План

1.Синтетичні способи вираження граматичних значень.

2.Аналітичні способи вираження граматичних значень.
3. Історична змінність способів і засобів
вираження граматичних значень.
1) афіксація; 2) чергування; 3) наголос;
4) повтори; 5) словоскладення;
6) суплетивізм; 7) спосіб службових слів;
8) спосіб порядку слів; 9) спосіб інтонації.
афіксація, чергування, наголос,
редуплікація, словоскладення, суплетивізм
Афіксація – це вираження граматичних значень за
допомогою афіксів (суфіксів, префіксів,
закінчень тощо):
суфіксація – вираження граматичних значень за
допомогою суфіксів →повторювати – повторює
(недоконаний вид); розумний -розумніший
(вищий ступінь);
Префіксація – вираження граматичних значень за
допомогою префіксів: писати-записати, розуміти-
зрозуміти.
Конфіксація – вираження граматичних значень
комбінацією з двох афіксів, префікса й суфікса,
які, хоча й являють собою дві морфеми, але діють
сукупно: machen "робота" -gemacht "зроблений",
schreiben "писати" -geschrieben "написаний“.
Інфіксація - вираження граматичних значень за
допомогою інфіксів, тобто морфем, вставлених у
середину кореня.
Трансфіксація – вираження граматичних значень
за допомогою трансфіксів, тобто афіксів, котрі,
розриваючи корінь, що складається з одних
приголосних, самі розриваються і служать
"прошарком" голосних серед приголосних,
визначаючи словоформу й оформляючи її
граматично.
Нульовий афікс, тобто відсутність афікса в одній
з форм парадигми за наявності афіксів в інших
формах: пташка – птах, фільми – фільм.
Афікси неоднозначні: вода, рука, стола, зміна;
нестандартні: фільми, знання, очі;
основи без афіксів не вживаються (двері, грабл-і,
ручк-и, сріб-ий), відбувається ніби сплав основи й
афікса (чумацький із чумак+ськ(ий).
Аглютинація: афікси однозначні (-га завжди
позначає давальний відмінок, -лар — множину
тощо), стандартні, вони механічно
приклеюються до основи.
Грам. значення виду: читати-прочитати;
в англ. та нім. - часу та числа: speak-spoke, goose-
geese, foot-feet, Buch – Bücher.
Наголос – фонетичний засіб вираження
граматичного значення. Таку функцію він
може виконувати лише тоді, коли він рухомий і
нефіксований.
Наголос як граматичний спосіб може
поєднуватися з афіксацією: (вода —
водам, степи — степів) і з чергуванням:
(кричати — крикнути).
Повне або часткове повторення кореня,
основи або цілого слова без зміни звукового
складу або з частковою його зміною.
Напр., в індонез. мові orang "людина”orang-orang
"люди", sedulur "друг“ – sedulur-sedulur "друзі",
kuda "кінь“ – kuda-kuda "коні";
у кит. жень "людина“ - жень-жень "люди", сін "зірка"
— сін-сін "зірки".
У укр. мові чітко вираженим граматичним способом
повтори зрідка виступають для передачі видових
відтінків дієслова (тривалість дії): миєш-миєш.
Поєднання кореневої морфеми з кореневою,
внаслідок чого з'являється нове слово.

1) механічна (аглютинативна): значення

складного слова дорівнює сумі значень
складових його частин (напр., укр. спортзал,
англ. headache);
2) органічна (фузійна): значення цілого не
дорівнює сумі значень складових частин (англ.
typewriter = не "шрифт“ + "писець", а
"друкарська машинка", killjoy = не "убий" +
"радість", а "людина, яка псує всім настрій",
headhunter).
Утворення граматичних форм одного й того ж
слова від різних коренів або від різних основ.
Напр.: брати (недоконаний вид) — взяти
(доконаний вид), відкривати (недоконаний вид)
— відкрив (доконаний вид); person-people.
Суплетивізм як єдиний спосіб вираження граматичних
значень в індоєвропейських мовах: укр. я — мене,
вона — її, ми — нас; нім. ich — mich, sie — ihr, wir
— uns, англ. / — me, she — her, we — as.
Службовими словами, які виражають граматичні
значення, є артиклі, прийменники,
післяйменники, допоміжні дієслова, слова ступеня,
"пусті слова", сполучники та частки.
Функції артиклів: засіб частиномовного позначення.
Приєднання артикля до неіменних слів і форм
переводять неіменні слова в іменники (явище
конверсії): нім. Schreiben "писати" — das Schreiben
"письмо", англ. to paint – the paint.
Категорія означеності/неозначеності.
Категорія роду та числа (нім. мова).
Функція вираження категорії відмінка (нім. мова): der
Tisch, род. des Tisches, дав. dem Tisch, знах. den Tisch.
Допоміжні дієслова служать для творення складних
(аналітичних) дієслівних форм і використовуються
як граматичний спосіб вираження категорії особи,
числа, часу,
стану і способу в сучасних індоєвропейських мовах:
I have read. Do you drive a car? Does she speak
French?
Спосіб творення ступенів порівняння якісних
прикметників і прислівників у
мовах різних родин. Укр. мова: більш, менш, дуже,
вельми (зручний — більш зручний, перспективний —
менш перспективний, розумний — дуже, вельми
розумний).
Англ. мова: convenient – more convenient – the most
convenient; educated – more educated – the most
educated.
Інтонація є засобом вираження граматичних значень на рівні
синтаксису:
-модальність (впевненість, запитання, сумнів, наказ або
особисте ставлення мовця до того, що він говорить тощо);
-групування членів речення;
-розрізнення простого й складного речення. Пор.: Бачу матір в
садочку. Бачу: /матір — в садочку;
-актуальне членування речення;
-виділення вставних слів і речень. Напр.: Він безперечно має
рацію і Він, безперечно, має рацію.
Цей спосіб у деяких мовах у певних
випадках розрізняє: - предмет і додаток;
- означення і означуване.
1) граматикалізації фонетичних та лексичних явищ.
Напр.: укр. навзаєм (перетворення прийменника й
іменника в прислівник) би (за походженням ця
частка є колишньою формою минулого часу
дієслова бути);
2) зміни морфемної структури слів, зумовленої
процесами опрощення, ускладнення і перерозкладу.
злиття в одну морфему двох або декількох морфем.:
школа, школяр, школярка;
червон (червоний, червонавий, червонястий,
червоненький, червонити, червоніти, червоніння,
червоність).
процес, протилежний опрощенню. Так,
запозичене з голландської мови слово зонтик (голланд.
zondek) було розділене у свідомості українців на зонт- і -
ик під впливом слів типу фантик, бантик, винтик тощо.
Перерозклад — перерозподіл меж між морфемами ("зсув
морфемного шва").
Змінюються не тільки способи й засоби вираження
граматичних категорій, а й самі категорії. В українській,
які в більшості інших слов'янських мов, зникла двоїна,
змінилася видо-часова система дієслова, скоротилося
число відмін іменників та ін.
1. М.П. Кочерган “Вступ до мовознавства”. Підручник для
студентів філологічних спеціальностей вищих
навчальних закладів. К.: Видавничий центр “Академія”,
2001. 368 с. (Альма-матер).
2. Левицький А.Е., Сингаївська А.В., Славова Л.Л. Вступ
до мовознавства: Навчальний посібник. – К.: Центр
навчальної літератури, 2006. – 104 с.