Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Факультет іноземних мов

Практична Робота №12

За темою :

« Числівник у системі частин мови »

З дисципліни “Українська мова”

Виконала

Студентка 1 курсу

Групи 101І

Терзі Олександра Олександрівна

Викладач

Топчий Лариса Миколаївна

М.Ізмаїл

2021
 План

1. Числівник як частина мови. Проблеми частиномовної природи числівника.

2. Семантичні розряди числівників.

3. Морфологічні категорії числівників.

4. Структурні ознаки числівників ( прості, складні, складені).

5. Словозміна числівників.

6. Характер сполучуваності числівників з іменниками.

7.  Відмінювання числівників. Синтаксичні функції числівників.

Хід роботи

1.Числівник як частина мови. Проблеми частиномовної природи числівника.

Числівник – це самостійна змінна частина мови, що позначає:

 абстрактне число;
 кількість однорідних предметів;
 кількість частин від цілого;
 місце предмета в ряду однорідних при лічбі;
 відповідає на питання скільки? котрий? котра? котре?

У сучасній лінгвістиці співіснують різні погляди на природу числівників.

Одні дослідники вирізняють числівники як окрему частину мови1, інші –
навпаки, заперечують їхню частиномовну природу або, і загалом, належність
до класу слів2. У нових теоретичних студіях, які базуються на
п’ятикомпонентнійсистемі частин мови (іменник, дієслово, прикметник,
числівник, прислівник) з огляду на загальнограматичні значення
предметності, процесуальності, атрибутивності, кількісності й
адвербіальності, числівник вирізняють поряд із чотирма іншими частинами
мови3.

1Аналізуючи особливості слов’янських числівників А. Є. Супрун зосереджує

увагу та тому, що лексико-семантичною передумовою становлення
слов’янських числівників як окремої частини мови є: 1) формування
спільного кількісного значення; 2) перебудова основних іменних
граматичних категорій (числа, роду і відмінка), що виявляється в більшому
або меншому ступені тенденції до втрати числівниками граматичного числа,
нейтралізації ознак граматичного роду, в руйнуванні відмінкових опозицій та
певних спрощеннях відмінювання 3) витворення специфічних числівникових
ознак. К. Г. Городенська на матеріалі української мови тлумачить числівник
як окрему частину мови, якій властиві специфічні семантичні ознаки (означає
певну або точно не окреслену кількість предметів та абстрактно-математичну
кількість). З-поміж граматичних категорій, – на думку вченої, – числівникам
властива категорія відмінка, яка не може представляти їхню частиномовну
особливість, оскількинею характеризуються також іменники та прикметники.
Що ж до граматичних категорій роду та числа, то їх числівники майже
втратили.

2 Зокрема, О.П. Сунник вважає, що числівники не становлять окремої

частини мови, а формують у системі частин мови особливі підкласи
субстантивних, ад’єктивних і адвербіальних числівників. На думку
дослідниці, вони вирізняться на основі додаткових критеріїв, які не
порушують основного принципу класифікації слів за частинами мови. Є.
Курилович, заперечуючи частиномовну природу числівників, зараховує
кількісні числівникине до класу слів, а до складу морфем лексичного
порядку. Науковець вважає, що кількісні слова разом із закінченням
іменників у множині формують семантичну єдність, конкретизуючи
іменникове значення категорії числа: п’ять + студент + ів; сто + олівц + ів;
подібно до того, як прийменник + закінчення утворюють складну морфему
синтаксичного порядку, числівник + закінчення є складною морфемою
лексичного порядку. Погляд Є. Куриловича на природу числівника розвиває і
обґрунтовує І.Р.Вихованець у праці “Частини мови в семантико-
граматичному аспекті”. Проте згодом, у нових теоретичних студіях, учений
надає числівникові частиномовного статусу, вирізняючи його поряд з іншими
чотирма частинами мови.

3 І. Р. Вихованець кваліфікує числівник як частину мови, яка позначає

означену чи неозначену кількість предметів та абстрактне число і виражає
своє категорійне частиномовне значення в морфологічній категорії відмінка
за обмеженого функціонування категорій роду і числа.Також погляд, згідно з
яким термін “числівник” у лінгвістичній літературі використовують у більш
широкому розумінні, для найменування всіх слів із кількісно-числовим і
лічильно-порядковим значеннями. Такого типу слова відповідають на
питання “скільки?” і “котрий?”: два, три, п’ятеро; тисяча, мільйон, нуль;
перший, другий, десятий, сотий і под. і належать до різних частин мови:
числівників,іменників, прикметників; їх об’єднує те, що всі вони є
лічильними словами [16, Т.1, с. 573]. 4 Про предикати кількості Л. Щерба
зазначав: “Особливою категорією необхідно визнати слова кількісні,
значенням яких є абстрактна ідея числа, а формальними ознаками своєрідний
тип сполучення з іменником, до якого належить слово, що виражає кількість”
[20, с. 88]. На матеріалі української мови предикати кількості вперше виділив
і цілісно описав І. Р. Вихованець .

