УДК 821.111-1 «13».

09

ТИПОЛОГІЯ АЛЕГОРИЧНИХ ОБРАЗІВ У ПОЕМІ «ВИДІННЯ ПРО

ПЕТРА ОРАЧА» В. ЛЕНҐЛЕНДА

Вєльчєва К. О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара,

пр. Гагаріна, 72, Дніпропетровськ, 49000, Україна
ksena_velcheva@ua.fm

У статті виділяються типи алегоричних образів у поемі «Видіння про

Петра Орача» В. Ленґленда (XIV ст.). Автор статті розглядає прийоми
створення образності в поемі та порівнює їх з прийомами, характерними
для поетики інших англійських алегоричних поем XIV ст. Крім того,
виділяються деякі риси системи образів «Видіння про Петра Орача», які
були успадковані Е. Спенсером – видатним англійським поетом-
алегористом XVI ст..
Ключові слова: «Видіння про Петра Орача», образ, алегорія, символ,
персоніфікація, архітектурний образ, портрет, пейзаж.

Останнім часом все більшу зацікавленість дослідників

західноєвропейської літератури викликає творчість митців Середньовіччя,
яка привертає увагу своєю самобутністю, а також можливістю вивчення
тенденцій, що зародилися у цей період та набули розвитку пізніше. Але
історія середньовічної англійської літератури досі нечасто попадає в поле
зору українських науковців, і твори поетів англійського Середньовіччя
майже не ставали об’єктом літературознавчого аналізу. Тому ми
звернемось до одного з провідних творів англійської алегоричної поезії
XIV ст. «Видіння про Петра Орача», яке було написано, як прийнято
вважати, Вільямом Ленґлендом. За масштабністю задуму та
багатогранністю проблематики цю поему можна зіставити з
«Божественною комедією» Данте. Ленґленд звертається до актуальних для
Англії його часу проблем управління державою, папського диктату,
жадібності людей церкви, але при цьому відбувається вихід із сучасності
до царини вічних проблем. Автор розмірковує про справедливість та
милосердя, знання та віру, гріхи та чесноти. Уважно придивляючись до
англійського суспільства, він з жалем констатує його моральний занепад,
який розглядає в есхатологічній перспективі. Тому весь комплекс
моральних, соціальних, політичних та теологічних проблем у «Видінні про
Петра Орача» сконцентровано навколо питання, яке дуже активно
обговорювалося у сфері релігійної думки та в художній літературі. Це
питання задає сновидець на початку поеми: «Як мені врятувати свою
душу?» [10, c. 12]1, і вся дія поеми, уся дискусія, що розгортається,
присвячені пошуку відповіді. «Видіння про Петра Орача» викликало
великий суспільний резонанс серед сучасників. Крім того, літературна
спадщина Ленґленда вплинула на поезію англійського Ренесансу, а саме на
творчість Едмунда Спенсера, автора алегоричної поеми «Королева фей»
(опублікованої частинами у 1590 та 1596 рр.).
Метою даної статті є аналіз специфіки алегоричних образів поеми
«Видіння про Петра Орача». Для цього визначимо, яке місце алегорія
займала в культурі Середньовіччя і Відродження; наведемо класифікацію
літературних образів, на яку будемо спиратися; виділимо типи
алегоричних образів, характерних для Ленґленда; проаналізуємо прийоми
створення алегоричних образів у Ленґленда та проведемо паралелі з
деякими рисами поетики інших алегоричних поем, сучасних «Видінню про
Петра Орача», а також «Королеви фей».
Для дослідження середньовічної культури, і зокрема літератури,
ключовим є розуміння символіко-алегоричного мислення, притаманного
людям того часу. Цьому типу мислення властиве бачення образів
ідеального світу в предметах і явищах світу земного, уявлення про видиму

