Professional Documents
Culture Documents
Вергілій
Вергілій
"Буколіки" — збірник і десяти еклог — пастуших поем. Тематика віршів традиційна для
буколістичного жанру: оспівування кохання, щедрот життя. Вергілій збагатив
буколістичний жанр розробкою теми дружби, діалогами про життя. Буколіки були
популярними в античності, жанр досяг свого розквіту в період Відродження у творчості
Петрарки, Бокаччо.
Поема була написана на замовлення Октавіана Августа (римського імператора) для того,
щоб посилити увагу народу до сільського господарства, піднести дух радості праці і
повернути населення до роботи після тривалих війн.
Відомості про матір представлені у гарній легенді: начебто під час вагітності їй
приносилося, що вона народила лаврову вітку, яка, торкнувшись землі, пустила корені й
розрослась у дереві з різними квітами і плодами.
Дитинство Вергілій провів у Крімоні, освіту отримав у риторських школах Мілона і Рима,
де зближився з неотериками, вивчав олександріївську поезію.
Другий вплив на молодого Вергілія від епікурейської школи Сірона, Філомеда, Лукреція.
Я приватне життя і вдоволення малим залишила глибокий слід на всій наступній творчості
Вергілія.
У Римі майбутній поет навчався разом з молодим від нього на сім років юнаком з родини
римських аристократів Октавієм.
Уже в 41 році до н. е. він повернувся додому. Приблизно в цей же час батьківський маєток
Цезар відобрав на користь ветеренарів прідвірату.
Дійсно, світову славу принесли Вергілію три його великих твори: “Буколіки”, де поет
оспівував красу рідної природи і дав поштовх буколічній традиції в літературі; “Реоркіки”
– справжній гімн людській праці, “Енеїда” – героїчна поема.
Писати Вергілій почав ще в дитинстві, коли склав двовірне про шкільного вчителя
Бомісту.
Так, постута поезії збірки містить десяти й еклог, тому твір іноді називають “Еклогами”.
У період з 50 до 41 років були видані "Еклоги", більш відомі під назвою "Буколіки".
Збірка, що складалася з 10 віршів-еклог, представляла собою адаптацію буколічного
жанру грецького поета Феокріта у римській поезії. Вергілієвські пастухи далекі від
дійсності. Їхній побут у мальовничо змальованій Аркадії позбавлений прозаїчних
подробиць, притаманних життю реальних пастухів. У Вергілія вони освічені, володіють
витонченим стилем і пісенним даром, ведуть нескінченні літературні дискусії і
змагаються між собою у поетичній майстерності. Найчастіше еклоги являють собою
діалог двох пастухів. Темою пісень у більшості віршів є любовні страждання героїв.
Важливе місце у пастушачих піснях посідає герой пасторального фольклору Дафніс, який
трагічно загинув через прагнення противитися любовному почуттю. Отже, можна
говорити про те, що "Буколіки" утверджують владу кохання, що охоплює увесь світ.
Вергілій повністю виконав усі завдання і створив найкращий твір римської літератури.
Для остаточного завершення "Енеїди" Вергілій подорожує місцями подій епосу — від
Греції до Малої Азії. У дорозі п'ятдесятирічний поет захворює, повертається до Італії і
помирає 21 листопада 19року до н. є., похований у Неаполі.
"Енеїда"
Образ Енея у поемі має дуже велике значення. Міфологічний герой втілює основні ідеали
і римські доблесті епохи Октавіана Августа: благочестя, вірність своєму обов'язку, сімейні
чесноти (любов до батька й маленького сина), мужність, відвага, здатність до відданої
дружби, уміння цінувати союзників.
У поемі постійно й послідовно проводиться думка про те, що Еней і заснована ним
держава є найбільшим благом для Італії. Це світове визнання Риму, на думку Вергілія, є
не стільки справою рук людських, скільки виконанням долі, божественного призначення
Риму бути об'єднуючим началом навколишніх земель.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
біографія
Дитинство і юність
Повне ім'я поета - Публій Вергілій Марон. Народився він в 70 році до нашої ери в
Північній Італії, в селі Андес, в сім'ї заможного землевласника. Батько відправив юнака
вчитися в Кремону. Після отримання освіти майбутній літературний діяч пожив в Мілані,
з'їздив в Неаполь - відвідати поета Парфенія і взяти у нього уроки грецької мови і
літератури, а в 47 році переїхав до столиці, щоб зайнятися політикою.
Міська життя не сподобалася Вергілія. Душею він прагнув додому, до рідної природи в
глухій провінції, а для політичної діяльності його здоров'я виявилося занадто тендітним.
