Professional Documents
Culture Documents
СУЛМ семінар1
СУЛМ семінар1
Семінарське заняття №1
Тема 1. Поняття про морфеміку сучасної української літературної мови.Морфеміка як
розділ мовознавства. Зв’язок морфеміки з іншими розділами лінгвістики.
Морфема є двосторонньою одиницею, тобто має і план вираження, і план змісту. Наприклад, у
слові рук-а є дві морфеми. Корінь рук- виражає ідею руки, а флексія -а має аж три граматичні
значення: наз. відмінок, одн., жін.. рід. Однак ці значення реалізуються не самостійно, а тільки в
складі цілого слова. Морфема не може виступати одиницею комунікації самостійно.
Враховуючи все зазначене про морфему, її слід уважати напівзнаком.
Аломорф.
Аломорф — морф певної морфеми, зовнішня несхожість якого порівняно з іншими морфами
тієї самої морфеми зумовлена фонемним складом сусідніх морфів, отже, тільки його позицією в
слові. Морфема виступає як клас позиційно зумовлених аломорфів. Ця абстрактна одиниця
маніфестується (реалізується) в текстах як сукупність аломорфів.
Так, морф -ін- у наведених прикладах з'являється лише після коренів, що закінчуються
йотованим. У цій позиції не можливий морф -ин-. Морф -юват- зі значенням неповного вияву
ознаки приєднується лише до коренів з кінцевим приголосним н.
Корінь — основна значуща частина слова. Корінь є обов’язковою частиною будь-якого слова —
не існує слів без кореня. Кореневі морфеми можуть утворювати слово як разом з афіксами, так і
без них. Наприклад, слова земля, земляний, земелька, земельний, наземний, підземний мають
спільний корінь -зем-; слова молодий, молодь, молодість, молодіти, замолоду – спільний
корінь – молод-.
-префікс -морфема, що прикріплена спереду кореня і служить для утворення нового лексичного
чи граматичного значення. У слові може бути декілька префіксів. Раніше називали «приставка»
і «залог». Наприклад(смерть – безсмертя, мороз – паморозь, звуковий – надзвуковий, будувати
– перебудувати, нині – донині)
-корінь -морфема, яка виявляє себе як спільна частина однокореневих слів, є носієм лексичного
значення, є обов’язковою,здатна приєднувати до себе інші морфеми.
-суфікс - морфема, що стоїть після кореня і слугує для утворення нових слів. Суфікс змінює
частиномовну належність слова. Частину мови визначає останній суфікс, що стоїть біля
закінчення. Суфікс називали «наростком». Більшість суфіксів виконують у мові словотворчу
роль: брат – братерство; бандура – бандурист; саджати – саджанець; море – морський;
фарба – фарбувати. Формотворчими виступають cyфікси дієслів, ступенів порівняння
прикметників та прислівників, дієприкметників: гукати – гукнути, коротко – коротше,
зачинити – зачинений.
-закінчення(флексія) -це закінчення, змінна частина слова, що служить для вираження його
граматичного значення. Флексія є показником відношення одного слова до іншого; властиві тим
частинам мови, що мають словозміни; не мають незмінні частини мови; бувають нульові,
матеріально не виражені. Наприклад, слово картина граматично пов’язується з дієсловом за
допомогою закінчення -у (малювати картину), з іменником – за допомогою закінчення -и
(малювання картини), а з дієприкметником – закінчення -ою (зачарований картиною).
-постфікс - той, що стоїть після закінчення.В укр. мовознавстві постфіксом вважають сл,
сь,будь, небудь, бо, но,то,сь. Постфіксальні морфеми дуже близькі до суфіксальних.
Наприклад: вчити – вчитися, будь-який, хто-небудь, прийди-но, читай-бо.
?
-конфікс - це словотвірні афікси, які обрамлюють твірну основу і виступають як нероздільні
словотворчі елементи. (на- і –ник- використ.одночасно) Конфікс – біморфема, біфікс,
циркунфікс, префіксально-суфіксальна морфема. (борода – під-борід-д-а)
Афікс – це морфема, що розташована справа чи зліва від кореня і служить для утворення нових
значень. Афікси можуть бути факультативними морфемами. 500 афіксів та 17 тис. коренів в
укр. мові. Слів без кореня не існує. Афікси до кореня приєднуються шляхом нанизування.
Нерегулярні афікси – це афікси, які трапляються в одному або декількох словах, напр.:
суфікс -знь – боя́-знь. Нерегулярні афікси не утворюють словотвірних або формотвірних
типів; слова, до яких вони входять, не складають закономірних рядів утворень. Вони
ізольовані від живих типів словотворення і формотворення, трапляються лише в
обмеженій кількості слів або в складі окремих слів. До нерегулярних елементів мови
належать всі унікальні частини слів: франц-у́з, одес-и́т, коз-е́л. Нерегулярними в системі
дієслова є флексії -м, -си, -ть, які трапляються лише в атематичних дієсловах типу да-м, ї-
м, відпові́-м, ї-си́, да-си́, відпові-си́, дас-ть, їс-ть, відпові́с-ть.
продуктивні й непродуктивні афікси
Продуктивні афікси – це ті, що беруть участь у сучасному слово- і формотворенні, тобто
трапляються в нових словах та їхніх граматичних формах, використовуються для творення
нових слів (словотві́рні афікси) й оформлюють їх граматично (формотвірні́ афікси). Так, у
живих процесах словотворення беруть активну участь суфікси іменників -нн(я), -тт(я), -к(а) зі
значенням опредмеченої дії (процесу), суфікси -ник, -ист (-іст), -ій та ін. зі значенням особи за
родом (видом) діяльності. У системі іменників широко представлені похідні слова з суфіксами -
н'н'-, -т'т'- (знання́, змага́ння,), -ник (запра́вник, лічи́льник, копіюва́льник), -ист / -іст (такси́ст,
кар’єри́ст, батути́ст), -ец' (краве́ць, знаве́ць, боє́ць), -ар (му́ляр, коміса́р, бондар)
Непродуктивні афікси – це ті, які перестали брати активну участь в утворенні слів та їхніх
граматичних форм. Вони не трапляються в складі нових слів, що виникають у сучасній
українській мові й не оформлюють їх граматично.Непродуктивні афікси – це афікси, що не
використовуються для творення похідних слів у сучасній мові, напр.: префікс па- (па́горб),
суфікс -ай (шахра́й) Так, не утворюють нових слів суфікси -б(а), -няк, -знь, -ма, -ва-, що
вживаються в словах боротьба́, молотьба́, ходьба́, березня́к, лозня́к, сушня́к, боя́знь,
ридма́, сторчма́, взува́ти, жува́ти.
Зв'язана основа — це непохідна подільна основа, корінь якої втратив здатність вживатися
самостійно без службових морфем. Зв'язані основи є перехідним явищем від основ похідних до
основ непохідних у руслі першої тенденції розвитку: уже не можна називати похідними (не
мають вільного кореня) і ще не можна називати непохідними (вони ще зберігають здатність до
подільності).
Вільна основа – це непохідна основа, корінь якої вживається з іншими афіксами, утворюючи
самостійні лексеми.