2. Семантичні розряди числівників.

1. Означено-кількісні – позначають точно виражену к-сть предметів або їх

частин або математичне число (два студенти, тридцять років). Поділяються
на: власне кількісні (кількість предметів або абстрактно-математична
кількість цілих одиниць: три книжки, нуль); збірні (певна к-сть предметів як
сукупність, одне ціле: двоє, четверо, обидва); дробові (точні назви к-сті
частин, виокремлених у складі цілого (три пяті, одна третя).

2. Неозначено-кількісні – позначають точно не визначену к-сть предметів і

ніколи не називають математичне число (кількасот, багато, скільки, мало).

3. Морфологічні категорії числівників.

Кількісні числівники не мають граматичних ознак роду та числа і

змінюються лише за відмінками (три- трьох- трьом- три- трьома- (на)
трьох).
Виняток становлять числівники один (одна, одне), одні; два, дві; обидва,
обидві; півтора, півтори.
Порядкові числівники, як і прикметники, мають такі морфологічні ознаки:
 

4. Структурні ознаки числівників ( прості, складні, складені).

 За будовою числівники бувають простими, складними і складеними.

Прості мають один корінь(один, два, п’ять, сто). Складні мають два корені
(одинадцять, тринадцять, вісімнадцять, півтора, півтораста,
кількадесят). Складені містять у собі два й більше простих чи складених
числівників, тобто кілька слів(п’ятдесят три, триста шістдесят третій).

+За характером будови до складених належать також дробові(одна сьома,

три цілі і три десяті).

5. Словозміна числівників.

Можна виділити сім основних типів словозміни числівників:

1. Числівники один, одна, одно (однео), одні відмінюються як займенники

той, та, те, ті:

Н. один-, одн-о (-е) одн-а одн-і

Р. одн-ого одні-єї, одн-ої одн-их

Д. одн-ому одн-ій одн-им

З. Н. або Р. одн-у Н. або Р.

О. одн-им одні-єю, одн-ою одн-ими

М. (на) одн-ому (на) одн-ій (на) одн-их

(на) одн-ім

Особливістю цього типу є те, що в родовому та орудному відмінках однини

виступають дві паралельні форми жіночого роду: однієї, однією (подібно до
тієї, тією) і одної, одною (подібно до доброї, доброю).

2. Числівники два, три, чотири:

Н. дв-а, дв-і тр-и чотир-и

Р. дв-ох тр-ьох чотир-ьох

Д. дв-ом тр-ьом чотир-ьом

З. Н. або Р. Н. або Р. Н. або Р.

О. дв-ома тр-ьома чотир-ма

М. (на) дв-ох (на) тр-ьох (на) чотир-ьох

До цього ж типу словозміни належать: 1) збірні числівники двоє, обидва,

обидві, обоє, троє, четверо; 2) неозначено-кількісні і займенникові
числівники багато, небагато, кілька, скільки, стільки. До морфологічних
особливостей словозміни числівників три, троє, чотири, четверо, багато,
небагато належать помякшення приголосних основи, крім форми чотирма.

3. Числівники пять - двадцять, тридцять - вісімдесят мають у непрямих

відмінках ознакові закінчення і становлять один тип відмінювання:

Н. пять сім

Р. пят-и, пят-ьох сем-и, сім-ох

Д. пят-и, пят-ьом сем-и, сім-ом

З. Н. або Р. Н. або Р.

О. пять-ма, пят-ьома сьом-а, сім-ома

М. (на) пят-и, (на) пят-ьох (на) сем-и, (на) сім-ох

Н. вісім одинадцять

Р. восьм-и, вісьм-ох одинадцят-и, одинадцят-ьох

Д. восьм-и, вісьм-ом одинадцят-и, одинадцят-ьом

З. Н. або Р. Н. або Р.

О. вісьм-а, вісьм-ома одинадцять-ма, одинадцят-ьома

М. (на) восьм-и, (на) вісьм-ох (на) одинадцят-и, (на) одинадцят-ьох

Н. тридцять пятдесят

Р. тридцят-и, тридцят-ьох пятдесят-и, пятдесят-ьох

Д. тридцят-и, тридцят-ьом пятдесят-и, пятдесят-ьом

З. Н. або Р. Н. або Р.

