Семінарське заняття №1

Тема 1. Поняття про морфеміку сучасної української літературної мови. Морфеміка як розділ
мовознавства. Зв’язок морфеміки з іншими розділами лінгвістики.
1. Морфема як знакова одиниця мови. Поняття про морф і морфему. Аломорф.
За визначення американського лінгвіста Леонарда Блумфілда, 1933. Морфема – найменша частина
слів що має певне значення. Членування морфем на частини придводить лише до виділення
елементів, що не мають значення – фонем.
Фонема з грец. Звук, одиниця звукової побудови мови, слугує для впізнання та розрізнення морфем.
Морфема є двосторонньою одиницею, має план вираження та план змісту.

Наприклад, у слові рука є дві Наприклад, у слові во́ля дві

морфеми. Корінь рук- виражає ідею морфеми (во́л-я), чотири фонеми
руки, а флексія -а має аж три (/в/, /о/, /л'/, /а/) і два скла́ди (во́
граматичні значення: називний -ля). Отже, до морфем належать
відмінок, однина, жіночий рід. тільки значимі частини слова.
Однак ці значення реалізуються не
самостійно, а тільки в складі цілого
слова.

Морфема
це найменша знакова одиниця мови, яка виділяється у слові і реалізується у морфах. Рівень
мови.

Морф
найкоротший мінімальний відрізок словоформи, або інакше — текстового слова, що наділений
самостійним значенням і певною формою. Родовим поняттям для морфів є морфема.
конкретний лінійний представник морфеми, узагальненої абстрактної одиниці мови, один із
формальних її різновидів, що встановлюється при поділі текстового слова.

Аломорф
позначення варіантів морфеми, які можуть мати різні варіанти вимови та написання, без
зміни їх значення.
морф певної морфеми, зовнішня несхожість якого порівняно з іншими морфами тієї самої
морфеми зумовлена фонемним складом сусідніх морфів, отже, тільки його позицією в слові.
Морфема виступає як клас позиційно зумовлених аломорфів. Ця абстрактна одиниця
маніфестується (реалізується) в текстах як сукупність аломорфів.

Ознаки алоформів:

мають те подібний замінюють одне

порядок
саме склад одноо лише в
розташування певних позиціях
значення фонем
 В утворенні аломорфів беруть участь як голосні, так і приголосні фонеми, часто вони виступають
разом. Аломорфи, крім кореневих, можуть мати і суфіксальні, і префіксальні морфеми. Аломорфи
можуть відрізнятися один від одного тим, що один морф має повний фонемний склад, а інші –
усічений, або неповний, фонемний склад: ко́нус-Ø → кон-і́чн-ий. Серед аломорфів можуть бути
як морфи, утворені шляхом усічення, так і морфи, що виникли шляхом чергувань: гірк-и́й →
гірч- и́ц-я; за́єць-Ø → за́ j-aч-ий, зайц-і́в.

2. Класифікація морфем у сучасній українській літературній мові: за роллю в слові, за

функцією, за місцем у структурі слова, за ознакою питома/запозичена.
КЛАСИФІКАЦІЯ МОРФЕМ ЗА РОЛЛЮ У СЛОВІ
Морфеми у складі слова поділяються на два основних типи —  кореневі (корені або основи),
та афіксальні (афікси).

Корінь — основна значуща частина слова. Корінь

є обов’язковою частиною будь-якого слова — не
існує слів без кореня. Кореневі морфеми можуть
утворювати слово як разом з афіксами, так і без
них.
Афікс - частина слова, що вносить зміну у значення
кореня. Афікси саостійно не можуть утворювати
слово, лише з коренем. Афікси бувають:

земля, земляний,
земелька, земельний,
наземний, підземний Словотворчі - утворюють нові слова
мають спільний корінь - ніч - нічний, ріг - рогач, молоко - молочний, рід -
зем- родина

молодий, молодь, Формотворчі - додавання до основи твірного слова призводить до

молодість, молодіти, зміни граматичної форми утвореного слова.
замолоду – спільний
корінь – молод-. казка - казки - казку - казкою (відмінкова форма)
мудрий - мудріший- наймудріший (ф. вищого і еайвищого ступення
порівння)
читати - читав,писати - писала (ф. мин. часу дієсл.)
робити - зробити, переписати - переписувати (ф. док. виду дієсл.)
ліс, лісовий, лісник, відпочивати - відпочиваючи (дієприслівник як ф. дієсл.)
лісок, праліс – спільний
корінь –ліс.

