1.

"Празька школа" - це важливий літературний рух, що існував у

міжвоєнний період (20-30 роки) в Україні, і він отримав свою назву за
місцем діяльності багатьох його представників - Прага, Чехословаччина.
Цей рух виник в умовах тоталітарного режиму в Радянському Союзі і
характеризувався великою креативністю, вільністю вираження, та
пошуком нових літературних форм. Представники "Празької школи"
включали письменників, поетів та літературних критиків, зокрема Миколу
Хвильового, Олесьа Гончара, Івана Багряного, Валентина Підмогильного та
інших.

2. Вірш "Уривок з поеми" Євгена Маланюка є однією з найбільш характерних

творів "Празької школи". У цьому вірші автор висловлює сумніви у сенсі
життя та реальності. Він роздумує над природою людини, її існуванням та
буттям. Вірш є відображенням пошуку сенсу життя і внутрішньої драми.
Тематика вірша відзначається філософськими роздумами та суперечками
щодо існування.

3. Микола Хвильовий відігравав важливу роль у літературному житті України

1920-х років. Він був одним із ключових представників "Празької школи"
та активним учасником українського еміграційного середовища в Празі.
Хвильовий був письменником, критиком, ідеологом руху. Він розвивав ідеї
модернізації української літератури, прагнув до новаторства та відмови від
класичних канонів. Його роман "Тилимон і Афоня" став однією з ключових
творів того часу.

4. Твір "Я романтик" — один із відомих віршів Максима Рильського, в якому

образ "Я" грає центральну роль. У цьому вірші, автор розглядає ідею
романтизму, виражає свою сутність як романтика та розглядає внутрішній
світ поета. Образ "Я" в цьому вірші є індивідуальним, емоційним,
ірраціональним та сповненим почуттями. Він описує себе як творчу душу,
яка прагне до поетичної і глибокої рефлексії, відчуває велику пристрасть
до природи, мистецтва та людей. Романтичний образ "Я" виражає
бажання втілити свої ідеї та емоції в поезії, бути вільним від суворих
канонів та конформізму, і шукати глибокий зміст життя через виразне
мистецтво. У цьому вірші, "Я" визначає себе як романтика, який прагне до
глибоких переживань і пізнання душі, а також до відмінності від прози і
буденності, він спрямований на пошук істини і гармонії у світі.