1
Тут і далі переклад наш – В. К.
дійсність як про наповнену загадками, що містять ключ до розуміння
вищої реальності. Таке світобачення відбилося в середньовічній літературі,
породивши різноманітні алегоричні жанри. Як зазначає М. К. Попова, на
Британських островах алегорична література розвивається з XIII ст., а
найвищого розквіту досягає у XIV – XV ст. [6, с. 25]. При цьому XIV ст.
вирізняється у житті країни як час формування національної ідентичності,
національних соціально-політичних та культурних традицій. Розгляду
художніх тенденцій XIV ст. присвячено студії М. І. Ніколи, яка робить
висновки про становлення англійської прози в якості самоцінного
різновиду літератури, а у сфері поезії простежує розвиток «від
наслідування до паралельного руху і від нього до суперництва, пошуку
самобутніх форм для освоєння національно значущого змісту» [5, с. 20].
Провідні англійські поети XIV ст. Джеффрі Чосер, Вільям Ленґленд, Джон
Ґауер і невідомий автор поеми «Перлина» використовували алегоричний
метод у творах на релігійну та світську тематику.
Алегоричний метод не вичерпав себе у добу Середньовіччя,
продовжуючи розвиток у творах митців Відродження, яке зберегло
традицію сприйняття тексту як носія прихованих значень. Але, як
підкреслює А. Є. Махов, «ренесансно-барочна алегорика, на відміну від
середньовічної, вже не усвідомлювала себе вираженням природньої, даної
Богом системи знаків: створення алегорії тепер розглядалося як
прерогатива людської «кмітливості» та зближувалося з риторичним
«винаходом»» [3, с. 17]. Барочний інакомовний образ ускладняється, мова
алегорії збагачує найрізноманітніші жанри, виявляється плідною у
живописі та музиці. На накопичений середньовічними алегористами досвід
спиралися автори героїко-романічних поем Лодовіко Аріосто і Торквато
Тассо, а Едмунд Спенсер безпосередньо описав задум своєї поеми
«Королева фей» як «темний концепт, або безкінечна алегорія» – «a
continued allegory, or darke conceit» [11].
 Серед перелічених імен найбільший інтерес для нашого дослідження
становить Спенсер – творець англійської героїчної епопеї, який звернувся
не тільки до традиції античної поеми Гомера і Вергілія, але у великий мірі
сприйняв мистецькі досягнення національної алегористики – поезію
Чосера та Ленґленда. Треба зауважити, що у ситуації релігійної та
політичної боротьби єлизаветинської Англії в Ленґленді, який був
заглиблений у проблеми християнської віри та виступав проти жадібних
зазіхань папства на його країну, вбачали передвісника протестантизму.
Вважаючи Ленґленда одним із своїх вчителів, Спенсер також звернувся до
морально-релігійної проблематики. У поемах можливо виділити багато
спільних рис на рівні образів та мотивів.
У «Видінні про Петра Орача», як і в ранніх поемах Чосера, як і в поемі
«Перлина», використовується рама сну, вкрай популярна в англійській
літературі XIV ст. Подібно до інших алегоричних поем-снів, розповідь тут
ведеться від першої особи. Розповідач на ім’я Вілл (тобто Вільям) описує
свої сновидіння, під час яких він споглядає алегоричні картини або перед
його поглядом відбувається алегорична дія, крім того, на певних етапах він
і сам стає учасником цієї дії. Метою розповідача стає пізнання проблеми
спасіння душі, спочатку за допомогою інтелектуального осмислення, а
потім за допомогою чуттєвого осягнення. Етапи пізнання втілюються за
допомогою алегоричних персонажів, що уособлюють абстрактні поняття.
Для аналізу алегорії у «Видінні про Петра Орача» скористаємося
підходом до створення типології образності в середньовічній літературі,
наміченим М. К. Поповою. Спираючись на відоме розмежування образів за
співвідношенням предметного і смислового планів на життєподібні та
художньо-умовні, дослідниця справедливо зазначає характерність для
Середньовіччя других, тобто алегоричних образів – тропів, алегорій і
символів, в яких план вираження і план змісту не збігаються [8, с. 27 – 28].
У своєму дослідженні Попова також звертається до висновків І. М. Нахова.
Залежно від того, як митцем представлений план вираження алегорії,