О. тридцять-ма, тридцят-ьома пятдесять-ма, пятдесят-ьома

М. (на) тридцят-и, (на) тридцят-ьох (на) пятдесят-и, (на) пятдесят-ьох

У непрямих відмінках усі числівники цього типу відмінювання мають

паралельні форми. Форми на -и в родовому, давальному і місцевому
відмінках історично повязані з колишнім іменниковим відмінюванням
числівників пять - девять, що належали до парадигми іменників жіночого
роду з основними на -і. Ряди паралельних форм родового і давального,
знахідного і місцевого відмінків виникли за аналогією до числівників два,
три, чотири. В орудному відмінку давня форма іменників -і - основ повністю
втрачено.
До цього ж типу словозміни належать збірні числівники пятеро, шестеро (і
далі). У непрямих відмінках їм властиві тільки вторинні (паралельні) форми,
що розвинулися під впливом два, три, чотири (шестеро дітей, шістьох дітей,
шістьом дітям, шістьма/ шістьома дітьми).

Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят відмінюються за

зразком пять - десять, одинадцять, пятдесят і, отже, мають варіантні
відмінкові форми.

Вживання форми знахідного відмінка регулюється іменниковою лексико-

граматичною категорією істот - неістот, наприклад: зустрів (двох, трьох,
пятьох) друзів, прочитав (дві, три) книжки, пять книжок.

Суттєво важлива особливість словозміни числівників - назв десятків

(пятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят) полягає в тому, що перша
складова частина відповідних складних слів не зазнає ніяких змін при
відмінюванні.

4. Числівники сорок, девяносто і сто в усіх непрямих відмінках (крім

знахідного, що збігається з називним) мають закінчення -а: сорока,
девяноста, ста.

5. Числівники двісті - девятсот:

Н. двісті триста чотириста

Р. двохсот трьохсот чотирьохсот

Д. двомст-ам трьомст-ам чотирьомст-ам

З. Н. або Р. Н. або Р. Н. або Р.

О. двомаст-ами трьомст-ами чотирмаст-ами

М. (на) двохст-ах (на) трьохст-ах (на) чотирьохст-ах

Н. пятсот сімсот девятсот

Р. пятисот семисот девятисот

Д. пятист-ам семист-ам девятист-ам

З. пятсот сімсот девятсот

О. пятьмаст-ами, сьомаст-ами, девятьмаст-ами,

пятьомаст-ами сімомаст-ами девятьомаст-ами

М. (на) пятист-ах (на) семист-ах (на) девятист-ах

Слід підкреслити, що у складних числівників, які є назвами сотень,
відмінюються обидві частини. Перша частина складних числівників двісті -
девятсот відмінюються як власне кількісні числівники два - девять. Але з
двох паралельних форм, які мають при відмінюванні числівники пять, шість,
сім, вісім, девять, у родовому, давальному і місцевому відмінках числівників
пятсот - девятсот закріпилася лише форма на -и. В одному відмінку можливі
обидва відмінювані варіанти: першої складової частини числівників пятсот -
девятсот.

Не мають форм словозміни дробові числівники пів, півтора (півтори),

півтораста, неозначено-кількісні числівники мало, немало, чимало та
рідковживані збірні числівники двійко, трійко, четвірко, пятірко.

6. У складених числівників відмінюються всі компоненти як відповідні

прості або складні числівники:

Н. триста пятдесят вісім

Р. трьохсот пятдесяти (пятдесятьох) восьми (вісьмох)

Д. трьомстам пятдесяти (пятдесятьом) вісьми (вісьмом)

З. триста (трьохсот) пятдесят (пятдесятьох) вісім (вісьмох)

О. трьомастами пятдесятьма (пятдесятьома) вісьма (вісьмома)

М. (на) трьохстах пятдесяти (пятдесятьох) восьми (вісьмох)

7. Дробові числівники мають змішаний тип відмінювання. Чисельник

відмінюється як власне кількісний числівник, знаменник - як порядковий
прикметник у множині. Якщо дріб мішаний, то назви цілих одиниць
відмінюються як власне кількісні числівники:

Н. дві третіх три цілих пять сьомих

Р. двох третіх трьох цілих пяти сьомих

Д. двом третім трьом цілим пяти сьомим

З. дві третіх три цілих пять сьомих

О. двома третіми трьома цілими пятьма сьомими

М. (на) двох третіх (на)трьох цілих пяти сьомих

6. Характер сполучуваності числівників з іменниками.

