1 Загальна характеристика лексики СУЛМ.

Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови.Лексика - це

сукупність слів будь - якої мови, а також сукупність слів певної сфери вживання (професійної,
офіційно - ділової, наукової тощо). Слово - це граматично оформлений звук чи звуковий
комплекс, за яким у процесі суспільної мовної практики закріпилося певне
значення. Лексика сучасної української літературної мови не однорідна за походженням.
Виділяють корінну і запозичену лексику. Лексичне значення слова – це історично
закріплена у свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем об’єктивної дійсності.
Лексичні значення можуть бути:– мотивованими, якщо випливають із значень слів, від яких
утворені і– немотивованими, якщо не мотивуються значенням інших слів, а саме звукове
оформлення нічого не говорить про їхній зміст Слова будь-якої мови можуть
бути:– однозначними,  або моносемічними, якщо функціонують з одним лексичним
значенням багатозначними,  або полісемічними, які вживаються у мові з багатьма
значеннями. У багатозначних словах одне із значень є прямим, або основним, а решта –
переносними, або непрямими. Корінна лексика - це слова, які успадкувала українська мова
з індоєвропейської мовної єдності, праслов'янської мови, а також створені на власному
мовному ґрунті. Вона складає приблизно 90% від загальної кількості слів. Власне українська
лексика - це слова, які виникли на українському мовному ґрунті в період формування і
розвитку української мови і виражають її специфіку. Зміни у лексичному складі зводяться до
втрати архаїзмів та історизмів і появи неологізмів.

2 Термін у системі професійного мовлення.

Термін – це слово чи усталене словосполучення, що чітко та однозначно позначає наукове

чи спеціальне поняття.Від слова термін утворено слово термінологія, яке означає сукупність
термінів з усіх галузей знання (або однієї галузі знання). Науку, що вивчає українську
термінологію, називають термінознавством.Характерні ознаки терміна: системність терміна;
наявність дефініції; моносемічність в межах однієї предметної галузі; стилістична
нейтральність. Значення термінів зафіксовано в спеціальних словниках, довідниках, і
відповідно їх потрібно вживати лише в тій формі та в тому значенні, які подано у словниках.
Термінологічна лексика є важливою категорією лексики кожної
мови. Загальнонаукові терміни - це звичайні слова, які набули значного поширення,
найменування предметів, якостей, ознак, дій, явищ, які однаково використовуються в
побутовій мові, художній літературі, ділових документах. Міжгалузеві терміни (це терміни,
які використовуються в кількохспоріднених або й віддалених галузях.
Вузькоспеціальні терміни - це слова чи словосполучення, які позначають поняття, що
відображають специфіку конкретної галузі,  

3 Синоніми, омоніми та пароніми у діловому мовленні.

Пароніми -- слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за

значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом,
закінченням, наявністю чи відсутністю частки –ся Адрес. Адреса Виборний.
ВиборчийДипломат. Дипломант. Дипломник. Синоніми -- це слова відмінні одне від одного
своїм звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням. омоніми– слова, що мають
однаковий звуковий склад, але відмінні значення.

4 Морфологічні особливості іменника та прикметника.

 Морфологічні ознаки прикметника

Рід та число прикметника Змінення прикметника за родами та числами залежить від форм
іменника, з яким він узгоджується. Відмінювання прикметників
Прикметники твердої і м’якої груп відмінюються за такими зразкамиПрикметники м'якої і
твердої групи розрізняються кінцевим приголосним основи. Відмінкові закінчення
прикметників твердої групи в однині: -ий, -е, -ого, -ому, -им, -ому- в чоловічому і
середньому роді; -а, -ої, -ій, -ою, -ій- у жіночому роді. Відмінкові закінчення
прикметників м'якої групи у непрямих відмінках (крім знахідного і орудного)- такі ж, але
після попереднього м'якого приголосного, що на письмі позначається м'яким знаком:
ЧОРНИЙ (ЧОРНОЮ) – СИНЬОГО (СИНЬОЮ) Якщо основа м'якого прикметника
закінчується м'яким приголосним й, у цьому випадку м'який знак не ставиться, а сама
м'якість звучання передається буквами я, ю, є, ї
Передголосним о приголосний й зберігається