Нахов виділив її чотири «іпостасі»: антропоморфну, зоо- або фітоморфну,
предметну та комбіновану [4, с. 65]. Додамо ще один різновид –
архітектурну алегорію, яка була дуже поширеною в середньовічній та
ренесансній літературі.
Крім того, існує класифікація літературних образів за предметом
зображення. М. Н. Епштейн розділив образи на деталі (в обсязі від одного
слова до розгорнутих описів портрету, пейзажу, інтер’єру); фабулу, яка
включає в себе образи подій, вчинків, настроїв; і третє – образи характерів,
обставин, долі та світу [8, с. 22].
У «Видінні про Петра Орача» відображена християнська концепція
історії від створення світу до його Страшного суду, а людська доля
узагальнено представлена як шлях, як паломництво від початку життя до
його кінця, впродовж якого людина вільна пристати до пороків або знайти
праведність.
Що стосується фабули, за висновками А. Флетчера, існують два типи
алегоричної фабули або дві парадигми дій алегоричних персонажів: битва
та рух. Парадигма битви є характерною для зображення баталії, а також
для суперечки та діалогу. До парадигми руху дослідник відніс подорож у
пошуках пригод або істини, ходу сімох смертних гріхів, танок Смерті,
енциклопедичні та космогонічні алегорії [6, с. 33 – 34]. При цьому
розвиток літератури високого та пізнього Середньовіччя сягає такого
рівня, що з’являються складні жанрові утворення з комбінацією парадигм.
У «Видінні про Петра Орача» Ленґленд майстерно суміщає суперечку,
баталію, пошуки істини, паломництво, ходу гріхів.
Серед деталей у «Видінні про Петра Орача» знаходимо портрет та
пейзаж, які розглянемо далі.
Для Ленґленда найбільш типовими є антропоморфні та архітектурні
алегорії, зустрічаються також зоо- і фітоморфні. Більшість
антропоморфних фігур, що втілюють різні абстрактні поняття, повчають
Вілла, звертаючись до пов'язаних з проблемою спасіння морально-
релігійних питань. Перш за все, перед сновидцем постає леді Свята
Церква, яка проповідує про любов та істину. Далі з'являється контрастна
до неї фігура леді Мід (Mede) у багатому вбранні, чиє ім'я перекладається
як «хабар, мзда»; тему пороку продовжують фігури семи смертних гріхів,
які сповідуються. В алегоричних сценах з їх участю сновидець є лише
спостерігачем.
Також в поемі з'являються персоніфікації Совість, Голод, Терпіння,
Нужденність та інші. У пошуках відповідей на питання про спасіння душі
сновидець розмовляє з фігурами, що втілюють етапи його
інтелектуального пізнання – це Думка, Розум, Навчання, Вченість,
Писання, Уява. Усвідомивши, що за допомогою одного інтелекту пізнати
проблему порятунку неможливо, він по черзі зустрічає три християнські
чесноти – Віру, Надію і Любов. Віру втілює в поемі фігура Авраама, надію
– фігура Мойсея, а любов – фігура доброго самаритянина, в якій також
вгадується Ісус. Вважаємо, що ці три фігури подібні до образу Чорного
лицаря, в якому дослідники бачать герцога Ланкастерського, з поеми
Чосера «Книга про герцогиню». Аналізуючи такий тип образу, Попова
зазначає, що коли узагальнено-інакомовним значенням наділяли образи
історичних персон, «вони ставали свого роду знаками якостей або
психологічних станів, властивих їм у реальності» [7, с. 59]. Наприклад,
Чорний лицар, що сумує з приводу смерті дружини, стає в поемі втіленням
суму взагалі. На думку Попової, у таких випадках образ будується на
основі синекдохи, тому що одна абсолютизована риса підміняє ціле [7, с.
59]. У Ленґленда такі абсолютизовані риси стають підставою для втілення
трьох чеснот в фігурах ключових героїв біблійної історії.
Потрібно сказати, що не позбавленим алегоризму є і образ сновидця,
якого звуть Вілл – в перекладі з англійської «воля». Свобода волі людини
була однією з найважливіших ідей у середньовічній релігійній думці, і,
спираючись на цю теологічну традицію, Ленґленд акцентує можливість
людини зробити особистий вибір на користь добра чи зла в умовах
свободи волі. Індивідуальному шляху сновидця до спасіння автор приділяє
в поемі найпильнішу увагу.
Сновидець у «Видінні про Петра Орача» є людиною дещо простуватою,
наївною, такою, що часто робить невірні висновки. Таким же постає