КЛАСИФІКАЦІЯ МОРФЕМ ЗА ФУНКЦІЄЮ

1. словотвірну(морфеми творять ті чи інші слова); в поєднанні з коренем

змінюють лексичне значення слова: риб-а - риб-алк-а, їхати - пере-їхати, а, отже,
виконують словотвірну функцію.
2. реляційну(словозмінну). не змінюють лексичного значення слова, а творять
парадигму його граматичних форм: риб-а, риб-и, риб-і.
 КЛАСТФІКАЦІЯ МОРФЕМ ЗА МІСЦЕМ У СТРУКТУРІ СЛОВА

Префікс – морфема, що може стояти перед коренем або перед іншим

префіксом. Він буває простий(складається з одної
морфеми), складний(складається з двох морфем: знеболити, недо-).

Суфікс – займає місце після кореня або іншого суфікса. Він приєднується до
твірної основи і часто змінює частиномовний статус слова(ліс – лісок(іменник),
лісовий(прикметник)).

Постфікс – морфема, що стоїть після закінчення або основи. Постфікс додається і до

словозмінних і до не словозмінних основ(миюся, коли-небудь). До постфіксів належать: -
бо(іди-бо), -небудь, -но(роби-но), -таки(зробив-таки), -ся(-сь), -те(ходімте). Постфікси
виконують словотворчу функцію: -ся(-сь)додаються до прислівника або займенника і
виражають значення неозначеності(хтось, щось, котрийсь).

Флексія – змінна морфема, яка виконує граматичну(слугує засобом вираження

граматичного значення(рід, число, відмінок, особа)) або реляційну
функцію(виражає зв’язок слів у реченні). 

Інтерфікс – морфема, яка перебуває між двома коренями у складних словах

або в середині іншої морфеми слова, утворюється шляхом основоскладання,
між коренями має сполучні звуки(сільськогосподарський, землекоп);

КЛАСИФІКАЦІЯ МОРФЕМ ЗА ОЗНАКОЮ

Інфікс — службова морфема, яка з’являється у процесі творення нових слів або форм слів
усередині кореня чи основи.У сучасній українській мові інфіксами є суфікси суб’єктивної оцінки -
ен'к-, -он'к-, -очк-, -ун'-, -ечк-, -ус'-, -к-, -ц'-, що вставляються всередині інфінітивного суфікса.
Голосна /и/ після м’яких /н'/, /с'/, /ц'/ чергується з /і/: куп-ц'-і, пи-т-он'к-и, спа-т-ус'-і

Афіксоїди = генетичні корені. Це корені, що

функціонують як афікси. Утворюють ряди слів.

Конфікс - єдність двох морфем (префікс і суфікс, префікс і постфікс), які є

словотвірним формантом у процесі творення похідних. До конфіксів не
відносять не рамкові, але складені словотвірні форманти колос-и-ти-с'а;
триморфемні СФ також не належать до конфіксів при-пізн-и-ти-Æ-с'а.
 За походженням усі кореневі морфеми є або вторинними, або первинними. Вторинні корені є
наслідком процесів, переважно спрощення, що відбувалися в певні періоди розвитку
української мови. Первинними є етимологічний, генетичний корінь. Первинні корені можна
встановити лише в результаті етимологічного аналізу слова. Переважна більшість коренів є
питомими.

До питомих відносіть індоєвропейські,праслов’янські,східнослов’янські та власне українські

корені. Крім споконвічних, є корені, запозичені з інших мов.

За походженням виділяють такі типи афіксів: споконвічно українські та

запозичені(іншомовні). До споконвічно українських належать успадковані з праслов’янської
мови, спільнослов’янські та власне українські (су-, пра-, пре-, -ок-, -ох-, -еньк-, -оньк-).
Іншомовні – а-, анти-, ін-, екс-, де-, супер-.

