Вергілій

(70-19 рр. до н. е.)

Відомий давньоримський поет, перу якого належать "Буколіки" (42—30 рр.),

"Георгіки" (близько 29 р.), "Енеїда" (29-19 рр.).

"Буколіки" — збірник і десяти еклог — пастуших поем. Тематика віршів традиційна для
буколістичного жанру: оспівування кохання, щедрот життя. Вергілій збагатив
буколістичний жанр розробкою теми дружби, діалогами про життя. Буколіки були
популярними в античності, жанр досяг свого розквіту в період Відродження у творчості
Петрарки, Бокаччо.

"Георгіки" спираються на іншу поетичну традицію — оспівування праці. У чотирьох

поемах Вергілій представляє чотири галузі господарства: рільництво, садівництво,
тваринництво, бджільництво.

Поема була написана на замовлення Октавіана Августа (римського імператора) для того,
щоб посилити увагу народу до сільського господарства, піднести дух радості праці і
повернути населення до роботи після тривалих війн.

"Енеїда" написана в останнє десятиліття життя Вергілія. Твір залишився незакінченим

через смерть автора. Вергілій спирався на відомі зразки (Гомер), але в його епосі
відчутний власний стиль, виблискує ерудиція, талант. Поема складається з 12 книг (9996
віршів), поділяється на 2 частини по 6 книг. Кінцевою метою Вергілія було довести, що
родовід Октавіана Августа (усиновленого сина Юлія Цезаря) сягає часів Еллади. Вергілій
береться довести походження імператора від Енея, який нібито залишився живим після
Трої і заснував нову державу — Рим. Вергілій не просто виконує замовлення Октавіана
Августа, він сприймає його, майже як Бога, адже Октавіан не раз рятував його у житті.

Народився Вергілій 15 жовтня 70 року до н. е. в селі Анди, неподалік Мантуї

(північна Італія) у скромних батьків. Дехто вважає його батька ремісником
горошенником, інші – поденником у розсильного магія.

Відомості про матір представлені у гарній легенді: начебто під час вагітності їй
приносилося, що вона народила лаврову вітку, яка, торкнувшись землі, пустила корені й
розрослась у дереві з різними квітами і плодами.

Дитинство Вергілій провів у Крімоні, освіту отримав у риторських школах Мілона і Рима,
де зближився з неотериками, вивчав олександріївську поезію.

Другий вплив на молодого Вергілія від епікурейської школи Сірона, Філомеда, Лукреція.
Я приватне життя і вдоволення малим залишила глибокий слід на всій наступній творчості
Вергілія.
У Римі майбутній поет навчався разом з молодим від нього на сім років юнаком з родини
римських аристократів Октавієм.

Уже в 41 році до н. е. він повернувся додому. Приблизно в цей же час батьківський маєток
Цезар відобрав на користь ветеренарів прідвірату.

Дійсно, світову славу принесли Вергілію три його великих твори: “Буколіки”, де поет
оспівував красу рідної природи і дав поштовх буколічній традиції в літературі; “Реоркіки”
– справжній гімн людській праці, “Енеїда” – героїчна поема.

Писати Вергілій почав ще в дитинстві, коли склав двовірне про шкільного вчителя
Бомісту.

Вергілій ставить у центрі вірша не себе, а людину взагалі.

Вергілій не був поетом наслідувачем Феокріта, саме ставлення поета до пастутої

тематики.

Так, постута поезії збірки містить десяти й еклог, тому твір іноді називають “Еклогами”.

Непарні буколікі написані в діалогічній формі, парні – в розповідній. Твір має

систематичну будову.

Жив в основному в Кампанії, переважно у Неаполі, відвідував Рим.

Велику увагу поет приділяв медичні й математичній.

У 19 роках до н. е. виїхав до Греції, щоб зібрати матеріал і закінчити “Енеїду”, та захворів

і 21 вересня 19 р. до н. е. помер. Поховали Вергілія в Неаполі. Для своєї гробниці він склав
такий двовірш:

Зродила мене матуся, схопила Калабрія,

тепер держить Порфенот, я оспівував

пасовиська, села і героїв.

Найвидатніший поет епохи Октавіана Августа — Публій Вергілій Марон —

народися 15 жовтня 70 року до н. е. у селищі Анди неподалік Мантуї. Майбутній
засновник "золотої латини" походження був вельми незнатного: його батько (за одною
версією) був гончаром, чи (за другою версією) поденним робітником у державного
чиновника Магія, з дочкою якого він згодом одружиться. Завдяки наполегливій праці
батька та фінансовій підтримці тестя сім'я Вергілія досягла певних статків, що дозволило
не тільки дати синові добру освіту, але й залишити йому у спадок невеличкий маєток
поблизу Мантуї.

Освіту Вергілій здобував у риторичних школах Кремона, Медіолана й Рима. Не маючи

ораторських здібностей, він лише один раз виступив у суді, а потім повернувся до
батьківського маєтку, де займався сільським господарством і літературною працею. Перші
вірші молодого поета привернули увагу впливового на той час державного діяча, оратора
та історика Асінія Полліона, який, між іншим, цікавився і літературою. Саме він допоміг
Вергілію повернути свій маєток, який було конфісковано в ході кампанії надання
земельних наділів колишнім воїнам, звільненим у запас. Для цього Асінію Полліону
довелося особисто звернутися до Октавіана Августа.

У період з 50 до 41 років були видані "Еклоги", більш відомі під назвою "Буколіки".
Збірка, що складалася з 10 віршів-еклог, представляла собою адаптацію буколічного
жанру грецького поета Феокріта у римській поезії. Вергілієвські пастухи далекі від
дійсності. Їхній побут у мальовничо змальованій Аркадії позбавлений прозаїчних
подробиць, притаманних життю реальних пастухів. У Вергілія вони освічені, володіють
витонченим стилем і пісенним даром, ведуть нескінченні літературні дискусії і
змагаються між собою у поетичній майстерності. Найчастіше еклоги являють собою
діалог двох пастухів. Темою пісень у більшості віршів є любовні страждання героїв.
Важливе місце у пастушачих піснях посідає герой пасторального фольклору Дафніс, який
трагічно загинув через прагнення противитися любовному почуттю. Отже, можна
говорити про те, що "Буколіки" утверджують владу кохання, що охоплює увесь світ.

