Японська фразеологія

Фразеологія – це розділ мовознавства, що досліджує сталі звороти мовлення у їхньому

сучасному стані та історичному розвитку; під фразеологією розуміють також сукупність
фразеологічних одиниць і висловів мови (тобто, фразеологічний склад мови. Предметом
фразеології як розділу лінгвістики є вивчення природи фразеологізмів та їхніх категоріальних
ознак, а також виявлення закономірностей їхнього функціонування у мовленні. Фразеологізм
(фразеологічна одиниця) – це семантично зв’язане сполучення слів, яке відтворюється у
мовленні у фіксованому співвідношенні семантичної структури та певного лексико-
граматичного складу. Фразеологізм визначають також як виражений кількома словами, але
семантично цілісний і синтаксично неподільний мовний знак, утворений завдяки взаємодії
одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного рівнів. Поняттю фразеології як розділу
лінгвістики відповідає японський термін 成句論 /сейкурон/. Фразеологія у значенні
фразеологічного складу мови (фразеологічних одиниць) – це 成句/сейку/. Поняття
«фразеологізм» охоплює різні типи стійких сполучень: прислів’я, крилаті
вислови, ідіоми, професійні вислови тощо.

Ідіоми (慣用句 /канйо:ку/,イディオム /ідіому/) характеризуються переосмисленням їхнього

лексико-граматичного складу і мають цілісну номінативну функцію, тобто виражають єдине
поняття. Ці одиниці втратили свою внутрішню форму і, як правило, не можуть бути дослівно
перекладені іншою мовою: 相槌を打つ /айдзучі-о уцу/ підтакувати (букв. разом бити
молотком); 生き馬の目を抜く /ікіума-но ме-о нуку/ перехитрити (букв. вийняти око в живого
коня); 朝飯前 /асамешімае/ дуже легко (букв, перед сніданком). Якщо розглядати окремо
значення кожного зі слів, що складають ідіоми, то значення всього вислову зрозумілим не
буде. Особливістю ідіом є те, що їм притаманна своєрідна експресивність, характерна для
високого чи зниженого стилю.

Прислів’я (諺 /котовадза/) – це виражений реченням короткий і стійкий в уживанні народний

вислів повчального змісту, що передає узагальнений суспільний досвід або формулює
життєву. Прислів’я можуть мати і буквальне， й переносне значення (напр., 日の百より、今日
の五十 /асу-но хяку йорі, кьо:-но годжю:/ краще п'ятдесятка сьогодні, ніж сотня завтра), або
ж лише переносне значення (напр., 男は松、女は藤 /отоко-ва мацу, онна-ва фуджі/ чоловік –
сосна, жінка – гліцинія. Прислів'я протиставлене вільному реченню такого самого лексичного
складу: 金持ち喧嘩せず /канемочі кенка седзу/ багата людина не свариться (вільне речення)
– мудріший поступиться (прислів’я). Прислів’ям притаманна варіативність (напр., 商人の子は
算盤の音で目を覚ます /акіндо-но ко ва соробан-но ото-де ме-о самасу/ – 武士の子は轡の音で目
を覚ます /буші-но ко ва куцува-но ото-де ме-о самасу/ яка хата – такий тин, який батько –
такий син); вони також вступають у синонімічні зв’язки (напр., 隠すより現る/ какусу йорі
аравару/ – 思い内にあれば色外に現る/ омой учі-ні ареба іросото-ні аравару/ все таємне стає
явним). Прислів'я можуть бути об'єднані у тематичні ряди за принципом смислової спільності.

Приказка (俚諺 /ріґен/) – це також стійкий вислів, який має лаконічну будову й образну

виразність. Приказки, як і прислів’я, створює народ, виражаючи в них свою поведінку, естетику
і звичаї; вони мають імперсональний, колективний характер і вказують на найістотніше в
людському існуванні. Розмежування прислів’їв і приказок досі лишається актуальним питанням
фразеології, оскільки не вироблено єдиних загальноприйнятих критеріїв такої диференціації.
Так, деякі лінгвісти вважають, що приказки, на відміну від прислів’їв, не виражають певного
правила, в такому разі прикладом приказки є 壁に耳あり /кабе-ні мімі арі/ і стіни вуха мають.
Інші ж науковці наполягають на тому, що приказки, на відміну від прислів’їв, мають лише
буквальний план; тоді як приклад приказки можна навести 安かろう悪かろう /ясукаро:
варукаро:/ дешеве – погане.