сновидець у поемах Чосера, де він, як і сам поет, має ім’я Джеффрі. Як
підкреслює Попова, за допомогою таких рис характеру Чосер має на меті
створити узагальнений образ усякої людини – everyman – [6, с. 123], і цей
висновок можна поширити на сновидця з поеми Ленґленда. Тобто шлях
Вілла втілює життя людини взагалі.
У порівнянні з іншими алегоричними персонажами поеми, які в цілому
піддаються однозначному трактуванню, образ Петра Орача є більш
складним, таким, що накопичує в ході дії нові значення. Важко не
погодитися з інтерпретацією Х. Тройера, який назвав Петра Орача
багатоаспектним символом [12, с. 163]. Тільки Петро може повести тих,
хто прагне каяття і спокутування, на пошуки святого на ім’я Істина. Цим
паломництвом стає робота на пів-акрі поля, і таким чином автор
підкреслює, що праця є необхідною для спасіння душі. Цей персонаж
постає не тільки чесним трударем у бідному одязі, а й проповідником
принципів праведного життя. Навертаючи юрбу на істинний шлях, Петро
Орач набуває рис, властивих Ісусу й апостолам. В іншій алегоричній сцені
Петро повинен «обробляти істину» [10, с. 243] за допомогою чотирьох
биків (і поет відразу ж розшифровує, що це євангелісти Лука, Марк,
Матвій та Іоанн). Те, що зорали бики, повинні боронувати за допомогою
Старого і Нового Завітів чотири воли – отці церкви Августин, Амвросій,
Григорій та Ієронім. Для збереження зерен чеснот Благодать будує Петрові
комору під назвою «Єдність – тобто англійською Свята Церква» [10, с.
245]. Таким чином, в сцені заснування земної церкви він виконує функції,
покладені Христом на апостола Петра (докладніше про аграрну символіку
в «Видінні про Петра Орача» див. [1]).
Своєю багатозначністю образ Петра Орача є подібним до образу
Перлини з однойменної поеми, де розповідач говорить про неї як про
втрачену коштовну дорогоцінність і як про померлу доньку, називає
королевою, христовою нареченою, і всі ці іпостасі поєднують поняття
чистоти та довершеності.
Як правило, в алегоричних творах важливу роль у характеристиці
образів-персоніфікацій грає портрет. Але Ленґленд часто дає портретну
характеристику однією-двома деталями або зовсім її оминає,
концентруючи увагу на промовах алегоричних персонажів. Найдетальніше
та найяскравіше поет зображує зовнішність леді Мід, а саме її одяг (хутро,
корона на голові, золоті обручки, червона сукня з прикрасами).
Дослідниками було помічено, що образи-антиподи Свята Церква та Мід
творчо переробляє Спенсер, який вводить до «Королеви фей» фігури Уни –
англійської церкви та Дуесси – брехні, лживої віри, які навіть візуально
схожі на творче рішення Ленґленда, але є більш наочними та оточеними
більшою кількістю символічних атрибутів.
Візуальна сторона образу розробляється Ленґлендом при зображенні
більшості гріхів. Заздрість «був блідим, як куля з каменю» [10, с. 44],
«одягнений у лахміття» [10, с. 44], «як порей, що довго пролежав під
сонцем, / так виглядав він зі своїми запалими щоками» [10, с. 44]; Гнів «з
двома білими очима, що шмигав носом і мав обвислу шию» [10, с. 46];
Жадібність із засмальцьованою бородою, у бідному одязі та в капелюсі,
повному вошей, «як шкіряний капшук, звисали його щоки» [10, с. 48]. Але
важливіше місце при створенні образів гріхів займає їх сповідь, де гріхи
зізнаються у своїх провинах, описуючи різні побутові ситуації.
 У «Королеві фей» Спенсера також зображено процесію гріхів, але поет
звертається до символіки кольору, додає атрибути у вигляді предметів та
тварин, використовує імена персонажів античної міфології, тобто
відходить від побутових замальовок Ленґленда.
Портретні характеристики різних фігур, які персоніфікують етапи
інтелектуальної діяльності, мають спільні риси. Розповідач описує їх
наступним чином: Думка «високий, дуже схожий на мене» [10, с. 88],
Розум «був високим та тонким, як ніхто» [10, с. 90], дама Навчання
«худорлява з гострими рисами обличчя» [10, с. 99]. В одній зі строк поеми
сновидець каже про себе: «I have lyved in londe ... my name is longe wille»
[10, с. 181], що одним штрихом окреслює зовнішність сновидця (довгий