Найбільш відома IV еклога збірки, де йдеться про чудесного новонародженого, який

змінить цей світ і поверне на землю "золотий вік". Цей загадковий образ у наступні
століття викликав чимало суперечок: У період середньовіччя вважалося, що Вергілій
геніально передбачив появу Христа й панування християнської релігії у всьому світі, був
оголошений "християнином до Христа". Це, по-перше, врятувало твори великого
римського поета від знищення у період раннього середньовіччя, по-друге, зробило "золоту
латину" офіційною мовою християнської церкви. Хоча, безумовно, Вергілій при написанні
IV еклоги був далекий від будь-яких пророцтв. Сучасні вчені висувають більш прозаїчну
версію: поет, підлещуючись до "сильних світу цього", говорить у піднесених тонах про
народження дитини одного з двох претендентів — Асінія Полліона чи Октавіана Августа,
дружини яких на той час були вагітні і ось-ось повинні були народити. Замість
очікуваного сина у принцепса Октавіана народилася дочка Юлія, що ж стосується Асінія
Полліона, то він виявився більш щасливим батьком, якому доля подарувала сина.

Після виходу "Буколік" Вергілій стає одним з найвідоміших і найпопулярніших римських

поетів. Він входить до літературного кола, очолюваного Меценатом — близьким другом
Октавіана Августа. Саме Октавіану та Меценату поет присвячує свій наступний твір —
дидактичну поему "Георгіки", що писалася упродовж семи років (37-30 роки до н.е.).

Основна ідея твору — поетизація і, якоюсь мірою, пропаганда життя в сільській

місцевості, ідеалізація сільськогосподарської праці. Тема, з одного боку, дуже близька
світоглядові Вергілія — вихідця з провінції, з другого боку, дуже актуальна й корисна для
держави та політики Октавіана Августа, який, значно скорочуючи римську армію, наділяв
земельними ділянками колишніх солдат та офіцерів. Поема складається з чотирьох частин,
присвячених основним видам сількогосподарської праці: землеробству, садівництву,
виноградарству та бджолярству. Для написання поеми Вергілій використовує досвід
попередньої художньої і спеціальної літератури, серед якої головне місце посідала поема
грецького поета Гесіода "Труди і дні". У "Георгіках" людина представлена як частка
природи, яка зобов'язана жити й працювати за її законами. Як дидактичний твір, що має
загальнолюдську спрямованість, поема носить не тільки філософський, але і повчальний
характер, бо містить чимало життєвих і господарських порад, що свідчать про любов і
знання автором умов сільського життя, сільської праці. Головне для Вергілія — показати
моральні й економічні переваги життя і праці на землі.

Найкращим твором Вергілія вважається епічна поема "Енеїда", написана на прохання

самого Октавіана Августа. Робота над поемою почалася у 29 році до н.е. і продовжувалася
до смерті поета. Написання поеми переслідувало кілька цілей: 1. Створити в римській
літературі твір, подібний до героїчного епосу Гомера. 2. Художньо відтворити історію
заснування войовничої держави — Риму. 3. Показати історію роду, до якого належав
Октавіан, і довести божественне походження влади Октавіана Августа.

Вергілій повністю виконав усі завдання і створив найкращий твір римської літератури.

Для остаточного завершення "Енеїди" Вергілій подорожує місцями подій епосу — від
Греції до Малої Азії. У дорозі п'ятдесятирічний поет захворює, повертається до Італії і
помирає 21 листопада 19року до н. є., похований у Неаполі.

"Енеїда"

Поема складається з 12 книг: перші шість тематично наближаються до "Одіссеї" Гомера,

решта шість написані з урахуванням основних перипетій "Іліади". "Енеїда" являє собою
своєрідну міфологічну поему, що має історичну перспективу: римська історія, її
фрагменти присутні тут як перспектива, як майбутнє. Це твір не тільки про заснування
Рима, але й також про його історичну місію, призначену долею і богами.

"Енеїда", як і поеми Гомера, написані у двох планах: божественному й людському. Але

якщо у Гомера люди не завжди погоджуються з волею богів, то у Вергілія це взагалі
неможливо. Так Еней завжди виконує накази богів, бо він представник майбутньої великої
військової імперії, і для нього воля богів дорівнює наказам воєначальників, які
обов'язково мають виконуватися.

Образ Енея у поемі має дуже велике значення. Міфологічний герой втілює основні ідеали
і римські доблесті епохи Октавіана Августа: благочестя, вірність своєму обов'язку, сімейні
чесноти (любов до батька й маленького сина), мужність, відвага, здатність до відданої
дружби, уміння цінувати союзників.

Принциповим для розкриття соціально-ідеологічнго значення образу Енея є також те, що

він — син Анхіза та Венери; бо його син Іул стає родоначальником роду Юліїв, до якого
належить як Юлій Цезар, так і Октавіан Август. Це доводить божественне походження
римських імператорів і ще раз підкреслює правомочність Октавіана носити ім'я Августа.

У поемі постійно й послідовно проводиться думка про те, що Еней і заснована ним
держава є найбільшим благом для Італії. Це світове визнання Риму, на думку Вергілія, є
не стільки справою рук людських, скільки виконанням долі, божественного призначення
Риму бути об'єднуючим началом навколишніх земель.
ОСНОВНІ ТВОРИ:

"Буколіки", "Георгіки", "Енеїда".

біографія

Найвідоміший поет Августовського століття Вергілій вважається одним з геніїв

дохристиянської доби. Відомостей про його біографії збереглося небагато: незважаючи на
різноманітність джерел, багато з них суперечать один одному. Хоча Мантуанський лебідь
(це прізвисько дали Вергілія сучасники) був язичницьким поетом, цитати і відсилання на
його творчість часто зустрічаються в християнських книгах, а зображення поета, хоч і без
німба, входять в іконостаси.