Молода людина повернувся на малу батьківщину, щоб вести тиху усамітнене життя, вести
господарство і займатися поезією - вже тоді він почав писати знамениті «Буколіки»
( «Еклоги»). Мирним планам завадила доля в особі правителя.
Після битви при Філіппінах Цезар оголосив, що дарує ветеранам земельні володіння. Для
цього треба було вилучити частину маєтків на користь держави, і Вергілій став одним з
тих, кого вигнали з рідних земель. На той час поет уже встиг набути слави: три його
роботи - «Полемон», «Дафніс» і «Алексіс» - прихильно оцінили сучасники, в тому числі і
місцеві чиновники.
Коли в Італії запанували спокійні часи, Вергілій всерйоз взявся за творчість, проводячи
частину року в Римі, а частина в Неаполі, який він любив за м'який клімат. Саме там були
написані знамениті "Георгіки", що закликають римлян повернутися до землеробства і
відновити зруйноване після воєн господарство.
смерть
«Енеїда» на той час була майже готова, але остаточно привести її в порядок Вергілій не
встиг. Перед смертю він захотів спалити рукопис. За однією версією, йому просто не
хотілося залишати нащадкам незакінчену роботу, за іншою - Октавіан Август під кінець
життя розчарував поета своїми вчинками на посаді правителя, і він вирішив, що все життя
оспівував тирана.
Друзі Варій і ТУКК умовили зберегти рукопис і пообіцяли привести її в порядок. Вергілій
велів нічого не додавати від себе, а тільки викреслити невдалі місця. Цим пояснюється той
факт, що в «Енеїді» багато неповних і уривчастих віршів.
Література і філософія
Вергілій сидить між музами Кліо і МельпоменойВергілій сидить між музами Кліо і
Мельпоменою
пам'ять
цитати
2. Щоб вирішити проблему боязні ораторства він вирішує розпочати писати і читати свої
твори на публіці. З часом ця проблема вирішилася.
3. Перший великий твір Вергілія, який приніс йому славу поета – це «Букопліки».
4. Одного разу давньоримський поет Вергілій влаштував на земельному угідді біля свого
будинку справжню церемонію поховання для звичайнісінької мухи. Саме цікаве те, що
для цієї справи він запросив копачів і виступив з прощальними речами на честь
«покійної». Цим самим він перетворив свою землю в кладовище, знявши з себе обов’язок
сплачувати податки (в ті часи в Римі тільки землі кладовища не обкладались податками).
6. Вергілій не любив подорожувати. За все своє життя він був лише в Греції. Під час
подорожі його захопила морська хвороба, яка значно підірвала його здоров’я.
Повертаючись додому, він захворів і не доїжджаючи додому помер.
7. Перед смертю він залишив два розпорядження – спалити «Енеїду» (так як боявся, що її
неправильно зрозуміють через те, що Вергілій не встиг закінчити поему) та вибити на
своїй могилі епіграф – «Мантуей был я рожден, Калабрией отнят. Покоюсь в Партинопее.
Воспел пастбища, села, вождей».
Публій Вергілій Марон (70 -19 рр. до н. е.) – найуславленіший поет імператорського Риму
та один із найвизначніших поетів світової літератури.
Відомості про Вергілія мізерні. Повідомлення про нього передавалися його друзями,
частина з яких дійшла до нас у вигляді розрізнених цитат римських авторів, а також семи
коротких Життєписів, або, скоріше, начерків біографії.
Перший великий твір Вергілія – «Букопліки» (в пер. з гр. «Пастуші вірші») — створений
приблизно у 39 р. до н. е. У десяти еклогах (маленьких поемах) зображене мирне життя
пастухів, їхні почуття, пов’язані зі світом прекрасної природи. Другий твір Вергілія –
«Георгіки» («Землеробські вірші») – створений близько 29 р. до н. е. і теж присвячений
людині і природі, але містить у собі цілком конкретні поради щодо землеробства,
садівництва, тваринництва та бджільництва.
Вергілій повністю виконав усі завдання і створив найкращий твір римської літератури.
Для остаточного завершення "Енеїди" Вергілій подорожує місцями подій епосу – від
Греції до Малої Азії, щоб вивчити театр дії своєї поеми і надати праці більше життєвої
правди. В Афінах п'ятдесятирічний Вергілій зустрів Августа, який умовив його
повернутися в Італію. По дорозі в Рим Вергілій захворів і помер 21 листопада 19року до н.
є., похований у Неаполі.
