Лекція 4 Навчання монологічного мовлення

1. Суть і характеристика монологічного мовлення.

2. Види монологічних висловлювань.
3. Етапи формування монологічних умінь.
4. Система вправ для навчання монологічного мовлення.

1. Суть і характеристика монологічного мовлення.

Монолог – це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії

організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.

Особливості монологічного мовлення (ММ):

а) комунікативні –виконує такі комунікативні функції:

- інформативну;

 впливову (спонукання до дії, переконання щодо справедливості тих чи інших

думок, переконань);
 експресивну (емоційно-виразну) –використання спілкування для опису стану, в
якому знаходиться мовець);
 розважальну;
 ритуально-культову (виступ на ювілеї).

б) психологічні:

 однонаправленість (не розраховане на мовну реакцію вголос);

 зв’язність (відповідність темі та володіння мовними засобами між фразового
зв’язку);
 тематичність;
 контекстуальність;
 відносно безперервний спосіб мовлення;
 послідовність і логічність.

в) мовні особливості:

 структурна завершеність речень;

 розгорнутість та різноструктурність фраз;
 досить складний синтаксис;
 зв’язність (використання мовних засобів між фразового зв’язку);

Уміння монологічного мовлення:

 правильно складати одну завершену фразу;

 комбінувати різноструктурні фрази;
 трансформувати, розширювати, доповнювати вже засвоєні мовленнєві зразки;
 вільно викладати свої думки;
 обговорювати факти, події;
 розкривати причинно-наслідкові зв’язки подій та явищ;
 описувати предмети, явища, людей;
 послідовно розповідати про події;
 користуватися засобами між фразового зв’язку.
Отже, метою навчання монологічного мовлення у школі є формування певних
монологічних умінь, а саме: правильно з погляду мовних засобів, логічно й
послідовно, комунікативно вмотивовано, творчо користуватися засвоєним мовним
матеріалом для вираження своїх думок іноземною мовою.

1. Види монологічних висловлювань.

Основні види монологічних висловлювань: опис, розповідь, роздум.

В основі їх класифікації лежать такі логічні категорії як простір, час, причина і

наслідок.

Монолог-опис є констатуючим типом монологічного висловлювання, в якому

описуються людина, пророда, погода, предмети тощо, вказується просторове
розміщення предметів, перераховуються їхні ознаки.

Монолог-розповідь є динамічним типом монологічного висловлювання, в якому

розповідається про розвиток подій, пригод, дій чи станів. Різновидами монологу-
розповіді є монолог-оповідь і монолог-повідомлення. Якщо в розповіді йдеться про
об’єктивні факти з життя суспільства в цілому, то в оповіді – про факти з життя
самого оповідача. Монолог-повідомлення є відносно коротким викладом фактів чи
подій реальної дійсності у стислій, інформативній формі.

Монолог-міркування (роздум) спирається на умовиводи як процес мислення, в

ході якого на основі вихідного судження робиться висновок.

 синтаксичні особливості мнологу-опису:

 переважна використання простих і складносурядних речень з перелікові-
приєднувальним і послідовно-приєднувальним зв’язком;
 вживання граматичних структур із зворотом there is/ there are;
 вживання переважно таких часово-видових форм як Present Continious,
Present Indefinite, Past Indefinite;
 синтаксичні особливості монологу-розповіді:
 видо-часові форми дієслова в Past Indefinite, Past Perfect;
 сполучники, сполучникові прислівники, адвербіалії;
 прості й складнопідрядні речення з підрядними часу.
 Синтаксичні особливості монологу-повідомлення:
 прості розповідня речення;
 дієслова в Present Indefinite, Present Perfect.
 Синтаксичні особливості монологу-роздуму:

Складнопідрядні речення з підрядними причини і наслідку.

2. Етапи формування монологічних умінь.