Дитинство і юність

Повне ім'я поета - Публій Вергілій Марон. Народився він в 70 році до нашої ери в
Північній Італії, в селі Андес, в сім'ї заможного землевласника. Батько відправив юнака
вчитися в Кремону. Після отримання освіти майбутній літературний діяч пожив в Мілані,
з'їздив в Неаполь - відвідати поета Парфенія і взяти у нього уроки грецької мови і
літератури, а в 47 році переїхав до столиці, щоб зайнятися політикою.

Міська життя не сподобалася Вергілія. Душею він прагнув додому, до рідної природи в
глухій провінції, а для політичної діяльності його здоров'я виявилося занадто тендітним.
Молода людина повернувся на малу батьківщину, щоб вести тиху усамітнене життя, вести
господарство і займатися поезією - вже тоді він почав писати знамениті «Буколіки»
( «Еклоги»). Мирним планам завадила доля в особі правителя.

Після битви при Філіппінах Цезар оголосив, що дарує ветеранам земельні володіння. Для
цього треба було вилучити частину маєтків на користь держави, і Вергілій став одним з
тих, кого вигнали з рідних земель. На той час поет уже встиг набути слави: три його
роботи - «Полемон», «Дафніс» і «Алексіс» - прихильно оцінили сучасники, в тому числі і
місцеві чиновники.

Друг Вергілія Азіній Поллион попросив триумвира Октавіана допомогти молодому

таланту, який опинився бездомним. Серпня схвалив роботи поета і допоміг Вергілія
отримати будинок в Римі і новий маєток в Кампанії. На знак подяки той прославив
мецената в наступній еклозі «Тітір».

Після Перузінской війни історія з конфіскацією майна повторилася ще раз. Воїни

прийшли в новий маєток поета і взяли його силою. Вергілій змушений був тікати, і знову
потрібно втручання Октавіана, щоб він зміг повернутися додому. Сьому еклогу поет
присвятив новонародженому сину покровителя, назвавши його «громадянином золотого
століття».

Коли в Італії запанували спокійні часи, Вергілій всерйоз взявся за творчість, проводячи
частину року в Римі, а частина в Неаполі, який він любив за м'який клімат. Саме там були
написані знамениті "Георгіки", що закликають римлян повернутися до землеробства і
відновити зруйноване після воєн господарство.

Поет прагнув виправдати очікування шанувальників і меценатів і наполегливо працював.

Він вивчав стародавні поеми, праці Еннія, Невия і Лукреція, історію старих міст. Пізніше
ці роботи надихнули його на створення знаменитої «Енеїди».

смерть

У 29 р. До н.е. е. Вергілій вирішив відвідати в Грецію, щоб відпочити і попрацювати над

«Енеїдою», але Октавіан, який зустрів поета в Афінах, переконав його скоріше
повернутися на батьківщину. Подорож погано позначилося на здоров'ї поета. Ледь
ступивши на рідний берег, він тяжко захворів. Незабаром сильна лихоманка стала
причиною смерті.

«Енеїда» на той час була майже готова, але остаточно привести її в порядок Вергілій не
встиг. Перед смертю він захотів спалити рукопис. За однією версією, йому просто не
хотілося залишати нащадкам незакінчену роботу, за іншою - Октавіан Август під кінець
життя розчарував поета своїми вчинками на посаді правителя, і він вирішив, що все життя
оспівував тирана.

Друзі Варій і ТУКК умовили зберегти рукопис і пообіцяли привести її в порядок. Вергілій
велів нічого не додавати від себе, а тільки викреслити невдалі місця. Цим пояснюється той
факт, що в «Енеїді» багато неповних і уривчастих віршів.

Література і філософія

Вергілій разом з Овідієм і Горацієм входять в число найбільших поетів античності. В

юності поет схилявся перед Лукреція і цікавився вченням епікурейців, але не примкнув до
нього: характеру і схильностям Вергілія більше відповідав стоїцизм Платона. У своїй
поезії, як і в особистому житті, він був швидше людиною почуттів, ніж думок.

Вергілій сидить між музами Кліо і МельпоменойВергілій сидить між музами Кліо і
Мельпоменою

У першій великій роботі «Буколіки», що складається з 10 еклог, він спочатку намагався

наслідувати Феокриту, оскільки знаходив дуже привабливою простоту і природність
грецької поезії. Незважаючи на це прагнення і просту, чисту тему сільського життя
стародавнього Риму (від назви поеми народилося поняття буколічних жанру), склад
вийшов важким і урочистим.

У розповідь Вергілій вплітає захоплені славослів'я на адресу своїх благодійників.

Християнські письменники бачать в «Буколіках» пророцтво народження спасителя, але
деякі дослідники стверджують, що під дитиною, який змінить світ, Вергілій мав на увазі
племінника Октавіана вгуста.

Що стосується чистоти і завершеності вірша, то тут вершиною творчості поета

вважаються «Георгики». Вони також найповніше відбили погляди поета на життя - в них
Вергілій засуджує атеїзм, оспівує гідності чесної праці і робить ліричні відступи в дусі
натурфілософії.
У патріотичному епосі «Енеїда» він виступає поборником стоїчних ідей і тонким ліриком.
Джерелом натхнення для поета послужили твори Гомера. У нього немає суперників серед
поетів того часу в тому, що стосується опису ніжних почуттів - безсмертну славу поемі
забезпечили саме ліричні епізоди. З «Енеїди» відбувається крилата фраза Timeo Danaos et
dona ferentes - «Бійтеся данайців, що дари приносять».

пам'ять

До наших часів збереглося багато рукописів Вергілія, більшість з яких не викликає

сумнівів в достовірності.

Данте і ВергілійДанте і Вергілій

В середні віки Вергілія шанували як стародавнього філософа і пророка, а його

висловлювання цитували в релігійних творах. У знаменитій «Божественної комедії» Данте
зобразив його своїм провідником у пеклі. Багато дослідників і сьогодні вважають
творчість Вергілія зразком для сучасних поетів, а романські мови зберігають в собі
синтаксис і нормативний стиль, яким він висловлювався в своїх віршах.