3. Поняття про матеріально виражені та нульові, регулярні й нерегулярні, продуктивні

й непродуктивні афікси

Позначені (субстанціальні) — це такі морфеми, план змісту яких в усній формі мови позначається звуками, а на письмі — буквами (тобто має
план вираження: книг-α, книг-ою). Їх інколи називають повними, позитивними, матеріально вираженими.
Непродуктивний афікс - рідко бере участь у творені слів або не використовується в сучасній мові
зовсім
паси-ух, да-м
нецеутворюють
Нульові — нових
такі морфи, план змістуслів
яких усуфікси -б(а),
слові фактично -няк, але
наявний, -знь, -ма, -ва-,
не виражений що вживаються
звуками (буквами), тобтовнесловах
має плануборотьба
вираження, ́ ,
наприклад: умолотьба ́ , ходьбаліс іменник ліс має
словосполученні бачу ́ , березня́к, лозня ́ к, сушня
граматичне ́ к, знахідного
значення боя́знь, відмінка
ридма́,(план
сторчма , взува
змісту), ́ але воно́ ти, жува́ти.
не виражається
відповідним мовним знаком — звуком (буквою), тобто не має плану вираження. Отже, нульовий морф — це значуща відсутність засобів
вираження значення. Кореневі морфеми не бувають нульовими, вони завжди позначені, матеріально виражені, оскільки є визначальним елементом
лексичного значення слова. Нульовими бувають флексії, суфікси, префікси, інтерфікси в певних позиціях.

Нульові флексії мають:

1) деякі іменники в Η., Ρ. і 3. відмінках (степ — бачу степ, біолог; спроба — немає спроб; сталь, телята —
немає телят; Продуктивний
завдання — кічька афік - широко використовується для творення нових слів і форм
завдань)',
2) присвійні прикметники на -ів, -ин у Н. в. (батьків
говори портфель,
- говорити, мамин
здобув сміх) та короткі форми прикметників у
- здобувач
Н. в. (зелен сад)',
У системі іменників широко представлені похідні слова з суфіксами -н'н'-, -т'т'- (знання,
3) дієслова минулого часу у формі чоловічого роду однини (читаво — пор. читал-а, читал-о, читал-и) та ́
змага ́ ння,), -никспособу
дієслова наказового (запрау́ вник,
формілічи ́ льник,
другої копіюва
особи однини ́ льник), -ист кинь);
(ріж, сядь, / -іст (такси́ст, кар’єри́ст, батути́ст),
-ец' (краве
4) деякі числівники у Н. в. (один, шість,
ць, знаве ць,
́ сім, дванадцять,
́ боє́ ц ь), -ар (му ляр, коміса́р, бондар)
сорок); б)́ невідмінювані іменники мають повністю
нульову парадигму (деко, таксі).
Нульові словотвірні суфікси мають:
1) віддієслівні іменники типу пуск, хід, крик, ноша, позолота, вибори (пор. пускання, ходіння, кричання,
носіння, позолочення, вибирання);
2) відприкметникові іменники типу синь, гладь, твердь, нудь, слизь, гниль, міль;
3) відчислівникові прикметники типу п'ятий, шостий, сьомий, дев'ятий, десятий;
Регулярні
4) відіменникові афіксиіменники
безсуфіксні – це такі, які наявні
типу золотий у великій
(від золото), тризубий кількості похідних
(від тризуб), удовинийслів, що
(від удова);
утворюють
5) відіменникові одноафіксальний
безсуфіксні іменники типу раба ряд, наприклад:
(від раб), Валентина (від суфікс -ість
Валентин), – за́здр-ість,
Богдана (від Богдан),
Владислава (від Владислав).
ле́гк-ість, терпели́в-ість; префікс на- – на-молоти́ти, на-говори́ти, на-
Нульові інтерфікси мають:
ду́мати
1) деякі складні
[УСТ 2007: 147]. Так, до регулярних афіксів в українській мові
слова без сполучних морфем: Новгород (пор. Новоград), Миргород (пор. Миропіль), Івангород
належать флексії дієслів І та ІІ дієвідміни: -у, -еш / -іш, -е / -ить, -емо / -
(пор. Петроострів)',
имо, -ете / кровать-диван,
2) складені слова типу сон-трава, інженер-механік, -ите, -уть /хата-читальня.
-ать.

Нерегулярні афікси – це афікси, які трапляються в одному або декількох словах, напр.: суфікс -знь
– боя́-знь. Нерегулярні афікси не утворюють словотвірних або формотвірних типів; слова, до яких
вони входять, не складають закономірних рядів утворень. Вони ізольовані від живих типів
словотворення і формотворення, трапляються лише в обмеженій кількості слів або в складі окремих
слів. До нерегулярних елементів мови належать всі унікальні частини слів: франц-уз, одес-ит, коз-
 дієсловах типу да-м, ї-м, відпові́-м, ї-си́, да-си́, відпові-си́, дас-ть, їс-ть, відпові́с-ть.