Перебуваючи при смерті, Вергілій наполегливо вимагав свою книжкову скриньку, щоб
спалити незавершену «Енеїду». Але коли ніхто йому не приніс, він більше не зробив
ніяких особливих розпоряджень щодо цього і доручив свої твори Луцію Варію та Плотію
Тукку з умовою, щоб вони не видавали нічого, що не видано ним самим. Але, на щастя, за
наказом Октавіана «Енеїду» видано з незначними виправленнями.
Енеї́да (лат. Aenēis, походить від род. відмінка лат. Aenēidos) — епічний твір
латинською мовою, автором якого є Вергілій. Написана між 29 та 19 р. до н. е., і
присвячена історії Енея, легендарного троянського героя, який переселився в Італію з
решткою свого народу, об'єднався з латинами й заснував місто Альба Лонга. Спочатку
Вергілій планував написати воєнно-героїчну поему про подвиги Августа. Але згодом він
залишив цей свій задум і взявся за епопею, яка, зв'язуючи міфічні розповіді з новим
політичним ладом — принципатом, прославила б увесь римський народ, його легендарних
предків і історію та водночас підносила б і заслуги імператора та всього роду Юліїв.
Ідеальним для такої мети здавалась історія мандрів і воєн троянського героя Енея, що
начебто заснував на латинській землі царство, яке стало основою Римської держави. Так
була взята легенда про родовід римлян від поєднання італійців з нащадками троянців.
Робота над "Енеї́дою" зайняла ціле десятиріччя (29 - 19рр. до н.е.), аж до смерті поета.
Працював Вергілій дуже ретельно, спочатку склав план, потім написав епопею прозою, і
аж потім, став надавати віршованої форми найкращим її епізодам. Можливо, саме через
цю ретельність завершити "Енеї́ду" він так і не встиг. Незадовго до своєї смерті Вергілій
наказав спалити своє творіння, але Август не міг цього дозволити, адже саме Октавіан
запросив у мецената написання цієї поеми. Після смерті Вергілія "Енеї́ду" нашвидкуруч
дописала інші поети та письменники. "Енеї́да" дозволили Вергілію дорівнятися до Гомера,
і самому стати Гомером Риму. Хоча були і ті, що звинувачували його у запозичені в
Гомера не лише задуму і форми, а й цілих рядків "Іліади" й "Одіссеї"(і ці рядки
називалися). На такі звинувачення Вергілій відповів мудро, запропонувавши критикам
самим що-небудь запозичити у Гомера: мовляв, це не легше, ніж підняти палицю
Геркулеса або відібрати блискавку у Юпітера. Ця легенда не була плодом римської
народної творчості, а являла собою книжний витвір, до того ж іноземного походження.
Грецькі письменники — поет Стесіхор та історики Гелланік, Тімей і Діонісій
Галікарнаський — пов'язали особу Енея з Італією і зробили його засновником Рима. Цей
переказ ще до Вергілія знайшов у Римі визнання. Про втечу Енея з Трої, його мандри і
прибуття в Італію згадували стародавні римські епіки Гней Невій і Квінт Енній.
Енеїда
Оригінал Aenēis
Автор Вергілій
Мова Латинська
Світову славу надав Вергілію його третій великий твір - героїчна поема "Енеїда". У цій
поемі зустрічаємо вже знайомі з поеми Гомера "Іліада" імена героїв. Так головний герой
поеми Вергілія Еней був сином Анхіза й Венери, Анхіз же дводився двоюрідним братом
троянському царю Пріаму. Таким чином, Вергілій ніби розповідає про ті події, що
залишилися за межами "Іліади". В "Іліаді" Енея показано багато разів як одного з
найвидатніших троянських вождів, першого після Гектора. Уже там він користується
прихильністю богів, а потім говориться про подальше царювання його та нащадків над
троянцями. В "Енеїді" Вергілій змальовує прибуття Енея та його товаришів після падіння
Трої до Італії для заснування римської держави. Сюжет "Енеїди" складається з двох
частин: перші шість пісень присвячені мандрам Енея від Трої до Італії, а інші шість -
війнам Енея в Італії. Вергілій багато в чому наслідував Гомера, так що першу половину
"Енеїди" можна назвати наслідуванням "Одіссеї", а другу - "Іліади". Цікаво, що й у
відношенні стилю Вергілій багато в чому наслідує попередніх античних авторів, зокрема
Гомера. Його поезія відзначається стилем монументальності, поєднаним із деталізацією.