На честь поета названо астрономічний об'єкт - борозна Вергілія на Плутоні.

цитати

Будь-які негаразди слід перемагати терпінням.

Одне порятунок у переможених - не сподіватися ні на яке порятунок.

Все перемагає любов, підкоримося ж і ми її влади.

Не може будь-яка земля народити будь-яка рослина.

Наша турбота нехай залишиться нашим нащадкам.

Цікаві факти про Вергілія

1. Вергілій народився у Мантуї в родині землевласника. З дитинства мріяв стати відомим

адвокатом. Своє навчання він розпочав у Мілані, а закінчив у кращій юридичній школі
Риму. Але так сталося, що адвокатська кар’єра так і не стала реальністю. Справа в тому,
що Вергілій не мав відповідних ораторських здібностей та й був дуже сором’язливим, що
для адвоката зовсім неприйнятно.

2. Щоб вирішити проблему боязні ораторства він вирішує розпочати писати і читати свої
твори на публіці. З часом ця проблема вирішилася.

3. Перший великий твір Вергілія, який приніс йому славу поета – це «Букопліки».

4. Одного разу давньоримський поет Вергілій влаштував на земельному угідді біля свого
будинку справжню церемонію поховання для звичайнісінької мухи. Саме цікаве те, що
для цієї справи він запросив копачів і виступив з прощальними речами на честь
«покійної». Цим самим він перетворив свою землю в кладовище, знявши з себе обов’язок
сплачувати податки (в ті часи в Римі тільки землі кладовища не обкладались податками).

5. Проживаючи на околиці Неаполя, він періодично навідується до Риму, де здобув славу

широко обізнаної людини. Римляни поважали його як великого поета і майстра слова. Сам
правитель великої держави вважав Вергілія кращим пропагандистом державної політики.
Сам Вергілій не шукав слави і сторонився людей, живучи самітником. Але відомий
Меценат і Октавіан Август ввели його в коло державних «мужів», прославляючи його
діяльність на весь Рим.

6. Вергілій не любив подорожувати. За все своє життя він був лише в Греції. Під час
подорожі його захопила морська хвороба, яка значно підірвала його здоров’я.
Повертаючись додому, він захворів і не доїжджаючи додому помер.

7. Перед смертю він залишив два розпорядження – спалити «Енеїду» (так як боявся, що її
неправильно зрозуміють через те, що Вергілій не встиг закінчити поему) та вибити на
своїй могилі епіграф – «Мантуей был я рожден, Калабрией отнят. Покоюсь в Партинопее.
Воспел пастбища, села, вождей».

Сторінками одного журналу. Публій Вергілій МАРОН: СЛОВО, що рухає світло

Публій Вергілій Марон (70 -19 рр. до н. е.) – найуславленіший поет імператорського Риму
та один із найвизначніших поетів світової літератури.

Відомості про Вергілія мізерні. Повідомлення про нього передавалися його друзями,
частина з яких дійшла до нас у вигляді розрізнених цитат римських авторів, а також семи
коротких Життєписів, або, скоріше, начерків біографії.

Народився Вергілій 15 жовтня 70 року до н. е. у селищі Анди неподалік Мантуї.

Майбутній засновник "золотої латини" походження був вельми незнатного: його батько
(за одною версією) був гончаром, чи (за другою версією) поденним робітником у
державного чиновника Магія, з дочкою якого він згодом одружиться. Завдяки
наполегливій праці батька та фінансовій підтримці тестя сім'я Вергілія досягла певних
статків, що дозволило не тільки дати синові добру освіту, але й залишити йому у спадок
невеличкий маєток поблизу Мантуї.

Освіту Вергілій здобував у риторичних школах Кремона, Медіолана (сучасний Мілан) й

Рима.

Адвокатська кар’єра не стала реальністю – Вергілій не мав ораторських здібностей, до

того ж був дуже сором’язливим. «Високий на зріст, сором’язливий, з селянським
обличчям, слабкого здоров’я», - так описує його античний біограф.

Вергілій у 45 р. до н.е. повернувся на батьківщину, до батьківського маєтку, де займався

сільським господарством і літературною працею. Вергілій пережив велике потрясіння: у
батька відбирають маєток, який було конфісковано в ході кампанії надання земельних
наділів для передачі ветеранам нового владики Рима, Октавіана Августа , звільненим у
запас. Через 4 роки помістя вдалося повернули завдяки тому, що перші вірші молодого
поета привернули увагу впливового на той час державного діяча, оратора та історика
Асінія Полліона. Саме він особисто звернувся до Октавіана Августа. Вергілій усе життя
був вдячний та зобов’язаний Августові, політику якого він підтримував й пропагував у
своїй поезії.

Перший великий твір Вергілія – «Букопліки» (в пер. з гр. «Пастуші вірші») — створений
приблизно у 39 р. до н. е. У десяти еклогах (маленьких поемах) зображене мирне життя
пастухів, їхні почуття, пов’язані зі світом прекрасної природи. Другий твір Вергілія –
«Георгіки» («Землеробські вірші») – створений близько 29 р. до н. е. і теж присвячений
людині і природі, але містить у собі цілком конкретні поради щодо землеробства,
садівництва, тваринництва та бджільництва.

Найкращим твором Вергілія вважається епічна поема “Енеїда”, написана на прохання

самого Октавіана Августа. Робота над поемою почалася у 29 році до н.е. і продовжувалася
до смерті поета. Написання поеми переслідувало кілька цілей:

– створити в римській літературі твір, подібний до героїчного епосу Гомера;

– художньо відтворити історію заснування войовничої держави – Риму;

– показати історію роду, до якого належав Октавіан, і довести божественне походження

влади Октавіана Августа.

Вергілій повністю виконав усі завдання і створив найкращий твір римської літератури.

Для остаточного завершення "Енеїди" Вергілій подорожує місцями подій епосу – від
Греції до Малої Азії, щоб вивчити театр дії своєї поеми і надати праці більше життєвої
правди. В Афінах п'ятдесятирічний Вергілій зустрів Августа, який умовив його
повернутися в Італію. По дорозі в Рим Вергілій захворів і помер 21 листопада 19року до н.
є., похований у Неаполі.