Вілл) і в той же час вважається завуальованим авторським підписом.
Вказівка на схожість фігур з самим Віллом підкреслює, що вони втілюють
частину його особистості, що шлях сновидця є його внутрішнім пошуком і
розвитком.
Крім алегоричної картини орання, де євангелісти та отці церкви
емблемно позначені як бики та воли (і в самому тексті поеми міститься
пояснення до їх інакомовного зображення), зооморфні образи виведено у
пролозі. Тут вони беруть участь у дії, сюжет якої базується на відомій
байці про рішення мишей та щурів підвісити дзвіночок на шию
найзапеклішого ворога – кота. Сценки, що зображують взаємини кота і
мишей, були дуже популярні в середньовічному мистецтві і мали кілька
варіантів: похорон уявно померлого кота, битва, страта кота-тирана [2, с.
181 – 184]. Сюжет про дзвіночок також був вельми відомим і давнім і
зустрічається в казках різних народів і в збірниках байок.
У «Видінні про Петра Орача» байка алегорично ілюструє сучасну
ситуацію в Англії, де «придворний кіт» утискає підданих. Розповідь про
нараду щурів і мишей містить алюзії на діяльність парламенту і на деяких
політичних діячів того часу. Так, існує припущення, що миша, яка
висловлює свої міркування з приводу події, алегорично позначає спікера
парламенту Пітера де ла Мара, а фраза «де кіт ще кошеня, там двір зовсім
жалості гідний» [10, c. 8] є натяком на юного Річарда II [9, с. 264].
Поема Чосера «Пташиний парламент» містить подібні тваринні образи.
Розповідач чує дискусію птахів щодо важливої проблеми – з ким повинна
побратися орлиця. Ситуація тут подібна тій, що описана Ленґлендом – це
обговорення спірного питання. Також стає зрозумілим соціальний статус
птахів: орли належать до аристократії, про що свідчать їх мова та
куртуазне розуміння кохання, інші птахи уособлюють незнатних людей.
До архітектурних образів у «Видінні про Петра Орача» можна віднести
вежу Істини, яку на самому початку сну бачить Вілл. Вона розташована на
високій горі, і в цьому алегоричному пейзажі вежі протиставлена темниця,
що знаходиться в долині знизу. Між ними Вілл бачить поле, де метушаться
люди. Так автор подає традиційну вертикальну картину світобудови, як її
уявляла середньовічна людина: рай, пекло, а між ними людство. Образ
створюється за допомогою символіки верху/низу, біблійних алюзій і
уточнюється далі в тексті поеми.
Дорогу до помешкання Істини береться вказати Петро Орач. У його
монолозі біблійні заповіді матеріалізуються і стають дороговказами, при
цьому простір складається з побутових реалій: треба пройти біля джерела
«Будьте скромними в мові», каналу «Шануй своїх батьків», повз город «Не
жадай худоби ближнього свого, ні дружини його, ні жодного зі слуг його»,
та пні «Не вкради, не вбий». Розгортається детальний опис архітектурного
образу, де елементи будівлі являють собою проекцію доброчинного життя
християнина. Перелічуються «рів з милосердя», «стіни з розуму», «зубці з
християнства», підпори мають назву «віруй, або не будеш врятований», усі
приміщення вкриті «любов'ю і лагідною промовою». Тут також є «міст із
молися старанно», стовпи «з каяття і молитов святим», петлі брами «з
благодійності» [10, c. 63].
 Вплив даного епізоду є дуже відчутним у тому фрагменті першої книги
«Королеви фей», де герой – лицар Червоного Хреста – потрапляє в дім
Святості. Тут він пройде духовне очищення та звідси зможе побачити
Небесний Єрусалим. Однак у порівнянні з простотою опису у «Видінні
про Петра Орача» Спенсер змальовує зустріч мандрівників ближче до
аристократичної культури з її церемоніальністю, ускладнює композицію
епізоду, вводить велику кількість алегоричних та символічних деталей.
Ще одним архітектурним образом «Видіння про Петра Орача» є замок
Аніми, про який розповідає сновидцеві Розум. Ім’я господарки замку
перекладається як «душа», а сам замок є емблемою людського тіла, де різні
частини тіла втілено за допомогою архітектурних деталей, а властивості
тіла уособлюють мешканці замку. Подібний образ міститься у другій книзі
«Королеви фей», де Спенсер розгортає стислий опис Ленґленда у дуже
