іншого боку, нове тисячоліття
демонструє широку палітру естетичних пошуків у літературі, відповідних
сучасному розумінню світу і людини в ньому, світогляду поколінь. У
сучасній літературі активно розгортаються два протилежні способи
творення художнього світу: реалістичний та постмодерний. Останній
реалізується у тексті метафоричному, багатозначному, інтертектсуальному в
тому значенні, що в якості справжньої, єдиної реальності виступають інші,
попередні тексти. Літературні референції, алюзії, прямі цитати і непрямі,
пародія і самопародія є частиною тієї метагри, яку веде письменник з
попередниками, самим собою і наступниками. У жанровій системі
відбуваються процеси взаємопроникнення і синтезу. Сучасну світову прозу
презентують новели, оповідання, романи, детективи, фантастична проза,
триллери тощо.
Пауло Коельо — один з найбільш відомих філософів сучасності,
бразильський письменник і поет. Його філософія дозволить побачити
життя з незвичного боку, раніше незнайомого. Коельо закликає
ставитися до свого життя не як до тягаря, який треба донести, а як до
безцінного подарунку, не існувати, а жити, реалізовувати свої
прагнення. Книги автора приносять розуміння того, що життя багатогранне,
а прагнути до пізнання як можна більшої кількості її граней — шлях до
розвитку і досягнення відчуття повноти буття. Коельо показує, що всесвіт
допоможе в досягненні бажаного, якщо прагнути до цього всією душею, без
залишку. Проста і зрозуміла філософія мислителя прихована між рядків
книг, які заслужено стали бестселерами.
«Алхімік» був написаний 1998 року після паломництва Коельйо до
Сантьяго де Компостелу. Випадкова зустріч у Амстердамі привела
письменника до католицького ордену RАМ, створеного ще в 1492 році. Тут
Коельо почав розуміти мову знаків і передбачень, що траплялися на
людському шляху. Відповідно до «ритуалу шляху», орден скерував його в
паломницьку подорож до Сантьяго в Компостелу. Пройшовши 80
кілометрів по легендарній стежці прочан, Коельйо описав цю подорож у
своїй першій книзі «Паломництво» (1987). За нею був «Алхімік». «Вся
моя книжка заснована на стародавній перській легенді, яку написав у
Римі».
Жанр. Це роман — притча. В основу роману був покладений принцип
параболи: оповідь немовби віддалялася від даного часопростору і, рухаючись
по кривій, поверталася назад, висвітливши явища художнього осмислення у
філософсько-естетичному аспекті.
Тема. Книга роповідає про пригоди Сантьяго, пастуха з Андалузії,
який одного разу повів свою отару слідом за своїми мріями. Описуючи
його шлях і духовне збагачення на цьому шляху, Коельйо використав
символічну мову, що описала людину, її життя й її мрії.
«Головна думка моєї книги «Алхімік» у фразі, яку, звернувшись до
пастуха Сантьяго, промовив цар Мельхіседек: «Коли ти чого-небудь
забажаєш дуже сильно, весь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього».
Мова твору. Пауло Коельйо написав роман португальською
мовою. До української мови його «адаптував» співак, а відтак — і
перекладач Віктор Морозов.
Композиція. «Алхімік» — це твір про пошуки і знайдення істини.
Він мав кільцеву композицію. Іспанський вівчар Сантьяго, як біблійний
блудний син, мандрував світом, щоб переконатися, що обіцяний йому скарб
лежав на тому місці, звідки й почалися його мандри. За час подорожі герой
набув життєвого досвіду, знайшов справжнє кохання, пізнав Всесвітню
Мову, тобто став Алхіміком, і, нарешті, отримав гроші. Твір побудовано в
певній послідовності: перед героєм постало завдання, яке він виконував
протягом усього твору, послідовно, крок за кроком.
Філософія твору. Пауло Коельо добре розкрив філософію цих
пошуків. Можливо, саме тому роман «Алхімік» називали ще «мудрою
казкою». Це книга про мрії і бажання людини, яка поступово пізнавала
свою мету в житті. У творі показано саму філософію Пауло Коельйо, а от
переживання і емоції випущено, щоб залишити ореол загадковості
особистості. Твір насичений філософськими роздумами, але водночас його
сюжет простий для прочитання. Усі важливі думки у творі взято в лапки,
тобто, виділені для читача, автор ніби сам підкреслював і наголошував
на головному.
 Символіка. Як і кожен постмодерновий твір, «Алхімік» глибоко
символічний. Символіка розкривала сутність саме тієї Всесвітньої істини,
про яку «забуло» людство. Ця істина прийшла через сон.
Сон — це дзеркальне відображення реального життя, це спосіб, за
допомогою якого людина спілкувалася з Богом. Піраміди. На жаль,
більшість людей переймалися іншими тимчасовими проблемами, безжально
марнуючи час. Їм ніколи не дістатися Пірамід. Для того щоб зрозуміти цю
просту істину, не треба навіть вирушати в довгу дорогу, бо знайти її можна
скрізь, навіть на власному подвір'ї: треба тільки пильніше прислухатися до
власного серця. Там, де воно заплаче, там і скарб. Кохання полягало в
усвідомленні мети і призначенні людини. Зрозумівши мову кохання, мову
Знаків, автор підготував героя до головного: до розуміння самого
призначення людини у цьому світі. Церква у творі символізує напівзабуті
християнські цінності. Математика – символ езотериків. Пустеля – це
життя, повне небезпек і несподіванок. Провідник символізує людину, яка
пізнала таємниці життя, навчившись розгадувати знаки Бога. Філософський
Камінь – очищена від бруду душа. Еліксир Життя – віра в Бога.
Система образів роману тісно пов’язана з головним героєм – Сантьяго.
Новаторство Пауло Коельйо. «Письменники пишуть, критики
критикують, читачі читають. Якщо ці правила змінити, не
відбуватиметься нічого вартісного. З іншого боку, я переконаний, що
моя літературна манера є до певної міри новаторська, хоча й
ґрунтується на вельми дивній оповідній традиції, і це — як завжди —
дещо шокує представників академічної школи, яка й досі дотримується
канонів XIX століття», — говорив сам митець. Він використав людське
почуття кохання по-своєму, по — філософськи. Якщо раніше в художній
літературі письменники використовували це слово для передачі найвищих
людських почуттів, то Пауло Коельйо дав йому філософську інтерпретацію.
За допомогою кохання герой усвідомив себе часткою Всесвіту, осягнув
найважливішу і наймудрішу частину тієї мови, якою промовляв світ, яку
люди пізнавали серцем. Вона називалася Любов.
Отже, твір «Алхімік» є типовим представником сучасної
літератури. Він містить у собі такі ознаки постмодернізму: притчовий
характер, автобіографізм, синтез жанрів, простору, поєднання істин
багатьох націй та релігій, лаконічність, філософічність, запозиченість
сюжету й персонажів. Автор підіймає важливу тему пошуку свого
шляху, а також переосмислює значення кохання у літературі. При цьому
роман схожий на мудру казку, а не на тяжкий для розуміння
філософічний трактат.