Перебуваючи при смерті, Вергілій наполегливо вимагав свою книжкову скриньку, щоб
спалити незавершену «Енеїду». Але коли ніхто йому не приніс, він більше не зробив
ніяких особливих розпоряджень щодо цього і доручив свої твори Луцію Варію та Плотію
Тукку з умовою, щоб вони не видавали нічого, що не видано ним самим. Але, на щастя, за
наказом Октавіана «Енеїду» видано з незначними виправленнями.

Енеї́да (лат. Aenēis, походить від род. відмінка лат. Aenēidos) — епічний твір
латинською мовою, автором якого є Вергілій. Написана між 29 та 19 р. до н. е., і
присвячена історії Енея, легендарного троянського героя, який переселився в Італію з
решткою свого народу, об'єднався з латинами й заснував місто Альба Лонга. Спочатку
Вергілій планував написати воєнно-героїчну поему про подвиги Августа. Але згодом він
залишив цей свій задум і взявся за епопею, яка, зв'язуючи міфічні розповіді з новим
політичним ладом — принципатом, прославила б увесь римський народ, його легендарних
предків і історію та водночас підносила б і заслуги імператора та всього роду Юліїв.
Ідеальним для такої мети здавалась історія мандрів і воєн троянського героя Енея, що
начебто заснував на латинській землі царство, яке стало основою Римської держави. Так
була взята легенда про родовід римлян від поєднання італійців з нащадками троянців.
Робота над "Енеї́дою" зайняла ціле десятиріччя (29 - 19рр. до н.е.), аж до смерті поета.
Працював Вергілій дуже ретельно, спочатку склав план, потім написав епопею прозою, і
аж потім, став надавати віршованої форми найкращим її епізодам. Можливо, саме через
цю ретельність завершити "Енеї́ду" він так і не встиг. Незадовго до своєї смерті Вергілій
наказав спалити своє творіння, але Август не міг цього дозволити, адже саме Октавіан
запросив у мецената написання цієї поеми. Після смерті Вергілія "Енеї́ду" нашвидкуруч
дописала інші поети та письменники. "Енеї́да" дозволили Вергілію дорівнятися до Гомера,
і самому стати Гомером Риму. Хоча були і ті, що звинувачували його у запозичені в
Гомера не лише задуму і форми, а й цілих рядків "Іліади" й "Одіссеї"(і ці рядки
називалися). На такі звинувачення Вергілій відповів мудро, запропонувавши критикам
самим що-небудь запозичити у Гомера: мовляв, це не легше, ніж підняти палицю
Геркулеса або відібрати блискавку у Юпітера. Ця легенда не була плодом римської
народної творчості, а являла собою книжний витвір, до того ж іноземного походження.
Грецькі письменники — поет Стесіхор та історики Гелланік, Тімей і Діонісій
Галікарнаський — пов'язали особу Енея з Італією і зробили його засновником Рима. Цей
переказ ще до Вергілія знайшов у Римі визнання. Про втечу Енея з Трої, його мандри і
прибуття в Італію згадували стародавні римські епіки Гней Невій і Квінт Енній.

Вергілій продовжує традицію Гомера, оскільки "Енеїда" підкреслено зорієнтована на

"Одіссею" й "Іліаду". Відповідності між цими трьома поемами пронизують усі рівні
тексту. Як Гомер докладно описує мандри Одіссея від Трої до Ітаки, так і Вергілій дає
опис шляху Енея від того ж Іліону (Трої) до Італії. Як Одіссей на бенкеті у базилевса
феаків Алкіноя докладно розповідає про свої пригоди, так само Еней на бенкеті у Дідони
описує загибель Трої й тривалі мандри. Як Одіссея не хоче відпускати закохана в нього
німфа Каліпсо, так і Енея затримує закохана в нього Дідона. І Одіссей, і Еней відвідують
царство мертвих і повертаються звідти живими. Навіть бурі й шквали на морі під час
їхнього плавання - схожі. Чимало відповідностей можна також знайти, зіставляючи
"Енеїду" з "Іліадою". І там, і там війна починається через жінок - відповідно Єлену й
Лавінію. Еней у поемі Вергілія виконує ту ж функцію, що Ахілл в "Іліаді": вони
найсильніші й найхоробріші з-поміж героїв, і навіть залишення ними поля бою (хоч і з
різних причин) викликають схожу наслідки: війська ахейців і троянців опиняються в
критичному стані. Знаменитий "каталог кораблів" у "Іліаді" перегукується з переліком
племен, які виступили проти Енея. Як нічну вилазку робили хоробрі Одіссей і Діомед, так
саме вночі прокралися до табору ворогів друзі-троянці Нис і Евріал. Як Гефест, на
прохання Фетіди, зробив Ахіллові щита, так щита Енеєві зробив Вулкан на прохання
Венери. В обох поемах війни, сутички призводять до двобоїв ватажків, і в обох випадках
перемагають головні герої поеми, спочатку вагаючись: вбивати чи помилувати ворога
(Гектора й Турна), але в обох поемах головні герої пригадують, що їхні супротивники
вбили їхніх найкращих друзів ( Патрокла й Палланта) і помстилися за загиблих, таки
вбиваючи того ж Гектора та Турна. У творах Гомера й Вергілія великою є роль
"божественної волі", втручання небожителів у справи смертних. Як в "Одіссеї" Посейдон,
так в "Енеїді" Юнона є запеклими ворогами відповідно Одіссея та Енея, а їхнє втручання в
розвиток дії надає оповіді гостросюжетного забарвлення. Список відповідностей можна
продовжити. У чому ж полягало новаторство Вергілія, оригінальність його поеми?
Передовсім між "Іліадою" та "Енеїдою" існує суттєва різниця: друга явно політизована, в
ній звеличується колишня римська доблесть, скромність, честь, давньоримський спосіб
життя - основа могутності майбутньої світової держави. Те саме, що Октавіан здійснював
політично, Вергілій робив за допомогою поезії, - обидва вони намагалися відродити старі,
іноді забуті традиції, які свого часу допомогли Римській державі вивищитися.

