В1: Добрий день, шановні, ми раді, що маємо можливість познайомитись з вами.

Вас вітає Студенська Рада Українського мовно-літературного факультету і сьогодні на

нас чекає багато цікавого. Сьогодні в усьому світі святкують День рідної мови. З цього
приводу Студентська рада українського мовно-літературного факультету підготувала
мовленнєвий тренінг для усіх охочих.
В2: Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається
зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка
пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними
надбаннями. Сьогодні, 21 лютого - унікальне свято. Воно є і спільним, і водночас
вузько родинним для людей, яких об`єднала спільна історична доля.
В1: Мова – це той інструмент , який єднає націю, народність, народ до єдиного
цілого. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.
В2: А зараз слово надається голові Студентської ради Українського мовно-
літературного факультету- Бондаренко Євгену, який розповість більше за наш
факультет.
Євген:
В1: Здається знайомство пройшло дуже добре, а отже ми можемо розпочати з
невеличкого тесту. Впевнені, що ви легко його подолаєте.
(Тест буде через qr-код)
В2: Гарно впоралися, ви великі молодці! Надалі пропонуємо тренінг, щоб раз і
назавжди позбутися помилок у вашому мовленні.
Розбір тем
В1: Помилки трапляються як в усному, так і в писемному мовленні. З культурою
мови насамперед пов’язують уміння правильно говорити й писати, тобто відповідно до
мовних норм. Мовна норма — це сукупність мовних засобів і правил їх відбору й
уживання. Мовленнєва помилка — це порушення мовної норми.
В2: Розрізняють такі літературні норми: лексичні (розрізнення значень і
семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності); граматичні
(вибір правильного закінчення, синтаксичної форми); стилістичні (доцільність
використання виражальних засобів відповідно до ситуації спілкування); орфоепічні
(вимова); орфографічні (написання); пунктуаційні (постановка розділових знаків).
Мовленнєві помилки мають ті самі назви, що і мовні норми.
В1:
1. Однією з дуже поширених помилок є неправильний наголос: одинадцять
Порушено норму наголошування: в цьому слові наголос падає на склад -на-
одинадцять
Основні принципи наголошування іменників
  У більшості випадків іменники множини мають наголос на закінченні:
наприклад, загадки, огірки.
 У більшості іменників жіночого роду із суфіксом -к при утворенні множини
наголос переходить у закінчення: наприклад, тарілка – тарілки, книжка –
книжки, АЛЕ: сусідка – сусідки.
 Іменники, що утворилися від дієслів, мають більше ніж два склади та
закінчуються на -ання, частіше всього мають наголошений суфікс: наприклад,
читання, завдання. АЛЕ: бігання, нехтування.
 В іншомовних словах, що позначають міри довжин, зазвичай наголос падає на
-метр: наприклад, сантиметр, міліметр, дециметр. АЛЕ в назвах пристроїв –
по-інакшому: термометр, барометр.
Основні принципи наголошування прикметників

 Суфікс прикметників -еньк-, що позначає пестливість, завжди є наголошеним:

наприклад, маленький, чорненький, гарненький.
 У більшості випадків, коли прикметник має два склади, наголос падає на
другий склад (тобто на закінчення): наприклад, дзвінкий, новий, тонкий,
котрий.
Основні принципи наголошування дієслів
 Правила наголошування дієслова «бути» наступні: в теперішньому часі - бути,
будемо, проте в минулому часі: була, було, були.
 Багато дієслів мають наголос на останньому складі: наприклад, нести, везти,
мести.
 Дієслова із закінченнями -емо, -имо, -ете, -ите мають наголос на останній
літері: наприклад, веземо, ідемо, підете. АЛЕ: будемо, гуркочемо, залишите.
 Інфінітив -ти: навестИ, віднестИ
Основні принципи наголошування числівників
 У числівниках, що закінчуються на –десят, наголос припадає на останній
склад: наприклад, п’ятдесят, сімдесят.
 У числівниках, що закінчуються на –адцять, наголошений передостанній
склад: наприклад, дванадцять, вісімнадцять.
В2:
2. Вимовна помилка теж є доволі значимою: на річці
В цьому слові сполучення букв чц вимовляється як подовжений ц на [р’іц’:і]
-жц-і (запоріжці) – [з'ц']; -зч- (розчистити) – [жч];
-шц-і (комашці) – [с'ц']; -зж- (розжився) – [ж:];
-чц-і (в обручці) – [ц':]; -зш- (злитий) – [жш];
-тц-і (на нитці) – [ц':]; -ться (бореться) – [ц':];
 -шся (смієшся) – [с':]; -здж- (їзджу) - [ждж];
-жся (намажся) – [з'с']; -сч- (пісчаний) - [шч];
-чся (морочся) – [ц':]; -зч- (зчистити) - [шч].
В1: Наступна помилка – лексична. Лексична помилка — це вживання слова у
невластивому йому значенні, повтор того ж самого слова чи спільнокореневого до
нього в одному реченні, перекручування та вживання зайвих слів. Лексична помилка
веде до зайвого наголошення на одній і ті й же інформації або до спотворення її змісту.
Через Неділю дім збудували.
Лексична помилка: слово вжито не в його значенні (калька з російської). Через
тиждень дім збудували.
Плеоназм — невиправдане дублювання одного й того ж лексичного значення в
кількох словах. Наприклад, словосполучення «перший дебют» або «провідний
лейтмотив». Слово «дебют» і означає, що щось відбувається вперше, тобто немає
потреби наголошувати на тому, що він перший. А лейтмотив – це і так основний
мотив, немає сенсу підсилювати його словом «провідний».
Тавтологія — недоречне повторення одного й того ж слова або спільнокореневих в
безпосередній близькості один від одного (в одному чи сусідніх реченнях).
Багатослів’я — нагромадження слів, що не несуть нової інформації, порушують
чіткість та структуру вислову. Наприклад, замість «викликати негативний вплив»
можна сказати просто «негативно вливати».
Дублювання — вживання в реченні займенника за наявності іменника: Моя мама
вона неймовірна співачка.
Мовна недостатність — втрата в реченні слів, що спотворює його зміст, не
дозволяє повністю зрозуміти сказане. Часом в мові, найчастіше в усній, відбувається
пропуск слова в реченні, в результаті чого зміст фрази деформується: «Її вимові, як і її
матері, була властива якась співучість і повільність». У цій фразі пропущено слово
«вимові» перед іменником «матері», від чого загальний зміст фрази стає не дуже
зрозумілий.
Уживання слів у невластивому значенні — невдалий підбір слів, що трапляється
при виборі синонімів, паронімів, омонімів чи слів іншомовного походження.
Наприклад: У пантеоні злочинців він посідав перше місце. Слово «пантеон»
передбачає шанобливе ставлення, певну велич, що ніяк не пов’язується зі злочинцями.
Уживання слів, що не існували в певну історичну епоху, для її опису. Не можна
говорити про козаків, вдаючись до порівняння їхньої неабиякої сили та витривалості за
допомогою слова кіборг, наприклад. Тому що таким чином ви створюєте дисонанс між
персонажами 17 століття і лексикою 21 століття.
Неправильне вживання фразеологізмів. Найчастіше ця лексична помилка
пов’язана з нерозумінням їх змісту: Вона була така слабка, навіть за холодну воду не
бралася. Більше про це лексичний феномен можна дізнатися зі статті про
фразеологізми в українській мові
В2: Фразеологічна помилка. Фразеологізми являють собою вироблені в промові
словосполучення, що відрізняються сталістю лексичного складу і цілісністю структури
та не підлягають поєднанню один з одним.
Хлопець мовчав, як риба об лід.
Помилка: змішування значень двох подібних сталих зворотів: мовчати, як риба;
битися, як риба об лід. Правильно буде сказати: Хлопець мовчав, як риба.
Морфологічна помилка.
Він уже звик до пташків Морфологічна (граматична): неправильно утворено
форму родового відмінка множини іменника Він уже звик до пташок
Кожна самостійна частина мови має свої граматичні категорії, ознаки: рід, число,
відмінок, особу, дієвідміну тощо. Усталені правила вживання цих категорій
називаються морфологічними нормами. Відхилення від норм називають
морфологічною помилкою.
До найпоширеніших морфологічних помилок належать:
 уживання одного роду замість іншого: широка степ (замість широкий степ);
 уживання однієї відмінкової форми замість іншої: по воротам (замість по
воротах);
 відмінювання невідмінюваних слів: у кіні (замість у кіно);
 порушення норм утворення ступенів порівняння прикметників: більш легше
завдання (замість більш легке завдання), сама висока гора (замість найвища
гора);
 уживання закінчень м’якої групи замість твердої: зворотній відлік (замість
зворотний відлік);
 неправильне творення форм числівників: семиста (замість семисот);
 уживання дійсного способу дієслова замість наказового: пішли в кафе (замість
ходімо в кафе);
 використання частки давай(те) для творення форм наказового способу
дієслова: давайте розкажемо (замість розкажімо);
 сплутування дієвідмін дієслова: ходють (замість ходять).
В1:
Синтаксична помилка. Синтаксичні норми визначають правила побудови
словосполучень і речень. Синтаксична помилка — це порушення синтаксичної
норми. До синтаксичних помилок належать: неправильний порядок слів у реченні;
неправильне поєднання однорідних членів; порушення норм керування й
узгодження; порушення зв’язку між підметом і присудком; неправильне вживання
дієприкметникових і дієприслівникових зворотів тощо.
Згідно повір’ю на Івана Купала… Синтаксичну (граматичну): Неправильно
побудовано словосполучення Згідно з повір’ям на Івана Купала цвіте папороть.
 Зверніть увагу. У спеціальній географічній, військовій літературі, історичних
документах власні назви населених пунктів і річок зберігають називний відмінок
для того, щоб уникнути неточностей: біля міста Харків, до села Брід, глибина річки
Уж.
В2:Зараз пропонуємо вам перейти за QR-кодом, щоб кожен зміг залишити свій
відгук та поділитися враженнями.
Посилання на дошку падлет щоб вони залишили свої враження.
В1: Ось, і підходить до завершення ваша зустріч, сподіваємося, що вам було цікаво і
ви дізналася щось нове для себе про свою мову.
В2: : Пам’ятайте, що рідною мовою говорить серце й душа української землі. Не з
примусу, а лише за покликом власного сумління та гідності плекаймо в душі любов до
рідної мови. З повагою, Український мовно-літературний факультет.