детальне зображення замку Альми («душа» італійською).
Також згадаємо комору для зберігання зерен чеснот, яку Благодать
будує для Петра Орача і називає «Святою Церквою». Прийоми побудови
цього архітектурного образу подібні до прийомів конструювання образу
помешкання Істини. Автор створює каталог складових частин будівлі,
яким тут уподібнюються мотиви священної історії. Деревиною слугують
хрест з терновим вінком, будівельним розчином – кров Христова, стіни та
паркан зроблено з Христових страждань, дах – з Святого Письма. Згодом
комора перетворюється на фортецю, де християни ховаються від
Антихриста та його війська.
У «Видінні про Петра Орача» алегоричний пейзаж прологу сновидець
розглядає здалеку. Образи житла Істини і замку Аніми постають лише у
промовах персонажів. І лише архітектурний образ «Святої Церкви»,
динаміку розбудови якої споглядає Вілл, є простором, всередину якого він
потрапляє. Вважаємо, що можливо простежити певну логіку розташування
архітектурних образів у поемі Ленґленда: спочатку говориться про
людство між пеклом і раєм, потім про шлях до порятунку, далі мова
заходить про закладені для цього в людині можливостях, і твір
завершується темою недосконалості земного втілення небесної церкви.
Алегоричні будівлі зустрічаються у творчості Чосера – це храм Венери
та дім Слави з поеми «Дім Слави». У його творчому рішенні будівлі
виглядають розкішно та витончено (храм побудовано зі скла, розповідач
бачить золоті статуї та портрети, дім Слави має берилові стіни та багато
прикрашений золотом), розповідач детально змальовує інтер’єр. На
відміну від Ленґленда, Чосер віддає перевагу символічним деталям
(наприклад, дім Слави побудований на крижаній скелі). У «Видінні про
Петра Орача» архітектурні образи переважно складаються з алегоричних
деталей, які не потребують особливого інтелектуального зусилля для
розуміння, тому що вже у своїй назві містять розшифрування (виключення
становить пейзаж у пролозі).
Фітоморфну алегорію у «Видінні про Петра Орача» являє собою
зображення дерева милосердя. На відміну від зведеної в більшості
випадків до мінімуму портретної характеристики антропоморфних фігур,
дана картина рясніє безліччю деталей. Ймовірно, це пов'язано з впливом
популярних у Середньовіччя картин із зображенням дерев пороків та
чеснот, де візуальна сторона була дуже докладно опрацьована.
У Ленґленда окремі деталі картини втілюють якості, з яких в уявленні
поета складається чеснота милосердя: «Милість є його коренем, його
стовбуром – жалість; / Листям є правдиві слова закону Святої Церкви; /
Квітами – лагідна мова і добрий вигляд; / Терпінням зветься чисте дерево і
бідною простотою серця, / І так за допомогою Бога та хороших людей
зростає плід милосердя» [10, c. 198]. Дерево росте в посадженому Богом
саду, коріння його в тілі людини, серце є ґрунтом. Далі автор подає цей
образ в іншому світлі. Вілл на свої очі бачить, що дерево утримують від
падіння три опори, в яких автор алегорично втілив образ Трійці (опори
названі Отець, Син і Святий Дух), а плоди дерева являють три ступені
чистоти людини – шлюб, утримання і цноту. Таким чином, Ленґленд
оригінально користується можливостями наочності, притаманними
фітоморфной алегорії, поєднує різні аспекти середньовічної теології та
моралі.
Як бачимо, Ленґленд багато в чому поділяє творчі настанови своїх
сучасників, а його поетичні здобутки вплинули на подальший розвиток
англійської алегористики. З образів «Видіння про Петра Орача»
складається дуже строкате полотно, яке тим не менш вдало виражає
авторську концепцію. Ленґленд вдається до візуальності, до наочних
засобів побудови образу, але для нього дуже важливим є слово – тобто
вербальне переконання аудиторії, як це робив би проповідник. Релігійна
проблематика визначає характер образів, створених поетом. У «Видінні
про Петра Орача» немає образів та мотивів античності, натомість текст
спирається на Біблію та середньовічну традицію коментаря до неї. Помітно
також, що спостереження Ленґленда багато в чому йдуть від життя, він
проявляє інтерес до побутової деталі та персонажів з низів суспільства.