Уміння монологічного мовлення формуються у ході 3-х етапів. Мета 1 етапу –

навчити учнів продукувати зразки мовлення рівня фрази та об’єднувати їх у
понадфразові єдності (ПФЄ). Кожен учень вимовляє одну фразу та приєднує її до
інших фраз, сказаних його однокласниками. Будь-які фрази вважаються
правильними, якщо вони відповідають темі і грамотно оформлені у мовному
відношенні. На цьому етапі можна запропонувати учням опори – слова,
словосполучення, граматичні структури. Наприклад. Для тексту-розповіді такими
опорами можуть бути in the morning, at first, then, after an hour, soon, finally; для
тексту-роздуму – firstly, secondly, finally; для опису характерні there is, there are.
На 2 етапі учні вчаться самостійно будувати висловлювання понадфразового рівня.
Навчання монологічного мовлення на цьому етапі здійснюється за допомогою різних
опор: зображальних, вербальних, комбінованих. Зображальні опори: окремі малюнки,
слайди, тематичні та сюжетні картинки, композиції на магнітній дошці.

Вербальні зорові опори: підстановча таблиця, логіко-структурна схема,

висловлювання-зразок у звуковому чи зоровому (друкований текст) варіанті.

Мета 3 етапу – навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового

рівня різних функціонально-смислових типів мовлення в обсязі, передбаченому
програмою.

3. Система вправ для навчання монологічного мовлення.

Згідно з трьома етапами формування умінь монологічного мовлення виділяють три

групи вправ:

Мета 1 групи вправ – навчити учнів об’єднувати засвоєні раніше зразки мовлення
рівня фрази у висловлювання понадфразового рівня. Сюди відносяться умовно-
комунікативні продуктивні вправи на приєднання (коли продукована учнем фраза
приєднується до фрази, висловленої вчителем), та на об’єднання структурно-
однотипних і різнотипних ЗМ. Вони виконуються в режимах “учитель-учень”. “учень-
клас”.

Напр.: Let’s describe our school. I’ll begin. You join your sentences to mine. –Це вправа
на приєднання.

До вправ 1 групи належать також мовні вправи на усвідомлення учнями засобів між
фразового зв’язку, характерних для певного типу монологу. Це вправи на
знаходження потрібних засобів зв’язку, їх виписування, з’єднання за їх допомогою 2-3
речень.

Вправи 2 групи.

Мета вправ цієї групи –навчити учнів будувати висловлювання понад фразового
рівня (мікромонологи). Це- продуктивні умовно-комунікативні вправи першого рівня, в
яких допускається використання різних опор. Режим роботи – “учень-клас”, “учень-
учень”, “учень-група учнів”.

Слабшим учням пропонуються різні опори,які поступово усуваються. Найефективніші

для навчання монологічного мовлення опори:

Повні вербальні опори:

підстановча таблиця, з кожної частини якої учень вибирає мовленнєві одиниці

згідно з навчально-мовленнєвою ситуацією. ЇЇ можна використати для навчання
монологу-опису, монологу-повідомлення.

Часткові вербальні опори:

Підстановчі таблиці відкритого типу:

nose …
his eyes is …
hair are …
cheeks …

Структурно-мовленнєві схеми: (для слабких учнів)

1. Winter lasts for…

2. It is cold in …
3. Children have their winter…
4. They like to…

Логіко-структурні схеми:

My favourite season is… It is…in… The sun … It often… …wind blows. There are… in the
sky.

Вправи 3 групи.

Мета вправ цієї групи –навчити учнів створювати монологічні висловлювання

текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення. Вправи 3 групи
належать до комунікативних продуктивних вправ другого рівня. Вони складаються з
комунікативного завдання вчителя та висловлювання учня.

Напр.: You are a tourist from Ukraine travelling in England. Yesterday you left you bag on
the bus. Go to the lost-and-found office and describe your bag and its contents there for
the officer to find it.

При виконанні вправ цієї групи опори, як правило, не використовуються.