1. Власне-кількісний числівник один ( одна, одно/-е) узгоджується з
опорними іменниками в роді, числі й відмінку, напр.: один телевізор, одна
береза, одно колесо, одні граблі; одного телевізора, однієї берези, одного
колеса, одних граблів; одному телевізорові, одній березі, одному колесу,
одним граблям та ін. [25: 98].

2. Власне-кількісні числівники два, дві, три, чотири, збірні числівники

обидва, обидві, а також складені власне-кількісні числівники з останнім
компонентом два, три, чотири, в називному й тотожному з ним знахідному
(при назвах неістот і деяких назвах істот-неосіб) відмінках поєднуються з
іменниками відповідно у формі називного чи знахідного відмінках множини,
напр.: два учні, два колеса, дві тополі, три хлопчики, три верби, чотири
ясени, чотири ворони, обидва шахтарі, обидві яблуньки, сорок два кілометри,
сімдесят чотири будинки. У непрямих відмінках ( за винятком знахідного при
назвах неістот і деяких істот) ці числівники узгоджуються з опорними
іменниками, напр.: двох учнів, двох коліс, двох тополь, трьох хлопчиків,
трьох верб, чотирьох ясенів, чотирьох ворон, обох шахтарів, обох яблуньок,
сорока двох кілометрів, сімдесяти чотирьох будинків; двом учням, двом
колесам, двом тополям, трьом хлопчикам... Якщо в числівниково-
іменникових конструкціях із числівниками два, три, чотири ( а також зі
складеними числівниками, де кінцевими компонентами виступають два, три,
чотири) у формах називного - знахідного відмінка множини вживаються
прикметники, дієприкметники або займенникові прикметники, то ці
означальні компоненти або узгоджуються з іменником, набуваючи форм
відповідно називного чи знахідного відмінка множини, або функціонують у
формі родового відмінка множини, напр.: Тенор переплітається з сопраном,
неначе дві срібні нитки ( І. Нечуй-Левицький); Дві людських руки вкупі - се
кільце, за яке, ухоповшися, можна зрушити землю ( Ю. Яновський).

3. Власне-кількісні числівники пять - десять, одинадцять - девятнадцять,

двадцять - девяносто, сто, двісті - девятсот, власне-кількісні складені
числівники, останнім компонентом яких є перераховані вище власне-
кількісні числівники, а також збірні числівники двоє, троє, четверо, пятеро,
шестеро, семеро, восьмеро, девятеро, десятеро, одинадцятеро, дванадцятеро,
тринадцятеро, чотирнадцятеро, пятнадцятеро, шістнадцятеро, сімнадцятеро,
вісімнадцятеро, девятнадцятеро, двадцятеро, тридцятеро, обоє у називному і
знахідному відмінках поєднуються з іменниками у формі родового відмінка
множини, напр.: пять зошитів, десять вікон, дванадцять писанок, девяносто
крісел, сто будинків, вісімсот осіб, двоє телят, тридцятеро гусенят, обоє
дітей. У непрямих відмінках, крім знахідного відмінка при назвах неістот і
деяких назвах істот-неосіб, указані числівники узгоджуються з опорними
іменниками, напр.: пятьох зошитів, десятьох вікон, дванадцятьох писанок,
восьмисот осіб; пятьом зошитам, десятьом вікнам, дванадцятьом писанкам,
восьмистам особам; пятьма зошитами, десятьма вікнами, дванадцятьма
писанками тощо.

4. Неозначено-кількісні числівники кілька, декілька, кільканадцять,

кількадесят, стонадцять, кількасот поєднуються з іменниками так само, як
власне-кількісні числівники пять - десять, одинадцять - девятнадцять,
двадцять - девяносто, двісті - девятсот і збірні числівники ( див. Попередній
пункт 3 цього параграфа): кілька будинків, кількох будинків, кільком
будинкам, кількома будинками...

5. Неозначено-кількісні числівники - відмінювані багато, небагато і

невідмінювані мало, немало, чимало - в позиціях називного і знахідного
відмінків вимагають: а) форми родового відмінка множини іменниківна
позначення рахованих предметів і понять, напр.: Багато (небагато, мало,
чимало, немало) студентів прийшло на мітинг; Ми купили багато ( небагато,
мало, немало, чимало) іграшок; б) форми родового відмінка однини
іменників на позначення нерахованих предметів і понять, напр.: Випало
багато ( небагато, мало, немало, чимало) снігу; У нас ще мало досвіду; Вони
побачили багато картоплі. Якщо іменники на позначення нерахованих
предметів чи понять вживаються тільки в множині, то вони тут стоять у
формі родового відмінка множини, напр.: Хтось залишив чимало висівок;
Немало походеньок родича нам набридли. Відмінювані числівники багато,
небагато в непрямих відмінках, крім знахідного, узгоджуються з опорними
іменниками: багатьох дерев, багатьом деревам, багатьма деревами...
 7.  Відмінювання числівників. Синтаксичні функції числівників.