Енеїда

Оригінал Aenēis

Жанр Героїчна поема

Автор Вергілій

Мова Латинська

Написаний між 29 та 19 рр. до н.е.

Переклад І.М.Стешенко (частково); М.Білик; М.Зеров

Творче наслідування поем Гомера в “Енеїді”

Світову славу надав Вергілію його третій великий твір - героїчна поема "Енеїда". У цій
поемі зустрічаємо вже знайомі з поеми Гомера "Іліада" імена героїв. Так головний герой
поеми Вергілія Еней був сином Анхіза й Венери, Анхіз же дводився двоюрідним братом
троянському царю Пріаму. Таким чином, Вергілій ніби розповідає про ті події, що
залишилися за межами "Іліади". В "Іліаді" Енея показано багато разів як одного з
найвидатніших троянських вождів, першого після Гектора. Уже там він користується
прихильністю богів, а потім говориться про подальше царювання його та нащадків над
троянцями. В "Енеїді" Вергілій змальовує прибуття Енея та його товаришів після падіння
Трої до Італії для заснування римської держави. Сюжет "Енеїди" складається з двох
частин: перші шість пісень присвячені мандрам Енея від Трої до Італії, а інші шість -
війнам Енея в Італії. Вергілій багато в чому наслідував Гомера, так що першу половину
"Енеїди" можна назвати наслідуванням "Одіссеї", а другу - "Іліади". Цікаво, що й у
відношенні стилю Вергілій багато в чому наслідує попередніх античних авторів, зокрема
Гомера. Його поезія відзначається стилем монументальності, поєднаним із деталізацією.
Цю деталізацію бачимо і в поемах Гомера. Тут можна теж провести деякі паралелі. Так у
Гомера читаємо тільки згадку про молот і ковадло, міхи й одяг, сильні руки Гефеста. У
Вергілія зображено страшну підземну фабрику. У той час як на щиті Ахілла в Гомера
картини астрономічного й побутового характеру, на щиті в Енея у Вергілія зображена вся
велична картина історії Риму, зображені найвеличніші діячі та світова могутність
держави. Таким чином, поезія Вергілія носить більш монументальний характер, хоча
вплив Гомера видно і в сюжеті, і в формі зображення сюжетної дії. Ріднить Вергілія з
Гомером і схожий погляд на взаємини між людьми й богами. Щоправда, герої Вергілія
набагато більше залежать від богів. Так Еней і проти своєї волі змушений підкорятися
фатуму.
Прочитавши "Енеїду", читач розуміє, що Вергілій і справді творчо наслідує Гомерові
поеми, але це робить його твір ще більш цікавим і захоплюючим.

• Установлення послідовності написання Вергілієм творів:

1 А«Енеїда»

2 Б «Буколіки»

3 В «Георгіки»

• Установлення відповідності між творами Вергілія та поняттями, які він у них уславлює:

1«Енеїда» А мистецтво

2 «Буколіки» Б важка праця землеробів

3 «Георгіки» В мирна праця

Г героїчні подвиги

«Енеїда»» - велика епічна поема. Замовлена Августом. Вергілій повинен був

написати панегірик про самого Августа. У пролозі повинен був написати про міфічних
предків Августа. Вів рід від Венери. Вергілію дали час для роботи - 12 років, але так і не
завершив. Заповів цю поему спалити своєму другові. Про Августа ні слова - але той не
став її знищувати. Схвалив політичні тенденції, що римляни - це обраний народ, якому
призначено правити світом.

Складається з 12 книг. Вергілій ділить на дві частини. Перша частина - втеча Енея з
палаючої Трої й прибуття в Карфаген - 5 книг. Друга частина - оповідання про війни в
Італії. Посередині шостої книги - розповідь про спуск Енея в царство мертвих. Еней
спускається довідатися, куди він пливе й про майбутню долю Рима. Він ніби об'єднав
«Іліаду» й «Одіссею» у зворотному порядку. Вергілій не приховує, що як приклад
використав Гомера

Енею призначено заснувати римську державу, якій буде належати світ. Поема спрямована
в майбутнє. Ще одна надзадача, пов'язана з героєм – доля Енея це доля Риму - головна
сила, що управляє всім. Герої Гомера не були сліпими іграшками, а тут повне
підпорядкування долі, заперечення особистості. Спрямована у майбутнє, тому в ній дуже
багато дієслів. Добір деталей. На ідейний зміст вплинули стоїки – страждання
виправдуються метою. Причина людських страждань у тім, що люди не завжди розумні.
Боги потрібні, щоб показати ієрархію знання й підкорення. Тільки боги знають істину.
Зовні поема нагадує Гомера. Але світ греків нам знайомий, а у Вергілія світ розсовується
до незвичайних меж. Розширюється уявлення про час. Героя цікавить майбутнє нащадків.
Поема не закінчена. Уже багатьом сучасникам Августа здавалося, що надії не
виправдалися. Вергілій залишає героя на розпутті після убивства Турна.

