Доречний - це такий, що відповідає ситуації спілкування, організаційного

мовлення відповідно до мети висловлювання.

доречність - це така ознака культури мови, яка організує його

відповідні змісту та характер експресії повідомлення.
Однак для доречності у мові самих мовних засобів недостатньо – доречність враховує
ситуацію, склад слухачів (читачів), естетичні завдання.

Висловлювання доречне, якщо з його допомогою досягається мета, що

ставиться говорящим, якщо потреби реалізують.

Точність мовлення
Точність мовлення - повна відповідність, узгодженість виражається з
певними матеріальними та ідеальними реаліями життя; точність мови
полягає в тому, щоб кожне реалізоване речення, його смислова сутність,
будь-яке поєднання речень правдиво, реалістично передавало зміст
висловленого і особистісне поняттєво-чуттєве сприйняття його мовцем.

Однозначність – слова що мають лише одне лексичне значення

Здатність мати кілька значень називається багатозначністю чи полісемією
(від гр. poly багато, sema – знак). Слово, спочатку однозначне, поступово
може набувати нових значень.
Основне, вихідне номінативне значення називається прямим
решта того ж слова - переносні.
Явище полісемії відбувається тому, що два і більше предмети або явища
можуть мати загальні ознаки та отримати однакову назву.
Суть полісемії полягає у перенесенні назви одного предмета в інший
предмет.
Залежно від цього, якому підставі відбувається перенесення назви,
розрізняють такі типи багатозначності:
 метафора (в основі лежить схожість формою: дзвінок – прилад подачі
звукових сигналів і ботанічне назва рослини);
 метонімія (відбувається перенесення на підставі суміжності, тобто
тісного зв'язку понять: випив кухоль - посудину та вміст: читаю
Павличка - автор та його твори; захист добре грав - люди і дія):
 синекдоха (передбачає заміну частиною цілого, вживання однини
замість множини: риба (а не риба) не може жити без води)

Синонімічний вибір слова

Синоніми - це слова, а також стійкі словосполучення, які при повній або
частковій відмінності мають тотожні або майже тотожні значення.
Наприклад: завірюха, завірюха, метелик, вехола, хуртовина, хуга,
завірюха, сніжна, сніжниця, завірюха.
Синонімічні засоби мови мають глибоко національний характер. Вони свідчать про
самобутність та специфіку мови. Вміле використання їх дозволяє розкрити те чи інше
поняття у всій його повноті. Проте надмірне нанизування синонімів, не виправдане
змістом висловлювання, лише засмічує мову.

Синоніми діляться на три основні групи:

 лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками
(відомий, видатний, славний,
 стилістичні синоніми - це слова, що відрізняються стилістичним та
емоційним забарвленням (говорити, говорити, пророкувати, нести);
 абсолютні синоніми - зовсім не відрізняються значенням і в різних
контекстах можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовність,
лінгвістика).
 Вірно-Правильно

Госпиталь-Шпиталь

Житель-Мешканець

З огляду – З погляду

Замісник – Заступник

Квиток – Білет
 Наступний – Подальший

Положення- Становище – Стан

Спиратися – опиратись

Тепер – Зараз – Нині – Сьогодні

Пароніми та омоніми у професійному мовленні

Пароніми – слова, а також фразеологічні одиниці та синтаксичні конструкції,
подібні до звучання, але різні за значенням.
Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом,
закінченням, наявністю чи відсутністю частки. Незначна різниця у вимові
паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок.
зокрема, до неправильної заміни одного слова іншим. Тому потрібно
особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди
звертатися до відповідних, щоб уточнити значення, правопис та вимову
потрібного слова.
Порівняємо значення паронімів:

Омонімами називають слова, мають однакове звукове оформлення, але

різні значення.
Омоніми утворюються в результаті випадкового збігу звучання слів (гостра
коса та дівоча коса) і внаслідок певної різниці значень багатозначного слова,
коли зв'язки між значеннями вже втрачені.
Омоніми у мові, як і багатозначні слова, виступають зазвичай у контексті,
який залишає сумнівів у тому значенні. Тому наявність омонімів у мові
більше не викликає кількість омонімів з розвитком мови не труднощів при
спілкуванні. Про це свідчить і той факт, що тільки не зменшується, а навпаки
збільшується. Багато омонімів виникають у зв'язку із запозиченням Ква-
«танцювальний вечір» і бал – оцінка, цифрове позначення» (за походженням
– різні слова французької мови)
Розрізняються повні омоніми - слова однієї частини мови, що збігаються у
всіх своїх формах (ключ у замку і ключ журавлів) і часткові омоніми, серед
яких виділяють:
- омоформи - слова, що збігаються тільки в декількох або одній формі
(найчастіше це слова різних частин мови): рідна мати - мати
можливість;
- омофони - різні за значенням слова, що вимовляються однаково, але
пишуться по-різному: сонце сон це: роман - Роман, -
 омографи - слова, що пишуться однаково, але вимовляються по-
різному: замок - замок, дорога
Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення

Складно скорочені слова, абревіатури утворені з початкових букв або

звуків, незалежно від написання словосполучення пишуться великими
літерами (точки між ними не належать): Міністерство внутрішніх справ
-МВС, державна автоінспекція - ДАІ, мале підприємство -МІГ,
виробниче - об'єднання -ВО, Українська республіканська партія - УРП.

Величезними літерами пишуться також складноскорочені слова,

утворені від іншомовних словосполучень: МАТО, ЮНЕСКО, МАГАТЕ,
УЄФА. Але малими літерами пишуться: загс, вуз (від російської вищий
навчальний заклад).
Великими та частково малими літерами пишуться складноскорочені
слова на кшталт Демократична партія України –ДемПУ, Конгрес
української інтелігенції – КуІн.
Якщо складноскорочені іменники, утворені з початкових букв або
звуків, схиляються, то закінчення у них дописуються малими літерами:
ЛАЗи, у ЖЕКу, з ВАКом.
У складноскорочених словах, створених іншими способами, усі
частини пишуться з малої літери: районна державна адміністрація –
райдержадміністрація, завідувач господарства-завгоспу.
Але власні складноскорочені назви пишуться із великої літери:
Дніпрогес, Донбас, Укрінбанк.

Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення, які

вимовляються повністю і скорочуються лише у листі. Наприклад,
пишемо: 4 кг, читаємо: чотири кілограми.

Слова на листі скорочуються на приголосний: громадянин гр., пан

наприклад - напр., область - обл., імені - ім., і так далі - і т. д.; Проте:
нашої ери – н. е., острів д., пан - П. 0.

Наприкінці графічних скорочень ставиться точка: пн.-сх. {північно-

східний), проф. (професор), м (рік). Але точка не ставиться за
скорочених назв метричних заходів:
5 кг. 10 км, 2 години 30 хв, і т.д. Не ставиться крапка і між подвоєними
літерами, що вказують на множину: PP. роки, пп. пани.
 Якщо в графічному скороченні залишаються початок і кінець слова,
то на місці пропущених літер ставиться лише дефіс (без крапки):
видавництво-вид-во, район-о-во. Такі скорочення не розриваються для
перенесення. р-н, фабрика - ф-ка, суспільство

Частини скороченого словосполучення іноді поділяються похилою

межею: поштова скринька військової частини на в/год, метрів за
хвилину - м/хв