Цю деталізацію бачимо і в поемах Гомера. Тут можна теж провести деякі паралелі. Так у
Гомера читаємо тільки згадку про молот і ковадло, міхи й одяг, сильні руки Гефеста. У
Вергілія зображено страшну підземну фабрику. У той час як на щиті Ахілла в Гомера
картини астрономічного й побутового характеру, на щиті в Енея у Вергілія зображена вся
велична картина історії Риму, зображені найвеличніші діячі та світова могутність
держави. Таким чином, поезія Вергілія носить більш монументальний характер, хоча
вплив Гомера видно і в сюжеті, і в формі зображення сюжетної дії. Ріднить Вергілія з
Гомером і схожий погляд на взаємини між людьми й богами. Щоправда, герої Вергілія
набагато більше залежать від богів. Так Еней і проти своєї волі змушений підкорятися
фатуму.
Прочитавши "Енеїду", читач розуміє, що Вергілій і справді творчо наслідує Гомерові
поеми, але це робить його твір ще більш цікавим і захоплюючим.
1 А«Енеїда»
2 Б «Буколіки»
3 В «Георгіки»
• Установлення відповідності між творами Вергілія та поняттями, які він у них уславлює:
1«Енеїда» А мистецтво
Г героїчні подвиги
Складається з 12 книг. Вергілій ділить на дві частини. Перша частина - втеча Енея з
палаючої Трої й прибуття в Карфаген - 5 книг. Друга частина - оповідання про війни в
Італії. Посередині шостої книги - розповідь про спуск Енея в царство мертвих. Еней
спускається довідатися, куди він пливе й про майбутню долю Рима. Він ніби об'єднав
«Іліаду» й «Одіссею» у зворотному порядку. Вергілій не приховує, що як приклад
використав Гомера
Енею призначено заснувати римську державу, якій буде належати світ. Поема спрямована
в майбутнє. Ще одна надзадача, пов'язана з героєм – доля Енея це доля Риму - головна
сила, що управляє всім. Герої Гомера не були сліпими іграшками, а тут повне
підпорядкування долі, заперечення особистості. Спрямована у майбутнє, тому в ній дуже
багато дієслів. Добір деталей. На ідейний зміст вплинули стоїки – страждання
виправдуються метою. Причина людських страждань у тім, що люди не завжди розумні.
Боги потрібні, щоб показати ієрархію знання й підкорення. Тільки боги знають істину.
Зовні поема нагадує Гомера. Але світ греків нам знайомий, а у Вергілія світ розсовується
до незвичайних меж. Розширюється уявлення про час. Героя цікавить майбутнє нащадків.
Поема не закінчена. Уже багатьом сучасникам Августа здавалося, що надії не
виправдалися. Вергілій залишає героя на розпутті після убивства Турна.
«Енеїді» Вергілій віддав десять останніх років життя. Спочатку поет склав план і
написав епопею прозою, а потім завіршував уподобані частини. Щоб оглянути місця,
зображені в поемі, він вирушив у подорож до Греції та Малої Азії. Проте Трою йому не
довелося побачити. Тяжко захворівши в Афінах, він припинив мандрівку. Август порадив
хворому повернутися разом з ним до Італії, там 21 вересня 19 р. до н. є. й обірвалося
життя Вергілія. Прах його було перевезено до Неаполя і там поховано при Путеоланській
дорозі. На надгробній плиті викарбовано: „В Мантуї я народився, умер у калабрів.
Неаполь Прах береже. Оспівав череди, ниви, вождів.”
Римський народ визнав Вергілія першим своїм поетом, римським Гомером. Про те, яку
загальну шану здобув автор «Енеїди» за життя, говорить хоча б свідчення історика Таціта,
що коли присутні в театрі почули вірші Вергілія, вони всі підвелися і віддали їх авторові
таку саму честь, як імператорові Августу.
Не обійшлося і без злобних критиків. Одні обурювалися політичною тенденцією поеми,
інші — її новаторством. Якийсь Карвілій Піктор навіть написав памфлет під назвою «Бич
на «Енеїду». Інші дорікали Вергілієві за різні запозичення, зокрема з Гомера. На захист
поета стали друзі.
У першій книзі йдеться про те, як Енеєві дорогою з Трої, з волі його божественної
супротивниці Юнони (Гери), яка дуже не любила троянців (бо все ще пам'ятала
принизливий для неї присуд Паріса, до того ж дуже поважала Карфаген, але дізналася, що
колись він буде зруйнований нащадками Енея), довелося довго блукати морями, зазнати
численних пригод та небезпек.
Флот Енея бурею прибило до берегів Карфагену, де володарювала тоді вдовиця Дідона.