"Енеїда" Вергілія - творче наслідування Гомерових поем

 Світову славу надав Вергілію його третій великий твір - героїчна поема "Енеїда". У
цій поемі зустрічаємо вже знайомі з поеми Гомера "Іліада" імена героїв. Так головний
герой поеми Вергілія Еней був сином Анхіза й Венери, Анхіз же доводився двоюрідним
братом троянському царю Пріаму. Таким чином, Вергілій ніби розповідає про ті події, що
залишилися за межами "Іліади". В "Іліаді" Енея показано багато разів як одного з
найвидатніших троянських вождів, першого після Гектора. Уже там він користується
прихильністю богів, а потім говориться про подальше царювання його та нащадків над
троянцями. В "Енеїді" Вергілій змальовує прибуття Енея та його товаришів після падіння
Трої до Італії для заснування римської держави. Сюжет "Енеїди" складається з двох
частин: перші шість пісень присвячені мандрам Енея від Трої до Італії, а інші шість -
війнам Енея в Італії. Вергілій багато в чому наслідував Гомера, так що першу половину
"Енеїди" можна назвати наслідуванням "Одіссеї", а другу - "Іліади". Цікаво, що й у
відношенні стилю Вергілій багато в чому наслідує попередніх античних авторів, зокрема
Гомера. Його поезія відзначається стилем монументальності, поєднаним із деталізацією.
Цю деталізацію бачимо і в поемах Гомера. Тут можна теж провести деякі паралелі. Так у
Гомера читаємо тільки згадку про молот і ковадло, міхи й одяг, сильні руки Гефеста. У
Вергілія зображено страшну підземну фабрику. У той час як на щиті Ахілла в Гомера
картини астрономічного й побутового характеру, на щиті в Енея у Вергілія зображена вся
велична картина історії Риму, зображені найвеличніші діячі та світова могутність
держави. Таким чином, поезія Вергілія носить більш монументальний характер, хоча
вплив Гомера видно і в сюжеті, і в формі зображення сюжетної дії. Ріднить Вергілія з
Гомером і схожий погляд на взаємини між людьми й богами. Щоправда, герої Вергілія
набагато більше залежать від богів. Так Еней і проти своєї волі змушений підкорятися
фатуму.

Прочитавши "Енеїду", читач розуміє, що Вергілій і справді творчо наслідує Гомерові

поеми, але це робить його твір ще більш цікавим і захоплюючим.

Історія створення „ Енеїди” та її сюжет.

«Енеїді» Вергілій віддав десять останніх років життя. Спочатку поет склав план і
написав епопею прозою, а потім завіршував уподобані частини. Щоб оглянути місця,
зображені в поемі, він вирушив у подорож до Греції та Малої Азії. Проте Трою йому не
довелося побачити. Тяжко захворівши в Афінах, він припинив мандрівку. Август порадив
хворому повернутися разом з ним до Італії, там 21 вересня 19 р. до н. є. й обірвалося
життя Вергілія. Прах його було перевезено до Неаполя і там поховано при Путеоланській
дорозі. На надгробній плиті викарбовано: „В Мантуї я народився, умер у калабрів.
Неаполь Прах береже. Оспівав череди, ниви, вождів.”

Вергілій не встиг остаточно опрацювати своєї поеми. За наказом Августа її було

оприлюднено вже після смерті поета, можливо, в 17 році до н. є.

Римський народ визнав Вергілія першим своїм поетом, римським Гомером. Про те, яку
загальну шану здобув автор «Енеїди» за життя, говорить хоча б свідчення історика Таціта,
що коли присутні в театрі почули вірші Вергілія, вони всі підвелися і віддали їх авторові
таку саму честь, як імператорові Августу.
 Не обійшлося і без злобних критиків. Одні обурювалися політичною тенденцією поеми,
інші — її новаторством. Якийсь Карвілій Піктор навіть написав памфлет під назвою «Бич
на «Енеїду». Інші дорікали Вергілієві за різні запозичення, зокрема з Гомера. На захист
поета стали друзі.

«Енеїда» довго була зразком «героїчного епосу» і в Римі, і в літературах нової

Європи.

У першій книзі йдеться про те, як Енеєві дорогою з Трої, з волі його божественної
супротивниці Юнони (Гери), яка дуже не любила троянців (бо все ще пам'ятала
принизливий для неї присуд Паріса, до того ж дуже поважала Карфаген, але дізналася, що
колись він буде зруйнований нащадками Енея), довелося довго блукати морями, зазнати
численних пригод та небезпек.

Флот Енея бурею прибило до берегів Карфагену, де володарювала тоді вдовиця Дідона.
Еней розповів цариці про загибель Трої та про свої мандри. Дідона палко закохалася в
Енея. Любов у її серці запалив брат Енея — бог кохання Амур. На прохання матері, Амур
перевтілився в сина Енея, і коли розчулена Дідона пригорнула його до свого серця, він
влив їй у груди отруту кохання, щоб зла Юнона не вклала в душу жінки якісь інші
почуття. Еней також полюбив Дідону, та змушений був покинути нещасну, щоб виконати
свою історичну місію — досягти берегів Італії й заснувати Римську державу. Невтішна,
покинута коханим Дідона наклала на себе руки. На Сицилії Еней вшанував пам'ять свого
батька Анхіса поминальними іграми. Потрапивши нарешті до Італії, він за допомогою ча-
рівниці Сивілли зійшов в царство мертвих Аїд, де зустрівся з душею свого любого батька.
Сцену зустрічі сина з батьком описано дуже зворушливо, тут Вергілієві став у пригоді
досвід створення «Буколік» з описами душевних переживань пастухів і пастушок. Тінь
Анхіса віщує Енеєві славну долю його нащадків.

У Лації цар латин гостинно зустрічає Енея й обіцяє віддати за нього свою дочку Лавінію.
Але в неї вже є жених — цар Турн, який іде на Енея війною. Еней вирушає за підтримкою
до сусіднього володаря Евандра (туди, де згодом постане Рим). Там він отримує дарунок
Венери й Вулкана — бойовий обладунок і щит, на якому зображено майбутню історію
Риму. Через відсутність ватажка Турн починає долати троянців. І хоча Еней,
повернувшись, відбиває тиск, Турн убиває його друга Палланта. Настає тимчасове
перемир'я. Далі в поемі описано подвиги амазонки Камілли. І, нарешті, відбувається
двобій між двома вождями, у якому Еней, здійснюючи помсту за Палланта, вбиває Турна.
Цією перемогою й закінчується поема.

Як відомо, вислів “золота доба” означає період найвищого злету, розквіту чого- або кого-
небудь. Так, “золотою добою” давньогрецької літератури вважають творчість Есхіла,
Софокла і Евріпіда, які працювали у V ст. до н.е. в Афінах, головному місті еллінського
регіону Аттики (тому цей період ще називають аттичним).

Давньоримська література теж мала свою “золоту добу” – це час правління принцепса
Октавіана Августа (кінець І ст. до н.е. – поч. І ст. н.е.), тому її називають ще “добою
Августа”. Будь-яка плідна доба літератури – це діяльність талановитих письменників
(немає талантів – немає і “золотих чи срібних діб”). У “добу Августа” розцвіли таланти
передовсім ліриків: Вергілія, Горація, Овідія.