Національний характер прислів’їв та приказок багато в чому залежить від самого образного
матеріалу, з якого вони побудовані: що більше такі одиниці базуються на уявленнях
етнографічного чи національно-історичного порядку, то більше вони національні, напр., 武士の
一言金鉄のごとし /буші-но ічіґон кінтецу-но ґотоші/ слово самурая тверде, мов сталь; 武士に
二言なし /буші-ні ніґон наші/ самурай не змінює сказаного; 河豚は食いたし、命は 惜しし /фуґу
ва куйтайші, іночі ва ошіші/ хотів би покуштувати риби фугу, та шкода життя. Одначе є
і прислів’я та приказки, зміст яких зрозумілий в усіх мовах і середовищах, і вони можуть бути
перекладені іншими мовами: 泣いて暮らすも一生笑って暮らすも一生 /найте курасу мо ішшьо:
варатте курасу мо ішшьо:/ як плачучи проживеш лише одне життя, так і сміючись – лише
одне (тож краще вже сміятися); 聞くは一時の恥聞かぬは一生の恥 /кіку ва іміджі-но хаджі кікану
ва ішшьо:-но хаджі/ запитати, чогось не знаючи – це соромно на певний час, але не знати і
не спитати – соромно на все життя.

Яскравим пластом японської фразеології є 四字熟語 /йоджіджюкуґо/ – фразеологічні одиниці,

утворені поєднанням чотирьох ієрогліфів: 一石二鳥 /іссекі-нічьо:/ убити двох зайців одним
пострілом; 公平無私 /ко:хей-муші/ неупередженість і безкорисливість; 諸行無常 /шьоґьо:-
муджьо:/ нема нічого незмінного. Такий особливий тип фразеологічних одиниць виник у
китайській мові, де подібні одиниці мають назву чен’юй. Відповідно, спочатку 四字熟語 
/йоджіджюкуґо/ функціонували в японській мові як китайські запозичення, що відображали
реалії китайської мови різних культурно-історичних періодів, проте згодом під впливом
національних лінгво-культурних чинників велика кількість таких одиниць набула нових
значень, не притаманних відповідним фразеологічним одиницям китайської мови, напр., 一字
千金 /ічіджі-сенкін/ ієрогліф, що коштує тисячу золотих – чудовий зразок каліграфії (у
китайській мові – слово, що коштує тисячу золотих – цінна порада). Пізніше на основі
запозичених із китайської мови моделей фразеологізмів у японській мові виникають власні 四
字熟語 /йоджіджюкуґо/, відповідників яких у китайській мові немає: 伝家包丁 /денка-
хо:чьо:/ кулінарні рецепти, які передають із покоління в покоління; 一賭両得 /ітто-
рьо:току/ спокій та витримка в азартній грі – запорука виграшу. Появу фразеологізмів 四字
熟語 /йоджіджюкуґо/, побудованих за моделлю китайських чен’юй, можна вважати
закономірною: тут спостерігаємо застосування китайської словотвірної моделі та відповідних
графічних засобів – китайських ієрогліфів, які стали основним елементом японської системи
письма. Окрім цього, серед 四字熟語 /йоджіджюкуґо/ існують і переклади з європейських мов,
напр., вислів 試行錯誤 /шіко:-сакуґо/ метод проб і помилок походить від терміна trial and error,
який використовують у психології. Фразеологічним одиницям 四字熟語 /йоджіджюкуґо/
притаманні системні зв’язки. Так, вони вступають у зв’язки синонімії (напр., 好事多魔 /ко:джі-
тама/ – 寸善尺魔 /сундзен-шякума/ мало добра і багато зла; 公明正大 /ко:мей-сейдай/ – 心地公
明 /шінджі-ко:мей/ чесність і справедливість); антонімії (напр., 麻姑掻痒 /мако-
со:йо:/ виправдання сподівань, задоволення – 隔靴掻痒 /какка-со:йо:/ невиправдання
сподівань, розчарування). Для цих одиниць характерна також варіативність: 悪口雑言 /акко:-
дзо:ґон/ – 悪口罵詈 /акко:-барі/ – 罵詈雑言 /барі-дзо:ґон/ лайка і прокльони; 起承転結 /кішьо:-
тенкецу/ – 起承転合 /кішьо:-тенґо:/ логічна побудова (твору). Варіативність спостерігаємо і на
графічному рівні: 無知蒙昧 – 無智曚昧 /мучі-мо:май/ неуцтво; 博引傍証 – 博引旁証 /хакуін-
бо:шьо:/ багато цитат (у книзі); 麻姑掻痒 – 麻姑掻癢 /мако-со:йо:/ виправдання сподівань.
Деякі 四字熟語 /йоджіджюкуґо/ можуть також набувати скорочених форм, напр., 感慨無
量 /канґай-мурьо:/ – 感無量 /каммурьо:/ серце переповнене почуттями. Фразеологічні одиниці 
四字熟語 /йоджіджюкуґо/ за своїм значенням можуть бути подібними до прислів’їв, виражаючи
повчання (напр., 創業守成 /со:ґьо:-шюсей/ здобути легше, ніж утримати); можуть
зближуватися з ідіомами, виражаючи єдине фразеологічне поняття (напр., 白面書生 /хакумен-
шьосей/ зелена молодь); можуть позначати і складені поняття неідіоматичного характеру
(напр., 大願成就 /тайґан-джьо:джю/ здійснення бажань); а можуть за своїм значенням
відповідати й лише одному слову (напр., 厚顔無恥 /ко:ґан-мучі/ безсоромний).

