Предмет морфології

Морфологія як розділ описової граматики почала формуватися у надрах

античної мовознавчої традиції. Було сформульовано основи традиційної
класифікації частин мови і граматичних категорій, протиставлення
«субстанції» (вихідної форми слова) і «акциденції» (парадигми слова),
явищ аналогії. В епоху Відродження з'являється система понять, що
стосуються структури слова (корінь, афікс, суфікс).
Термін «морфологія» пов'язують з іменем Й. В. Гете, який називав ним
розділ біології про форми живих організмів. У 19 ст. цей термін
поширюється і в мовознавстві на означення тієї галузі науки про мову, яка
вивчає форми слова. У лінгвістичному значенні його вперше ввів Август
Шлейхер.
Граматика – частина лінгвістики, що вивчає будову мови, тобто систему
морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій,
способів словотворення.
Граматика поділяється на два розділи: морфологію і синтаксис, у кожного
з яких свої завдання й предмет дослідження.
Морфологія – це одна з частин граматичної будови мови, яка охоплює
граматичні класи слів (частини мови), граматичні категорії цих частин
мови та їхні форми, а також менші за слово одиниці (власне-морфеми й
слова-морфеми для вираження морфологічних і синтаксичних значень).
Морфологія як наука являє собою вчення про граматику слова, про його
граматичні класи (частини мови) і граматичні (морфологічні) категорії
частин мови, про словозміну, про власне-морфеми, аналітичні морфеми,
аналітичні морфеми і слова-морфеми для вираження морфологічних і
синтаксичних значень.
Морфологія як наука передбачає розв’язання таких завдань: 1) визначення
принципів розчленування лексем на словоформи та об’єднання словоформ
у лексеми; 2) з’ясування частини семантики слова як морфологічної; 3)
обґрунтування переліку морфологічних категорій та їхньої природи; 4)
опису сукупності формальних засобів, закріплених за відповідними
частинами мови та їхніми морфологічними категоріями.
Морфологія тісно пов’язана також із лексикою. Морфологічні
закономірності впливають на лексику та її сполуки, з одного боку, а
лексичні особливості слів – на їхні морфологічні характеристики, з іншого
боку. Семантика слова істотно відображається, зокрема, на його
словозміні, на його здатності структурувати чи не структурувати
морфологічні протиставлення тощо.
На ґрунті функціональних характеристик потрібно вичленувати два
взаємопов’язані типи морфологічних одиниць: мінімальну морфологічну
одиницю (морфему) і морфологічну одиницю-
конструкцію (або морфологічне слово, частину мови).