Еней розповів цариці про загибель Трої та про свої мандри. Дідона палко закохалася в
Енея. Любов у її серці запалив брат Енея — бог кохання Амур. На прохання матері, Амур
перевтілився в сина Енея, і коли розчулена Дідона пригорнула його до свого серця, він
влив їй у груди отруту кохання, щоб зла Юнона не вклала в душу жінки якісь інші
почуття. Еней також полюбив Дідону, та змушений був покинути нещасну, щоб виконати
свою історичну місію — досягти берегів Італії й заснувати Римську державу. Невтішна,
покинута коханим Дідона наклала на себе руки. На Сицилії Еней вшанував пам'ять свого
батька Анхіса поминальними іграми. Потрапивши нарешті до Італії, він за допомогою ча-
рівниці Сивілли зійшов в царство мертвих Аїд, де зустрівся з душею свого любого батька.
Сцену зустрічі сина з батьком описано дуже зворушливо, тут Вергілієві став у пригоді
досвід створення «Буколік» з описами душевних переживань пастухів і пастушок. Тінь
Анхіса віщує Енеєві славну долю його нащадків.
У Лації цар латин гостинно зустрічає Енея й обіцяє віддати за нього свою дочку Лавінію.
Але в неї вже є жених — цар Турн, який іде на Енея війною. Еней вирушає за підтримкою
до сусіднього володаря Евандра (туди, де згодом постане Рим). Там він отримує дарунок
Венери й Вулкана — бойовий обладунок і щит, на якому зображено майбутню історію
Риму. Через відсутність ватажка Турн починає долати троянців. І хоча Еней,
повернувшись, відбиває тиск, Турн убиває його друга Палланта. Настає тимчасове
перемир'я. Далі в поемі описано подвиги амазонки Камілли. І, нарешті, відбувається
двобій між двома вождями, у якому Еней, здійснюючи помсту за Палланта, вбиває Турна.
Цією перемогою й закінчується поема.
Як відомо, вислів “золота доба” означає період найвищого злету, розквіту чого- або кого-
небудь. Так, “золотою добою” давньогрецької літератури вважають творчість Есхіла,
Софокла і Евріпіда, які працювали у V ст. до н.е. в Афінах, головному місті еллінського
регіону Аттики (тому цей період ще називають аттичним).
Давньоримська література теж мала свою “золоту добу” – це час правління принцепса
Октавіана Августа (кінець І ст. до н.е. – поч. І ст. н.е.), тому її називають ще “добою
Августа”. Будь-яка плідна доба літератури – це діяльність талановитих письменників
(немає талантів – немає і “золотих чи срібних діб”). У “добу Августа” розцвіли таланти
передовсім ліриків: Вергілія, Горація, Овідія.
Крім того, він писав “пастуші пісні” – “Буколіки”, де оспівав не лише римську природу, а
й мудрість правління Октавіана, і де, зокрема, була знаменита і таємнича четверта еклога,
в якій зображено народження якогось “золотого хлопчика”, який принесе “золоту добу” на
землю. До речі, в добу Середньовіччя християнські богослови тлумачили цю еклогу як
провіщення народження Ісуса Христа, тому Вергілія називали “християнином до
християнства”, а Данте у “Божественній комедії” обрав його, поганина, своїм провідником
по Пеклу та Чистилищу.
II. Мета написання поеми "Енеїда". (Поема мала досягти кількох цілей: по-перше,
створити в римській літературі твір, подібний до героїчного епосу Гомера; по-друге,
художньо відтворити історію заснування войовничої держави — Риму; по-третє, показати
історію роду, до якого належав Октавіан, і довести божественне походження влади
Октавіана Августа. Вергілій повністю впорався із поставленими завданнями і створив
найкращий твір римської літератури.)
2. Значення образу Енея. (Образ Енея у поемі має важливе значення. Міфологічний герой
втілює основні ідеали римської доблесті епохи Октавіана Августа. Це і вірність своєму
обов'язку, і сімейні чесноти, і мужність, і відвага, і почуття дружби. За міфічним
походженням Еней є сином Анхіза та Венери, а його син Іул стає родоначальником роду
Юліїв, до якого належить як Юлій Цезар, так і Октавіан Август. Цим доводиться основна
мета твору — божественне походження римських імператорів. Через образ Енея
проводиться думка, що заснована Енеєм держава є найбільшим благом для навколишніх
земель.)
(Переклад М. Зерова).)
IV. "Енеїда" як перший художній твір про історію Риму. (У поемі присутня ціла низка
епізодів римської історії. Спочатку згадується про те, як вовчиця вигодувала
родоначальників римського народу Ромула і Рема. Далі автор наче гортає сторінки
стародавньої напівміфічної епохи: викрадення сабінянок, тривала війна між римлянами і
сабінянами, царські розбирання і царські страти та вигнання. За художніми образами
"Енеїди" простежується початок майбутньої величної держави — Римської імперії.)