Змінювання кількісних числівників за відмінками

відзначається різноманітністю. Виділяються такі типи відмінювань:
1. Числівник один (одна, одне (-о), одні) змінюється як займенник той:
 
чоловічий рід жіночий рід

Н. один одна
Р. одного одної (однієї)
Д. одному одній
Зн. один (одного) одну
Ор. одн-им одною
М. (на) одному (однією)
(на) одній

2. Відмінювання числівників два, три, чотири.

Числівник два змінюється за родами (чол. і середній- два; жіночий- дві) ,а
Числівники три і чотири за родами не змінюються:

чол. і сер.рід жіночий рід Н. три чотири

Р. трьох чотирьох
Н. два дві Д. трьом чотирьом
Р. двох двох Зн. три чотири
Д. двом двом Ор. (трьох) (чотирьох)
Зн. два (двох) дві (двох) М. трьома чотирма
Ор. двома двома (на) трьох (на) чотирьох
М. (на) двох (на) двох
 

3. Відмінювання числівників від п‘яти до десяти та числівників на -

дцять і -десят:

Н. чотирнадцять Н. шість
Р. чотирнадцяти  
Р. шести (шістьох)
Д. (чотирнадцятьох) Д. шести (шістьом)
Зн. чотирнадцяти  
Зн. шість (шістьох)
Ор. (чотирнадцятьом) Ор. шістьма (шістьома)
М. чотирнадцять  
М. (на) шести (шістьох)
(чотирнадцятьох)
чотирнадцятьма
(чотирнадцятьома) Н. шістдесят
(на) чотирнадцяти Р. шістдесяти (шістдесятьох)
(чотирнадцятьох) Д. шістдесяти (шістдесятьом)
Зн. шістдесят (шістдесятьох)
Ор. шістдесятма (шістдесятьома)
М. (на) шістдесяти (шістдесятьох)
 4. Відмінювання числівників сорок, дев’яносто, сто.
 
Ці числівники мають дві неоднакові відмінкові форми:
 
Н. сорок дев’яносто сто
Р. сорока дев’яноста ста
Д. сорока дев’яноста ста
Зн. сорок дев’яносто сто
Ор. сорока дев’яноста ста
М. (на)сорока (на)дев’яноста (на)ста
 
5. Відмінювання числівників двісті-, чотириста та числівників на -сот.
У цих числівників при відмінюванні змінюються обидві складові частини:
 
Н. двісті триста Н. п’ятсот
Р. двохсот трьохсот Р. п’ятисот
Д. двомст-ам трьомстам Д. п’ятистам
Зн. двісті триста Зн. п’ятсот
Ор. двомастами трьомастами Ор. п’ятьмастами
М. (на) двохстах (на) М. (п’ятьомастами)
трьохстах (на) п’ятистах
 
 
6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль відмінюються як іменники,
що належать до відповідних відмін.
7. Відмінювання збірних числівників у непрямих відмінках збігається з
відмінюванням відповідних кількісних числівників, але тільки з їх
вторинними формами:
 
Н. п’ятеро
Р. п’ятьох
Д. п’ятьом
Зн. п’ятеро (п’ятьо
Ор х)
. п’ятьома
М. (на) п’ятьох
 
8. При збірних числівниках обидва, обидві вживаються іменники у
називному відмінку множини, як і при числівниках два, дві (обидва плуги,
обидві книжки), але при числівнику обоє іменник ставиться у родовому
відмінку множини (обоє хлоп’ят):
 
 Н. обоє обидва (обидві)
Р. обох обох
Д. обом обом
Зн. обоє обидва-обидві
Ор. (обох) (обох)
М. обома обома
(на) обох (на) обох
 
9. При відмінюванні дробових числівників перша частина змінюється як
кількісний числівник, а друга- як порядковий:
 
Н. одна друга
Р. однієї (одної) другої
Д. одній другій
Зн. одну другу
Ор. однією (одною)
М. другою
(на) одній другій
 
10. У складених порядкових числівників відмінюється лише останній
компонент:
 
Н. сто пятдесят сьомий
Р. сто пятдесят сьомого
Д. сто пятдесят сьомому
Зн. сто пятдесят сьомий (сто пятдесят
Ор. сьомого)
М. сто пятдесят сьомим
(на)сто пятдесят сьомому