4. Основа слова. Основи похідні й непохідні, вільні та зв’язані

Основа слова — частина слова без закiнчення, яка виражає його лексичне значення.
Наприклад, у словах весна, мiський, пiдводний видiляються основи весн-, мiськ-, пiдводн-
шляхом вiдкидання закiнчень -а, -и, -ий.
Основа слова – це:
 Частина слова без закінчення
 Частина слова, яка виражає його лексичне значення
 Частина слова, яка виражає граматичне значення слова, та яка слугує для творення
нових слів
Похідна основа – основа, що утворюється від іншої основи, як складніша. Наприклад: рука 
- рукавиця, дуб – дубовий, ліс – лісник, білий – білизна.
Вони похідні тому, що кожне з них має відповідне слово з непохідною основою і поділяється
на морфеми — корінь, суфікс і префікс.

Непохідна основа – основа, яка не поділяється на морфеми. Наприклад: дім, мов-а, вод-а,
рук-а, ног-а, пиш-у, нес-у. Непохідна основа збігається з коренем

Вільна основа – це непохідна основа, корінь якої вживається з іншими афіксами, утворюючи
самостійні лексеми. Наприклад: покрикувати, перекричати, викрик основа КРИК може
виступати як самостійно та і в споріднених словах, як ускладнена словотворчими афіксами
так і неускладнена

Зв'язана основа — це непохідна подільна основа, корінь якої втратив здатність вживатися
самостійно без службових морфем. Зв'язані основи є перехідним явищем від основ похідних
до основ непохідних у руслі першої тенденції розвитку: уже не можна називати похідними
(не мають вільного кореня) і ще не можна називати непохідними (вони ще зберігають
здатність до подільності). Наприклад: взути, звикнути, звичка навики кореневі та
ускладнені суфіксом морфем зу-, вик-, вич- без поєднання з префіксом не вживаються.

5. Історичні зміни в морфемній структурі слова: опрощення, перерозклад, ускладнення.

Інколи змінюється не лише семантика і значення морфеми, але і будова, звуковий склад,
кількість морфем у слові, значення і функції морфем. Головний чинник історичних змін у
морфемній структурі слова – порушення співвідношення між прямим твірним словом та
похідним.

Типи історичних змін: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.

Спрощення – найпоширеніша зміна,в основі якої похідна основа перетворюється на непохідну.

Виокремлюють повне та неповне спрощення.

Повне спрощення – цілковите злиття афіксальних морфем з кореневими, нові слова не зберігають
слідів давньої похідності. (старий, добрий, хитрий –р- -велика ознака).
Неповне спрощення – окремі сліди похідності помітні і корені, і афікси легко розрізнити, але
втрачають своє первісне значення. (порох –прах, обруч – об руку).

Спрощення відбувається у 3 позиціях:

корінь +суфікс (мило, шило, рало, жир); суфікси -р-, -л-, -к- зрослися з коренями.
префікс +корінь (призьба, закон, обруч);
префікс+ корінь +суфікс (наперсток, подушка)
Спрощення може відбуватися між коренем та суфіксом в процесі історичних змін (перстень, вікно) в
минулому в основі слова виділявся корінь і суфікс -н-. 
Перерозклад – історична зміна, яка відбувається між морфемами, в результаті якої в складі
похідного слова зміна межі між твірною основою та формальною в наслідок переходу 1 елемента 1
морфа до сусіднього морфа. (рука рук-а-мь, земля земл-я-мь,вода – вод-а-мь) (ведеш ведете веде-
ш(іст.))
Явище перерозкладу поновило нові суфіксальні морфеми ник – ільник на означення особи (фокусник,
вісник, погорільник)
Явище перерозкладу трансформує форему в структуру слова, в наслідок чого відбувається
збільшення суфіксів в укр. мові.

Ускладнення – іст. процес, протилежний до спрощення.

Слово з неподільною основою стає словом з подільною основою. 1 морфема перетворюється на 2
морфеми. Явище ускладнення притаманне словам іншомовного походження. (трамвай, космос,
анархія)
Основною причиною ускладнення запозичених слів є наявність у мові споріднених з ними похідних.
Декореляція не торкається звукового сладу і кількості морфем, це зміна характеру та значення
морфем, а також їх співвідношень при збереженні к-сті і порядку морфему структурі слова.
війна – вої, а в суч. мові війна – воювати; лікар – лькь(лька), що озн. лікування в знач. ліки; в суч.м.
лікар – лікувати.