Список використаних джерел

1. Вельчева К. А. Аграрная символика в поэме У. Ленгленда «Видение о
Петре Пахаре» / К. А. Вельчева // Уральский филологический вестник.
Серия: Драфт: молодая наука. – 2012. – № 4. – С. 34 – 42.
2. Даркевич В. П. Народная культура Средневековья: Пародия в
литературе и искусстве IX – XVI вв. / В. П. Даркевич. – М. : ООО «ИТИ
ТЕХНОЛОГИИ», 2004. – 328 с.
3. Махов А. Е. Аллегория / А. Е. Махов // Поэтика: словарь актуальных
терминов и понятий / [гл. науч. ред. Н.Д. Тамарченко]. – М. : Издательство
Кулагиной; Intrada, 2008. – С. 15 – 18.
4. Нахов И. М. Традиции аллегоризма и «Картина» Кебета Фиванского / И.
М. Нахов // Традиция в истории культуры. – М. : Наука, 1978. – С. 61 – 78.
5. Никола М. И. Английская литература XIV века: становление поэзии и
прозы, истоки традиций : автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра филол.
наук: спец. № 10.01.05 «Литература народов Европы, Америки и Австрии».
/ Марина Ивановна Никола. – М., 1995. – 23 с.
6. Попова М. К. Аллегория в английской литературе Средних веков / М. К.
Попова. – Воронеж : Изд-во ВГУ, 1993. – 152 с.
7. Попова М. К. Типы аллегорических персонажей в ранних поэмах Дж.
Чосера // Философские и эстетические традиции в зарубежных
литературах : [сб. ст.]. – Спб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1995. – С. 56 – 63.
8. Попова М. К. Художественный образ в средневековой английской
литературе: историческая модификация эстетической категории //
Традиции и взаимодействия в зарубежных литературах: межвуз. сб. научн.
тр. – Пермь : Изд-во ПГУ, 1996. – С. 22 – 31.
9. Langland William. Piers the Plowman / William Langland. Translated into
modern English with an introduction by J. F. Goodridge. Rev. ed. –
Harmondsworth : Penguin Books, 1966.  – 318 p.
10. Langland William.  The Vision of Piers Plowman / William Langland.
– London : J.M. Dent; New York : E.P. Dutton, 1978. – 263 p. – [Cited 2015, 14
Oct.]. – Available from : http://name.umdl.umich.edu/PPlLan
11. Spenser Edmund. Prefatory Letter to Sir Walter Raleigh on the Faerie
Queene // Prefaces and Prologues. Vol. XXXIX. The Harvard Classics. New
York : P.F. Collier & Son, 1909 – 14; Bartleby.com, 2001. – [Cited 2015, 14
Oct.]. – Available from : www.bartleby.com/39/.
12. Troyer H. W. Who is Piers Plowman? // Style and Symbolism in Piers
Plowman: a Modern Critical Anthology. – Knoxville : University of Tennessee
Press, 1969. – P. 156 – 173.
 TYPOLOGY OF ALLEGORICAL IMAGES IN THE POEM “THE
VISION OF PIERS PLOWMAN” BY W. LANGLAND

Vielchieva K. O.

Oles Honchar Dnipropetrovsk National University, 72 Gagarin Ave.,

Dnipropetrovsk, 49000 Ukraine
ksena_velcheva@ua.fm

The article is devoted to distinguishing the types of allegorical images in W.

Langland’s poem “The Vision of Piers Plowman” (the XIVth c.). The author of
the article analyses devices of creating the imagery in the poem and compares
them to the devices characteristic of poetics of other English allegorical poems
of the XIVth c. Besides, the author singles out some features of the image
system of “The Vision of Piers Plowman” that were inherited by E. Spenser –
the prominent English allegorical poet of the XVIth c.
Key words: “The Vision of Piers Plowman”, image, allegory, symbol,
personification, architectural image, portrait, landscape.

ТИПОЛОГИЯ АЛЛЕГОРИЧЕСКИХ ОБРАЗОВ В ПОЭМЕ

«ВИДЕНИЕ О ПЕТРЕ ПАХАРЕ» У. ЛЕНГЛЕНДА

Вельчева К. А.

Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара,

пр. Гагарина, 72, Днепропетровск, 49000, Украина
ksena_velcheva@ua.fm

В статье выделяются типы аллегорических образов в поэме «Видение о

Петре Пахаре» У. Ленгленда (XIV в.). Автор статьи рассматривает приемы
создания аллегорической образности в поэме и сравнивает их с приемами,
характерными для поэтики других английских аллегорических поэм XIV в.
Кроме того, выделяются некоторые черты системы образов «Видения о
Петре Пахаре», которые были унаследованы Э. Спенсером – выдающимся
английским поэтом-аллегористом XVI в.
Ключевые слова: «Видение о Петре Пахаре», образ, аллегория, символ,
персонификация, архитектурный образ, портрет, пейзаж.