Крилаті вислови (крилаті слова, 名言 /мейґен/, 名句 /мейку/) – це стійкі, відомі практично

всім носіям мови афористичні висловлювання, часто повторювані влучні словесні формули,
літературне або історичне джерело яких може бути встановлене. Крилаті слова є одним із
засобів образного та літературного мовлення. Вислів «крилаті слова» належить Гомеру, який у
своїх поемах вживав його у тому розумінні, що слова ніби летять від мовця до вух слухача.
Пізніше завдяки німецькому вченому Георгу Бюхману вислів «крилаті слова» набув
термінологічного характеру: цим терміном стали позначати короткі цитати з літературних
творів, образні вислови, вислови історичних осіб, імена міфологічних та літературних
персонажів, що стали хрестоматійними: 生きていくべきか死ぬべきか、それが問題だ /ікітеіку
бекі ка шіну бекі ка, соре ґа мондай да/ бути чи не бути – ось у чім питання (У. Шекспір); ドン
ファン /донфан/ Дон Жуан; 我思う、ゆえに我あり /варе омоу, юе-ні варе арі/ я мислю, отже
існую (Р. Декарт); アキレス腱 /Акіресу-кен/ Ахіллесова п’ята.
Фразеологізуючись, крилаті слова втрачають прямий зв’язок із текстом, з якого вони походять,
і з автором, якому належать, що надає цим висловам узагальнено-метафоричного характеру,
який дозволяє їм з’являтися у різних контекстах: 虚栄の市 /кьоей-но ічі/ ярмарок
марнославства (вислів із книги «Подорож пілігрима» англійського письменника XVII ст. Джона
Бен’яна); 健全なる精神は健全なる身体に宿る /кендзен нару сейшін ва кендзен нару шінтай-ні
ядору/ у здоровому тілі – здоровий дух (вислів із сатири давньоримського поета Ювенала).

Близьким до крилатих слів є поняття афоризму. Афоризм (金言 /кінґен/, 格言 /какуґен/, アフォ

リズム /афорідзуму/) – це стислий вислів, що узагальнено виражає певну лаконічно
сформульовану думку. Афоризм можна визначити як приказку, що має автора, персонально-
авторський акт. Таким одиницям притаманна сильна комунікативна здатність. Афоризмами
можуть бути прислів’я, приказки, крилаті вислови та інші фразеологізми, які набувають
афористичності у мовленні: 求めるものは見いだすであろう /мотомеру моно ва міідасу
деаро:/ хто шукає, той знайде; カイザルの物はカイザルに /кайдзару-но моно ва кайдзару-
ні/ кесарю – кесареве; 出る杭は打たれる /деру куй ва утареру/ цвях, який стирчить,
забивають; 習い性となる /нарай сей то нару/ звичка – друга натура. З наведених прикладів
перші два вислови є біблеїзмами, третій – прислів’ям, останній приписують Аристотелеві.

Професійні вислови (職業の表現 /шьокуґьо:-но хьо:ґен/) – це стійкі словосполучення або

речення, що внаслідок переосмислення вийшли за межі професійних груп і набули образного
значення: 後味が悪い /атоаджі-ґа варуй/ лишається поганий осад (букв. післясмак поганий); ア
ドバルーンを揚げる /адобару:н-о аґеру/ провести пробу ґрунту (повідомити частину
інформації, щоби побачити реакцію співрозмовника; букв. запустити повітряну кулю з
рекламою); 挙げ句の果て /аґеку-но хате/ остаточно, врешті-решт (букв. у кінці останнього
рядку вірша ренґа); 役割を演じる /якуварі-о енджіру/ грати роль. Близькими до професійних
висловів є вислови термінологічного характеру (専門用語 /семмонйо:ґо/), які стають
фразеологізмами, коли виходять за межі своєї терміносистеми і набувають переносного: アク
セントを置く /акусенто-о оку/ поставити наголос; 圧力を掛ける /ацурьоку-о какеру/ чинити
тиск; ラストスパートを掛ける /расутосупа:то-о какеру/ зробити фінішний ривок; 軌道に乗
る /кідо:-ні нору/ піти правильним шляхом (букв. вийти на орбіту).