Вергілій був творцем національного римського героїчного епосу – “Енеїди”, в якій

уславлювалася велич Риму та його вождів.

Крім того, він писав “пастуші пісні” – “Буколіки”, де оспівав не лише римську природу, а
й мудрість правління Октавіана, і де, зокрема, була знаменита і таємнича четверта еклога,
в якій зображено народження якогось “золотого хлопчика”, який принесе “золоту добу” на
землю. До речі, в добу Середньовіччя християнські богослови тлумачили цю еклогу як
провіщення народження Ісуса Христа, тому Вергілія називали “християнином до
християнства”, а Данте у “Божественній комедії” обрав його, поганина, своїм провідником
по Пеклу та Чистилищу.

Вергілій також продовжив традицію дидактичного (тобто повчального) епосу, батьком

якого вважається еллінський поет Гесіод (VII ст. до н.е.), який, до речі, й увів до широкого
обігу щойно згаданий вислів “золота доба”. Дидактичним епосом Вергілія є його поема
“Георгіки” (від. “geo” – “земля”), де він описує різні сільськогосподарські роботи.

Горація недаремно називають теоретиком римського класицизму, його спадщина велика й

різноманітна. Не було тогочасного ліричного жанру, де не сказав би свого слова Квінт
Горацій Флакк: він писав оди і сатири, ямби і гімни. Крім того, саме Горацій є
основоположником традиції поетичного повчання поетичного ж мистецтва (“До Пізонів”).

Овідій – один із найталановитіших ліриків світу. Любовно-почуттєва лірика (“Наука

кохання”, “Засоби проти кохання”) раннього періоду його творчості за рівнем художньої
довершеності не поступається ні філософсько-алегоричному доробкові (“Метаморфози”)
середини його творчого шляху, ні довершеним “Сумним елегіям”, написаних у вигнанні, в
дикій Дакії.

Як бачимо, “золота доба” римської літератури – це передовсім “золота доба” поезії.

Література Стародавнього Риму пройшла період учнівства в еллінської: Вергілій у
естетичному змаганні з Гомером і Гесіодом виборов право називатися творцем
національного героїчного і дидактичного епосу; Горацій “…вперше скласти зумів по-
італійському Еолійські пісні”; Овідій не поступався Анакреонтові в зображенні
найтонших нюансів “науки ніжної пристрасті”.

Тематичне, жанрове та стилістичне розмаїття, а також художня довершеність римської

поезії доби Октавіана Августа дають змогу зарахувати її до найяскравіших сторінок
всесвітньої літератури.

I. Передумови створення Вергілієм "Енеїди". (Найвидатніший поет епохи Октавіана

Августа — Публій Вергілій Марон — жив і творив у останнє століття до нашої ери.
Найкращим його твором вважається епічна поема "Енеїда", написана на прохання самого
Октавіана Августа. Писав її поет у зрілому віці упродовж десяти років — до смерті.)

II. Мета написання поеми "Енеїда". (Поема мала досягти кількох цілей: по-перше,
створити в римській літературі твір, подібний до героїчного епосу Гомера; по-друге,
художньо відтворити історію заснування войовничої держави — Риму; по-третє, показати
історію роду, до якого належав Октавіан, і довести божественне походження влади
Октавіана Августа. Вергілій повністю впорався із поставленими завданнями і створив
найкращий твір римської літератури.)

III. "Енеїда" — найкраща поема за найкращими зразками. (Поема складається з 12 книг:

перші шість тематично наближаються до "Одіссеї" Гомера, решта шість написані з
урахуванням основних подій "Іліади")

1. Відмінність "Енеїди" від гомерівських творінь. ("Енеїда" — своєрідна міфологічна

поема, у якій відображено історичні етапи створення Римської імперії. Це твір не лише
про заснування Риму, але й про його історичну місію, призначену долею і богами.
Відмінність її від гомерівських творів полягає в тому, що у Гомера люди не завжди
погоджуються з волею богів; намагаються чинити на свій розсуд, а у Вергілія це взагалі
неможливо. Так Еней завжди виконує накази богів, бо він представник майбутньої великої
військової імперії і для нього воля богів дорівнює наказам воєначальників.)

2. Значення образу Енея. (Образ Енея у поемі має важливе значення. Міфологічний герой
втілює основні ідеали римської доблесті епохи Октавіана Августа. Це і вірність своєму
обов'язку, і сімейні чесноти, і мужність, і відвага, і почуття дружби. За міфічним
походженням Еней є сином Анхіза та Венери, а його син Іул стає родоначальником роду
Юліїв, до якого належить як Юлій Цезар, так і Октавіан Август. Цим доводиться основна
мета твору — божественне походження римських імператорів. Через образ Енея
проводиться думка, що заснована Енеєм держава є найбільшим благом для навколишніх
земель.)

3. Місія Риму в мистецтві. (Політична спрямованість поеми охоплює значення Риму як

мистецького центру в навколишньому світі:

...Інші майстерніш, ніж ти, відливатимуть статуї з міді,

З мармуру теж, я гадаю, різьбитимуть лиця живії,

Краще в судах промовлятимуть, краще далеко від тебе

Викреслять сферу небесну і зір кругове обертання, —

Ти ж пам'ятай, громадянине римський, як правити світом, —

Будуть мистецтва твої у мирі тримати народи,

Милувать щирих підданців і вкрай довойовувать гордих.

(Переклад М. Зерова).)

IV. "Енеїда" як перший художній твір про історію Риму. (У поемі присутня ціла низка
епізодів римської історії. Спочатку згадується про те, як вовчиця вигодувала
родоначальників римського народу Ромула і Рема. Далі автор наче гортає сторінки
стародавньої напівміфічної епохи: викрадення сабінянок, тривала війна між римлянами і
сабінянами, царські розбирання і царські страти та вигнання. За художніми образами
"Енеїди" простежується початок майбутньої величної держави — Римської імперії.)